Ухвала ККС ВС № 644/8462/20

УХВАЛА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 01 липня 2025 року м. Київ справа № 644/8462/20 провадження № 51-3467ск23 Верховний Суд колегією суддів Третьої судової палати Касаційного кримінального суду у складі: головуючого ОСОБА_1 , суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , розглянувши касаційну скаргу прокурора на ухвалу Київського районного суду м. Полтави від 08 січня 2025 року та ухвалу Полтавського апеляційного суду від 09 червня 2025 року стосовно ОСОБА_4 , в с т а н о в и в: Ухвалою Київського районного суду м. Полтави від 08 січня 2025 року кримінальне провадження № 12020220530001485 від 21 липня 2020 року за обвинуваченням ОСОБА_4 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 263 Кримінального кодексу України (далі - КК), закрито на підставі п.10 ч. 1 ст. 284 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК). Ухвалою Полтавського апеляційного суду від 09 червня 2025 року апеляційну скаргу прокурора залишено без задоволення, а вищезазначену ухвалу місцевого суду - без змін. Прокурор звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій порушує питання про скасування вказаних судових рішень у зв`язку з істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону та призначення нового судового розгляду. В обґрунтування своїх вимог вказує, зокрема, що суд першої інстанції, з яким погодився апеляційний суд, безпідставно закрив кримінальне провадження стосовно ОСОБА_4 на підставі п. 10 ч. 1 ст. 284 КПК, оскільки слідчим 22 вересня 2020 року було відкрито матеріали досудового розслідування кримінального провадження № 12020220530001485 стосовно ОСОБА_4 , й того ж дня стороні захисту направлено повідомлення про завершення досудового розслідування та запропоновано 23 вересня 2020 року ознайомитись з цими матеріалами. З огляду на відмову сторони захисту від ознайомлення, ухвалою слідчого судді Орджонікідзевського районного суду м. Харкова від 07 жовтня 2020 року за клопотанням прокурора було встановлено строк на ознайомлення до 12 жовтня 2020 року, а обвинувальний акт у даному кримінальному провадженні затверджено 13 жовтня 2020 року, а відтак, суди дійшли хибного висновку про наявність підстави для закриття кримінального провадження на підставі п. 10 ч. 1 ст. 284 КПК.Крім того, зазначає, що у цьому кримінальному провадженні судом вже неодноразово вирішувалося клопотання сторони захисту про закриття кримінального провадження. Вказує також, що незазначення у рішенні суду першої інстанції місця проживання обвинуваченого є істотним порушенням КПК. Перевіривши касаційну скаргу прокурора та додані до неї копії судових рішень, колегія суддів вважає, що у відкритті касаційного провадження слід відмовити на таких підставах. Як убачається з доданої до касаційної скарги копії судового рішення, місцевий суд встановив, що 22 липня 2020 року в кримінальному провадженні № 12020220530001485 від 21 липня 2020 року ОСОБА_4 було повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 263 КК. Ухвалою слідчого судді Оржонікідзевського районного суду м. Харкова від 07 жовтня 2020 року встановлено строк для ознайомлення ОСОБА_4 та його захисника ОСОБА_5 з матеріалами досудового розслідування до 12 жовтня 2020 року включно. 13 жовтня 2020 року у цьому кримінальному провадженні складено обвинувальний акт відносно ОСОБА_4 , який згідно супровідного листа 30 жовтня 2020 року за підписом першого заступника керівника Харківської місцевої прокуратури № 3 направлений до Орджонікідзевського районного суду м. Харкова та отриманий зазначеним судом, згідно штампу вхідної кореспонденції, 02 листопада 2020 року. Згідно з ч. 1 ст. 219 КПК, строк досудового розслідування обчислюється з моменту внесення відомостей про кримінальне правопорушення до Єдиного реєстру досудових розслідувань до дня звернення до суду з обвинувальним актом. Відповідно до п. 2 ч. 3 ст. 219 КПК досудове розслідування повинно бути закінчено протягом двох місяців з дня повідомлення особі про підозру у вчиненні злочину. Закінчення строку досудового розслідування, визначеного ст. 219 КПК, після повідомлення особі про підозру, крім випадку повідомлення про підозру у вчиненні тяжкого чи особливо тяжкого злочину проти життя та здоров`я особи, є підставою для закриття кримінального провадження (п. 10 ч. 1 ст. 284 КПК). Отже, місцевий суд, задовольняючи клопотання обвинуваченого ОСОБА_4 про закриття кримінального провадження у зв`язку з закінченням строку досудового розслідування, визначеного ст. 219 КПК, вірно встановив, що кримінальне правопорушення, у вчиненні якого він обвинувачується, не відноситься до категорії тяжких чи особливо тяжких злочинів проти життя та здоров`я особи, строк досудового розслідування в цьому кримінальному провадженні у встановленому законом порядку не продовжувався, обвинувальний акт складено 13 жовтня 2020 року, однак направлення його до суду здійснено поза межами строку досудового розслідування визначеними ст. 219 КПК, оскільки обвинувальний акт стосовно ОСОБА_4 направлений до суду 30 жовтня 2020 року. З огляду на викладене, місцевий суд, встановивши, що направлення до суду обвинувального акту стосовно ОСОБА_4 відбулось після закінчення строків, визначених ст. 219 КПК, дійшов правильного висновку про закриття кримінального провадження, з яким обґрунтовано погодився і суд апеляційної інстанції. Разом з цим, апеляційний суд зазначив, що доводи прокурора про те, що інша ухвала місцевого суду про закриття кримінального провадження на підставі п. 10 ч. 1 ст. 284 КПК стосовно ОСОБА_4 вже скасовувалась апеляційним судом і місцевим судом ці недоліки не усунуті, є безпідставними з огляду на те, що Харківський апеляційний суд, скасовуючи ухвалу Орджонікідзевського районного суду м. Харкова від 09 грудня 2021року, вказав, що суд першої інстанції допустив істотне порушення вимог КПК, оскільки у своєму рішенні допустив суперечності, при цьому апеляційний суд не робив висновків щодо відсутності підстав для закриття кримінального провадження. Також суд апеляційної інстанції зазначив, що незазначення місця проживання обвинуваченого у рішенні місцевого суду, не є істотним порушеннями КПК та не тягне за собою скасування судового рішення. Колегія суддів погоджується з такими висновками судів першої та апеляційної інстанцій та вважає, що постановлене цими судами у кримінальному провадженні судові рішення є належно вмотивованими та обґрунтованими, їх зміст відповідає вимогам статей 370, 419 КПК. Переконливих доводів, які б ставили під сумнів законність оскаржуваних рішень прокурор не навів. Таким чином, обґрунтування касаційної скарги не містить доводів, які викликають необхідність перевірки їх матеріалами кримінального провадження. Відповідно до вимог п. 2 ч. 2 ст. 428 КПК суд касаційної інстанції постановляє ухвалу про відмову у відкритті касаційного провадження, якщо з касаційної скарги, наданих до неї судових рішень та інших документів вбачається, що підстав для задоволення скарги немає. На підставі вищевикладеного, керуючись п. 2 ч. 2 ст. 428 КПК, Суд п о с т а н о в и в: Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою прокурора на ухвалу Київського районного суду м. Полтави від 08 січня 2025 року та ухвалу Полтавського апеляційного суду від 09 червня 2025 року стосовно ОСОБА_4 . Ухвала оскарженню не підлягає. Судді: ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3