Постанова 4814 № 553/1908/24

ПОЛТАВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Справа № 553/1908/24 Номер провадження 22-ц/814/1581/25Головуючий у 1-й інстанції Фоміна Ю. В. Доповідач ап. інст. Пилипчук Л. І. П О С Т А Н О В А ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 24 червня 2025 року м. Полтава Полтавський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючий суддя Пилипчук Л.І., судді Дряниця Ю.В., Чумак О.В., секретар Ванда А.М., з участю позивача ОСОБА_1 , представників позивачки адвокатів Фесенко Ю.О., Степаненко О.В., представника відповідача адвоката Бибика В.А., розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Полтаві цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 , поданою в її інтересах представником адвокатом Степаненко Оксаною Володимирівною, на рішення Ленінського районного суду м.Полтави від 24 грудня 2024 року, постановлене суддею Фоміною Ю.В. (повний текст складено 30 грудня 2024 року), у справі за позовом ОСОБА_1 до Комунального підприємства «3-я міська клінічна поліклініка Полтавської міської ради» про визнання протиправним та скасування наказу, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, в с т а н о в и в: 12.06.2024 ОСОБА_1 звернулася до суду із указаним позовом, у якому просила визнати протиправним та скасувати наказ КП «3-я міська клінічна поліклініка Полтавської міської ради» від 08.05.2024 за №50-к «Про звільнення з посади головного бухгалтера ОСОБА_1 », поновивши її на посаді з 15.05.2024 та стягнувши середній заробіток за час вимушеного прогулу. В обґрунтування підстав позову зазначає, що 14.05.2024 на підставі наказу відповідача від 08.05.2024 за №50-к звільнена з посади головного бухгалтера у зв`язку із скороченням чисельності штату працівників відповідно до п.1 ст.40 КЗпП України, з виплатою вихідної допомоги у розмірі середнього місячного заробітку. Так, 23.02.2024 Полтавською міською радою прийнято рішення про реорганізацію КП «3-я міська клінічна поліклініка Полтавської міської ради» шляхом його приєднання до КП «3-я міська клінічна лікарня Полтавської міської ради». Цим рішенням визначено, що КП «3-я міська клінічна лікарня Полтавської міської ради» є правонаступником усього майна, прав та обов`язків КП «3-я міська клінічна поліклініка Полтавської міської ради». При цьому утворено комісію з реорганізації КП «3-я міська клінічна поліклініка Полтавської міської ради». Визначено, що під час проведення реорганізації повноваження з управління справами здійснює комісія з реорганізації КП «3-я міська клінічна поліклініка Полтавської міської ради». 12.03.2024 позивачці вручено попередження про майбутнє вивільнення та повідомлено, що їй будуть запропоновані вакантні посади КП «3-я міська клінічна лікарня Полтавської міської ради». При цьому їй не було роз`яснено підстав вручення такого попередження, не надано копії наказу №45 від 06.03.2024 та не ознайомлено із новим штатним розписом, де була б відсутня посада головного бухгалтера. Тоді як самим роботодавцем визначено відкладальну обставину, як «звільнення із займаної посади після рішення сесії Полтавської міської ради щодо припинення КП «3-я міська клінічна поліклініка Полтавської міської ради» як юридичної особи, шляхом приєднання до КП «3-я міська клінічна лікарня Полтавської міської ради». Наголошує, що на момент її звернення в суд із цим позовом такого рішення уповноваженим органом не прийнято. Відповідно, працівники поліклініки мали бути переведені на відповідні або за їх згоди на інші посади до лікарні, яка є правонаступником, і лише ті працівники, посади яких відсутні у штатному розписі правонаступника або ті, що відмовилися від переведення, підлягали скороченню. Повідомляє, що їй не було запропоновано будь-яких вакантних посад, що свідчить про грубе порушення роботодавцем її прав та інтересів. Також, роботодавцем не враховано, що вона, ОСОБА_1 працює на підприємстві понад 28 років, у тому числі, на посаді головного бухгалтера 13 років, має високий рівень кваліфікації та не має дисциплінарних стягнень. Тобто, вона мала перевагу в залишенні на роботі при рівних умовах продуктивності праці і кваліфікації працівників за п.3 ч.2 ст.42 КЗпП. Усупереч викладеному, роботодавець, обмежившись попередженням про наступне звільнення з КП «3-я міська клінічна поліклініка Полтавської міської ради» за два місяця