Постанова Дніпровський апеляційний суд № 174/805/23

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Провадження № 22-ц/803/1563/25 Справа № 174/805/23 Суддя у 1-й інстанції - Ілюшик І. А. Суддя у 2-й інстанції - Космачевська Т. В. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 25 червня 2025 року м. Дніпро Дніпровський апеляційний суд у складі: головуючого судді Космачевської Т.В., суддів: Агєєва О.В., Халаджи О.В., за участю секретаря судового засідання Паромової О.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Дніпро апеляційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Точилін Микита Валерійович, на рішення Вільногірського міського суду Дніпропетровської області від 10 листопада 2023 року в цивільній справі номер 174/805/23 за позовом ОСОБА_2 до Вільногірської міської ради Дніпропетровської області про визнання права власності на нерухоме майно в порядку спадкування за законом, третя особа - ОСОБА_3 , В С Т А Н О В И В: У травні 2023 року до Вільногірського міського суду Дніпропетровської області звернулась ОСОБА_2 з позовом до Вільногірської міської ради Дніпропетровської області про визнання права власності на нерухоме майно в порядку спадкування за законом, третя особа - ОСОБА_3 , обґрунтовуючи свої вимоги тим, що двоюрідний племінник позивачки - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , мав право приватної власності на наступне нерухоме майно: квартиру АДРЕСА_1 , квартиру АДРЕСА_2 (підстава - свідоцтво про право на спадщину, свідоцтво про право власності на житло), житловий будинок АДРЕСА_3 , земельну ділянку площею 6,1347 га за кадастровим номером 1224586000:01:003:0091. ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_4 помер, на час своєї смерті він був зареєстрований та постійно проживав у м. Вільногірську Кам`янського району Дніпропетровської області. Рішенням Вільногірського міського суду Дніпропетровської області від 23.03.2023 року у справі №174/41/23 був встановлений факт, що вона є двоюрідною тіткою ОСОБА_4 . Після смерті ОСОБА_4 вона прийняла спадщину за законом, подала заяву як спадкоємець п`ятої черги за законом до Вільногірської державної нотаріальної контори Дніпропетровської області. Інших спадкодавців першої, другої, третьої, четвертої черг за законом після смерті ОСОБА_4 немає, а заповітів на користь інших осіб він за своє життя не складав. 20.07.2023 року державним нотаріусом Вільногірської державної нотаріальної контори Дніпропетровської області Канюгою О.В. була винесена постанова про відмову у вчиненні нотаріальної дії у вигляді видачі їй свідоцтва про право на спадщину за законом після смерті ОСОБА_4 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_2 , у зв`язку з відсутністю у неї правовстановлюючих документів на вищевказане нерухоме майно на ім`я ОСОБА_4 та звернення до нотаріуса Лєонтьєва В.О., якій заявив, що він також є спадкоємцем ОСОБА_4 як його двоюрідний брат, однак окументів про своє споріднення зі спадкодавцем не надав. Таким чином, вона може набути право власності на спірне спадкове майно тільки у судовому порядку, оскільки існує спір щодо належності вищезазначеного нерухомого спадкового майна покійному спадкодавцю і на це майно, крім іншого, безпідставно претендує третя особа за цим позовом. Позивачка просила суд визнати за нею право власності в порядку спадкування за законом після смерті ІНФОРМАЦІЯ_2 її племінника ОСОБА_4 на наступне нерухоме майно: квартиру АДРЕСА_1 , квартиру АДРЕСА_2 , житловий будинок АДРЕСА_3 , земельну ділянку площею 6,1347 га за кадастровим номером 1224586000:01:003:0091. Рішенням Вільногірського міського суду Дніпропетровської області від 10 листопада 2023 року позов ОСОБА_2 до Вільногірської міської ради Дніпропетровської області про визнання права власності на нерухоме майно в порядку спадкування за законом, третя особа - ОСОБА_5 , задоволено. Визнано за ОСОБА_2 право власності в порядку спадкування за законом після смерті ІНФОРМАЦІЯ_2 її племінника ОСОБА_4 на наступне нерухоме майно: квартиру АДРЕСА_1 , квартиру АДРЕСА_2 , житловий будинок АДРЕСА_3 , земельну ділянку площею 6,1347 га за кадастровим номером 1224586000:01:003:0091. Із вказаним рішенням не погодилась ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Точилін М.