Постанова 4808 № 348/2813/24

Справа № 348/2813/24 Провадження № 22-ц/4808/848/25 Головуючий у 1 інстанції Солодовніков Р. С. Суддя-доповідач Луганська ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 24 червня 2025 року м. Івано-Франківськ Івано-Франківський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого - Луганської В.М. суддів Василишин Л.В., Девляшевського В.А., за участю секретаря Кузів А.В. учасники справи позивачі - ОСОБА_1 , яка діє в своїх інтересах та в інтересах малолітніх ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 відповідач - Товариство з додатковою відповідальністю Страхова компанія «Альфа-Гарант», третя особа - ОСОБА_5 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань Івано-Франківського апеляційного суду справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 , яка діє в інтересах ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , яка подана представником ОСОБА_6 , на рішення Надвірнянського районного суду Івано-Франківської області від 14 квітня 2025 року за позовом ОСОБА_1 , яка діє в своїх інтересах та в інтересах малолітніх ОСОБА_2 , ОСОБА_3 та ОСОБА_4 до Товариства з додатковою відповідальністю Страхова компанія «Альфа-Гарант», третя особа: ОСОБА_5 про відшкодування шкоди, заподіяної смертю фізичної особи, в с т а н о в и в: У листопаді 2024 року ОСОБА_1 , яка діє в своїх інтересах та в інтересах малолітніх ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , а також ОСОБА_4 звернулися до суду з позовом до ТОВ СК «Альфа-Гарант» про відшкодування шкоди, заподіяної смертю фізичної особи. Позовні вимоги обґрунтовано тим, що 01.10.2024 року близько 20 год 15 хв в с-ще Делятин Надвірнянського району Івано-Франківській області на автодорозі Н-09 «Мукачево-Львів» відбулася дорожньо-транспортна пригода, в якій водій ОСОБА_7 , керуючи автомобілем марки «BMW X1», р.н. НОМЕР_1 здійснив наїзд на пішохода ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Внаслідок даної дорожньо-транспортної пригоди ОСОБА_8 від отриманих тілесних ушкоджень загинув. За даним фактом відкрито кримінальне провадження, відомості про яке внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань №62024140150000212 від 01.10.2024 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України. Таким чином, між отриманими потерпілим ОСОБА_8 внаслідок дорожньо-транспортної пригоди тілесних ушкоджень та настання його смерті існує прямий причинно-наслідковий зв`язок. Внаслідок вищевказаної ДТП завдано матеріальної та моральної шкоди близьким родичам загиблого. Станом на дату ДТП, цивільно-правова відповідальність, пов`язана з експлуатацією забезпеченого транспортного засобу марки «BMW X1», р.н. НОМЕР_1 була застрахована в ТОВ СК «Альфа-Гарант», відповідно до договору обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів №218537609. Відповідно до пункту 27.3. Закону України №1961-IV від 01.07.2004 року особами, які мають право на отримання страхового відшкодування моральної шкоди у зв`язку із смертю ОСОБА_8 є: син - ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , дочка - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , дружина - ОСОБА_1 , мати - ОСОБА_9 , батько - ОСОБА_4 .. Мати загиблого ОСОБА_9 , від своєї частки страхового відшкодування відмовилася на користь чоловіка ОСОБА_4 .. Загальний розмір страхового відшкодування моральної шкоди, заподіяної смертю фізичної особи, становить 96 000,00 грн, виплачується рівними частинами між особами, які мають право на отримання страхового відшкодування. Частка, яка припадає на кожну особу, що має право на отримання страхового відшкодування, в порядку пункту 27.3. Закону України №1961-IV від 01.07.2004 року, становить 19 200 грн (1/5 частки). Крім того, позивачка зазначила, що у потерпілого ОСОБА_8 на день його смерті на утриманні перебували члени сім`ї: син: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , дочка: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_5 . В розумінні ст. 1200 ЦК України, малолітні ОСОБА_10 та ОСОБА_11 є особами, які мають право на відшкодування шкоди у зв`язку із загибеллю батька. На час ДТП загиблий ОСОБА_8 офіційних доходів не отримував, проте, сам факт того, що особа не мала офіційних доходів не може свідчити про те, що утримання сина та дочки не відбувалось взагалі. Мінімально гарантований загальний розмір страхового відшкодування пов`язаного з втратою годувальника, обрахований відповідно до п.27.2 ст.27 Закону №1961-IV, становить 288 000, 