до запланованої дати, не дочекавшись фактично обставини, самостійно ним зазначеної як момент звільнення, не вжив жодних заходів з метою її працевлаштування, не надав пропозицій роботи на інших посадах, у тому числі роботи, яка передбачала нижчі кваліфікаційні вимоги, ніж та, яку займала позивачка. Тим самим відповідач порушив її конституційне право на працю та обмежив у праві заробляти собі на життя у період воєнного стану. При цьому, 14.05.2024 відповідач видав 6 наказів про прийняття на роботу до підрозділу бухгалтерії КП «3-я МКП ПМР», у тому числі на посаду головного бухгалтера. Натомість позивачці було усно повідомлено, що 14.05.2024 для неї останній робочий день, а тому вона має передати всі справи. На пояснення ОСОБА_1 про те, що в даному випадку допускається грубе порушення норм чинного законодавства, оскільки перед її звільненням має бути проведена інвентаризації на підприємстві за її участю, ніхто уваги не звернув. Із підстав викладеного, наполягає на протиправності її звільнення з займаної посади та просить захистити порушене право відповідно до позовних вимог. Рішенням Ленінського районного суду м.Полтави від 24.12.2024 у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до КП «3-тя міська клінічна поліклініка Полтавської міської ради» про визнання протиправним та скасування наказу про звільнення, поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу відмовлено. Рішення районного суду вмотивовано тим, що позивачем не надано доказів, які б підтверджували порушення її переважного права на залишення на роботі відповідно до ч.1 ст.42 КЗпП України та права на переведення на іншу роботу у відповідності до вимог ч.2 ст.40 цього Кодексу. При цьому судом враховано, що на підставі наказу від 14.05.2024 за №61/к, виданого КП «3-я міська клінічна лікарня Полтавської міської ради», з 15.05.2024 позивачка, за її згодою, прийнята на посаду заступника головного бухгалтера із окладом 30 780,00 грн., який є більшим ніж вона отримувала на попередній посаді. Позивачці також були нараховані та виплачені вихідна допомога при звільненні та грошова компенсація за невикористані дні щорічної відпустки, її трудовий стаж не перервався, а нова робота знаходиться в цій же місцевості. Отже, підстава припинення трудового договору в разі скорочення чисельності або штату працівників (п.1 ст.40 КЗпП України) не є такою, що негативно характеризує її трудову діяльність працівника, та саме скороченню в поліклініці підлягали посади, які у разі приєднання до лікарні подвоювалися. Позивачка, в інтересах якої діє представник адвокат Степаненко О.В., оскаржила рішення районного суду в апеляційному порядку. Посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, невідповідність висновків районного суду обставинам справи, просить рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове, яким позов задовольнити у повному обсязі. Зазначає, що при постановленні оскаржуваного рішення районний суд допустив порушення п.19 постанови Пленуму Верховного Суду України від 06.12.1992 №9 «Про практику розгляду судами трудових спорів» та не з`ясував чи дійсно у відповідача мали місце зміни в організації виробництва і праці, зокрема, реорганізація підприємства. Натомість, районний суд обмежився самим лише посиланням на рішення Полтавської міської ради від 23.02.2024 «Про реорганізацію КП «3-я міська клінічна поліклініка Полтавської міської ради» шляхом приєднання до КП «»3-я міська клінічна лікарня Полтавської міської ради» та видачею 29.02.2024 на його виконання наказу №43. Вважає, що районний суд безпідставно не проаналізував та не надав належної оцінки штатним розписам відповідача та підприємства-правонаступника, а також залишив поза увагою надані стороною відповідача відомості про незгоду поліклініки з рішенням сесії Полтавської міської ради від 23.02.2024 про початок процедури реорганізації шляхом приєднання та звернення з цього приводу до адміністративного суду. Доводить, що ні постановою Кабінету Міністрів України №174, ні розпорядженням Полтавської ОВА №518 не визначено необхідність перепрофілювання, об`єднання чи припинення медичного закладу КП «3-я міська клінічна поліклініка ПМР». Відповідно, вважає, що Полтавська міська рада, як засновник та власник відповідача, без будь-яких на те правових підстав самостійно прийняла рішення від 23.02.2024 «Про реорганізацію