Постанова П'ятий апеляційний адміністративний суд № 420/38807/24

П`ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 30 червня 2025 р.м. ОдесаСправа № 420/38807/24 Суддя першої інстанції: Левчук О.А. Час та місце ухвалення судового рішення «--:--», м. Одеса Повний текст судового рішення складений 28.02.2025 П`ятий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді Крусяна А.В., суддів Шевчук О.А., Яковлєва О.В. розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу Одеської митниці на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 28 лютого 2025 року у справі за адміністративним позовом приватного підприємства «Геліос-Ван» до Одеської митниці про визнання протиправними та скасування рішень, - В С Т А Н О В И В: 15.12.2024 приватне підприємство (надалі - ПП) «Геліос-Ван» звернулося до суду з позовом до Одеської митниці про визнання протиправними та скасування рішень про коригування митної вартості товарів №UA500500/2024/000574/2 від 11.11.2024, №UA500500/2024/000600/2 від 19.11.2024, №UA500500/2024/000610/2 від 22.11.2024. В обґрунтування позовних вимог зазначено, що з метою оформлення митної вартості товарів, позивачем було подано до Одеської митниці митні декларації №24UA500500038147U9 від 11.11.2024, №24UA500500039071U4 від 18.11.2024, № 24UA500500039529U0 від 21.11.2024 разом з документами на підтвердження митної вартості товару. Однак митний орган необґрунтовано та безпідставно дійшов висновку стосовно не подання товариством документів, визначених ч.2, ч.4 ст.53 Митного кодексу України. Позивач вказує, що до митного оформлення було надано всі необхідні документи, які підтверджують числові значення складових митної вартості товарів та дозволяли митному органу застосувати основний метод визначення митної вартості імпортованих товарів у відповідності до п.1 ч.1 ст.57 Митного кодексу України (за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються). В ході здійснення митних процедур, Одеською митницею не спростовано визначеної вартості товарів за основним методом, а посилання у спірних рішеннях на подання декларантом невідповідних документів чи наявності в них розбіжностей, не є достатнім для висновку про недостовірність даних щодо митної вартості товарів, заявленої декларантом, або підставою для не застосування обраного ним методу її визначення. Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 28.02.2025 позов задоволений з підстав того, що позивачем, для оформлення товару за першим методом, надано всі передбачені законодавством документи для підтвердження ціни товару, що імпортується, а спірні рішення про коригування митної вартості товарів не містять інформації, що не дає підстав вважати їх обґрунтованими та мотивованими у контексті положень п.2, п.4 ч.2 ст.55 МК України. Не погоджуючись з ухваленим у справі судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій посилається на порушення судом першої інстанції при вирішенні справи норм матеріального та процесуального права, у зв`язку з чим просить скасувати рішення суду першої інстанції та відмовити у задоволенні позовних вимог. В обґрунтування апеляційної скарги скаржник зазначає, що документи, які надані позивачем до митного органу на підтвердження числових значень складових митної вартості товарів, містили розбіжності та не містили всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. Апелянт вказує, що зазначені обставини, у відповідності до п.2 ч.6 ст.54 МК України, стали підставою для прийняття рішень про коригування митної вартості товарів та відмови митним органом у митному оформленні товарів за заявленою декларантом митною вартістю. Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що вона не підлягає задоволенню. Судом першої інстанції встановлено, що 24.11.2015 між ПП «Геліос-Ван» (покупець) та «ARC INTERNATIONAL MADDLE EAST LLC» (продавець) укладено контракт №AIME/01-2016, за умовами якого продавець зобов`язується продати, а покупець купити товар у кількості і за ціною, зазначеним в інвойсі. /а.