В., подала апеляційну скаргу, просила апеляційний суд скасувати рішення Вільногірського міського суду Дніпропетровської області від 10.11.2023 року в справі №174/805/23 та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог, судові витрати покласти на позивачку. Доводами апеляційної скарги наведено, що оскаржуване рішення суду першої інстанції є незаконним, ухваленим з порушенням норм матеріального та процесуального права, та підлягає скасуванню, оскільки в даному випадку позов пред`явлено до неналежного відповідача. ОСОБА_1 є донькою ОСОБА_3 , який був третьою особою у справі №174/805/23. ІНФОРМАЦІЯ_3 ОСОБА_3 помер. ОСОБА_1 в установленому законом порядку прийняла спадщину після смерті батька шляхом подачі відповідної заяви до Вільногірської державної нотаріальної контори. На думку апелянта у даній справі належним відповідачем мав бути ОСОБА_3 , як особа, яка своєчасно звернулася до нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини, що свідчить про пред`явлення позову до неналежного відповідача Вільногірської міської ради Дніпропетровської області та порушення судом першої інстанції норм процесуального права, що є самостійною підставою для скасування оскаржуваного рішення. Як вірно встановлено судом першої інстанції на підставі рішення Вільногірського міського суду Дніпропетровської області від 23.03.2023 року ОСОБА_2 є двоюрідною тіткою ОСОБА_4 . Водночас судом першої інстанції, незважаючи на те, що матеріали справи містять відомості про те, що ОСОБА_3 прийняв спадщину шляхом подання відповідної заяви та зазначав, що є двоюрідним братом померлого, належним чином не було встановлено родинні зв`язки та ступінь споріднення між ОСОБА_3 та ОСОБА_4 . При цьому ОСОБА_3 був позбавлений можливості надати відповідні докази до суду першої інстанції, оскільки не був обізнаний про розгляд відповідної справи. Таким чином, ОСОБА_2 належить до п`ятої черги спадкування за законом, в той час як батько апелянта - ОСОБА_3 відноситься до третьої черги спадкування за законом за правом представлення, що свідчить про відсутність у ОСОБА_2 права на спадкування після смерті ОСОБА_4 . Від позивачки ОСОБА_2 надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому вона просила апеляційний суд у закрити апеляційне провадження у справі №174/805/23 на підставі п. 2 ч. 1 ст. 362 ЦПК України. Заява ОСОБА_3 нотаріусу, що він приймає спадщину, оскільки є, начебто, двоюрідним братом спадкодавця не підтверджена відповідними доказами про споріднення, тому і не було підстави вважати ОСОБА_3 особою, яка є спадкоємцем та зазначати його відповідачем за цим позовом. Посилання апелянта на те, що її батько не знав, що у провадженні Вільногірського міського суду Дніпропетровської області перебуває справа №174/805/23 нічим не підтверджуються та спростовуються матеріалами справи і сталою правовою позицією Верховного Суду щодо належного повідомлення учасників справи, оскільки у матеріалах справи маються судові повістки, надіслані місцевим судом ОСОБА_3 , які повернулася до суду із зазначенням причин повернення «адресат відсутній». ОСОБА_3 помер більше чім через 6 місяців після того як судове рішення у справі набрало законної сили. Апелянтом не надано доказів, що вона прийняла спадщину після смерті свого батька, не надано доказів, що її батько є спадкоємцем після смерті ОСОБА_4 (надані копії документів, не свідчать про їх спорідненість, а рішення суду про встановлення факту родинних відносин між ОСОБА_3 та ОСОБА_4 взагалі немає). Оскаржуване рішення суду жодних обов`язків на ОСОБА_3 не покладало, як і не надавало йому будь-які права, що свідчить про те, що апелянт не може виступати в якості правонаступника ОСОБА_3 і відповідно не має процесуальної дієздатності у справі №174/805/23, що додатково підтверджено ухвалою Вільногірського міського суду Дніпропетровської області від 27 вересня 2024 року, якою апелянту відмовлено у визнання її правонаступником свого батька у справі №174/805/23, і яка набрала законної сили, не була оскаржена апелянтом та не скасована), а тому, на думку позивачки, апеляційний суд має усі законні підстави закрити апеляційне провадження у справі №174/805/23, оскільки після відкриття апеляційного провадження виявилося, що апеляційну скаргу, подано особою, яка не має процесуальної дієздатності. Сама по собі наявність родинних відносин апелянта з померлою третьою особою, не може вважатися беззаперечною підставою для визнання її правонаступником цієї третьої особи і відповідно надавати їй право оспорювати рішення місцевого суду, яке набрало законної сили. Від інших учасників справи відзив в письмовій формі на апеляційну скаргу до апеляційного суду не надійшов. Відповідно до частини 3 статті 360 ЦПК України відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції. В судовому засіданні апеляційного суду в режимі відеоконференції представник апелянта ОСОБА_1 адвокат Точилін М.В. доводи апеляційної скарги пдтримав, просив апеляційну скаргу задовольнити. В судовому засіданні апеляційного суду позивачка ОСОБА_2 апеляційну скаргу не визнала, просила рішення суду першої інстанції залишити без змін. Відповідач Вільногірська міська рада Дніпропетровської області в судове засідання апеляційного суду не з`явилась, про дату, час та місце розгляду справи повідомлена належним чином (а.с. 129, 130, 152, 153). Відповідно до ч. 2 ст. 372 ЦПК України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи. Тому апеляційний суд вважає можливим розглянути справу за відсутністю відповідача. Заслухавши суддю доповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав. Відповідно до ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Відповідно до статей 13 і 81 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Відповідно до вимог ч. 1, 2, 5 ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Судом встановлено і це вбачається з матеріалів цивільної справи, що ОСОБА_4 помер ІНФОРМАЦІЯ_2 (а.с. 9). Відповідно до копії інформаційної довідки про інформацію з Державного реєстру прав на нерухоме майно №341618131, сформованої 04.08.2023 року, ОСОБА_4 мав право приватної власності на наступне нерухоме майно: квартиру АДРЕСА_1 , квартиру АДРЕСА_2 , житловий будинок АДРЕСА_3 , земельну ділянку площею 6.1347 га за кадастровим номером 1224586000:01:003:0091, що також підтверджується відповіддю №316477 від 10.11.2023 року з Державного реєстру прав на нерухоме майно (а.с. 12-14, 36). Відповідно до рішення Вільногірського міського суду Дніпропетровської області від 23.03.2023 року, яке набрало законної сили 27.04.2023 року, було встановлено факт того, що ОСОБА_2 є двоюрідною тіткою ОСОБА_4 (а.с. 6-8). Відповідно до постанови від 20.07.2023 року державним нотаріусом Вільногірської державної нотаріальної контори Дніпропетровської області Канюгою О.В. було відмовлено ОСОБА_2 у вчиненні нотаріальної дії щодо прийняття спадщини після смерті ОСОБА_4 (а.с. 5). Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з їх обґрунтованості. Апеляційний суд не може погодитись з таким висновком суду першої інстанції з огляду на наступне. Право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів (частина перша статті 328 ЦК України). Права на нерухоме майно, які підлягають державній реєстрації, виникають з дня такої реєстрації відповідно до закону (частина четверта статті 334 ЦК України). Право власності та інші речові права на нерухомі речі, обтяження цих прав, їх виникнення, перехід і припинення підлягають державній реєстрації (частина перша статті 182 ЦК України). Державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень (далі - державна реєстрація прав) - офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення заповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно (пункт 1 частини першої статті 2 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень (далі - Закон)). Державна реєстрація права власності та інших речових прав проводиться на підставі, зокрема укладеного в установленому законом порядку договору, предметом якого є нерухоме майно, речові права на яке підлягають державній реєстрації, чи його дубліката (пункт 1 частини першої статті 27 Закону). Згідно зі ст. 1216, 1218 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб спадкоємців). До складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті Умовою для переходу в порядку спадкування права власності на об`єкти нерухомості, в тому числі житловий будинок, інші споруди, земельну ділянку є набуття спадкодавцем зазначеного права у встановленому законодавством України порядку. Статтею 1217 ЦК України встановлено, що спадкування здійснюється за заповітом або за законом. Відповідно до частин 1, 2 статті 1220 ЦК України спадщина відкривається внаслідок смерті особи або оголошення її померлою. Часом відкриття спадщини є день смерті особи або день, з якого вона оголошується померлою (частина третя статті 46 цього Кодексу). Згідно зі статтею 1223 ЦК України право на спадкування мають особи, визначені у заповіті. У разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі неохоплення заповітом усієї спадщини право на спадкування за законом одержують особи, визначені у статтях 1261-1265 цього Кодексу. Право на спадкування виникає у день відкриття спадщини. Частинами 1, 3, 5 статті 1268 ЦК України передбачено, що спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її. Таким чином, внаслідок відкриття спадщини у спадкоємців за законом або за заповітом виникає право спадкування. Спадкове майно переходить до спадкоємців лише за умови, що вони виявили згоду щодо прийняття спадщини. Прийняття спадщини - це не обов`язок спадкоємців, а їх право. Відповідно до частин 1, 2 статті 1269 ЦК України спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати нотаріусу або в сільських населених пунктах - уповноваженій на це посадовій особі відповідного органу місцевого самоврядування заяву про прийняття спадщини. Заява про прийняття спадщини подається спадкоємцем особисто. Згідно з положеннями статті 1297 ЦК України спадкоємець, який прийняв спадщину, у складі якої є нерухоме майно, зобов`язаний звернутись до нотаріуса за видачею йому свідоцтва про право на спадщину на нерухоме майно. Якщо спадщину прийняло кілька спадкоємців, свідоцтво про право на спадщину видається на ім`я кожного з них, із зазначенням імені та частки у спадщині інших спадкоємців. Відповідно до ст. 67 Закону України «Про нотаріат» свідоцтво про право на спадщину видається за письмовою заявою всіх спадкоємців, які прийняли спадщину в порядку, встановленому цивільним законодавством. Якщо нотаріусом обґрунтовано відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину, виникає цивільно-правовий спір, що підлягає розглядові у позовному провадженні. Визнання права власності на спадкове майно в судовому порядку є винятковим способом захисту, що має застосовуватися, якщо існують перешкоди для оформлення спадкових справ у нотаріальному порядку, в тому числі й у випадку визначення судом за позовом спадкоємця додаткового строку для прийняття спадщини. Судом встановлено, що ОСОБА_4 помер ІНФОРМАЦІЯ_2 . Відповідно до копії інформаційної довідки про інформацію з Державного реєстру прав на нерухоме майно №341618131 сформованої 04.08.2023 року ОСОБА_4 , мав право приватної власності на наступне нерухоме майно: квартиру АДРЕСА_1 , квартиру АДРЕСА_2 , житловий будинок АДРЕСА_3 , земельну ділянку площею 6.1347 га за кадастровим номером 1224586000:01:003:0091, що також підтверджується відповіддю №316477 від 10.11.2023 року з Державного реєстру прав на нерухоме майно. Відповідно до рішення Вільногірського міського суду Дніпропетровської області від 23.03.2023 року, яке набрало законної сили 27.04.2023 року, було встановлено факт того, що ОСОБА_2 є двоюрідною тіткою ОСОБА_4 . Відповідно до постанови від 20.07.2023 року, державним нотаріусом Вільногірської державної нотаріальної контори Дніпропетровської області, Канюгою О.