Постанова 4854 № 420/36800/24

П`ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 01 липня 2025 р.м. ОдесаСправа № 420/36800/24 Категорія:108020000 Головуючий в 1 інстанції: Токмілова Л.М. Місце ухвалення: м. Одеса Дата складання повного тексту: 15.04.2025 р. Колегія суддів П`ятого апеляційного адміністративного суду у складі: головуючого Бітова А.І. суддів Лук`янчук О.В. Ступакової І.Г. у зв`язку з поданням апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, яке ухвалене в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження), справа розглянута за правилами п.3 ч.1 ст. 311 КАС України, розглянувши в порядку письмового провадження в місті Одесі адміністративну справу за апеляційною скаргою Одеської митниці на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 15 квітня 2025 року у справі за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "АКВАФРОСТ" до Одеської митниці про визнання протиправним та скасування рішення, В С Т А Н О В И Л А : У листопаді 2024 року товариство з обмеженою відповідальністю (далі ТОВ) "АКВАФРОСТ" звернулося до суду з позовом до Одеської митниці про визнання протиправним та скасування рішення Одеської митниці про коригування митної вартості товарів №UA500110/2024/000055/1 від 29 травня 2024 року. Обґрунтовуючи свої вимоги, позивач вказував, що ТОВ " АКВАФРОСТ " надало всі необхідні документи, які давали змогу митному органу визначити митну вартість товару. Надані документи підтверджують числове значення митної вартості товару та не містять розбіжностей. Також документи подані декларантом для митного оформлення товару за ціною Контракту відповідають вимогам статті 53 Митного кодексу України, є належними, допустимими та підтверджують числове значення митної вартості товару, не мають розбіжностей, а тому визначення митним органом митної вартості товару та коригування її в сторону збільшення за другорядним методом, а саме за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів здійснено з порушенням вимог митного законодавства. Прийняте відповідачем рішення про коригування митної вартості №UA500110/2024/000055/1 від 29.05.2024 не містить в собі достатніх, передбачених законом підстав для його прийняття, інспектор зазначає про нібито не можливість визначення митної вартості та наявність розбіжностей у поданих до митного оформлення документів. Прийняте рішення про коригування митної вартості є протиправним та ґрунтується не на законі, а на безпідставних висновках та власних переконаннях контролюючого органу. Відповідач позов не визнав, вказуючи, що під час митного оформлення, у зв`язку зі спрацюванням профілів ризику системи управління ризиками здійснено перевірку правильності визначення митної вартості імпортованого товару, в результаті чого встановлено, що подані до митного оформлення документи не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів. Зокрема, не був представлений повний перелік документів, який визначений ст. 53 МК України. Оскільки у документах, поданих разом з митною декларацією містились розбіжності та були відсутні всі відомості щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товар, а декларантом чи її уповноваженою особою не було подано усіх додаткових документів, які витребувано митницею згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у ч.ч.2-4 ст. 53 МК України, не спростовані розбіжності у поданих документах. Відтак, зазначені обставини з урахуванням приписів ч.6 ст. 54 МК України були підставою для прийняття спірних рішень про коригування митної вартості товарів та відмови митного органу в митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою особою митною вартістю. Справу розглянуто за правилами спрощеного позовного провадження в порядку письмового провадження. Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 15 квітня 2025 року адміністративний позов ТОВ "АКВАФРОСТ" до Одеської митниці про скасування рішення та картки відмови задоволено. Визнано протиправним та скасовано рішення Одеської митниці про коригування митної вартості товарів №UA500110/2024/000055/1 від 29 травня 2024 року. Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань Одеської митниці на користь ТОВ "АКВАФРОСТ" судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 3 028 грн. Стягнуто з Одеської митниці за рахунок його бюджетних асигнувань на користь ТОВ "АКВАФРОСТ" судові витрати на здійснення перекладу документів у розмірі 6 162 грн. В апеляційній скарзі Одеської митниці ставиться питання про скасування судового рішення в зв`язку з тим, що воно постановлено з неправильним застосуванням норм матеріального та з порушенням норм процесуального права, з неповним з`ясуванням обставин, що мають значення для справи. Доводи апеляційної скарги: - у наданих до митного оформлення документах (контракті, інвойсі. пакувальному листі тощо) відсутні дані щодо даної складової митної вартості товару, внаслідок чого неможливо перевірити правильність визначення митної вартості самого товару. До митного оформлення були надані такі документи: товарно-транспортну накладну, сертифікат походження, декларацію виробника, ветеринарний сертифікат та інвойс, однак відповідно до п.1.3 розділу 1 контракту №25/05/22-94 від 25 травня 2022 року, де вказано, що постачальник повинен надавати на кожну партію товару такі супровідні документи: товарно-транспортну накладну, сертифікат походження, якісний сертифікат виробника, декларацію виробника, ветеринарний сертифікат, інвойс та пакувальний лист. До митного оформлення пакувального листа та якісний сертифікат виробника надано не було, що суперечить умовам контракту. Відповідно до п.5.3 розділу 5 контракту №25/05/22-94 від 25 травня 2022 року зазначено, що умови оплати повинні вказуватися у інвойсі на кожну партію товару, однак у інвойсах YSM/EXI193/23-24, YSM/EXI209/23-24, YSM/EXI210/23-24 не вказані умови оплати, внаслідок чого неможливо перевірити правильність визначення митної вартості самого товару. Для підтвердження