КП «3-я міська клінічна поліклініка Полтавської міської ради» шляхом приєднання до КП «3-я міська клінічна лікарня Полтавської міської ради». Вважає, що відповідачем умисно не надано, а районним судом не витребувано переліку вакантних посад у КП «3-я міська клінічна лікарня ПМР» станом на 05.03.2024. Тоді як дослідження такого доказу дозволило б установити, які вакансії бухгалтерського спрямування мали бути запропоновані позивачці. Наголошує, що зміст наказу №45 від 06.03.2024 «Про скорочення чисельності та майбутнє вивільнення працівників» відображає скорочення саме штату працівників. Тоді як районний суд при постановленні оскаржуваного рішення не встановив, які саме зміни в організації праці в КП «3-я міська клінічна поліклініка ПМР» відбувалися, а також не перевірив економічну обґрунтованість наказу про необхідність внесення змін у структуру і штатний розпис підприємства відповідача та потребу у звільненні позивачки з посади головного бухгалтера підприємства, яке припиняється, де потреба у бухгалтерській діяльності є необхідною до завершення процедури припинення відповідно до ст.107 ЦК України. Зазначає, що виходячи зі змісту наказу №45 відповідач мав одразу ознайомити ОСОБА_1 з його змістом та надати попередження про майбутнє вивільнення. Натомість, 12.03.2024 відповідач надав позивачеві виключно список №2 працівників КП «3-я міська клінічна поліклініка ПМР», які підлягають скороченню відповідно до п.1 ст.40 КЗпП України після прийняття рішення Полтавської міської ради, в якому вже фактично визначено персональний склад осіб, у тому числі ОСОБА_1 , які будуть звільнені, що суперечить пункту 2.2 самого наказу №45. Крім того, 12.03.2024 ОСОБА_1 надано попередження не про майбутнє вивільнення, як про це зазначає сам наказ №45, а про наступне звільнення за п.1 ст.40 КЗпП України, яке виходячи зі змісту пункту 2.3 наказу №45 було передчасним. Вважає, що поза увагою районного суду залишився той факт, що станом на дату звільнення ОСОБА_1 у штатному розписі поліклініки були вакантні бухгалтерські посади, зокрема, заступника головного бухгалтера та декілька бухгалтерів. Тобто, 14.05.2024, окрім посад, що були надані ОСОБА_1 згідно повідомлення від 14.05.2024 з медичними та підсобними посадами, останній мали б бути запропоновані посади бухгалтера, що були наявні в поліклініці і були вакантними, про що констатовано у змісті наказу №57 від 14.05.2024. Як на порушення норм процесуального закону посилається на той факт, що заперечення відповідача на відповідь на відзив на позовну заяву подані поза мешами строку, визначеного ЦПК України та без наведення обґрунтувань поважності їх пропуску. Із підстав викладеного стороною позивача ініційовано клопотання про залишення таких заперечень без розгляду, яке районний суд залишив не вирішеним. При цьому судом першої інстанції упродовж сього строку розгляду справи будь-які процесуальні порушення та неналежна поведінка відповідача, що, серед іншого, призвело до порушення розумних строків розгляду справи. Ухвалою Полтавського апеляційного суду від 17.02.2025 відкрито апеляційне провадження; у справі закінчено підготовчі дії та призначено її до судового розгляду, про що постановлена ухвала апеляційного суду від 24.02.2025. 20.03.2025 до Полтавського апеляційного суду надійшов відзив відповідача на апеляційну скаргу, яку просить залишити без задоволення, а оскаржуване судові рішення безмін, як законне та обґрунтоване. 31.03.2025 до Полтавського апеляційного суду надійшли додаткові пояснення позивача, які за своїм змістом доповнюють вимоги апеляційної скарги. У суді апеляційної інстанції позивачка ОСОБА_1 та її представники адвокати Фесенко Ю.О., Степаненко О.В. доводи апеляційної скарги підтримали, наполягаючи на її задоволенні. Представник відповідача адвокат Бибика В.А. проти задоволення апеляційної скарги заперечив, просив залишити без змін рішення суду першої інстанції, як законне та обґрунтоване. Інші учасники судового процесу, будучи належним чином повідомленими про день та час розгляду справи, судове засідання до суду апеляційної інстанції не з`явилися, що з огляду на положення частини другої статті ,72 ЦПК України не перешкоджає розгляду справи за їх відсутності. Судом установлено та підтверджується матеріалами справи, що із 07.08.1995 ОСОБА_1 працювала на різних посадах КП «3-я міська клінічна поліклініка Полтавської міської ради», а із 01.04.2011 - займала посаду головного бухгалтера./а.