Постанова Шостий апеляційний адміністративний суд № 730/174/25

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 730/174/25 Суддя (судді) першої інстанції: Ріхтер В.В. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 30 червня 2025 року м. Київ Шостий апеляційний адміністративний суд у складі: головуючого судді Ганечко О.М., суддів Кузьменка В.В., Василенка Я.М., розглянувши у письмовому провадженні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Борзнянського районного суду Чернігівської області від 23 квітня 2025 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Департаменту патрульної поліції про скасування постанови по справі про адміністративне правопорушення, У С Т А Н О В И В : До суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Департаменту патрульної поліції про скасування постанови серія ЕНА № 3964417 від 29.01.2025 про притягнення позивача до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 121 КУпАП. В обґрунтування позовних вимог зазначив, що постановою поліцейського УПП в Чернігівській області Справцева М.О. його безпідставно притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 121 КУпАП та накладено стягнення у виді штрафу в розмірі 340 грн. Так, позивач вважає, що відповідальність за ч. 1 ст. 121 КУпАП настає лише у разі умисних дій водія, за умови, якщо водій знав про несправність, але умисно керував ТЗ з несправністю. У даному випадку, позивач не знав про несправність, а коли про неї дізнався, вжив заходів для її усунення. Відсутність умислу є підставою для скасування постанови працівника поліції. Рішенням Борзнянського районного суду Чернігівської області від 23 квітня 2025 року відмовлено у задоволенні адміністративного позову. Не погоджуючись з даним рішенням, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати таке рішення та прийняти нову постанову, якою задовольнити позовні вимоги в повному обсязі, при цьому, посилаючись на неповне з`ясування всіх обставин справи та порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення спору. Ухвалами Шостого апеляційного адміністративного суду від 20.06.2025 відкрито апеляційне провадження та призначено скаргу до розгляду у відкритому судовому засіданні. Сторони у судове засідання не з`явились, про дату, час і місце судового засідання повідомлені належним чином. З огляду на викладене, колегія суддів визнала за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження. Дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга є необґрунтованою та не підлягає задоволенню, виходячи з наступного. Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, 29.01.2025 поліцейським УПП в Чернігівській області Справцевим М.О. винесена щодо позивача постанова про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі ЕНА № 3964417, якою застосовано адміністративне стягнення у виді штрафу у сумі 340,00 грн. Підставою для винесення постанови стало вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 121 КУпАП, а саме керування транспортним засобом з непрацюючою лівою фарою в режимі ближнього світла у темну пору доби, чим порушено вимоги п. п. 31.4.3.в ПДР України. Як убачається з матеріалів справи, позивач визнає те, що рухався з непрацюючою лівою фарою в режимі ближнього світла у темну пору доби, однак вважає, що він це робив не спеціально та не знав про те, що він рухається з непрацюючою фарою, дізнався про це лише після зупинки працівником поліції. Наведене зумовило позивача на звернення до суду з даним позовом. Суд першої інстанції, відмовляючи в задоволенні позовних вимог, виходив з того, що вчинення адміністративного правопорушення за оскаржуваною постановою доведено. Так, апелянт заперечує свою вину в порушенні правил дорожнього руху та зазначає, що судом не надано правової оцінки доказам у справі, водночас, відповідачем не доведено правомірності винесення оскаржуваної постанови. Зважаючи на вказане, колегія суддів вважає за необхідне звернути увагу на таке. Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Закон України «Про Національну поліцію», визначає правові засади організації та діяльності Національної поліції України, статус поліцейських, а також порядок проходження служби в Національній поліції України. Так, згідно з п. 11 ч. 1 ст. 23 Закону України «Про Національну поліцію», поліція відповідно до покладених на неї завдань регулює дорожній рух та здійснює контроль за дотриманням Правил дорожнього руху його учасниками та за правомірністю експлуатації транспортних засобів на вулично-дорожній мережі. Відповідно до положень ст. 14 Закону України «Про дорожній рух», учасники дорожнього руху зобов`язані: знати і неухильно дотримувати вимог цього Закону, Правил дорожнього руху та інших нормативних актів з питань безпеки дорожнього руху; створювати безпечні умови для дорожнього руху, не завдавати своїми діями або бездіяльністю шкоди підприємствам, установам, організаціям і громадянам; виконувати розпорядження органів державного нагляду та контролю щодо дотримання законодавства про дорожній рух. Згідно з приписами ст. 222 Кодексу України про адміністративні правопорушення, органи Національної поліції розглядають справи про такі адміністративні правопорушення: про порушення громадського порядку, правил дорожнього руху, правил, що забезпечують безпеку руху транспорту, правил користування засобами транспорту, правил, спрямованих на забезпечення схоронності вантажів на транспорті, а також про незаконний відпуск і незаконне придбання бензину або інших паливно-мастильних матеріалів (статті 80 і 81 (в частині перевищення нормативів вмісту забруднюючих речовин у відпрацьованих газах транспортних засобів), частина перша статті 44, стаття 44-1, частина друга статті 106-1, частини перша, друга, третя, четверта і шоста статті 109, стаття 110, частина третя статті 114, частина перша статті 115, стаття 116-2, частина друга статті 117, частини перша і друга статті 119, частини перша, друга, третя, п`ята і шоста статті 121, статті 121-1, 121-2, частини перша, друга і третя статті 122, частина перша статті 123, статті 124-1 - 126, частини перша, друга і третя статті 127, статті 128-129, стаття 132-1, частини перша, друга та п`ята статті 133, частини третя, шоста, восьма, дев`ята, десята і одинадцята статті 133-1, частина друга статті 135, стаття 136 (за винятком порушень на автомобільному транспорті), стаття 137, частини перша, друга і третя статті 140, статті 148, 151, статті 161, 164-4, статтею 175-1 (за винятком порушень, вчинених у місцях, заборонених рішенням відповідної сільської, селищної, міської ради), статтями 176, 177, частини перша і друга статті 178, статті 180, 181-1, частина перша статті 182, статті 183, 184, 189-2, 192, 194, 195). Від імені органів Національної поліції розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право працівники органів і підрозділів Національної поліції, які мають спеціальні звання, відповідно до покладених на них повноважень. Згідно з ч. 4 ст. 258 КУпАП, у випадках, передбачених частинами першою та другою цієї статті, уповноваженими органами (посадовими особами) на місці вчинення правопорушення виноситься постанова у справі про адміністративне правопорушення відповідно до вимог ст. 283 цього Кодексу. Забороняється експлуатація транспортних засобів згідно із законодавством за наявності таких технічних несправностей і невідповідності таким вимогам: зовнішні світлові прилади: в) не горить лампа лівої фари в режимі ближнього світла (п. 31.4.3.в ПДР України). Під час розгляду даного спору в суді першої інстанції було досліджено, що позивач керував автомобілем з непрацюючою лівою фарою в режимі ближнього світла у темну пору доби, за наслідком чого, і був зупинений працівниками поліції та притягнутий до адмінвідповідальності. З наданого відповідачем до справи відеозапису убачається, що позивач керував ТЗ з непрацюючою лівою фарою в режимі ближнього світла у темну пору доби. Стаття 10 КУпАП визначає, що адміністративне правопорушення визнається вчиненим умисно, коли особа, яка його вчинила, усвідомлювала протиправний характер своєї дії чи бездіяльності, передбачала її шкідливі наслідки і бажала їх або свідомо допускала настання цих наслідків. Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що суб`єктивна сторона адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 121 КУпАП, характеризується наявністю вини у формі прямого чи не прямого умислу та настає лише за умови, що особа усвідомлювала протиправний характер своїх дій і мала умислу на керування транспортним засобом із непрацюючою фарою. Адміністративне правопорушення визнається вчиненим умисно, коли особа, яка його вчинила, усвідомлювала протиправний характер своєї дії чи бездіяльності, передбачала її шкідливі наслідки і бажала їх або свідомо допускала настання цих наслідків. Усвідомлення означає не лише розуміння фактичних обставин вчиненого діяння, які стосуються предмета, об`єктивної сторони складу конкретного правопорушення, а й розуміння його суспільної небезпеки. Вчинення цього діяння через необережність виключає притягнення особи до адміністративної відповідальності. Недоведеність суб`єктивної сторони адміністративного правопорушення тягне за собою недоведеність складу такого правопорушення у цілому. Безумовно, якщо технічна несправність ТЗ виникла вже під час руху без вини водія, останній не несе адміністративну відповідальність, якщо не доведено що водій знав про таку несправність до його зупинки поліцією. Повертаючись до обставин даної справи, слід врахувати, що водія було зупинено о 21.45 годині, у січні, тобто дійсно у темну пору доби, при цьому, що суд першої інстанції зауважив, що траса М01 не обладнана лііхтарями, що могли б завадити водію побачити несправність фари. З відеозапису убачається, що позивач у цій справі рухався на ТЗ із увімкненим дальнім світлом, що вже доводить той факт, що він, як водій, розумів/відчував погану видимість через погане освітлення за допомогою фар ближнього світла. Тож, з наведеного слідує, що позиція позивача щодо того, що він не розумів, що фара не працює, є такою, що спрямована на ухилення від відповідальності, дії позивача в частині руху з непрацюючою фарою, є умисними. Як випливає з наявних матеріалів справи, аварійна світлова сигналізація позивачем не застосовувалась. Ураховуючи викладене, колегія суддів підтримує висновок суду першої інстанції про те, що вчинення позивачем адміністративного порушення за ч. 1 ст. 121 КУпАП, мало місце та доведено відповідачем, а доводи позивача ґрунтуються на суб`єктивному баченні обставин та не підтверджуються доказами та не узгоджуються з наданими відповідачем відеозаписом. Інших обґрунтувань чи доказів, які б реально спростовували встановлені судом першої інстанції обставини, апелянтом не надано, при цьому, підстав для переоцінки таких встановлених судом обставин, у колегії суддів немає, адже вони відповідають наявним у справі доказам. При цьому, процедурних порушень, що мали б реальний вплив на вирішення даного спору, колегією суддів не встановлено, тому, притягнення позивача до відповідальності за оскаржуваними постановами, є законним. Ураховуючи зазначене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про законність оскаржуваної постанови та скоєння позивачем адміністративного правопорушення. За наслідками розгляду апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку про необґрунтованість її доводів та відсутність підстав для скасування чи зміни оскаржуваного рішення. Згідно ч. 1 ст. 315 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін. У відповідності до ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Оскільки судом апеляційної інстанції не було встановлено порушення норм процесуального права судом першої інстанції при прийнятті оскаржуваного рішення, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга є необґрунтованою, її доводи не знайшли свого підтвердження під час судового розгляду, не спростовують висновків суду першої інстанції, а тому, у її задоволенні необхідно відмовити. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає, згідно з ч. 3 ст. 272 КАС України. Керуючись ст. ст. 243, 272, 286, 311, 315, 316, 321, 322, 325 КАС України, суд, У Х В А Л И В : Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення. Рішення Борзнянського районного суду Чернігівської області від 23 квітня 2025 року - залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення та оскарженню не підлягає. Головуючий суддя О.М. Ганечко Судді В.В. Кузьменко Я.М. Василенко