с.35-40/ З метою митного оформлення імпортованого товару, 11.11.2024 позивачем подано до Одеської митниці митну декларацію №24UA500500038147U9 на імпортовані товари (посуд столовий). На підтвердження заявленої митної вартості товару, декларантом було подано: пакувальний лист (Packing list) від 25.07.2024; рахунок-проформу (Proforma invoice) №20051670 від 05.07.2024; рахунок-фактуру (iнвойс) (Commercial invoice) №29051022 від 25.07.2024; домашній коносамент (House bill of lading) №MEDUUV430902 від 02.08.2024; автотранспортну накладну (Road consignment note) №1714 від 06.11.2024; сертифікат про походження товару (Certificate of origin) №МОЕ-СоО-СІСО-0100635-20240731 від 31.07.2024; акт проведення огляду товару від 08.11.2024; банківський платіжний документ, що стосується товару №57 від 22.07.2024, №62 від 22.08.2024; рахунок-фактуру про надання транспортно-експедиційних послуг від виконавця договору №048181 від 04.11.2024; документ, що підтверджує вартість перевезення товару №6231 від 04.11.2024; документ, що підтверджує надання знижок від 05.07.2024; зовнішньоекономічний договір (контракт) №AIME/01-2016 від 24.11.2015; доповнення до зовнішньоекономічного договору (контракту): додаткові угоди від 2.11.2022, від 26.12.2017, 20.10.2018, 01.12.2018, 01.09.2019, 25.01.2020; договір (контракт) про перевезення №095-Т-20 від 11.12.2020; акт зважування №428450 від 07.11.2024; копію митної декларації країни відправлення №201-07721794-24 від 25.07.2024. Митну вартість поставлених товарів, позивач визначив за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів які імпортуються. Однак, під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості товару, заявленого позивачем по зазначеній митній декларації, Одеська митниця встановила, що подані документи містять розбіжності та не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, які підтверджують митну вартість товарів, а саме: у наданих до митного оформлення документах (контракті, інвойсі, пакувальному листі тощо) відсутні числові дані щодо вартості упаковки або вартості пакувальних матеріалів та робіт, пов`язаних із пакуванням, внаслідок чого неможливо перевірити правильність визначення митної вартості самого товару; в СМR №1714 від 06.11.2024 зазначено, що перевізником товару є PE «MYKOLA MALETSKYI», але довідка про транспортні витрати від 04.11.2024 №6231 та рахунок-фактура на надання експедиційно-транспортних послуг від 04.11.2024 №048181 видані ТОВ «Глобал Оушн лінк» і відповідно до наданих до митного оформлення документів відсутні договірні зобов`язання між вказаними суб`єктами; виписка з бухгалтерського рахунку 632 за період з 01.01.2024 по 11.11.2024 не містить найменування постачальника товарно-матеріальних цінностей. 11.11.2024 рішенням №UA500500/2024/000574/2 Одеська митниця здійснила коригування заявленої позивачем митної вартості товару за резервним методом, а саме: товар №1 - 2,0107дол.США/шт. замість 1,6423дол.США/шт., яка була заявлена декларантом; №2 - 2,0100 дол.США/шт. замість 1,3791 дол.США/шт, яка була заявлена декларантом; №3 - 2,21 дол.США/шт. замість 1,5732 дол.США/шт, яка була заявлена декларантом; №4 - 2,21 дол.США/шт. замість 1,8179 дол.США/шт, яка була заявлена декларантом. /а.с.27-28/ З метою митного оформлення імпортованого товару, 18.11.2024 позивачем подано до Одеської митниці митну декларацію №24UA500500039071U4 на імпортовані товари (посуд столовий). /а.с.76-77/ На підтвердження заявленої митної вартості товару, декларантом було подано: пакувальний лист (Packing list) від 30.07.2024; рахунок-проформу (Proforma invoice) №20051743 від 22.07.2024; рахунок-фактуру (iнвойс) (Commercial invoice) №29051057 від 30.07.2024; домашній коносамент (House bill of lading) №MEDUUV433179 від 08.08.2024; автотранспортну накладну (Road consignment note) №1756 від 14.11.2024; сертифiкат про походження товару (Certificate of origin) №МОЕ-СоО-СІСО-0100635-20240731 від 31.07.2024; банківський платіжний документ, що стосується товару №60 від 29.07.2024, №63 від 26.08.2024; рахунок-фактуру про надання транспортно-експедиційних послуг від виконавця договору №049013 від 13.11.2024; документ, що підтверджує вартість перевезення товару №6452 від 13.11.2024; документ, що підтверджує надання знижок від 22.07.2024; зовнішньоекономічний договір (контракт) №AIME/01-2016 від 24.11.2015; доповнення до зовнішньоекономічного договору (контракту): додаткові угоди від 26.12.2017, 20.10.2018, 01.12.2018, 01.09.2019, 25.01.2020, 15.11.2022; договір (контракт) про перевезення №095-Т-20 від 11.12.2020; акт зважування №428710 від 15.11.2024; копію митної декларації країни відправлення №201-07732951-24 від 31.07.2024. Митну вартість поставлених товарів, позивач визначив за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів які імпортуються. Однак, під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості товару, заявленого позивачем по зазначеній митній декларації, Одеська митниця встановила, що подані документи містять розбіжності та не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, які підтверджують митну вартість товарів, а саме: у наданих до митного оформлення документах (контракті, інвойсі, пакувальному листі тощо) відсутні числові дані щодо вартості упаковки або вартості пакувальних матеріалів та робіт, пов`язаних із пакуванням, внаслідок чого неможливо перевірити правильність визначення митної вартості самого товару; в копії митної декларації країни відправлення від 31.07.2024 №201-07732951-24 зазначені умови поставки - FOB, проте, не зазначено географічний пункт переходу відповідальності за втрату товарів та витрат на транспортування товарів від продавця до покупця; в автотранспортній накладній №1756 від 14.11.2024 наявна печатка перевізника LIMITED LIABILITY COMPANI «TRANS LOGISTIC INTER», але рахунок-фактура на оплату транспортно-експедиційних послуг від 13.11.2024 №049013 та довідка про транспортні витрати від 13.11.2024 №6452 видана ТОВ «Глобал Оушен Лінк»; відсутні банківські платіжні документи, що підтверджують факт оплати транспортно-експедиційних послуг відповідно до виставлених рахунку від 13.11.2024 №049013. 19.11.2024 рішенням №UA500500/2024/000600/2 Одеська митниця здійснила коригування заявленої позивачем митної вартості товару за резервним методом, а саме: товар №1 2,02 дол.США/шт. замість 1,666 дол.США/шт, яка була заявлена декларантом; №2 - 2,01 дол.США/шт.; №3 - 2,38 дол.США/шт. замість 1,968 дол.США/шт, яка була заявлена декларантом; №4 - 2,37 дол.США/шт. замість 2,1869 дол.США/шт, яка була заявлена декларантом. /а.с. 69-70/ З метою митного оформлення імпортованого товару, 21.11.2024 позивачем подано до Одеської митниці митну декларацію №24UA500500039529U0 на імпортовані товари (посуд столовий). На підтвердження заявленої митної вартості товару, декларантом було подано: пакувальний лист (Packing list) від 28.08.2024; рахунок-проформу (Proforma invoice) №20051859 від 19.08.2024; рахунок-фактуру (iнвойс) (Commercial invoice) №29051183 від 28.08.2024; домашній коносамент (House bill of lading) №MEDUUV452278 від 06.09.2024; автотранспортну накладну (Road consignment note) №1774 від 21.11.2024; сертифікат про походження товару (Certificate of origin) №МОЕ-СоО-СІСО-0100635-202440903 від 04.09.2024; банківський платіжний документ, що стосується товару №71 від 26.09.2024, №63 від 26.08.2024; рахунок-фактуру про надання транспортно-експедиційних послуг від виконавця договору №049216 від 15.11.2024; документ, що підтверджує вартість перевезення товару №6557 від 15.11.2024; документ, що підтверджує надання знижок від 19.08.2024; зовнішньоекономічний договір (контракт) №AIME/01-2016 від 24.11.2015; доповнення до зовнішньоекономічного договору (контракту): додаткові угоди від 2.11.2022, від 26.12.2017, 20.10.2018, 01.12.2018, 01.09.2019, 25.01.2020; договір (контракт) про перевезення №095-Т-20 від 11.12.2020; акт зважування №428766 від 21.11.2024; копію митної декларації країни відправлення №201-07788809-24 від 28.08.2024. Митну вартість поставлених товарів, позивач визначив за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів які імпортуються. Однак, під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості товару, заявленого позивачем по зазначеній митній декларації, Одеська митниця встановила, що подані документи містять розбіжності та не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, які підтверджують митну вартість товарів, а саме: у наданих до митного оформлення документах (контракті, інвойсі, пакувальному листі тощо) відсутні числові дані щодо вартості упаковки або вартості пакувальних матеріалів та робіт, пов`язаних із пакуванням, внаслідок чого неможливо перевірити правильність визначення митної вартості самого товару; в СМR №1774 від 21.11.2024 зазначено перевізника ОСОБА_1 , але рахунок-фактура №049216 від 15.11.2024 та довідка про транспортні витрати №6557 від 15.11.2024 на оплату транспортно-експедиційних послуг видана ТОВ «Глобал Оушен Лінк»; у наданій до митного оформлення копії митної декларації 201-07788809-24 від 28.08.2024 вказано умови поставки CIF, проте, в документах, що надані до митного оформлення, відсутні страховий поліс або інший доказ страхового покриття, що унеможливлює проведення перевірки включення необхідних складових митної вартості та обчислення митної вартості товару відповідно до вказаної умови поставки товарів в повному обсязі; відповідно до банківського платіжного документа №63 від 26.08.2024 сума передплати не відповідає вартості товару за інвойсом №29051183 від 28.08.2024 та в ньому наявне посилання на інший комерційний документ №20051743 від 22.07.2024. 