Постанова П'ятий апеляційний адміністративний суд № 400/9809/24

П`ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 02 липня 2025 р.м. ОдесаСправа № 400/9809/24 Головуючий в 1 інстанції: Птичкіна В.В. Дата і місце ухвалення 27.01.2025р., м. Миколаїв П`ятий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: Головуючого судді: Бойка А.В., суддів: Єщенка О.В., Шевчук О.А., розглянувши в порядку письмового провадження в місті Одесі апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області на рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 27 січня 2025 р. у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області, Головного управління Пенсійного фонду України у Миколаївській області про зобов`язання вчинити певні дії,- В С Т А Н О В И В: У жовтні 2024 року ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області, Головного управління Пенсійного фонду України у Миколаївській області, в якому просила: - визнати протиправним та скасувати рішення № 948270114490 3.10.24року начальника відділу перерахунків пенсій №3 ГУ ПФУ в Полтавській області про відмову в перерахунку щомісячного довічного грошового утримання із врахуванням довідки ТУ ДСА України в Миколаївській області від 16.09.24р. за №7/1-1807/24 з розрахунку прожиткового мінімуму для працездатних осіб на 01.01.2024 року, що дорівнює 3028,00 грн. - зобов`язати ГУ ПФУ в Миколаївській області перерахувати ОСОБА_1 щомісячне довічне грошове утримання на підставі довідки ТУ ДСА в Миколаївській області від 16.09.24р. за №7/1-1807/24. про суддівську винагороду для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, виходячи з прожиткового мінімуму для працездатних осіб, розмір якого на 01.01.2024 становить 3028,00 грн., з врахуванням раніше виплачених сум. Рішенням Миколаївського окружного адміністративного суду від 27.01.2025 року позовні вимоги задоволено частково. Визнано протиправним та скасовано рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області від 03.10.2024 № 948270114490 щодо відмови в здійсненні перерахунку щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці відповідно до довідки Територіального управління Державної судової адміністрації в Миколаївській області від 16.09.2024 № 7/1-1807/24. Зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Полтавській області провести перерахунок та виплату з 01.01.2024 ОСОБА_1 щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, на підставі довідки Територіального управління Державної судової адміністрації в Миколаївській області від 16.09.2024 № 7/1-1807/24, та з урахуванням раніше виплачених сум. У задоволенні позовних вимог до Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області відмовлено. Не погоджуючись з вказаним судовим рішенням Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області подало апеляційну скаргу, в якій посилалось на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи. Апелянт вказував на те, що згідно статті 135 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» розмір посадового окладу судді встановлюється, виходячи з розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого на 01 січня календарного року. В свою чергу відповідно до ст. 4 Закону України «Про прожитковий мінімум» прожитковий мінімум на одну особу, а також окремо для тих, хто відноситься до основних соціальних і демографічних груп населення, щороку затверджується Верховною Радою України в законі про Державний бюджет України на відповідний рік. З огляду на зазначене апелянт вважає, що результат розрахунку суддівської винагороди, та як наслідок розмір щомісячного довічного грошового утримання, у будь-якому випадку, залежить від цифрового значення основної операнди у формулі, яка міститься у Законі України про Державний бюджет на відповідній рік. Відповідно до ст. 7 Закону України «Про Державний бюджет на 2024 рік» встановлено, що у 2024 році прожитковий мінімум для працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді становить 2102 гривні, тобто на рівні 2020 року. Апелянт вказує на те, що визначення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, який в свою чергу буде другим множником у формулі розрахунку суддівської винагороди, є виключним повноваженням Верховної Ради України. В Законі України «Про Державний бюджет України на 2024 рік», Верховна Рада визначила, що розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді: з 1 січня - 2102 гривні. Посилаючись на зазначені норми Законів, апелянт зазначає, що оскільки законодавцем чітко визначено розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді 2102 гривні, то враховуючи відсильну норму ст. 135 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», саме цей розмір і необхідно застосовувати під час визначення суддівської винагороди позивача, тоді як прожитковий мінімум для працездатної особи в розрахунку на місяць у 2024 році, що складає 3028,00 гривень, не є розрахунковою величиною, яка передбачена Законом для обрахунку посадового окладу судді на 2024 рік. З огляду на викладене апелянт вважає, що Головним управлінням Пенсійного фонду України в Полтавській області правомірно прийнято рішення 03.10.2024 року № 948270114490 про відмову ОСОБА_1 у перерахунку щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці. Також апелянт не погодився з висновком суду першої інстанції стосовно наявності підстав для зобов`язання саме Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області провести виплату ОСОБА_1 щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці на підставі довідки Територіального управління Державної судової адміністрації в Миколаївській області від 16.09.2024 № 7/1-1807/24, з огляду на те, що позивач перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Миколаївській області, а тому виплата щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці проводиться Головним управлінням Пенсійного фонду України в Миколаївській області. Апелянт вказав на те, що повноваження щодо виплати позивачу щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці в Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області відсутні. Зважаючи на зазначене апелянт просить скасувати рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 27.01.2025 року та прийняти нове судове рішення про відмову у задоволенні позову. Згідно ч. 1 ст. 308 КАС України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Заслухавши суддю-доповідача, переглянувши справу за наявними в ній доказами, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів зазначає наступне: Судом встановлено, що позивач є суддею у відставці, перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Миколаївській області та отримує щомісячне довічне грошове утримання судді у відставці. 16.09.2024 року Територіальне управління Державної судової адміністрації України в Миколаївській області оформило та видало позивачу довідку № 7/1-1807/24 про суддівську винагороду для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, в якій зазначена суддівська винагорода, виходячи з прожиткового мінімуму для працездатних осіб, розмір якого станом на 01.01.2024 року становить 3028 грн. 26.09.2024 року позивач звернулась до Головного управління Пенсійного фонду України у Миколаївській області із заявою про перерахунок довічного грошового утримання судді у відставці. До заяви була додана довідка Територіального управління Державної судової адміністрації України в Миколаївській області від 16.09.2024 № 7/1-1807/24. За результатами розгляду заяви позивача від 26.09.2024 року, за принципом екстериторіальності, Головним управлінням Пенсійного фонду України в Полтавській області 03.10.2024 року прийнято рішення № 948270114490 про відмову у проведенні перерахунку щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці. В обґрунтування прийнятого рішення Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області посилалось на те, що відповідно до ч. 4 ст. 142 Закону України від 02.06.2016 №1402-VIII «Про судоустрій і статус суддів» перерахунок раніше призначеного щомісячного довічного грошового утримання здійснюється у разі зміни розміру складових суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді. Перерахунок щомісячного довічного грошового утримання проводиться з дня виникнення права на відповідний перерахунок (п. 4 Розділу II Порядку подання документів для призначення (перерахунку) і виплати щомісячного довічного грошового утримання суддям у відставці органами Пенсійного фонду України, затвердженого Постановою правління Пенсійного фонду України від 25.01.2008 №3-1). У рішенні відповідач посилався на те, що згідно п.3 п. І Розділу IX ст.135 Закону базовий розмір посадового окладу судді, місцевого суду становить 30 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 01 січня календарного року, також до базового розміру посадового окладу, визначеного частиною третьою цієї статті, додатково застосовують регіональний коефіцієнт 1,1 - якщо суддя здійснює правосуддя у суді, що розташований у населеному пункті з кількістю населення щонайменше сто тисяч осіб. В свою чергу статтею 7 Закону України від 09.11.2023 №3460-ІХ Про державний бюджет України на 2024 рік передбачено, що у 2024 році прожитковий мінімум для працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу суддів, становить 2102 грн., тобто на рівні 2020 року. Отже змін розміру складових суддівської винагороди суддів, який працює на відповідній досаді з 01.01.2024 не відбулося. З огляду на зазначене Головне управління Пенсійного фонду України у Полтавській області дійшло висновку про відсутність підстав для перерахунку щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці на підставі заяви позивачки від 26.09.2024 р. Не погоджуючись з рішенням Головного управління Пенсійного фонду України у Полтавській області, позивач оскаржила його до суду першої інстанції, посилаючись на його протиправність та необґрунтованість. Частково задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції дійшов висновку про наявність підстав для визнання протиправним рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Полтавській області про відмову ОСОБА_1 у перерахунку щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці. Суд зазначив, що після надходження оновленої довідки про суддівську винагороду для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці станом 01.01.2024, Головне управління Пенсійного фонду України у Полтавській області повинно було провести перерахунок пенсії позивача. Надаючи оцінку законності та обґрунтованості рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області, колегія суддів зазначає наступне: Відповідно до статті 130 Конституції України держава забезпечує фінансування та належні умови для функціонування судів і діяльності суддів. У Державному бюджеті України окремо визначаються видатки на утримання судів з урахуванням пропозицій Вищої ради правосуддя. Розмір винагороди судді встановлюється законом про судоустрій. У преамбулі Закону України від 02.06.2016 року №1402-VIII «Про судоустрій і статус суддів» (далі - Закон №1402-VIII) зазначено, що цей Закон визначає організацію судової влади та здійснення правосуддя в Україні, що функціонує на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів і забезпечує право кожного на справедливий суд. Статтею 4 Закону №1402-VIII визначено, що судоустрій і статус суддів в Україні визначаються Конституцією України та законом. Зміни до цього Закону можуть вноситися виключно законами про внесення змін до Закону України "Про судоустрій і статус суддів". Відповідно до частини 1 статті 135 Закону №1402-VIII суддівська винагорода регулюється цим Законом та не може визначатися іншими нормативно-правовими актами. Згідно ч. 2 ст. 135 Закону №1402-VIII, суддівська винагорода виплачується судді з дня зарахування його до штату відповідного суду, якщо інше не встановлено цим Законом. Суддівська винагорода складається з посадового окладу та доплат за: 1) вислугу років; 2) перебування на адміністративній посаді в суді; 3) науковий ступінь; 4) роботу, що передбачає доступ до державної таємниці. Відповідно до частини 3 статті 135 Закону № 1402-VIII, базовий розмір посадового окладу судді становить: 1) судді місцевого суду - 30 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року; 2) судді апеляційного суду, вищого спеціалізованого суду - 50 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року; 3) судді Верховного Суду - 75 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року. Згідно з частиною 5 статті 135 Закону №1402-VIII, суддям виплачується щомісячна доплата за вислугу років у розмірі: за наявності стажу роботи більше 3 років - 15 відсотків, більше 5 років - 20 відсотків, більше 10 років - 30 відсотків, більше 15 років - 40 відсотків, більше 20 років - 50 відсотків, більше 25 років - 60 відсотків, більше 30 років - 70 відсотків, більше 35 років - 80 відсотків посадового окладу. Таким чином, розмір посадового окладу судді, який є складовим елементом суддівської винагороди, на пряму залежить від прожиткового мінімуму для працездатних осіб. Відповідно до статті 46 Конституції України визначення прожиткового мінімуму, закладення правової основи для його встановлення, затвердження тощо наведено у Законі України "Про прожитковий мінімум" від 15.07.1999 р. № 966-XIV (далі - Закон № 966-XIV). За визначенням, наведеним у статті 1 Закону №966-XIV, прожитковий мінімум - вартісна величина достатнього для забезпечення нормального функціонування організму людини, збереження його здоров`я набору продуктів харчування, а також мінімального набору непродовольчих товарів та мінімального набору послуг, необхідних для задоволення основних соціальних і культурних потреб особистості. Статтею 4 даного Закону передбачено, що прожитковий мінімум на одну особу, а також окремо для тих, хто відноситься до основних соціальних і демографічних груп населення, щороку затверджується Верховною Радою України в законі про Державний бюджет України на відповідний рік. Прожитковий мінімум публікується в офіційних виданнях загальнодержавної сфери розповсюдження. Відповідно до вимог статті 7 Закону України "Про Державний бюджет України на 2024 рік розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб: з 1 січня - становить 3028 гривні, а працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді: з 1 січня - 2102 гривні. Аналогічні положення щодо встановлення прожиткового мінімуму для працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді з 1 січня у розмірі - 2102 гривні містили і Закони України «Про Державний бюджет України на 2022 рік», «Про Державний бюджет України на 2023 рік». Отже, окремими приписами Законів України «Про Державний бюджет України на 2022 рік», «Про Державний бюджет України на 2023 рік», «Про Державний бюджет України на 2024 рік», з 1 січня 2022 року, з 1 січня 2023 року та з 1 січня 2024 року відповідно встановлено прожитковий мінімум для працездатних осіб у розмірі 2102 гривні саме для цілей визначення базового розміру посадового окладу судді. Виходячи з наведених положень законів України про Державний бюджет, а також посилаючись на те, що змін розміру складових суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді з 01.01.2024 року не відбулось, пенсійний орган наполягає на тому, що суддівська винагорода для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці станом на 01.01.2024р. має бути визначена із урахуванням розміру прожиткового мінімуму 2102 грн., а не 3028 грн., як вказує позивач. Слід зазначити, що питання наявності підстав для застосування прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом про Держбюджет станом на 1 січня календарного року, для розрахунку посадового окладу судді було предметом розгляду Великої Палати Верховного Суду. Так, у постанові від 24 квітня 2025 року по справі № 240/9028/24 Велика Палата Верховного Суду зазначила наступне: «Безсумнівно, розмір посадового окладу судді, який є складовим елементом суддівської винагороди, залежить від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, поняття якого наведено у Законі №966-XIV. Цим Законом закріплено вичерпний перелік основних соціальних і демографічних груп населення, стосовно яких визначається прожитковий мінімум. І приписами цього Закону судді не віднесені до соціальної демографічної групи населення, стосовно яких прожитковий мінімум повинен встановлюватися окремо. Водночас, законодавець починаючи з 2021 року у законах про Державний бюджет України на відповідний рік не встановлював прожитковий мінімум стосовно суддів як соціальної демографічної групи. Окремими приписами цих законів встановлювався на 1 січня відповідного календарного року саме прожитковий мінімум для працездатних осіб для цілей визначення базового розміру посадового окладу судді у розмірі 2102 гривні. Отже, цими законами не встановлювалася розрахункова величина, відмінна від тієї, що визначена спеціальним законом для визначення розміру суддівської винагороди, а власне визначалася ця величина - встановлювався грошовий розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді». З метою встановлення чіткого критерію вирішення судами спорів щодо застосування розрахункової величини для визначення посадового окладу суддів починаючи із 2021 року Велика Палата Верховного Суду відступила від висновків, викладених у постановах Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 13 липня 2023 року у справі №280/1233/22 та 21 березня 2024 року у справі №620/4971/23, і зазначила про те, що починаючи з 2021 року у законах про Державний бюджет України на відповідний рік встановлювався на 1 січня відповідного календарного року грошовий розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді. Велика Палата Верховного Суду звернула увагу, що незалежно від того, чи перераховані всі судові рішення, в яких викладений правовий висновок, від якого вона відступила, суди під час вирішення спорів у подібних правовідносинах мають враховувати саме останній правовий висновок Великої Палати Верховного Суду. Відповідно до ч.5 ст.242 КАС України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду. З огляду на зазначені положення КАС України, колегія суддів при розгляді даної справи враховує висновки Великої Палати Верховного Суду, викладені