Постанова 4856 № 240/19354/24
від 02.07.2025 ·П О С Т А Н О В А ІМЕНЕМ УКРАЇНИ Справа № 240/19354/24 Головуючий суддя 1-ої інстанції - Романченко Євген Юрійович Суддя-доповідач - Капустинський М.М. 02 липня 2025 року м. Вінниця Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії: головуючого судді: Капустинського М.М. суддів: Сапальової Т.В. Шидловського В.Б. , розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 07 квітня 2025 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про скасування рішення, зобов`язання вчинити дії, В С Т А Н О В И В : у жовтні 2024 року ОСОБА_1 звернувся до Житомирського окружного адміністративного суду з позовом до ІНФОРМАЦІЯ_1 , в якому просив: - скасувати рішення військо-лікарської комісії ІНФОРМАЦІЯ_1 від 20.06.2024 року, про його придатність до військової служби; - зобов`язати відповідача провести повторне комплексне обстеження та огляд його, з подальшим винесенням постанови про визначення придатності чи непридатності його до військової служби відповідно до вимог «Положення про військово-лікарську експертизу в ЗСУ» затвердженої Наказом Міністра Оборони України від 14.08.2008 року. В обґрунтування позовних вимог зазначив, що є непридатним до військової служби та не може бути мобілізований. Стверджує, що на адресу ІНФОРМАЦІЯ_2 , ним було подано необхідний пакет документів про стан здоров`я, виписки, обстеження, заключення та матеріали із медичної картки про проведення операції на підшлунковій залозі та кишечнику. В супереч поданим документам військово-лікарською комісією в м. Чуднів та м. Житомир його визнано придатним до військової служби. Із заключенням військово-лікарської комісії не погоджується, вважає таке рішення поспішним. Рішенням Житомирського окружного адміністративного суду від 07 квітня 2025 року у задоволенні позовних вимог відмовлено. Не погоджуючись з даним рішенням суду, позивач подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального права, просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги. Вказує, що у позовній заяві акцентував увагу суду, що питання визначення наявності або відсутності певного діагнозу у позивача та його придатності, обмеженої придатності або непридатності до військової служби за результатами медичного обстеження не входить до компетенції суду, однак суд вправі був зобов`язати Відповідача провести повторне комплексне обстеження мене - ОСОБА_1 , на предмет придатності чи не придатності до військової служби на підставі наданих мною документів. Зазначає, що судом встановлено, що довідкою Військово-лікарської комісії від 20.06.2024 № 2604/3, ОСОБА_1 , на підставі статті 54-6, 52-в, 64-в графи II Розкладу хвороб, графи -ТДВ-Б визнано придатним до служби у військових частинах забезпечення, ТЦК та СП, ВВНЗ, навчальних центрах, закладах (установах), медичних підрозділах, підрозділах логістики, зв`язку, оперативного забезпечення, охорони. Матеріали справи свідчать що у мене як Позивача встановлено хронічний фіброзно-дегенеративний панкреатит в стадії нестійкої ремісії, з порушенням секретної функції підшлункової залози (операція 20.04.2017 - резекція головки підшлункової залози), хронічний гастродуоденіт середньої важкості. Розповсюджений остеохондроз, спондилоартроз хребта в стадії н/п ремісії. Цервікалгія. Люмбалгія з незначним порушенням функцій. Тому не погоджуючись з таким рішення. Враховуючи, що рішення суду першої інстанції ухвалено в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін, суд апеляційної інстанції в порядку п.3 ч.1 ст.311 КАС України розглядає справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, оскільки справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів. Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши в межах доводів апеляційної скарги законність та обґрунтованість судового рішення, повноту встановлення обставин справи, застосування норм матеріального і процесуального права, дослідивши матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав. Судом першої інстанції встановлено, що довідкою Військово-лікарської комісії ІНФОРМАЦІЯ_3 від 20.06.2024 № 2604/3 ОСОБА_1 на підставі статті 54-б, 52-в, 64-в графи ІІ Розкладу хвороб, графи -ТДВ-Б визнано придатним до служби у військових частинах забезпечення, ТЦК та СП, ВВНЗ, навчальних центрах, закладах (установах), медичних підрозділах, підрозділах логістики, зв`язку, оперативного забезпечення, охорони. За результатами медичного огляду у позивача встановлено хронічний фіброзно-дегенеративний панкреатит в стадії нестійкої ремісії, з порушенням секретної функції підшлункової залози (операція 20.04.2017 - резекція головки підшлункової залози), хронічний гастродуоденіт середньої важкості. Розповсюджений остеохондроз, спондилоартроз хребта в стадії н/п ремісії. Цервікалгія. Люмбалгія з незначним порушенням функцій. Не погоджуючись з таким рішення, позивач звернувся до суду з позовом. Ухвалюючи оскаржуване рішення, суд першої інстанції виходив з необґрунтованості вимог позивача, відтак і відсутності підстав для їх задоволення. Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції по суті спору та, відповідно до ч.1 ст.308 КАС України, переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Приписами частини 2 статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Нормами ст. 65 Конституції України передбачено, що захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, шанування її державних символів визнано обов`язком громадянина України. Громадяни відбувають на військову службу відповідно до закону. Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв`язку з виконанням ними конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також загальні засади проходження в Україні військової служби визначені Законом України «Про військовий обов`язок і військову службу» від 25 березня 1992 року №2232-ХП з наступними змінами та доповненнями у редакції на час виникнення спірних правовідносин (далі - Закон України №2232-ХП). Згідно з частинами 1, 2 статті 1 Закону України №2232-ХП визначено, що захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов`язком громадян України. Військовий обов`язок установлюється з метою підготовки громадян України до захисту Вітчизни, забезпечення особовим складом Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, а також правоохоронних органів спеціального призначення (далі - Збройні Сили України та інші військові формування), посади в яких комплектуються військовослужбовцями. Відповідно до частини 1 статті 2 названого Закону військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров`я і віком громадян України (за винятком випадків, визначених законом), іноземців та осіб без громадянства, пов`язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності. Час проходження військової служби зараховується громадянам України до їх страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби. Згідно з частинами 1, 2 статті 70 Закону України «Основи законодавства України про охорону здоров`я» від 19 листопада 1992 року №2801-ХП військово-лікарська експертиза визначає придатність до військової служби призовників, військовослужбовців, військовозобов`язаних та резервістів, встановлює причинний зв`язок захворювань, поранень і травм з військовою службою та визначає необхідність і умови застосування медико-соціальної реабілітації та допомоги військовослужбовцям. Військово-лікарська експертиза здійснюється військово-лікарськими комісіями, які створюються при територіальних центрах комплектування та соціальної підтримки, а також при закладах охорони здоров`я Міністерства оборони України, Міністерства внутрішніх справ України, Служби безпеки України, за потреби інших органів або військових формувань сектору безпеки і оборони, визначених частиною 2 статті 12 Закону України «Про національну безпеку України». Відповідно до частини 10 статті 2 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу" та з метою якісного проведення призову громадян на строкову військову службу за станом здоров`я, прийняття громадян на військову службу за контрактом, проведення медичного огляду військовослужбовців, військовозобов`язаних, резервістів для визначення ступеня придатності до військової служби та визначення ступеня придатності льотного складу до льотної роботи, наказом Міністра оборони України від 14.08.2008 №402 затверджено Положення про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України (далі - Положення №402). За змістом п.1.1 цього Положення військово-лікарська експертиза визначає придатність за станом здоров`я до військової служби призовників, військовослужбовців та військовозобов`язаних, установлює причинний зв`язок захворювань, травм (поранень, контузій, каліцтв) та визначає необхідність і умови застосування медико-соціальної реабілітації та допомоги військовослужбовцям. Згідно з пунктом 1.2 глави 1 розділу І Положення №402 військово-лікарська експертиза - це: медичний огляд допризовників, призовників; військовослужбовців та членів їхніх сімей (крім членів сімей військовослужбовців строкової військової служби); військовозобов`язаних, офіцерів запасу, які призиваються на військову службу за призовом осіб офіцерського складу, резервістів (кандидатів у резервісти); громадян, які приймаються на військову службу за контрактом; кандидатів на навчання у вищих військово-навчальних закладах та військових навчальних підрозділах вищих навчальних закладів Міністерства оборони України (далі - ВВНЗ), учнів військових ліцеїв; колишніх військовослужбовців; працівників Збройних Сил України, які працюють у шкідливих та небезпечних умовах праці та залучаються до роботи з джерелами іонізуючого випромінювання (далі - ДІВ), компонентами ракетного палива (далі - КРП), джерелами електромагнітних полів (далі - ЕМП), лазерного випромінювання (далі - ЛВ), мікроорганізмами I - II груп патогенності; працівників допоміжного флоту Військово-Морських Сил Збройних Сил України (далі - ВМС Збройних Сил України); визначення ступеня придатності до військової служби, навчання у ВВНЗ, роботи за фахом; установлення причинного зв`язку захворювань, травм (поранень, контузій, каліцтв) військовослужбовців, військовозобов`язаних, резервістів. Основними завданнями військово-лікарської експертизи є: добір громадян України, придатних за станом здоров`я до військової служби, для укомплектування Збройних Сил України; аналіз результатів медичного огляду та розробка заходів щодо комплектування Збройних Сил України особовим складом, придатним до військової служби за станом здоров`я; контроль за організацією і станом лікувально-оздоровчої роботи серед призовників, аналіз результатів і розроблення пропозицій із удосконалення цієї роботи; контроль за організацією, проведенням і результатами лікувально-діагностичної роботи у закладах охорони здоров`я в системі Міністерства оборони України, закладах охорони здоров`я комунальної або державної форми власності (далі - заклади охорони здоров`я (установи) та медичних підрозділах військових частин, що стосується військово-лікарської експертизи; надання методичної та практичної допомоги з питань військово-лікарської експертизи військово-лікарським комісіям, закладам охорони здоров`я (установам); визначення причинного зв`язку захворювань, травм (поранень, контузій, каліцтва) у військовослужбовців, військовозобов`язаних, резервістів, які призвані на збори, у осіб, звільнених із військової служби, а також причинного зв`язку захворювань, поранень, які заподіяли військовослужбовцям смерть; розроблення спільно з головними медичними спеціалістами Міністерства охорони здоров`я України (далі - МОЗ України) і Міністерства оборони України вимог щодо стану здоров`я призовників, кандидатів на навчання у ВВНЗ, військовослужбовців, громадян, які приймаються на військову службу за контрактом, резервістів для найдоцільнішого використання їх на військовій службі; визначення ступеня придатності військовослужбовців до військової служби у зв`язку з їх звільненням; проведення наукової роботи з питань військово-лікарської експертизи; підготовка кадрів для військово-лікарських комісій (п.1.3 глави 1 розділу І Положення №402). Відповідно до п.2.1 глави 2 розділу І Положення №402 для проведення військово-лікарської експертизи створюються військово-лікарські комісії (далі - ВЛК), штатні та позаштатні (постійно і тимчасово діючі). Штатні та позаштатні (постійно і тимчасово діючі) ВЛК (лікарсько-льотні комісії (далі - ЛЛК)) приймають постанови. Постанови ВЛК (ЛЛК) оформлюються свідоцтвом про хворобу, довідкою військово-лікарської комісії, протоколом засідання військово-лікарської комісії з визначення причинного зв`язку захворювань, поранень, контузій, травм, каліцтв у колишнього військовослужбовця. Постанови штатних та позаштатних ВЛК обов`язкові до виконання. Пунктом 2.2 глави 2 розділу І Положення №402 визначено, що штатні ВЛК є військово-медичними установами. Вони мають гербову печатку, кутовий штамп та утримуються за окремим штатом. До штатних ВЛК належать: Центральна військово-лікарська комісія (далі ЦВЛК); ВЛК регіону. Відповідно до п.п. 2.3.4 п. 2.3 гл. 2 р. I Положення №402 ЦВЛК, серед іншого, має право: розглядати, переглядати, скасовувати, відміняти, затверджувати, не затверджувати, контролювати згідно з цим Положенням постанови будь-якої ВЛК (лікарсько-льотної комісії (далі - ЛЛК)) Збройних Сил України. Згідно з пп.2.5.1 п.2.5 гл.2 р.І Положення №402 до позаштатних постійно діючих ВЛК (ЛЛК) належать: госпітальні ВЛК; гарнізонні ВЛК; ЛЛК; ВЛК Десантно-штурмових військ; ВЛК ТЦК та СП; ВЛК розвідувального органу Міністерства оборони України; ВЛК Сил спеціальних операцій Збройних Сил України; ВЛК інших закладів охорони здоров`я комунальної або державної форми власності. Підпунктом 2.5.11 пункту 2.5 глави 2 розділу І Положення №402 документи позаштатних ВЛК скріплюються гербовою печаткою закладу охорони здоров`я (установи), військової частини, в яких ці комісії утворені. Згідно із п.3.3 гл.3 р. I Положення №402 дії (бездіяльність), рішення, постанови, прийняті ВЛК обласних (Київського міського, ТЦК та СП Автономної Республіки Крим, оскаржуються в штатних ВЛК. Дії (бездіяльність), рішення, прийняті за результатами розгляду звернень ВЛК регіону, оскаржуються в ЦВЛК. Як встановлено п.3.4 гл.3 р. I Положення №402, у разі визнання штатною ВЛК заяви чи скарги щодо перегляду (відміни, скасування) постанови ВЛК обґрунтованою, ВЛК штатної ВЛК переглядає оскаржувану постанову ВЛК або приймає рішення про направлення на контрольне обстеження та медичний огляд ВЛК. Таке рішення є обов`язковим до виконання та має бути реалізовано не пізніше ніж в місячний строк з дати прийняття. У разі визнання штатною ВЛК звернення необґрунтованим, воно повертається заявнику (скаржнику) з відповідними роз`ясненнями, у строк, визначений Законом України "Про звернення громадян". У разі прийняття рішення про направлення на контрольне обстеження та медичний огляд, військовослужбовці та інші особи, зазначені у пункті 1.2 глави 1 цього розділу, направляються для проходження медичного огляду ВЛК в інший заклад охорони здоров`я, ніж той, в якому проводився медичний огляд ВЛК, постанова якої оскаржується. Відповідно до п.1.1 гл.1 р.ІІ Положення №402 медичний огляд включає в себе вивчення та оцінку стану здоров`я і фізичного розвитку громадян на момент огляду в цілях визначення ступеня придатності до військової служби, навчання за військово-обліковими спеціальностями, вирішення інших питань, передбачених цим Положенням, з винесенням письмового висновку (постанови). Під придатністю до військової служби у цьому Положенні розуміється такий стан здоров`я і фізичного розвитку громадян, який дозволяє їм виконувати передбачені статутами, інструкціями службові обов`язки з конкретної військової спеціальності у виді Збройних Сил України та інших військових формуваннях, утворених відповідно до закону (далі інші військові формування), у мирний та воєнний час. З огляду на п.1.2 гл.1 р.ІІ Положення №402 постанови ВЛК приймаються на підставі розкладу хвороб, станів та фізичних вад, що визначають ступінь придатності до військової служби (далі Розклад хвороб), пояснень щодо застосування статей Розкладу хвороб та таблиць додаткових вимог до стану здоров`я (далі ТДВ). Розклад хвороб розроблений відповідно до вимог Міжнародної статистичної класифікації хвороб та споріднених проблем охорони здоров`я 10-го перегляду (далі МКХ-10). Відповідно до п.3.7 гл.3 р.II Положення №402 під час дії особливого періоду постанови ВЛК районних, міських ТЦК та СП про непридатність до військової служби військовозобов`язаних оформлюються свідоцтвами про хворобу (додаток 11 до цього Положення) у трьох примірниках, які не пізніше десятиденного строку з дня закінчення медичного огляду та перевірки ВЛК обласних (Київського та Севастопольського міських) ТЦК та СП, направляються на затвердження до штатних ВЛК згідно адміністративно-територіальної зони відповідальності за проведення військово-лікарської експертизи. Інші постанови ВЛК районних, міських ТЦК та СП, на особливий період оформлюються довідкою військово-лікарської комісії (додаток 4 до цього Положення) у трьох примірниках. Відповідно до п. 20.4 Глави 20 Розділу II Положення №402, у воєнний час за статтями (пунктами статей) Розкладу хвороб, що передбачають індивідуальну оцінку придатності або обмежену придатність до військової служби осіб, які пройшли медичний огляд за графами II, III, ВЛК приймає постанову "придатний до військової служби", за винятком статей 2-в, 4-в, 5-в, 12-в, 13-в, 14-в, 17-в, 21-в, 22-в. Як попередньо встановлено судом, довідкою Військово-лікарської комісії ІНФОРМАЦІЯ_3 від 20.06.2024 № 2604/3 ОСОБА_1 на підставі статті 54-б, 52-в, 64-в графи ІІ Розкладу хвороб, графи -ТДВ-Б визнано придатним до служби у військових частинах забезпечення, ТЦК та СП, ВВНЗ, навчальних центрах, закладах (установах), медичних підрозділах, підрозділах логістики, зв`язку, оперативного забезпечення, охорони. Обґрунтовуючи підстави скасування такого рішення позивач зазначає, що заключення ВЛК є поверхневим та поспішним, оскільки він підлягає зняттю з військового обліку на підставі наданих відповідачу документів про стан його здоров`я. Так, консультаційним висновком спеціаліста від 15.09.2017 встановлено діагноз панкреатит. Та підтверджено операцію "резекція голівки підшлункової залози за Бегером". Консультаційним висновком від 31.05.2024 встановлено: хронічний фіброзно-дегенеративний панкреатит, рецидивуючий перебіг, стадія загострення. Операція в 2017 році - Лапаротомія. Резекція голівки підшлункової залози за Бегером. Зовнішньосекреторна недостатність підшлункової залози середньої важкості. Хронічний гастродуоденіт, середньої важкості, стадія загострення. До матеріалів справи також надано епікриз виписний із медичної карти стаціонарного хворого №21209, яким встановлено хронічний фіброзно-кистозний панкреатит. Колегія суддів вважає за необхідне звернути увагу, що у межах адміністративного процесу не надається оцінка діям лікарів під час проведення медичного огляду. У наявних правовідносинах також не може бути оцінено факт поспішності чи своєчасності наданих комісією висновків. Згідно графи ІІ Розкладу хвороб, станів та фізичних вад, що визначають ступінь придатності до військової служби, служби у військовому резерві встановлюють, що громадяни, військовослужбовці, які приймаються, призиваються та проходять військову службу осіб рядового, сержантського та старшинського складу, прапорщики (мічмани): - статтею 54-б визначено хвороби печінки K70 - K77 (алкогольна хвороба печінки, токсичне ураження печінки, печінкова недостатність; хронічні гепатити, фіброз та цироз); хвороби жовчного міхура, жовчовивідних шляхів та підшлункової залози K80 - K87 (холецистит, холангіт, панкреатит та інші) з помірними порушеннями функцій і частими загостреннями - "Непридатність до військової служби або обмежена придатність визначається індивідуально"; - статтею 52-в визначено хвороби стравоходу, шлунка та дванадцятипалої кишки (крім виразкової хвороби) K20 - K31 (езофагіт, гастрит, гастродуоденіт, гастроезофагеальна рефлюксна хвороба та інші); хвороби апендикса K35 - K38; неінфекційний ентерит та коліт K50 - K52 (хвороба Крона, виразковий коліт); інші хвороби кишечнику та очеревини K55 - K67 (непрохідність, паралітичний ілеус, інвагінація, дивертикулярна хвороба, синдром подразненого кишечнику, запор, мегаколон, хвороби заднього проходу та прямої кишки, перитоніт, спайкова хвороба та інші) з незначними порушеннями функцій - "Придатність до військової служби або обмежена придатність визначається індивідуально"; - статею 64-в визначено хвороби хребта (дорсопатії) та їх наслідки M40 - M54 (кіфоз і лордоз, сколіоз, остеохондроз хребта, спондилоліз, спондилолістез, ураження міжхребцевих дисків, інші дорсопатії) з незначними порушеннями функцій - "Придатність до військової служби або обмежена придатність визначається індивідуально". Системний аналіз наведених норм чинного законодавства дозволяє зробити висновок, що у лікарів Військово-лікарської комісії були наявні правові підстави для прийняття рішення щодо визнання ОСОБА_1 придатним до служби у військових частинах забезпечення, ТЦК та СП, ВВНЗ, навчальних центрах, закладах (установах), медичних підрозділах, підрозділах логістики, зв`язку, оперативного забезпечення, охорони на підставі наявної класифікації хвороб та з урахуванням наданих ним попередніх матеріалів. Докази наявності у позивача хвороб, передбачених статтями 2-в, 4-в, 5-в, 12-в, 13-в, 14-в, 17-в, 21-в, 22-в Розкладу хвороб, в матеріалах справи відсутні. Оскільки огляд позивача військово-лікарською комісією проводився за його безпосередньої присутності, то стан придатності до військової служби, за наявними у нього діагнозами, визначався індивідуально. Колегія суддів вважає необґрунтованими посилання апелянта на те, що висновок про визнання його придатним до військової служби сформований без проведення належного медичного огляду та обстеження, без врахування діагнозів постановлених на лікуванні, з наступних підстав. Так, у відповідності до Положення № 402, огляд військовослужбовців обов`язково проводиться хірургом, терапевтом, невропатологом, окулістом, оториноларингологом, а за медичними показаннями - і лікарями інших спеціальностей. Потребу в додатковому обстеженні визначають лікарі за медичними показаннями. Водночас, позивачем не доведено, що медичний огляд не було проведено лікарями огляд яких є обов`язковим. Верховний Суд у постанові від 13.06.2018 у справі №806/526/16 зазначив, що у межах адміністративного процесу суд не вправі надавати оцінку професійним діям конкретних лікарів-членів ВЛК при застосуванні ними відповідних методів огляду позивача, дослідження медичної документації, визначенні діагнозів та відповідності їх конкретній статті Розкладу хвороб, оскільки це потребує спеціальних знань у медичній галузі. Відповідно до правової позиції, викладеної у постанові Верховного Суду від 12.06.2020 у справі №810/5009/18, надання оцінки діагнозу позивача на предмет того, чи підпадає він під дію статей Розкладу хвороб, станів та фізичних вад, що визначають ступень придатності до військової служби, виходить за межі судового розгляду. Питання визначення наявності або відсутності певного діагнозу у позивача та його придатності (непридатності) до військової служби за результатами медичного обстеження є дискреційними повноваженнями ВЛК, а тому суд не вправі перебирати на себе повноваження цього органу. Отже розглядаючи по суті спори у справах щодо оскарження рішень ВЛК, суд вправі перевірити законність висновку ВЛК лише в межах дотримання процедури прийняття цього висновку. Однак суд не може здійснювати власну оцінку підставності прийняття певного висновку, оскільки суди не є спеціалізованими установами в медичній сфері і тому оцінка висновку ВЛК виходить за межі необхідного дослідження в контексті застосування норм матеріального права. Надання оцінки діагнозу позивача на предмет того, чи підпадає він під дію статей Розкладу хвороб, станів та фізичних вад, що визначають ступень придатності до військової служби, виходить за межі судового розгляду. Колегія суддів зазначає, що позивач у позовній заяві не посилається на порушення процедури прийняття оскарженого рішення ВЛК та жодних доказів, які б підтверджували такі обставини, суду не подав. Згідно з ч.2ст. 9 КАС України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Відповідно до статті 55 Конституції України кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб. Кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань. Завданням адміністративного судочинства згідно з частиною першою статті 2 КАС України є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень. Статтею 5 КАС України визначено право на судовий захист і передбачено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішеннями, діями чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або інтереси. Згідно з ч.2ст.5 КАС України захист порушених прав, свобод чи інтересів особи, яка звернулася до суду, може здійснюватися судом також в інший спосіб, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень. З наведеного випливає, що завдання адміністративного судочинства полягає у захисті саме порушених прав особи в публічно-правових відносинах. При цьому захист прав, свобод та інтересів осіб передбачає наявність встановленого судом факту їх порушення. Таким чином, гарантоване статтею 55 Конституції України й конкретизоване у законах України право на судовий захист передбачає можливість звернення до суду за захистом порушеного права, але вимагає, щоб стверджувальне порушення було обґрунтованим. Відсутність порушеного права чи невідповідність обраного позивачем способу його захисту способам, визначеним законодавством, встановлюється при розгляді справи по суті, і є підставою для прийняття судом рішення про відмову в позові. Враховуючи зазначене вище колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов вірного висновку про те, що позивачем не надано належних та допустимих доказів, які б доводили наявність порушеного права. Таким чином, якщо право особи не є порушеним, то, відповідно, воно не може бути захищеним судом, а тому відсутність порушеного права є підставою для відмови у задоволенні адміністративного позову. Підсумовуючи викладене, колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції при вирішенні даного публічно-правового спору правильно встановив фактичні обставини справи та надав їм належну правову оцінку, а доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують та не дають правових підстав для скасування оскаржуваного судового рішення. Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін. Відповідно до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. За таких підстав апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін. Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд П О С Т А Н О В И В : апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 07 квітня 2025 року - без змін. Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку згідно зі ст.ст.328, 329 КАС України. Головуючий Капустинський М.М. Судді Сапальова Т.В. Шидловський В.Б.