22.11.2024 рішенням №UA500500/2024/000610/2 Одеська митниця здійснила коригування заявленої позивачем митної вартості товару за резервним методом, а саме: товар №2 - 2,01 дол.США/шт. замість 1,41 дол.США/шт, яка була заявлена декларантом; №3 - 2,27 дол.США/шт. замість 1,68 дол.США/шт, яка була заявлена декларантом; №4 - 2,38 дол.США/шт. замість 1,91 дол.США/шт, яка була заявлена декларантом; №5 - 2,37 дол.США/шт. замість 1,36 дол.США/шт, яка була заявлена декларантом. /а.с.105-106/ Не погоджуючись з рішеннями митного органу про коригування митної вартості товарів позивач звернувся до суду з даним позовом. Перевіривши матеріали справи, судова колегія погоджується з висновками суду першої інстанції про обґрунтованість позовних вимог з наступних підстав. Так, за визначенням, наведеним в п.24 ч.1 ст.4 Митного кодексу України (надалі МК України), митний контроль - це сукупність заходів, що здійснюються з метою забезпечення додержання норм цього Кодексу, законів та інших нормативно-правових актів з питань державної митної справи, міжнародних договорів України, укладених у встановленому законом порядку. Відповідно до ч.ч.1 та 2 ст.318 МК України, митному контролю підлягають усі товари, транспортні засоби комерційного призначення, які переміщуються через митний кордон України. Митний контроль здійснюється виключно органами доходів і зборів відповідно до цього Кодексу та інших законів України. Згідно з ст.49 МК України митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. Частиною 1 ст.51 МК України встановлено, що митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу. Методи визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту визначені в ст.57 МК України. Визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний. Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції). Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу. За приписами ч.1 ст.52 МК України заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та главою

9. Стаття 53 МК України визначає, що у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає органу доходів і зборів документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення. Частина 2 вищезазначеної статті містить перелік документів, які підтверджують митну вартість товарів. Такими, зокрема, є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п`ятій і шостій ст.52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування. Згідно ч.3 ст.53 МК України у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини. Частиною 1 ст.54 МК України передбачено, що контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється органом доходів і зборів під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості. Відповідно до п.1 ч.4 ст.54 МК України орган доходів і зборів під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів зобов`язаний, зокрема, здійснювати контроль заявленої декларантом або уповноваженою ним особою митної вартості товарів шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості, наявності в поданих зазначеними особами документах усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. Відповідно до ч.5 ст.58 МК України ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, - це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов`язаних із продавцем осіб для виконання зобов`язань продавця. Так, предметом спору у даній справі є перевірка правомірності рішень митного органу про коригування митної вартості товарів №UA500500/2024/000574/2 від 11.11.2024, №UA500500/2024/000600/2 від 19.11.2024, №UA500500/2024/000610/2 від 22.11.2024. В даному випадку, із оскаржуваних рішень про коригування митної вартості товарів вбачається, що заявлену декларантом митну вартість товарів не може бути визнано за основним методом з тих підстав, що надані позивачем документи містять розбіжності та не містять усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. У зв`язку з наведеним, Одеською митницею визначено митну вартість товарів за резервним методом. При цьому, за наслідком проведення митних процедур, відповідачем встановлено, що, наданими до митного оформлення документами не підтверджено числові значення таких складових митної вартості, як вартість упаковки або вартість пакувальних матеріалів та робіт, пов`язаних із пакуванням та транспортних