00 грн, який розрахований за формулою: 36 х 8000,00. Отже, шкода по втраті годувальника, яка підлягає стягненню з відповідача на користь малолітніх дітей, в інтересах яких діє законний представник ОСОБА_1 , становить 288 000,00 грн, мінімально гарантованого розміру страхового відшкодування пов`язаного з втратою годувальника. Граничний ліміт відповідальності по даному страховому випадку у сумі не може перевищувати 320 000,00 грн, у такому випадку, страхове відшкодування, яке належить для виплати позивачам становить 320 000,00 грн, яке складається з: 32 000,00 грн в рахунок відшкодування моральної шкоди, встановленої п. 27.3. ст.27 Закону України №1961-IV від 01.07.2004 року; 288 000,00 грн в рахунок відшкодування пов`язаного із втратою годувальника для малолітніх дітей, встановленого п. 27.2. ст.27 Закону України №1961-IV від 01.07.2004 року. Позивачі просили стягнути з ТОВ СК «Альфа-Гарант» на користь ОСОБА_1 , яка діє в своїх інтересах, а також в інтересах малолітніх дітей ОСОБА_2 , ОСОБА_3 - 288 000,00 грн страхового відшкодування пов`язаної з втратою годувальника для малолітніх дітей; 19200 грн відшкодування моральної шкоди та витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 30 000 грн. Стягнути з ТОВ СК «Альфа-Гарант» на користь ОСОБА_4 - 12 800 грн відшкодування моральної шкоди. Також просили стягнути судові витрати пов`язані з оплатою послуг з надання професійної правничої допомоги та витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 10 000 грн. Рішенням Надвірнянського районного суду Івано-Франківської області від 14 квітня 2025 року позов задоволено частково. Стягнуто з ТОВ СК «Альфа-Гарант» страхове відшкодування у зв`язку із втратою годувальника для малолітніх дітей ОСОБА_2 , ОСОБА_3 шляхом здійснення щомісячних платежів у розмірі 2666,67 грн на кожну дитину до вичерпання ліміту відповідальності страховика, який становить 288 000 грн, страхового відшкодування моральної шкоди в сумі 19 200 грн. Стягнуто з ТОВ СК «Альфа-Гарант» на користь ОСОБА_4 страхового відшкодування моральної шкоди в сумі 12 800,00 грн. Стягнуто з ТОВ СК «Альфа-Гарант» на користь ОСОБА_1 - 10 000,00 грн судових витрат на правничу допомогу. Стягнуто з ТОВ СК «Альфа-Гарант» на користь ОСОБА_4 5 000,00 грн судових витрат на правничу допомогу. Стягнуто з ТОВ СК «Альфа-Гарант» в дохід держави 3200 грн судового збору. Не погодившись з вказаним рішенням суду ОСОБА_1 , яка діє в інтересах ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , звернулась до суду з апеляційною скаргою, в якій посилаючись на порушення норм матеріального права, просить рішення Надвірнянського районного суду Івано-Франківської області від 14 квітня 2025 року в частині стягнення страхового відшкодування у зв`язку із втратою годувальника на користь ОСОБА_1 , яка діє в інтересах малолітніх дітей ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , змінити з щомісячних платежів у розмірі 2 666,67 грн на кожну дитину до вичерпання ліміту відповідальності страховика, який становить 288 000 грн на одноразову виплату у зв`язку з втратою годувальника у розмірі 288 000 грн, в іншій частині рішення суду залишити без змін. Апеляційна скарга обґрунтована тим, що висновок суду про відсутність підстав для відступу від загального порядку виплати шкоди, пов`язаної із втратою годувальника та стягнення на користь особи страхового відшкодування щомісячними платежами не відповідає інтересам малолітніх дітей. Вважає, що суд не врахував інтереси дітей, в даному випадку стягнення на користь позивачки, яка діє в інтересах малолітніх дітей, відшкодування шкоди, заподіяною смертю годувальника одноразовим платежем, найкраще забезпечує інтереси дітей. Вважає, що припис «Найкраще забезпечення інтересів дитини» і є обставиною, яка має істотне значення, що узгоджується з абз.2 ч.1 ст.1202 ЦК України. Виплата страхового відшкодування одноразовим платежем відповідає особливому захисту дітей. Ухвалою Івано-Франківського апеляційного суду від 13 травня 2025 року відкрито апеляційне провадження та роз`яснено учасникам справи право подання до апеляційного суду відзиву на апеляційну скаргу. Копію ухвали про відкриття апеляційного провадження та апеляційну скаргу разом з доданими до неї матеріалами ТОВ СК «Альфа-Гарант» отримало через підсистему «Електронний суд» 13.05.2025, що підтверджується довідкою про доставку електронного документу. ОСОБА_5 отримав копію ухвали про відкриття апеляційного провадження та апеляційну скаргу разом з доданими до неї матеріалами поштою, що підтверджується рекомендованим повідомлення про вручення поштового відправлення. Відзив на апеляційну скаргу у встановлений апеляційним судом строк не надходив. Відповідно до ч.3 ст.360 ЦПК України, відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції. У судове засідання ОСОБА_1 , ОСОБА_4 та їх представник не з`явились, про дату, місце та час судового засідання повідомлені належним чином, що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення ОСОБА_4 , зворотнім повідомлення з відміткою «адресат відсутній за вказаною адресою» та довідкою про доставку електронного документу ОСОБА_6 через підсистему «Електронний суд» У судове засідання представник ТОВ СК «Альфа-Гарант» не з`явився, про дату, місце та час судового засідання повідомлений належним чином, що підтверджується довідкою про доставку електронного документу через підсистему «Електронний суд» У судове засідання третя особа ОСОБА_5 не з`явився, про дату, місце та час судового засідання повідомлений належним чином, що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення. Відповідно до ч. 2 ст. 372 ЦПК України, неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справу. З урахуванням положень ч. 2 ст. 372 ЦПК України, колегія суддів вважає можливим провести судовий розгляд справи без учасників справи, які повідомлені належним чином про дату, час та місце розгляду справи. Заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність й обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів апеляційного суду приходить до наступного Відповідно до вимог ст. 367 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції у межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції. Згідно роз`яснень, які містяться в п. 15 постанови Пленуму Верховного Суду України від 24 жовтня 2008 року № 12 «Про судову практику розгляду цивільних справ в апеляційному порядку» у разі якщо апеляційна скарга подана на рішення щодо частини вирішених вимог, суд апеляційної інстанції відповідно до принципу диспозитивності не має права робити висновків щодо неоскарженої частини ні в мотивувальній, ні в резолютивній частині судового рішення, а в описовій частині повинен зазначити, в якій частині вимог судове рішення не оскаржується. Рішення суду оскаржується в частині стягнення страхового відшкодування у зв`язку із втратою годувальника на користь ОСОБА_1 , яка діє в інтересах малолітніх дітей ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , щомісячних платежів у розмірі 2 666,67 грн на кожну дитину до вичерпання ліміту відповідальності страховика, який становить 288 000 грн, в іншій частині рішення Надвірнянського районного суду Івано-Франківської області від 14 квітня 2025 року, не оскаржується, а тому апеляційний суд відповідно до частини 1 ст. 367 ЦПК України перевіряє законність та обґрунтованість рішення суду лише в оскаржуваній частині, а саме в частині стягнення щомісячних платежів у розмірі 2 666,67 грн на кожну дитину до вичерпання ліміту відповідальності страховика, який становить 288 000 грн. Відповідно до ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були дослідженні в судовому засіданні. Задовольняючи позовну вимогу про стягнення страхового відшкодування у зв`язку із втратою годувальника для малолітніх дітей ОСОБА_2 , ОСОБА_3 шляхом здійснення щомісячних платежів у розмірі 2666,67 грн на кожну дитину до вичерпання ліміту відповідальності страховика, який становить 288 000 грн, суд першої інстанції виходив з того, що позивачка не вказала на наявність підстав для виплати відшкодування одноразовим платежем, не обґрунтувала і не довела існування обставин, які мають істотне значення та за наявності яких сума відшкодування може бути виплачена одноразово, але не більше як за три роки. Суд першої інстанції дійшов висновку про відсутність підстав для відступу від загального порядку виплати шкоди, пов`язаної із втратою годувальника, і вважав можливим стягнення страхового відшкодування проводити щомісячними платежами відповідно до абз. 1 ч. 1 ст. 1202 ЦК, що на думку суду буде відповідати інтересам малолітніх дітей. Колегія суддів вважає, що такий висновок суду не в повній мірі відповідає встановленим по справі обставинам, виходячи з наступного. Судом встановлено, що позивачка ОСОБА_1 та ОСОБА_8 перебували в зареєстрованому шлюбі, що підтверджується копією свідоцтва про шлюб серія НОМЕР_2 . У шлюбі у сторін народилося двоє дітей: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_5 та ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , що підтверджується копіями свідоцтв про народження серія НОМЕР_3 , серія НОМЕР_4 . Згідно копії свідоцтва про народження серія НОМЕР_5 ОСОБА_8 його батьками є ОСОБА_9 , ОСОБА_4 . 