с.21-23 т.1/ 23.02.2024 рішенням Полтавської міської ради реорганізовано Комунальне підприємство «3-я міська клінічна поліклініка Полтавської міської ради», з подальшим припиненням її як юридичної особи, шляхом приєднання до Комунального підприємства «3-я міська клінічна лікарня Полтавської міської ради»; визначено Комунальне підприємство «3-я міська клінічна лікарня Полтавської міської ради» правонаступником всього майна, прав та обов`язків Комунального підприємства «3-я міська клінічна поліклініка Полтавської міської ради»; зазначено про утворення комісії з реорганізації відповідно до додатку. Визначено, що під час проведення реорганізації повноваження з управління справами КП «3-я міська клінічна поліклініка Полтавської міської ради» здійснює комісія з реорганізації. Встановлено строк для пред`явлення кредиторами своїх вимог 2 місяці з дня оприлюднення повідомлення про рішення щодо припинення юридичної особи КП «3-я міська клінічна поліклініка Полтавської міської ради». На комісію з реорганізації ( ОСОБА_2 ) покладено обов`язок в установленому законом порядку повідомити орган, що здійснює державну реєстрацію, про прийняте рішення щодо припинення юридичної особи шляхом реорганізації (приєднання) і подати необхідні документи для внесення до Єдиного державного реєстру юридичних і фізичних осіб підприємців відповідних записів. Оприлюднити повідомлення про рішення щодо припинення юридичної особи. Після 2-х місячного терміну для пред`явлення вимог кредиторами та задоволення чи відхилення цих вимог, скласти передавальний акт та подати його на затвердження до Полтавської міської ради. Вжити інших заходів, пов`язаних з реорганізацією КП «3-я міська клінічна поліклініка Полтавської міської ради» у порядку, встановленому чинним законодавством України./а.с.24-25 т.1/. 27.02.2024 до Єдиного державного реєстру юридичних і фізичних осіб підприємців внесені відомості про перебування юридичної особи КП «3-я міська клінічна поліклініка Полтавської міської ради» в стані припинення. Відомості про строк, визначений засновниками (учасниками) юридичної особи, судом або органом, що прийняв рішення про припинення юридичної особи, для заявлення кредиторами своїх вимог - 28.04.2024. Уповноважені особи юридичної особи ОСОБА_3 , ОСОБА_4 . 29.02.2024 по КП «3-я міська клінічна поліклініка Полтавської міської ради» винесено наказ №43 «Про реорганізацію Комунального підприємства «3-я міська клінічна поліклініка Полтавської міської ради» шляхом приєднання до Комунального підприємства «3-я міська клінічна лікарня Полтавської міської ради». КП «3-я міська клінічна поліклініка Полтавської міської ради» 06.03.2024 видано наказ №45 «Про скорочення чисельності та майбутнє вивільнення працівників» на виконання рішення Полтавської міської ради від 23.02.2024 про реорганізацію підприємства шляхом приєднання до Комунального підприємства «3-я міська клінічна лікарня Полтавської міської ради», про виведення зі штатного розпису КП «3-я міська клінічна поліклініка Полтавської міської ради» не раніше двох місяців з дати прийняття цього наказу певних посад, серед яких є посада головного бухгалтера, яку займала ОСОБА_1 /а.с.55-59 т.1/ Також, в наказі зазначено про необхідність попередити працівників про заплановане їх вивільнення згідно з додатком №1 (працівники, які підлягають звільненню шляхом переведення на інше підприємство, відповідно до п.5 ч.1 ст.36 КЗпП України) та додатком №2 (працівники, які підлягають скороченню, відповідно до п.1 ст.40 КЗпП України) та про необхідність запропонувати працівникам, за їх згодою, вакантні посади КП «3-я міська клінічна лікарня Полтавської міської ради», які з`являтимуться протягом 2-х місяців з дати цього наказу і які відповідатимуть їх професії та кваліфікації. У разі відмови від переведення або відсутності посади у КП «3-я міська клінічна лікарня Полтавської міської ради» повідомити працівника під розпис про звільнення його за скороченням чисельності на підставі пункту 1 ст.40 КЗпП України, але не раніше двох місяців з дати повідомлення про наступне вивільнення. Після закінчення 2-х місячного терміну з дня повідомлення про наступне вивільнення та у разі відмови працівника від переведення на запропоновану вакантну посаду або відсутності вакантних посад, підготувати індивідуальні накази про звільнення працівників КП «3-я міська клінічна поліклініка Полтавської міської ради»/а.