Постанова Дніпровський апеляційний суд № 202/5200/24

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Провадження № 22-ц/803/2489/25 Справа № 202/5200/24 Суддя у 1-й інстанції - Доценко С. І. Суддя у 2-й інстанції - Космачевська Т. В. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 25 червня 2025 року м. Дніпро Дніпровський апеляційний суд у складі: головуючого судді Космачевської Т.В., суддів: Агєєва О.В., Халаджи О.В. за участю секретаря судового засідання Паромової О.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Дніпро апеляційну скаргу Донецької обласної прокуратури на заочне рішення Індустріального районного суду міста Дніпропетровська від 11 листопада 2024 року в цивільній справі номер 202/5200/24 за позовом керівника Слов`янської окружної прокуратури Рейпольського Олексія Олексійовича в інтересах держави в особі Головного управління Держгеокадастру у Донецькій області до ОСОБА_1 про припинення права власності шляхом конфіскації 1/3 частки земельної ділянки та визнання права власності на 1/3 частки земельної ділянки, В С Т А Н О В И В: В квітні 2024 року до Індустріального районного суду міста Дніпропетровська звернувся керівник Слов`янської окружної прокуратури в інтересах держави в особі Держгеокадастру у Донецькій області з позовом до ОСОБА_1 про припинення права власності шляхом конфіскації 1/3 частки земельної ділянки та визнання права власності на 1/3 частку земельної ділянки, обґрунтовуючи позовні вимоги тим, що відповідачка ОСОБА_1 , яка є громадянкою російської федерації, на підставі свідоцтва про право на спадщину від 09 грудня 2016 року отримала право власності на 1/3 частку земельної ділянки площею 0,22 га у Донецькій області, призначеної для сільськогосподарського виробництва. Це право було зареєстровано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно. На момент набуття права власності вона мала паспорт громадянина РФ та проживала у Санкт-Петербурзі. За даними ДМС України Дерев`янко не зверталася для отримання українських документів. Оскільки вона як іноземна громадянка не відчужила свою частку землі протягом року (до 09 грудня 2017 року), право власності підлягає припиненню через конфіскацію за рішенням суду. Позивач просив суд конфіскувати на користь держави 1/3 частку земельної ділянки сільськогосподарського призначення громадянки російської федерації ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з кадастровим номером 1423055700:04:000:1380, загальною площею 0,22 га із цільовим призначенням для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, розташовану за адресою: за межами населеного пункту смт Зарічне Лиманскої територіальної громади Краматорського району Донецької області шляхом припинення права власності, відомості про яку зареєстровані в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень 09.12.2016 року за №17939859, та визнати право власності за державою в особі Головного управління Держгеокадастру у Донецькій області. Заочним рішенням Індустріального районного суду міста Дніпропетровська від 11 листопада 2024 року позов керівника Слов`янської окружної прокуратури Рейпольського Олексія Олексійовича в інтересах держави в особі Головного управління Держгеокадастру у Донецькій області до ОСОБА_1 про припинення права власності шляхом конфіскації 1/3 частки земельної ділянки та визнання права власності на 1/3 частку земельної ділянки - задоволено частково. Припинено право власності ОСОБА_1 , громадянки російської федерації, на 1/3 частку земельної ділянки сільськогосподарського призначення з кадастровим номером 1423055700:04:000:1380, загальною площею 0,22 га із цільовим призначенням для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, розташовану за адресою: за межами населеного пункту смт Зарічне Лиманскої територіальної громади Краматорського району, Донецької області (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1112674314230), (реєстраційний номер в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень № 17939859 від 09.12.2016 року) шляхом конфіскації у порядку, визначеному ч. 4 ст. 145 Земельного кодексу України. В іншій частині позову відмовлено. Стягнуто з ОСОБА_1 , громадянки російської федерації, на користь Донецької обласної прокуратури витрати зі сплати судового збору у розмірі 2271,00 грн. Із вказаним рішенням в частині залишених без задоволення позовних вимог не погодилась Донецька обласна прокуратура, подала апеляційну скаргу, просила апеляційний суд змінити рішення Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 11.11.2024 року у справі №202/5200/24 у резолютивній частині рішення