Постанова Третій апеляційний адміністративний суд № 160/16876/24

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД П О С Т А Н О В А і м е н е м У к р а ї н и 24 червня 2025 року м.Дніпросправа № 160/16876/24 Третій апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого - судді Баранник Н.П., суддів: Малиш Н.І., Щербака А.А., розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 09 вересня 2024 року у справі № 160/16876/24 (суддя Букіна Л.Є., справа розглянута за правилами спрощеного позовного провадження, в порядку письмового провадження) за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання протиправною бездіяльність та зобов`язання вчинити певні дії, ВСТАНОВИВ: ОСОБА_1 (далі позивач) звернулася до суду з позовом, в якому просила: - визнати протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (далі відповідач) щодо не проведення перерахунку та виплати пенсії в разі втрати годувальника у розмірі 70%; - зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області здійснити перерахунок та виплату пенсії в разі втрати годувальника у розмірі 70% грошового забезпечення загиблого (померлого) годувальника ОСОБА_2 , з дати призначення. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що пенсійний орган протиправно відмовив позивачу у перерахунку та виплаті пенсії по втраті годувальника у розрахунку у розмірі 70 процентів грошового забезпечення померлого годувальника. Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 09 вересня 2024 року в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 було відмовлено повністю. Позивач, не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, через свого представника подала апеляційну скаргу. Посилаючись на порушення судом норм матеріального права, неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи, позивач просить скасувати рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 09 вересня 2024 року та прийняти нове, яким задовольнити позовні вимоги у повному обсязі. В апеляційній скарзі зазначає, що судом в основу протиправного рішення покладено висновок, що позивачкою не надано доказів , що її син загинув (помер) внаслідок захворювання, пов`язаного з перебуванням на фронті. Зі змісту пп. «а» ч.1 ст. 36 Закону № 2262 таких вимог не встановлено, не вказується на факт «участі у бойових діях». Отже, судом невірно застосовано норму права до спірних правовідносин. Відповідач своїм правом подати відзив на апеляційну скаргу позивача не скористався. Розгляд справи здійснено в порядку письмового провадження у відповідності до приписів ст.311 КАС України. Колегія суддів, перевіривши доводи апеляційної скарги, приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав. З матеріалів справи встановлено, що позивачці призначено пенсію в разі смерті годувальника - ОСОБА_2 , в розмірі 30% грошового забезпечення годувальника. Згідно витягу з протоколу засідання 20 регіональної військово-лікарської комісії по встановленню причинного зв`язку захворювань, поранень, контузій, травм, каліцтв від 10.11.2023 №2526, захворювання та причина смерті військовослужбовця, солдата у відставці ОСОБА_2 , ТАК, пов`язане з проходженням військової служби. У квітні 2024 року позивачка звернулася до відповідача із заявою, в якій просила здійснити перерахунок та виплату пенсії в разі втрати годувальника у розмірі 70% грошового забезпечення загиблого (померлого) годувальника ОСОБА_2 . Листом від 24.05.2024 року відповідачем повідомлено про відсутність підстав для проведення перерахунку пенсії у розмірі 70% сум грошового забезпечення, що і слугувало підставою для звернення до суду із цим позовом. Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що для застосування положень пункту а статті 36 Закону № 2262-ХІІ визначальними є підстави смерті, які повинні бути пов`язані із пораненням, контузією, каліцтвом або захворюванням, отриманими у зв`язку, зокрема, із участю у бойових діях. Позивачкою не надано доказів, що її син загинув (помер) внаслідок поранення, контузії або каліцтва, одержаних при захисті Батьківщини, або виконанні інших обов`язків військової служби (службових обов`язків) або внаслідок захворювання, пов`язаного з перебуванням на фронті, у партизанських загонах і з`єднаннях та підпільних організаціях і групах, визнаних такими законодавством України, Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, враховуючи наступне. Відповідно до ч. 1-2 ст. 30 Закону України Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб від 09.04.1992 № 2262-ХІI (далі - Закон №2262-XII), право на пенсію в разі втрати годувальника мають непрацездатні члени сімей загиблих, померлих або таких, що пропали безвісти військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, які перебували на їх утриманні (стаття 31). Незалежно від перебування на утриманні годувальника пенсія призначається: непрацездатним дітям; непрацездатним батькам і дружині (чоловікові), якщо вони після смерті годувальника втратили джерело засобів до існування, а також непрацездатним батькам і дружині (чоловікові) військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, які загинули чи померли або пропали безвісти в період проходження служби або пізніше внаслідок поранення, контузії, каліцтва чи захворювання, що мали місце під час служби. Статтею 36 Закону №2262-XII визначено, що пенсії в разі втрати годувальника призначаються в таких розмірах: а) членам сімей військовослужбовців, осіб, звільнених з військової служби, інших осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, які загинули (померли) внаслідок поранення, контузії або каліцтва, одержаних при захисті Батьківщини, ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи або виконанні інших обов`язків військової служби (службових обов`язків), або внаслідок захворювання, пов`язаного з перебуванням на фронті, у партизанських загонах і з`єднаннях та підпільних організаціях і групах, визнаних такими законодавством України, ліквідацією наслідків Чорнобильської катастрофи чи участю у бойових діях у мирний час, а саме батькам (одному з батьків), дружині (чоловікові), іншому непрацездатному члену сім`ї загиблого (померлого) годувальника, якщо право на пенсію має один непрацездатний член сім`ї, - у розмірі 70 процентів грошового забезпечення (заробітної плати) загиблого (померлого) годувальника на кожного непрацездатного члена сім`ї; якщо право на пенсію мають два і більше непрацездатних членів сім`ї (крім батьків, дружини (чоловіка) - у розмірі 50 процентів грошового забезпечення (заробітної плати) загиблого (померлого) годувальника на кожного непрацездатного члена сім`ї. У таких самих розмірах, незалежно від причини смерті годувальника, обчислюються пенсії членам сімей померлих осіб з інвалідністю внаслідок війни та членам сімей, до складу яких входять діти, які втратили обох батьків; б) сім`ям військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, які померли внаслідок каліцтва, одержаного в результаті нещасного випадку, не пов`язаного з виконанням обов`язків військової служби (службових обов`язків), або внаслідок захворювання, пов`язаного з проходженням служби, - 30 процентів заробітку годувальника на кожного непрацездатного члена сім`ї. Отже, для застосування положень пункту а статті 36 Закону № 2262-ХІІ визначальними є підстави смерті, які повинні бути пов`язані із захистом Батьківщини, у зв`язку із пораненням, контузією, каліцтвом або захворюванням, отриманими у зв`язку, зокрема, із участю у бойових діях. Відповідно до витягу з протоколу засідання 20 регіональної військово-лікарської комісії по встановленню причинного зв`язку захворювань, поранень, контузій, травм, каліцтв від 10.11.2023 №2526, захворювання та причина смерті, ОСОБА_2 пов`язане з проходженням військової служби. Проте, це не є тотожним підставам, наведеним у пункті а статті 36 Закону № 2262-ХІІ, а відповідає підставам, наведеним у п.«б» цієї статті, відповідно до якого позивачу і призначено пенсію по втраті годувальника з розрахунку 30 процентів заробітку годувальника. Позивачкою не надано суду доказів, що її син загинув (помер) внаслідок поранення, контузії або каліцтва, одержаних при захисті Батьківщини, або при виконанні інших обов`язків військової служби (службових обов`язків) або внаслідок захворювання, пов`язаного з перебуванням на фронті. З наданих суду доказів вбачається, що син позивачки помер після звільнення з військової служби (а.с.11,12), захворювання, яке отримав солдат: «серецево-судинна недостатність, підгострий інфекційний ендокардит» призвело до смерті та пов`язане з проходженням військової служби (а.с. 13). Довідка, видана ОСОБА_1 , про безпосередню участь ОСОБА_2 у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України від 21.10.2023 р. №18020, є підставою для надання особі статусу члена сім`ї загиблого (померлого) Захисника, проте такою довідкою не встановлено обставин, з якими Закон № 2262-ХІІ, зокрема стаття 36, пов`язує право на отримання пенсії у розмірі 70 процентів грошового забезпечення (заробітної плати) загиблого (померлого) годувальника. Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, що відповідачем не порушено прав позивача у межах спірних правовідносин, що є підставою для відмови у задоволенні заявлених позовних вимог. Доводи, наведені в апеляційній скарзі позивача, правильних висновків суду першої інстанції не спростовують. Судом першої інстанції рішення ухвалено з додержанням норм матеріального права і підстав для його скасування не вбачається. Апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін. Розподіл судових витрат відповідно до ст. 139 КАС України не здійснюється. Керуючись ст.311, п.1 ч.1 ст.315, ч.1 ст.316, ст.ст. 322,325,328 КАС України, суд

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення. Рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 09 вересня 2024 року у справі №160/16876/24 - залишити без змін. Постанова Третього апеляційного адміністративного суду набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає, відповідно до п.2 ч.5 ст.328 КАС України. Головуючий - суддя Н.П. Баранник суддя Н.І. Малиш суддя А.А. Щербак