Ухвала КЦС ВС № 757/7057/22-ц

УХВАЛА 03 липня 2025 року м. Київ справа № 757/7057/22-ц провадження № 61-7704ск25 Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду Синельникова Є. В. (суддя-доповідач), Осіяна О. М., Шиповича В. В., розглянув касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Шевченківського районного суду міста Києва від 02 квітня 2024 року та постанову Київського апеляційного суду від 14 травня 2025 року у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до комунального підприємства виконавчого округу Київради (Київська міська державна адміністрація) «Київтеплоенерго» про визнання недійсним договору відступлення права вимоги (цесії), ВСТАНОВИВ: У січні 2022 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до КП «Київтеплоенерго» про визнання недійсним договору відступлення права вимоги (цесії) від 11 жовтня 2018 року № 602-18 в частині зміни кредитора КП «Київтеплоенерго» та відступлення права вимоги по стягненню грошового зобов`язання за послуги з центрального опалення в розмірі 13 985,59 грн, послуги постачання гарячої води в розмірі 17 670,89 грн і 6 667,94 грн річних та інфляційних, а також судових витрат. Рішенням Шевченківського районного суду м. Києва від 02 квітня 2024 року позов ОСОБА_1 до КП «Київтеплоенерго» про визнання недійсним договору відступлення права вимоги (цесії) залишено без задоволення. Постановою Київського апеляційного суду від 14 травня 2025 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення. Рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 02 квітня 2024 року залишено без змін. 19 червня 2025 року ОСОБА_1 звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Шевченківського районного суду міста Києва від 02 квітня 2024 року та постанову Київського апеляційного суду від 14 травня 2025 року, посилаючись на неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права та порушення норм процесуального права. Частиною першою статті 394 Цивільного процесуального кодексу України передбачено, що одержавши касаційну скаргу, оформлену відповідно до вимог статті 392 цього Кодексу, колегія суддів у складі трьох суддів вирішує питання про відкриття касаційного провадження (про відмову у відкритті касаційного провадження). ОСОБА_1 порушено клопотання про поновлення строку на касаційне оскарження судових рішень з посиланням на те, що строк пропущено з поважних причин, оскільки постанову Київського апеляційного суду від 14 травня 2025 року отримано заявником 21 травня 2025 року. Врахувавши наведені обставини, взявши до уваги, що повний текст постанови Київського апеляційного суду від 14 травня 2025 року складено 19 травня 2025 року, колегія суддів дійшла висновку, що причини пропуску процесуального строку слід визнати поважними.Клопотання ОСОБА_1 підлягає задоволенню, а строк на касаційне оскарження - поновленню на підставі частини другої статті 390 ЦПК України. Вивчивши касаційну скаргу та додані до неї матеріали, колегія суддів дійшла висновку про відмову у відкритті касаційного провадження, оскільки судові рішення у цій справі не підлягають касаційному оскарженню. Згідно із статтею 129 Конституції України та статтями 2, 17 ЦПК України однією з основних засад цивільного судочинства є забезпечення апеляційного перегляду справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення. Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, яка є джерелом права (стаття 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», частина четверта статті 10 ЦПК України), умови прийнятності касаційної скарги відповідно до норм національного законодавства можуть бути суворішими, ніж для звичайної заяви. Касаційний перегляд справи вважається екстраординарним. Застосування передбаченого законодавством вартісного порогу для подання скарг до Верховного Суду є правомірною та обґрунтованою процесуальною вимогою, враховуючи саму суть повноважень Верховного Суду щодо розгляду лише справ відповідного рівня значущості. Обмеження доступу до Верховного Суду охоплюється загальновизнаною легітимною метою встановленого законодавством вартісного порогу для скарг, що подаються на розгляд суду касаційної інстанції, яка полягає в тому, щоб забезпечувати розгляд у Верховному Суді, з огляду на саму суть його функцій, лише справ необхідного рівня значущості. Згідно з пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у малозначних справах та у справах з ціною позову, що не перевищує двохсот п`ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім випадків, зазначених у цій же статті ЦПК України. Розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб вираховується станом на 01 січня календарного року, в якому подається відповідна заява або скарга, вчиняється процесуальна дія чи ухвалюється судове рішення (частина дев`ята статті 19 ЦПК України). Встановлення у процесуальному законі виняткових підстав для касаційного оскарження судових рішень у малозначних справах (справах незначної складності) та справах з ціною позову, що не перевищує двохсот п`ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, лише у тих випадках, коли таке оскарження є дійсно необхідним (зокрема, коли касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до ЦПК України позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу), має гарантувати право на остаточне та обов`язкове до виконання судове рішення, сприяти стабільності й визначеності у цивільних правовідносинах, слугувати суспільним інтересам щодо забезпечення єдності судової практики й розвитку права. Конституційний Суд України у Рішенні від 22 листопада 2023 року № 10-р(ІІ)/2023 дійшов висновку, що припис пункту 2 частини третьої статті 389 ЦПК України, який встановлює один з «фільтрів» для касаційного перегляду судових рішень, ухвалених судами першої та апеляційної інстанцій, є зрозумілим за змістом та передбачним за наслідками застосування. Зазначений припис Кодексу також має правомірну мету - додержання принципу остаточності судового рішення (res judicata) як одного з аспектів вимоги юридичної визначеності. Пункт2 частини третьої статті 389 Кодексу містить домірні засоби законодавчого внормування процесуальних відносин щодо відкриття касаційного провадження. Відповідно до пункту 2 частини шостої статті 19 ЦПК України для цілей цього Кодексу малозначними справами є справи незначної складності, визнані судом малозначними, крім справ, які підлягають розгляду лише за правилами загального позовного провадження, та справ, ціна позову в яких перевищує вісімдесят розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб. Предметом спору у цій справі є визнання недійсним договору відступлення права вимоги (цесії) від 11 жовтня 2018 року № 602-18 в частині заміни кредитора з ПАТ «Київенерго» на КП «Київтеплоенерго» та відступлення права вимоги по стягненню грошового зобов`язання за послуги з центрального опалення в розмірі 13 985,59 грн, послуги постачання гарячої води в розмірі 17 670,89 грн та 6 667,94 грн, річних інфляційних та судових витрат щодо ОСОБА_1 . Ця справа є справою незначної складності, була розглянута судом першої інстанції у порядку спрощеного позовного провадження. Судами встановлено, що ОСОБА_1 не довів, що оспорюваний ним правочин щодо відступлення права вимоги по зобов`язаннях з оплати комунальних послуг укладений з порушенням вимог закону та його прав, зокрема не довів наявності обставин, які відповідно до статтей 203 та 215 ЦК України є підставами для визнання правочину недійсними. Отже ця справа відноситься до категорії малозначних. Судові рішення у цій справі не підлягають касаційному оскарженню відповідно до пункту 2 частини третьої статті 389 ЦПК України. Норми процесуального закону, якими врегульовано процедуру доступу до суду касаційної інстанції, слід визнати такими, що відповідають критеріям правової визначеності та передбачуваності. Касаційна скарга не містить прямих посилань на наявність обставин, які передбачені підпунктами а-г пункту 2 частини третьої статті 389 ЦПК України. Колегія суддів враховує мотиви судових рішень і доводи касаційної скарги та вважає, що з огляду на встановлення судами попередніх інстанцій усіх обставин справи незгода позивача з ухваленими судовими рішеннями у цій справі не свідчить про те, що така справа має виняткове значення для заявника або має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики. З огляду на предмет позову, складність справи, а також значення справи для сторін і суспільства, Верховним Судом не встановлено обставин, за наявності яких судові рішення у справі незначної складності підлягають касаційному оскарженню. Повноваження суду касаційної інстанції не можуть використовуватися для здійснення нового судового розгляду справи та переоцінки доказів, яким було надано належну оцінку судами попередніх інстанцій. Відповідно до вимог пункту 1 частини другої статті 394 ЦПК України суд відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню. З урахуванням наведеного, оскільки ОСОБА_1 подав касаційну скаргу на судові рішення, що згідно з приписами ЦПК України не підлягають касаційному оскарженню, у відкритті касаційного провадження у справі належить відмовити. Керуючись статтею 129 Конституції України, пунктом 2 частини третьої статті 389, частиною другою статті 390, частиною першою, пунктом 1 частини другої статті 394 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

УХВАЛИВ: Клопотання ОСОБА_1 про поновлення строку на касаційне оскарження судових рішеньзадовольнити. Поновити ОСОБА_1 строк на касаційне оскарження рішення Шевченківського районного суду міста Києва від 02 квітня 2024 року та постанови Київського апеляційного суду від 14 травня 2025 року. Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Шевченківського районного суду міста Києва від 02 квітня 2024 року та постанову Київського апеляційного суду від 14 травня 2025 року у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до комунального підприємства виконавчого округу Київради (Київська міська державна адміністрація) «Київтеплоенерго» про визнання недійсним договору відступлення права вимоги (цесії). Копію ухвали та додані до касаційної скарги матеріали надіслати особі, яка подала касаційну скаргу. Ухвала суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає. Судді: Є. В. Синельников О. М. Осіян В. В. Шипович