витрат. Також, митний орган вказав на відсутність відомостей щодо оплати товару. В свою чергу, задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції дійшов висновку, що вказані при декларуванні товарів відомості та подані документи не ставлять під сумнів числові значення складових митної вартості, зазначених позивачем у митних деклараціях, та не свідчать, що у документах декларанта є розбіжності, які не дозволяють встановити вартість товарів за основним методом. При цьому, суд першої інстанції зауважив, що митний орган не надав доказів того, що надані позивачем документи для митного оформлення товару є недостатніми чи такими, що у сукупності викликають сумнів у достовірності наданої інформації. Перевіривши матеріали справи та надаючи оцінку обставинам, які викликали у відповідача сумнів щодо заявленої позивачем митної вартості товарів, судова колегія зазначає наступне. Так, згідно ч.10 ст. 58 МК України, при визначенні митної вартості до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, додаються такі витрати (складові митної вартості), якщо вони не включалися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, зокрема, як вартість упаковки або вартість пакувальних матеріалів та робіт, пов`язаних із пакуванням. У спірних рішеннях про коригування митної вартості товару, митним органом визначено, що у наданих до митного оформлення документах (контракті, інвойсі, пакувальному листі) відсутні числові дані щодо згаданої складової митної вартості товару, внаслідок чого неможливо перевірити правильність визначення митної вартості самого товару. Колегія суддів спростовує вказані доводи та зазначає, що відповідно до п.4.1 Контракту від 24.11.2015 визначено ціна на товар, що поставляється по контракту, встановлена в доларах США та включає вартість упаковки, маркування, тари та навантаження. Таким чином, враховуючи, що згідно зовнішньоекономічного договору, ціна товару вже включає в себе вартість упаковки та маркування, імпортером жодних витрат на пакування понесено не було, а тому за приписами ч.10 ст. 58 МК України ці складові не підлягають додаванню імпортером з метою визначення митної вартості товару та не можуть вплинути на правильність визначення імпортером та декларантом митної вартості товару. Крім того, відповідно до Класифікатора особливостей переміщення товарів через митний кордон України, у разі поставки товару у зворотній тарі у графі «

37. Процедура» митної декларації має бути зазначено «ZZ32», в той час як у вказаній графі митних декларацій, поданих позивачем, зазначено «ZZ00» (тара не зворотна та її вартість входить у ціну товару), що свідчить про відсутність особливостей переміщення товару, визначених цим Класифікатором. Тобто, товар надійшов позивачу у безповоротній упаковці та її вартість входить у ціну товару. Також, митний орган, як на підставу для коригування митної вартості товару, посилався у спірних рішеннях на відсутність договірних зобов`язань між перевізником товару (PE «MYKOLA MALETSKYI, LIMITED LIABILITY COMPANI «TRANS LOGISTIC INTER», ОСОБА_1 ,) та суб`єктом (ТОВ «Глобал Оушн лінк»), який видав довідки про транспортні витрати та рахунки-фактури про надання експедиційно-транспортних послуг. Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про неспроможність вказаних доводів митного органу, оскільки між позивачем та ТОВ «Глобал Оушен Лінк» (експедитор) укладено договір №0905-Т/20 від 11.12.2020, за умовами якого експедитор, для виконання умов договору щодо перевезення вантажу, має право від свого імені залучати третіх осіб, що в даному випадку і було зроблено. Стосовно доводів Одеської митниці (рішення від 11.11.2024 №UA500500/2024/000574/2) про те, що виписка з бухгалтерського рахунку 632 за період з 01.01.2024 по 11.11.2024 не містить найменування постачальника товарно-матеріальних цінностей є безпідставними, оскільки вона містить інформацію щодо розрахунків між продавцем та покупцем товару та підтверджує наявність грошового/товарного обороту. Також, спростовуються зауваження як підстава для коригування (рішення від 22.11.2024 №UA500500/2024/000610/2), що відповідно до банківського платіжного документа №63 від 26.08.2024 сума передплати не відповідає вартості товару за інвойсом №29051183 від 28.08.2024 та в ньому наявне посилання на інший комерційний документ №20051743 від 22.07.2024, оскільки платіж, здійснений відповідно до вказаної квитанції (35055,33 дол.