слова «шляхом конфіскації у порядку, визначеному ч. 4 ст. 145 Земельного Кодексу України» замінити на «шляхом її конфіскації у власність держави в особі Головного управління Держгеокадастру у Донецькій області», стягнути з відповідачки судові витрати за подання позовної заяви (у частині, яка залишилася не стягнута) та апеляційної скарги. Доводами апеляційної скарги наведено, що рішення суду першої інстанції в оскаржуваній частині є таким, що постановлено із неправильним застосуванням норм матеріального права та порушенням норм процесуального права. Законом передбачений чіткий обов`язок іноземця чи особи без громадянства відчужити земельну ділянку сільськогосподарського призначення протягом одного року з дня набуття права власності на неї. Вказана норма є імперативною та не передбачає винятків. У випадку не відчуження такої земельної ділянки іноземцем чи особою без громадянства у встановлений законом строк, така земельна ділянка підлягає конфіскації на користь держави в особі Держгеокадастру. Проте, суд першої інстанції не врахував вказані положення закону, та залишив поза увагою те, що за діючим законодавством конфіскація майна проводиться на користь держави. В даній справі відсутні підстави вважати, що в разі набрання чинності судовим рішенням про припинення права власності відповідачки на спірну земельну ділянку шляхом її конфіскації на користь держави, ГУ Держгеокадастру у Донецькій області не виконає свій обов`язок щодо продажу ділянок на земельних торгах та виплати ціни проданого (із вирахуванням витрат) колишньому власнику. У зв`язку із наведеним висновок суду, що конфісковане майно може бути передано за рішенням суду у власність держави тільки у разі, якщо воно не буде продано на торгах, не відповідає діючому законодавству, а твердження про недотримання державою в особі уповноваженого органу принципів Конвенції щодо дотримання справедливої рівноваги між інтересами суспільства та правами власника є передчасним і відноситься не до позовних вимог, а до питань належного виконання судового рішення. Від інших учасників справи відзив в письмовій формі на апеляційну скаргу до апеляційного суду не надійшов. Відповідно до частини 3 статті 360 ЦПК України відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції. В судовому засіданні апеляційного суду прокурор Васильєв О.І. доводи апеляційної скарги підтримав, просив апеляційну скаргу задовольнити, рішення суду першої інстанції змінити. Відповідачка ОСОБА_1 в судове засідання апеляційного суду не з`явилась, про дату, час та місце розгляду справи повідомлена належним чином (а.с. 120, 121). Відповідно до ч. 2 ст. 372 ЦПК України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи. Тому апеляційний суд вважає можливим розглянути справу за відсутністю відповідачки. Заслухавши суддю доповідача, прокурора, дослідивши матеріали справи, перевіривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав. Відповідно до ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Відповідно до статей 13 і 81 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Відповідно до вимог ч. 1, 2, 5 ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Судом встановлено і це вбачається з матеріалів цивільної справи, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , яка є громадянкою РФ, на підставі свідоцтва про право на спадщину за законом, серія та номер 3996 від 09.12.2016 року, виданого державним нотаріусом Лиманської державної нотаріальної контори Семеновою І.М., набула право власності на 1/3 частку земельної ділянки з кадастровим номером 1423055700:04:000:1380, загальною площею 0,22 га, із цільовим призначенням для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, розташовану на території Донецької області Краснолиманського району за межами населеного пункту смт Кіровськ (на теперішній час за межами смт Зарічне, Лиманська міська територіальна громада Краматорського району Донецької області) (а.с. 21-23). Відповідно до інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно щодо об`єкта нерухомого майна від 22.11.2023 року ОСОБА_1 09.12.2016 року зареєструвала право власності на 1/3 частку вказаної земельної ділянки в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно (а.с. 16-18). Згідно з інформаційною довідкою з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 20.02.2024 року щодо суб`єкта та копії свідоцтва про право спадщину за законом ОСОБА_1 станом на дату набуття права власності на вказану 1/3 частку земельної ділянки була громадянкою російської федерації (паспорт громадянина російської федерації для виїзду за кордон серія та номер НОМЕР_1 , виданий 10.06.2010, видавник ФМС 78037) та зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 (а.с. 19-20). Також, факт того, що ОСОБА_1 на момент набуття права власності мала громадянство іншої держави підтверджується її заявою про надання відомостей з Державного земельного кадастру (а.с. 24). Відповідно до інформації Головного управління Державної міграційної служби України в Донецькій області №1401.3.1.1-6424/14.3-23 від 12.12.2023 року ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , за наявними обліками ГУ ДМС у Донецькій області, згідно з базою даних ЄІАС УМП ДМС України з питань оформлення паспорта громадянина України, паспорта громадянина України для виїзду за кордон, посвідок на тимчасове та постійне проживання не зверталася (а.с. 28). Таким чином, ОСОБА_1 яка є іноземною громадянкою, у грудні 2016 року зареєструвала за собою право власності на 1/3 частку земельної ділянки сільськогосподарського призначення та упродовж року добровільно її не відчужила (кінцевий строк сплив 09.12.2017 року). Задовольняючи частково позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з їх обґрунтованості саме в певному обсязі. Перевіряючи законність і обґрунтованість заочного рішення Індустріального районного суду міста Дніпропетровська від 11 листопада 2024 року в межах доводів та вимог апеляційної скарги, апеляційний суд виходить з наступного. Як передбачено частиною 5 статті 22 ЗК України землі сільськогосподарського призначення не можуть передаватись у власність іноземцям, особам без громадянства, іноземним юридичним особам та іноземним державам. Суб`єктами права приватної власності на землю відповідно до статті 80 ЗК України визначено громадян України та юридичних осіб. Проте, з урахуванням змісту частини другої статті 81 та інших норм ЗК України суб`єктами права приватної власності на землю визнаються також іноземні громадяни та особи без громадянства. Іноземці та особи без громадянства можуть набувати права власності на земельні ділянки відповідно до частини другої цієї статті у разі: а) придбання за договором купівлі-продажу, ренти, дарування, міни, іншими цивільно-правовими угодами; б) викупу земельних ділянок, на яких розташовані об`єкти нерухомого майна, що належать їм на праві власності; в) прийняття спадщини (частина 3 статті 81 ЗК України). За приписами частини 4 статті 81 ЗК України землі сільськогосподарського призначення, прийняті у спадщину іноземцями, а також особами без громадянства, протягом року підлягають відчуженню. Підставами припинення права власності на земельну ділянку є: конфіскація за рішенням суду; не відчуження земельної ділянки іноземними особами та особами без громадянства у встановлений строк у випадках, визначених цим Кодексом ( п.п. «д», «е» ч. 1 ст. 140 ЗК України). Примусове припинення прав на земельну ділянку у відповідності до п.п. «в» ч. 1 ст. 143 ЗК України здійснюється у судовому порядку у разі конфіскації земельної ділянки. Якщо до особи переходить право власності на земельну ділянку, яка за цим Кодексом не може перебувати в її власності, ця ділянка підлягає відчуженню її власником протягом року з моменту переходу такого права. У випадках, коли земельна ділянка цією особою протягом встановленого строку не відчужена, така ділянка підлягає примусовому відчуженню за рішенням суду. Частиною першою статті 348 ЦК України встановлено, що якщо з підстав, що не були заборонені законом, особа набула право власності на майно, яке за законом, який був прийнятий пізніше, не може їй належати, це майно має бути відчужене власником протягом строку, встановленого законом. Якщо майно не відчужене власником у встановлені законом строки, це майно з урахуванням його характеру і призначення за рішенням суду на підставі заяви відповідного органу державної влади підлягає примусовому продажу. У разі примусового продажу майна його колишньому власникові передається сума виторгу з вирахуванням витрат, пов`язаних з відчуженням майна. Якщо майно не було продане, воно за рішенням суду передається у власність держави. У цьому разі колишньому власникові майна виплачується сума, визначена за рішенням суду. Відповідно до частини другої статті 264 ЦПК України при ухваленні рішення суд не може виходити за межі позовних вимог. Судом встановлено, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , яка є громадянкою РФ, на підставі свідоцтва про право на спадщину за законом, серія та номер 3996 від 09.12.2016 року, виданого державним нотаріусом Лиманської державної нотаріальної контори Семеновою І.М., набула право власності на 1/3 частку земельної ділянки з кадастровим номером 1423055700:04:000:1380, загальною площею 0,22 га, із цільовим призначенням для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, розташовану на території Донецької області, Краснолиманського району за межами населеного пункту смт Кіровськ (на теперішній час за межами смт Зарічне, Лиманська міська територіальна громада Краматорського району Донецької області). Відповідно до інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно щодо об`єкта нерухомого майна від 22.11.2023 року ОСОБА_1 09.12.2016 року зареєструвала право власності на 1/3 частку вказаної земельної ділянки в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно. Згідно з інформаційною довідкою з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 20.02.2024 року щодо суб`єкта та копії свідоцтва про право спадщину за законом ОСОБА_1 станом на дату набуття права власності на вказану 1/3 частку земельної ділянки була громадянкою російської федерації (паспорт громадянина російської федерації для виїзду за кордон серія та номер НОМЕР_1 , виданий 10.06.2010, видавник ФМС 78037) та зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 . Відповідно до інформації Головного управління Державної міграційної служби України в Донецькій області №1401.3.1.1-6424/14.3-23 від 12.12.2023 року ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , за наявними обліками ГУ ДМС у Донецькій області, згідно з базою даних ЄІАС УМП ДМС України з питань оформлення паспорта громадянина України, паспорта громадянина України для виїзду за кордон, посвідок на тимчасове та постійне проживання не зверталася. Отже, ОСОБА_1 яка є іноземною громадянкою, у грудні 2016 року зареєструвала за собою право власності на 1/3 частку земельної ділянки сільськогосподарського призначення та упродовж року добровільно її не відчужила (кінцевий строк сплив 09.12.2017 року). За таких обставин, виходячи з наведеного, суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що оскільки відповідачкою ОСОБА_1 , яка є іноземною громадянкою, протягом року з часу реєстрації права власності спірна земельна ділянка не відчужена, право власності на неї слід припинити примусово шляхом їх конфіскації. Проте, ухвалюючи рішення, суд першої інстанції не звернув уваги на те, що позов не містив вимоги про ухвалення рішення про продаж конфіскованої земельної ділянки у порядку, визначеному ч. 4 ст. 145 Земельного кодексу України, а містив вимогу про її конфіскацію на користь держави. Доводи апеляційної скарги з цього питання є такими, що заслуговують на увагу. Отже, оскільки позов не містив вимоги про ухвалення рішення про продаж конфіскованої земельної ділянки у порядку, визначеному ч. 4 ст. 145 Земельного кодексу України, тому у цій частині рішення суду першої інстанції підлягає зміні із виключенням у резолютивній частині словосполучення «у порядку, визначеному ч. 4 ст. 145 Земельного кодексу України», а також доповненням після слів «шляхом її конфіскації» словосполученням: «на користь держави», як вимагає позовна заява. Відповідно до ст. 141 ЦПК України, з ОСОБА_1 на користь Донецької обласної прокуратури підлягає до стягнення судовий збір в апеляційній інстанції у розмірі 4542,00 грн. Керуючись статтями 367, 374, 376, 381, 382 ЦПК України, - П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу Донецької обласної прокуратури задовольнити частково, заочне рішення Індустріального районного суду міста Дніпропетровська від 11 листопада 2024 року змінити, виклавши другий абзац резолютивної частини наступним чином: Припинити право власності ОСОБА_1 , громадянки російської федерації, ІНФОРМАЦІЯ_1 (РНОКПП НОМЕР_2 ), яка зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 , на 1/3 частку земельної ділянки сільськогосподарського призначення з кадастровим номером 1423055700:04:000:1380, загальною площею 0,22 га із цільовим призначенням для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, розташовану за адресою: за межами населеного пункту смт Зарічне Лиманскої територіальної громади Краматорського району Донецької області (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1112674314230), (реєстраційний номер в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень №17939859 від 09.12.2016 року) шляхом конфіскації на користь держави. В інший частині рішення залишити без змін. Стягнути з ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 ) на користь Донецької обласної прокуратури судовий збір за подання апеляційної скарги в розмірі 4542,00 грн. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Повне судове рішення складено 30 червня 2025 року. Судді: