Постанова Закарпатський апеляційний суд № 305/2931/24

Справа № 305/2931/24 П О С Т А Н О В А Іменем України 20 червня 2025 року м. Ужгород Колегія суддів Судової палати у цивільних справах Закарпатського апеляційного суду в складі: головуючого судді: Собослоя Г.Г., суддів Джуги С.Д., Мацунича М.В., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження за правилами письмового провадження, без проведення судового засідання та без повідомлення учасників справи апеляційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якого діє представник - адвокат Петрецький Сергій Іванович, на рішення Рахівського районного суду Закарпатської області від 23 січня 2025 року у справі № 305/2931/24 за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про збільшення розміру стягуваних аліментів, В С Т А Н О В И Л А : У вересні 2024 року ОСОБА_2 , в інтересах якої діяв представник - адвокат Телегазій В.І., звернулася до суду з позовом до ОСОБА_1 про збільшення розміру аліментів, які стягуються з відповідача на підставі рішення суду на утримання двох дітей, у твердій грошовій сумі з 1 600 гривень до 5 000 гривень на кожну дитину, але не менше 50% прожиткового мінімуму на дитину відповідного віку, щомісяця, до досягнення ними повноліття. В обґрунтування своїх позовних вимог зазначає, що 14.07.2007 уклала шлюб із відповідачем, 30.09.2019 шлюб було розірвано, від шлюбу у сторін народилося двоє неповнолітніх дітей - сини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . На підставі рішення Рахівського районного суду від 07.12.2018 по цивільній справі № 305/2026/18 з відповідача стягуються на її користь аліменти на утримання дітей щомісячно в твердій грошовій сумі по 1 600 гривень на дитину до досягнення дітьми повноліття, які відповідач сплачує належним чином. Стверджує, що її матеріальний стан погіршився, оскільки місце роботи не змінилося, сімейний стан не змінився, а з досягненням дітьми віку неповнолітніх осіб потреби останніх у матеріальному забезпеченні збільшились, про що відомо відповідачу, який періодично спілкується з дітьми телефоном. На даний час розмір аліментів фактично є мінімальним нормативно визначеним із урахуванням прожиткового мінімуму на 2024 рік на дитину від 6 до 18 років у розмірі 3 196 гривень. Відповідач працює за кордоном, є здоровою працездатною особою, отримує відповідну заробітну плату, тому має можливість сплачувати аліменти в розмірі 5 000 гривень на місяць на кожну дитину. Посилається на положення статей 180, 182, 192 Сімейного кодексу України. У відзиві на позов представник ОСОБА_1 адвокат Петрецький С.І. ствердив, що відповідач своєчасно та у повному обсязі сплачує аліменти згідно з рішенням суду, заборгованість відсутня, наявний розмір аліментів (1 600 гривень на місяць на одну дитину) є більшим за встановлений законом гарантований мінімальний розмір аліментів (1 598 гривень), підстави для зміни такого розміру відсутні, так як дохід відповідача є несистематичним та мінливим; він старається працювати на сезонних роботах, що не завжди забезпечує достатні надходження; не є фізичною особою-підприємцем, керівником чи власником жодного суб`єкта господарювання; проживає в Україні разом із батьками-пенсіонерами, 1956 та 1958 р.н., які потребують додаткового утримання; заявлений до стягнення розмір аліментів перевищує розмір мінімальної заробітної плати, що визначена в Україні, та в рази перевищує рекомендований розмір аліментів, визначений Сімейним кодексом України; хоча інші діти у відповідача і відсутні, він має проблеми зі здоров`ям, що також потребує фінансових витрат; позивачкою не доведено понесення нею щомісячних витрат на утримання спільних дітей; у Чеській Республіці відповідач не перебував у постійних трудових відносинах із певним роботодавцем, перебивається тимчасовими заробітками, депозитів не має, рівень доходів упав через війну та перенасиченість ринку праці в Чеській Республіці трудовим ресурсом із України; відповідач не має жодної освіти, що дала б йому можливість працевлаштуватись на роботу, яка потребує кваліфікованих робітників, в Україні є лише перспектива бути працевлаштованим на мінімальну заробітну плату, яка складає 8 000 грн, а заявлений до збільшення загальний розмір аліментів складає 10 000 грн, при тому, що відповідно до ч. 3 ст. 70 Закону України «Про виконавче провадження» він не повинен перевищувати 50 відсотків заробітної плати особи. Відповідач бере дієву участь в утриманні дітей, однак згоден на збільшення розміру аліментів до 2 000 гривень на місяць на одну дитину. Жодних доказів на підтвердження наведених у відзиві відомостей представник відповідача не надав. Відповіді на відзив позивачка та її представник не подали, подали письмові пояснення, у яких значено, що наведені у відзиві відомості, зокрема щодо проживання відповідача на території України спільно з батьками-пенсіонерами, не підтверджені доказами. Рішенням Рахівського районного суду Закарпатської області від 23 січня 2025 року позов задоволено частково. Змінено розмір аліментів, визначений рішенням Рахівського районного суду Закарпатської області від 08.12.2018 у справі № 305/2026/18, та стягувати з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 аліменти на утримання двох дітей - синів ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 в твердій грошовій сумі по 3 500 гривень, але не менше 50% прожиткового мінімуму на дитину відповідного віку, щомісячно, на кожну дитину, до досягнення дітьми повноліття. Вирішено питання про судові витрати. Не погоджуючись із рішенням суду першої інстанції ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій ставиться питання про скасування рішення суду першої інстанції та ухвалення нового рішення, яким відмовити ОСОБА_2 в задоволенні позовних вимог. Доводи апеляційної скарги є аналогічні до викладених у відзиві на позовну заяву. Жодних доказів на підтвердження наведених у апеляційній скарзі доводів суду не надав. Згідно із вимогами ч. 1 ст. 369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи. Відповідно до ч. 13 ст. 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться. Враховуючи наведене, розгляд даної справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, без повідомлення учасників справи та без проведення судового засідання. Відповідно до ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи та обговоривши доводи апеляції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав. Стаття 15 ЦК Українизакріплює право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Будь-який сімейний спір стосовно дитини має вирішуватися з урахуванням та якнайкращим забезпеченням інтересів дитини. Згідно з ч. 1, 2 ст. 27 Конвенції ООН про права дитини, держава визнає право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини. Відповідно до ст. 8 Закону України від «Про охорону дитинства» кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку. Батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за створення умов, необхідних для всебічного розвитку дитини, відповідно до законів України. Згідно зі ст.141 СК України мати, батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов`язків щодо дитини. Судом встановлено, що сторони перебували у зареєстрованому шлюбі, який рішенням Рахівського районного суду від 30.09.2019 по справі № 305/2025/19 розірвано (а.с. 9-10). Від шлюбу у сторін народилися діти: ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується копією свідоцтва про народження серії НОМЕР_1 , виданого Виконавчим комітетом Великобичківської селищної ради Рахівського району Закарпатської області (а.с. 7) та ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , що підтверджується копією свідоцтва про народження серії НОМЕР_2 , виданого Виконавчим комітетом Великобичківської селищної ради Рахівського району Закарпатської області (а.с. 8) Рішенням Рахівського районного суду Закарпатської області від 07 грудня 2018 року (судова справа № 305/2026/18) з ОСОБА_1 стягуються аліменти в користь ОСОБА_2 на утримання синів у твердій грошовій сумі по 1 600 гривень, щомісячно, на кожну дитину до досягнення дітьми повноліття, починаючи з 30.10.2018 (а.с.11-12). Діти проживають разом з позивачкою та перебувають на її повному утриманні, що стверджується довідкою за № 1136, виданою виконкомом Великобичківської селищної ради 05.08.2024 та акту обстеження матеріально-побутових умов проживання ОСОБА_2 , складеного 06.08.2024 депутатом Великобичківської селищної ради Лілією Ільчук (а.с. 13, 14). Довідкою КНП «Великобичківська міська лікарня» Великобичківської селищної ради та копією трудової книжки позивачки стверджено, що та з 15.03.2017 працює в указаному підприємстві, спочатку реєстратором медичного поліклінічного відділення, з 07.08.2020 - завідувачем господарством господарсько-обслуговуючого відділу (а.с. 15-20). Відповідно до ст. 180 СК України батьки зобов`язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття. Згідно ч.3 ст.181 СК України, за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина. Частина перша статті 192 СК України передбачає, що розмір аліментів, визначений за рішенням суду або за домовленістю між батьками, може бути згодом зменшено або збільшено за рішенням суду за позовом платника або одержувача аліментів у разі зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров`я когось із них та в інших випадках, передбачених цим Кодексом. Згідно з п. 23 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 15 травня 2006 року №3 «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справи щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів» розмір аліментів, визначений судовим рішенням або за домовленістю між батьками, суд може змінити за позовом платника або одержувача аліментів у зв`язку зі зміною матеріального чи сімейного стану, погіршення чи поліпшення здоров`я когось із них. Тобто, стаття 192 СК України вказує на можливість зміни раніше встановленого розміру аліментів за наявності доведених в судовому порядку підстав, а саме: зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров`я когось із них та в інших випадках, передбачених цим Кодексом. При розгляді позовів, заявлених з зазначених підстав, застосуванню підлягає не тільки стаття 192 СК України, але й низка інших норм, присвячених обов`язку батьків утримувати своїх дітей (стаття 182 СК України «Обставини, які враховуються судом при визначенні розміру аліментів», стаття 183 СК України «Визначення розміру аліментів у частці від заробітку (доходу) матері, батька дитини», стаття 184 СК України «Визначення розміру аліментів у твердій грошовій сумі»). Розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини. Мінімальний розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку. Відповідно ст. 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2025 рік» прожитковий мінімум на дітей віком від 6 до 18 років: з 1 січня 2025 року 3196 грн. Згідно з абз. 4 п. 17 постанови Пленуму Верховного Суду України № 3 від 15 травня 2006 року «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів» розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж зазначений у ч. 2 ст. 182 СК України. Відповідно до ч.2 ст.150 СК України батьки зобов`язані піклуватись про здоров`я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток. Вирішуючи питання про зміну розміру аліментів, суд повинен враховувати загальні обставини, передбачені законом при визначенні розміру аліментів. Обов`язок утримувати дитину - це моральне і найважливіше правове зобов`язання батьків, яке виникає з моменту народження дітей і зберігається до досягнення ними повноліття. Відповідач зобов`язаний виконувати обов`язок по утриманню синів нарівні з позивачкою. Висновки Верховного Суду, викладені у постанові від 11 березня 2020 року у справі № 759/10277/18 (провадження 61-22317св19) зводяться до того, що інтереси дитини превалюють над майновим становищем платника аліментів. Отримувати підвищений мінімальний розмір аліментів - це безумовне право, визначене законом, яке захищається в судовому порядку саме в інтересах дитини. Ті обставини, що з віком потреби дитини зростають, що, в свою чергу, тягне постійне зростання витрат, зокрема, з боку матері, з якою проживає дитина, на її утримання, забезпечення освіти, гармонійного розвитку, медичного догляду та відпочинку дитини є загальновідомими та не потребують доказуванню. З врахуванням зазначеного, доведеним є факт, що матеріальне становище одержувача аліментів, як одна з умов, з якою пов`язується можливість збільшення розміру аліментів, змінилося, потреба в коштах для утримання і розвитку дитини істотно зросла, тому виникли підстави для вимоги до платника аліментів про збільшення їх розміру. З моменту присудження аліментів на дітей (2018 року) діти підросли і витрати на їх утримання значно зросли, відповідно матеріальне становище одержувача аліментів матері дитини, з якою проживає дитина погіршилися, відтак визначений судом розмір аліментів відповідає загальним засадам сімейних відносин - справедливості, розумності, моральності. З огляду на вищезазначене доводи апелянта про те, що позивачка не надала суду звіту про витрачання коштів, одержаних як аліментів з відповідача щодо цільового характеру використання коштів саме для потреб дітей не заслуговують на увагу, оскільки раніше визначений розмір аліментів у сумі 1600 грн не є значним, і не може забезпечити дитині навіть необхідні життєві потреби, оскільки саме на позивачку лягає основний тягар по утриманню та вихованню синів. Доводи апелянта, що він не має жодної освіти, що давало б йому можливість працевлаштуватися на роботу, яка потребує кваліфікованих робітників, і те, що його заробітки носять тимчасовий характер, а тому згідний сплачувати аліменти у розмірі 2000 гривень (як зазначено у відзиві на позовну заяву) щомісячно не заслуговують на увагу, оскільки дані обставини не спростовують обов`язку апелянта, як батька, який є молодою та працездатною особою щодо належного забезпечення своїх дітей. Крім того, визначений розмір аліментів і так є незначним. При цьому, як зазначено вище, спільні діти сторін проживають разом із матір`ю, відтак саме на неї лягає основний тягар по утриманню та вихованню дитини. Сам факт відсутності у одного з батьків можливості надавати певний розмір утримання своїй дитині не фігурує в переліку обставин, які враховуються судом при встановленні розміру аліментів. Така обставина не є підставою для звільнення батьків від обов`язку по утриманню дитини. Дана правова позиція міститься в постанові Верховного Суду від 23 грудня 2019 року у справі № 344/10971/16. При цьому, закон не містить вимоги визначення точного розміру аліментів суто як відповідного розміру прожиткового мінімуму на дитину, його половини чи іншої частини, відповідні розміри прожиткового мінімуму є не абсолютними величинами (базою) для визначення розміру аліментів, а можуть слугувати лише певним орієнтиром при вирішенні питання, яким суд не зв`язаний з огляду на фактичні обставини справи, динаміку дійсних витрат тощо. На переконання колегії суддів, з урахуванням фактичних обставин справи, реалій життя в Україні, які існують на час виникнення і вирішення спору, динаміки значення базового соціального стандарту та маючи на увазі забезпечення тривалого та достатньо стабільного матеріального утримання дітей аліменти у твердій грошовій сумі по 3500,00 грн на кожну дитину щомісячно узгоджуватимуться з вимогами закону, протягом тривалого часу забезпечуватимуть грошове утримання в розмірі, який відповідатиме інтересам дітей, покриватиме суттєву частину витрат на дітей і не порушуватимуть як законні інтереси платника аліментів, так і законні інтереси їх отримувача. Відтак, рішення суду першої інстанції правильне по суті і для його скасування чи зміни шляхом зменшення розміру присуджених аліментів до рівня, зазначеного відповідачем у відзиві, апеляційний суд підстав не вбачає. Доводи апеляції правильності по суті та справедливості рішення суду в цій частині не спростовують. Посилання відповідача на те, що судом не враховано, що він проживає з батьками пенсійного віку, які також потребують додаткового утримання, не беруться до уваги, оскільки батьки відповідача отримують пенсію і можуть забезпечити свої мінімально необхідні життєві потреби. Доводи того, що у апелянта є проблеми із здоров`ям є також голослівними та нічим не підтвердженні. Колегія суддів наголошує, що здійснюючи свої права та виконуючи обов`язки, батьки повинні передусім дбати про інтереси дитини (ст. 155 СК України). Європейський суд з прав людини у рішенні від 07.12.2006 у справі «Хант проти України» (Hunt v. Ukraine) (Заява № 31111/04) вказав на те, що між інтересами дитини та інтересами батьків повинна існувати справедлива рівновага і, дотримуючись такої рівноваги, особлива увага має бути до найважливіших інтересів дитини, які за своєю природою та важливістю мають переважати над інтересами батьків (п. 54). Таким чином, суд першої інстанції вірно встановив фактичні обставини справи, правильно застосував матеріальний закон, дотримався процедури розгляду справи та вирішив спір у відповідності з чинним законодавством. Рішення суду є законним та обґрунтованим і підстав для його зміни чи скасування немає. Доводи апеляційної скарги не спростовують вищенаведених висновків суду, а тому не заслуговують на увагу. Відповідно до ст.375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. З врахуванням наведеного, апеляційний суд дійшов до висновку про залишення апеляційної скарги без задоволення, а судового рішення суду першої інстанції без змін. Керуючись ст.ст. 374, 375, 381-384 ЦПК України, колегія суддів,- У Х В АЛ И Л А: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якого діє представник адвокат Петрецький Сергій Іванович, - залишити без задоволення. Рішення Рахівського районного суду Закарпатської області від 23 січня 2025 року - залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення може бути оскаржена до Верховного Суду. Повний текст судового рішення складено 20 червня 2025 року. Головуючий : Судді: