Постанова Кропивницький апеляційний суд № 392/1125/24

ПОСТАНОВА Іменем України 25 червня 2025 року м. Кропивницький справа № 392/1125/24 провадження № 22-ц/4809/1031/25 Кропивницький апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати у цивільних справах: Мурашка С. І. (головуючий, суддя-доповідач), Єгорової С. М., Карпенка О. Л., за участі секретаря Бойко В. В., учасники справи: позивач ОСОБА_1 , відповідач ОСОБА_2 , розглянув в порядку спрощеного позовного провадження у відкритому судовому засіданні в м. Кропивницькому цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Маловисківського районного суду Кіровоградської області від 27 березня 2025 року у складі судді Бадердінової А. В. і В С Т А Н О В И В: Короткий зміст вимог позовної заяви В липні 2024 року ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до ОСОБА_2 та просила: -визнати недостовірною та такою, що порушує права ОСОБА_1 на повагу до її гідності, честі та недоторканості, ділової репутації інформацію, розповсюджену ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у соціальній мережі «Facebook» та у групі «Безпечна Мала Виска» месенджера «Telegram» наступного змісту: «Доброго вечора!!! ОСОБА_3 жителі МВ!!! Ось ця падаль, міняє крадені речі на горілку і інші речі споживання. Все вже доведено, всі крадені речі поліція знайшла у цієї мерзоти… невіть те що в дитини було на могилі. МВ повинна знати своїх героїв в рило.»; -зобов`язати ОСОБА_2 спростувати поширену недостовірну інформацію відносно ОСОБА_1 , шляхом публікування посту у соціальній мережі «Facebook» на у групі « ІНФОРМАЦІЯ_2 » месенджера «Telegram» наступного дня після набрання рішенням суду законної сили, наступного тексту спростування: « ОСОБА_4 , поширювались недостовірні та неправдиві відомості відносно ОСОБА_1 , а саме те, що вона міняє крадені речі на горілку і інші речі споживання. Все вже доведено, всі крадені речі поліція знайшла у цієї мерзоти… навіть те що в дитини було на могилі…»; -стягнути з ОСОБА_2 на свою користь 40 000 грн моральної шкоди. Позовна заява мотивована тим, що 05.06.2024 між позивачем та відповідачем виник конфлікт з приводу того, що ОСОБА_5 викрав з подвір`я ОСОБА_2 садові прикраси та приніс у її двір. Після даного інциденту, ОСОБА_2 , яка зареєстрована в соціальній мережі «Facebook» під ім`ям « ІНФОРМАЦІЯ_3 », почала публікувати коментарі дописів ОСОБА_1 , розміщених у соціальній мережі «Facebook», якими розповсюджувала неправдиву інформацію принизливого характеру відносно неї. На думку позивача, ОСОБА_2 чинить на неї моральний тиск, завдає шкоди її репутації, тим самим займається незаконною діяльністю. Інформація щодо ОСОБА_1 була поширена відповідачем в соціальній мережі «Faccebook» та групі в месенджері « ІНФОРМАЦІЯ_4 » користувачами, яких є знайомі, родичі, сусіди, друзі позивача. Вказана відповідачем інформація є недостовірною, оскільки не відповідає дійсності, має негативний характер, не є оціночним судженням, а обов`язок доказування її достовірності покладається на відповідача. Оскільки поширення такої інформації порушує немайнові права на честь, гідність, ділову репутацію позивача, поширення неправдивої інформації свідчить про принизливе ставлення відповідача, що в свою чергу впливає на зниження цінності її особистості. Поширюючи інформацію відповідач створивла негативну соціальну оцінку в очах оточуючих, порушивши її честь, як наслідок, позивач звернулась до суду з відповідним позовом. Короткий зміст оскаржуваного рішення суду першої інстанції Рішенням Маловисківського районного суду Кіровоградської області від 27 березня 2025 року в задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про захист честі, гідності, репутації та відшкодування моральної шкоди відмовлено. Рішення суду мотивовано тим, що позивачем не додано належних і допустимих доказів на підтвердження того, що інформація була поширена саме відповідачем ОСОБА_2 та приналежність їй спірного допису, а також не додано доказів, які б містили персональні дані особи, за допомогою яких можна було б ідентифікувати автора публікацій, чи доказів, того, що позивач намагалася вставити (ідентифікувати) особу відповідача ОСОБА_2 в соціальних мережах. Короткий зміст вимог апеляційної скарги В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить скасувати рішення Маловисківського районного суду Кіровоградської області від 27 березня 2025 року та ухвалити нове, яким задовольнити позовні вимоги. Апеляційна скарга мотивована тим, що рішення суду першої інстанції є незаконним та необґрунтованим, у зв`язку з неповнотою встановлення та неправильністю обставин, які мають значення для справи, а також неправильного дослідження доказів та їх оцінки. Під час дослідження доказів судом першої інстанції не прийнято до уваги той факт, що під час проведення перевірки відділенням поліції № 1 (м. Мала Виска) Новоукраїнського районного відділу поліції Головного управління Національної поліції України в Кіровоградській області № 4433 від 07.06.2024 відповідачем були надані пояснення, в яких вона підтвердила факт того, що інформацію, яку просить спростувати позивач, було розміщено нею. Однак, суд першої інстанції прийняв до уваги усні пояснення ОСОБА_2 , в яких вона пояснила, що нею підписано пояснення, написані поліцейським, не уточнюючи їх змісту, оскільки перебувала в емоційному стані, у зв`язку з тим, що мобілізували її чоловіка. Позивач вважає, що дану позицію відповідача не можна розцінювати як правомірну підставу уникнення цивільно-правової відповідальності, оскільки поліцейський міг написати пояснення виключно зі слів ОСОБА_2 , а вона в свою чергу мала зачитати викладену інформацію та підтвердити ці дані своїм підписом. Відповідач чітко пам`ятала дату розповсюдження неправдивої інформації відносно ОСОБА_1 , проте, в судовому засіданні суду першої інстанції зазначила, що вона не зареєстрована у соціальній мережі «Facebook» і ніколи там не реєструвалась, при цьому, на акаунті в зазначеній соціальній мережі під ім`ям «LanaHarbuz» використовувались особисті фото відповідача саме для ідентифікації її особи. Крім того, судом першої інстанції не надано жодного значення тому, що відповідач поширила дописи принизливого характеру відносно позивача не тільки в соціальній мережі «Facebook», а і в групі «Безпечна Мала Виска» месенджеру « ОСОБА_6 ». Відзив на апеляційну скаргу Відзиву на апеляційну скаргу не надходило, що відповідно до ч. 3 ст. 360 ЦПК України не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції. Розгляд справи у судовому засіданні в суді апеляційної інстанції В судовому засіданні апеляційного суду ОСОБА_2 заперечувала проти доводів апеляційної скарги. ОСОБА_1 в судове засідання апеляційного суду не з`явилась, про дату, час і місце розгляду справи повідомлялась належним чином, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення з судовою повісткою, надіслала до суду заяву про розгляд справи без її участі. Відповідно до положень частини першої статті 372 ЦПК України суд апеляційної інстанції відкладає розгляд справи в разі неявки у судове засідання учасника справи, щодо якого немає відомостей про вручення йому судової повістки, або за його клопотанням, коли повідомлені ним причини неявки буде визнано судом поважними. Оскільки позивач про дату, час і місце розгляду справи повідомлена належним чином, суд вирішив розглядати справу без участі осіб, які не з`явилися, що відповідає положенням ст. 372 ЦПК України. Позиція апеляційного суду щодо апеляційної скарги Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість судового рішення у встановлених статтею 367 ЦПК України межах, суд вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з огляду на таке. Фактичні обставини справи, встановлені судом першої інстанції Судом першої інстанції встановлено, що згідно відповіді начальника ВП №1 (м. Мала Виска) Новоукраїнського РВП ГУНП в Кіровоградській області №2510/113-1-24 від 11.06.2024 наданій ОСОБА_1 , остання звернулася до ВП №1 (м. Мала Виска) Новоукраїнського РВП ГУНП в Кіровоградській області з приводу того, що її сусіди в Інтернеті пишуть відносно неї непристойні речі. Під час проведення перевірки, ВП №1 (м. Мала Виска) Новоукраїнського РВП ГУНП в Кіровоградській області встановлено, що 05.06.2024 між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 виник конфлікт з приводу того, що ОСОБА_5 викрав у ОСОБА_2 садові прикраси та приніс до дому. Після чого, ОСОБА_2 розмістила в соціальній мережі інтернет «Facebook» пост, де вказала, що ОСОБА_1 обмінює викрадені речі на горілку. ОСОБА_2 пояснила, що вона дійсно 06.06.2024 в соціальній мережі інтернет «Фейсбук» розмістила пост з інформацією про те, що ОСОБА_1 обмінює викрадені речі на горілку, які їй приносять люди для того, якщо в когось, щось пропаде то щоб знали де шукати. ОСОБА_2 , зазначила, що до даної ситуації її чоловік ніякого відношення не має. Враховуючи вище викладене у даному випадку відсутні ознаки будь якого кримінального чи адміністративного правопорушення. Крім того, судом першої інстанції досліджено фото копії скриншотів текстових повідомлень, з фотозображенням та написом «LanaHarbuz», з прикріпленим фото позивача ОСОБА_1 з повідомленням такого змісту: «Доброго вечора!!! Шановні жителі МВ!!! Ось ця падаль, міняє крадені речі на горілку і інші речі споживання. Все вже доведено, всі крадені речі поліція знайшла у цієї мерзоти... навіть те, що в дитини було на могилі. MB повинна знати своїх героїв в рило.»; «Ну по твоїм подвигам видно, що ти тварина розраховуєш тільки на себе»; «У мене є каченя, можете приїхати зі своїм другом і вкрасти»; « ОСОБА_7 у людей і собі такий зробиш»; «Словами жопу свою від суду не спасеш»; «Сонька золота ручка, ти як раз і проживаєш для себе, а тільки за чужий рахунок»; «Чим тихіший омут, тим страшніші чорти у ньому!!! Це якраз про тебе!!!». Мотиви, з яких виходить апеляційний суд, та застосовані норми права Статтею 34 Конституції України кожному гарантується право на свободу думки і слова, на вільне вираження своїх поглядів і переконань. Згідно із статтею 3 Конституції України людина, її життя і здоров`я, честь і гідність визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю. Відповідно до статті 32 Конституції України кожному гарантується судовий захист права спростовувати недостовірну інформацію про себе і членів своєї сім`ї та права вимагати вилучення будь-якої інформації, а також право на відшкодування матеріальної і моральної шкоди, завданої збиранням, зберіганням, використанням та поширенням такої недостовірної інформації. Статтею 201 ЦК України передбачено, що честь, гідність і ділова репутація є особистими немайновими благами, які охороняються цивільним законодавством. Згідно із статтями 297, 299 ЦК України кожен має право на повагу до його гідності та честі, на недоторканність своєї ділової репутації. Частиною першою статті 277 ЦК України встановлено, що фізична особа, особисті немайнові права якої порушено внаслідок поширення про неї та (або) членів її сім`ї недостовірної інформації, має право на відповідь, а також на спростування цієї інформації. Юридичним складом, наявність якого може бути підставою для задоволення позову про захист честі та гідності, спростування недостовірної інформації є сукупність таких обставин: а) поширення інформації, тобто доведення її до відома хоча б одній особі у будь-який спосіб; б) поширена інформація стосується певної фізичної чи юридичної особи, тобто позивача; в) поширення недостовірної інформації, тобто такої, яка не відповідає дійсності; г) поширення інформації, що порушує особисті немайнові права, тобто або завдає шкоди відповідним особистим немайновим благам, або перешкоджає особі повно і своєчасно здійснювати своє особисте немайнове право. Таким чином, у даній категорії справ позивачу першочергово слід довести сам факт поширення інформації, а потім встановити та вказати у позові автора інформаційного матеріалу - особу, яка його поширила, а також власника веб-сайту, на якому розміщений інформаційний матеріал. Під поширенням інформації слід розуміти: опублікування її у пресі, передання по радіо, телебаченню чи з використанням інших засобів масової інформації; поширення в мережі Інтернет чи з використанням інших засобів телекомунікаційного зв`язку; викладення в характеристиках, заявах, листах, адресованих іншим особам; повідомлення в публічних виступах, в електронних мережах, а також в іншій формі хоча б одній особі. У разі поширення оспорюваної інформації в мережі Інтернет належним відповідачем є автор відповідного інформаційного матеріалу та власник веб-сайта, особи яких позивач повинен установити та зазначити в позовній заяві (пункт 2 частини другої статті 119 ЦПК). Якщо автор поширеної інформації невідомий або його особу та/чи місце проживання (місцезнаходження) неможливо встановити, а також коли інформація є анонімною і доступ до сайта - вільним, належним відповідачем є власник веб-сайта, на якому розміщено зазначений інформаційний матеріал, оскільки саме він створив технологічну можливість та умови для поширення недостовірної інформації. Дані про власника веб-сайта можуть бути витребувані в адміністратора системи реєстрації та обліку доменних назв та адреси українського сегмента мережі Інтернет. Доменне ім`я facebook.com є приватним доменним іменем другого рівня в домені соm, який є загальним доменом верхнього рівня. Доменне ім`я facebook.com не відносяться до українського сегменту Інтернет. Адміністрування цих доменних імен в Україні не здійснюється. Згідно з Законом України «Про авторське право та суміжні права» власник веб-сторінки - це особа, яка є володільцем облікового запису, що використовується для розміщення веб-сторінки на веб-сайті, та управляє і/або розміщує електронну (цифрову) інформацію в межах такої веб-сторінки. Власник веб-сайту не є власником веб-сторінки, якщо останній володіє обліковим записом, що дозволяє йому самостійно, незалежно від власника веб-сайту розміщувати інформацію на веб-сторінці та управляти нею. Тобто законодавець окремо вирізняє власника веб-сайту (у даному випадку соціальної мережі) та власника веб-сторінки (акаунту), і це стосується й відповідальності за розміщення інформації в соціальних мережах. Таким чином, пред`являючи вимоги до певної особи та визначаючи її відповідачем у цій категорії прав, позивач має надати докази ідентифікації особи, яка буде відповідати за порушення його права та довести приналежність акаунту у соціальній мережі тій чи іншій фізичній особі. Аналогічних висновків дійшов Верховний Суд у постановах від 01 грудня 2021 року (справа № 310/6999/19-ц, провадження № 61-14120св21) та від 01 червня 2022 року (справа № 607/19370/20, провадження № 61-21309св21). Згідно зі статтею 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Частиною першою статті 80 ЦПК України визначено, що достатніми є докази, які в своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Відповідно до статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Матеріалами справи підтверджується, що згідно відповіді начальника ВП №1 (м. Мала Виска) Новоукраїнського РВП ГУНП в Кіровоградській області № 2510/113-1-24 від 11.06.2024 наданій ОСОБА_1 , остання звернулася до ВП № 1 (м. Мала Виска) Новоукраїнського РВП ГУНП в Кіровоградській області з приводу того, що її сусіди в Інтернеті пишуть відносно неї непристойні речі. Під час проведення перевірки, ВП № 1 (м. Мала Виска) Новоукраїнського РВП ГУНП в Кіровоградській області встановлено, що 05.06.2024 між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 виник конфлікт з приводу того, що ОСОБА_5 викрав у ОСОБА_2 садові прикраси та приніс до дому. Після чого, ОСОБА_2 розмістила в соціальній мережі інтернет «Фейсбук» пост, де вказала, що ОСОБА_1 обмінює викрадені речі на горілку. ОСОБА_2 пояснила, що вона дійсно 06.06.2024 в соціальній мережі інтернет «Фейсбук» розмістила пост з інформацією про те, що ОСОБА_1 обмінює викрадені речі на горілку, які їй приносять люди для того, якщо в когось, щось пропаде то щоб знали де шукати. ОСОБА_2 , зазначила, що до даної ситуації її чоловік ніякого відношення не має. Враховуючи вище викладене у даному випадку відсутні ознаки будь-якого кримінального чи адміністративного правопорушення (а. с. 11). Відповідно до копії скриншотів текстових повідомлень з мережі «Facebook» та месенджеру «Telegram», з фотозображеннями та написоми «Lana Harbuz» і «SvitLana», з прикріпленим фото позивача ОСОБА_1 , розміщено повідомлення такого змісту: «Доброго вечора!!! ОСОБА_3 жителі МВ!!! Ось ця падаль, міняє крадені речі на горілку і інші речі споживання. Все вже доведено, всі крадені речі поліція знайшла у цієї мерзоти... навіть те, що в дитини було на могилі. MB повинна знати своїх героїв в рило.»; «Ну по твоїм подвигам видно, що ти тварина розраховуєш тільки на себе»; «У мене є каченя, можете приїхати зі своїм другом і вкрасти»; « ОСОБА_7 у людей і собі такий зробиш»; «Словами жопу свою від суду не спасеш»; «Сонька золота ручка, ти як раз і проживаєш для себе, а тільки за чужий рахунок»; «Чим тихіший омут, тим страшніші чорти у ньому!!! Це якраз про тебе!!!»; «Доброго вечора!!!! ОСОБА_3 жителі МВ (а.с. 12-24). На обґрунтування доводів позову ОСОБА_1 вказувала, що недостовірну інформацію відносно неї розповсюдила саме відповідач ОСОБА_2 через належні їй сторінки у соціальній мережі «Facebook»та акаунту в меменджері «Telegram». Суд враховує, що соціальна мережа «Facebook» та месенджер «Telegram» при реєстрації сторінки або акаунта не вимагають ідентифікацію особи згідно із особистими документами та є соціальними, загальнодоступними мережами, де будь-хто, без ідентифікації особи може створити будь-яку сторінку, під будь-яким (в тому числі вигаданим) іменем, публікувати тексти, коментарі, копіювати і зберігати на власних пристроях фото осіб з інших сторінок чи акаунтів. Нанані позивачем скріншоти соціальної мережі «Facebook» та месенджера « ІНФОРМАЦІЯ_4 » не містять ідентифікуючих відомостей про те, хто є власником вказаних на них веб-сторінки та акаунта. Таким чином, зазначена позивачем сторінка у соціальній мережі «Facebook» та акаунт в месенджері «Telegram» не містять будь-яких фактичних даних, які б давали змогу ототожнити їх саме з відповідачем у цій справі ОСОБА_2 . Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що позивач в порядку статті 81 ЦПК України не надала належних та достовірних доказів того, що саме визначена нею у якості відповідача ОСОБА_2 є відповідальною за публікації у соціальній мережі «Facebook»та месенджері «Telegram» інформації, яку вона вважає недостовірною та просить спростувати, є автором цієї інформації та поширила її саме у соціальній мережі «Facebook» та месенджері «Telegram». Установивши, що позивачем не доведено, що відповідач є поширювачем оспорюваної інформації, суд першої інстанції дійшов правильного та обґрунтованого висновку про відмову в задоволенні позовних вимог. До схожих за змістом висновків дійшов Верховний Суд у постанові від 21 червня 2023 року у справі № 201/9683/18 (провадження № 61-3011св23). Суд відхиляє як безпідставні доводи апеляційної скарги про те, що судом першої інстанції не прийнято до уваги той факт, що під час проведення перевірки відділенням поліції відповідач підтвердила факт того, що інформацію, яку просить спростувати позивач, було розміщено нею, оскільки ці аргументи заявника спростовуються змістом відзиву на позовну заяву, у якому відповідач ОСОБА_2 вказаний факт заперечувала (а. с. 37-39). Розглядаючи спір, який виник між сторонами у справі, суд першої інстанції правильно визначився з характером спірних правовідносин та нормами матеріального права, які підлягають застосуванню, повно та всебічно дослідив наявні у справі докази і дав їм належну оцінку згідно зі статтями 76-78, 81, 89 ЦПК України, правильно встановив обставини справи, внаслідок чого ухвалив законне й обґрунтоване судове рішення, яке відповідає вимогам матеріального та процесуального права. Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів таінших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVINANDOTHERSv. UKRAINE, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року). Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги Доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального чи процесуального права, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення справи. За змістом ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Оскільки, суд першої інстанції ухвалив в судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін. Щодо судових витрат Відповідно до підпункту «в» пункту 4 частини першої статті 382 ЦПК України суд апеляційної інстанції повинен вирішити питання про розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції. Оскільки, апеляційну скаргу залишено без задоволення, підстав для нового розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з розглядом справи у суді першої інстанції, а також розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції, немає. Керуючись ст. ст. 374, 375, 376, 381-384 ЦПК України, суд У Х В А Л И В : Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення Маловисківського районного суду Кіровоградської області від 27 березня 2025 року без змін. Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення та може бути оскаржена протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту постанови в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду у випадках передбачених ст. 389 ЦПК України. Повний текст постанови складено 01.07.2025. Головуючий суддя С. І. Мурашко Судді С. М. Єгорова О. Л. Карпенко