Ухвала КЦС ВС № 761/25977/22

УХВАЛА 02 червня 2025 року м. Київ справа № 761/25977/22 провадження № 61-6136ск25 Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду: Петрова Є. В. (суддя-доповідач), Грушицького А. І., Литвиненко І. В., розглянувши касаційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якого діє представник - адвокат Стасюк Олександра Павлівна, на рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 20 вересня 2023 року та постанову Київського апеляційного суду від 18 грудня 2024 року у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про зменшення розміру аліментів та внесення змін до договору, ВСТАНОВИВ: У листопаді 2022 року позивач ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до ОСОБА_2 про зменшення розміру аліментів та внесення змін до договору. Позовні вимоги мотивовані тим, що сторони перебували у зареєстрованому шлюбі з 09 січня 2010 року, який було розірвано рішенням Шевченківського районного суду м. Києва від 23 червня 2016 року. Від шлюбу сторони мають малолітніх дітей: сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та доньку ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . Сторони скористались положенням частини четвертої статті 157 СК України та уклали договір між батьками про сплату аліментів на утримання дітей, участь у вихованні та додаткових витратах на дітей, який був укладений та нотаріально посвідчений 25 липня 2019 року. Положеннями вказаного договору позивач зобов`язаний сплачувати аліменти на утримання дітей у розмірі 500 євро на кожного з дітей щомісячно. Пунктом 6.1 договору передбачено, що зміна даного договору можлива за згодою сторін, у зв`язку з істотною зміною таких обставин: розірвання трудового контракту (договору) батька, як поточного, так і майбутніх, втрата працездатності, зміна матеріального становища платника, дефолту, інфляції, падіння курсу валют та купівельної спроможності та інше, про що має бути укладена додаткова угода, що потребує нотаріального посвідчення. На час укладання договору позивач працював у Бюро демократичних інститутів і прав людини Організації з безпеки і співробітництва в Європі на посаді радника з питань виборів; період роботи з 01 жовтня 2015 року до 30 вересня 2022 року, що підтверджується Атестаційним листом HRU/119/22 з місця роботи. 30 вересня 2022 року контракт позивача з Бюро з демократичних інститутів і прав людини Організації з безпеки і співробітництва в Європі було розірвано (припинено), що підтверджується Атестаційним листом HRU/114/22 з місця роботи. На час укладення договору дохід позивача складав 5 465,44 євро на місяць. Після припинення контракту позивач є безробітним, додаткових джерел доходу не має, тобто суттєво змінилося матеріальне становище. Крім того, у позивача змінився сімейний стан, оскільки 30 травня 2017 року між позивачем та ОСОБА_5 було зареєстровано шлюб, дружина була вагітна та перебуває на утриманні позивача. Також позивач має батьків пенсійного віку, які потребують постійної фінансової допомоги позивача. У зв`язку з істотною зміною обставин, що передбачено пунктом 6.1 договору, позивач звернувся до відповідача з вимогою про внесення змін до договору в частині розміру аліментів. Відповідач вказану вимогу отримала, але не надала відповідь на неї. У зв`язку з чим позивач звернувся з даним позовом. Крім того, позивач просив суд врахувати, що 25 липня 2019 року ним було укладено договір дарування частки квартири за адресою: АДРЕСА_1 , відповідно до якого позивач безоплатно передав у власність дітей належну йому частки квартири з метою забезпечення дітей житлом. Посилаючись на викладені обставини, ОСОБА_1 просив зменшити розмір аліментів, які він зобов`язаний сплачувати на утримання дітей ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , з 500 євро на кожну дитину до розміру прожиткового мінімуму на кожну дитину для кожної дитини відповідного віку. Внести зміни до договору між батьками про сплату аліментів на утримання дітей, участь у вихованні та додаткових витратах на дітей, який був укладений та нотаріально посвідчений 25 липня 2019 року, шляхом викладення пункту 2.1 в такій редакції: «Батько ОСОБА_1 зобов`язується сплачувати щомісячно, але не пізніше 10 числа кожного місяця на утримання дітей аліменти у розмірі прожиткового мінімуму на кожну дитину для кожної дитини відповідного віку». Шевченківський районний