США) стосувався не лише вказаної поставки, а й інших, про що зазначено у графі «призначення платежу». Разом з тим, колегія суддів зазначає, що за умовами п.5.1 Контракту №AIME/01-2016 від 24.11.2015 платежі за товар повинні бути здійснені в доларах США у вигляді оплати/передоплати на підставі інвойсу/проформи інвойсу в якому розмір передплати обговорюється сторонами по кожній поставці окремо. На підтвердження факту здійснення передплати за імпортований товар, товариство надало до митного органу платіжні інструкції: №57 від 22.07.2024, №62 від 22.08.2024, №71 від 26.09.2024, №63 від 26.08.2024, які містять відомості щодо контракту, інвойсу та дають змогу ідентифікувати поставку ввезеного товару. Доводи Одеської митниці (рішення від 19.11.2024 №UA500500/2024/000600/2), що в копії експортної декларації зазначено умови поставки FOB, проте не зазначено географічний пункт переходу відповідальності за втрату товарів та витрат на транспортування товарів від продавця до покупця, колегія суддів вважає необґрунтованими. Згідно умов поставки FOB вважається, що продавець виконав постачання, коли товар перейшов через поручні судна в названому порту відвантаження. З цього моменту усі витрати і ризики чи втрати ушкодження товару повинен нести покупець. За умовами терміна FOB на продавця покладається обов`язок з митного очищення товару для експорту. Тобто, на умовах поставки FOB постачальник несе відповідальність за оплату всіх витрат, пов`язаних з вантажем до тих пір, поки товар не виявиться на судні в порту відправлення. Щодо тверджень (рішення від 19.11.2024 №UA500500/2024/000600/2) про відсутність банківських платіжних документів, що підтверджують факт оплати транспортно-експедиційних послуг відповідно до рахунку від 13.11.2024 №049013, що унеможливлює перевірити складові транспортних витрат, колегія суддів зазначає, законом не визначено докази, виключно якими повинен підтверджуватися розмір витрат на перевезення, а тому такі витрати можуть підтверджуватися будь-якими доказами, зокрема, довідкою про транспортні витрати, в даному випадку №6452 від 13.11.2024, яка була надана декларантом до митного органу. Крім того, Одеська митниця (рішення від 22.11.2024 №UA500500/2024/000610/2) зазначає, що у наданій до митного оформлення копії митної декларації 201-07788809-24 від 28.08.2024 вказано умови поставки CIF, проте, в документах, що надані до митного оформлення, відсутні страховий поліс або інший доказ страхового покриття, що унеможливлює проведення перевірки включення необхідних складових митної вартості та обчислення митної вартості товару відповідно до вказаної умови поставки товарів в повному обсязі. Колегія суддів враховує пояснення позивача, та зазначає, що до митного органу додавався лист відправника товару від 22.01.2020, відповідно до якого надано відомості про те, що законодавчими вимогами ОАЕ встановлено форму бланку ескортної декларації - про зазначення примітки CIF у формі експортної митної декларації; при цьому дійсні умови поставки зазначається у графі 48, в даному випадку умови FOB. Таким чином, враховуючи умови FOB, жодних обов`язків щодо страхування вантажу у сторін не виникло, відповідно страхування вантажу не здійснювалося. Разом з тим, митна декларація країни відправлення не є документом, який обов`язково подається для підтвердження заявленої митної вартості товарів у відповідності до ч.2 ст.53 МК України. Враховуючи вищенаведене, суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що сумніви митного органу у достовірності відомостей про митну вартість товарів, які виникли у зв`язку з тим, що надані документи містили розбіжності, є необґрунтованими. Позивачем, при здійсненні імпортування товару на митну територію України, на підтвердження заявленої ним митної вартості товару за ціною контракту, було надано повний пакет документів, у відповідності до переліку, закріпленого частиною 2 статті 53 МК України. При цьому, ст.53 МК України врегульовано порядок підтвердження декларантом заявленої митної вартості та її перевірки митницею, яка не містить жодних вимог щодо необхідності додаткового підтвердження ціни, вказаної у документах, які підтверджують митну вартість. За таких підстав, суд першої інстанції дійшов до вірного висновку, що доводи, які зазначені відповідачем у рішеннях про коригування митної вартості, не є підставою для коригування митної вартості товарів. Відповідно до ст.ст.189, 190 Господарського кодексу України, ціна є вираженим у грошовій формі еквівалентом одиниці товару (продукції, робіт, послуг, матеріально-технічних ресурсів, майнових та немайнових прав), що підлягає продажу (реалізації), який повинен застосовуватися як тариф, розмір плати, ставки або збору, крім ставок і зборів, що використовуються в системі оподаткування. Ціна є істотною умовою господарського договору. Ціни у зовнішньоекономічних договорах (контрактах) можуть визначатися в іноземній валюті за згодою сторін. Вільні ціни визначаються суб`єктами господарювання самостійно за згодою сторін, а у внутрішньогосподарських відносинах - також за рішенням суб`єкта господарювання. Частина 2 ст. 53 МК України містить вичерпний перелік документів, що підтверджують митну вартість, а тому виявлення розбіжностей в інших документах не надає митниці право направляти декларанту вимогу про надання додаткових документів. Відповідно до наказу Міністерства фінансів України від 24.05.2012 №598 «Про затвердження форми рішення про коригування митної вартості товарів, Правил заповнення рішення про коригування митної вартості товарів та Переліку додаткових складових до ціни договору», митним органом при визначенні митної вартості товарів у графі 33 зазначаються причини, через які митна вартість імпортованих товарів не може бути визначена за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції) та зазначається послідовність застосування методів визначення митної вартості та причин, через які не був застосований кожний з методів, що передує методу, обраному митним органом. Аналіз графи 33 спірних рішень про коригування митної вартості товарів свідчить про те, що відповідач не зазначив жодних конкретних підстав щодо не підтвердження числових значень складових митної вартості імпортованого товару та які саме документи містять розбіжності. Як вбачається зі змісту графи 33 оскаржуваних рішень, попередні методи не застосовуються митницею з наступних причин: основний метод (вартість операції) - неподання усіх необхідних документів, які підтверджують митну вартість товару, невідповідність ціни угоди інформації, що наявна у митного органу. Другорядні: - за ціною договору щодо ідентичних товарів - відсутність інформації за ціною угоди щодо ідентичних товарів; - за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів - відсутність інформації за ціною угоди щодо подібних (аналогічних) товарів; - на основі віднімання вартості - відсутність інформації щодо числового значення витрат для цілей вирахування вартості; - на основі додавання вартості (обчислена вартість) - відсутність інформації щодо складових для обчислення вартості товару. Проте, вказана графа оскаржуваних рішень не містить інформації щодо обґрунтування числового значення митної вартості товарів, відсутнє її коригування, не зазначені факти, які вплинули або повинні були вплинути на таке коригування, щодо обсягів, умови поставки, фактурної вартості, країни походження, методи визначення митної вартості тощо. Відповідачем не надано доказів на підтвердження неможливості застосування усіх попередніх методів визначення митної вартості згідно з вимогами ст.57 МК України, у зв`язку з чим суд дійшов до висновку, що відповідачем необґрунтовано застосовано резервний метод визначення митної вартості товару. Таким чином, позивачем надано достатню кількість документації, яка не містить розбіжностей, дані якої піддаються обчисленню та підтверджують ціну товару, а тому оскаржувані рішення митного органу про коригування митної вартості товарів є протиправним та підлягають скасуванню. Враховуючи викладене, при розгляді справи суд першої інстанції правильно встановив обставини, які мають значення для справи, а тому рішення суду першої інстанції в порядку ст.316 КАС України підлягає залишенню без змін. Судові витрати розподіляються відповідно до ст.139 КАС України, якою передбачено, що при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа. При задоволенні позову суб`єкта владних повноважень з відповідача стягуються виключно судові витрати суб`єкта владних повноважень, пов`язані із залученням свідків та проведенням експертиз. Керуючись ст.ст.139, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, - ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу Одеської митниці залишити без задоволення, а рішення Одеського окружного адміністративного суду від 28 лютого 2025 року залишити без змін. Судові витрати за подання апеляційної скарги покласти на Одеську митницю. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня отримання судового рішення. Суддя-доповідач А.В. Крусян Судді О.А. Шевчук О.В. Яковлєв