с.55-59, 120-128 т.1/ 14.03.2024 Первинна організація Професійної спілки працівників охорони здоров`я України КП «3-я МКП МРП» на засіданні профспілкового комітету погодила списки працівників в додатках 1 та 2 до наказу №45 від 06.03.2024 та ухвалила рішення про надання згоди на звільнення працівників відповідно до п.1 ст.40 КЗпП України./а.с.99 т.1/ 10.04.2024 відбулося інформування місцевого центру зайнятості про заплановане масове звільнення працівників./а.с.117-118 т.1/ 12.03.2024 головний бухгалтер ОСОБА_1 отримала письмове попередження, в якому зазначено, що на підставі наказу КП «3-я міська клінічна поліклініка Полтавської міської ради» №45 від 06.03.2024 «Про скорочення чисельності та майбутнє вивільнення працівників», відповідно до ст.49-2 КЗпП України її попереджають про майбутнє звільнення із займаної посади після рішення сесії Полтавської міської ради щодо припинення КП «3-я міська клінічна поліклініка Полтавської міської ради», як юридичної особи, шляхом приєднання до КП «3-я міська клінічна лікарня Полтавської міської ради»./а.с.16 т.1/ ОСОБА_1 поставила власноручно свій підпис та дату 12.03.2024, про що підтвердила в судовому засіданні в суді першої інстанції. 12.03.2024 ОСОБА_1 поставила свій власноручний підпис та дату в додатку №2 до наказу від 06.03.2024 №45 «Про скорочення чисельності та майбутнє вивільнення працівників» у списку працівників КП «3-я міська клінічна поліклініка Полтавської міської ради», які підлягають скороченню, відповідно до п.1 ст.40 КЗпП України, після прийняття рішення Полтавської міської ради./а.с.128 т.1/ 14.05.2025 ОСОБА_1 , у зв`язку із тим, що її посада головного бухгалтера підлягає скороченню відповідно до наказу від 06.03.2024 №45, запропоновані вакантні посади в КП «3-я міська клінічна поліклініка Полтавської міської ради», та остання повідомлена, що у разі відмови від запропонованих посад її буде звільнено 14.05.2024 на підставі п.1 ст.40 КЗпП України. ОСОБА_1 від запропонованих посад відмовилася, про що поставила свій підпис та власноручно зазначила дату 14.05.2024./а.с.100 т.1/. Відповідно до наказу КП «3-я міська клінічна поліклініка Полтавської міської ради» від 08.05.2024 №50-к, наказано звільнити з 14.05.2024 ОСОБА_1 з посади головного бухгалтера у зв`язку із скороченням чисельності та штату працівників. Бухгалтерії провести розрахунок при звільненні, а саме виплатити вихідну допомогу у розмірі середнього місячного заробітку, грошову компенсацію за невикористані нею дні щорічної відпустки у кількості 58 календарних днів. Підстава: наказ «Про скорочення чисельності та майбутнє вивільнення працівників» від 06.03.2024 №45, повідомлення про заплановане вивільнення від 12.03.2024, повідомлення про наявні вакантні посади. З даним наказом ОСОБА_1 ознайомлена 14.05.2024, про що поставила власноручно свій підпис та дату./а.с.102 т.1/ Відповідно до довідки про нараховані та виплачені суми при звільнення ОСОБА_1 , всього було нараховано та виплачено у травні 2024 року 173 896,95 грн., у тому числі 28 800,00 грн. вихідної допомоги./а.с.196 т.1/ Зазначені виплати при звільнення в сумі 138 682,04 грн. отримала та їх розмір не оскаржувала./а.с.114-116 т.1/ 14.05.2024 по КП «3-я міська клінічна поліклініка Полтавської міської ради» винесений наказ за №57/1 «Про зміни до штатного розпису» про виведення зі штатного розпису поліклініки по загальному фонду посади головного бухгалтера, у зв`язку із реорганізацією КП «3-я міська клінічна поліклініка Полтавської міської ради» шляхом приєднання до Комунального підприємства «3-я міська клінічна лікарня Полтавської міської ради», з метою приведення у відповідність штатної чисельності працівників до затвердженого штатного розпису КП «з-я міська клінічна лікарня Полтавської міської ради» на 05.03.2024./а.с.110 т.1/ Разом з цим, в КП «3-я міська клінічна лікарня Полтавської міської ради» відповідно до наказу за №28/2 від 05.03.2024 «Про організаційну структуру та штатну чисельність працівників підприємства», на виконання рішення Полтавської міської ради від 23.02.2024 «Про реорганізацію КП «3-я міська клінічна поліклініка Полтавської міської ради» шляхом приєднання до КП «Полтавська клінічна лікарня Полтавської міської ради», з метою затвердження організаційної структури та приведення у відповідність штатної чисельності працівників, внесені зміни до структури, загальної чисельності та штатного розпису працівників лікарні та введені певні посади, в тому числі 1 посада головного бухгалтера, 2 посади заступника головного бухгалтера. Станом на 05.03.2024 посада заступника головного бухгалтера із посадовим окладом 30 780,00 грн. була вакантна, про що свідчить тарифікаційний список працівників лікарні, з урахуванням приєднання поліклініки станом на 05.03.2024. 14.05.2024 ОСОБА_1 подала письмову заяву на ім`я директора КП «3-я міська клінічна лікарня Полтавської міської ради» про прийняття її на роботу на посаду заступника головного бухгалтера з 15.05.2024 на основне місце роботи на умовах повного робочого часу, з окладом згідно штатного розпису. Відповідно до наказу №61/к від 14.05.2024 по КП «3-я міська клінічна лікарня Полтавської міської ради», ОСОБА_1 прийнято з 15.05.2024 на посаду заступника головного бухгалтера адміністративно-господарської служби, з посадовим окладом 30 780,00 грн. згідно штатного розпису./а.с.101 т.1/ Відповідні записи про звільнення з підприємства - відповідача 14.05.2024 та прийняття на посаду до правонаступника 15.05.2024 до трудової книжки зроблені. Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, районний суд виходив із того, що позивачка 12.03.2024 достеменно знала та була належним чином персонально повідомлена про майбутнє вивільнення шляхом звільнення на підставі п.1 ст.40 КЗпП України у зв`язку із скороченням чисельності та штату працівників, яке відбулося у зв`язку із прийняттям Полтавською міської радою Рішення від 23.02.2024 про реорганізацією підприємства шляхом приєднання до іншого підприємства. Доводи позивачки щодо порушення відповідачем вимог ч.2 ст.40, ч.1 ст.42 КЗпП України, районний суд відхилив указавши, що відповідно до наказу від 14.05.2024 за №61/к вона була прийнята на роботу із 15.05.2024 року за її згодою, яку вона надала 14.05.2024, на посаду заступника головного бухгалтера із окладом 30 780,00 грн., який є більшим ніж вона отримувала, займаючи посаду головного бухгалтера поліклініки. При цьому позивачці були нараховані та виплачені вихідна допомога при звільненні та грошова компенсація за невикористані дні щорічної відпустки, її трудовий стаж не перервався, нова робота знаходиться в цій же місцевості, а підстава припинення трудового договору в разі скорочення чисельності або штату працівників (п.1 ст.40 КЗпПУ) не є такою, що негативно характеризує її трудову діяльність працівника, та саме скороченню в поліклініці підлягали посади, які у разі приєднання до лікарні подвоювалися. Із підстав викладеного суд першої інстанції дійшов висновку, що роботодавець виконав обов`язок по працевлаштуванню працівника, уклавши із ОСОБА_1 безстроковий трудовий договір та надавши роботу в цій же місцевості відповідно до її посади, спеціальності, кваліфікації, досвіду, на яку також погодилася позивачка, та порушення її трудових прав не відбулося. За таких умов, позовні вимоги щодо скасування наказу про звільнення та поновлення на роботі задоволенню не підлягають, як і похідні вимоги про стягнення середньої заробітної плати за час вимушеного прогулу. Апеляційний суд із такими висновками суду першої інстанції погоджується. Доводи апеляційних скарг правильність висновків міськрайонного суду не спростовують, зводяться до незгоди із судовими рішенням, переоцінки доказів та хибного тлумачення норм матеріального права на власну користь. При цьому апеляційний суд враховує наступне. Кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Громадянам гарантується захист від незаконного звільнення (частини перша та шоста статті 43 Конституції України). Відповідно до статті 5-1 КЗпП України держава гарантує працездатним громадянам, які постійно проживають на території України, зокрема, правовий захист від необґрунтованої відмови у прийнятті на роботу і незаконного звільнення, а також сприяння у збереженні роботи. Трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом у випадках змін в організації виробництва і праці, в тому числі ліквідації, реорганізації, банкрутства або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників (пункт 1 частини першої статті 40 КЗпП України). Згідно частини другої статті 40 КЗпП України звільнення з підстав, зазначених у пунктах 1, 2 і 6 цієї статті, допускається, якщо неможливо перевести працівника, за його згодою, на іншу роботу. Одночасно з попередженням про звільнення у зв`язку із змінами в організації виробництва і праці власник або уповноважений ним орган, фізична особа, яка використовує найману працю, пропонує працівникові іншу роботу на тому самому підприємстві, в установі, організації, у фізичної особи (частини третьої статті 49-2 КЗпП України). У постанові Верховного Суду України від 21.05.2014 у справі №6-33цс14 зроблено висновок, що звільнення працівника з підстав, не передбачених законом, або з порушенням установленого законом порядку свідчить про незаконність такого звільнення та тягне за собою поновлення порушених прав працівника. Відповідно до частини першої статті 235 КЗпП України, у разі звільнення без законної підстави або незаконного переведення на іншу роботу працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір. Таким чином, аналіз зазначених правових норм у їх сукупності з положеннями статті 43 Конституції України та статті 240-1 КЗпП України дає підстави для висновку про те, що за змістом частини першої статті 235 КЗпП України працівник підлягає поновленню на попередній роботі у разі незаконного звільнення, під яким слід розуміти як звільнення без законної підстави, так і звільнення з порушенням порядку, установленого законом. У постанові Верховного Суду України від 01.04.2015 у справі №6-40цс15 вказано, що, оскільки обов`язок по працевлаштуванню працівника покладається на власника з дня попередження про вивільнення до дня розірвання трудового договору, за змістом частини третьої статті 49-2 КЗпП роботодавець є таким, що виконав цей обов`язок, якщо працівникові були запропоновані всі інші вакантні посади (інша робота), які з`явилися на підприємстві протягом цього періоду і які існували на день звільнення. У постанові Верховного Суду України від 09.08.2017 у справі №6-1264цс17 вказано, що розглядаючи трудові спори, пов`язані зі звільненням відповідно до пункту 1 частини першої статті 40 КЗпП, суди мають з`ясувати питання про те, чи дійсно у відповідача мали місце зміни в організації виробництва і праці, скорочення чисельності або штату працівників, чи додержано власником або уповноваженим ним органом норм законодавства, що регулюють вивільнення працівника, які є докази про те, що працівник відмовився від переведення на іншу роботу або що власник або уповноважений ним орган не мав можливості перевести працівника з його згоди на іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації, чи не користувався вивільнюваний працівник переважним правом на залишення на роботі та чи попереджувався він за 2 місяці про наступне вивільнення. Відповідно до частини першої статті 42 КЗпП України при скороченні чисельності чи штату працівників у зв`язку із змінами в організації виробництва і праці переважне право на залишення на роботі надається працівникам з більш високою кваліфікацією і продуктивністю праці. При цьому роботодавець зобов`язаний запропонувати працівнику, який вивільнюється, всі наявні вакансії та роботи, які може виконувати працівник, тобто ті посади, які відповідають кваліфікації працівника. Із огляду на викладене, власник вважається таким, що належно виконав вимоги частини другої статті 40, частини третьої статті 49-2 КЗпП України щодо працевлаштування працівника, якщо запропонував йому наявну на підприємстві роботу, тобто вакантні посади чи роботу за відповідною професією чи спеціальністю, чи іншу вакантну роботу, яку працівник може виконувати з урахуванням його освіти, кваліфікації, досвіду тощо. У межах заявленого спору установлено на підставі належних та допустимих доказів, що роботодавець виконав обов`язок по працевлаштуванню працівника, уклавши із ОСОБА_1 безстроковий трудовий договір та надавши роботу в цій же місцевості відповідно до її посади, спеціальності, кваліфікації, досвіду. Підстав ставити під сумнів наявність вільного волевиявлення позивачки, яка звернулася до роботодавця із письмовою заявою про прийом на роботу, колегія суддів не вбачає, та, з огляду на суперечливу поведінку, вважає відсутнім порушене право позивачки, яке б підлягало судовому захисту згідно із заявленими позовними вимогами. Доводи апеляційної скарги, що при постановленні оскаржуваного рішення районний