суд м. Києва рішенням від 20 вересня 2023 року у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовив. Київський апеляційний суд постановою від 18 грудня 2024 року (повний текст складений 11 квітня 2025 року) апеляційну скаргу ОСОБА_1 , яка подана представником ОСОБА_6 , залишив без задоволення. Рішення Шевченківського районного суду міста Києва від 20 вересня 2023 року залишив без змін. 12 травня 2025 року представник ОСОБА_1 - адвокат Стасюк О. П., через систему «Електронний суд», подала до Верховного Суду касаційну скаргу на рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 20 вересня 2023 року та постанову Київського апеляційного суду від 18 грудня 2024 року в указаній вище справі. За змістом положень статті 55 Конституції України права і свободи людини і громадянина захищаються судом. Стаття 129 Конституції України серед основних засад судочинства визначає забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення (пункт 8). Згідно з прецедентною практикою Європейського суду з прав людини, яка є джерелом права (стаття 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини»), умови прийнятності касаційної скарги, відповідно до норм законодавства, можуть бути суворішими, ніж для звичайної заяви. Зважаючи на особливий статус суду касаційної інстанції, процесуальні процедури у суді касаційної інстанції можуть бути більш формальними, враховуючи те, що провадження здійснюється судом після розгляду справи судом першої інстанції, а потім судом апеляційної інстанції. Велика Палата Верховного Суду у постанові від 27 жовтня 2020 року у справі № 127/18513/18 (провадження № 14-145цс20) вказала, що касаційний перегляд вважається екстраординарним з огляду на специфіку повноважень суду касаційної інстанції з точки зору обмеження виключно питаннями права та більшим ступенем формальності процедур. Рішенням Конституційного Суду України від 22 листопада 2023 року № 10-р(II)/2023, зокрема, визнано таким, що відповідає Конституції України (є конституційним), пункт 2 частини третьої статті 389 ЦПК України. У касаційному порядку може бути здійснений перегляд судових рішень, ухвалених судами першої та апеляційної інстанцій, проте лише у випадках, визначених Кодексом (абзац четвертий пункту 7.5. мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 22 листопада 2023 року № 10-р(II)/2023) Верховний Суд як суд касаційної інстанції у цивільних справах із перегляду в касаційному порядку судових рішень, ухвалених судами першої та апеляційної інстанцій, має виконувати повноваження щодо усунення порушень норм матеріального та/або процесуального права, виправлення судових помилок і недоліків, а не нового розгляду справи та нівелювання ролі судів першої та апеляційної інстанцій у чиненні правосуддя та розв`язанні цивільних спорів (абзац п`ятий пункту 7.7. мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 22 листопада 2023 року № 10-р(II)/2023). Внормування процесуальних відносин у спосіб визначення в Кодексі підстав для касаційного перегляду судових рішень, ухвалених судами першої та апеляційної інстанцій, можливе як виняток і лише у разі, коли це обумовлено потребами, що є значущими для дієвості та ефективності правосуддя, зокрема потребою розв`язання Верховним Судом як найвищим судом у системі судоустрою України складного юридичного питання, яке має фундаментальне значення для формування судами єдиної правозастосовної практики (абзац другий пункту 7.8. мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 22 листопада 2023 року № 10-р(II)/2023). Припис пункту 2 частини третьої статті 389 Кодексу, що встановлює один із «фільтрів» для касаційного перегляду судових рішень, ухвалених судами першої та апеляційної інстанцій, - визнання справи малозначною - є зрозумілим за змістом та передбачним за наслідками застосування. Зазначений припис Кодексу також має правомірну мету - додержання принципу остаточності судового рішення (res judicata) як одного з аспектів вимоги юридичної визначеності (пункт 7.9. мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 22 листопада 2023 року № 10-р(II)/2023). Не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у малозначних справах та у справах з ціною позову, що не перевищує двохсот п`ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім випадків, якщо: касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; суд першої інстанції