витрат на транспортування декларантом відповідно до ч.2 ст. 53 МК України подаються транспортні (перевізні) документи, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів. Згідно наказу МФУ від 24 травня 2012 року №599 до зазначених документів можуть належати:- рахунок-фактура (акт виконаних робіт (наданих послуг)) від виконавця договору (контракту) про надання транспортно-експедиційних послуг, що містить реквізити сторін, суму та умови платежу, інші відомості, відповідно до яких встановлюється належність послуг до товарів; - банківські та платіжні документи, що підтверджують факт оплати транспортно-експедиційних послуг відповідно до виставленого рахунка-фактури; - калькуляція транспортних витрат (якщо перевезення товарів здійснюється з використанням власного транспортного засобу), що містить відомості про маршрут перевезення, його протяжність у кілометрах до місця ввезення на митну територію України та по митній території України, розмір тарифної ставки на перевезення за одиницю виміру (вагу) товару за 1 кілометр маршруту. Але у наданих до митного оформлення документах відсутні дані щодо даної складової митної вартості товару, внаслідок чого неможливо перевірити правильність визначення митної вартості самого товару; Банківські та платіжні документи, що підтверджують факт оплати транспортно-експедиційних послуг не надано. Відсутні документи (договори) між одержувачем та перевізником щодо перевезення вантажу. У довідці про транспортні витрати відсутнє посилання на договір на перевезення вантажу. - відповідно ст. 254 МК України, документи, необхідні для здійснення митного контролю та митного оформлення товарів, що переміщується через митний кордон України при здійсненні зовнішньоекономічних операцій, подаються митному органу українською мовою, офіційною мовою митних союзів, членом яких є Україна, або іншою іноземною мовою міжнародного спілкування. Митні органи вимагають переклад українською мовою документів, складених іншою мовою, ніж офіційна мова митних союзів, членом яких є Україна, або іншою іноземною мовою міжнародного спілкування, тільки у разі, якщо дані, які містяться в них, є необхідні для перевірки або підтвердження відомостей, зазначених у митній декларації. У такому разі декларант забезпечує переклад зазначених документів за власний рахунок. Всупереч зазначеної норми позивачем не було здійснено переклад документів під час надання їх до Одеської митниці під час здійснення митного оформлення товарів. Під час судового розгляду даної справи рішення про залучення до участі у справі перекладача не приймалося, ухвалою суду перекладач до справи допущений не був. Надання учасником справи до матеріалів судової справи письмових доказів з їх перекладом мовою, якою здійснюється адміністративне судочинство, не є тотожним поняттю залученню перекладача до справи в розумінні ст. 71 КАС України. У відзиві ТОВ "АКВАФРОСТ" на апеляційну скаргу вказується, що доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, а тому є необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню. Розглянувши матеріали справи, заслухавши доповідача, доводи апеляційної скарги Одеської митниці, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення в межах позовних вимог і доводів апеляційної скарги, колегія суддів приходить до наступного. Судом першої інстанції встановлені, судом апеляційної інстанції підтверджені, учасниками апеляційного провадження неоспорені наступні обставини. 25 травня 2022 року між Компанією "YASHASWI FISH MEAL AND OIL COMPANY" (Мангалур, Індія) (Постачальник) та ТОВ "АКВАФРОСТ" (Покупець) укладено Контракт №25/05/22-94, за умовами якого Постачальник зобов`язується передати Покупцю Товар, зазначений в Інвойсі до цього Контракту, а Покупець зобов`язується прийняти Товар та своєчасно оплатити його вартість, в термін і на умовах, передбачених цим Контрактом (пункт 1.1 Контракту). Відповідно п.1.2. Контракту поставка здійснюється на адресу Покупця. Покупець приймає Товар та бере на себе зобов`язання за розрахунками з Постачальником. Пунктом 1.3 Контракту встановлено, що товаросупровідні документи, які постачальник повинен надати покупцю на кожну партію товару: товарно-транспортна накладна (коносамент, СМR, авіанакладна, залізнична накладна) - 1 оригінал; сертифікат походження (загальної форми або ЕUR-1, якщо є) - 1 оригінал, 3 копії; якісний сертифікат виробника - 1 оригінал, 3 копії; декларація виробника - 1 оригінал, 3 копії; ветеринарний сертифікат затвердженої в Україні форми - 1 оригінал, виписаний на кожен контейнер/автомобіль окремо; пакувальний лист - 1 оригінал, 3 копії; інвойс - 3 оригінали. Відповідно п.3.2 Контракту поставка товарів за цим договором повинна здійснюватися покупцеві. Терміни та умови поставки (відповідно до "Інкотермс-2010") обумовлюються в інвойсах до цього контракту. Згідно п.п.4.1, 4.2 Контракту ціни на поставлені товари повинні бути узгоджені сторонами. Вони вказуються в інвойсі на кожну поставку товару. Загальна сума контракту складається із сум поставок, зазначених в інвойсах на кожну окрему поставку. Платежі повинні здійснюватися покупцем на рахунки, зазначені постачальником в інвойсі до контракту на кожну поставку товарів. Сума, умови та валюта платежу також повинні вказуватися в інвойсі до контракту на кожну конкретну поставку товару. Платежі по даному контракту можуть здійснюватися як у вигляді попередньої оплати, так і з відстрочкою платежу (п.п.5.1, 5.3, 5.4 Контракту). На виконання умов контракту було поставлено товар, а саме: заморожене сурими з риби мікс глазуроване сорт А (odonus niger, sau rida tumbil, epinephelus diacanthus, lept uracanthus savala) у вигляді фаршу без харчових добавок та приправ, без теплової кулінарної обробки без кісток, шкіри та плавців, неконсервоване для промислової переробки, дата виготовлення 10/11/12.2023, термін придатності 2 роки. Чиста вага нетто 21 000 кг. 29 травня 2024 року декларантом позивача подано електронну митну декларацію для здійснення митного оформлення зазначеного товару - МД №24UA500110003519U6. Митна вартість товару визначена декларантом самостійно за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції). На підтвердження обґрунтованості заявленої у митній декларації митної вартості товару та обраного методу її визначення декларант надав митному органу разом з митною декларацією наступні документи: - рахунок-фактура (інвойс) №YSM/EXI193/23-24 від 09 грудня 2023 року; - рахунок-фактура (інвойс) №YSM/EXI209/23-24 від 28 грудня 2023 року; - рахунок-фактура (інвойс) №YSM/EXI210/23-24 від 28 грудня 2023 року; - автотранспортна накладна б/н від 14.05.2024; - міжнародний ветеринарний сертифікат або ветеринарне свідоцтво №LT0349657/643 від 14 травня 2024 року; - сертифiкат про походження товару форми А № EIC/2023/006/1028791A/01002276 від 11 грудня 2023 року; - сертифiкат про походження товару форми А № EIC/2024/006/0002049A/00006079 від 02 січня 2024 року; - сертифiкат про походження товару форми А № EIC/2024/006/0002065A/00006084 від 02 січня 2024 року; - документ, що підтверджує вартість перевезення товару №30 від 16 травня 2024 року; - зовнішньоекономічний договір (контракт) купівлі-продажу товарів №25/05/22-94 від 25 травня 2022 року; - договір про надання послуг митного брокера №2/24-БР від 01 січня 2024 року; - інформація про позитивні результати державних видів контролю при застосуванні порядку інформаційного обміну між органами доходів і зборів, іншими державними органами та підприємствами за принципом "єдиного вікна" №11449358 від 17 травня 2024 року; - декларація виробника б/н від 09 грудня 2023 року; - декларація виробника б/н від 28 грудня 2023 року; - декларація виробника б/н від 29 грудня 2023 року; - митна декларація, за якою було відмовлено у випуску товарів №24UA500110003519U6 від 29 травня 2024 року. Одеською митницею повідомлено декларанта про необхідність подання протягом 10 календарних днів додаткових документів для підтвердження заявленої митної вартості, однак декларантом позивача повідомлено, що було подано всі необхідні документи для митного оформлення і додаткові надатися не будуть. Розглянувши подані документи, Одеською митницею прийнято картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA500110/2024/000146 та рішення про коригування митної вартості товарів №UA500110/2024/000055/1 від 29.05.2024. Під час здійснення митного контролю правильності визначення митної вартості товарів митним органом було встановлено, що подані документи містять розбіжності та не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягала сплаті за ці товари, які підтверджують митну вартість товарів, а саме: "1) вiдповiдно до пп. в) п.2 ч.10 ст.58 Митного кодексу України при визначеннi митної вартості до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, якщо вони не включалися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті додається така складова митної вартості, як вартість упаковки, або вартість пакувальних матеріалів та робіт, пов`язаних із пакуванням. Проте, у наданих до митного оформлення документах (контракті, інвойся, пакувальному листі тощо) відсутні дані щодо даної складової митної вартості товару, внаслідок чого неможливо перевірити правильність визначення митної вартості самого товару; 2) вiдповiдно до п. 1.3 зовнiшньоекономiчного контракту вiд 25.05.2022 №25/05/22-94 зазначено, що постачальник повинен надавати на кожну партію товару такі супровідні документи: товарно-транспортну накладну, сертифікат походження, якісний сертифікат виробника, декларацію виробника, ветеринарний сертифікат, інфойс та пакувальний лист. До митного оформлення пакувального листа та якісний сертифікат виробника надано не було, що суперечить умовам контракту; 3) відповідно до пункту 5.3 роздiлу 5 контракту вiд 25.05.2022 №25/05/22-94 зазначено, що умови оплати повиннi вказуватися у iнвойсi на кожну партію товару, однак у iнвойсах вiд 09 грудня 2023 року №YSM/EXI193/23-24, вiд 28 грудня 2023 року №YSM/EXI209/23-24, вiд 28 грудня 2023 року №YSM/EXI210/23-24 не вказанi умови оплати, внаслiдок чого неможливо перевiрити правильнiсть визначення митної вартостi самого товару. Таким чином, умови здійснення оплати за товар не визначенi; 4) для пiдтвердження витрат на транспортування декларантом вiдповiдно до ч. 2 cт. 53 МКУ, подаються транспортні (перевізні) документи, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів. Згідно наказу МФУ від 24.05.2012 № 599 до зазначених документів можуть належати: - рахунок-фактура (акт виконаних робіт (наданих послуг)) від виконавця договору (контракту) про надання транспортно-експедиційних послуг, що містить реквізити сторін, суму та умови платежу, інші відомості, відповідно до яких встановлюється належність послуг до товарів; - банківські та платіжні документи, що підтверджують факт оплати транспортно-експедиційних послуг відповідно до виставленого рахунка-фактури; - калькуляція транспортних витрат (якщо перевезення товарів здійснюється з використанням власного транспортного засобу), що містить відомості про маршрут перевезення, його протяжність у кілометрах до місця ввезення на митну територію України та по митній України, розмір тарифної ставки на перевезення за одиницю виміру (вагу) товару за 1 кілометр маршруту. Але у наданих до митного оформлення документах відсутні дані щодо даної складової митної вартості товару, внаслідок чого неможливо перевірити правильність визначення митної вартості самого товару; Банківські та платіжні документи, що підтверджують факт оплати транспортно-експедиційних послуг не надано; 5) відсутні документи (договори) між одержувачем та перевізником щодо перевезення вантажу; 6) у довідці про транспортні витрати відсутнє посилання на договір на перевезення вантажу." Оскільки, на думку митних органів, подані позивачем разом з митною декларацією документи містили зазначені вище розбіжності, Одеською митницею складено картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення та прийнято рішення про коригування митної вартості товарів за резервним методом. Вирішуючи справу, суд першої інстанції виходив з того, що у даному випадку Одеська митниця, приймаючи рішення про коригування митної вартості товару за резервним методом, не вказала, яким чином митна вартість товарів визначена саме в такому розмірі, які складові вплинули на формування такої вартості, не навела порівняння характеристик оцінюваного товару та характеристик товару, ціна якого взята за основу для коригування митної вартості за резервним методом, що свідчить про порушення відповідачем ч.2 ст. 55 МК України щодо обґрунтованості прийнятого рішення. Суд першої інстанції зазначив, що спірне рішення про коригування митної вартості товарів №UA500110/2024/000055/1 від 29 травня 2024 року прийняте відповідачем необґрунтовано, тобто без урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення. З огляду на зазначене, оцінивши докази, які є у справі, проаналізувавши положення законодавства, яким врегульовані спірні правовідносини, суд першої інстанції вважав необхідним задовольнити адміністративний позов та скасувати спірне рішення про коригування митної вартості №UA500110/2024/000055/1 від 29 травня 2024 року. Колегія суддів вважає ці висновки суду першої інстанції правильними і такими, що відповідають вимогам ст.ст. 2, 6-12, 77 КАС України, п.24 ч.1 ст. 4, ст.ст. 49, 50, ч.1 ст. 51, ч.2 ст. 52, ч.ч.1, 3 ст. 53, ч.ч.1-3 ст. 55, ст. 57, ч.ч.4, 5 ст. 58, ч.3 ст. 318 МК України. Колегія суддів не приймає до уваги доводи апелянта, виходячи з наступного. В силу вимог ч.2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Згідно п.24 ч.1 ст. 4 МК України митний контроль це сукупність заходів, що здійснюються з метою забезпечення додержання норм цього Кодексу, законів та інших нормативно-правових актів з питань державної митної справи, міжнародних договорів Україні, укладених у встановленому законом порядку. Митний контроль здійснюється виключно митними органами відповідно до цього Кодексу та інших законів України. Митний контроль передбачає виконання митними органами мінімуму митних формальностей, необхідних для забезпечення додержання законодавства України з питань митної справи. Статтею 49 МК України визначено, що митна вартість товарів - це вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. Згідно ч.ч.4, 5 ст. 58 МК України митною вартістю товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт в Україну, скоригована в разі потреби з урахуванням положень частини десятої цієї статті. Ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, - це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов`язаних із продавцем осіб для виконання зобов`язань продавця. Частиною 3 ст. 318 МК України визначено, що митний контроль передбачає виконання митними органами мінімуму митних формальностей, необхідних для забезпечення додержання законодавства України з питань державної митної справи. Згідно ст. 50 МК України відомості про митну вартість товарів використовуються для нарахування митних платежів; застосування інших заходів державного регулювання зовнішньоекономічної діяльності України; ведення митної статистики; розрахунку податкового зобов`язання, визначеного за результатами документальної перевірки. Частиною 1 ст. 51 МК України встановлено, що митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу. Відповідно ч.2 ст. 52 МК України декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару зобов`язані подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню. Стаття 57 МК України передбачає, що визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний. Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції). Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу. Застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між митним органом та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу. При цьому кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу. Методи на основі віднімання та додавання вартості (обчислена вартість) можуть застосовуватися у будь-якій послідовності на прохання декларанта або уповноваженої ним особи. У разі якщо неможливо застосувати жоден із зазначених методів, митна вартість визначається за резервним методом відповідно до вимог, встановлених статтею 64 цього Кодексу. Таким чином, митні органи мають виключну компетенцію в питаннях перевірки та контролю правильності обчислення декларантом митної вартості. Однак дискреційні повноваження митних органів мають законодавчі обмеження у випадках незгоди із задекларованою митною вартістю. До таких, зокрема, належать процедура консультацій між митним органом та декларантом з метою обґрунтованого вибору підстав для визначення митної вартості та обов`язок послідовного вибору методів (від першого до шостого) визначення митної вартості товарів. При декларуванні товарів позивач визначив їх митну вартість виходячи саме з ціни угоди, що підлягала сплаті згідно до умов контракту, інвойсів та інших документів постачальника. Відповідно ч.1 ст. 53 МК України у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення. Документами, які підтверджують митну вартість товарів, згідно ч.2 ст. 53 МК України, є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у ч.ч.5, 6 ст. 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) ліцензія на імпорт товару, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування. Згідно ч.ч.1, 2 ст. 54 МК України контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості. Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється митним органом шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу. Статтею 58 МК України передбачено, що метод визначення митної вартості за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, застосовується у разі, якщо щодо продажу оцінюваних товарів або їх ціни відсутні будь-які умови або застереження, які унеможливлюють визначення вартості цих товарів. Метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов`язковою при її обчисленні. У разі якщо митна вартість не може бути визначена за основним методом, застосовуються другорядні методи, зазначені у пункті 2 частини першої статті 57 цього Кодексу. Відповідно ч.ч.1-3 ст. 55 МК України рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається митним органом у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо митним органом у випадках, передбачених ч.6 ст. 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів. Прийняте митним органом письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити: 1) обґрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано; 2) наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом; 3) вичерпний перелік вимог щодо надання додаткових документів, передбачених ч.3 ст. 53 цього Кодексу, за умови надання яких митна вартість може бути визнана митним органом; 4) обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої митним органом, та фактів, які вплинули на таке коригування; 5) інформацію про: а) право декларанта або уповноваженої ним особи на випуск у вільний обіг товарів, що декларуються: у разі згоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю, визначеною митним органом; у разі незгоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю товарів та надання гарантій відповідно до розділу Х цього Кодексу в розмірі, визначеному митним органом відповідно до частини сьомої цієї статті; б) право декларанта або уповноваженої ним особи оскаржити рішення про коригування заявленої митної вартості до органу вищого рівня відповідно до глави 4 цього Кодексу або до суду. Форма рішення про коригування митної вартості товарів встановлюється центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику. Разом з тим, відповідно ст. 57 МК України основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод за ціною договору (вартість операції). Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу. При цьому кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу. Методи на основі віднімання та додавання вартості (обчислена вартість) можуть застосовуватися у будь-якій послідовності на прохання декларанта або уповноваженої ним особи. Тобто, згідно норм МК України митним органом при прийнятті рішення про коригування митної вартості товарів повинна бути зазначена послідовність застосування методів визначення митної вартості та причини, через які не був застосований кожний з методів, що передує методу, обраному митним органом. При цьому в разі здійснення коригування митної вартості за резервним методом, у рішенні про коригування орган доходів і зборів поряд з обов`язковим зазначенням номера та дати митної декларації, яка була взята за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, повинен навести пояснення щодо зроблених коригувань на обсяг партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки. Аналогічної правової позиції дотримується Верховний Суд в постанові від 19 червня 2018 року в справі №826/6346/16. Як вбачається з матеріалів справи, однією з підстав прийняття оскаржуваного рішення Одеською митницею зазначено, що відповідно пп."в" п.2 ч.10 ст. 58 МК України при визначені митної вартості до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, якщо вони не включалися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті додається така складова митної вартості, як вартість упаковки, або вартість пакувальних матеріалів та робіт, пов`язаних із пакуванням. Проте, у наданих до митного оформлення документах (контракті, інвойсі, пакувальному листі тощо) відсутні дані щодо даної складової митної вартості товару, внаслідок чого неможливо перевірити правильність визначення митної вартості самого товару. Відповідно п.6.1. Контракту №25/05/22-94 від 25 травня 2022 року визначено, що товар поставляється в експортній упаковці у відповідності до кожного типу товару та стандарту країни постачальника. Згідно п.3.2 Контракту №25/05/22-94 від 25 травня 2022 року поставка товару за цим договором повинна здійснюватися Покупцеві. Терміни та умови поставки (відповідно до "Інкотермс-2010") обумовлюються в інвойсі до цього контракту. В наданих до митного оформлення інвойсах вiд 09 грудня 2023 року №YSM/EXI193/23-24, вiд 28 грудня 2023 року №YSM/EXI209/23-24, вiд 28 грудня 2023 року №YSM/EXI210/23-24 визначено, що дана партія товару поставляється на умовах FCA Кlaipeda, Lithuania. Згідно Правил Інкотермс 2010 (Правила ICC для використання торгівельних термінів в національній та міжнародній торгівлі) FCA (...named place) англ. Free Carrier, або Франко перевізник (назва місця) термін, який означає, що продавець доставить вантаж, який пройшов митне очищення, зазначеному покупцем перевізнику до названого місця. При FCA поставка вважається здійсненою: а) якщо названим місцем поставки є площі продавця: коли товар завантажений на транспортний засіб, наданий перевізником, що призначений покупцем, чи іншою особою, що діє від імені останнього; б) якщо назване місце перебуває за межами площ продавця: коли товар наданий у розпорядження перевізника чи іншої особи, призначеної покупцем або обраної продавцем, нерозвантаженим з транспортного засобу продавця. Продавець зобов`язаний нести всі витрати, пов`язані з товаром, до моменту здійснення його поставки. Відповідно ст. А9 Правил Інкотермс 2010 щодо FCA продавець зобов`язаний за власний рахунок забезпечити упаковку товару, за винятком випадків, коли в даній галузі торгівлі зазвичай прийнято відвантажувати вказаний у договорі товар без упаковки. Продавець може упакувати товар таким чином, як це необхідно для його перевезення, якщо тільки покупець до укладення договору не повідомить продавця про специфічні вимоги до упаковки. Враховуючи наведені обставини, колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що обов`язок поставити товар у придатному для безпечного транспортування стані з відповідною упаковкою покладається на продавця. Крім того, відповідно до Класифікатора особливостей переміщення товарів через митний кордон України, у разі поставки товару у зворотній тарі у графі

