Ухвала КАС ВС № 128/4373/24

УХВАЛА 02 липня 2025 року м. Київ справа №128/4373/24 адміністративне провадження №Зі/990/109/25 Верховний Суд у складі судді-доповідача Касаційного адміністративного суду Кашпур О.В., розглянувши у порядку письмового провадження заяву ОСОБА_1 про відвід судді Верховного Суду Желєзного І.В. від участі у розгляді справи №128/4373/24 за позовом ОСОБА_1 до старшого дільничного офіцера поліції Відділу поліції Печерського управління Національної поліції про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити дії, У С Т А Н О В И В : ОСОБА_1 звернувся до Вінницького районного суду Вінницької області з позовом до старшого дільничного офіцера поліції Відділу поліції Печерського управління Національної поліції про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити дії. Ухвалою Вінницького районного суду Вінницької області від 07 листопада 2024 року, на підставі пункту 3 частини четвертої статті 169 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) позовну заяву повернуто особі, яка її подала, оскільки така не підписана. Не погодившись із ухваленим рішенням, позивач подав апеляційну скаргу. Ухвалою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 16 грудня 2024 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Вінницького районного суду Вінницької області від 07 листопада 2024 року у цій справі повернуто особі, яка її подала. Не погоджуючись із ухвалою суду апеляційної інстанції від 16 грудня 2024 року, ОСОБА_1 звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою. Ухвалою Верховного Суду від 20 січня 2025 року відмовлено у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Сьомого апеляційного адміністративного суду від 16 грудня 2024 року у справі №128/4373/24. Позивач повторно звернувся до суду апеляційної інстанції. Ухвалою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 07 січня 2025 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Вінницького районного суду Вінницької області від 07 листопада 2024 року у цій справі повернуто особі, яка її подала. Не погоджуючись із ухвалою суду апеляційної інстанції від 07 січня 2025 року, ОСОБА_1 звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою. Ухвалою Верховного Суду від 19 березня 2025 року відмовлено у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Сьомого апеляційного адміністративного суду від 07 січня 2025 року у справі №128/4373/24. Позивач вчергове звернувся до суду апеляційної інстанції. Ухвалою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 21 квітня 2025 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Вінницького районного суду Вінницької області від 07 листопада 2024 року у цій справі повернуто особі, яка її подала. Не погоджуючись із ухвалою суду апеляційної інстанції від 21 квітня 2024 року, ОСОБА_1 звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою. Відповідно до протоколу передачі судової справи раніше визначеному складу суду від 02 червня 2025 року справу передано для розгляду колегії суддів у складі: головуючого судді Желєзного І.В., суддів: Білак М.В., Мацедонської В.Е. У касаційній скарзі скаржником заявлений відвід судді Верховного Суду Желєзному І.В. від участі у розгляді справи №128/4373/24 на підставі пункту 4 частини першої статті 36 КАС України. Ухвалою Верховного Суду від 30 червня 2025 року заяву про відвід судді Верховного Суду Желєзного І.В. від участі у розгляді справи №128/4373/24 визнано необґрунтованою. Передано заяву ОСОБА_1 про відвід судді Верховного Суду Желєзного І.В. від участі у розгляді справи №128/4373/24 до Секретаріату Касаційного адміністративного суду для визначення судді, який не входить до складу суду, що розглядає дану справу, в порядку, передбаченому Кодексом адміністративного судочинства України, для розгляду заяви. Згідно з протоколом автоматизованого розподілу від 01 липня 2025 року заяву ОСОБА_1 про відвід судді Верховного Суду Желєзного І.В. від участі у розгляді справи №128/4373/24 передано на розгляд судді Кашпур О.В. Відповідно до частини восьмої статті 40 КАС України суддя, якому передано на вирішення заяву про відвід, вирішує питання про відвід в порядку письмового провадження. За текстом частин одинадцятої, дванадцятої статті 40 КАС України питання про відвід вирішується невідкладно. Вирішення питання про відвід суддею, який не входить до складу суду, здійснюється протягом двох робочих днів, але не пізніше призначеного засідання по справі. За результатами вирішення заяви про відвід суд постановляє ухвалу. У вищезазначеній заяві заявник зазначає, що суддя Желєзний І.В. уже приймав рішення у цій справі та вже вичерпав річний ліміт по відмовах у відкритті касаційного провадження. Таким чином, Аврамич А.С. на підставі пункту 4 частини першої статті 36 КАС України заявляє відвід судді Верховного Суду Желєзному І.В. Вирішуючи питання про наявність підстав для відводу судді Верховного Суду Желєзного І.В від участі у розгляді справи №128/4373/24, Суд виходить з такого. Підстави для відводу судді встановлені статтями 36 та 37 КАС України. Зокрема, положення статті 36 КАС України передбачають випадки, коли суддя не може брати участі в розгляді адміністративної справи і підлягає відводу (самовідводу), а саме: 1) якщо він брав участь у справі як свідок, експерт, спеціаліст, перекладач, представник, адвокат, секретар судового засідання або надавав правничу допомогу стороні чи іншим учасникам справи в цій чи іншій справі; 2) якщо він прямо чи опосередковано заінтересований в результаті розгляду справи; 3) якщо він є членом сім`ї або близьким родичем (чоловік, дружина, батько, мати, вітчим, мачуха, син, дочка, пасинок, падчерка, брат, сестра, дід, баба, внук, внучка, усиновлювач чи усиновлений, опікун чи піклувальник, член сім`ї або близький родич цих осіб) сторони або інших учасників судового процесу, або осіб, які надавали стороні або іншим учасникам справи правничу допомогу у цій справі, або іншого судді, який входить до складу суду, що розглядає чи розглядав справу; 4) за наявності інших обставин, які викликають сумнів у неупередженості або об`єктивності судді; 5) у разі порушення порядку визначення судді для розгляду справи, встановленого статтею 31 цього Кодексу. Суддя підлягає відводу (самовідводу) також за наявності обставин, встановлених статтею 37 цього Кодексу, яка встановлює недопустимість повторної участі суддів в розгляді адміністративної справи. До складу суду не можуть входити особи, які є членами сім`ї, родичами між собою чи родичами подружжя. Незгода сторони з процесуальними рішеннями судді, рішення або окрема думка судді в інших справах, висловлена публічно думка судді щодо того чи іншого юридичного питання не може бути підставою для відводу. Метою запровадження інституту відводу судді (суддів) є гарантування безсторонності суду, зокрема, запобігання упередженості судді (суддів) під час розгляду справи. Статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантовано кожному право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом. У зв`язку із цим Верховний Суд звертає увагу на те, що стандарт безсторонності ґрунтується, насамперед, на тому, що судді мають розглядати справи на основі фактів та згідно з законом, без жодних обмежень, неналежного впливу, спонукання, тиску, погроз чи втручання, прямих чи непрямих, з будь-чийого боку або з будь-якої причини. Також неупередженість стосується способу мислення або ставлення суду до питань і сторін у конкретній справі. Тож слово «неупереджений» передбачає виключення (усунення) розумних та обґрунтованих сумнівів щодо упередженості судді, як реальної, так і суб`єктивної. Варто зауважити, що жодна норма національного права не визначає зміст нормативної конструкції «неупередженість» («безсторонність») судді», а тому під час з`ясування основних критеріїв неупередженості суд вважає за потрібне керуватися джерелами міжнародного права, зокрема принципами, сформульованими у практиці Європейського суду з прав людини. Згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини (зокрема, справи «Білух проти України», заява №33949/02) обґрунтованість підстав для надання висновку щодо безсторонності суду для мети пункту 1 статті 6 Конвенції має встановлюватися згідно з: 1) «об`єктивним критерієм», який передбачає, що встановлення наявності упередженості суду (суддів) має бути визначено окремо від поведінки судді, тобто має бути з`ясовано, чи існують очевидні факти, що можуть поставити під сумнів його безсторонність; вирішальною є саме наявність відповідних обставин, підтверджених належними та допустимими доказами, які свідчать про обґрунтованість сумніву в неупередженості суду, а позиція зацікавленої сторони є важливою, але не вирішальною; 2) «суб`єктивним критерієм», який вимагає оцінки реальних дій окремого судді під час розгляду конкретної справи і тільки після встановлення фактів у поведінці судді, які можна кваліфікувати як прояв упередженості, можливо поставити під сумнів його безсторонність. Таким чином, особиста безсторонність суду презюмується, поки не надано доказів іншого. Особа, яка подала заяву про відвід судді, повинна довести на підставі доказів факт упередженості судді у розгляді справи. Водночас відвід повинен бути вмотивований, з наведенням відповідних аргументів, доказів, які підтверджують наявність підстав для відводу. Проаналізувавши аргументи, якими скаржник обґрунтовує заявлений відвід судді Верховного Суду Желєзному І.В. від участі у розгляді справи №128/4373/24, вважаю, що вони зводяться до незгоди з постановленими у цій справі ухвалами Верховного Суду від 20 січня 2025 року, від 19 березня 2025 року та від 20 березня 2025 року про відмову у відкритті касаційного провадження. Проте, згідно з положеннями частини четвертої статті 36 КАС України незгода сторони з процесуальними рішеннями судді, рішення або окрема думка судді в інших справах, висловлена публічно думка судді щодо того чи іншого юридичного питання не може бути підставою для відводу. Відтак, наведені заявником доводи, в обґрунтування поданої заяви про відвід не є чинником, що може свідчити про упередженість та необ`єктивність визначеного судді Верховного Суду. Проаналізувавши доводи, наведені позивачем у заяві про відвід судді Верховного Суду Желєзному І.В., Суд дійшов висновку, що заява ОСОБА_1 не містить будь-яких об`єктивних доказів та доводів, які б підтверджували наявність обставин, що обґрунтовано викликають сумнів у неупередженості або необ`єктивності судді Верховного Суду Желєзного І.В., зокрема таких, які містили б належні, достатні, допустимі та достовірні дані щодо порушення гарантій неупередженості судді як з погляду «суб`єктивного критерію», так і з погляду «об`єктивного критерію». При цьому інші підстави, передбачені статтями 36, 37 КАС України, які б унеможливлювали участь у розгляді цієї справи судді Желєзного І.В. і викликали необхідність його відводу, відсутні. З урахуванням зазначеного, заява ОСОБА_1 про відвід судді Верховного Суду Желєзного І.В. від участі у розгляді справи №128/4373/24 задоволенню не підлягає. Враховуючи викладене, керуючись статтями 36, 39, 40 КАС України, У Х В А Л И В : У задоволенні заяви ОСОБА_1 про відвід судді Верховного Суду Желєзного І.В. від участі у розгляді справи №128/4373/24 за позовом ОСОБА_1 до старшого дільничного офіцера поліції Відділу поліції Печерського управління Національної поліції про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити дії - відмовити. Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає. Суддя О.В. Кашпур