суд не з`ясував чи дійсно у відповідача мали місце зміни в організації виробництва і праці, зокрема, реорганізація підприємства, колегія суддів відхиляє. Оскільки відповідне рішення про початок процедури реорганізації шляхом приєднання прийнято уповноваженим органом, Полтавською міською радою, та незалежно від незгоди поліклініки з таким рішенням, воно є дійсним і в судовому порядку не скасовано. При цьому скорочення чисельності та штату працівників у відповідача підтверджується тим, що 06.03.2024 видано наказ №45 «Про скорочення чисельності та майбутнє вивільнення працівників», де у додатку 2 до наказу мається перелік працівників, які підпадають під скорочення, оскільки юридична особа підлягає припиненню. Із даним переліком, у якому зазначена підстава звільнення за скороченням штату на підставі п.1 ст.40 КЗпП України, позивачка ознайомлена 12.03.2024, про що свідчить її підпис в додатку №2, і того ж дня вона отримала письмове попередження, в якому зазначено, що на підставі наказу КП «3-я міська клінічна поліклініка Полтавської міської ради» №45 від 06.03.2024 «Про скорочення чисельності та майбутнє вивільнення працівників», відповідно до ст.49-2 КЗпП України її попереджають про майбутнє звільнення із займаної посади після рішення сесії Полтавської міської ради щодо припинення КП «3-я міська клінічна поліклініка Полтавської міської ради» як юридичної особи, шляхом приєднання до Комунального підприємства «3-я міська клінічна лікарня Полтавської міської ради». Із огляду на викладене, колегія суддів погоджується із висновками суду першої інстанції, що строки попередження про майбутнє звільнення позивачки були дотримані, а від запропонованих посад в КП «3-я міська клінічна поліклініка Полтавської міської ради» вона відмовилася 14.05.2024 та була звільнена на підставі п.1 ст.40 КЗпП України, у зв`язку із скороченням чисельності та штату працівників. Натомість, посада головного бухгалтера виведена із штатного розпису поліклініки, про що видано наказ від 14.05.2024 за №57/1, який є дійсним і в судовому порядку не скасований. Посилання позивача у доводах апеляційної скарги, що відповідачем умисно не надано, а районним судом не витребувано переліку вакантних посад у КП «3-я міська клінічна лікарня ПМР» станом на 05.03.2024, колегія суддів до уваги не приймає. Оскільки ставлячи під сумнів належність та достатність доказів у справі, позивачка, диспозитивно розпорядившись належними їй процесуальними правами, із відповідним клопотанням до суду першої інстанції не зверталася, а тому за правилами частини четвертої статті 12 ЦПК України несе ризик настання наслідків із цим пов`язаних. Натомість, перевірки економічної обґрунтованості наказу про необхідність внесення змін у структуру і штатний розпис підприємства відповідача, належить до виключних повноважень власника підприємства, а не суду в межах заявленого спору. При цьому, твердження позивачки щодо потреби підприємства у бухгалтерській діяльності, яка є необхідною до завершення процедури припинення, жодним чином не впливають на правомірність її подальшого звільнення, оскільки рішенням міської ради визначено відповідальну особу, яка і буде вживати заходи передбачені статтею 107 ЦК України. Інші доводи апеляційної скарги зводяться до переоцінки доказів на власну користь та не містять викладу обставин, які за правилами частини третьої статті 376 ЦПК України є обов`язковими підстави для скасування судового рішення. Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, №4909/04, §58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року), (Проніна проти України, № 63566/00, §23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року). Із огляду на викладене, апеляційний суд приходить до висновку, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін. Керуючись ст.ст.367, 368, 374, 375, 381-384, 389-391 ЦПК України, апеляційний суд п о с т а н о в и в: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , подану в її інтересах представником адвокатом Степаненко Оксаною Володимирівною, - залишити без задоволення. Рішення Ленінського районного суду м.Полтави від 24 грудня 2024 року залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом 30 днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Повний текст постанови складено 02.07.2025. Головуючий суддя Л.І. Пилипчук Судді Ю.В. Дряниця О.В. Чумак