Постанова 4811 № 463/10425/24

Справа № 463/10425/24 Головуючий у 1 інстанції: Грицко Р.Р Провадження № 22-ц/811/1156/25 Доповідач в 2-й інстанції: Цяцяк Р. П. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 02 липня 2025 року Львівський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючий суддя Цяцяк Р.П., судді Ванівський О.М. та Шеремета Н.О., за участю секретаря Підлужного В.І., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи у місті Львові цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на заочне рішення Личаківського районного суду міста Львова від 29 січня 2025 року, В С Т А Н О В И В: У листопаді 2024 року Товариство з обмеженою відповідальністю (ТзОВ) «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» (в подальшому «позивач») звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення зі згаданої відповідачки на користь позивача 27 650 грн. заборгованості за укладеним 23.11.2022 року Договором про споживчий кредит № 100666081 (в подальшому «Кредитний договір») та 2 422 грн. 40 коп. сплаченого судового збору. Позовні вимоги обґрунтовувалися тим, що 23.11.2022 року в особистому кабінеті на офіційному веб-сайті ТОВ «МІЛОАН» відповідачка ОСОБА_1 подала Заявку на отримання кредиту № 100666081. Дана заява знаходиться у власному кабінеті відповідача на офіційному веб-сайті Товариства. В свою чергу, ТОВ «МІЛОАН» відповідачці було направлено електронним повідомленням (SMS) одноразовий ідентифікатор, при введенні якого відповідач підтверджує прийняття умов договору про споживчий кредит №100666081 від 23.11.2022 року, який також знаходиться у власному кабінеті відповідачки на офіційному веб-сайті Товариства. Відповідно до умов Кредитного договору, відповідачка до укладення цього договору отримала його проект разом з додатками (в електронному вигляді в особистому кабінеті), ознайомилася з усіма його умовами та Правилами, що розміщені на веб-сайті Товариства та є невід`ємною частиною цього Договору. Правила надання фінансових кредитів ТОВ «МІЛОАН» розміщені для ознайомлення на офіційному веб-сайті Кредитодавця. Таким чином, відповідачка уклала договір про споживчий кредит № 100666081 від 23.11.2022 року з ТОВ «МІЛОАН» та на підставі платіжного доручення відповідачці були перераховані кредитні кошти на картковий рахунок в сумі 7 000 гривень. Відтак, ТОВ «МІЛОАН» свої зобов`язання перед відповідачкою за Кредитним договором виконало та надало кредит у розмірі 7 000 гривень, шляхом зарахування кредитних коштів на платіжну картку. Однак, відповідачка своїх зобов`язань перед кредитором щодо повернення кредиту та нарахованих процентів не виконала. В подальшому, а саме - 29.08.2023 року, між ТОВ «МІЛОАН» та ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» укладено було Договір факторингу № 104-МЛ/Т, згідно умов якого право грошової вимоги до відповідача за кредитним договором № 100666081 від 23.11.2022 року перейшло до ТОВ «ФК «Кредит-Капітал». Стверджувалося, що загальний розмір заборгованості відповідачки за Кредитним договором становить 27 650 гривень, які і є предметом позовних вимог, з яких: 7 000 гривень - заборгованість за основною сумою боргу; 19 950 гривень - заборгованість за відсотками; 700 гривень заборгованість за комісією (а.с. 1-8). Оскаржуваним заочним рішенням позов задоволено. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» заборгованість за договором про споживчий кредит № 100666081 від 23.11.2022 року у розмірі 27 650 гривень та 2 422 грн. 40 коп. сплаченого судового збору (а.с. 96-101). Ухвалою суду від 11 березня 2025 року заяву відповідачки про перегляд заочного рішення суду було залишено без задоволення (а.с. 106-112, 137-139) і відповідачка оскаржила це рішення в загальному порядку. Апелянт просить оскаржуване рішення скасувати та ухвалити нове, яким відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі,покликаючись на неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків суду обставинам справи та на порушення норм матеріального і процесуального права. Апелянт заперечує укладення нею 23.11.2022 року Кредитного договору з ТОВ «МІЛОАН»та отримання нею кредитних коштів. Вважає, що «позивач не надав жодного первинного документу на підтвердження розміру заборгованості позичальника». Також вважає, що «з поданих позивачем даних неможливо встановити за який період розраховувались проценти, що фактично унеможливлює задоволення вимог щодо стягнення процентів по кредиту». Вважає неправомірним нарахування комісії по кредитному договору (а.с. 143-156). Ухвалою Львівського апеляційного суду від 15 квітня 2025 року (отримана апелянтом 15.04.2025 року; а.с. 175) відкрито апеляційне провадження за вищезгаданою апеляційною скаргою, запропоновано учасникам справи протягом 15-ти днів подати до суду свій відзив на апеляційну скаргу та ухвалено розгляд справи у відповідності до частини 1 статті 369 ЦПК України проводити в порядку спрощеного провадження без повідомлення учасників справи (а.с. 85-86). 05 лютого 2025 року на адресу суду від представника позивача поступив письмовий Відзив на апеляційну скаргу, у якому той просить оскаржуване апелянтом рішення суду залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення. До згаданого Відзиву на апеляційну скаргу долучено докази про його надіслання з долученими до нього додатками апелянту (а.с. 176-188). Клопотань від сторін про апеляційний розгляд справи з повідомленням учасників справи не поступало. Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та законність і обґрунтованість оскаржуваного рішення в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає до часткового задоволення з наступних підстав. ЦПК України встановлено, що: - цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін; учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом, і що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень (статті 12 і 81); - суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках (частина 1 статті 13); - доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (частина 1 статті 76); - належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (стаття 77). Загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину, визначені статтею 203 ЦК України. Так, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Відповідно до статті 204 ЦК Україниправочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (частина третя статті 215 ЦК України). У статті 3 Закону України «Про електрону комерцію» зазначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі. Електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства. Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею (стаття 11 Закону України «Про електронну комерцію»). Частиною п`ятою статті 11 Закону України «Про електронну комерцію»встановлено, що пропозиція укласти електронний договір (оферта) може включати умови, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до нього. Особі, якій адресована пропозиція укласти електронний договір (оферта), має надаватися безперешкодний доступ до електронних документів, що включають умови договору, шляхом перенаправлення (відсилання) до них. Включення до електронного договору умов, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до такого документа, якщо сторони електронного договору мали змогу ознайомитися з ним, не може бути підставою для визнання правочину нікчемним. Положеннями статті 12 Закону України «Про електронну комерцію»визначено, що якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів. Згідно з частиною першою статті 1054 ЦК Україниза кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. Абзац другий частини другої статті 639 ЦК Українипередбачає, що договір, укладений за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем за згодою обох сторін вважається укладеним в письмовій формі. Стаття 652 ЦК Українидає визначення, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. З урахуванням викладеного слід дійти висновку про те, що будь-який вид договору, який укладається на підставі Цивільного або Господарського кодексів України, може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді(статті 205, 207 ЦК України). Важливо, щоб електронний договір включав всі істотні умови для відповідного виду договору, інакше він може бути визнаний неукладеним або недійсним, у зв`язку з недодержанням письмової форми в силу прямої вказівки закону. У силу частини першої статті 638 ЦК Українидоговір вважається укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Метою підписання договору є необхідність ідентифікації підписанта, підтвердження згоди підписанта з умовами договору, а також підтвердження цілісності даних в електронній формі. Якщо є електронна форма договору, то і підписувати його потрібно електронним підписом. Відповідно до частини першої статті 12 Закону України «Про електронну комерцію»моментом підписання електронної правової угоди є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання коштів електронного цифрового підпису всіма сторонами електронної правової угоди; електронний підпис одноразовим ідентифікатором, визначеними цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) при письмовій згоді сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів. Електронним підписом одноразовим ідентифікатором є дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, і надсилаються іншій стороні цього договору. Це комбінація цифр і букв, або тільки цифр, або тільки літер, яку отримує заявник за допомогою електронної пошти у вигляді пароля, іноді в парі «логін-пароль», або смс-коду, надісланого на телефон, або іншим способом. При оформленні замовлення, зробленого під логіном і паролем, формується електронний документ, в якому за допомогою інформаційної системи (веб-сайту інтернет-магазину) вказується особа, яка створила замовлення. Як стверджується матеріалами справи, позивач обґрунтовує позовні вимоги (зокрема) укладеними у відповідності до Закону України «Про електрону комерцію» з відповідачкою ОСОБА_1 в електронній формі Договором про споживчий кредит №100666081 від 23.11.2022 року. Відповідачка позову про визнання вищезгаданого електронного договору недійсним до суду не подавав, цей електронний договір в судовому порядку недійсним не визнавався (доводи і докази про протилежне у матеріалах справи відсутні), а відтак такий (відповідно до статті 204 ЦК України) є правомірним, а тому підлягає до виконання. Матеріали справи не містять жодних розрахунків, які б спростовували правильність розрахунків заборгованості долучених до матеріалів справи позивачем, а за висновками Верховного Суду, викладеними в постанові від 11.07.2018 року у справі № 753/7883/15 (рішення у ЄДРСР № 75498350), доводи сторони про необґрунтованість розрахунку кредитної заборгованості є безпідставними, якщо на його спростування сторона не надала власного розрахунку. Відтак, доводи апеляційної скарги, які ставлять під сумнів доданий до позовної заяви розрахунок заборгованості, також до уваги прийматися не можуть. Однією з позовних вимог ТзОВ «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» до відповідачки ОСОБА_1 є вимога про стягнення з останньої 700 грн. простроченої заборгованості за комісією, «яка нараховується за ставкою 10.00 відсотків від суми кредиту одноразово в момент видачі кредиту» і згідно Кредитного договору є «одноразовою винагородою, що сплачується Позичальником за підготовку, організацію та надання Кредитодавцем фінансової послуги (кредиту), та встановлена в п. 1.5.1 цього Договору». У відомості про щоденні нарахування та погашення ці 700 грн. зазначені, як «нарахування комісії за оформлення кредиту» (а.с. 30-31). Згідно правової позиції, яка висловлена Верховним Судом України в постанові від 16 листопада 2016 року у справі N 6-1746цс16, положення пунктів 22, 23 статті 1, статті 11 Закону України "Про захист прав споживачів" з подальшими змінами у взаємозв`язку з положеннями частини четвертої статті 42 Конституції України треба розуміти так, що їх дія поширюється на правовідносини між кредитодавцем та позичальником (споживачем) за договором про надання споживчого кредиту, що виникають як під час укладення, так і виконання такого договору. Дії по «підготовці, організації та наданню Кредитодавцем фінансової послуги (кредиту)» є діями, які Кредитодавець здійснює на власну користь (ведення кредитної справи, оформлення договору, облік заборгованості споживача тощо). В свою чергу, наявність Кредитного договору та процесу кредитування передбачає і дії, які споживач (позичальник) здійснює на користь Кредитодавця (прийняття платежу від споживача, тощо), або що їх вчиняє Кредитодавець або споживач з метою встановлення, зміни або припинення правовідносин (укладення кредитного договору, внесення змін до нього, прийняття повідомлення споживача про відкликання згоди на кредитного договору тощо). Оформлення та обслуговування кредиту є супутніми послугами. Відтак, умови Кредитного договору, якими передбачена «винагорода, що сплачується Позичальником за підготовку, організацію та надання Кредитодавцем фінансової послуги (кредиту)» та/або за «за оформлення кредиту», є нікчемними згідно статті 11 Закону України «Про захист прав споживачів» та частини другої статті 215 ЦК України. Позивачем у поданій ним до суду позовній заяві також не обґрунтовано законності вимоги про стягнення комісії «за оформлення кредиту». Однак, вище наведені обставини залишились поза увагою суду першої інстанції, а тому колегія суддів приходить до висновку про те, що оскаржуване рішення в частині стягнення з відповідачки комісії за Кредитним договором підлягає скасуванню з ухваленням в цій частині нової постанови про відмову у задоволенні згаданої позовної вимоги, у зв`язку з чим вважає за необхідне викласти перший, другий та третій абзаци резолютивної частини оскаржуваного рішення у новій редакції. Частиною 1 ст. 141 ЦПК України встановлено, що судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, а підпунктом «в» пункту 4 частини 1 ст. 382 ЦПК України - що в резолютивній частині постанови суду апеляційної інстанції має бути зазначено про розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції. За підсумками апеляційного розгляду справи колегія суддів прийшла до висновку про те, що позовні вимоги підлягають до задоволення лише частково, а саме: у розмірі 26 950 грн., що становить 97,47 % від заявлених позовних вимог у розмірі 27 650 грн. Позивач за подачу позовної заяви сплатив 2 422 грн. 40 коп. судового збору (а.с. 9). Відповідачка за подачу апеляційної скарги сплатила 3 633 грн. 60 коп. судового збору (а.с. 162). 97,47 % від 2 422 грн. 40 коп. = 2 361 грн. 11 коп., які і підлягають до стягнення з відповідачки на користь позивача. 2,53 % (100 % - 97,47 %) від 3 633 грн. 60 коп. = 91 грн. 93 коп., які і підлягають до стягнення з позивача на користь відповідачки. Частиною 10 статті 141 ЦПК України встановлено, що при частковому задоволенні позову, у випадку покладення судових витрат на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, суд може зобов`язати сторону, на яку покладено більшу суму судових витрат, сплатити різницю іншій стороні. У такому випадку сторони звільняються від обов`язку сплачувати одна одній іншу частину судових витрат. Різниця між судовими витратами, які слід стягнути з відповідачки на користь позивача і навпаки, складає 2 269 грн. 18 коп. (2 361 грн. 11 коп. - 91 грн. 93 коп.). Пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України встановлено, що судові рішення у справах з ціною позову, що не перевищує двохсот п`ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, касаційному оскарженню не підлягають. Згідно з частиною дев`ятою наведеної статті для цілей цього Кодексурозмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб вираховується станом на 1 січня календарного року, в якому подається відповідна заява або скарга, вчиняється процесуальна дія чи ухвалюється судове рішення. Статтею 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2025 рік»установлено у 2025 році прожитковий мінімум на одну працездатну особу в розрахунку на місяць у розмірі з 1 січня 2025 року 3 028 грн. 00 коп. Предметом позову у цій справі є майнові вимоги про стягнення з відповідачки 27 650 грн. 00 коп. заборгованості за Кредитним договором від 23.11.2022 року. Відтак, ціна позову у цій справі складає 27 650 грн. 00 коп., що станом на 01 січня 2025 року не перевищує двохсот п`ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (3 028 грн. 00 коп. х 250 = 757 000, 00 грн). Урахувавши, що ціна позову у цій справі становить 27 650 грн. 00 коп., судові рішення, ухвалені у такій справі, не підлягають касаційному оскарженню відповідно до пункту 2 частини третьої статті 389 ЦПК України. Керуючись ст.ст. 367, 368, 374 пункт 2, 376 частина 1 пункти 1 і 4, 381, 382, 383, 384, 389 частина 3 пункт 2 ЦПК України, Львівський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ У Х В А Л И В: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 частково задовольнити. Заочне рішення Личаківського районного суду міста Львова від 29 січня 2025 року змінити, виклавши перших три абзаци його резолютивної частині у наступній редакції: «Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» задовольнити частково. Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» 7 000 гривень заборгованості за основною сумою боргу за Договором про споживчий кредит № 100666081 від 23 листопада 2022 року і 19 950 гривень заборгованості за відсотками, а всього 26 950 (двадцять шість тисяч дев`ятсот п`ятдесят) грн. 00 коп. У задоволенні позовної вимоги про стягнення з ОСОБА_1 700 гривень заборгованості за комісією за надання кредиту відмовити». Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал»2 269 (дві тисячі двісті шістдесят дев`ять) грн. 18 коп. в якості різниці судових витрат, які понесли сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Постанова апеляційного суду касаційному оскарженню не підлягає. Повну постанову складено 02 липня 2025 року. Головуючий: Цяцяк Р.П. Судді: Ванівський О.М. Шеремета Н.О.