Постанова 4807 № 333/3124/24

Дата документу 25.06.2025 Справа № 333/3124/24 ЗАПОРІЗЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Єдиний унікальний №333/3124/24 Головуючий у 1 інстанції Варнавська Л.О. Провадження № 22-ц/807/881/25 Суддя-доповідач Онищенко Е.А. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 25 червня 2025 року м. Запоріжжя Колегія суддів судової палати у цивільних справах Запорізького апеляційного суду у складі: головуючого Онищенка Е.А. суддів: Полякова О.З., Трофимової Д.А. за участю секретаря судового засідання Книш С.В. розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на додаткове рішення Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 02 січня 2025 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "Олімпієць 2016" про визнання дій незаконними та стягнення моральної шкоди,- В С Т А Н О В И Л А: У квітня 2024 року позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "Олімпієць 2016" про визнання дій незаконними та стягнення моральної шкоди. 02.12.2024 року Комунарським районним судом м. Запоріжжя було ухвалено рішення у справі за позовом ОСОБА_1 до Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Олімпієць 2016» про визнання дій незаконними та стягнення моральної шкоди, яким позов було задоволено частково. Визнано дії Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Олімпієць 2016» по відключенню квартири АДРЕСА_1 від енергопостачання протиправними. Стягнуто з Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Олімпієць 2016» на користь ОСОБА_1 моральну шкоду в сумі 2000 грн., в решті позовних вимог відмовлено. Стягнуто з Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Олімпієць 2016» на користь держави судовий збір 1211,20 грн. 17.12.2024 року позивач ОСОБА_1 звернувся до суду із заявою про стягнення витрат на правничу допомогу. Додатковим рішенням Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 02 січня 2025 року заяву про здійснення розподілу судових витрат задоволено частково. Стягнуто з Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Олімпієць 2016» на користь ОСОБА_1 витрати на правничу допомогу в сумі 1000 (одна тисяча) гривень. Не погоджуючись із зазначеним рішенням суду ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу до суду апеляційної інстанції, в якій посилаючись на незаконність, неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення судом норм матеріального та процесуального права просив рішення суду змінити стягнувши з Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "Олімпієць 2016" на користь ОСОБА_1 витрати на правничу допомогу у розмірі 5 000 гривень. Відзиву на апеляційну скаргу не надходило, що згідно з частиною 3 статті 360 ЦПК України не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції. Заслухавши в судовому засіданні суддю-доповідача, пояснення учасників процесу, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції та обставини справи в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, з огляду на наступне. За вимогами п. 1 ч. 1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення. Відповідно до вимог ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням вимог матеріального і процесуального права. У частинах першій, другій та п`ятій статті 263 ЦПК України встановлено, що судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Критерії оцінки правомірності оскаржуваних судових рішень визначені в статті 263 ЦПК України, відповідно до яких судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Відповідно до частини першої статті 264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: 1) чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин. Зазначеним вимогам закону оскаржуване судове рішення відповідає повною мірою. Обов`язком суду при розгляді справи є дотримання вимог щодо всебічності, повноти й об`єктивності з`ясування обставин справи та оцінки доказів. Усебічність та повнота розгляду передбачає з`ясування усіх юридично значущих обставин та наданих доказів з усіма притаманними їм властивостями, якостями та ознаками, їх зв`язків, відносин і залежностей. Усебічне, повне та об`єктивне з`ясування обставин справи забезпечує, як наслідок, постановлення законного й обґрунтованого рішення. Частиною першою статті 15 ЦК України визначено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Відповідно до частини першої статті 16 ЦК України, кожна особа має право в порядку, встановленому законом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів. Задовольняючи частково заяву відповідача про розподіл судових витрат та стягуючи на користь позивача 1000 гривень як відшкодування витрат пов`язаних з отриманням професійної правничої допомоги, суд першої інстанції виходив з того, що позов задоволений частково на 20% відтак судові витрати підлягають стягненню пропорційно. Колегія суддів погоджується таким висновками суду першої інстанції з огляду на таке. Як встановлено та підтверджується матеріалами справи, 03.04.2024 року до Комунарського районного суду м.Запоріжжя ОСОБА_1 було подано позовну заяву до Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Олімпієць 2016». Представником позивача зазначено адвоката Трачук Н.І. Додатками до позовної заяви були: копія позовної заяви з додатками для відповідача, лист поліції №511/45/03/04-19 від 22.01.2019 р., лист поліції №Ш-111/45/01/05-2019, виписка із медичної картки, лист відповідача №152 від 04.02.2019, постанова від 20.07.2023 р. Центрального апеляційного господарського суду по справі №908/174/20, копія договору про надання правничої допомоги; акт приймання виконання робіт; копія свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю. Відповідно до автоматизованої системи документообігу цивільну справу було розподілено та передано судді Варнавській Л.О. Присвоєно єдиний унікальний номер справи 333/3124/24 провадження № 2/333/2822/24. Вказана позовна заява разом із додатками була від сканована та приєднана до автоматизованої системи документообігу, а саме до статистичної картки - номер справи 333/3124/24 провадження № 2/333/2822/24, що надає змогу всім учасникам справи через систему Електронний суд, за наявності зареєстрованого електронного кабінету, бачити всі документи які надходять до суду по справі. Ухвалою суду від 08.04.2024 року зазначену позовну заяву було залишено без руху оскільки остання не відповідає вимогам ст.ст. 175, 177 ЦПК України, позивачу надано строк для усунення недоліків. 30.04.2024 року ухвалою суду позовну заяву ОСОБА_1 до Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Олімпієць 2016» про визнання дій протиправними - визнано неподаною та повернуто позивачу. Таким чином, документи які були надані позивачем разом із додатками, були повернуті позивачу. Ухвалою Запорізького апеляційного суду від 12.08.2024 року ухвалу Комунарського районного суду м.Запоріжжя від 30.04.2024 року скасовано, справу направлено для продовження розгляду до суду першої інстанції. Вказану справу відповідно до протоколу передачі судової справи раніше визначеному складу суду, 23.08.2024 року передано у провадження судді Варнавської Л.О. Єдиний унікальний номер удової справи 333/3124/24 провадження 2/333/4095/24. Ухвалою судді від 26.08.2024 провадження по справі відкрито, постановлено справу розглядати за правилами спрощеного позовного провадження. 02.12.2024 року Комунарським районним судом м. Запоріжжя було ухвалено рішення у справі за позовом ОСОБА_1 до Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Олімпієць 2016» про визнання дій незаконними та стягнення моральної шкоди, яким позов було задоволено частково. Визнано дії Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Олімпієць 2016» по відключенню квартири АДРЕСА_1 від енергопостачання протиправними. Стягнуто з Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Олімпієць 2016» на користь ОСОБА_1 моральну шкоду в сумі 2000 грн., в решті позовних вимог відмовлено. Стягнуто з Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Олімпієць 2016» на користь держави судовий збір 1211,20 грн. Відповідно до частини першої статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Згідно зі статтею 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Частиною першою статті 8 Конституції України передбачено, що в Україні визнається і діє принцип верховенства права. Суддя, здійснюючи правосуддя, керується верховенством права (частина перша статті 129 Конституції України). Суд, здійснюючи правосуддя на засадах верховенства права, забезпечує кожному право на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод, гарантованих Конституцією і законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України (стаття 2 Закону України "Про судоустрій і статус суддів"). У справі "Беллет проти Франції" ЄСПЛ зазначив, що стаття 6 Конвенції містить гарантії справедливого судочинства, одним з аспектів яких є доступ до суду. Рівень доступу, наданий національним законодавством, має бути достатнім для забезпечення права особи на суд з огляду на принцип верховенства права в демократичному суспільстві. Для того, щоб доступ був ефективним, особа повинна мати чітку практичну можливість оскаржити дії, які становлять втручання у її права. Суворе трактування національним законодавством процесуального правила (надмірний формалізм) можуть позбавити заявників права звертатись до суду (рішення ЄСПЛ від 28 жовтня 1998 року у справі "Перес де Рада Каванил`ес проти Іспанії"). Судові процедури повинні бути справедливими, тому особа безпідставно не може бути позбавлена права на доступ до суду, оскільки це буде порушенням права, передбаченого статтею 6 Конвенції, на справедливий суд. ЄСПЛ розглядаючи справи щодо порушення права на справедливий судовий розгляд, тлумачить вказану статтю як таку, що не лише містить детальний опис гарантій, надаваних сторонам у цивільних справах, а й захищає у першу чергу те, що дає можливість практично користуватися такими гарантіями, - доступ до суду. Отже, право на справедливий судовий розгляд, закріплене в пункті 1 статті 6 Конвенції, необхідно розглядати як право на доступ до правосуддя. Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законами України (частина перша статті 5 ЦПК України). Завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави (частина перша статті 2 ЦПК України). Обов`язком суду при розгляді справи є дотримання вимог щодо всебічності, повноти й об`єктивності з`ясування обставин справи та оцінки доказів. Усебічність та повнота розгляду передбачає з`ясування усіх юридично значущих обставин та наданих доказів з усіма притаманними їм властивостями, якостями та ознаками, їх зв`язків, відносин і залежностей. Усебічне, повне та об`єктивне з`ясування обставин справи забезпечує, як наслідок, постановлення законного й обґрунтованого рішення. Право на професійну правничу допомогу гарантовано статтею 59 Конституції України, офіційне тлумачення якого надано Конституційним Судом України у рішеннях від 16 листопада 2000 року № 13-рп/2000 та від 30 вересня 2009 року № 23-рп/2009. Так, у рішенні Конституційного Суду України від 30 вересня 2009 року № 23-рп/2009 зазначено, що правова допомога є багатоаспектною, різною за змістом, обсягом та формами і може включати консультації, роз`яснення, складення позовів і звернень, довідок, заяв, скарг, здійснення представництва, зокрема, в судах та інших державних органах, захист від обвинувачення тощо. Компенсація витрат на правову допомогу у цивільних справах здійснюється виходячи із часу, протягом якого така допомога надавалась у судовому засіданні, під час вчинення окремої процесуальної дії чи ознайомлення з матеріалами справи в суді, при складанні процесуальних документів, наданні інших необхідних для представництва та захисту прав замовника послуг. Склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмету доказування в справі, що свідчить про те, що витрати на правову допомогу повинні бути обґрунтовані належними та допустимими доказами із наданням. Згідно із статтею 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час. З 15 грудня 2017 року ЦПК України запроваджено нові правила компенсації витрат на професійну правничу допомогу. Відповідно до положень частини першої, пунктів 1, 4 частини третьої статті 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: на професійну правничу допомогу; пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду. За положеннями частин першої-четвертої статті 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

1. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

2. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

3. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. Згідно ч.3 ст. 141 Цивільного процесуального кодексу України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися. Випадки, за яких суд може відступити від загального правила розподілу судових витрат, унормованого частиною другою статті 141 Цивільного процесуального кодексу України, визначені також положеннями частин четвертої, п`ятої та дев`ятої статті 141 цього Кодексу. При цьому, на предмет відповідності зазначеним критеріям суд має оцінювати поведінку/дії/бездіяльність обох сторін при вирішенні питання про розподіл судових витрат. Таким чином, під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені частинами четвертою-п`ятою, дев`ятою статті 141 ЦПК України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу. Вирішуючи заяву сторони судового процесу про компенсацію понесених нею витрат на професійну правничу допомогу, суду належить дослідити та оцінити додані заявником до заяви документи на предмет належності, допустимості та достовірності відображеної у них інформації. Зокрема, чи відповідають зазначені у документах дані щодо характеру та обсягу правничої допомоги, наданої адвокатом, документам, наявним у судовій справі, чи не вчиняв адвокат під час розгляду справи дій, які призвели до затягування розгляду справи, зокрема, але не виключно, чи не подавав явно необґрунтованих заяв і клопотань, чи не включено у документи інформацію щодо витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, які не підтверджені належними доказами та навпаки, якими доказами підтверджується заявлена до відшкодування сума, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги. Такі докази, відповідно до частини першої статті 89 Цивільного процесуального кодексу України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. При цьому, згідно з статтею 81 Цивільного процесуального кодексу України, Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.. Подані на підтвердження таких витрат докази мають окремо та у сукупності відповідати вимогам статей 77-80 Цивільного процесуального кодексу України. На підтвердження понесення судових витрат на професійну правничу допомогу адвоката разом із поданою позовною заявою 03.04.2024 року до матеріалів справи було надано договір про надання правничої допомоги та представництва від 27.03.2024 року укладеного між ОСОБА_1 та адвокатом Трачук Наталією Іванівною. Пунктом 3.1. Договору про надання правничої допомоги від 27.03.2024 року визначено, що Вартість послуг виконавця визначається за домовленістю сторін та складає: 1 година роботи адвоката на складання документів, участі у судовому засіданні, під час вчинення окремих процесуальних дій поза судовим засіданням, під час ознайомлення з матеріалами справи, ознайомлення з позовною заявою, поданими позивачем документами 2000 грн. Вартість додаткових витрат (технічні засоби, відрядження) відшкодовуються окремо. Згідно акту приймання виконаних робіт від 01.04.2024 року за договором про надання правничої допомоги та представництво від 27.03.2024 року, сторони за договором адвокат Трачук Наталія Іванівна та клієнт ОСОБА_1 підписали цей акт про те, що за зазначеним договором замовником оплачено замовлені послуги, а виконавцем їх виконано. Сторони претензій один до одної не мають. За 1 годину правничої допомоги сторони визначили плату у сумі 1000 грн. Виконавець витратила за договором від 27.03.2024 року наступну кількість часу: Надання допомоги по підготовці та складанню позовної заяви використано 5 годин: 5?1000 = 5000,00грн. Сторони домовились про те, що участь у судових засіданнях оплачується окремо з розрахунку від 10 хвилин до 1 год. 1000,00. Клієнт оплатив витрати адвокату в повному обсязі. Стягуючи на користь ОСОБА_1 судові витрати, суд першої інстанції правильно застосував положення ст. 141 ЦПК України відповідно до яких судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, окрім цього відповідача на користь позивача підлягають стягненню судові витрати пропорційно задоволених вимог. Позов в частині вимог матеріального характеру задоволено частково на 20%, а загальна сума витрат на правову допомогу становить 5 000 грн, обґрунтованою є пропорційна компенсація таких витрат відповідно до ступеня задоволення позовних вимог. Зокрема, 20% від зазначеної суми складає 1 000 грн. Отже, ухвалене судом рішення про відшкодування витрат на правову допомогу в розмірі 1 000 грн є співмірним, обґрунтованим та таким, що відповідає принципу розумності, справедливості й пропорційності, закріпленому у ст. 129 Конституції України та ст. 141 Цивільного процесуального кодексу України. Таким чином, можна дійти висновку, що судом першої інстанції не допущено порушень норм матеріального та процесуального права та справа № 333/3124/24 розглянута з повним з`ясуванням фактичних обставин справи. Колегія суддів також враховує правові позиції, викладені у постановах Верховного Суду від 07.11.2019 у справі № 905/1795/18 та від 08.04.2020 у справі № 922/2685/19, за якими суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг. Верховний Суд неодноразово звертав увагу на те, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (пункт 21 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі № 755/9215/15-ц). З огляду на зазначене, при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності) та критерію розумності їхнього розміру, з урахуванням конкретних обставин справи та доводів сторін. Судом першої інстанції вірно враховано, що позовні вимоги позивача визнано частково ґрунтовними та такими, що підлягають частковому задоволенню. З огляду на вищевикладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що співмірною є компенсація витрат позивача на професійну правничу допомогу в розмірі 1 000,00 грн. Доводи апеляційної скарги не спростовують правильності висновків суду першої інстанції. Підстав для скасування рішення суду першої інстанції колегія суддів не вбачає. На підставі викладеного, керуючись ст. 367, 368, 374, 375, 381 - 384 ЦПК України, колегія суддів, - УХВАЛИЛА: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення. Додаткове рішенням Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 02 січня 2025 року залишити без змін. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її ухвалення, проте може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту судового рішення. Повний текст судового рішення складено 27 червня 2025 року. Головуючий Судді: