Постанова Шостий апеляційний адміністративний суд № 752/6527/23

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 752/6527/23 Суддя (судді) першої інстанції: Ю.Ю. Мазур ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 02 липня 2025 року м. Київ Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: Судді-доповідача: Ключковича В.Ю. суддів: Беспалова О.О., Грибан І.О., за участю: секретаря судового засідання Кузьмука Б.І., представника позивача - Єфанової Н.В., представника відповідача - Коломієць В.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції апеляційну скаргу Державної служби України з безпеки на транспорті на рішення Голосіївського районного суду м. Києва від 01 квітня 2025 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Державної служби України з безпеки на транспорті про скасування постанови про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення дорожнього руху, зафіксовані в автоматичному режимі, В С Т А Н О В И В: У квітні 2023 року ОСОБА_1 (далі - позивач) звернулася до Голосіївського районного суду м. Києва із адміністративним позовом до Державної служби України з безпеки на транспорті (далі - відповідач, апелянт) про скасування постанови про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення дорожнього руху, зафіксовані в автоматичному режимі. Свої вимоги мотивує тим, що 25.03.2023 року позивачем на поштову адресу отримано постанову Укртрансбезпеки від 22.03.2023 року серія АА №00006650 про адміністративне правопорушення у сфері безпеки на автомобільному транспорті, зафіксованому в автоматичному режимі, стосовно особи, яка має реєстрацію місця проживання/перебування на території України, складена старшим державним інспектором відділу впровадження систем автоматичної фіксації порушень Департаменту реалізації державної політики та нагляду (контролю) за безпекою на наземному транспорті Соколюком Любомиром Миколайовичем. Згідно з наведеною постановою, зафіксовано допущення відповідальною особою руху транспортного засобу - автомобіля MAN TGХ 26.440 державний реєстраційний номер НОМЕР_1 із перевищенням нормативних параметрів, зазначених пунктом 22.5 Правил дорожнього руху України: перевищення загальної маси транспортного засобу на 8,09% (2,103 тони), навантаження на здвоєні осі транспортного засобу на 28,468 % (4,555 тон), відповідальність за яке передбачено частиною 2 статті 1321 Кодексу України про адміністративні правопорушення. Зазначає, що позивач ні на момент вчинення адміністративного правопорушення фактичним користувачем автомобіля, ні на момент винесення Укртрасбезпеки постанови від 22.03.2023 року серії АА №00006650 не був належним користувачем транспортного засобу - автомобілю MAN TGХ 26.440 державний реєстраційний номер НОМЕР_1 , оскільки 12.09.2022 року між ОСОБА_1 та Товариством з обмеженою відповідальністю «Українська компанія «Овочевий світ» в особі директора Мироненка Сергія Олександровича укладено договір оренди автомобіля. Враховуючи викладене, позивач просить визнати протиправною та скасувати постанову про накладення адміністративного стягнення серії АА №00006650 від 22.03.2023. Рішенням Голосіївського районного суду м. Києва від 01 квітня 2025 року позов ОСОБА_1 до Державної служби України з безпеки на транспорті про скасування постанови про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення дорожнього руху, зафіксовані в автоматичному режимі задоволено. Скасовано постанову по справі про адміністративне правопорушення у сфері безпеки на автомобільному транспорті, зафіксоване в автоматичному режимі серії АА №00006650 від 22.03.2023 року про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за ч. 2 статті 132-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення та накладення адміністративного стягнення у вигляді штрафу у розмірі 34 000,00 грн. Суд першої інстанції мотивував рішення тим, що позивач не була належним користувачем чи вантажовідправником автомобіля, вказаного у оскаржуваних даним позовом постановах Укртрансбезпеки, не вчиняла правопорушень, зазначених у постанові, тому не може бути відповідальною особою у розумінні пункту 1 статті 279-5 Кодексу України про адміністративні правопорушення. Не погоджуючись з таким рішенням суду першої інстанції, Державна служба України з безпеки на транспорті подала апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення Голосіївського районного суду м. Києва від 01.04.2025 у справі №752/6527/23 та постановити у справі нове рішення, яким відмовити в задоволенні позову ОСОБА_1 до Державної служби України з безпеки на транспорті про визнання протиправним та скасування постанови по справі про адміністративне правопорушення у сфері безпеки на автомобільному транспорті, зафіксоване в автоматичному режимі. Апеляційна скарга мотивована тим, що показники правопорушення, що зафіксовані в автоматичному режимі, і втручання сторонніх осіб в яке є неможливим, є доведеними та беззаперечно визначені сертифікованим та введеним в експлуатацію пристроєм; внесенню до Єдиного державного реєстру транспортних засобів підлягають лише власники транспортних засобів (фізичні та юридичні особи) або належні користувачі транспортних засобів, які несуть відповідальність за правилами статті 14-3, частини другої статті 132-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення лише у випадку такого їх внесення до реєстру; саме відповідні відомості надаються уповноваженій посадовій особі відповідача при розгляді нею справи про адміністративне правопорушення відповідними органами на її запит; за відсутності відомостей про належного користувача у Єдиному державному реєстрі транспортних засобів, уповноваженій посадовій особі відповідача при розгляді справи про адміністративне правопорушення надаються відомості про фізичну особу, за якою зареєстрований транспортний засіб. Ухвалами Шостого апеляційного адміністративного суду від 16 червня 2025 року відкрито апеляційне провадження та призначено справу до апеляційного розгляду у відкритому судовому засіданні на 02 липня 2025 року о 12:30 год. 30 червня 2025 року позивачем подано відзив та клопотання про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції. Перевіривши повноту встановлення судом фактичних обставин справи та правильність застосування ним норм матеріального і процесуального права, колегія суддів дійшла наступних висновків. Відповідно до постанови по справі про адміністративне правопорушення у сфері безпеки на автомобільному транспорті, зафіксованого в автоматичному режимі, стосовно особи, яка має реєстрацію місця проживання/перебування (місцезнаходження юридичної особи) на території України від 22.03.2023 серії AA №00006650 встановлено, що 02.03.2023 о 6 год. 39 хв., за адресою М-12, км 208+505, Хмельницька обл., автоматичним пунктом фіксації адміністративних правопорушень у сфері безпеки на автомобільному транспорті зафіксовано транспортний засіб MAN TGX 26.440, державний номерний знак НОМЕР_1 , відповідальна оcоба допустила рух транспортного засобу із перевищенням нормативних параметрів зазначених пунктом 22.5 ПДР України: перевищення загальної маси транспортного засобу на 8,09% (2.103 тон), при дозволеній максимальній фактичній масі 26 тон, навантаження на здвоєні осі транспортного засобу на 28,468% (4,555 тон), при дозволеному максимальному навантаженню здвоєні осі 16 тон та відстані між осями від 1 м до 1,3 м, відповідальність за яке передбачена частиною 2 статті 132-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення. Вищевказане правопорушення зафіксоване в автоматичному режимі за допомогою комплексного технічного засобу марки WIM 23, Q-Free HI-TRAC TMU4 WIM, зав. № 10028, сертифікат UA.TR.001 35 359-21, 360-21. За вказане правопорушення позивача притягнуто до адміністративної відповідальності та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі 34 000,00 грн. Надаючи правову оцінку обставинам справи, колегія суддів зазначає наступне. Згідно з п. 22.5 Правил дорожнього руху (далі - Правила) рух транспортних засобів рух транспортних засобів та їх составів допускається у разі, коли їх параметри не перевищують, зокрема,: а) зовнішніх габаритів, зокрема, довжини автомобіля (тягача) з напівпричепом 18.75 м. Рух транспортних засобів та їх составів у разі, коли хоча б один з їх габаритних та/або вагових параметрів перевищує нормативи, визначені цим пунктом, здійснюється відповідно до Правил проїзду великогабаритних та великовагових транспортних засобів автомобільними дорогами, вулицями та залізничними переїздами, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 18 січня 2001 року № 30 «Про проїзд великогабаритних та великовагових транспортних засобів автомобільними дорогами, вулицями та залізничними переїздами» (далі - правила № 30). Рух транспортних засобів та їх составів, фактична маса та навантаження на вісь яких перевищують параметри, визначені підпунктами «б» та «в» цього пункту, у разі перевезення подільних вантажів забороняється. Пунктом 1.9 Правил дорожнього руху передбачено, що особи, які порушують правила дорожнього руху, несуть відповідальність згідно із законодавством. У той же час, відповідно до пункту 3 Правил № 30, транспортний засіб чи автопоїзд з вантажем або без вантажу вважається великоваговим, якщо максимальна маса або осьова маса перевищує хоча б один з параметрів, зазначених у пункті 22.5 Правил дорожнього руху. Пунктом 25 Правил № 30 встановлено, що забороняється проїзд великогабаритних та великовагових транспортних засобів без дозволу, зазначеного у пункті 4 цих Правил, або документа, який підтверджує внесення плати за проїзд, що повинні знаходитися у водія і пред`являтися на вимогу уповноважених осіб. Згідно пункту 4 Правил № 30, рух великовагових та великогабаритних транспортних засобів автомобільними дорогами, вулицями та залізничними переїздами здійснюється на підставі дозволу на участь у дорожньому русі транспортних засобів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні (далі - дозвіл), виданим перевізникові уповноваженим підрозділом Національної поліції, або документа про внесення плати за проїзд таких транспортних засобів. Допускається перевищення вагових параметрів порівняно з визначеними у пункті 22.5 Правил дорожнього руху на 2 відсотки (величина похибки) без оформлення відповідного дозволу та внесення плати за проїзд. Частиною 2 ст. 132-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення передбачено адміністративну відповідальність у випадку перевищення встановлених законодавством габаритно-вагових норм під час руху великогабаритними і великоваговими транспортними засобами автомобільними дорогами, вулицями або залізничними переїздами. Згідно з ч. 1 ст. 14-3 Кодексу України про адміністративні правопорушення адміністративну відповідальність за правопорушення у сфері безпеки на автомобільному транспорті, передбачені частиною другою статті 122-2, частинами другою і третьою статті 132-1 цього Кодексу, зафіксовані за допомогою засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі в автоматичному режимі (за допомогою комплексу технічних засобів автоматичного визначення вагових, габаритних та інших параметрів транспортного засобу з функціями фотозйомки та/або відеозапису, що функціонують згідно із законодавством про захист інформації в інформаційно-телекомунікаційних системах), несе відповідальна особа - фізична особа або керівник юридичної особи, за якою зареєстровано транспортний засіб. Відповідно до пункту 3 Розділу II Порядку ведення Єдиного державного реєстру транспортних засобів (надалі - ЄДРТЗ), затвердженого наказом Міністерства внутрішніх справ України 06.11.2020 року № 779 (далі - Порядок 779), до ЄДРТЗ вноситься інформація про транспортні засоби, що використовуються на вулично-дорожній мережі загального користування і підлягають державній або відомчій реєстрації, відомості про їх власників (співвласників), належних користувачів, закріплені номерні знаки та реєстраційні документи на такі транспортні засоби (далі - об`єкти обліку). У відповідності до пункту 4 Розділу II Порядок 779 внесення до ЄДРТЗ інформації про об`єкти обліку здійснюється в разі, зокрема, державної реєстрації транспортного засобу; перереєстрації транспортного засобу; зняття з обліку транспортного засобу,- внесення відомостей про належного користувача транспортного засобу,- передачі права користування та/або розпорядження транспортним засобом іншій особі з виданою тимчасового реєстраційного талона. Постановою Кабінету Міністрів України від 8 жовтня 2022 року № 1145 «Про затвердження Порядку внесення відомостей про належного користувача транспортного засобу до Єдиного державного реєстру транспортних засобів» (із змінами, далі - Порядок № 1145) встановлено наступне. Належний користувач - фізична особа, яка на законних підставах користується транспортним засобом, що їй не належить, а також керівник юридичної особи (особа, яка виконує повноваження керівника юридичної особи) або працівник, визначений керівником юридичної особи, яка є власником транспортного засобу, які в разі внесення щодо них відомостей до Реєстру несуть відповідно до статті 14-2 Кодексу України про адміністративні правопорушення відповідальність за адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані в автоматичному режимі, або за порушення правил зупинки, стоянки, паркування транспортних засобів, зафіксовані в режимі фотозйомки (відеозапису) (згідно пп. 4 п. 2 Порядку № 1145). Невнесення відомостей до ЄДРТЗ щодо належного користувача транспортного засобу, незалежно від підстав такого невнесення викликає автоматичне визначення відповідальною особою за вчинення адміністративних правопорушень саме особу, за якою зареєстрований транспортний засіб або ж керівника юридичної особи, за якою він зареєстрований. Відповідно, внесенню до ЄДРТЗ підлягають лише власники транспортних засобів (фізичні та юридичні особи) або належні користувачі транспортних засобів, які несуть відповідальність, згідно правил, встановлених статтею 14-3 за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого частиною другою статті 132-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення лише у випадку такого їх внесення до ЄДРТЗ. З матеріалів справи вбачається, що постановою про адміністративне правопорушення у сфері безпеки на автомобільному транспорті, зафіксоване в автоматичному режимі від 22.03.2023 серії AA №00006650 було притягнуто ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності, оскільки вона є власником транспортного засобу MAN TGX 26.440, д.н.з. НОМЕР_1 згідно свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу (а.с.17). Відповідно до нотаріального договору оренди автомобіля від 12.09.2022 позивач передав Товариству з обмеженою відповідальністю «Українська компанія «Овочевий світ» в тимчасове платне користування транспортний засіб MAN TGX 26.440, д.н.з. НОМЕР_1 (а.с.24). Інформація про призначення належного користувача транспортного засобу MAN TGX 26.440, д.н.з. НОМЕР_1 у Єдиному державному реєстрі транспортних засобів відсутня. При цьому, позивачем не надано будь-яких доказів того, що до Єдиного державного реєстру транспортних засобів були внесені відомості про тимчасового користувача транспортного засобу. Вказані обставини не заперечуються ані позивачем, ані відповідачем у цій справі, отже, відсутні підстави вважати, що суб`єктом правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 132-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення є інша особа, аніж ОСОБА_1 . Згідно зі ст. 251 Кодексу України про адміністративні правопорушення доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото - і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами. Відповідно до п. п. 1, 2, 5 Розділу ІІ Інструкції з оформлення уповноваженими посадовими особами Державної служби України з безпеки на транспорті матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері безпеки на автомобільному транспорті, зафіксовані в автоматичному режимі, затвердженої наказом Міністерства інфраструктури України від 27 вересня 2021 року № 512, уповноважена посадова особа розглядає справи про адміністративні правопорушення у сфері безпеки на автомобільному транспорті, зафіксовані в автоматичному режимі, які передбачені частиною другою статті 122-2, частинами другою та третьою статті 132-1 КУпАП (далі адміністративні правопорушення). Справи про адміністративні правопорушення розглядаються за місцем оброблення таких правопорушень в Державній службі України з безпеки на транспорті. Уповноважена посадова особа здійснює розгляд справи про адміністративне правопорушення шляхом опрацювання інформаційного файлу системою фіксації адміністративних правопорушень у сфері безпеки на автомобільному транспорті в автоматичному режимі (далі - cистема), необхідного для об`єктивного розгляду справи та винесення постанови по справі про адміністративне правопорушення у сфері безпеки на автомобільному транспорті, зафіксоване в автоматичному режимі (далі - постанова). На першому етапі (рівні) за результатами опрацювання матеріалів інформаційного файлу уповноважена посадова особа, за наявності відомостей у справі про адміністративне правопорушення стосовно осіб, зазначених у частинах першій та другій статті 14-3 КУпАП, щодо відповідності символів номерного знака зафіксованого транспортного засобу, наявності та повноти інформації про зафіксований транспортний засіб та відповідальну особу або особу, яка ввезла такий транспортний засіб на територію України, відсутності інформації про протиправне використання зафіксованого транспортного засобу або його номерних знаків іншими особами та відсутності обставин, що виключають адміністративну відповідальність особи, виносить із використанням засобів системи постанову, зміст якої відповідає вимогам статті 283 Кодексу України про адміністративні правопорушення, з підтвердженням прийнятого рішення шляхом накладення кваліфікованого електронного підпису та створення кваліфікованої електронної печатки. Вимогами ст. 283 Кодексу України про адміністративні правопорушення передбачено, що розглянувши справу про адміністративне правопорушення, орган (посадова особа) виносить постанову по справі. Постанова повинна містити: найменування органу (прізвище, ім`я та по батькові, посада посадової особи), який виніс постанову; дату розгляду справи; відомості про особу, стосовно якої розглядається справа (прізвище, ім`я та по батькові (за наявності), дата народження, місце проживання чи перебування; опис обставин, установлених під час розгляду справи; зазначення нормативного акта, що передбачає відповідальність за таке адміністративне правопорушення; прийняте у справі рішення. Згідно з оскаржуваною постановою, позивача притягнуто до адміністративної відповідальності за порушення ПДР, а саме - за перевищення нормативних параметрів, зазначених у пункті 22.5 ПДР (перевищення загальної маси транспортного засобу на 8,09% (2,103 тони), навантаження на здвоєні осі транспортного засобу на 28,468 % (4,555 тон)). Так, з матеріалів справи вбачається, що відповідно до листа від 04.04.2023 року №04/04 ТОВ «Українська компанія «Овочевий світ» надало товарно-транспортні накладні, якими зафіксовано факт перевезення партії товару 02.03.2023 року, та відповідно до яких загальна вага товару склала 12,472 тон, загальна вага автомобіля разом з товаром склала 25,422 тони. На підставі означеного суд першої інстанції виснував відсутність порушення відповідальною особою руху транспортного засобу із перевищенням нормативних параметрів. У контексті посилань позивача на наявність товарно-транспортної накладної, колегія суддів враховує таке. Відповідно до визначення зазначеного в главі 1 Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 14.10.1997 № 363, товарно-транспортна накладна - єдиний для всіх учасників транспортного процесу документ, призначений для обліку товарно-матеріальних цінностей на шляху їх переміщення, розрахунків за перевезення вантажу та обліку виконаної роботи, та є одним із документів, що може використовуватися для списання товарно-матеріальних цінностей, оприбуткування, складського, оперативного та бухгалтерського обліку, що може бути складений у паперовій та/або електронній формі та має містити обов`язкові реквізити, передбачені цими Правилами. Отже, товарно-транспортна накладна не є первинним документом, що підтверджує фактичну масу товарно-матеріальних цінностей, що перевозяться, а використовується виключно для обліку таких товарно-матеріальних цінностей на шляху їх переміщення, розрахунків за перевезення вантажу та обліку виконаної роботи та є одним із документів, що може використовуватися для списання товарно-матеріальних цінностей. Таким чином, факт наявності товарно-транспортної накладної не виключає перевезення, одночасно й інших товарно-матеріальних цінностей, не вказаних в первинних документах, що впливає на загальну вагу транспортного засобу. Аналогічний правовий висновок викладено у постанові Верховного Суду від 31 липня 2019 року у справі № 802/518/17-а. Крім того, колегія суддів зауважує, що товарно-транспортні накладні, копії яких долучено до позовної заяви, складені самим перевізником, тобто особою, зацікавленою в результаті розгляду цієї справи, відтак вказаний документ також не відповідає критерію достовірності доказів (а.с.28-31). Поряд з наведеним судова колегія враховує наступне. Так, WIM-комплекс (Weight in Motion) - це розумна система комплексного збору інформації, яка здатна автоматично фіксувати порушення габаритно-вагових норм вантажними транспортними засобами під час їх руху. Згідно з Технічним регламентом законодавчо регульованих засобів вимірювальної техніки, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 13.01.2016 № 94 прилади автоматичні для зважування дорожніх транспортних засобів у русі та вимірювання навантажень на вісь належать до засобів вимірювальної техніки, призначених для застосування у сфері законодавчо регульованої метрології (пункт 52 Додатку № 1). Пунктом 45 Технічного регламенту передбачено, що відповідність засобів вимірювальної техніки національним стандартам з переліку національних стандартів або їх частинам, а також технічним специфікаціям, зазначеним у пункті 44 цього Технічного регламенту, або їх частинам надає презумпцію відповідності таких засобів суттєвим вимогам, викладеним у додатку 2, які охоплюються такими стандартами та технічними специфікаціями чи їх частинами. WIM-комплекси відносяться до законодавчо регульованих засобів вимірювальної техніки, що вказано у п.52 Додатку 1 до Технічного регламенту №

94. Поряд з цим, згідно пункту 15 Порядку № 1174, метадані повинні містити дані про: - засоби вимірювальної техніки - назва засобу вимірювальної техніки та його умовне позначення, серійний номер, найменування виробника, рік виготовлення, метрологічні характеристики, найменування власника засобу вимірювальної техніки, документи про відповідність та/або результати повірки (дата повірки, строк дії повірки); - місце фіксації (кілометр + метр, географічні координати); - найменування автомобільної дороги загального користування, вулиць і доріг міст та інших населених пунктів; - дату і час фіксації здійснення вимірювання, смугу руху, напрямок руху, максимальне дозволене навантаження на вісь, державний номерний знак транспортного засобу, причепу, напівпричепу та інших причіпних пристроїв (у разі використання такого та/ або заднього державного номерного знаку транспортного засобу), категорію транспортного засобу, тип транспортного засобу згідно з пунктом Г.2 додатка Г ДСТУ 8824:2019 «Автомобільні дороги; визначення інтенсивності руху та складу транспортного потоку», повну масу транспортного засобу, ширину, висоту, довжину, розподіл навантаження за осями транспортного засобу (номер осі, фактичне навантаження на вісь, сумарне фактичне навантаження на осі, сукупність осей, фактичну міжосьову відстань, фактичну шинність (кількість коліс) на осі); - фотографії транспортного засобу: фронтальну, фотографію номерного знака транспортного засобу, оглядову фотографію із зображенням розпізнаного номерного знака; - відеозапис руху транспортного засобу через автоматичний пункт (за наявності). Під час передачі інформаційних файлів та метаданих проводиться їх автоматизована перевірка в інформаційно-телекомунікаційній системі на цілісність та походження даних (пункт 10 Порядку №1174). З наведеного у сукупності вбачається, що подані відповідачем до матеріалів справи метадані, на підставі яких сформовано оскаржену в цій справі постанову, містять найменування засобу вимірювальної техніки та його умовне позначення, серійний номер, документи про відповідність та результати повірки (дата повірки, строк дії повірки); місце фіксації (кілометр + метр); найменування автомобільної дороги загального користування; категорію транспортного засобу, повну масу транспортного засобу, розподіл навантаження за вісями транспортного засобу. Оскаржувана позивачем постанова також містить виміряні з урахуванням похибки вагові та габаритні параметри транспортного засобу, які перевищили нормативні вагові параметри транспортних засобів на ділянці автомобільної дороги. Подія та склад адміністративного правопорушення належним чином встановлена та відображена у оскаржуваній постанові, а також підтверджуються: фотографіями транспортного засобу та державних номерних знаків, здійсненими у момент фіксації транспортного засобу в момент проїзду через автоматичний пункт та відеозаписом руху транспортного засобу через автоматичний пункт. З урахуванням наведеного у сукупності, покликання суду першої інстанції на лист ТОВ «Українська компанія «Овочевий світ» від 04.04.2023 року №04/04 із самостійними обрахунками загальної ваги товару та загальної ваги автомобіля разом з товаром не є спроможними. З огляду на вищевикладене, колегія суддів вважає, що рішення суду прийнято з порушенням норм процесуального права та з неправильним застосуванням норм матеріального права, а тому таке рішення підлягає скасуванню з ухваленням нового судового рішення про відмову в задоволенні позовних вимог. При цьому судовою колегією враховується, що згідно п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд. Відповідно до ст. 242 Кодексу адміністративного судочинства України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Згідно з частиною п ст. 315 Кодексу адміністративного судочинства України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право: 2) скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове судове рішення у відповідній частині або змінити судове рішення. Відповідно до ст. 317 Кодексу адміністративного судочинства України підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є: 4) неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права. Згідно з ч. 1 ст. 271 Кодексу адміністративного судочинства України у справах, визначених статтями 273-277, 280-289 цього Кодексу, суд проголошує повне судове рішення. Копії судових рішень у справах, визначених цією статтею, невідкладно видаються учасникам справи або надсилаються їм, якщо вони не були присутні під час його проголошення. Відповідно до ч. 1, 3 ст. 272 Кодексу адміністративного судочинства України судові рішення за наслідками розгляду судами першої інстанції справ, визначених статтями 273, 275-277, 280, 282, пунктами 5 та 6 частини першої статті 283, статтями 286-288 цього Кодексу, набирають законної сили після закінчення строку апеляційного оскарження, а у разі їх апеляційного оскарження - з моменту проголошення судового рішення суду апеляційної інстанції. Судові рішення суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду справ, визначених статтями 273-277, 282-286 цього Кодексу, набирають законної сили з моменту проголошення і не можуть бути оскаржені. Керуючись ст. ст. 241, 242, 243, 272, 273, 286, 308, 310, 315, 317, 321, 322, 325, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів,- П О С Т А Н О В И Л А: Апеляційну скаргу Державної служби України з безпеки на транспорті - задовольнити. Рішення Голосіївського районного суду м. Києва від 01 квітня 2025 року - скасувати. Прийняти у справі нове судове рішення. У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до Державної служби України з безпеки на транспорті про скасування постанови про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення дорожнього руху, зафіксовані в автоматичному режимі - відмовити. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту ухвалення та не підлягає касаційному оскарженню. Суддя доповідач: В.Ю. Ключкович Судді: О.О. Беспалов І.О. Грибан