37. Процедура митної декларації має бути зазначено, в той час як у вказаній графі митної декларації №24UA500110003519U6 від 29 травня 2024 року позивачем зазначено (тара не зворотна та її вартість входить у ціну товару), що свідчить про відсутність особливостей переміщення товару, визначених цим Класифікатором. Як вбачається з матеріалів справи, зокрема поданих до митного оформлення документів, відсутність додаткових витрат на упаковку чи використання пакувальних матеріалів та робіт, пов`язаних із упакуванням (упаковка включена у ціну товару), а відтак витрати на пакування не є складовими митної вартості та не підлягають додаванню позивачем з метою визначення митної вартості товару, та не можуть вплинути на правильність визначення митної вартості. Враховуючи наведене, колегія суддів погоджується з судом першої інстанції про те, що в даному випадку вартість пакування не є витратами, які понесені покупцем, у зв`язку з чим не є такими, що додатково включаються у митну вартість товару. Аналогічного правового висновку дійшов Верховний Суд у постановах від 22 січня 2019 року у справі №815/6794/17, від 18 грудня 2019 року у справі №160/8775/18. Стосовно доводів апелянта про те, що відповідно до п.1.3. зовнішньоекономічного контракту вiд 25 травня 2022 року №25/05/22-94 зазначено, що до товаросупровідних документів на кожну партію постачальник повинен надати пакувальний лист та якісний сертифікат виробника, проте до митного оформлення не надано цих документів, - колегія суддів зазначає, що відповідачем не вказано яким саме чином вказані обставини впливають на визначення митної вартості товару. Колегія суддів вважає вищенаведені доводи є необґрунтованими та безпідставними, зважаючи на наступне. Пакувальний лист це документ, у якому відображаються всі види й сорти товару, наявного в кожному товарному місці (наприклад, у контейнері, ящику, коробці), тобто він дає інформацію про кількість кожного сорту (число одиниць в упаковці) і номер упаковки (місця), а сертифікат якості (виробника) - це документ, що містить дані для ідентифікації та фактичні значення показників якості продукції виробника, отримані в результаті лабораторних випробувань, а також інформацію про їх відповідність вимогам нормативних документів. Таким чином наявність чи відсутність вказаних документів жодним чином не впливає на вартість товару, оскільки не містить вартісних показників. Стосовно тверджень відповідача про те, що відповідно п.5.3 роздiлу 5 контракту вiд 25 травня 2022 року №25/05/22-94 зазначено, що умови оплати повиннi вказуватися у iнвойсi на кожну партію товару, однак у iнвойсах вiд 09 грудня 2023 року №YSM/EXI193/23-24, вiд 28 грудня 2023 року №YSM/EXI209/23-24, вiд 28 грудня 2023 року №YSM/EXI210/23-24 не вказанi умови оплати, внаслiдок чого неможливо перевiрити правильнiсть визначення митної вартостi самого товару. З інвойсу №YSM/EXI193/23-24 від 09 грудня 2023 року вбачається, що ціна товару за одиницю становить 1,47 дол. США, загальна сума за 7000 кг. товару 10 290 дол. США. З інвойсу №YSM/EXI209/23-24 від 28 грудня 2023 року вбачається, що ціна товару за одиницю становить 1,47 дол. США, загальна сума за 7000 кг. товару 10 290 дол. США. З інвойсу YSM/EXI210/23-24 від 28 грудня 2023 року вбачається, що ціна товару за одиницю становить 1,47 дол. США, загальна сума за 7000 кг. товару - 10 290 дол. США. У процедурах контролю за митною вартістю товару предметом доказування є ціна товару та інші складові митної вартості товару. В свою чергу, умови термінів та розміри оплати безпосередньо ціни товару не стосуються. У зв`язку з цим відомості про умови оплати товару не повинні братися митним органом до уваги під час контролю за митною вартістю, а тому суперечності між цими відомостями не можуть бути підставою для твердження про наявність розбіжностей у даних про митну вартість товару. Аналогічний правовий висновком міститься у постанові Верховного Суду від 12 березня 2019 року у справі №803/3649/15. Навіть відсутність оплати за товар не впливає на митну вартість такого з огляду на те, що фактична оплата за поставлений товар, як і спосіб здійснення такої оплати (готівковий, безготівковий) так і часові рамки оплати (передоплата, післяплата, відстрочка) ніяким чином не впливає на ціну (розмір оплати) товару, що передбачена контрактом (з урахування додаткових платежів, якщо такі передбачені чи здійснені). Аналогічна позиція наведена у постанові Верховного Суду від 17 квітня 2018 року у справі № 815/329/17. Щодо посилань апелянта на те, що позивачем не надано банківські та платіжні документи, що підтверджують факт оплати транспортно-експедиційних, колегія суддів зазначає наступне. Колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що наказ № 599регулює правила заповнення декларації митної вартості та містить наступне формулювання: "Для підтвердження витрат на транспортування декларантом відповідно до частини другої статті 53 Кодексу подаються транспортні (перевізні) документи, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів. До зазначених документів можуть належати: рахунок-фактура (акт виконаних робіт (наданих послуг) від виконавця договору (контракту) про надання транспортно-експедиційних послуг, що містить реквізити сторін, суму та умови платежу, інші відомості, відповідно до яких встановлюється належність послуг до товарів; банківські та платіжні документи, що підтверджують факт оплати транспортно-експедиційних послуг відповідно до виставленого рахунка фактури; калькуляція транспортних витрат (якщо перевезення товарів здійснюється з використанням власного транспортного засобу), що містить відомості про маршрут перевезення, його протяжність у кілометрах до місця ввезення на митну територію України та по митній території України, розмір тарифної ставки на перевезення за одиницю виміру (вагу) товару за 1 кілометр маршруту". Таким чином, наказ МФУ від 24 травня 2012 року №599 лише наводить можливі приклади документів на підтвердження вартості перевезення, але не встановлює вичерпного переліку таких документів, а його формулювання не містить обов`язкової вимоги. Верховний Суд у постанові від 31 травня 2019 року у справі №804/16553/14 дійшов висновку, що законом не визначено доказ (докази), виключно яким (-ми) повинен підтверджуватися розмір витрат на перевезення, а тому такі витрати можуть підтверджуватися будь-якими доказами. МК України не визначив вид доказів, якими повинен підтверджуватися розмір витрат на перевезення товарів (не вказав, що такими доказами можуть бути лише фінансові та/або бухгалтерські документи), а тому довідка про транспортні витрати є допустимим доказом на підтвердження витрат на перевезення товарів. Крім того, колегія суддів акцентує увагу на тому, що позивачем на підтвердження такої складової митної вартості, як витрати на транспортування, були надані: міжнародна автомобільна накладна (CMR) від 14 травня 2024 року та довідка про транспортні витрати №30 від 16 травня 2024 року. Так, довідка про транспортні витрати №30 від 16 травня 2024 року, яка видана ТОВ "МАГТРАНС" видана про те, що автопоїзд державний номер НОМЕР_1 / НОМЕР_2 , виконував перевезення за маршрутом: м. Клайпеда (Литва) - м. Чорноморськ (Україна). Транспортні витрати на перевезення вантажу з м. Клайпеда (Литва) до пункту перетину кордону Ягодин (Україна) складають 42 000 грн. Страхування вантажу не проводилось. Вартість навантажувальних робiт за рахунок відправника. Колегія суддів зазначає, що надана декларантом міжнародна автомобільна накладна (CMR) від 14 травня 2024 року кореспондується з довідкою про транспортні витрати №30 від 16 травня 2024 року та містить ідентичні відомості щодо транспортного засобу (номерних знаків), маршруту, належність до конкретної партії товару. Також в CMR перевізником вказано ТОВ "МАГТРАНС", тобто той самий суб`єкт господарювання, що видав довідку про вартість перевезення. Відповідно до ст. 4 Женевської Конвенції про договір міжнародного автомобільного перевезення від 19 травня 1956 року, договір перевезення підтверджується складанням вантажної накладної. Відсутність, неправильність чи утрата вантажної накладної не впливають на існування та чинність договору перевезення, до якого й у цьому випадку застосовуються положення цієї Конвенції. При цьому, затвердженої форми такої вантажної накладної немає, є загальноприйнята форма, яка і була надана до митного оформлення, а саме міжнародна товарно-транспортна накладна (CMR) від 14 травня 2024 року, яка містить всі необхідні відомості, достатні для ідентифікації цього документом з перевезенням спірного товару. Крім цього, у довідці про вартість перевезення вказано надавача послуг, пункти навантаження та розвантаження, держані номери транспортних засобів, які співпадають із зазначеними в CMR, що дає можливість стовідсотково ідентифікувати вказаний документ із міжнародною товарно-транспортною накладною, зазначеною вище. За таких обставин, колегія суддів вважає вірним висновок суду першої інстанції, що відсутність/ненадання до митного оформлення договору на перевезення вантажу та відсутність у вищевказаній довідці посилання на такий договір не є підставою для коригування митної вартості товару, оскільки такий документ (з урахуванням того, що позивачем до митного оформлення надано довідку №30 від 16 травня 2024 року) не є документом, який впливає на митну вартість товару. В той же час у вимогах про надання додаткових документів відповідач не зазначив законодавчо визначених підстав для цього та не вказав, чому з наданих до митного оформлення документів неможливо визначитись з правильністю (неправильністю) визначення декларантом митної вартості товару, а виключно наведено пропозицію надання додаткових документів за переліком, встановленим ч.3 ст. 53 МК України. Натомість, декларант фактично був позбавлений можливості зрозуміти, які саме складові митної вартості викликали сумнів у митного органу та що треба усунути додатковими документами. Такий підхід Одеської митниці суперечить нормам діючого законодавства, оскільки встановивши відсутність достатніх відомостей, що підтверджують задекларовану митну вартість товарів, митниця повинна вказати, які саме складові митної вартості товарів є непідтвердженими, чому з поданих документів неможливо встановити дані складові, та які документи необхідні для підтвердження того чи іншого показника, при цьому, витребувати необхідно ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені ст. 53 МК України. Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом в постанові від 28 жовтня 2020 року у справі №1.380.2019.00724. З урахуванням вищезазначеного, колегія суддів зазначає, що позивачем при здійсненні імпортування товару на митну територію України на підтвердження заявленої ним митної вартості товару було надано повний пакет документів у відповідності до переліку, закріпленого ч. 2 ст. 53 МК України. Колегія суддів вказує, що відповідач, приймаючи оскаржуване рішення, не зазначив про наявність жодних розбіжностей у числових показниках сплачених декларантом сум та проігнорував подані декларантом додаткові документи та пояснення. Крім того, відповідачем не вказано, які саме конкретні розбіжності або невідповідності в поданих позивачем до митного оформлення документах стали підставою для невизнання встановленої ним митної вартості товару, як і не наведено обставин, що вплинули на таке коригування; зі змісту оскаржуваного рішення про коригування митної вартості товарів не вбачається, який саме показник ціни придбаного товару, на думку відповідача, був сумнівним чи/або помилковим, що є підставою для визнання незаконним та скасування рішення митного органу. Аналогічного правового висновку дійшов Верховний Суд у постанові від 21 квітня 2021 року у справі №820/307/17. З урахуванням вищевикладеного колегія суддів вважає вірним висновок суду першої інстанції, що відповідачем було формально запитано всі документи, які передбачені ст. 53 МК України без зазначення конкретних розбіжностей задекларованої позивачем митної вартості, тому такий запит відповідача не мав на меті та на стосувався визначення митної вартості товару. Відсутність належного обґрунтування митним органом причин та суті запиту додаткових документів є однією із підстав для подальшого визнання рішення про коригування митної вартості протиправним. Колегія суддів наголошує, що надані позивачем документи кореспондуються між собою та містять чітку, недвозначну і зрозумілу інформацію про товар та його ціну, а отже у сукупності ті відомості, які підтверджують числові значення митної вартості (її складових), й не дають підстав для сумніву щодо повноти та правильності її визначення декларантом. Будь-яких переконливих аргументів та доказів, які б викликали обґрунтовані сумніви у достовірності проведеного позивачем розрахунку митної вартості товару за ціною договору відповідачем не наведено та не надано, a інших обставин, які б впливали на ціну задекларованої митної вартості товару колегією суддів не виявлено. Встановивши розбіжність між документами чи відсутність достатніх відомостей, що підтверджують задекларовану митну вартість товарів, митний орган повинен вказати, які саме складові митної вартості товарів є непідтвердженими, чому з поданих декларантом документів неможливо встановити дані складові та які документи необхідні для підтвердження того чи іншого показника. Витребування додаткових документів на підтвердження задекларованої митної вартості може мати місце тільки за наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих документів для підтвердження заявленої митної вартості товарів, невідповідністю характеристик товарів, зазначених у поданих документах, митному огляду цих товарів, і таке інше. Наявність у митного органу обґрунтованого сумніву в правильності визначення митної вартості є обов`язковою, оскільки з цією обставиною закон пов`язує можливість витребування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти такі дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів. Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного суду від 02 лютого 2018 року у справі №809/1884/16. З урахуванням вищенаведеного, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про наявність підстав для задоволення позову ТОВ "АКВАФРОСТ". Щодо посилань апелянта на помилковість стягнення судових витрат із залученням перекладача, колегія суддів зазначає наступне. Відповідно до вимог ч.6 ст.137 КАС України, розмір витрат на оплату робіт (послуг) залученого стороною спеціаліста, перекладача чи експерта має бути співмірним із складністю відповідної роботи (послуг), її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт (надання послуг). Положеннями ч.7 ст.137 КАС України визначено, що у разі недотримання вимог щодо співмірності витрат суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на оплату робіт (послуг) спеціаліста, перекладача чи експерта, які підлягають розподілу між сторонами. Згідно з вимогами ч.8 ст.137 КАС України обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат, які підлягають розподілу між сторонами. Так, позивачем були понесені витрати у зв`язку із залученням перекладача у загальному розмірі 6 162 грн. На підтвердження понесених позивачем витрат додано наступні докази: рахунок-фактуру №17 від 09 грудня 2024 року та акт про приймання виконаних робіт №17 від 09 грудня 2024 року на загальну суму 6 162 грн., в яких зазначено перелік документів, яким здійснювався переклад та платіжну інструкцію №63402 від 12 грудня 2024 року. Колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що склад та розмір витрат, пов`язаних із залученням перекладача, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані документи, що свідчать про оплату витрат, пов`язаних із залученням перекладача, оформлені у встановленому законом порядку. Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на залучення перекладача, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат. Як вбачається з матеріалів справи, переклад документів замовлений позивачем вже під час розгляду справи в суді першої інстанції та наданий до суду з метою доведення своєї позиції, а понесені позивачем витрати безпосередньо пов`язані з розглядом цієї справи. Таким чином, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що пов`язані з перекладом документів є судовими витратами у розумінні ст.132 КАС України. З урахуванням наданих позивачем доказів понесення витрат на залучення перекладача, вимоги позивача в частині стягнення з Одеської митниці на користь позивача витрат, пов`язаних із залученням перекладача, у розмірі 6 162 грн., підлягають задоволенню, що вірно встановлено судом першої інстанції Враховуючи все вищевикладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, а наведені в скарзі доводи правильність висновків суду не спростовують, відповідно, апеляційна скарга задоволенню не підлягає. Колегія суддів не змінює розподіл судових витрат відповідно ст. 139 КАС України. Оскільки дана справа правомірно віднесена судом першої інстанції до категорії незначної складності та розглядалась за правилами спрощеного провадження, постанова суду апеляційної інстанції відповідно до ч.5 ст. 328 КАС України в касаційному порядку оскарженню не підлягає. Керуючись ст.ст. 308, 311, п.1 ч.1 ст. 315, ст.ст. 316, 321, 322, 325, ч.5 ст. 328 КАС України, колегія суддів, П О С Т А Н О В И Л А : Апеляційну скаргу Одеської митниці залишити без задоволення, а рішення Одеського окружного адміністративного суду від 15 квітня 2025 року залишити без змін. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття, оскарженню в касаційному порядку не підлягає, крім випадків передбачених п.2 ч.5 ст. 328 КАС України. Повне судове рішення складено 01 липня 2025 року. Головуючий: Бітов А.І. Суддя: Лук`янчук О.В. Суддя: Ступакова І.Г.