Ухвала КАС ВС № 240/3036/25

УХВАЛА 02 липня 2025 року м. Київ справа №240/3036/25 провадження № К/990/24803/25 Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: судді-доповідача Смоковича М. І., суддів: Мацедонської В. Е., Уханенка С. А., перевіривши касаційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області на рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 27 лютого 2025 року та постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 21 травня 2025 року у справі за позовом Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області до Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Відділу примусового виконання рішень управління забезпечення примусового виконання рішень у Житомирській області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) про визнання протиправною та скасування постанови, у с т а н о в и в : 12 червня 2025 року зазначену скаргу подано засобами поштового зв`язку. 16 червня 2025 року скарга надійшла до суду касаційної інстанції. Згідно з частиною першою статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України (надалі КАС України) учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи, а також постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково у випадках, визначених цим Кодексом. За правилами частини першої статті 334 КАС України за відсутності підстав для залишення касаційної скарги без руху, повернення касаційної скарги чи відмови у відкритті касаційного провадження суд касаційної інстанції постановляє ухвалу про відкриття касаційного провадження у справі. Верховний Суд на підставі частини п`ятої статті 4 Закону України «Про доступ до судових рішень» проаналізував ухвалені у цій справі судові рішення й установив, що Головне управління Пенсійного фонду України в Житомирській області звернулося до суду з позовною заявою до Відділу примусового виконання рішень управління забезпечення примусового виконання рішень у Житомирській області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), в якому просило визнати протиправною та скасувати постанову головного державного виконавця відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання у Житомирській області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Катерини Понамарьової від 27 січня 2025 року ВП № 74007335 про накладення штрафу в розмірі 5100,00 грн. Рішенням Житомирського окружного адміністративного суду від 27 лютого 2025 року, залишеним без змін постановою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 21 травня 2025 року, у задоволенні позовних вимог відмовлено. Не погодившись із зазначеними рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, Головне управління Пенсійного фонду України в Житомирській області оскаржило їх у касаційному порядку. Пункт 8 частини другої статті 129 Конституції України серед основних засад судочинства закріплює забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення. Наведеним конституційним положенням кореспондують приписи статті 14 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» і статті 13 КАС України. Відповідно до частини третьої статті 333 КАС України суд відмовляє у відкритті касаційного провадження, зокрема, у справах, визначених статтею 287 цього Кодексу, якщо рішення касаційного суду за наслідками розгляду такої скарги не може мати значення для формування єдиної правозастосовної практики. Статтею 287 КАС України визначено особливості провадження у справах з приводу рішень, дій або бездіяльності органу державної виконавчої служби, приватного виконавця. Предметом розгляду цієї справи є правомірність/неправомірність винесення постанов державним виконавцем. За такого правового регулювання та обставин справи оскарження рішень судів попередніх інстанцій в касаційному порядку можливе лише у випадку, якщо розгляд такої скарги може мати значення для формування єдиної правозастосовної практики. Таким чином, законодавець обмежив можливість касаційного оскарження судових рішень у вказаній категорії адміністративних справ, поставивши можливість такого оскарження в залежність від імовірності значення, ухваленого за наслідком касаційного провадження, судового рішення для формування практики застосування відповідних правових норм. Перевіряючи матеріали касаційної скарги Судом установлено, що зміст ухвалених у цій справі судових рішень та доводи касаційної скарги не дають підстав для висновку, що рішення суду касаційної інстанції за наслідком розгляду касаційної скарги матиме значення для формування єдиної правозастосовної практики у такій категорії адміністративних справ. З огляду на зазначене та враховуючи приписи частини третьої статті 333 КАС України, у відкритті провадження необхідно відмовити. За наведеного правового врегулювання та обставин справи підстави для відкриття касаційного провадження відсутні. На підставі викладеного, керуючись статтями 328, 333 КАС України, у х в а л и в : Відмовити у відкритті касаційного провадження за скаргою Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області на рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 27 лютого 2025 року та постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 21 травня 2025 року у справі № 240/3036/25 за позовом Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області до Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Відділу примусового виконання рішень управління забезпечення примусового виконання рішень у Житомирській області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) про визнання протиправною та скасування постанови. Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддями, є остаточною та не може бути оскаржена. Суддя-доповідач М. І. Смокович Судді В. Е. Мацедонська С. А. Уханенко