Ухвала КЦС ВС № 203/4398/23

УХВАЛА 01 липня 2025 року м. Київ справа № 203/4398/23 провадження № 61-7702ск25 Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Коломієць Г. В. (суддя-доповідач), Гулька Б. І., Луспеника Д. Д. розглянув касаційну скаргу акціонерного товариства «Українська залізниця» на додаткове рішення Кіровського районного суду м. Дніпропетровська від 17 червня 2024 року та постанову Дніпровського апеляційного суду від 03 червня 2025 року у справі за позовом ОСОБА_1 до регіональної філії «Придніпровська залізниця» акціонерного товариства «Українська залізниця» про визнання протиправним та скасування наказу про притягнення до дисциплінарної відповідальності, ВСТАНОВИВ: У серпні 2023 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до регіональної філії «Придніпровська залізниця» акціонерного товариства «Українська залізниця» (далі - АТ «Укрзалізниця»), в якому просив суд визнати протиправним та скасувати наказ АТ «Укрзалізниця» № 289/н від 13 липня 2023 року про притягнення його до дисциплінарної відповідальності. Рішенням Кіровського районного суду м. Дніпропетровська від 12 жовтня 2023 року, залишеним без змін постановою Дніпровського апеляційного суду від 09 квітня 2024 року, позов ОСОБА_1 до АТ «Укрзалізниця» про визнання протиправним та скасування наказу про притягнення до дисциплінарної відповідальності задоволено. Визнано протиправним та скасовано наказ АТ «Укрзалізниця» № 289/н від 13 липня 2023 року про притягнення до дисциплінарної відповідальності головного інженера структурного підрозділу «Експлуатаційне вагонне депо Нижньодніпровськ-Вузол» регіональної філії «Придніпровська залізниця» АТ «Укрзалізниця» ОСОБА_1 щодо оголошення йому догани, відповідно до статті 147 КЗпП України. Стягнуто з АТ «Укрзалізниця» на користь ОСОБА_1 судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 1 073,60 грн. 03 червня 2024 року ОСОБА_1 звернувся до суду з заявою про ухвалення додаткового судового рішення про розподіл судових витрат у вигляді витрат на професійну правничу допомогу, в якій просив суд: - прийняти додаткове рішення про стягнення з АТ «Укрзалізниця» на користь ОСОБА_1 витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 9 000,00 грн. Додатковим рішенням Кіровського районного суду м. Дніпропетровська від 17 червня 2024 року, залишеним без змін постановою Дніпровського апеляційного суду від 03 червня 2025 року, заяву позивача про ухвалення додаткового судового рішення про розподіл судових витрат у вигляді витрат на професійну правничу допомогу у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до АТ «Укрзалізниця» про визнання протиправним та скасування наказу про притягнення до дисциплінарної відповідальності задоволено частково. Стягнуто з АТ «Укрзалізниця» на користь ОСОБА_1 витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 3 000,00 грн. У задоволенні іншої частини вимог заяви відмовлено. 10 червня 2025 року АТ «Укрзалізниця» через підсистему «Електронний суд» звернулося до Верховного Суду із касаційною скаргою на додаткове рішення Кіровського районного суду м. Дніпропетровська від 17 червня 2024 року та постанову Дніпровського апеляційного суду від 03 червня 2025 року (надійшла до суду 23 червня 2025 року), у якій, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, просило суд скасувати оскаржувані судові рішення, ухвалити нове про відмову у задоволенні заяви про ухвалення додаткового рішення. Касаційна скарга обґрунтована тим, що заявником має бути вчинено дві обов`язкові дії, а саме, до закінчення судових дебатів необхідно зробити заяву про відшкодування судових витрат, а в подальшому надати докази понесених витрат протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду. Зазначає, що судами попередніх інстанцій не було проаналізовано, що рішення про скасування дисциплінарного стягнення - це немайнове рішення, яке не потребує примусового виконання через виконавчу службу, а отже рішення є виконаним із моменту набрання законної сили судовим рішенням. Вказує, що суди попередніх інстанцій не встановили фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, чим порушили основний принцип законності та обґрунтованості судового рішення. Вивчивши касаційну скаргу та додані до неї матеріали, Верховний Суд дійшов висновку про відмову у відкритті касаційного провадження. Відповідно до частини третьої статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи. Частиною першою статті 394 ЦПК України передбачено, що одержавши касаційну скаргу, оформлену відповідно до вимог статті 392 цього Кодексу, колегія суддів у складі трьох суддів вирішує питання про відкриття касаційного провадження (про відмову у відкритті касаційного провадження). Відповідно до пункту 5 частини другої статті 394 ЦПК України якщо касаційна скарга подана на підставі пункту 1 частини другої статті 389 цього Кодексу, суд може визнати таку касаційну скаргу необґрунтованою та відмовити у відкритті касаційного провадження, якщо Верховний Суд уже викладав у своїй постанові висновок щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах, порушеного в касаційній скарзі, і суд апеляційної інстанції переглянув судове рішення відповідно до такого висновку. Перевіривши доводи касаційної скарги та дослідивши зміст оскаржуваного судового рішення, колегія суддів вважає, що у відкритті касаційного провадження у справі слід відмовити з таких підстав. Забезпечення права на апеляційний перегляд справи є однією з основних засад судочинства (пункт 8 частини другої статті 129 Конституції України). Згідно зі статтею 15 ЦПК України учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді як вид правничої допомоги здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом. Безоплатна правнича допомога надається в порядку, встановленому законом, що регулює надання безоплатної правничої допомоги. Пунктом 12 частини третьої статті 2 ЦПК України передбачено, що однією з основних засад (принципів) цивільного судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення. Відповідно до статті 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» договір про надання правової допомоги - це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору. Згідно з частиною восьмою статті 141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). До складу витрат на правничу допомогу включаються: гонорар адвоката за представництво в суді; інша правнича допомога, пов`язана з підготовкою справи до розгляду; допомога, пов`язана зі збором доказів; вартість послуг помічника адвоката; інша правнича допомога, пов`язана зі справою. Витрати на правничу допомогу визначаються сукупністю таких документів: договором про надання правничої допомоги та відповідними доказами щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу учасник справи має подати (окрім договору про надання правничої допомоги) детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом (для визначення розміру гонорару, що сплачений або підлягає сплаті) та опис здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат має бути співмірним зі складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт; обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи та репутацію сторони або публічним інтересом до справи. Згідно з положеннями частин п`ятої та шостої статті 137 ЦПК Україниу разі недотримання вимог співмірності, за клопотанням іншої сторони, суд може зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Отже зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони у разі, на її думку, недотримання вимог стосовно співмірності витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт. Суд, ураховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, власної ініціативи. Відповідно до частини другої статті 270 ЦПК України заяву про ухвалення додаткового рішення може бути подано до закінчення строку на виконання рішення. Судом апеляційної інстанції встановлено, що рішенням Кіровського районного суду м. Дніпропетровська від 12 жовтня 2023 року було задоволено позов ОСОБА_1 до АТ «Укрзалізниця» про визнання протиправним та скасування наказу про притягнення до дисциплінарної відповідальності, визнано протиправним та скасовано наказ АТ «Укрзалізниця» № 289/н від 13 липня 2023 року про притягнення до дисциплінарної відповідальності головного інженера структурного підрозділу «Експлуатаційне вагонне депо Нижньодніпровськ-Вузол» регіональної філії «Придніпровська залізниця» АТ «Укрзалізниця» ОСОБА_1 щодо оголошення йому догани, відповідно до статті 147 КЗпП України, стягнуто з АТ «Укрзалізниця» на користь ОСОБА_1 судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 1 073,60 грн. Постановою Дніпровського апеляційного суду 09 квітня 2024 року було залишено без задоволення апеляційну скаргу АТ «Укрзалізниця», а рішення Кіровського районного суду м. Дніпропетровська від 12 жовтня 2023 року без змін. У позовній заяві від 11 серпня 2023 року представник позивача - адвокат Хоменко А. С. вказав попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які позивач поніс і які очікує понести у зв`язку з розглядом справи, які складають, зокрема, 9 000,00 грн - витрати на правову допомогу. На підтвердження вказаних тверджень представник позивача надав суду копії: договору про надання правової допомоги № 21/07/23-ДН від 21 липня 2023 року, укладеного між АО «Приват юрист» в особі заступника керівника Хоменка А. С. та ОСОБА_1 , про надання адвокатським об`єднанням правової допомоги клієнту; акту прийому-передачі наданих послуг до договору про надання правової допомоги № 21/07/23-ДН від 21 липня 2023 року на суму 9 000,00 грн; квитанції від 21 липня 2023 року на суму 3 000,00 грн, за якою ОСОБА_1 вніс АО «Приват юрист» оплату у розмірі 3 000,00 грн на підставі договору про надання правової допомоги № 21/07/23-ДН від 21 липня 2023 року; ордера на надання правничої (правової) допомоги від 21 липня 2023 року, виданого на підставі договору про надання правової допомоги № 21/07/23-ДН від 21 липня 2023 року. За умовами договору, за послуги, що надаються адвокатським об`єднанням, клієнт сплачує адвокатському об`єднанню гонорар, остаточний розмір якого та порядок оплати встановлюється, згідно з актом приймання-передачі наданих послуг (пункт 3.1 розділу 3 договору). Витрати адвокатського об`єднання, понесені у зв`язку із виконанням доручень клієнту (поїздки, відрядження, поштові витрати, оплати державного мита та інші витрати) оплачуються клієнтом не пізніше наступного дня, згідно з виставленим адвокатським об`єднанням рахунком (який може бути як в усній, так і в письмовій формі) (пункт 3.3 розділу 3 договору). Відповідно до умов акту прийому-передачі наданих послуг до договору про надання правової допомоги № 21/07/23-ДН від 21 липня 2023 року, сторони за договором домовились, що вартість послуг за договором становить: 9 000,00 грн (пункт 1 акту). Сторони погодили надання та оплату таких юридичних послуг: надання консультації з правових питань, що стосуються трудового законодавства, - 1 година - 1 000,00 грн, підготовка та подача позовної заяви про визнання протиправним та скасування наказу АТ «Укрзалізниця» від 13 липня 2023 року № 289/н про притягнення до дисциплінарної відповідальності ОСОБА_1 - 8 годин - 8 000,00 грн, загалом - 9 000,00 грн (пункт 2 акту). Цей Акт прийому-передачі наданих послуг є підставою для їх оплати в порядку і строки, встановлені договором (пункт 4 акту). Оплата послуг за вказаним договором здійснюється в такому порядку: 3 000,00 грн сплачуються в день укладення договору, 3 000,00 грн сплачується до 21 серпня 2023 року, 3 000,00 грн сплачуються до 21 вересня 2023 року (пункт 5 акту). Цим актом сторони підтверджують, що відповідно до умов договору надання правової допомоги від 21 липня 2023 року роботу виконано (надано послуги) повністю, жодних претензій та зауважень щодо надання правової допомоги у сторін немає (пункт 6 акту). Спірні правовідносини між сторонами виникли з приводу відшкодування позивачу витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 9 000,00 грн. Суд апеляційної інстанції встановив, що ОСОБА_1 була надана у справі професійна правнича допомога адвокатом Хоменком М. М. на підставі договору про надання правової допомоги від 21 липня 2023 року. Як зазначив представник позивача, позивачу була надана правова допомога у справі №203/4398/23 на суму 9 000,00 грн, що підтверджується, зокрема, актом прийму-передачі наданих послуг, квитанцією на суму 3 000,00 грн. Дніпровський апеляційний суд взяв до умови договору, якими визначений порядок оплати послуг адвоката та положення акту прийому-передачі наданих послуг, за якими передбачено, що 3 000,00 грн сплачуються клієнтом у день укладення договору, тобто 21 липня 2023 року, 3 000,00 грн - до 21 серпня 2023 року, 3 000,00 грн - до 21 вересня 2023 року. Суди вірно звернули увагу на те, що на підтвердження сплати гонорару адвоката надано копію квитанції від 21 липня 2023 року у розмірі 3 000,00 грн. Проте не надано доказів дотримання ним умов договору та сплати витрат на правничу допомогу в іншій частині, тобто у розмірі 6 000,00 грн, з огляду на те, що в акті встановлено порядок їх сплати. Крім того, суд апеляційної інстанції вірно вказав, що справу було розглянуто судом першої інстанції - 12 жовтня 2023 року, а переглянуто судом апеляційної інстанції - 09 квітня 2024 року. Тобто ОСОБА_1 не був позбавлений права подати до суду докази сплати ним витрат на професійну правничу допомогу в іншій частині у розмірі 6 000,00 грн, в тому числі разом із заявою про ухвалення додаткового рішення від 03 червня 2024 року. Проте таких доказів подано не було, а усні пояснення представника позивача про те, що позивач дійсно сплатив ці грошові кошти у загальному розмірі 9 000,00 грн не є належним та допустимим доказом сплати позивачем цих коштів. Враховуючи те, що сторони договору про правову допомогу обумовили між собою порядок сплати гонорару адвоката, доказів дотримання якого у повному обсязі не надано. При цьому рішення суду не може ґрунтуватися на припущеннях. Процесуальним законодавством передбачено механізм зменшення розміру витрат на професійну правничу допомогу адвоката шляхом подання відповідного клопотання. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення розміру витрат на адвоката. Водночас у постанові від 25 липня 2023 року (справа № 340/4492/22, провадження №К/990/12857/23) Верховний Суд сформулював правову позицію, за змістом якої наявність/відсутність з боку іншої сторони заперечень проти відшкодування витрат на професійну правничу допомогу має значення виключно для вирішення питання про співмірність заявлених до відшкодування судових витрат на правову допомогу, однак не впливає на обов`язок суду при вирішенні питання про розподіл судових витрат на професійну правничу допомогу перевіряти заявлені витрати на відповідність іншим, окрім співмірності, критеріям. Такими критеріями є: дійсність витрат на правничу допомогу; їх необхідність; розумність їх розміру з урахуванням складності справи та фінансового стану учасників справи (постанова Верховного Суду від 01 грудня 2021 року у справі № 607/14338/19-ц, провадження № 61-19073св20). Відповідно до статті 19 Закону № 5076-VI видами адвокатської діяльності є, зокрема: - надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань; - складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру; - представництво інтересів фізичних осіб у судах під час здійснення цивільного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами; Адвокат може здійснювати інші види адвокатської діяльності, не заборонені законом. Таким чином, послуги, які не передбачені статтями 1, 19 Закону України від 05 липня 2012 року № 5076-VI «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» та не вимагають спеціальних юридичних знань і професійних навичок, не можуть бути віднесені до видів правової допомоги. Такого висновку дійшов Верховний Суд у постанові від 04 листопада 2019 року (справа № 9901/264/19, провадження №П/9901/264/19). Вирішенню питання про розподіл судових витрат передує врахування судом, зокрема, обґрунтованості та пропорційності розміру таких витрат до предмета спору, значення справи для сторін. При цьому принципи обґрунтованості та пропорційності розміру таких витрат до предмета спору повинні розглядатися, у тому числі, через призму принципу співмірності, який, як уже зазначалося вище, включає такі критерії: складність справи та виконаних робіт (наданих послуг); час, витрачений на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсяг наданих послуг та виконаних робіт; ціна позову та (або) значення справи для сторони. Крім того, врахування таких критеріїв не ставиться законодавцем у залежність від результату розгляду справи. Зокрема, при визначенні суми компенсації витрат, понесених на професійну правничу допомогу, необхідно досліджувати на підставі належних та допустимих доказів обсяг фактично наданих адвокатом послуг і виконаних робіт, кількість витраченого часу, розмір гонорару, співмірність послуг категоріям складності справи, витраченому адвокатом часу, об`єму наданих послуг, ціні позову та (або) значенню справи. При визначенні суми відшкодування витрат суд повинен виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Аналогічний висновок міститься, зокрема, у постанові Верховного Суду від 28 вересня 2023 року у справі 686/31892/19. Верховний Суд не бере до уваги посилання заявника у касаційній скарзі на те, що позивач не подав заяву про винесення додаткового рішення про відшкодування витрат на правничу допомогу протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, а тому, на думку заявника, не має права на відшкодування витрат на правничу допомогу, виходячи з наступного. Так, відповідно до частини восьмої статті 141 ЦПК України, розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду. Посилання заявника в касаційній скарзі на те, що позивач не дотримався п`ятиденного строку на подання заяви після ухвалення рішення суду, є невірним розумінням заявником норми закону - частини восьмої статті 141 ЦПК України, оскільки дана норма врегульовує не строк подання заяви про ухвалення додаткового рішення суду про відшкодування витрат на правничу допомогу, а строк подання сторонами доказів розміру витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи (договорів, рахунків тощо). Як встановлено судами попередніх інстанцій, попередній розрахунок суми судових витрат, які позивач поніс та докази таких витрат були подані ще під час подання позовної заяви, тобто до закінчення судових дебатів у справі, і ці докази знаходилися в матеріалах справи. При цьому суди врахували, що доказами підтверджується лише частина понесених позивачем витрат на правничу допомогу, і тому задовольнили заяву частково. Аналіз змісту касаційної скарги та оскаржуваного судового рішення свідчить про необґрунтованість касаційної скарги, оскільки Верховний Суд вже викладав у постанові висновок щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах, порушеного в касаційній скарзі, а суд апеляційної інстанції ухвалив судове рішення із врахуванням такого висновку, а тому у відкритті касаційного провадження слід відмовити. Відповідно до пункту 5 частини другої статті 394 ЦПК України у разі подання касаційної скарги на підставі пункту 1 частини другої статті 389 цього Кодексу суд може визнати таку касаційну скаргу необґрунтованою та відмовити у відкритті касаційного провадження, якщо Верховний Суд уже викладав у своїй постанові висновок щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах, порушеного в касаційній скарзі, і суд апеляційної інстанції переглянув судове рішення відповідно до такого висновку (крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку або коли Верховний Суд вважатиме за необхідне відступити від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах). Керуючись статтями 260, 394 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду,

УХВАЛИВ: У відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою акціонерного товариства «Українська залізниця» на додаткове рішення Кіровського районного суду м. Дніпропетровська від 17 червня 2024 року та постанову Дніпровського апеляційного суду від 03 червня 2025 року у справі за позовом ОСОБА_1 до регіональної філії «Придніпровська залізниця» акціонерного товариства «Українська залізниця» про визнання протиправним та скасування наказу про притягнення до дисциплінарної відповідальності відмовити. Копію ухвали та додані до скарги матеріали направити особі, яка подала касаційну скаргу. Ухвала оскарженню не підлягає. Судді: Г. В. Коломієць Б. І. Гулько Д. Д. Луспеник