Постанова Запорізький апеляційний суд № 317/2054/24

Дата документу 03.07.2025 Справа № 317/2054/24 Запорізький Апеляційний суд ЄУН 317/2054/24 Пр. № 22-ц/807/1045/25Головуючий у 1 інстанції: Громова І.Б. Суддя-доповідач Гончар М.С. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 03 липня 2025 року м. Запоріжжя Запорізький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого судді (судді-доповідача) Гончар М.С. суддів Кочеткової І.В., Полякова О.З. розглянувши у порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Запорізького районного суду Запорізької області від 19 березня 2025 року у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про зміну (зменшення) розміру аліментів на утримання дитини ВСТАНОВИВ: У квітні 2024 року ОСОБА_1 звернувся до суду з вищезазначеним позовом (а.с.1-6), який в подальшому уточнив (а.с.36-42) та в якому просив: - зменшити розмір аліментів, які стягуються з позивача за судовим наказом Запорізького районного суду Запорізької області від 27.11.2019 у справі № 317/3382/19, провадження № 2-н/317/100/2019; - стягнути з позивача на користь відповідача аліменти на утримання неповнолітньої доньки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі 1/8 частини заробітку (доходу) щомісяця, але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно, починаючи з дня набрання рішенням суду законної сили та до повноліття дитини; - відкликати судовий наказ Запорізького районного суду Запорізької області від 27.11.2019 у справі № 317/3382/19, провадження № 2-н/317/100/2019, відповідно до якого з позивача на користь відповідача стягуються аліменти на утримання неповнолітніх дітей: ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , щомісячно у розмірі 1/3 частини заробітку (доходу) платника аліментів, але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, та не більше десяти прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку на кожну дитину, починаючи з 16.10.2019 та до досягнення дітьми повноліття. В обґрунтування свого позову позивач зазначав, що сторони по справі з 01.09.2001 перебували у зареєстрованому шлюбі. Від шлюбу сторони мають двох дітей: ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Судовим наказом Запорізького районного суду Запорізької області від 27.11.2019 у справі № 317/3382/19, провадження № 2-н/317/100/2019 з позивача на користь відповідачки стягнуто аліменти на утримання неповнолітніх дітей: ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , щомісячно у розмірі 1/3 частини заробітку (доходу) платника аліментів, але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку на кожну дитину, починаючи з 16.10.2019 до досягнення дітьми повноліття. Рішенням Запорізького районного суду Запорізької області від 12.12.2019 у справі № 317/1242/2019, провадження № 2/317/1242/2019, що набрало законної сили 14.01.2020, шлюб між сторонами розірвано. 01.08.2022 державним виконавцем Комунарського відділу Державної виконавчої служби у місті Запоріжжі Південно-Східного Міжрегіонального управління Міністерства юстиції України (м. Дніпро) Аксьоновою А. Г. відкрито виконавче провадження з виконання судового наказу Запорізького районного суду Запорізької області від 27.11.2019 у справі № 317/3382/19, провадження № 2-и/317/100/2019. 25.08.2022 державним виконавцем звернуто стягнення з виконання зазначеного судового наказу на доходи позивача, які він отримує у військовій частині НОМЕР_1 Міністерства оборони України, на утримання неповнолітньої доньки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . ІНФОРМАЦІЯ_3 у позивача народилась дитина ОСОБА_5 , матір`ю якої є ОСОБА_6 . Крім того, 25.01.2024 Комунарським районним судом м. Запоріжжя у справі № 333/2001/23 ухвалено рішення, яким з позивача на користь матері ОСОБА_7 стягнуто аліменти на її утримання у розмірі 1/8 частини всіх видів доходів (заробітків) платника аліментів, щомісячно, починаючи з 13.03.2023. Вказаним судовим рішенням також встановлено, що на утриманні позивача перебуває його батько ОСОБА_8 , який досяг пенсійного віку, тобто є непрацездатною особою. Враховуючи вищевикладене та виходячи із того, що після ухвалення Запорізьким районним судом Запорізької області судового наказу від 27.11.2019 у платника аліментів істотно змінилися сімейний та матеріальний стан, а саме: у нього народилася дитина, виникли аліментні зобов`язання з утримання його непрацездатної матері, на його утриманні перебуває непрацездатний батько, яких позивач зобов`язаний матеріально утримувати, позивач вимушений звернутись до суду з вказаним позовом, оскільки вважає, що існують всі підстави для зменшення розміру аліментів. В автоматизованому порядку для розгляду цієї справи визначено суддю суду першої інстанції Громову І.Б. (а.с.30). Ухвалою суду першої інстанції (а.с.65) відкрито провадження у цій справі, розгляд справи призначено в порядку загального позовного провадження. Ухвалою Запорізького районного суду Запорізької області від 22 жовтня 2024 року (а.с.112-113) позов позивача у цій справі залишено без розгляду. Постановою Запорізького апеляційного суду від 18 грудня 2024 року (а.с.152-154) (головуючий суддя (суддя-доповідач) Гончар М.С., судді: Кочеткова І.В., Подліянова Г.С.) апеляційну скаргу позивача задоволено, ухвалу Запорізького районного суду Запорізької області від 22 жовтня 2024 року скасовано, справу направлено для продовження розгляду до суду першої інстанції. Рішенням Запорізького районного суду Запорізької області від 19 березня 2025 року (а.с.180-182) у задоволенні позову ОСОБА_1 у цій справі відмовлено. Не погоджуючись із зазначеним рішенням суду першої інстанції у цій справі, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права і порушення норм процесуального права судом першої інстанції при його ухваленні, позивач ОСОБА_1 у своїй апеляційній скарзі (а.с.189-198) просив рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове рішення, яким його вищезазначений позов задовольнити; стягнути з відповідача на користь позивача судові витрати, розглянути апеляційну скаргу без участі позивача. В автоматизованому порядку 17.04.2025 року для розгляду цієї справи визначено колегію суддів Запорізького апеляційного суду: головуючого суддю (суддю-доповідача) Гончар М.С., суддів Кочеткову І.В. та Полякова О.З. (а.с.208а). Ухвалою апеляційного суду від 17.04.2025 року (а.с.209-211) витребувано у суду першої інстанції справу, яка надійшла до апеляційного суду 01.05.2025 року (а.с.212). Ухвалою апеляційного суду апеляційне провадження за вищезазначеною апеляційною скаргою відкрито 02.05.2025 року (а.с.213), дану справу за апеляційною скаргою призначено до апеляційного розгляду в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи та без проведення судового засідання (а.с.214). Оскільки, згідно із ст. 19 ч. 6 ч. 3 ЦПК України в редакції ЗУ № 460-ІХ від 15.01.2020, № 3831-ІХ від 19.06.2024 малозначними справами є справи про стягнення аліментів … зменшення їх розміру. За змістом ст. 7 ч. 13 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться. Відповідач не скористалась своїм правом на подачу відзиву на вищезазначену апеляційну скаргу позивача у цій справі. Однак, в силу вимог ст. 360 ч. 3 ЦПК України відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції апеляційним судом. В силу вимог ст. 371 ч. 1 ЦПК України апеляційна скарга на рішення суду першої інстанції має бути розглянута протягом шістдесяти днів із дня постановлення ухвали про відкриття апеляційного провадження. Проте, має місце відповідне навантаження судді-доповідача і колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ, які за рішенням загальних зборів суддів Запорізького апеляційного суду з липня 2021 року також приймають участь у розгляді кримінальних проваджень, та відповідний штат суддів Запорізького апеляційного суду (10) взагалі. Відводів у цій справі не заявлено, самовідводи відсутні. Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, апеляційний суд дійшов висновку про те, що апеляційна скарга позивача ОСОБА_1 у цій справі підлягає залишенню без задоволення з таких підстав. В силу вимог ст. 367 ч. 1 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Згідно із п. 1 ч. 1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення. Судовими рішеннями є: … рішення, постанови… (ст. 258 ч. 1 п.2,3 ЦПК України). Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. За змістом ст. 381 ч. 1 ЦПК України в редакції Закону України № 4173-IX від 19.12.2024, який набрав законної сили з 08.02.2025 року, суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги ухвалює постанову за правилами ст. 35 і глави 9 розділу ІІІ цього Кодексу з особливостями, зазначеними у ст. 382 цього Кодексу. Встановлено, що суд першої інстанції, відмовляючи у задоволенні позову позивача у цій справі, керувався ст. ст. 141, 180-183, 192 СК України, ст.ст. 12, 13, 81, 89, 223, 247, 263-265, 352-354, 430 ЦПК України та виходив із того, що позивач не надав належних та достатніх доказів, що вказують на динаміку зміни його матеріального або сімейного стану у бік погіршення після ухвалення рішення про стягнення з нього аліментів, зокрема не довів саме факту погіршення матеріального стану в порівнянні з минулим періодом його життя, він і надалі є спроможним сплачувати аліменти у раніше визначеному розмірі на 1 (одну) неповнолітню дитину. Апеляційний суд погоджується із таким висновком суду першої інстанції, вважає його правильним, а рішення суду першої інстанції таким, що ухвалено із додержанням вимог закону, є правильним та законним. Ст. 263 ЦПК України містить вимоги щодо законності і обґрунтованості судового рішення, а ст. 264 ЦПК України питання, які вирішує суд під час ухвалення рішення суду. Рішення суду першої інстанції вимогам ст. ст. 263-264 ЦПК України у цій справі відповідає. Так, судом першої інстанції було правильно встановлено, що 01.09.2001 між ОСОБА_1 та ОСОБА_9 укладено шлюб (а.с.11), якій рішенням Запорізького районного суду Запорізької області від 12.12.2019 по справі № 317/3320/19 розірвано (копія а.с.15). Від вказаного шлюбу сторони по справі мають спільних дітей: ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджуються свідоцтвами про їх народження, що містяться в матеріалах справи (копії а.с.12-13) Відповідно до судового наказу Запорізького районного суду Запорізької області від 27.11.2019 по справі № 317/3382/19, з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_10 стягнуто аліменти на утримання неповнолітніх дітей: ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , щомісячно у розмірі 1/3 частини заробітку (доходу) платника аліментів, але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку та не більше десяти прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку на кожну дитину, починаючи з 16.10.2019 та до досягнення дітьми повноліття (копія а.с.14). 01.08.2022 відкрито виконавче провадження № 69389420 з виконання вищевказаного судового наказу № 317/3382/19, виданого 27.11.2019, що підтверджується постановою про відкриття виконавчого провадження (копія а.с.16). 25.08.2022 року постановою про звернення стягнення на заробітну платну, пенсію, стипендію та інші доходи боржника у ВП № 69389420 звернуто стягнення на доходи боржника ОСОБА_1 , якій отримує дохід у ВЧ НОМЕР_2 . Постановлено здійснювати відрахування із доходів боржника у відповідності до чинного законодавства на користь стягувача у розмірі 25 %, але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку та не більше десяти прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку, і до досягнення ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , повноліття (копія а.с.17). Відповідно до свідоцтва про народження серії НОМЕР_3 , виданого 13.05.2023, ІНФОРМАЦІЯ_4 народилась ОСОБА_5 , батьком якої є ОСОБА_1 , а матір`ю ОСОБА_6 , актовий запис № 256 (копія а.с.25). Згідно з рішенням Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 25.01.2024 у справі № 333/2001/23, позовні вимоги ОСОБА_7 до ОСОБА_1 про стягнення аліментів на утримання матері задоволено частково. Стягнуто з позивача на користь його матері ОСОБА_7 аліменти на її утримання у розмірі 1/8 частини всіх видів доходів (заробітків) платника аліментів, щомісячно, починаючи з 13.03.2023 (копія а.с.26-27). Відповідно до довідки № 2103, виданої 16.04.2024 т.в.о. командира ВЧ НОМЕР_1 , сержант ОСОБА_1 , який проходив військову службу у ВЧ НОМЕР_1 в період з 01.07.2023 по 31.12.2023, мав дохід за період липень 2023 грудень 2023 у загальній сумі 437977,05 грн. (копія а.с.28). Згідно зі ст. 141 СК України мати, батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов`язків щодо дитини. Відповідно до ч. 1 ст. 182 СК України при визначені розміру аліментів суд враховує стан здоров`я та матеріальне становище дитини, стан здоров`я та матеріальне становище платника аліментів, наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина, інші обставини, що мають істотне значення. Ст. 192 СК України встановлено, що розмір аліментів, визначений за рішенням суду або домовленістю між батьками, може бути згодом зменшено або збільшено за рішенням суду за позовом платника або одержувача аліментів у разі зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров`я когось із них та в інших випадках, передбачених цим Кодексом. Аналіз цієї норми права дає можливість зробити висновок, що підставами зміни розміру аліментів є як зміна матеріального, так і зміна сімейного стану як самостійна підстава для зменшення або збільшення розміру аліментів. П. 23 постанови Пленуму Верховного Суду України від 15.05.2006 № 3 «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів» роз`яснено, що розмір аліментів, визначений судовим рішенням або за домовленістю між батьками, суд може змінити за позовом платника або одержувача аліментів у зв`язку зі зміною матеріального чи сімейного стану, погіршення чи поліпшення здоров`я когось із них. У новому розмірі аліменти сплачуються з дня набрання рішенням законної сили. З аналізу даних правових норм вбачається, що при вирішенні питання про зменшення розміру аліментів, слід з`ясовувати чи змінилося матеріальне становище, сімейний стан та стан здоров`я сторін, і що ця зміна впливає на змогу сплачувати аліменти у вже визначеному розмірі. Особа, яка сплачує аліменти - платник аліментів, вправі звернутися до суду з позовом про зменшення розміру аліментів на дитину у тих випадках, коли погіршилося його матеріальне становище, сімейний стан чи стан його здоров`я або ж покращилося матеріальне становище, сімейний стан чи стан здоров`я одержувача аліментів. При цьому, суд, з урахуванням встановлених обставин і сукупності належних та допустимих доказів, при наявності підстав щодо неможливості сплачувати аліменти у вже визначеному розмірі, може вирішити питання щодо зменшення розміру аліментів. Так, судом першої інстанції правильно встановлено, що у позивача, як у платника аліментів, народилась ще одна дитина та у нього, відповідно до рішення суду, перебуває на утриманні непрацездатна мати. Верховний Суд у Постанові від 6 вересня 2020 року в справі № 565/2071/19 зазначив про те, що аналіз ч. 1 ст. 192 СК України дає підстави для висновку, що підставами зміни розміру аліментів є як зміна матеріального, так і зміна сімейного стану як самостійна підстава для зменшення або збільшення розміру аліментів, при цьому такі положення закону не виключають одночасне настання обох підстав для зміни розміру аліментів: і зміни сімейного, і зміни матеріального стану. Зміна сімейного стану є самостійною, незалежною від зміни матеріального стану підставою для зміни розміру аліментів. Разом з тим, Верховний Суд дійшов висновку, що зменшення розміру аліментів у зв`язку з тим, що позивач має на утриманні малолітню дитину, без підтвердження погіршення його матеріального становища, не буде спрямовано на належне забезпечення дитини, на утримання якої він сплачує аліменти та суперечитиме її інтересам. Аналогічної позиції дотримувався Верховний Суд у постанові від 03 червня 2020 року у справі № 760/9783/18-ц. Окрім цього, у постанові від 16 вересня 2020 року у справі № 56/2017/19 Верховний Суд вказав, що зміна сімейного стану позивача, а саме народження інших дітей/дитини без підтвердження погіршення його матеріального становища, не є безумовною підставою для зміни розміру аліментів, оскільки батьки не мають компенсувати зменшення розміру аліментів за рахунок збільшення утримання однієї дитини порівняно з іншою. Зменшення розміру аліментів у зв`язку з тим, що позивач має на утриманні дитину, яка народилась в інших відносинах, та знаходження на утриманні непрацездатної матері без доведення погіршення майнового становища, само по собі не є підставою для зменшення розміру аліментів. Визначений судовим наказом Запорізького районного суду Запорізької області від 27.11.2019 розмір аліментів на утримання неповнолітніх дітей відповідає вимогам сімейного законодавства, а його зменшення на підставах зазначених позивачем, суперечитиме інтересам дітей, а саме: неповнолітньої ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . В матеріалах справи відсутні належні, допустимі і достовірні докази того, що ОСОБА_1 не може здійснювати платежі в рахунок сплати аліментів у раніше встановленому розмірі. Позовна заява та додатки до неї не містять доказів зменшення чи відсутності доходів ОСОБА_1 , який офіційно отримує заробітну плату. Таким чином, позивачем не надано жодного належного доказу, який би підтверджував факт погіршення його майнового стану, через що він не здатен сплачувати аліменти у визначеному судом розмірі. Також матеріали справи не містять доказів відсутності у позивача доходів для сплати аліментів у визначеному розмірі, з огляду на витрати, які він несе на іншу дитину та матір, розмір яких також не підтверджений. Натомість слід вказати, що позивач зазначає, що він перебуває на військовій службі у військовій частині та отримує стабільний дохід, що дозволяє йому здійснювати утримання, як і дітей, так і своєї непрацездатної матері. Таким чином, суд першої інстанції правильно встановив, що матеріали справи не містять доказів того, що у позивача змінився дохід у бік погіршення, що було б підставою для зменшення розміру аліментів. Відповідно до висновку Верховний Суд у постанові від 09 вересня 2021 року у справі № 554/3355/20, зменшення розміру аліментів на утримання дитини у зв`язку з тим, що позивач має на утриманні інших осіб, без доведення погіршення його майнового становища, не буде спрямовано на належне забезпечення дитини та суперечитиме її інтересам. Обов`язок щодо доведення погіршення майнового стану з метою зменшення розміру аліментів покладається на позивача. Ненадання позивачем зазначених доказів є підставою для відмови у задоволенні позову про зменшення розміру аліментів. Крім того, відповідно до правової позиції, викладеної в постанові Верховного Суду від 20 грудня 2021 року у справі № 681/15/12, навіть при погіршенні матеріального стану платника аліментів у випадку, якщо аліменти стягуються у частці від його доходу, не є безумовною підставою для зменшення розміру аліментів, оскільки зважаючи на те, що його доходи зменшилися, частина доходу, з якої відраховуються розмір аліментів, що підлягають сплаті на утримання дитини, також зменшиться. Відповідно до ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Враховуючи викладене, беручи до уваги те, що позивач не надав належних та достатніх доказів, що вказують на динаміку зміни його матеріального або сімейного стану у бік погіршення після ухвалення рішення про стягнення з нього аліментів, зокрема не довів саме факту погіршення матеріального стану в порівнянні з минулим періодом його життя, а також зважаючи на те, що він і надалі є спроможним сплачувати аліменти, враховуючи доводи представника відповідачки, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про відмову у задоволенні позовних вимог позивача у цій справі. Доводи апеляційної скарги ОСОБА_1 є такими, що не спростовують правильно встановлених судом першої інстанції фактичних обставин цієї справи та правильних висновків суду першої інстанції у цій справі, а лише відображають позицію позивача, яку він вважає такою, що є єдино правильною та єдино можливою. Ці доводи є такими, що фактично дублюють доводи його позову у цій справі, яким суд першої інстанції вже надав належну оцінку, з якою погоджується апеляційний суд. Судова практика в іншій справі за участю інших учасників справи з іншими фактичними обставинами цієї справи, ніж дана справа, на які посилався позивач у своїй апеляційній скарзі у цій справі в її обґрунтування, не має преюдиційного значення для вирішення цієї справи судом. В силу вимог ст. 183 ч. 3 СК України якщо після досягнення повноліття найстаршою дитиною ніхто з батьків не звернувся до суду з позовом про визначення розміру аліментів на інших дітей, аліменти стягуються за вирахуванням тієї рівної частки, що припадала на дитину, яка досягла повноліття. Таким чином, враховуючи вимоги ст. 183 ч.3 СК України та те, що за вищезазначеним судовим наказом Запорізького районного суду Запорізької області від 27.11.2019 у справі №317/3382/19, провадження № 2-н/317/100/2019, відповідно до якого з позивача на користь відповідача стягувались аліменти на утримання 2-х неповнолітніх дітей: ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , щомісячно у розмірі 1/3 частини заробітку (доходу) платника аліментів, але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, та не більше десяти прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку на кожну дитину, починаючи з 16.10.2019 та до досягнення дітьми повноліття, то якщо одна із цих дітей, а саме: ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , досяг повноліття ІНФОРМАЦІЯ_5 , то виконавець мав визначити розмір на іншу неповнолітню дитину ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , аліменти на яку ще стягуються, за вирахуванням тієї рівної частки, що припадала на дитину, яка досягла повноліття (розрахунок: 1/3 частина/2 дітей = 1/6 частина).Тобто, якщо раніше аліменти у розмірі 1/3 розподілялися порівну на 2-х дітей відповідачки, то після повноліття однієї дитини, загальна сума аліментів на одну неповнолітню дитину відповідачки - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , мала бути визначена виконавцем у розмірі 1/6 частини заробітку (доходу) платника аліментів (позивача), але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, та не більше десяти прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку на кожну дитину, до досягнення цією дитиною повноліття. Визначення розміру аліментів на одну вищезазначену неповнолітню дитину відповідача за вищезазначеним судовим наказом в іншій справі виконавцем в іншій спосіб суперечить закону та може бути оскаржено ОСОБА_1 , як боржником у вищезазначеному виконавчому провадженні в порядку, передбаченому Розділом VІІ «Судовий контроль за виконанням судових рішень» ЦПК України. Суд першої інстанції розглянув дану справу з додержанням вимог ЦПК України, тобто в межах заявлених позивачем позовних вимог та на підставі доказів сторін, яким надав відповідну оцінку з дотриманням вимог ст. 89 ЦПК України. За змістом якої: «Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів; ж одні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили; суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності; с уд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів)». Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень (ст. 12 ч. 3 ЦПК України). Підстави для звільнення від доказування позивача, передбачені ст. 82 ЦПК України, у цій справі відсутні. Позивач не надав суду першої інстанції належних, допустимих доказів суду першої інстанції в обґрунтування свого позову у цій справі. Апеляційний суд на виконання вимог ст. 12 ч. 5 ЦПК України сприяв повному та всебічному апеляційному перегляду законності та обґрунтованості рішення суду першої інстанції у цій справі в межах доводів апеляційної скарги позивача. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї (ст. 367 ч. 2 ЦПК України). В силу вимог ст. 367 ч. 3 ЦПК України докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього. Проте, докази, передбачені ст. 367 ч. 3 ЦПК України, у цій справі відсутні та зокрема стороною позивача апеляційному суду не надані. Згідно із ст. 376 ч. 3 ЦПК України передбачені порушення норм процесуального судом першої інстанції, які є обов`язковою підставою для скасування або зміни рішення. В силу вимог ст. 376 ч. 2 ЦПК України лише порушення норм процесуального права, які призвели до неправильного вирішення справи, можуть бути підставою для скасування або зміни рішення. Судом першої інстанції судові повістки із викликом позивача у судові засідання на 05.02.2025 року та 19.03.2025 року направлялась позивачу за адресою, вказаною позивачем у його позовній заяві (а.с.1): АДРЕСА_1 , з яких: - судову повістку у судове засідання, призначене на 05.02.2025 року позивач ОСОБА_1 отримав 20.01.2025 року, що підтверджується поштовим повідомленням про вручення поштового відправлення, яке міститься в матеріалах вказаної справи з відміткою про вручення 20.01.2025 року (а.с.166); - конверт із судовою повісткою у судове засідання, призначене на 19.03.2025 року повернувся на адресу суду першої інстанції без вручення з відміткою пошти «адресат відсутній» (а.с.176-177), що в силу вимог ст. 128 ч. 8 ЦПК України вважається належним врученням. Тобто поштове відправлення не було вручене з причин, незалежних від суду, який у встановленому процесуальним законом порядку вчинив необхідні дії, спрямовані на повідомлення учасників процесу про дату, час і місце розгляду справи, адже отримання рекомендованих листів адресатом є поза межами судового контролю. Окрім цього, судом першої інстанції також лише додатково направлялись судові повістки у додатку «Viber» на номер телефону НОМЕР_4 (а.с.164, 173), якій був зазначений позивачем у своїй вищезазначеній позовній заяві у цій справі (а.с.1). Відповідь на відзив є правом, а не обов`язком позивача у цій справі. Ухвалення судом першої інстанції у цій справі оскаржуваного рішення за відсутності відповіді позивача на відзив відповідача на позов позивача у цій справі не призвело до неправильності вирішення цієї справи судом першої інстанції по суті. При вищевикладених обставинах, апеляційним судом встановлено, що у цій справі відсутні порушення судом першої інстанції норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування чи зміни рішення, а також відсутні порушення норм процесуального права, які б призвели до неправильного вирішення по суті цієї справи. При вищевикладених обставинах, доводи апеляційної скарги позивача ОСОБА_1 не ґрунтуються на законі та доказах, наявних у матеріалах цієї справи, рішення суду першої інстанції у цій справі є законним та обґрунтованим, ухваленим з додержанням вимог ЦПК України. Також, судом першої інстанції правильно, з додержанням вимог ст. ст. 133, 141 ЦПК України, було вирішено питання про розподіл судових витрат, пов`язаних із розглядом цієї справи судом першої інстанції. За таких обставин, апеляційний суд не вбачає передбачених законом підстав для скасування рішення суду першої інстанції у цій справі, або ж його зміни. Також, в силу вимог ст. 141 ЦПК України у разі відмови позивачу у задоволенні його вищезазначеної апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції у цій справі, останній не має права на компенсацію будь-яких судових витрат, пов`язаних із розглядом цієї справи апеляційним судом. Керуючись ст. ст. 7, 12-13, 81-82, 89, 141, 367-369, 371-372, 374-375, 381-384 ЦПК України, апеляційний суд

УХВАЛИВ: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення. Рішення Запорізького районного суду Запорізької області від 19 березня 2025 року у цій справі залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення, проте може бути оскаржена безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повної постанови, лише у випадку якщо: а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до ЦПК України позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; г) суд першої інстанції відніс справу до категорії малозначних помилково. Повна постанова апеляційним судом складена 03.07.2025 року. Головуючий суддяСуддяСуддя Гончар М.С. Кочеткова І.В.Поляков О.З.