у постанові від 24 квітня 2025 року по справі № 240/9028/24. За таких обставин, враховуючи правову позицію Великої Палати Верховного Суду, викладену в постанові від 24.04.2025р. у справі №240/9028/24, з 01.01.2024р. для визначення базового розміру посадового окладу судді, який враховується при розрахунку щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, повинен застосовуватись прожитковий мінімум для працездатних осіб відповідно до абзацу п`ятого статті 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2024 рік», а саме: 2102,00 грн. Разом з тим, у довідці про суддівську винагороду для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, виданій Територіальним управлінням Державної судової адміністрації в Миколаївській області від 16.09.2024 року № 7/1-1807/24, суддівська винагорода для визначення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці обчислена із прожиткового мінімуму для працездатних осіб в розмірі 3028,00 грн., що суперечить правовій позиції Великої Палати Верховного Суду, викладеній у постанові від 24.04.2025 р. у справі №240/9028/24. Зважаючи на те, що для визначення базового розміру посадового окладу судді, який враховується при розрахунку щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, повинен застосовуватись прожитковий мінімум для працездатних осіб відповідно до статті 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2024 рік» у розмірі 2102,00 грн., а також враховуючи те, що з 01.01.2024 року не відбулась зміна розміру складових суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді, оскільки відповідно до ст. 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2023 рік» з 1 січня 2023 року прожитковий мінімум для працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді також складав 2102 грн., відсутні підстави для перерахунку ОСОБА_1 з 01.01.2024 року щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці. За таких обставин колегія суддів доходить висновку про правомірність рішення Головного управління ПФУ в Полтавській області від 03.10.2024 року № 948270114490 про відмову в перерахунку позивачці щомісячного довічного грошового утримання із врахуванням довідки ТУ ДСА України в Миколаївській області від 16.09.24р. за №7/1-1807/24 з розрахунку прожиткового мінімуму для працездатних осіб на 01.01.2024 року, що дорівнює 3028,00 грн. Відповідно до ст. 317 КАС України, підставою для скасування судового рішення та ухвалення нового рішення є неповне з`ясування судом обставин справи, що мають значення для справи, невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи, неправильне застосування норм матеріального права. Колегія суддів зазначає, що в даному випадку рішення суду першої інстанції не відповідає вимогам ст. 242 КАС України, оскільки судом першої інстанції неповно з`ясовано обставини, що мають значення для справи та порушено норми матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи. З огляду на вищевикладене, колегія суддів приходить до висновку, що рішення суду на підставі ст. 317 КАС України підлягає скасуванню, з ухваленням нового рішення про відмову у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 . Підстави для розподілу судових витрат відповідно до ст. 139 КАС України відсутні. Частиною 1 статті 257 КАС України встановлено, що за правилами спрощеного позовного провадження розглядаються справи незначної складності. Відповідно до п.2 ч.5 ст.328 КАС України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у справах незначної складності. Враховуючи, що дана справа правомірно віднесена судом першої інстанції до категорії незначної складності та розглядалась за правилами спрощеного провадження, рішення суду першої інстанції та постанова суду апеляційної інстанції, відповідно до ч.5 ст.328 КАС України, в касаційному порядку оскарженню не підлягають. Керуючись ст. ст. 308, 311, 315, 317, 321, 322, 325, 328 КАС України, суд,- П О С Т А Н О В И В : Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області задовольнити. Рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 27 січня 2025 року скасувати. Ухвалити у справі нове судове рішення, яким відмовити у задоволенні позову ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області, Головного управління Пенсійного фонду України у Миколаївській області про зобов`язання вчинити певні дії. Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення, та не підлягає оскарженню в касаційному порядку, крім випадків, передбачених ч. 5 ст.328 КАС України. Суддя-доповідач: А.В. Бойко Суддя: О.В. Єщенко Суддя: О.А. Шевчук