відніс справу до категорії малозначних помилково (пункт 2 частини третьої статті 389 ЦПК України). Згідно із частиною четвертою статті 274 ЦПК України в порядку спрощеного позовного провадження не можуть бути розглянуті справи у спорах: 1) що виникають з сімейних відносин, крім спорів про стягнення аліментів, збільшення їх розміру, оплату додаткових витрат на дитину, стягнення неустойки (пені) за прострочення сплати аліментів, індексацію аліментів, зміну способу їх стягнення, розірвання шлюбу та поділ майна подружжя; 2) щодо спадкування; 3) щодо приватизації державного житлового фонду; 4) щодо визнання необґрунтованими активів та їх витребування відповідно до глави 12 цього розділу; 5) в яких ціна позову перевищує двісті п`ятдесят розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; 6) інші вимоги, об`єднані з вимогами у спорах, вказаних у пунктах 1-5 цієї частини. Предметом позову є вимоги про зменшення розміру аліментів та внесення змін до договору між батьками про сплату аліментів на утримання дітей, участь у вихованні та додаткових витратах на дітей, справа є незначної складності і не є справою, яка підлягає розгляду лише за правилами загального позовного провадження, виключний перелік яких передбачений частиною четвертою статті 274 ЦПК України. Доводів щодо наявності підстав для відкриття касаційного провадження у справі відповідно до пункту 2 частини третьої статті 389 ЦПК України, заявником не наведено. Верховним Судом досліджено та взято до уваги: предмет позову, складність справи, а також значення справи для сторін і суспільства й не встановлено передбачених законом підстав для перегляду оскаржуваних судових рішень в касаційному порядку, оскільки заявником не наведено даних щодо фундаментального значення цього питання. Застосування критерію малозначності у цій справі є передбачуваним, судовий спір було розглянуто судами двох інстанцій, які мали повну юрисдикцію, заявник не навів інших виключних обставин, які за положеннями Кодексу могли вимагати касаційного розгляду справи. Наведене повністю узгоджується з практикою Європейського суду з прав людини (далі - Суд) згідно з якою умови прийнятності касаційної скарги, відповідно до норм законодавства, можуть бути суворішими, ніж для звичайної заяви. Зважаючи на особливий статус суду касаційної інстанції, процесуальні процедури у суді касаційної інстанції можуть бути більш формальними, особливо, якщо провадження здійснюється судом після їх розгляду судом першої інстанції, а потім судом апеляційної інстанції (рішення у справах: «Levages Prestations Services v. France» (Леваж Престасьон Сервіс проти Франції), «Brualla Gomez de la Torre v. Spain» (Бруалья Ґомес де ла Торре проти Іспанії). Суд вказує, що важко погодитись з тим, що Верховний Суд, у ситуації, коли відповідне національне законодавство дозволяло йому відфільтровувати справи, що надходять на розгляд до нього, зобов`язаний враховувати помилки, яких припустилися суди нижчої інстанції при визначенні того, чи надавати доступ до нього. Ухвалення іншого рішення могло б суттєво завадити роботі Верховного Суду і унеможливило б виконання Верховним Судом своєї особливої ролі. У практиці Суду вже підтверджувалося, що повноваження Верховного Суду визначати свою юрисдикцію не можуть обмежуватися у такий спосіб (пункт 122 рішення у справі «Zubac v. Croatia» (Зубац проти Хорватії) від 05 квітня 2018 року). Відповідно до пункту 1 частини другої статті 394 ЦПК України суд відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню. З урахуванням наведеного, оскільки касаційні скарги подано на судові рішення, що не підлягають касаційному оскарженню, тому у відкритті касаційного провадження у справі слід відмовити. Керуючись статтями 389, 394 ЦПК України, Верховний Суд

УХВАЛИВ: Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 , в інтересах якого діє представник - адвокат Стасюк Олександра Павлівна, на рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 20 вересня 2023 року та постанову Київського апеляційного суду від 18 грудня 2024 року у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про зменшення розміру аліментів та внесення змін до договору. Копію ухвали та додані до скарги матеріали направити особі, яка подала касаційну скаргу. Ухвала суду касаційної інстанції оскарженню не підлягає. Судді: Є. В. Петров А. І. Грушицький І. В. Литвиненко