Постанова 4813 № 523/195/25

Номер провадження: 33/813/1186/25 Номер справи місцевого суду: 523/195/25 Головуючий у першій інстанції Шурупов В. В. Доповідач Сєвєрова Є. С. ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 30.06.2025 року м. Одеса Одеський апеляційний суд у складі судді Сєвєрової Є.С., за участю секретаря Малюти Ю.С., розглянув у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Суворовського районного суду м.Одеси від 28 лютого 2025 року у справі про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , за ч.1 ст. 130 КУпАП, встановив: Відповідно до протоколу про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 №199047, 17.12.2024 о 23:45 годині, ОСОБА_1 керував транспортним засобом, біля будинку №35 по вул. Південна дорога в м. Одесі, з явними ознаками наркотичного сп`яніння (зіниці очей, які не реагують на світло, незв`язне мовлення), - від проходження огляду на стан сп`яніння у встановленому законом порядку відмовився, що зафіксовано на відповідний носій інформації, чим порушив п.2.5 «Правил дорожнього руху». Постановою Суворовського районного суду м.Одеси від 28.02.2025 накладено на ОСОБА_1 адміністративне стягнення за вчинення правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, у вигляді штрафу на користь держави, у розмірі 1000 неоподаткованих мінімумів доходів громадян, тобто у розмірі 17000 (сімнадцять тисяч) гривень з позбавленням права керування транспортними засобами на строк 1 (один) рік. Стягнуто з ОСОБА_1 судовий збір на користь держави у розмірі 605 грн. 60 коп. Не погодившись з наведеною постановою суду, 06.05.2025 ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, у якій, посилаючись на її незаконність, просить суд поновити пропущений процесуальний строк на апеляційне оскарження постанови Суворовського районного суду м.Одеси від 28.02.2025, скасувати вказану постанову та провадження у справі закрити. Обґрунтовуючи поважність причини пропуску строку на апеляційне оскарження, ОСОБА_1 посилається на те, що в судовому засіданні не був присутній, справу розглянуто без нього. З матеріалами справи ознайомився та копію зазначеної постанови було отримано лише 30.04.2025. Апеляційна скарга обґрунтована тим, що судом першої інстанції невірно зазначено, що ОСОБА_1 керував мопедом, оскільки останній керував автомобілем. Наркотичні засоби не вживає та був тверезий, про що наголошував працівникам поліції, а також погодився на освідування на стан наркотичного сп`яніння, однак його прохання було проігноровано. Матеріали справи не містять доказів перебування у стані наркотичного сп`яніння, а також факту відмови від проходження освідування. Матеріали справи не містять доказів законності зупинки транспортного засобу. Працівник поліції, який зупинив транспортний засіб повідомив, що ОСОБА_1 перебуває в наркотичному сп`янінні та до початку здійснення відеофіксації запропоновував вирішити питання за винагороду, на що ОСОБА_1 відмовився, на що працівник поліції повідомив, що все одно покарає. В протоколі про адміністративне правопорушення не зазначено яким технічним засобом проводилась фіксація, на якому носії вона долучена до матеріалів справи та яким чином поліцейському надано доступ до відеозапису і як він його долучив до матеріалів справи, відеозапис є недопустимим доказом і при цьому наявності підстав визначених у ст. 35 ЗУ «Про Національну поліцію» для зупинки ОСОБА_1 керуючи автомобілем не підтверджується на відеозаписі, тобто зупинка є безпідставною. Направлення на огляд не було вручено ОСОБА_1 , та доказів відмови у його отриманні матеріали справи також не містять. В судове засідання ОСОБА_1 не з`явився, повідомлений про час та місце розгляду. Щодо клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження. Так, статтею 294 КУпАП передбачено, що постанова судді у справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржена протягом десяти днів з дня винесення постанови особою, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, її законним представником, захисником, потерпілим, його представником, а також прокурором у випадках, передбачених ч.5 ст. 7 та ч.1 ст. 287 цього Кодексу. Апеляційна скарга, подана після закінчення цього строку, повертається апеляційним судом особі, яка її подала, якщо вона не заявляє клопотання про поновлення цього строку, а також якщо у поновленні строку відмовлено. Пропущений особою строк на апеляційне оскарження поновляється судом лише за наявності належним чином мотивованого клопотання, у якому повинні бути викладені обставини, що слугували поважними причинами пропуску такого строку, а також обґрунтування того, в чому саме полягає поважність причин пропуску цього строку та яким саме чином такі обставини могли завадити особі оскаржити постанову суду в передбачений законом строк. Клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження обґрунтоване тим, що участі в розгляді справи в суді першої інстанції не приймав. З матеріалами справи ознайомився та отримав копію оскаржуваної постанови лише 30.04.2025. З апеляційною скаргою ОСОБА_1 звернувся 06.05.2025 (а.с.26). За таких обставин, ОСОБА_1 був позбавлений можливості своєчасно подати апеляційну скаргу на постанову суду першої інстанції, а тому клопотання про поновлення строку підлягає задоволенню. Заслухавши суддю доповідача, перевіривши матеріали справи про адміністративне правопорушення, суд вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, а постанова суду першої інстанції підлягає залишенню без змін, виходячи з наступного. Відповідно до ч.1 ст. 130 КУпАП керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також передача керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп`яніння чи під впливом таких лікарських препаратів, а так само відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, тягнуть за собою накладення штрафу на водіїв у розмірі шестисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з позбавленням права керування транспортними засобами на строк один рік і на інших осіб - накладення штрафу в розмірі шестисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. За змістом п.2.5 ПДР водій повинен на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції. Виконання даного пункту Правил дорожнього руху є обов`язком водія, а не його правом, за відмову від виконання якого передбачена адміністративна відповідальність, незалежно від того водій перебував у стані сп`яніння чи ні. Факт вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, підтверджується: - протоколом про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 №199047 від 18.12.2024 (а.с.1); - довідкою про отримання особою посвідчення водія (а.с. 4); - довідкою про відсутність повторності вчинення адміністративного правопорушення (а.с. 5); - направленням на огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування піл впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції (а.с. 6); - відеозаписами з портативного відеореєстратора № 474621,474899 якими зафіксовано події викладені в протоколі, у тому числі факт ухилення ОСОБА_1 від проходження огляду на стан сп`яніння в медичному закладі (а.с. 7). Суд апеляційної інстанції погоджується з такими висновками суду першої інстанції, оскільки вони відповідають обставинам справи, наявним доказам та вимогам ст.ст. 245, 252, 280 КУпАП. Відповідно до ст.245 КУпАП завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови. За змістом ст. 252 КУпАП орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю. При цьому, доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі або в режимі фотозйомки (відеозапису), які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху та паркування транспортних засобів, актом огляду та тимчасового затримання транспортного засобу, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами (ст.251 КУпАП). Відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, є самостійною підставою для притягнення порушника до адміністративної відповідальності. Посилання апелянта на те, що не було виявлено та зафіксовано ознак наркотичного сп`яніння також спростовуються матеріалами справи. За правовим аналізом норм Правил дорожнього руху, водій зобов`язаний знати та неухильно дотримуватися правил дорожнього руху, а не згода водія із причинами зупинки або його необізнаність про це, не позбавляє його обов`язку на вимогу працівників поліції пройти огляд на стан сп`яніння, і такий обов`язок не впливає на причину зупинки. Відповідно до п. 2.5 ПДР водій повинен на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції. Статтею 130 ч. 1 КУпАП передбачена адміністративна відповідальність за керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також передача керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп`яніння чи під впливом таких лікарських препаратів, а так само відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції. Отже, відповідно до положень ст. 130 КУпАП, законодавцем встановлено, що водій зобов`язаний пройти огляд на стан алкогольного чи наркотичного сп`яніння на вимогу працівника поліції, відмова, навіть якщо особа, не перебуває в стані алкогольного чи будь-якого іншого сп`яніння, не допускається. Процедуру проведення огляду водіїв транспортних засобів з метою виявлення ознак стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції (далі - стан сп`яніння), та оформлення результатів такого огляду встановлено Інструкцією про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженої наказом МВС та МОЗ Україні від 09.11.2015 року №1452/735 (далі - Інструкція). Відповідно до п. 27 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті» від 23.12.2005 року № 14 (із змінами, внесеними згідно з постановою Пленуму Верховного Суду України № 18 від 19.12.2008 року), судам слід враховувати, що відповідальність за ст. 130 КУпАП несуть особи, які керують транспортними засобами у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції. Стан сп`яніння встановлюють шляхом огляду правопорушника. Якщо водій ухилявся від огляду, то відповідні його дії та ознаки сп`яніння необхідно зафіксувати в протоколі про адміністративне правопорушення, складеному у присутності двох свідків, що є підставою для притягнення порушника до адміністративної відповідальності. Суд апеляційної інстанції зауважує на тому, що Законом України від 16.02.2021 «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо посилення відповідальності за окремі правопорушення у сфері безпеки дорожнього руху», внесено зміни, зокрема до ст. 266 КУпАП, що набрали чинності 17.03.2021 року. При цьому апеляційний суд звертає увагу, що після цих змін до КУпАП з 17.03.2021 свідки проходження огляду водієм на стан сп`яніння залучаються лише у випадку неможливості застосування технічних засобів відеозапису. Процедуру проведення огляду водіїв транспортних засобів з метою виявлення ознак стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції (далі - стан сп`яніння), та оформлення результатів такого огляду встановлено Інструкцією про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженої наказом МВС та МОЗ Україні від 09.11.2015 року №1452/735 (далі - Інструкція). Підпунктом 1.2 Інструкції огляду на стан сп`яніння підлягають водії транспортних засобів, щодо яких у поліцейського уповноваженого підрозділу Національної поліції України (далі поліцейський) є підстави вважати, що вони перебувають у стані сп`яніння згідно з ознаками такого стану. Згідно з підпунктами 1.6 та 1.7 Інструкції огляд на стан сп`яніння проводиться: поліцейським на місці зупинки транспортного засобу з використанням спеціальних технічних засобів, дозволених до застосування МОЗ та Держспоживстандартом (далі спеціальні технічні засоби); лікарем закладу охорони здоров`я (у сільській місцевості за відсутності лікаря фельдшером фельдшерсько-акушерського пункту, який пройшов спеціальну підготовку). Зазначеною Інструкцією на місці зупинки транспортного засобу з використанням спеціальних технічних засобів, дозволених до застосування МОЗ та Держспоживстандартом передбачено лише проведення поліцейським огляду на стан алкогольного сп`яніння. Пунктом 2.12. Інструкції передбачено, що у разі наявності підстав вважати, що водій транспортного засобу перебуває у стані наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, згідно з ознаками, визначеними в пункті 4 розділу I цієї Інструкції, поліцейський направляє цю особу до найближчого закладу охорони здоров`я. У разі відмови водія транспортного засобу від проходження огляду на стан сп`яніння на місці зупинки транспортного засобу або його незгоди з результатами огляду, проведеного поліцейським, такий огляд проводиться в найближчому закладі охорони здоров`я, якому надано право на його проведення відповідно до статті 266 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі заклад охорони здоров`я). Враховуючи те, що у водія ОСОБА_1 поліцейськими були виявлені ознаки наркотичного сп`яніння, зазначені у п. 1.3. 1.4 Інструкції (розширені зіниці очей, які не реагують на світло, незв`язне мовлення), водій повинен був на вимогу поліцейського пройти медичний огляд на стан наркотичного сп`яніння у найближчому закладі охорони здоров`я. Посилання апелянта на те, що працівниками поліції не було виявлено ознаки наркотичного сп`яніння та не було зафіксовано правомірність зупинки транспортного засобу, не заслуговують на увагу. Відеозапис віднесений ч. 1ст. 251 КУпАП до джерел доказів. Отже, поліцейські, здійснюючи відеофіксацію правопорушення з відеореєстратора, дані про який внесені у протокол про адміністративне правопорушення, діяли відповідно до вимог ч. 1ст. 30 Закону України «Про національну поліцію» та положень КУпАП. Зафіксовані відеозаписом обставини надають можливість повно та об`єктивно дослідити їх, конкретизувати поведінку поліцейських (діяли в межах своєї компетенції та виконували свої професійні обов`язки у відповідності до Закону України «Про Національну поліцію») та особи, яка притягується до адміністративної відповідальності. Досліджений відеозапис фіксує реальні дані, які не можуть бути спотворені та мають істотне значення для розгляду справи, має достатньо високу інформативність, позбавлений упередження і суб`єктивного ставлення, має безсторонній характер, що вимагає від суду ретельного та уважного дослідження вищевказаного доказу у сукупності з іншими доказами по справі. Оглянутий відеозапис дає можливість встановити його узгодженість з іншими даними, що містяться в протоколі, а тому апеляційний суд приймає його як належний доказ у справі. Згідно ст. ст. 31, 40 Закону України «Про Національну поліцію» поліція може застосовувати технічні прилади і технічні засоби, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, засобів фото- і кінозйомки, відеозапису; а також використовувати інформацію, отриману з фото- і відеотехніки, що перебуває в чужому володінні, з метою запобігання правопорушенню, виявлення або фіксування правопорушення, охорони та захисту публічної безпеки, особистої безпеки осіб і власності від протиправних посягань, а також забезпечення дотримання правил дорожнього руху. Положеннями Інструкції із застосування органами та підрозділами поліції технічних приладів і технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України від 18 грудня 2018 року № 1026, передбачено певний порядок застосування поліцейськими відеореєстраторів та портативних відеореєстраторів як пристроїв, призначених для запису, зберігання та відтворення відеоінформації, технічні характеристики та особливості конструкції яких дають змогу закріпити їх на службовому автомобілі або на форменому одязі поліцейського. Розділом Х Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України 07.11.2015 № 1395, визначено особливості оформлення матеріалів про адміністративне правопорушення, відповідальність за яке передбачена статтею 130 КУпАП, згідно п. 4 якого огляд на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, проводиться поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів. Під час проведення огляду осіб поліцейський застосовує технічні засоби відеозапису, а в разі неможливості застосування таких засобів огляд проводиться у присутності двох свідків. Наявні матеріали відеозапису долучаються до протоколу про адміністративне правопорушення. До матеріалів справи долученні відеозаписи з портативних відеореєстраторів № 474621, 474899, посилання на які містяться в протоколі серії ЕПР1 №199047 від 18.12.2024. Враховуючи те, що обставини, викладені в протоколі ЕПР1 №199047 від 18.12.2024, фіксувалися спеціальними технічними засобами, працівники поліції, в силу вимог ст. 266 КУпАП України та Інструкції № 1395 від 07.11.2015, не були зобов`язані залучати свідків для підтвердження факту відмови від проходження медичного огляду. Тому з огляду на наявність в матеріалах справи вищевказаних відеозаписів, які долученні до протоколу про адміністративне правопорушення, залучення свідків в даному випадку було не обов`язковим. Доводи апеляційної скарги про порушення порядку долучення до матеріалів справи відеозапису подій, які мали місце 17.12.2024 є голослівними, оскільки будь-яких порушень апеляційним судом не вбачається, крім того, на підтвердження вказаних обставин апелянтом не надано жодних доказів. З дослідженого апеляційним судом відеозапису подій, які відбулись 17.12.2024 вбачається, що при спілкуванні поліцейськими з ОСОБА_1 , який не побажав вийти з транспортного засобу, було виявлено, що ОСОБА_1 має ознаки наркотичного сп`яніння. ОСОБА_1 під час спілкування не заперечив проїхати до медичного закладу і перевірити. Працівники поліції зазначили, що проходьте до нашої машини та ми будем прямувати до медичного закладу. (фраг. 23:35:12) Однак в подальшому ОСОБА_1 не вийшов з машини та потім взагалі закрив вікно. Працівниками поліції неодноразово пропонувалося пройти огляд на стан наркотичного сп`яніння та проїхати на огляд до медичної установи. Однак ОСОБА_1 не надавав жодної відповіді та взагалі перебував в зачиненому автомобілі, що було розцінене працівниками поліції, як ухилення від проходження огляду. Тому з огляду на вищезазначене, твердження апелянта про відсутність факту відмови від проходження огляду на стан наркотичного сп`яніння в передбаченому законом порядку, апеляційним судом розцінюються критично, оскільки зафіксована на бодікамери поліцейських поведінка ОСОБА_1 свідчить про ухилення від виконання останнім вищевказаних вимог, що прирівнюється до відмови від проходження огляду. ОСОБА_1 було роз`яснено, що у разі відмови від проходження такого огляду щодо нього буде складено протокол про адміністративне правопорушення за ч.1 ст.130 КУпАП, роз`яснено його права, передбачені діючим законодавством. Працівниками поліції при складанні протоколу стосовно ОСОБА_1 дотримано вимог чинного законодавства щодо порядку освідування водія, який керував транспортним засобом, на стан наркотичного сп`яніння та зафіксовано факт ухилення ОСОБА_1 від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан наркотичного сп`яніння. Отже, події зафіксовані на відеозаписах свідчать про свідому та чітку відмову від проходження огляду на стан наркотичного сп`яніння. Крім того, відеозапис, долучений до справи, містить фіксацію подій в обсязі, який надає підстави вважати встановленим факт вчинення адміністративного правопорушення. З відеозапису події, який досліджений апеляційним судом не встановлено факту тиску або неправомірних дій з боку працівників поліції. З відеозапису встановлено, що ОСОБА_1 було повідомлено про причину зупинення його транспортного засобу, йому були роз`яснені його права та обов`язки передбачені чинним законодавством, було повідомлено, що його відсторонено від керування транспортним засобом, а також факт його відмови від проходження огляду на стан наркотичного сп`яніння у медичному закладі. Апеляційний суд не приймає до уваги наданий апелянтом результат лабораторного дослідження проведеного в Смартлаб, оскільки вона не є висновком щодо результатів медичного огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції. Крім того, здійснено в порушення вимог Інструкції за відсутності працівників поліції та не на протязі двох годин з моменту виявлення підстав для його проведення. Щодо доводів апелянта про не з`ясування судом наявності підстав для зупинки транспортного засобу під керуванням ОСОБА_1 та наявність порушень вказаної зупинки, апеляційний суд звертає увагу на таке. Сама по собі незгода водія із причинами зупинки транспортного засобу або не надання працівниками поліції доказів вчинення ним адміністративного правопорушення, не звільняє водія від обов`язку, на вимогу правоохоронців, надати документи, перелік яких визначено законом та у разі необхідності пройти огляд на стан сп`яніння. Крім того, апеляційний суд зауважує, що правомірність інших дій правоохоронців, окрім як дотримання процедури щодо складення та оформлення матеріалів справи про адміністративне правопорушення, не стосується предмету розгляду цієї справи, і не свідчить про неправомірні дії правоохоронців. Щодо посилань апеляційної скарги про те, що протокол про адміністративне правопорушення було складено з грубим порушенням норм чинного законодавства, відображає відомості, які не відповідають дійсності, ґрунтується виключно на припущеннях. Відповідно до п.2 розділу ІІ Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху - особа, яка притягається до адміністративної відповідальності, має право подати пояснення і зауваження щодо змісту протоколу, а також викласти мотиви своєї відмови від його підписання, які долучаються до протоколу. ОСОБА_1 таким правом не скористалася, не дивлячись на те, що працівники поліції пропонували йому надати свої особисті пояснення, що було також зафіксовано на відеозаписі. Від підпису в протоколі відмовився. Крім того, вказуючи про порушення співробітниками поліції під час складання протоколу про адміністративне правопорушення та оформлення матеріалів справи про адміністративне правопорушення, апелянт не надав до суду доказів про звернення зі скаргами на дії поліцейського до компетентних органів, що дає підстави суду вважати такі посилання апеляційної скарги, як спроби апелянта уникнути відповідальності за вчинене ним адміністративне правопорушення. Апеляційний суд зауважує, що ОСОБА_1 роз`яснено наслідки відмови від проходження огляду на стан наркотичного сп`яніння - складання протоколу за ч. 1 ст. 130 КУпАП за відмову від проходження медичного огляду в медичному закладі. Інших переконливих доводів, які б спростовували висновки суду першої інстанції і були підставами для скасування постанови та закриття провадження в справі у зв`язку з відсутністю в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, при розгляді апеляційної скарги не встановлено. Висновки суду першої інстанції про доведеність вини ОСОБА_1 у вчиненні правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, підтверджується, доказами, які досліджувались в суді першої інстанції та перевірені апеляційним судом. Підсумовуючи викладене, апеляційний суд приходить до висновку, що суд першої інстанції прийняв законне та обґрунтоване рішення щодо винуватості ОСОБА_1 у вчинені адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, яке підтверджується належними, допустимими, достатніми доказами, які доповнюють один одного та були дослідженими під час розгляду матеріалів адміністративної справи та узгоджуються із стандартом доказування «поза розумним сумнівом» (див. рішення від 18 січня 1978 року у справі «Ірландія проти Сполученого Королівства» (Ireland v. the United Kingdom), п. 161, Series A заява № 25), який застосовується при оцінці доказів, а такі докази можуть «випливати зі співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків чи схожих неспростовних презумпцій факту» (рішення Європейського суду з прав людини, справа «Коробов проти України» № 39598/03 від 21.07.2011 року). Порушень норм процесуального або матеріального права не встановлено під час апеляційного перегляду, постанова суду є законною та обґрунтованою і такою, що відповідає фактичним обставинам справи. Виходячи з вищезазначеного, апеляційний суд вважає, що постанова суду першої інстанції є законною та обґрунтованою. Підстави для задоволення апеляційної скарги відсутні. Відповідно п.1 ч.8 ст.294 КУпАП, за наслідками розгляду апеляційної скарги суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову без змін. Керуючись ст.ст. 7, 294 КУпАП, апеляційний суд постановив: Поновити ОСОБА_1 строк на апеляційне оскарження постанови Суворовського районного суду м.Одеси від 28 лютого 2025 року. Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення. Постанову Суворовського районного суду м.Одеси від 28 лютого 2025 року залишити без змін. Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною та оскарженню не підлягає. Суддя Одеського апеляційного суду Є.С. Сєвєрова