Постанова Третій апеляційний адміністративний суд № 560/14516/24

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД П О С Т А Н О В А і м е н е м У к р а ї н и 03 липня 2025 року м. Дніпросправа № 560/14516/24 (суддя Рищенко А.Ю., м. Дніпро) Третій апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого - судді Чередниченка В.Є. (доповідач), суддів: Іванова С.М., Шальєвої В.А., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за апеляційною скаргою Головного управління ДПС у Хмельницькій області на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 13 січня 2025 року у справі №560/14516/24 за позовом Головного управління ДПС у Хмельницькій області до ОСОБА_1 про стягнення суми податкового боргу,- ВСТАНОВИВ: Головне управління ДПС у Хмельницькій області 03 жовтня 2024 року звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 згідно з яким просить суд стягнути з фізичної особи ОСОБА_1 кошти у рахунок погашення податкового боргу на загальну суму 94668,02 грн. Позов обґрунтовано тим, що у ОСОБА_1 перед бюджетом виникла заборгованість на суму 94668,02 грн, яка є узгодженою та на сьогодні не погашена відповідачем у добровільному порядку у встановлений законодавством термін, тому підлягає примусовому стягненню в судовому порядку. Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 13 січня 2025 року у задоволенні позову відмовлено повністю. Рішення суду мотивовано тим, що зазначена у позовній заяві сума податкового боргу є неузгодженою, оскільки позивачем не надано доказів направлення податкових повідомлень-рішень № 0823180-2413-0461-UA68040470000053519 від 27.10.2023 у сумі 13974,27 грн. (за 2020 рік), № 0823178-2413-0461-UA68040470000053519 від 27.10.2023 у сумі 41960,75 грн. (за 2022 рік), № 2101999-2413-0461 від 30.06.2022 у сумі 38 733,00 грн, а також податкової вимоги від 09.05.2023 №0005226-1303-2201 на суму 38733,00 грн на адресу відповідача, в порядку, визначеному п. 42.2 ст. 42 ПК України. Зазначені документи було направлено позивачем на адресу: АДРЕСА_1 , в той час як місцем реєстрації відповідача: є АДРЕСА_2 . Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, позивач зазначаючи про порушення судом першої інстанції норм матеріального права, оскаржив його в апеляційному порядку. Просить скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нову постанову, якою позов задовольнити повністю. Апеляційна скарга фактично обґрунтована тим, що податкові-повідомлення рішення та податкова вимога є узгодженими, оскільки надсилалися на актуальну на той момент адресу відповідача. Відповідно до даних Державного реєстру фізичних осіб ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) в період з 11.07.1996 по 04.04.2024 був зареєстрований за адресою АДРЕСА_3 (дані ДРФО додаються). Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, обговоривши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав. Судом першої інстанції з`ясовано та знайшло підтвердження під час апеляційного розгляду справи, що в інтегрованих картках платника податків ОСОБА_1 обліковується податковий борг на загальну суму 94668,02 грн. Ця заборгованість виникла по податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, сплаченому фізичними особами, які є власниками об?єктів нежитлової нерухомості (код території UA68040470000053519), на підставі: 1) податкового повідомлення-рішення (форми «Ф») №0823180-2413-0461-UA68040470000053519 від 27.10.2023 у сумі 13974,27 грн; 2) податкового повідомлення-рішення (форми «Ф») №0823178-2413-0461-UA68040470000053519 від 27.10.2023 у сумі 41960,75 грн; А також по податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, сплаченому фізичними особами, які с власниками об?єктів нежитлової нерухомості (код території UA68040390000011141), на підставі податкового повідомлення-рішення (форми «Ф») №2101999-2413-0461 від 30.06.2022 у сумі 38733 грн. Стягнення з відповідача податкового боргу на загальну суму 94668,02 грн є предметом спору переданого на вирішення. Колегія суддів, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права при ухвалені оскарженого рішення, виходить з наступного. Частиною другою статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, регулює ПК України, який, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства. Підпунктом 16.1.4 пункту 16.1 статті 16 ПК України встановлено, що платник податків зобов`язаний сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи. Підпунктами 14.1.39, 14.1.156, 14.1.162, 14.1.175 пункту 14.1 статті 14 ПК України визначено, що грошове зобов`язання платника податків - сума коштів, яку платник податків повинен сплатити до відповідного бюджету як податкове зобов`язання та/або штрафну (фінансову) санкцію, що справляється з платника податків у зв`язку з порушенням ним вимог податкового законодавства та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також санкції за порушення законодавства у сфері зовнішньоекономічної діяльності; податкове зобов`язання - сума коштів, яку платник податків, у тому числі податковий агент, повинен сплатити до відповідного бюджету як податок або збір на підставі, в порядку та строки, визначені податковим законодавством (у тому числі сума коштів, визначена платником податків у податковому векселі та не сплачена в установлений законом строк); пеня - сума коштів у вигляді відсотків, нарахованих на суми грошових зобов`язань, не сплачених у встановлені законодавством строки; податковий борг - це сума грошового зобов`язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), самостійно узгодженого платником податків або узгодженого в порядку оскарження, але не сплаченого у встановлений цим Кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого зобов`язання. За правилами пункту 54.1 статті 54 ПК України крім випадків, передбачених податковим законодавством, платник податків самостійно обчислює суму податкового та/або грошового зобов`язання та/або пені, яку зазначає у податковій (митній) декларації або уточнюючому розрахунку, що подається контролюючому органу у строки, встановлені цим Кодексом. Така сума грошового зобов`язання та/або пені вважається узгодженою. Згідно з підпунктом 54.3.3 пункту 54.3 статті 54 ПК України контролюючий орган зобов`язаний самостійно визначити суму грошових зобов`язань, зменшення (збільшення) суми бюджетного відшкодування та/або зменшення (збільшення) від`ємного значення об`єкта оподаткування податком на прибуток або від`ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, передбачених цим Кодексом або іншим законодавством, якщо згідно з податковим та іншим законодавством особою, відповідальною за нарахування сум податкових зобов`язань з окремого податку або збору, застосування штрафних (фінансових) санкцій та пені, у тому числі за порушення у сфері зовнішньоекономічної діяльності, є контролюючий орган. Відповідно до пункту 54.5 статті 54 ПК України, якщо згідно з нормами цієї статті сума грошового зобов`язання розраховується контролюючим органом, платник податків не несе відповідальності за своєчасність, достовірність і повноту нарахування такої суми, проте несе відповідальність за своєчасне та повне погашення нарахованого узгодженого грошового зобов`язання і має право оскаржити зазначену суму в порядку, встановленому цим Кодексом. Відповідно до підпункту «е» пункту 176.1 статті 176 ПК України платники податку зобов`язані своєчасно сплачувати узгоджену суму податкових зобов`язань, а також суму штрафних (фінансових) санкцій, нарахованих контролюючим органом, та пені, за винятком суми, що оскаржується в адміністративному або судовому порядку. Таким чином, у платника податку виникає безумовний обов`язок зі сплати грошового зобов`язання після його узгодження. Несплачена сума грошового зобов`язання у встановлений законом строк набуває статусу податкового боргу. Частиною 1 статті 77 КАС України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. Тобто, Головне управління ДПС у Хмельницькій області звертаючись до суду з позовом про стягнення з ОСОБА_1 податкового боргу у сумі 94668,02 грн зобов`язане було довести факт того, що зазначене грошове зобов`язання є узгодженим. Отже, підставою для звернення до суду з таким позовом є наявність узгодженої суми податкового зобов`язання, що не сплачено у добровільному порядку платником податків. Відповідно до п.п. 58.2, 58.3 ст. 58 ПК України податкове повідомлення-рішення надсилається (вручається) за кожним окремим податком, збором та/або разом із штрафними санкціями, передбаченими цим Кодексом, а також за кожною штрафною (фінансовою) санкцією за порушення норм іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на такий контролюючий орган, та/або пенею за порушення строків розрахунків у сфері зовнішньоекономічної діяльності. Податкове повідомлення-рішення вважається належним чином врученим платнику податків (крім фізичних осіб), якщо його надіслано у порядку, визначеному статтею 42 цього Кодексу. Відповідно до п. 42.2 ст. 42 ПК України документи вважаються належним чином врученими, якщо вони надіслані у порядку, визначеному пунктом 42.4 цієї статті, надіслані за адресою (місцезнаходженням, податковою адресою) платника податків рекомендованим листом з повідомленням про вручення або особисто вручені платнику податків (його представнику). Пунктом 59.1 ст. 59 ПК України встановлено, що у разі коли у платника податків виник податковий борг, контролюючий орган надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення. Податкова вимога може надсилатися (вручатися) контролюючим органом за місцем обліку платника податків, в якому обліковується податковий борг платника податків. Як вбачається з матеріалів справи, податкові повідомлення-рішення (форми «Ф») № 0823180-2413-0461-UA68040470000053519 від 27.10.2023 у сумі 13974,27 грн. (за 2020 рік), № 0823178-2413-0461-UA68040470000053519 від 27.10.2023 у сумі 41960,75 грн. (за 2022 рік) та за № 2101999-2413-0461 від 30.06.2022 у сумі 38733,00 грн. (за 2021 рік) та вимога від 09.05.2023 року №0005226-1303-2201, якими відповідно до норм Податкового кодексу України визначено суми податкового зобов`язання ОСОБА_1 були направлені відповідачу на адресу: АДРЕСА_1 (а.с.6-14). При цьому, позивачем було надано до суду витяг щодо відмостей з Державного реєстру фізичних осіб-платників податків про реєстраційні дані фізичної особи-платника податків від 19.09.2024 року згідно з яким адреса місця проживання/реєстрації ОСОБА_1 зазначена: АДРЕСА_2 (а.с.13). Зважаючи на викладені обставини справи, суд першої інстанції зробив обгрунтований висновок про те, що податкові повідомлення-рішення (форми «Ф») № 0823180-2413-0461-UA68040470000053519 від 27.10.2023 у сумі 13974,27 грн. (за 2020 рік), № 0823178-2413-0461-UA68040470000053519 від 27.10.2023 у сумі 41960,75 грн. (за 2022 рік) та за № 2101999-2413-0461 від 30.06.2022 у сумі 38733,00 грн. (за 2021 рік) та вимога від 09.05.2023 року №0005226-1303-2201 направлено позивачем на адресу відміну від тієї за якою зареєстрований відповідач. Надання до суду першої інстанції доказів того, що вищезазначені документи направлені позивачем на адресу, яка не є адресою реєстрації відповідача свідчать про те, що позивач звернувся до суду з позовом без надання доказів того, що податкове зобов`язання у сумі 94668,02 грн є узгодженим, що в свою чергу є підставою для відмови у задоволенні такого позову. Щодо доданої до апеляційної скарги інформації ГУ ДПС у Хмельницькій області з Державного реєстру фізичних осіб-платників податків від 11.04.2025 року, згідно з якою ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) в період з 11.07.1996 по 04.04.2024 був зареєстрований за адресою АДРЕСА_3 , суд апеляційної інстанції зазначає наступне. Відповідно до частини 2 статті 77 КАС України суб`єкт владних повноважень повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі. При цьому, частина 6 статті 77 КАС України визначає, що якщо учасник справи без поважних причин не надасть докази на пропозицію суду для підтвердження обставин, на які він посилається, суд вирішує справу на підставі наявних доказів. З матеріалів справи вбачається, що відповідачем 04.12.2024 року було подано до суду першої інстанції відзив на позовну заяву Головного управління ДПС у Хмельницькій області, в якому, зокрема, зазначалося про те, що «…В той же час, у вказаних вище копіях контролюючим органом зазначена наступна адреса місцезнаходження відповідача « АДРЕСА_1 ». Звертаю увагу, що за вказаною адресою ОСОБА_1 ніколи не був зареєстрований та ніколи не мешкав (копія паспорта зі штампом про реєстрацію місця проживання додається). Відповідач стверджує, що вказані у позові податкові вимоги він НЕ отримував…» (а.с.49). Зазначений відзив отримано позивачем через підсистему «Електронний суд» 04.12.2024 20:07. Тобто, позивач з 05 грудня 2024 року був обізнаний про те, що відповідачем заперечується факт вручення йому у порядку визначеному п. 42.2 ст. 42 ПК України податкових повідомлень-рішень та вимоги про сплату боргу. Частиною 2 ст. 159 КАС України визначено, що заявами по суті справи є: позовна заява; відзив на позовну заяву (відзив); відповідь на відзив; заперечення; пояснення третьої особи щодо позову або відзиву. При цьому, ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 06.11.2024 року було встановлено позивачу п`ятиденний строк з дня отримання отримання відзиву для подання відповіді на відзив (а.с.23). Зазначену ухвалу суду отримано позивачем через підсистему «Електронний суд» (а.с.25). Натомість, позивач будучи обізнаним, що ним не доведено факт набуття податкового зобов`язання на суму 94668,02 грн узгодженої суми податкового зобов`язання не надав до суду першої інстанції доказів, які б спростували зазначені твердження відповідача, що й стало підставою для вирішення справи з урахуванням частини 6 статті 77 КАС України. Зважаючи на те, що позивачем під час вирішення справи по суті судом першої інстанції не надано доказів того, що податкове зобов`язання на суму 94668,02 грн є узгодженим суд першої інстанції, зробив правильний висновок про наявність підстав для відмови у задоволенні позову. Відповідно до частини 4 статті 308 КАС України докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього. Зважаючи на те, що позивачем не надано доказів наявності об`єктивно непереборних причин, що не залежали від відповідача та які унеможливили надання до суду першої істанції інформації ГУ ДПС у Хмельницькій області з Державного реєстру фізичних осіб-платників податків від 11.04.2025 року, колегія суддів вважає, що такі докази не можуть бути прийняті судом апеляційної інстанції. При цьому, суд апеляційної інстанції зазначає про те, що у справі Пономарьов проти України (Заява № 3236/03) Європейський суд з прав людини зазначив наступне: …Одним із фундаментальних аспектів верховенства права є принцип юридичної визначеності, який передбачає повагу до принципу res judicata - принципу остаточності рішень суду. Цей принцип наголошує, що жодна зі сторін не має права вимагати перегляду остаточного та обов`язкового рішення суду просто тому, що вона має на меті домогтися нового слухання справи та нового її вирішення. Повноваження вищих судових органів стосовно перегляду мають реалізовуватись для виправлення судових помилок та недоліків судочинства, але не для здійснення нового судового розгляду. Перегляд не повинен фактично підміняти собою апеляцію, а сама можливість існування двох точок зору на один предмет не є підставою для нового розгляду…. Тобто, повноваження вищих судових органів стосовно перегляду мають реалізовуватись для виправлення судових помилок та недоліків судочинства, а не для нового розгляду справи, як того вимагає відповідач. На підставі зазначеного, суд апеляційної інстанції вважає, що суд першої інстанції під час розгляду цієї справи об`єктивно, повно та всебічно дослідив обставини, які мають суттєве значення для вирішення справи, дав їм правильну юридичну оцінку і ухвалив законне, обґрунтоване рішення без порушень норм матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, тому рішення суду першої інстанції у цій справі необхідно залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення. Керуючись: пунктом 1 частини 1 статті 315, статтями 316, 321, 322, 327, 329 КАС України, Третій апеляційний адміністративний суд, -

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Хмельницькій області залишити без задоволення, а рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 13 січня 2025 року у справі №560/14516/24 без змін. Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду за наявності підстав, передбачених частиною 5 статті 291, пунктом 2 частини 5 статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України. Повне судове рішення складено 03 липня 2025 року. Головуючий - суддя В.Є. Чередниченко суддя С.М. Іванов суддя В.А. Шальєва