01.10.2024 року близько 20 год 15 хв в Івано-Франківській області, Надвірнянському районі, с-ще Делятин на автодорозі Н-09 «Мукачево-Львів» відбулася дорожньо-транспортна пригода, в якій водій ОСОБА_5 , керуючи автомобілем марки «BMW X1», р.н. НОМЕР_1 здійснив наїзд на пішохода ОСОБА_8 . Внаслідок даної дорожньо-транспортної пригоди ОСОБА_8 отримав тяжкі тілесні ушкодження від яких помер, що стверджується копією лікарського свідоцтва про смерть № 56 від 02.10.2024 року та копією свідоцтва про смерть ОСОБА_8 П`ятим слідчим відділом Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у м. Львові, здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні №62024140150000212 від 01.10.2024 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України. Згідно матеріалів кримінального провадження, смерть потерпілого ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 настала в наслідок дорожньо-транспортної пригоди за участі водія автомобіля марки «BMW X1», р.н. НОМЕР_1 ОСОБА_5 та була її прямим наслідком. Цивільно-правова відповідальність, пов`язана з експлуатацією забезпеченого транспортного засобу марки «BMW X1», р.н. НОМЕР_1 , застрахована в ТОВ СК «Альфа-Гарант», відповідно до договору обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів №218537609 чинного на дату ДТП. Відповідно до частини першої статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону (стаття 5 ЦПК України). Стаття 15 ЦК України закріплює право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Відповідно до частини першої статті 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Згідно із частинами другою, п`ятою статті 1187 ЦК України шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку. Особа, яка здійснює діяльність, що є джерелом підвищеної небезпеки, відповідає за завдану шкоду, якщо вона не доведе, що шкоди було завдано внаслідок непереборної сили або умислу потерпілого. Відносини у сфері обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів регулюються Законом України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»(далі - Закон№ 1961-IV), який спрямований на забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров`ю та майну потерпілих при експлуатації наземних транспортних засобів на території України. Пунктом 27.2 статті 27 Закону № 1961-IV передбачено, що страховик (у випадках, передбачених статтею 41 цього Закону, - МТСБУ) здійснює відшкодування шкоди, заподіяної смертю потерпілого, на умовах, встановлених статтею 1200 ЦК України, кожній особі, яка має право на таке відшкодування, рівними частинами. Загальний розмір страхового відшкодування (регламентної виплати) утриманцям одного померлого не може бути меншим, ніж 36 мінімальних заробітних плат у місячному розмірі, встановлених закономна день настання страхового випадку. Зазначена норма права за способом викладення змісту є відсилочною, тобто містить посилання на іншу норму права, а саме на статтю 1200 ЦК України, та може застосовуватися лише в поєднанні із цією нормою. Згідно з частиною першою статті 1200 ЦК України у разі смерті потерпілого право на відшкодування шкоди мають непрацездатні особи, які були на його утриманні або мали на день його смерті право на одержання від нього утримання, а також дитина потерпілого, народжена після його смерті. Шкода відшкодовується, зокрема, дитині - до досягнення нею вісімнадцяти років (учню, студенту - до закінчення навчання, але не більш як до досягнення ним двадцяти трьох років). Статтею 1202 ЦК України передбачено, що відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я або смертю потерпілого, здійснюється щомісячними платежами. За наявності обставин, які мають істотне значення, та з урахуванням матеріального становища фізичної особи, яка завдала шкоди, сума відшкодування може бути виплачена одноразово, але не більш як за три роки наперед. Тлумачення положень статей 1200 та 1202 ЦК України дає підстави для висновку, що одна із них визначає перелік осіб, які мають право на відшкодування шкоди, завданої смертю потерпілого, а інша - порядок відшкодування такої шкоди. Таким чином, вказані норми необхідно розглядати у взаємозв`язку, оскільки вони підлягають застосуванню як елементи єдиного механізму правового регулювання відносин із відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я або смертю потерпілого. Положеннями пункту 36.2 статті 36 Закону № 1961-IVпередбачено, що страховик (МТСБУ) у разі визнання вимог заявника обґрунтованими зобов`язаний прийняти рішення про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) та виплатити його не пізніше ніж через 90 днів з дня отримання заяви про страхове відшкодування. У постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 05 грудня 2022 року у справі № 304/936/19 (провадження № 61-12719сво20) зазначено, «що у системному зв`язку зі статтями 1200, 1202 ЦК України положення пункту 27.2 статті 27 та пункту 36.2 статті 36 Закону № 1961-IV щодо строків відшкодування шкоди, заподіяної смертю потерпілого, необхідно розуміти таким чином: страховик (у випадках, передбачених Законом, - МТСБУ) здійснює відшкодування шкоди, заподіяної смертю потерпілого, кожній особі, яка має право на таке відшкодування, рівними частинами шляхом виплати страхових сум щомісячними платежами; перший платіж здійснюється не пізніше, ніж через 90 днів з дня отримання заяви про страхове відшкодування. Крім цього, пунктом 27.5 статті 27 Закону № 1961-IV передбачено, що відшкодування шкоди, пов`язаної із смертю потерпілого, може бути виплачено у вигляді одноразової виплати. Отже, вказаною нормою передбачено право страховика (у випадках, передбачених Законом, - МТСБУ), а не обов`язок відшкодувати шкоду, пов`язану зі смертю потерпілого, шляхом здійснення одноразової виплати. Водночас, відповідно до абзацу другого частини першої статті 1202 ЦК України за наявності обставин, які мають істотне значення, та із урахуванням матеріального становища фізичної особи, яка завдала шкоду, сума відшкодування може бути виплачена одноразово, але не більше як за три роки. Для відступу від загального порядку (щомісячними платежами) відшкодування шкоди, заподіяної смертю потерпілого, використовуючи принципи, закладені у частині першій статті 1202 ЦК України, заявник повинен вказати на наявність підстав, з якими закон пов`язує можливість виплати відшкодування одноразовим платежем, а страховик, у свою чергу, - надати оцінку цим обставинам та прийняти відповідне рішення». Судом вірно встановлено, що у потерпілого ОСОБА_8 на день його смерті на утриманні перебували малолітній син ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 та донька ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_5 та дійшов вірного висновку, що відповідно до п.27.2 статті 27 Закону № 1961-IV розмір страхового відшкодування повязанного з втратою годувальника становить288000, 00 грн (36х8000 грн). Потерпілий ОСОБА_8 офіційних доходів не отримував, суд здійснив розрахунок розміру щомісячного платежу страхового відшкодування у зв`язку із втратою годувальника виходячи з розміру мінімальної заробітної плати, встановленого на день настання страхового випадку, з урахуванням ч.2 ст.1200 ЦК щодо кількості осіб, які перебували на утриманні загиблого, а саме двох малолітніх дітей, а також частки, яка припадала на нього самого: 8000/3=2666,67 грн. Суд першої інстанції вважав, що позивачка не вказала на наявність підстав для виплати відшкодування одноразовим платежем. Разом з тим, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції при розгляді справи не врахував, що статтею 8 Закону України «Про охорону дитинства» визначено, що кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного та соціального розвитку. Згідно з ч. ч. 1, 2 ст. 27 Конвенції ООН про права дитини від 20 листопада 1989 року, яка ратифікована постановою Верховної Ради України № 789-ХІІ від 27 лютого 1991 року та набула чинності для України 27 вересня 1991 року, держава визнає право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Дитині законом та іншими засобами має бути забезпечений спеціальний захист і надані можливості та сприятливі умови, що дадуть їй змогу розвиватися фізично, розумово, морально, духовно та соціально, здоровим і нормальним шляхом, в умовах свободи та гідності. При ухваленні з цією метою законів основною метою має бути найкраще забезпечення інтересів дитини. Найкраще забезпечення інтересів дитини має бути керівним принципом для тих, хто несе відповідальність за дитину, насамперед для її батьків. Відповідно до абзацу другого частини першої статті 1202 ЦК України за наявності обставин, які мають істотне значення, та із урахуванням матеріального становища фізичної особи, яка завдала шкоду, сума відшкодування може бути виплачена одноразово, але не більше як за три роки. З врахуванням найкращого забезпечення інтересів малолітніх дітей, що є керівним принципом при розгляді даної справи, враховуючи обставини справи, матеріальне становище особи, яка завдала шкоди, з метою захисту майнових інтересів малолітніх дітей, колегія суддів приходить до висновку про стягнення розміру страхового відшкодування на користь позивачки як законного представника малолітнього сина ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 та доньки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , загиблого ОСОБА_8 шляхом одноразової виплати страхового відшкодування. Враховуючи, що встановлений судом першої інстанції розмір щомісячного платежу на одну дитину становить 2666,67 грн, та з огляду на положення абз 2. ч. 1 ст. 1202 ЦПК сума відшкодування може бути виплачена одноразово, але не більше як за три роки, розмір одноразового страхового відшкодування у зв`язку із втратою годувальника на користь малолітніх дітей ОСОБА_2 , ОСОБА_3 становить 192 000 грн ((2666,67 х 2) х 36). Решту суми страхового відшкодування (96000, 00 грн) колегія суддів вважає за необхідне стягувати щомісячними платежами у розмірі 2666,67 грн на кожну дитину до вичерпання ліміту відповідальності страховика, який становить 288 000 грн за мінусом суми, стягнутої одноразовим платежем. Відповідно до п. п. 1ч. 1 ст. 376 ЦПК України, підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи. Враховуючи вищевикладене, керуючись п. п. 1 ч. 1 ст. 376 ЦПК України, апеляційна скарга ОСОБА_1 , яка діє в інтересах ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , підлягає частковому задоволенню. Рішення Надвірнянського районного суду Івано-Франківської області від 14 квітня 2025 року в оскаржуваній частині, а саме в частині стягнення з ТОВ «Альфа-Гарант» на користь ОСОБА_1 страхового відшкодування у зв`язку із втратою годувальника для малолітніх дітей шляхом здійснення щомісячних платежів у розмірі 2666,67 гривень на кожну дитину до вичерпання ліміту відповідальності страховика, який становить 288 000 гривень змінити. Стягнути з ТОВ СК «Альфа- Гарант» на користь ОСОБА_1 страхове відшкодування у зв`язку із втратою годувальника для малолітніх дітей ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_5 одноразовим платежем в розмірі 192 000 грн, а решту суми страхового відшкодування стягнути щомісячними платежами у розмірі 2666,67 грн на кожну дитину до вичерпання ліміту відповідальності страховика, який становить 288 000 грн за мінусом суми, стягнутої одноразовим платежем. Оскільки за наслідками апеляційного перегляду змінено лише спосіб стягнення страхового відшкодування, апеляційний суд не здійснює перерозподіл судових витрат. Керуючись ст. ст. 259, 367, 374, 376, 382, 384 ЦПК України, Івано-Франківський апеляційний суд, п о с т а н о в и в: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , яка діє в інтересах ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , яка подана представником ОСОБА_6 , задовольнити частково. Рішення Надвірнянського районного суду Івано-Франківської області від 14 квітня 2025 року в оскаржуваній частині, а саме в частині стягнення з Товариства з додатковою відповідальністю страхова компанія «Альфа-Гарант» на користь ОСОБА_1 страхового відшкодування у зв`язку із втратою годувальника для малолітніх дітей ОСОБА_2 , ОСОБА_3 шляхом здійснення щомісячних платежів у розмірі 2666,67 гривень на кожну дитину до вичерпання ліміту відповідальності страховика, який становить 288 000 гривень змінити. Стягнути з Товариства з додатковою відповідальністю страхова компанія «Альфа- Гарант», код ЄДРПОУ 32382598, адреса місцезнаходження: м. Київ бульвар Лесі Українки, 26 на користь ОСОБА_1 , ідентифікаційний код платника податків НОМЕР_6 , яка проживає за адресою: АДРЕСА_1 страхове відшкодування у зв`язку із втратою годувальника для малолітніх дітей ОСОБА_2 , ОСОБА_3 одноразовим платежем в розмірі 192 000 грн, а решту суми страхового відшкодування стягнути щомісячними платежами у розмірі 2666,67 грн на кожну дитину до вичерпання ліміту відповідальності страховика, який становить 288 000 грн за мінусом суми, стягнутої одноразовим платежем. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її ухвалення та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту постанови. Дата складення повного тексту постанови 27 червня 2025 року. Судді: В.М. Луганська Л.В. Василишин В.А. Девляшевський