Постанова Дніпровський апеляційний суд № 215/6805/24

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Провадження № 22-ц/803/6243/25 Справа № 215/6805/24 Суддя у 1-й інстанції - Камбул М. О. Суддя у 2-й інстанції - Остапенко В. О. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 01 липня 2025 року м. Кривий Ріг справа № 215/6805/24 Дніпровський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого судді Остапенко В.О., суддів Бондар Я.М., Зубакової В.П., секретар судового засідання Дяченко Д.П. сторони: заявник ОСОБА_1 заінтересована особа Виконавчий комітет Криворізької міської ради розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Кривому Розі Дніпропетровської області, в режимі відеоконференції, в порядку спрощеного позовного провадження, апеляційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Макарова Анастасія Федорівна, на рішення Тернівського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 18 березня 2025 року, яке ухвалено суддею Камбул М. О. у м. Кривому Розі Дніпропетровської області, повне судове рішення складено 19 березня 2025 року, УСТАНОВИВ: В жовтні 2024 року ОСОБА_1 звернувся до суду з заявою про визнання фізичної особи безвісно відсутньою. В обґрунтування заяви ОСОБА_1 зазначено, що 15 червня 2011 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 (дошлюбне прізвище ОСОБА_3 ), було укладено шлюб, від якого в них ІНФОРМАЦІЯ_1 народилася донька ОСОБА_4 . Дружина заявника зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 , але фактично проживала разом із заявником та їх донькою за зареєстрованим місцем проживання заявника за адресою: АДРЕСА_2 . У серпні 2021 року дружина заявника - ОСОБА_2 поїхала до м. Бердянськ Запорізької області на заробітки і більше до м. Кривий Ріг не поверталася. Заявник звертав увагу суду на те, що ОСОБА_2 неодноразово їздила на заробітки до курортних міст України та працювала у готелях покоївкою. Починаючи з 09 серпня 2021 року заявник втратив зв`язок зі своєю дружиною, на телефонні дзвінки вона не відповідає, з донькою не спілкується, місце її перебування заявнику невідоме. За адресою зареєстрованого місця проживання та фактичного місця проживання ОСОБА_2 з серпня 2021 року не з?являлася. Вказану інформацію можуть підтвердити свідки. Заявник намагався власними силами зв?язатися з дружиною ОСОБА_2 , однак безуспішно. З метою встановлення місцезнаходження своєї дружини ОСОБА_1 неодноразово звертався до органів поліції, однак за результатами розгляду його заяв ВП № 5 КРУП ГУ НІ в Дніпропетровській області повідомляло, що розшуковими заходами встановити місцезнаходження ОСОБА_2 не вдалося. В той же час, заявник самостійно займається вихованням та утриманням неповнолітньої доньки ОСОБА_5 , постійно відвідує батьківські збори, цікавиться її навчанням, при цьому матір не бере участі у вихованні доньки. Однак, у зв`язку з тим, що донька заявника зареєстрована разом із матір`ю за адресою: АДРЕСА_1 , заявник позбавлений можливості без згоди дружини зняти доньку із зареєстрованого місця проживання та зареєструвати за адресою їх фактичного місця проживання: АДРЕСА_2 . Визнання ОСОБА_2 безвісно відсутньою необхідне заявнику з метою оформлення статусу одинокого батька та отримання грошової допомоги на утримання дитини, а також для реалізації своїх прав та обов?язків, як батька, у вирішенні питань щодо дитини, які можуть бути вирішені лише за згодою другого з батьків (виїзд за кордон, тощо). В той же час, заявник припускає, що ОСОБА_2 могла загинути у зв?язку із повномасштабною збройною агресією російської федерації, оскільки м. Бердянськ з 27 лютого 2022 року і по сьогоднішній день є тимчасово окупованою територією. На підставі наведеного вищезаявник просив суд визнати безвісно відсутньою ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , початком безвісної відсутності просить вважати 09 серпня 2021 року. Рішенням Тернівського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 18 березня 2025 року в задоволенні заяви відмовлено. В апеляційній скарзі заявник ставить питання про скасування рішення суду першої інстанції та ухвалення нового рішення по справі про задоволення заяви заявника посилаючись на ухвалення оскаржуваного рішення без належного з`ясування судом першої інстанції обставин справи, що мають значення для вирішення спору по суті, та невідповідності висновків суду першої інстанції обставинам справи. Апелянт зауважує на тому, що заявник вживав заходів щодо встановлення місцезнаходження своєї дружини, зокрема шляхом звернення до правоохоронних органів. Разом з тим, той факт, що за вказаними заявами не було відкрито кримінальне провадження за фактом зникнення ОСОБА_2 та не було заведено оперативно-розшукову справу, не свідчить про невжиття заходів заявником, а свідчить лише про те, що ВП № 5 КРУП ГУ НП в Дніпропетровській області не виконало вимоги ст. 214 КПК України. Зауважує, що саме на уповноважену особу ВП № 5 КРУП ГУ НП в Дніпропетровській області покладено обов`язок внесення відомостей до ЄРДР та заведення ОРС за фактом зникнення ОСОБА_2 , а тому суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про відсутність кримінального провадження та ОРС, що є підставою для відмови в задоволенні заяви ОСОБА_1 . Апелянт зазначає, що суд безпідставно віднісся критично до пояснень свідків, які в судовому засіданні в суді першої інстанції пояснили, що вони є кумами ОСОБА_2 (хрещеними її сина від першого шлюбу), а також друзями сім`ї ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , часто спілкувалися та зустрічалися сім`ями, проводили разом вихідні та свята. Крім того суд не прийняв до уваги пояснення свідка ОСОБА_6 , яка пояснила що вона була присутня на церемонії поховання сина ОСОБА_2 від першого шлюбу (свого похресника), який загинув у 2024 році, при цьому ОСОБА_2 на поховання свого сина не з`явилась, будь-який зв`язок з нею відсутній. Крім того апелянт звертає увагу на те, що суд першої інстанції упереджено поставився до заявника та безпідставно дійшов висновків про намір заявника ухилитися від призову на військову службу під час мобілізації шляхом подання даної заяви. Відзив на апеляційну скаргу не подано. Заслухавши суддю-доповідача, ОСОБА_1 та його представника ОСОБА_7 , які, кожен окремо, підтримали доводи апеляційної скарги та промили ї задовольнити, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах заявлених вимог та доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а рішення суду першої інстанції скасуванню з ухваленням нового рішення у справі про задоволення заяви заявника, з наступних підстав. Як установлено судом та вбачається із матеріалів справи, 15 червня 2011 року Тернівським відділом державної реєстрації актів цивільного стану Криворізького міського управління юстиції у Дніпропетровській був зареєстрований шлюб між ОСОБА_1 та ОСОБА_8 ОСОБА_2 , актовий запис № 139 (а.с.11). ІНФОРМАЦІЯ_1 народилася ОСОБА_9 , що підтверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_1 від 19 жовтня 2011 року, у відомостях про батьків вказано батько ОСОБА_1 , мати ОСОБА_2 (а.с.12). Відповідно до витягу з реєстру територіальної громади № 2024/007114267 від 18 червня 2024 року, ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 (а.с.13). Також, за вказаною адресою зареєстрована з 26 вересня 2000 року по теперішній час ОСОБА_2 , що підтверджується відповідю Департамету адміністративних послуг (а.с.31). Згідно листа № 45-5/2-10539, та відповідей від 25 травня 2024 року, від 28 серпня 2024 року, ВП № 5 КРУП ГУНП в Дніпропетровській області на заяви ОСОБА_1 з проханням прийняти заходи щодо встановлення місцезнаходження ОСОБА_2 , з якою втрачено зв`язок починаючи з 09 серпня 2021 року, повідомляло, що проведеними розшуковими заходами встановити місцезнаходження ОСОБА_2 не надалося можливим, інформацією про її місцезнаходження ВП не володіє (а.с. 14, 15, 16). З довідки від 12 червня 2024 року, виданої в.о. директора КГ № 37 КМР, ОСОБА_10 , вбачається, що ОСОБА_9 навчається в КГ № 37 КМР з 01 вересня 2022 року по теперішній час. Батько під час навчання дитини у гімназії постійно відвідував батьківські збори, цікавився питанням навчання та вихованням дитини. Мати не брала участі у вихованні дитини, за час навчання в гімназії не спілкувалася з учителями, класні збори не відвідувала (а.с.18). Згідно відповіді № 958919 від 11 грудня 2024 року Державного реєстру фізичних осіб - платників податків про джерела та суми доходів, отриманих від податкових агентів, та/або про суми доходів, отриманих самозайнятими особами, а також суму річного доходу, задекларованого фізичною особою в податковій декларації про майновий стан і доходи, ОСОБА_2 в період з січня 2021 по січень 2022 отримувала аліменти від ПрАТ «Суха Балка» (а.с.33). Згідно відповіді Державної прикордонної служби України від 24 грудня 2024 року, відомостей щодо перетинання державного кордону України, лінії розмежування з тимчасово окупованою територією України, ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 в період з 01 серпня 2021 року по 24 грудня 2024 року не виявлено (а.с.55, 65). ВП № 5 КРУП ГУНП в Дніпропетровській області 06 січня 2025 року на запит суду повідомило, що ОСОБА_1 21 травня 2024 року звертався до відділення поліції щодо надання довідки відносно своєї дружини ОСОБА_2 , яка за адресою мешкання не проживає та місцезнаходження якої невідомо, для вирішення комунально-соціальних питань (а.с.67). Відповідно до відповіді ДМС України від 08.січня 2025 року, ОСОБА_2 з питаня оформлення документів для виїзду за кордон на постійне місце проживання до територіальних підрозділів ДМС України не зверталась (а.с.70). Згідно відповіді Тернівського ВДРАЦС у місті Кривому Розі Криворізького району Дніпропетровської області ПМУМЮ (м. Одеса) від 09 січня 2021 року, актовий запис про смерть ОСОБА_2 не виявлено (а.с.72). Згідно відповіді від 24 лютого 2025 року, ТОВ «УЮТ-2011» не володіє інформацією про фактичне місце реєстрації/проживання осіб та не має відповідних повноважень щодо підтвердження фактичного проживання мешканців Тернівського району м. Кривого Рогу, ТОВ «УЮТ-2011» є надавачем виключно житлово-комунальних послуг. Однак, на виконання ухвали, ТОВ «УЮТ-2011» зазначає, що згідно бази даних ТОВ «НОВА-КОМ», за адресою АДРЕСА_1 , ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , значиться зареєстрованою. Інші відомості у підприємства відсутні (а.с.100). Ухвалюючи рішення про відмову в задоволенні заяви ОСОБА_1 про визнання фізичної особи безвісно відсутньою, суд першої інстанції виходив з того, що заява про визнання фізичної особи безвісно відсутньою у цій справі фактично пред`явлена особою, на яку розповсюджується ЗУ «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», з метою отримання ОСОБА_1 відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, тому на думку суду, дана заява подана не з метою захисту судом порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів, а з метою для ухилення від виконання свого конституційного обов`язку щодо захисту Батьківщини, що в свою чергу не може підлягати судовому захисту, оскільки суперечить самій суті цивільного права та процесу. Колегія суддів не погоджується з таким висновком суду першої інстанції, з наступних підстав. Відповідно до вимог ст. 13 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше, як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі. Визнання особи безвісно відсутньою має широке коло правових наслідків, тому мають бути вжитті всі заходи для з`ясування обставин зникнення особи, заходи щодо її розшуку. Процес розшуку безвісно відсутніх осіб регулюється такими нормативно-правовими актами законодавчого рівня, як Кримінальний кодекс України, Кримінальний процесуальний кодекс України, Закони України «Про Національну поліцію» та «Про оперативну-розшукову діяльність». У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 07 травня 2018 року у справі № 225/1297/17 зроблено висновок, що «безвісна відсутність - це посвідчення в судовому порядку тривалої відсутності фізичної особи в місці її постійного проживання за умов, що не вдалося встановити місця її знаходження (перебування). Підставами для визнання фізичної особи безвісно відсутньою є сукупність юридичних фактів, тобто юридичний склад, до якого включаються: а) відсутність відомостей про перебування фізичної особи у місці її постійного проживання; б) відсутність відомостей про дійсне перебування особи і неможливість отримати такі відомості; в) сплив річного строку з дня одержання останніх відомостей про місце перебування фізичної особи або з дня, визначеного відповідно до частини другої статті 43 ЦК України; г) наявність у заявника правової зацікавленості у вирішенні питання про визнання особи безвісно відсутньою. При визнанні особи безвісно відсутньою застосовується презумпція, що особа є живою, однак встановити її місце знаходження у цей час неможливо, причому вказана презумпція має спростовний характер. Згідно висновків Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 28 лютого 2018 року у справі № 317/3139/15-ц, визнання судом у встановленому законом порядку фізичної особи безвісно відсутньою жодним чином не свідчить про смерть такої особи, так і не виключає самої можливості смерті. Зазначене зумовлює одночасну наявність двох припущень щодо двох взаємовиключних життєвих станів безвісно відсутньої фізичної особи (особа жива, особа померла). З аналізу вказаних норм, фізична особа може бути визнана безвісно відсутньою за сукупності таких умов: якщо вона відсутня у місці свого постійного проживання протягом року; якщо протягом одного року в місці, де особа постійно або переважно проживає, немає відомостей про її місцеперебування; вжитими заходами щодо розшуку відсутньої особи встановити місце її перебування неможливо; визнання причин, через які заявник просить визнати фізичну особу безвісно відсутньою, юридично поважними. Відповідно до п. 3 ч. 2 ст. 293 ЦПК України суд розглядає в порядку окремого провадження, зокрема, справи про визнання фізичної особи безвісно відсутньою чи оголошення її померлою. Відповідно до ст. 43 ЦК України, фізична особа може бути визнана судом безвісно відсутньою, якщо протягом одного року в місті її постійного проживання немає відомостей про місце її перебування. При визнанні фізичної особи безвісно відсутньою настають правові наслідки, визначені ст. 44 ЦК України. Потреба для заявниці у визнанні сина безвісно відсутнім викликана метою вирішення питання стосовно захисту прав його дітей. Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін (частина перша статті 12 ЦПК України). Відповідно до положень частини третьої статті 12, частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Частиною шостою статті 81 ЦПК України передбачено, що доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Згідно із частиною першою статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (частина перша статті 77 ЦПК України). Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (частина перша статті 80 ЦПК України). За змістом частин першої-третьої статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів). При розгляді заяви ОСОБА_1 колегією суддів враховуються письмові докази у справі, а саме довідку від 12 червня 2024 року, виданої в.о. директора КГ № 37 КМР, Іващенко О., з якої вбачається, що ОСОБА_9 навчається в КГ № 37 КМР з 01 вересня 2022 року по теперішній час. Батько під час навчання дитини у гімназії постійно відвідував батьківські збори, цікавився питанням навчання та вихованням дитини. Мати не брала участі у вихованні дитини, за час навчання в гімназії не спілкувалася з учителями, класні збори не відвідувала (а.с.18). Відповідь № 958919 від 11 грудня 2024 року Державного реєстру фізичних осіб - платників податків про джерела та суми доходів, отриманих від податкових агентів, та/або про суми доходів, отриманих самозайнятими особами, а також суму річного доходу, задекларованого фізичною особою в податковій декларації про майновий стан і доходи, ОСОБА_2 в період з січня 2021 по січень 2022 отримувала аліменти від ПрАТ «Суха Балка» (а.с.33). Відповідь Державної прикордонної служби України від 24 грудня 2024 року, відповідно до якої відомостей щодо перетинання державного кордону України, лінії розмежування з тимчасово окупованою територією України, ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 в період з 01 серпня 2021 року по 24 грудня 2024 року не виявлено (а.с.55, 65). Також колегією суддів враховуються в якості доказів у справі пояснення свідків, які в судовому засіданні в суді першої інстанції пояснили, що вони є кумами ОСОБА_2 (хрещеними її сина від першого шлюбу), а також друзями сім`ї ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , часто спілкувалися та зустрічалися сім`ями, проводили разом вихідні та свята. Крім того суд не прийняв до уваги пояснення свідка ОСОБА_6 , яка пояснила що вона була присутня на церемонії поховання сина ОСОБА_2 від першого шлюбу (свого похресника), який загинув у 2024 році, при цьому ОСОБА_2 на поховання свого сина не з`явилась, будь-який зв`язок з нею відсутній. З урахуванням викладених обставин, колегія суддів приходить до висновку про доведеність, обґрунтованість вимог та наявність підстав для визнання ОСОБА_2 безвісно відсутньою, оскільки факт відсутності останнього за місцем свого постійно проживання більш як протягом одного року підтверджується доказами, що не викликають сумнівів у своїй допустимості та достовірності, які суд приймає до уваги, так як вони зібрані із дотриманням вимог закону, не суперечать один одному та ніким не спростовуються, заявнику та іншим особам нічого не відомо про місце перебування ОСОБА_2 , а вжиті заходи для встановлення місця перебування фізичної особи не дали результатів. З урахуванням викладеного, суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про відсутність підстав для задоволення заяви ОСОБА_1 про визнання ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , безвісно відсутньою з 09 серпня 2021 року. Відповідно, рішення Тернівського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 18 березня 2025 року підлягає скасуванню з ухваленням нового судового рішення про задоволення заяви ОСОБА_1 . Керуючись ст. ст. 367, 374 ч. 1 п. 2, 376 ч. 1 п. 3, 4, 382, 383, 384 ЦПК України, ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Макарова Анастасія Федорівна, задоовльнити. Рішення Тернівського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 18 березня 2025 року скасувати. Заяву ОСОБА_1 , заінтересована особа: Виконавчий комітет Криворізької міської ради про визнання фізичної особи безвісно відсутньою, задовольнити. Визнати ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , безвісно відсутньою з 09 серпня 2021 року. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Повне судове рішення складено 01 липня 2025 року. Головуючий: Судді: