Ухвала КЦС ВС № 210/2532/23

УХВАЛА 30 червня 2025 року м. Київ справа № 210/2532/23 провадження № 61-7609ск25 Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Шиповича В. В. (суддя - доповідач), Осіяна О. М., Синельникова Є. В., розглянув касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Дніпровського апеляційного суду від 24 лютого 2025 року та ухвалу Верховного Суду від 25 квітня 2025 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Рейвол» про стягнення заробітної плати, ВСТАНОВИВ: У травні 2023 року ОСОБА_1 звернулася до суду із позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Рейвол» (далі - ТОВ «Рейвол») про стягнення: заробітної плати у розмірі 34 620,25 грн, інфляційних втрат у розмірі 3 917,97 грн, 3% річних у розмірі 369,92 грн, відшкодування середнього заробітку за період затримки виплати заробітної плати по день ухвалення судового рішення у розмірі 22 828,46 грн, вихідної допомоги у розмірі 16 180,50 грн. Рішенням Дзержинського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 29 квітня 2024 року позов залишено без задоволення. Постановою Дніпровського апеляційного суду від 24 лютого 2025 року рішення Дзержинського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 29 квітня 2024 року скасовано та ухвалено нове судове рішення про часткове задоволення позову. Стягнуто з ТОВ «Рейвол» на користь ОСОБА_1 заборгованість із заробітної плати за період з червня 2022 року до 05 січня 2023 року у розмірі 2 490,25 грн, середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні за період з 06 січня 2023 року до 06 липня 2023 року - 2 060,40 грн, інфляційні втрати - 281,79 грн, 3 % річних - 64,04 грн, а усього - 4 896,48 грн. Вирішено питання про розподіл судових витрат. У квітні 2025 року ОСОБА_1 звернулась до Верховного Суду із касаційною скаргою на постанову Дніпровського апеляційного суду від 24 лютого 2025 року. Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 25 квітня 2025 року (провадження № 61-4787ск25) відмовлено у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Дніпровського апеляційного суду від 24 лютого 2025 року у справі № 210/2532/23. 19 червня 2025 року ОСОБА_1 повторно подала касаційну скаргу на постанову Дніпровського апеляційного суду від 24 лютого 2025 року. У касаційній скарзі заявниця вказує про свою незгоду з ухвалою Верховного Суду від 25 квітня 2025 року та необхідність її скасування. За змістом пункту 3 частини другої статті 394 ЦПК України суд відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо є ухвала про відмову у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою цієї особи на це саме судове рішення. Отже, з огляду на імперативні положення пункту 3 частини другої статті 394 ЦПК України, за наявності ухвали Верховного Суду від 25 квітня 2025 року про відмову у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 , не може бути відкрито касаційне провадження за повторними касаційними скаргами тієї самої особи на ті самі судові рішення. Щодо оскарження ухвали Верховного Суду від 25 квітня 2025 року, якою було відмовлено у відкритті касаційного провадження колегія суддів дійшла таких висновків. Згідно зі статтею 129 Конституції України та статей 2, 17 ЦПК України однією з основних засад цивільного судочинства є забезпечення апеляційного перегляду справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення. Відповідно до статті 25 ЦПК України Верховний Суд переглядає у касаційному порядку судові рішення, ухвалені судами першої та апеляційної інстанцій. Судові рішення, які можуть бути оскаржені в касаційному порядку зазначені у частині першій статті 389 ЦПК України, згідно з якою учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити у касаційному порядку: 1) рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи та постанову суду апеляційної інстанції, крім судових рішень, визначених у частині третій цієї статті; 2) ухвали суду першої інстанції, вказані у пунктах 3, 6, 7, 15, 16, 22, 23, 27, 28, 30, 32 частини першої статті 353 цього Кодексу, після їх перегляду в апеляційному порядку; 3) ухвали суду апеляційної інстанції про відмову у відкритті або закриття апеляційного провадження, про повернення апеляційної скарги, про зупинення провадження, щодо забезпечення позову, заміни заходу забезпечення позову, щодо зустрічного забезпечення, про відмову ухвалити додаткове рішення, про роз`яснення рішення чи відмову у роз`ясненні рішення, про внесення або відмову у внесенні виправлень у рішення, про повернення заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами, про відмову у відкритті провадження за нововиявленими або виключними обставинами, про відмову в задоволенні заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами, про заміну сторони у справі, про накладення штрафу в порядку процесуального примусу, окремі ухвали. Отже, згідно з чинним ЦПК України ухвали Верховного Суду, постановлені ним як судом касаційної інстанції, не належать до судових рішень, які можуть бути оскаржені в касаційному порядку. Постановляючи ухвалувід 25 квітня 2025 року, Верховний Суд вказав, що вона оскарженню не підлягає. Керуючись пунктом 3 частини другої статті 394 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

УХВАЛИВ: Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Дніпровського апеляційного суду від 24 лютого 2025 року та ухвалу Верховного Суду від 25 квітня 2025 року у справі № 210/2532/23. Копію ухвали про відмову у відкритті касаційного провадження та додані до скарги матеріали направити особі, яка подала касаційну скаргу - ОСОБА_1 . Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає. Судді:В. В. Шипович О. М. Осіян Є. В. Синельников