Постанова 4813 № 523/5506/25

Номер провадження: 33/813/1225/25 Номер справи місцевого суду: 523/5506/25 Головуючий у першій інстанції Аліна С. С. Доповідач Сєвєрова Є. С. ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 24.06.2025 року м. Одеса Одеський апеляційний суд у складі судді Сєвєрової Є.С., за участю секретаря Малюти Ю.С., розглянув у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Суворовського районного суду м. Одеси від 05 травня 2025 року у справі про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, встановив: Відповідно до протоколу про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 №277198, 20.03.2025 о 23:54 годин ОСОБА_1 в м. Одесі по вул.Ак.Заболотного 26/1, керував транспортним засобом електросамокатом «JET», в стані алкогольного сп`яніння. Огляд проводився зі згоди водія на місці зупинки за допомогою «Drager7510», відповідно до тесту, результат огляду ОСОБА_1 склав 0,28 проміле, чим він порушив п. 2.9.а Правил дорожнього руху, затверджених постановою КМУ від 10.10.2001 року № 1306 та за що передбачена відповідальність за ст. 130 ч.1 КУпАП. Постановою Суворовського районного суду м. Одеси від 05.05.2025 ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_2 , притягнуто до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП та накладено на нього адміністративне стягнення у вигляді штрафу в дохід держави, у розмірі 17000 гривень з позбавленням права керування транспортними засобами на строк один рік. У разі ухилення від здачі посвідчення водія, строк позбавлення права керування транспортними засобами обчислювати з дня його вилучення. Стягнуто з ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 605,60 гривень в дохід Територіального управління Державної судової адміністрації України. Не погодившись з наведеною постановою суду, 10.05.2025 ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, у якій, посилаючись на її незаконність, просить суд постанову Суворовського районного суду м. Одеси від 05.05.2025 змінити виклавши її резолютивну частину в новій редакції « ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_2 , притягнути до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП та накласти на нього адміністративне стягнення у вигляді штрафу в дохід держави, у розмірі 17000 гривень. Стягнути з ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 605,60 гривень в дохід Територіального управління Державної судової адміністрації України. Апеляційна скарга обґрунтована тим, що ОСОБА_1 ніколи не отримував водійське посвідчення, а формулювання суду про те, що «у разі ухилення від здачі посвідчення водія, строк позбавлення права керування транспортними засобами обчислювати з дня його вилучення» створить в подальшому неможливість взагалі отримати водійське посвідчення, що порушує право на реалізацію законного інтересу щодо набуття такого права в майбутньому. Вказує, що апелянт не набув права на керування транспортними засобами у визначеному законом порядку, таким чином не може бути позбавлений такого права. ОСОБА_1 в судове засідання не з`явився, будучи належним чином повідомленим про розгляд справи. Відповідно до ч. 6 ст.294 КУпАП, неявка в судове засідання особи, яка подала скаргу, інших осіб, які беруть участь у провадженні у справі про адміністративне правопорушення, не перешкоджає розгляду справи, крім випадків, коли є поважні причини неявки або в суду відсутня інформація про належне повідомлення цих осіб. Таким чином, з урахуванням ч.6 ст.294 КУпАП та враховуючи заяву про розгляд справи за відсутністю сторони, апеляційний суд вважає за необхідне слухати справу у відсутність апелянта. Окрім того, апеляційний суд приймає до уваги, що участь особи, яка притягається до адміністративної відповідальності в суді апеляційної інстанції не є обов`язковою, оскільки в апеляції не ставиться питання про погіршення її становища. Перевіривши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, приходжу до таких висновків. Згідно з положеннями ч. 1 та 2 ст. 7 КУпАП, ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності. Відповідно до вимог ст. 280 КУпАП, орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають істотне значення для правильного вирішення справи. Статтею 251 КУпАП передбачено, що доказами у справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами. Мотивуючи винуватість, суд першої інстанції дійшов висновку, що у діях ОСОБА_1 вбачається склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП України. Матеріалами справи, дослідженими судом першої інстанції та перевіреними під час апеляційного розгляду, встановлено, що ОСОБА_1 винен у вчиненні адміністративного правопорушення та підлягає притягненню до адміністративної відповідальності, що підтверджується відомостями, які містяться у протоколі про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 № 277198 від 21.03.2025, довідкою про не отримання посвідчення водія, довідкою про відсутність повторності вчинення адміністративного правопорушення, роздруківкою тесту №1217, відповідно до якої результат огляду водія склав 0,28 проміле, актом огляду на стан алкогольного сп`яніння з використанням спеціальних технічних засобів, відеозаписами з нагрудних камер поліцейських. Надавши об`єктивну правову оцінку доводам апеляційної скарги, апеляційний суд вважає їх безпідставними, оскільки вони спростовуються дослідженими вище доказами, не довіряти яким у суду апеляційної інстанції підстав немає. Статтею 130 КУпАП передбачена відповідальність як за керування транспортним засобом особою в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння, так і за відмову особи, яка керує транспортним засобом від проходження такого огляду. Доводи апеляційної скарги про те, що ОСОБА_1 безпідставно позбавлений права керування транспортними засобами строком на 1 рік, з огляду на те, що останній не отримував посвідчення водія на право керування транспортним засобом, є неспроможними. Відповідно до вимог п. 2.1 (а) ПДР водій механічного транспортного засобу повинен мати при собі посвідчення на право керування транспортним засобом відповідної категорії. Так, внаслідок порушення особою, незалежно від наявності чи відсутності у неї посвідчення водія, правил безпеки дорожнього руху або експлуатації транспорту створюється реальна небезпека для життя і здоров`я інших осіб та спричиняється відповідна шкода, а тому додаткове стягнення у виді позбавлення права керувати транспортними засобами в окремих випадках є необхідним з метою попередження спричинення такою особою шкоди здоров`ю чи навіть смерті іншим особам через порушення нею правил дорожнього руху в майбутньому, а також для дієвого впливу на сприйняття суспільством, у тому числі іншими водіями. При цьому, слід звернути увагу на підвищену суспільну небезпечність дій осіб, які керують транспортними засобами, не маючи достатніх теоретичних і практичних знань та не отримавши у передбаченому законом порядку посвідчення водія, оскільки вірогідність настання дорожньо-транспортної пригоди у такому випаду є значно вищою, а тому попереджувальна мета додаткового стягнення у виді позбавлення права керувати транспортними засобами у такому випадку набуває особливого значення. Каральна мета такого додаткового стягнення досягається як безпосередньою забороною керувати транспортними засобами (позбавлення суб`єктивного права), так і покладенням на особу обов`язків за ухилення від відбування додаткового стягнення. З урахуванням зазначеного і судової практики, що склалась упродовж останнього часу, рівними перед законом, в частині накладення стягнення та реалізації своїх прав, будуть як особи, які на час вчинення зазначеного адміністративного правопорушення офіційно не отримали посвідчення водія на право керування транспортними засобами, так і особи, які отримали таке посвідчення. При цьому об`єднана палата Касаційного кримінального суду Верховного суду в постанові від 04 вересня 2023 року (справа №702/301/20) звертала увагу на підвищену суспільну небезпечність дій осіб, які керують транспортними засобами, не маючи достатніх теоретичних і практичних знань та не отримавши у передбаченому законом порядку посвідчення водія, оскільки вірогідність настання дорожньо-транспортної пригоди у такому випаду є значно вищою, а тому попереджувальна мета додаткового покарання у виді позбавлення права керувати транспортними засобами у такому випадку набуває особливого значення. Обґрунтовуючи доводи, наведені у вказаній постанові Об`єднана палата Касаційного кримінального суду Верховного суду дійшла висновку, що суд може призначити додаткове покарання у виді позбавлення права керувати транспортними засобами незалежно від того, чи мала така особа на момент вчинення правопорушення отримане у передбаченому законом порядку посвідчення на право керування транспортними засобами. Відсутність у ОСОБА_1 посвідчення водія не виключає можливість застосування до нього такого стягнення як позбавлення права керування транспортними засобами (Постанова Об`єднаної палати Касаційного кримінального суду Верховного Суду від 04 вересня 2023 року у справі № 702/301/20). За таких обставин, викладені в апеляційній скарзі доводи про неможливість накладення адміністративного стягнення у виді позбавлення права керування транспортними засобами є безпідставними. У справі «Надточій проти України» ЄСПЛ зазначив, що Уряд України визнав кримінально-правовий характер КУпАП. Таким чином, перегляд рішень у справах про адміністративні правопорушення може бути здійснено за аналогією закону відповідно до положень кримінального процесуального законодавства. Висновки суду першої інстанції про доведеність вини ОСОБА_1 у вчиненні правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, підтверджується, доказами, які досліджувались в суді першої інстанції та перевірені апеляційним судом. У відповідності до ст.23 КУпАП метою адміністративного стягнення є виховання особи, яка вчинила адміністративне правопорушення, в дусі додержання законів України, поваги до правил співжиття, а також запобігання вчиненню нових правопорушень як самим правопорушником, так і іншими особами. За змістом ст.33 КУпАП стягнення за адміністративне правопорушення накладається у межах, установлених цим Кодексом та іншими законами України. При накладенні стягнення враховуються характер вчиненого правопорушення, особа порушника, ступінь його вини, майновий стан, обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, крім випадків накладення стягнення за правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху. За позицією апеляційного суду, при розгляді справи про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч.1 ст. 130 КУпАП та накладенні на нього стягнення у виді штрафу з позбавленням права керування транспортними засобами вимоги закону судом першої інстанції були дотримані у повній мірі. Апеляційний суд звертає увагу, що санкція ч.1 ст. 130 КУпАП передбачає накладення штрафу на водіїв з позбавленням права керування транспортними засобами на строк один рік. Будь-яких альтернативних видів стягнення санкція вказаної статті не передбачає. Слід зазначити, що позбавлення права керувати транспортними засобами має відповідати загальній меті будь-якого стягнення, передбаченого ч.1 ст. 24 КУпАП. У контексті розглядуваного питання особливої уваги набуває досягнення мети стягнення щодо запобігання вчиненню нових адміністративних правопорушень як особою, що притягнута до адміністративної відповідальності, так і іншими особами, з дотриманням засад справедливості та принципу рівності всіх перед законом. Накладене місцевим судом на ОСОБА_1 стягнення відповідає санкції ч.1ст.130 КУпАП, є необхідним і достатнім для досягнення визначеної ст.23 КУпАП мети виховного впливу та запобігання вчиненню ОСОБА_1 нових правопорушень. Вказівка суду першої інстанції, що у разі ухилення від здачі посвідчення водія, строк позбавлення права керування транспортними засобами обчислювати з дня його вилучення, не впливає на суть правопорушення, з огляду на наступне. Відповідно до розділу ХІІ Інструкції «з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі №1395 від 07.11.2015», особа вважається позбавленою права керування транспортним засобом після набрання законної сили рішенням суду про позбавлення цього права. Крім того, апеляційний суд враховує, що інформація про позбавлення права керування транспортним засобом протягом трьох робочих днів з дати надходження до підрозділів адміністративної практики постанови суду, згідно з якою особу позбавлено права керування транспортним засобом, вноситься до інформаційно-комунікаційної системи «Інформаційний портал Національної поліції України» та яка засобами центральної підсистеми єдиної інформаційної системи МВС вноситься до Єдиного державного реєстру транспортних засобів. Вилучене посвідчення водія, виготовлене на бланку, протягом п`яти робочих днів з дати надходження до підрозділів адміністративної практики постанови суду, згідно з якою особу позбавлено права керування транспортним засобом, передається до територіального органу з надання сервісних послуг МВС за місцем проживання особи з копією такої постанови суду. Таким чином з урахуванням того, що ОСОБА_1 не отримував водійського посвідчення та тимчасового дозволу на право керування транспортними засобами, вказаний строк буде обчислюватись з дати набрання законної сили рішенням суду про позбавлення його цього права. Європейський суд з прав людини у рішенні від 29 червня 2007 року у справі «О' Галлоран та Франціс проти Сполученого Королівства» постановив, що будь-яка особа, яка володіє чи керує автомобілем, підпадає під дію спеціальних правил, оскільки володіння та використання автомобілів є таким, що потенційно може завдати серйозної шкоди. Ті, хто реалізували своє право володіти автомобілями та їздити на них, тим самим погодились нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов`язки у правовому полі. Висновки суду першої інстанції про доведеність вини ОСОБА_1 у вчиненні правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, підтверджується, доказами, які досліджувались в суді першої інстанції та перевірені апеляційним судом. Таким чином, доводи апеляційної скарги стосовно того, що оскаржувана постанова підлягає зміні не підлягають задоволенню. Вбачаючи вищевикладене, доводи апеляційної скарги є недоведеними. Отже, апеляційна скарга є безпідставною, а тому вона не підлягає задоволенню. За таких обставин, апеляційний суд вважає, що суд першої інстанції, розглядаючи справу, дійшов правильного висновку про винуватість ОСОБА_1 у скоєнні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП України. Підстави для скасування або зміни постанови суду першої інстанції відсутні. У відповідності до п. 1 ч. 8 ст. 294 КУпАП за наслідками розгляду апеляційної скарги суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову без змін. Виходячи з вищезазначеного, апеляційний суд вважає, що постанова суду першої інстанції є законною та обґрунтованою. Підстави для задоволення апеляційної скарги відсутні. Керуючись ст.ст. 7, 294 КУпАП, апеляційний суд постановив: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення. Постанову Суворовського районного суду м. Одеси від 05 травня 2025 року залишити без змін. Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною та оскарженню не підлягає. Суддя Одеського апеляційного суду Є.С. Сєвєрова