Постанова 4854 № 420/3821/20

П`ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 01 липня 2025 р.м. ОдесаСправа № 420/3821/20 Головуючий в 1 інстанції: Бойко О. Я. Місце ухвалення: м. Одеса Колегія суддів П`ятого апеляційного адміністративного суду у складі: головуючого Лук`янчук О.В. суддів Бітова А. І. Ступакової І. Г. розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області на ухвалу Одеського окружного адміністративного суду від 14 квітня 2025 року про зміну способу і порядку виконання рішення Одеського окружного адміністративного суду від 01 липня 2020 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання здійснити перерахунок та виплату пенсії,- В С Т А Н О В И Л А: Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 01.07.2020 позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено. Визнано протиправним та скасовано рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області №50 від 13.03.2020 року про відмову у перерахунку пенсії ОСОБА_1 ; Зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_1 з 01.10.2017 року пенсії за вислугу років відповідно до ст.86 Закону України Про прокуратуру від 14.10.2014 №1697-VІІ, виходячи із розрахунку 90% розміру заробітної плати (грошового забезпечення), що враховується для перерахунку пенсій згідно з довідкою Прокуратури Одеської області №149 від 04.03.2020 року без обмеження граничного розміру та з урахуванням раніше проведених виплат; Стягнуто з Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області за рахунок бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 судові витрати у розмірі 840 (вісімсот сорок),80 грн. Постановою П`ятого апеляційного адміністративного суду від 14.04.2021 рішення Одеського окружного адміністративного суду від 01 липня 2020 року, в частині задоволення позовних вимог щодо зобов`язання здійснити перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_1 , виходячи з 90% від заробітної плати (грошового забезпечення) та зобов`язання виплачувати її без обмеження максимальним розміром - скасовано та у скасованій частині ухвалено нове рішення про відмову в позові; в іншій частині рішення Одеського окружного адміністративного суду від 01 липня 2020 року залишено без змін. 20.03.2025 від позивача надійшла заява про встановлення або зміну способу та порядку виконання судового рішення, в якій заявник просив: змінити спосіб і порядок виконання рішення Одеського окружного адміністративного суду від 01.07.2020 по справі №420/3821/20 шляхом стягнення з Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області на користь ОСОБА_1 суму нарахованої за період з 01.10.2017 по 31.03.2021 доплати пенсії у розмірі 270647,86 грн. В обґрунтування заяви зазначено, що рішення Одеського окружного адміністративного суду від 01.07.2020 по справі №420/3821/20, яке набрало законної сили 14.04.2021, в частині виплати суми доплати пенсії за період з 01.10.2017 по 31.03.2021 в розмірі 270647,86 грн не виконано відповідачем протягом майже 5 років, а тому для належного виконання судового рішення в адміністративній справі, керуючись ч.3 ст.378 КАС України, просить суд визнати ці обставини самостійною підставою для зміни способу і порядку виконання судового рішення шляхом стягнення з відповідача нарахованої та невиплаченої суми пенсії в розмірі 270647,86 грн. Ухвалою Одеського окружного адміністративного суду від 14 квітня 2025 року заяву ОСОБА_1 про встановлення чи зміну способу і порядку виконання рішення суду у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання здійснити розрахунок та виплату пенсії - задоволено. Змінено спосіб і порядок виконання рішення Одеського окружного адміністративного суду від 01.07.2020 по справі №420/3821/20 шляхом стягнення з Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області (вул. Канатна, 83, м. Одеса, 65012, код ЄДРПОУ 20987385) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) суму нарахованої за період з 01.10.2017 по 31.03.2021 доплати пенсії у розмірі 270647 (двісті сімдесят тисяч шістсот сорок сім) гривень 86 коп. Не погоджуючись із зазначеною ухвалою суду першої інстанції, Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області подало апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, неповне з`ясування обставин справи, просить скасувати ухвалу суду першої інстанції та винести нове судове рішення, яким відмовити в повному обсязі у задоволенні заяви ОСОБА_1 про встановлення чи зміну способу і порядку виконання рішення. Апеляційну скаргу обґрунтовано тим, що зміна способу і порядку виконання судового рішення не передбачає зміни обраного судом при ухваленні рішення способу відновлення порушеного права. Отже, зміна способу і порядку виконання рішення суду про зобов`язання органу Пенсійного фонду України здійснити виплату на стягнення такої виплати є незаконною. Вказує, що Головне управління здійснює погашення заборгованості по пенсійних виплатах в межах виділеного бюджетного фінансування в порядку черговості. Також, апелянт посилається на те, що серед визначених статтею 245 КАС України способів захист прав позивача, які може обрати суд у разі задоволення позову, відсутнє стягнення грошових сум, що свідчить про вихід судом за межі його повноважень. До того ж, зміна способу і порядку виконання судового рішення не передбачає зміни обраного судом при ухваленні рішення способу відновлення порушеного права особи, яка звернулася до суду. Практика Верховного Суд з цього питання є сталою, однак її не враховано судом при вирішенні спірного питання. Розглянувши матеріали справи, заслухавши доповідача, доводи апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення, колегія суддів приходить до наступного. Згідно зі статтею 129-1 Конституції України суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. У Рішенні від 15 травня 2019 року № 2-р(II)/2019 Конституційний Суд України з посиланням на практику ЄСПЛ підкреслив, що визначене статтею 6 Конвенції право на суд було б ілюзорним, якби правова система держави допускала, щоб остаточне обов`язкове судове рішення не виконувалося на шкоду одній зі сторін; і саме на державу покладено позитивний обов`язок створити систему виконання судових рішень, яка була б ефективною як у теорії, так і на практиці, і гарантувала б їх виконання без неналежних затримок; ефективний доступ до суду включає право на те, щоб рішення суду було виконане без невиправданих затримок; держава та її державні органи відповідальні за повне та своєчасне виконання судових рішень, які постановлені проти них (пункт 84 рішення у справі «Валерій Фуклєв проти України» від 7 червня 2005 року, заява № 6318/03; пункт 43 рішення у справі «Шмалько проти України» від 20 липня 2004 року, заява № 60750/00; пункти 46, 51, 54 рішення у справі «Юрій Миколайович Іванов проти України» від 15 жовтня 2009 року, заява № 40450/04; пункт 64 рішення у справі «Apostol v. Georgia» від 28 листопада 2006 року, заява № 30779/04). Відповідно до ч. ч. 2, 3 ст. 14 Кодексу адміністративного судочинства України, судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України. Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом. В силу приписів статті 370 КАС України судове рішення, яке набрало законної сили, є обов`язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами. Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом. Отже, обов`язковість виконання судового рішення є важливою складовою права особи на справедливий суд, що гарантоване статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, та однією з основних засад судочинства, визначених статтею 129-1 Конституції України, а також статтями 14 та 370 КАС України. Зазначені висновки узгоджуються із правовою позицією Верховного Суду, висловленою у постановах від 23 квітня 2020 року у справі №560/523/19, від 1 лютого 2022 року у справі 420/177/20 та від 18 травня 2022 року у справа №140/279/21. Згідно із ч. 2 ст. 6 Закону України «Про виконавче провадження», рішення про стягнення коштів з державних органів, державного та місцевих бюджетів або бюджетних установ виконуються органами, що здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів. Відповідно до частини 3 статті 33 Закону України «Про виконавче провадження» за наявності обставин, що ускладнюють виконання судового рішення або роблять його неможливим, сторони, а також виконавець за заявою сторін або державний виконавець з власної ініціативи у випадку, передбаченому Законом України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень», мають право звернутися до суду, який розглядав справу як суд першої інстанції, із заявою про встановлення або зміну способу і порядку виконання рішення. Порядок виконання рішень судів про стягнення коштів з державних органів регулюється Законом України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень» та порядком виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 03.08.2011 р. №

845. Відповідно до ч. 1 ст. 3 Закону України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень», виконання рішень суду про стягнення коштів, боржником за якими є державний орган, здійснюється центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, в межах відповідних бюджетних призначень шляхом списання коштів з рахунків такого державного органу, а в разі відсутності у зазначеного державного органу відповідних призначень - за рахунок коштів, передбачених за бюджетною програмою для забезпечення виконання рішень суду. Приписами статті 7 Закону України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень», встановлено, що виконання рішень суду про зобов`язання вчинити певні дії щодо майна, боржником за якими є державний орган, державне підприємство, юридична особа, здійснюється в порядку, встановленому Законом України «Про виконавче провадження» з урахуванням особливостей, встановлених цим Законом. У разі якщо рішення суду, зазначені в частині першій цієї статті, не виконано протягом двох місяців з дня винесення постанови про відкриття виконавчого провадження, крім випадків, коли стягувач перешкоджає провадженню виконавчих дій, державний виконавець зобов`язаний звернутися до суду із заявою про зміну способу і порядку виконання рішення. Отже, звернення до суду є обов`язком державного виконавця у зазначеній категорії справ та такий обов`язок виникає через два місяці з дня відкриття виконавчого провадження за умови, що рішення суду не виконане, а стягувач не чинить перешкоди провадженню виконавчих дій. Під зміною способу і порядку виконання рішення слід розуміти прийняття судом нових заходів для реалізації рішення у разі неможливості його виконання у встановленими раніше порядку і способом. Змінюючи спосіб і порядок виконання судового рішення, суд не може змінювати останнє по суті. Поняття спосіб і порядок виконання судового рішення мають спеціальне значення, яке реалізується у виконавчому провадженні. Вони означають визначену рішенням суду послідовність і зміст вчинення виконавчих дій державним виконавцем. Під зміною способу виконання рішення суду необхідно розуміти прийняття судом нових заходів для реалізації рішення у разі неможливості його виконання у раніше встановлений спосіб. Порядок та підстави зміни чи встановлення способу і порядку виконання судового рішення в адміністративному судочинстві врегульовані ст. 378 КАС України. Разом з тим, Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо удосконалення положень про судовий контроль за виконанням судових рішень» від 21.11.2024 №4094-IX, який набрав чинності 19.12.2024, були внесені суттєві зміни до положень статті378 КАС України, зокрема й у частині зміни чи встановлення способу і порядку виконання судового рішення. Так, відповідно до змісту частин 1-3 ст. 378 КАС України (у редакції Закону №4094-IX, що діє з 19.12.2024), за заявою сторони суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, а за заявою стягувача чи виконавця (у випадках, встановлених законом), - встановити чи змінити спосіб або порядок його виконання. Питання про відстрочення або розстрочення виконання, зміну чи встановлення способу і порядку виконання судового рішення може бути розглянуто також за ініціативою суду. Підставою для встановлення або зміни способу або порядку виконання, відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим. Невиконання суб`єктом владних повноважень судового рішення, яке набрало законної сили, щодо обчислення, призначення, перерахунку, здійснення, надання, одержання пенсійних виплат, соціальних виплат непрацездатним громадянам, виплат за загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням, виплат та пільг дітям війни, інших соціальних виплат, доплат, соціальних послуг, допомоги, захисту та пільг протягом двох місяців з дня набрання законної сили судовим рішенням є самостійною підставою для зміни способу і порядку виконання такого судового рішення шляхом стягнення з такого суб`єкта владних повноважень відповідних виплат. Отже, з 19.12.2024 ст. 378 КАС України доповнено самостійною підставою для зміни способу і порядку виконання судового рішення, а саме: невиконання суб`єктом владних повноважень судового рішення, яке набрало законної сили, щодо, серед іншого, обчислення, призначення, перерахунку, здійснення, надання, одержання пенсійних виплат, протягом двох місяців з дня набрання таким рішенням законної сили; при чому зміна способу і порядку виконання такого судового рішення відбувається шляхом стягнення з такого суб`єкта владних повноважень відповідних виплат. З матеріалів справи вбачається, що рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 01.07.2020 року, яке набрало законної сили 14.04.2021 року, зокрема було зобов`язано Головне управління здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_1 з 01.10.2017 пенсії за вислугу років відповідно до ст.86 Закону України від 14.10.2014 №1697-VІІ «Про прокуратуру» На виконання рішення суду позивачу здійснено перерахунок пенсії за вислугу років відповідно до статті 86 Закону України Про прокуратуру від 14.10.2014 №1697-VII, з 01.10.2017 на підставі довідки отриманою та перерахованою сумою пенсії. Розмір пенсії перераховано із заробітної плати 29696,06 грн., та становить 17817,64 гри (29696,06 * 60%). Також листом повідомлено, що сума доплати у розмірі 270647,86 грн за період з 01.10.2017 по 31.03.2021 включена до реєстру судових рішень. Виплата коштів здійснюватиметься в межах затверджених бюджетних призначень для здійснення відповідних вимог, однак фактичну виплату заборгованості здійснено не було, що не оспорено пенсійним органом. Таким чином, рішення Одеського окружного адміністративного суду по справі № 420/3821/20, як станом на момент звернення позивача до суду з заявою про зміну способу та порядку виконання судового рішення, так і на час розгляду у судах першої та апеляційної інстанцій в частині здійснення фактичної виплати заборгованості не виконано значно більше ніж протягом двох місяців. Разом з цим, колегія суддів наголошує, що судовий акт, який набрав законної сили, підлягає обов`язковому та безумовному виконанню особою, на яку покладено такий обов`язок. Це означає, що особа, якій належить виконати судовий акт, повинна здійснити достатні дії для організації процесу його виконання, незалежно від будь-яких умов, оскільки інше суперечило б запровадженому статтею 8 Конституції України принципу верховенства права. Тобто, в будь-якому разі, судове рішення, ухвалене на користь позивача, має бути виконане. Враховуючи викладене та те, що з моменту набрання рішенням у даній справі законної сили минуло більше двох місяців, однак фактичну виплату заборгованості здійснено не було, колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції про наявність підстав для задоволення заяви про зміну способу і порядку виконання рішення по даній справі шляхом стягнення з ГУ ПФУ відповідних виплат. Колегія суддів не приймає до уваги посилання апелянта на правову позицію Верховного Суду, викладену у постановах від 12.04.2018р. по справі №759/1928/13-а, від 30.07.2019р. по справі №281/1618/14-а, оскільки у названих постановах судом касаційної інстанції вирішувалося питання щодо застосування статті 378 КАС України в редакції Кодексу до змін, внесених Законом №4094-IX. Оскільки судом першої інстанції правильно встановлено обставини справи та постановлено судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, тому, відповідно до ст.316 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на ухвалу суду першої інстанції суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а ухвалу суду - без змін. Керуючись ст.ст. 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 327, 328, 329 КАС України, колегія суддів, П О С Т А Н О В И Л А : Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області залишити без задоволення. Ухвалу Одеського окружного адміністративного суду від 14 квітня 2025 року про зміну способу і порядку виконання рішення Одеського окружного адміністративного суду від 01 липня 2020 року залишити без змін. Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню в касаційному порядку не підлягає. Повний текст постанови складено та підписано 01 липня 2025 року. Головуючий суддя: О.В. Лук`янчук Суддя: А. І. Бітов Суддя: І. Г. Ступакова