В. відмовлено ОСОБА_2 у вчиненні нотаріальної дії щодо прийняття спадщини після смерті ОСОБА_4 , оскільки є інші спадкоємці п`ятої черги. З копії спадкової справи, заведеної після смерті ОСОБА_4 , вбачається, що позивачка дійсно звернулась із заявою про прийняття спадщини до нотаріальної контори, постановою від 20.07.2023 року їй було відмовлено у вчиненні нотаріальної дії. Окрім того, ОСОБА_5 подав заяву про прийняття спадщини (а.с. 162-178). Отже, ОСОБА_2 не є єдиним спадкоємцем після смерті ОСОБА_4 , оскільки до спадкоємців також віднесено ОСОБА_3 . З витягів з Державного реєстру актів цивільного стану громадян про державну реєстрацію народження, свідоцтва про одруження, свідоцтва про народження та свідоцтва про смерть видно, що померлі ОСОБА_4 та ОСОБА_3 є двоюрідними братами (а.с. 101, 102, 103, 104, 105). Відповідно до ч. 1 ст. 1265 ЦК України у п`яту чергу право на спадкування за законом мають інші родичі спадкодавця до шостого ступеня споріднення включно, причому родичі ближчого ступеня споріднення усувають від права спадкування родичів подальшого ступеня споріднення. За таких обставин, виходячи з наведеного, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про наявність у ОСОБА_2 права на отримання спадщини за законом після смерті ОСОБА_4 , проте, не врахував факт існування інших спадкоємців, які у встановленому законом порядку звернулись до нотаріуса з заявою про прийняття спадщини, зокрема - ОСОБА_3 , та визнав за позивачкою право на нерухоме майно, яке є предметом спору, у цілому, а не у відповідній частині. Доводи апеляційної скарги з цього питання є такими, що заслуговують на увагу. З огляду на наведене, апеляційний суд вважає, що суд першої інстанції, ухвалюючи рішення про задоволення позову про визнання права власності на нерухоме майно в порядку спадкування за законом, не виконав вимоги ст. 263 ЦПК України щодо його законності та обґрунтованості та дійшов помилкового висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог у повному обсязі. Відтак, апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, рішення суду першої інстанції скасуванню з ухваленням судового рішення про часткове задоволення позовних вимог про визнання права власності в порядку спадкування. Відповідно до ст. 141 ЦПК України, враховуючи часткове задоволення позовних вимог з Вільногірської міської ради Дніпропетровської області на користь держави підлягає до стягнення судовий збір у розмірі 5250,00 грн. Керуючись статтями 367, 374, 376, 381, 382 ЦПК України, П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Точилін Микита Валерійович, задовольнити частково. Рішення Вільногірського міського суду Дніпропетровської області від 10 листопада 2023 року скасувати. Позовні вимоги ОСОБА_2 до Вільногірської міської ради Дніпропетровської області про визнання права власності на нерухоме майно в порядку спадкування за законом, третя особа - ОСОБА_5 задовольнити частково. Визнати за ОСОБА_2 право власності в порядку спадкування за законом після смерті ІНФОРМАЦІЯ_2 її племінника ОСОБА_4 на частину наступного нерухомого майна: квартиру АДРЕСА_1 ; квартиру АДРЕСА_2 ; житлового будинку АДРЕСА_3 , земельної ділянки площею 6,1347 га за кадастровим номером 1224586000:01:003:0091. В інший частині відмовити. Стягнути з Вільногірської міської ради Дніпропетровської області на користь держави судовий збір у розмірі 5250,00 грн. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Повн6е судове рішення складено 30 червня 2025 року. Судді: