Постанова Восьмий апеляційний адміністративний суд № 564/611/25

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 02 липня 2025 рокуЛьвівСправа № 564/611/25 пров. № А/857/17766/25 Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі: головуючого судді Пліша М.А., суддів Глушка І.В., Судової-Хомюк Н.М. секретаря судового засідання Хомин Ю.Є. розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Львові апеляційну скаргу Управління патрульної поліції у Волинській області Департаменту патрульної поліції на рішення Костопільського районного суду Рівненської області від 15 квітня 2025 року (головуючий суддя Грипіч Л.А., м. Костопіль) по справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Управління патрульної поліції у Волинській області про притягнення до адміністративної відповідальності, - В С Т А Н О В И В : ОСОБА_1 звернувся в суд першої інстанції з адміністративним позовом до Управління патрульної поліції у Волинській області про скасування постанови поліцейського взводу №2 роти №1 батальйону Управління патрульної поліції у Волинській області Філюка М.М. від 31.01.2025 серія ЕНА №3974250 по справі про адміністративне правопорушення. Рішенням Костопільського районного суду Рівненської області від 15 квітня 2025 року адміністративний позов задоволено частково. Винесену 31 січня 2025 року поліцейським взводу №2 роти №1 батальйону Управління патрульної поліції у Волинській області Філюком Максимом Миколайовичем відносно ОСОБА_1 постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ЕНА №3974250, в часині застосування стягнення у виді штрафу скасовано та на підставі ст.22 Кодексу України про адміністративні правопорушення стягнення обмежено зауваженням. Провадження у справі закрито. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено. Не погодившись з таким рішенням суду першої інстанції, Управління патрульної поліції у Волинській області Департаменту патрульної поліції оскаржило його в апеляційному порядку, просить таке скасувати в частині скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення в частині застосування стягнення у виді штрафу та застосування до позивача в цій частині усного зауваження, передбаченого ст. 22 КУпАП. та прийняти нове рішення в цій частині, яким у задоволенні позову - відмовити повністю. В апеляційній скарзі зазначає, що суд першої інстанції дійшов висновку, що позивачем порушено вимоги п. 12.4 Правил дорожнього руху, за що передбачено відповідальність за ч. 4 ст. 122 КУпАП, а відтак поліцейський правомірно виніс відносно позивача постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, серії ЕНА №3974250 від 31.01.2025. Разом з тим, відповідно до ст. 22 КУпАП, при малозначності вчиненого адміністративного правопорушення орган (посадова особа), уповноважений вирішувати справу, може звільнити порушника від адміністративної відповідальності і обмежитись усним зауваженням. Згідно примітки до вказаної статті Кодексу, її положення не застосовуються до правопорушень, передбачених, зокрема, частиною четвертою статті 121 цього Кодексу. При цьому суд враховує, що в кожному конкретному випадку слід вирішувати питання про визнання діяння малозначним, виходячи з того, що його наслідки не представляють суспільної небезпеки, не завдали або не здатні завдати значної шкоди суспільним або державним інтересам, правам та свободам інших осіб. Відповідно до ч. 3 ст. 286 Кодексу адміністративного судочинства України, за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право: 1) залишити рішення суб`єкта владних повноважень без змін, а позовну заяву без задоволення: 2) скасувати рішення су б 'акта владних повноважень і надіслати справу на новий розгляд до компетентного органу (.посадової особи): 3) скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення; 4) змінити захід стягнення в межах, передбачених нормативним актом про відповідальність за адміністративне правопорушення, з тим, однак, щоб стягнення не було посилено». Однак апелянт зазначає, що відповідно до статті 33 КУпАП при накладенні стягнення враховуються характер вчиненого правопорушення, особа порушника, ступень його вини, майновий стан, обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність. Відповідно до вимог статті 22 КУпАП при малозначності вчиненого правопорушення орган (посадова особа), уповноважений вирішувати справу, може звільнити порушника від адміністративної відповідальності і обмежитись усним зауваженням. Статтею 22 КУпАП встановлюється, що усне зауваження може бути зроблено лише за малозначне правопорушення. Законодавство не містить їх переліку або вказівок на ознаки, що дозволяють судити про малозначність провини. Згадана норма не передбачає обов`язковості звільнення від адміністративної відповідальності за всі малозначні правопорушення, а передбачає тільки право прийняти таке рішення. Відповідно до статті 293 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді скарги на постанову по справі про адміністративне правопорушення перевіряє законність і обґрунтованість винесеної постанови і приймає одне з таких рішень: 1) залишає постанову без зміни, а скаргу без задоволення; 2) скасовує постанову і надсилає справу на новий розгляд; 3) скасовує постанову і закриває справу; 4) змінює захід стягнення в межах, передбачених нормативним актом про відповідальність за адміністративне правопорушення, з тим, однак, щоб стягнення не було посилено. Аналогічні норми містяться і у положеннях частини третьої статті 286 КАС України. Так. відповідно до частини третьої даної статті, за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право: 1) залишити рішення суб`єкта владних повноважень без змін, а позовну заяву без задоволення; 2) скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і надіслати справу на новий розгляд до компетентного органу (посадової особи); 3) скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення; 4) змінити захід стягнення в межах, передбачених нормативним актом про відповідальність за адміністративне правопорушення, з тим, однак, щоб стягнення не було посилено. Із вищезазначеного вбачається, що суд, розглядаючи скаргу на постанову про адміністративне правопорушення наділений повноваженнями змінити захід стягнення в межах, передбачених нормативним актом про відповідальність за адміністративне правопорушення, однак не звільнити особу від відповідальності у звґязку із малозначністю. Це пов`язано з тим, що сфера застосування статті 22 КУпАП (звільнення особи від адміністративної відповідальності за малозначності вчиненого правопорушення) поширюється виключно на орган, уповноважений вирішувати справу. Частиною четвертою статті 122 КУпАП передбачено накладення штрафу в розмірі ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, за перевищення встановлених обмежень швидкості руху транспортних засобів більш як на п`ятдесят кілометрів на годину. Тобто, законодавцем чітко встановлений відповідний вид санкцій (штраф), який підлягає застосуванню до правопорушника у разі прийняття органом, уповноваженим вирішувати справу, постанови про притягнення до адміністративної відповідальності. Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та аналізуючи вказані правові норми, апелянт вважає, шо у справах з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень пропритягнення до адміністративної відповідальності, адміністративним судомне вирішуєтьсяпитання щодо притягнення особи до адміністративної відповідальності, а перевіряється законність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень у таких справах, за наслідками чого судможе визнати незаконним і скасувати рішення про накладення адміністративного стягнення або відмовити у ньому. Суди не вправі підміняти собою державні органи, компетенція яких чітко регламентована чинним законодавством. Аналогічні висновки викладені в постановах Верховного Суду у справах №660/575/16-а від 31 січня 2018 року та №678/896/17 від 12 квітня 2018 року. Разом з тим, якщо суд першої інстанції, встановив, що були підстави для звільнення особи від відповідальності у зв`язку з малозначністю, не позбавлений права надіслати справу на новий розгляд до компетентного органу в силу положень пункту 2 частини 3 статті 286 КАС України. Крім того, суд першої інстанції прийшов до необґрунтованого висновку про закриття провадження по справі, оскільки статтею 247 КУпАП не передбачена така підстава, як закриття провадження у зв`язку із звільненням від адміністративної відповідальності через малозначність порушення. З рішення суду першої інстанції вбачається наступне: «Враховуючи ту обставину, що вчинене позивачем порушення не потягло за собою будь-яких наслідків, що негативно вплинули на громадський порядок, відсутність обтяжуючих обставин, суд дійшов висновку, що вчинене ОСОБА_1 адміністративне правопорушення є малозначним, а тому, на підставі ст. 22 Кодексу України про адміністративні правопорушення та ст. 286 Кодексу адміністративного судочинства України, вважав за можливе змінити захід стягнення, застосований згідно постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення в сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, серії ЕНА № 3974250 від 31.01.2025 та обмежитись усним зауваженням. Однак частиною першою статті 1187 Цивільного Кодексу України визначено, що діяльність, пов`язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, як така, то створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб визнається джерелом підвищеної небезпеки. Під малозначністю правопорушення необхідно розуміти таку дію чи бездіяльність, що формально і містить ознаки адміністративного правопорушення, але через малозначність не становить суспільної небезпеки, тобто не заподіяла і не могла заподіяти шкоди фізичній чи юридичній особі, суспільству або державі. Правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху через вчинення їх переважно з використанням джерела підвищеної безпеки - транспортного засобу, не можуть бути визнані малозначними у даній справі. У свою чергу, при винесені постанови про адміністративне правопорушення, поліцейським вірно з`ясовано всі обставини справи та накладено стягнення у межах санкції, передбаченої ч. 4 ст. 122 КУпАП, що є співмірним виду та характеру вчиненого правопорушення. Згідно ч. 4 ст. 229 КАС України у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється. У відповідності до вимог ч. 1, ч. 2 ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. Заслухавши суддю-доповідача, вивчивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних міркувань. Судом першої інстанції встановлено, що відповідно до постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване в автоматичному режимі, серії ЕНА №3974250, 31.01.2025, об 11:10 год, у с.Звірів, вул.Київська 40, водій ОСОБА_1 , керуючи транспортним засобом, перевищив встановлене обмеження швидкості руху в населеному пункті більше, як на 50 ком/год, а саме рухався зі швидкістю 106 км/год. Швидкість вимірювалась приладом TruCam LTI 20/20 TC 0010061, чим порушив п.12.4 ПДР. Дії ОСОБА_1 за постановою кваліфіковано за ч.4 ст.122 Кодексу України про адміністративні правопорушення. Постановляючи рішення, суд першої інстанції виходив з того, що відповідно до п.12.4 Правил дорожнього руху, у населених пунктах рух транспортних засобів дозволяється із швидкістю не більше 50 км/год. Відповідальність за порушення вказаним вимог правил дорожнього руху України передбачена ч.4 ст.122 Кодексу України про адміністративні правопорушення та передбачає застосування санкції у виді накладення штрафу в розмірі ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. При цьому судом першої інстанції встановлено, що на підтвердження вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, а саме перевищення встановленої швидкості руху в населеному пункті більше ніж на 50 км/год, за що позивача було зупинено поліцейським, відповідачем надано належні та допустимі докази. Зокрема, швидкість руху позивача вимірювалась за допомогою технічного пристрою TruCam LTI 20/20 TC 0010061, можливість використання якого підтверджується: листом Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України від 04.10.2018 №04/03/03-3878; листом Департаменту патрульної поліції від 04.10.2018 №11299/41/2/02-2018 Про використання лазерного вимірювача швидкості TruCam для фіксації правопорушень у сфері безпеки дорожнього руху; Сертифікатом перевірки типу, виданим 26.12.2018 ДП «Всеукраїнський Державний науково-виробничий центр стандартизації, метрології, сертифікації та захисту прав споживачів»; Сертифікатом відповідності, виданим 23.12.2020 ДП «Всеукраїнський Державний науково-виробничий центр стандартизації, метрології, сертифікації та захисту прав споживачів»; Свідоцтвом про повірку законодавчо регульованого засобу вимірювальної техніки №22-01/31122 від 04.07.2024, виданим ДП «Всеукраїнський Державний науково-виробничий центр стандартизації, метрології, сертифікації та захисту прав споживачів». З наявного відеозапису 1738321745_kF000_0131_110905, здійсненого за допомогою лазерного вимірювача швидкості технічного пристрою TruCam LTI 20/20 TC 0010061, чітко вбачається, що автомобіль Toyota Hilux, номерний знак НОМЕР_1 , рухався зі швидкістю 106 км/год, а рух вказаного транспортного засобу в межах населеного пункту підтверджується фотознімками та інформацією щодо координат. Відтак, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що позивач порушив вимоги п.12.4 Правил дорожнього руху, за що передбачено відповідальність за ч.4 ст.122 Кодексу України про адміністративні правопорушення, а відтак поліцейський правомірно виніс відносно ОСОБА_1 постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, серії ЕНА №3974250 від 31.01.2025. Разом з тим, розглядаючи спір суд першої інстанції вважав, що вчинене позивачем порушення не потягло за собою будь-яких наслідків, що негативно вплинули на громадський порядок, відсутність обтяжуючих обставин, вчинене ОСОБА_1 адміністративне правопорушення є малозначним, а тому, на підставі ст.22 КУпАП та ст.286 КАС України, прийшов до переконання змінити захід стягнення, застосований згідно постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, серії ЕНА №3974250 від 31.01.2025 та обмежитись усним зауваженням. Однак суд апеляційної інстанції з такими доводами суду першої інстанції не погоджується. У відповідності до вимог ст. 22 КУпАП при малозначності вчиненого адміністративного правопорушення орган (посадова особа), уповноважений вирішувати справу, може звільнити порушника від адміністративної відповідальності і обмежитись усним зауваженням. Згідно положень п. 4 ч. 3 ст. 286 КАС України за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право: 4) змінити захід стягнення в межах, передбачених нормативним актом про відповідальність за адміністративне правопорушення, з тим, однак, щоб стягнення не було посилено. Проте суд першої інстанції покликаючись на вказані норми невірно їх застосував. Так, органом (посадовою особою), уповноважена вирішувати справу, в розумінні ст. 22 КУпАП є той субґєкт, котрий наділений положеннями КУпАП розглядати справу про вчинення адміністративного правопорушення передбаченого, в даній спірній ситуації, ч. 4 ст. 122 КУпАП, і суд таким органом не є. Суд лише наділений повноваженнями переглянути рішення органу (посадової особи), за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності. Крім того суд може змінити захід стягнення в межах, передбачених нормативним актом про відповідальність за адміністративне правопорушення, з тим, однак, щоб стягнення не було посилено (п. 4 ч. 3 ст. 286 КАС України), однак суд не наділений повноваженням звільнити порушника від адміністративної відповідальності і обмежитись усним зауваженням, бо усне зауваження не є адміністративним стягненням. Як визначено ч. 3 ст. 286 КАС України за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право: 1) залишити рішення суб`єкта владних повноважень без змін, а позовну заяву без задоволення; 2) скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і надіслати справу на новий розгляд до компетентного органу (посадової особи); 3) скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення; 4) змінити захід стягнення в межах, передбачених нормативним актом про відповідальність за адміністративне правопорушення, з тим, однак, щоб стягнення не було посилено. Враховуючи це суд першої інстанції також і безпідставно закрив провадження у справі, оскільки рішення суб`єкта владних повноважень ним не скасовувалось. Також суд апеляційної інстанції вважає за необхідне вказати, що зазначене правопорушення не можна вважати малозначним, оскільки позивач керував транспортним засобом, котрий в розумінні статті 1187 Цивільного Кодексу України є джерелом підвищеної небезпеки, при цьому в населеному пункті, де обмежено швидкість руху до 50 км/год (п.12.4 ПДР) він такі обмеження перевищив в двічі. З урахуванням вказаного, колегія судді вважає, що висновки суду не відповідають обставинам справи, рішення прийнято з грубим порушенням норм матеріального та процесуального прав, тому таке слід скасувати, а у задоволення позовних вимог відмовити. Керуючись ст. 243, ст. 286, ст. 308, ст. 310, п. 2 ч. 1 ст. 315, ст. 317 ст. 321, ст. 322, ст. 325 КАС України, суд, - П О С Т А Н О В И В: апеляційну скаргу Управління патрульної поліції у Волинській області Департаменту патрульної поліції задовольнити. Рішення Костопільського районного суду Рівненської області від 15 квітня 2025 року у справі №564/611/25 скасувати та в позові ОСОБА_1 до Управління патрульної поліції у Волинській області відмовити. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню. Головуючий суддя М. А. Пліш судді І. В. Глушко Н. М. Судова-Хомюк