Постанова Харківський апеляційний суд № 621/4530/24

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД __________________________________________________________________ ПОСТАНОВА Іменем України 26 червня 2025 року м. Харків справа № 621/4530/24 провадження № 22-ц/818/3377/25 Харківський апеляційний суд у складі: Головуючого: Маміної О.В., суддів: Курила О.М., Тичкової О.Ю., розглянувши в порядку ст. 369 ЦПК України в м. Харкові без повідомлення учасників справи цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , треті особи: Виконавчий комітет Зміївської міської ради Чугуївського району Харківської області, як орган опіки та піклування, Виконавчий комітет Златопільської міської ради Лозівського району Харківської області, про визначення місця проживання дитини та відібрання дитини, без позбавлення батька дитини батьківських прав за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Зміївського районного суду Харківської області від 15 квітня 2025 року, постановлену під головуванням судді Вельможної І.В., - в с т а н о в и в : У грудні 2024 року ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом ОСОБА_2 , треті особи: Виконавчий комітет Зміївської міської ради Чугуївського району Харківської області, як орган опіки та піклування, Виконавчий комітет Златопільської міської ради Лозівського району Харківської області, про визначення місця проживання дитини та відібрання дитини, без позбавлення батька дитини батьківських прав. Ухвалою Зміївського районного суду Харківської області від 15 квітня 2025 рокуклопотання ОСОБА_2 про зупинення провадження у справі задоволено. Провадження по справі ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , треті особи: Виконавчий комітет Зміївської міської ради Чугуївського району Харківської області, як орган опіки та піклування, Виконавчий комітет Златопільської міської ради Лозівського району Харківської області, про визначення місця проживання дитини та відібрання дитини, без позбавлення батька дитини батьківських прав зупинено до припинення перебування ОСОБА_2 у складі Збройних Сил України або інших утворених відповідно до закону військових формувань, що переведені на воєнний стан або залучені до проведення антитерористичної операції. В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить скасувати ухвалу суду та направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції. Посилається на невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення судом першої інстанції норм процесуального права; зазначає, що відсутні підстави для зупинення провадження у справі. Доказів перебування відповідача у складі Збройних Сил України у військовій частині, яка залучена до виконання бойових завдань в місцях активних бойових дій не надано. Також зазначає, що судом першої інстанції не було враховано предмет позову, зокрема, що спір стосується відібрання дитини. Вважає, що зупинення провадження може зашкодити інтересам малолітньої дитини, якій наразі три роки та яка на даний час перебуває без нагляду батьків. Перевіряючи законність і обґрунтованість ухвали суду першої інстанції, відповідно до вимог ч. 1 ст. 367 ЦПК України - в межах доводів апеляційної скарги і вимог, заявлених у суді першої інстанції, судова колегія вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, виходячи з наступного. Вирішуючи питання про зупинення провадження у справі, суд першої інстанції виходив з того, що відповідачем ОСОБА_2 надані суду докази не лише його перебування у складі Збройних Сил України на посаді командира зенітної кулеметної роти військової частини НОМЕР_1 , а й докази того, що військова частина НОМЕР_1 переведена на воєнний стан, факт того, що він приймає участь у виконанні бойових завдань, що є підставою для задоволення клопотання про зупинення провадження по справі до припинення перебування відповідача ОСОБА_2 у складі Збройних Сил України або інших утворених відповідно до закону військових формувань відповідно до ст. 251 ЦПК України. Проте такі висновки суду першої інстанції не відповідають вимогам закону та фактичним обставинам справи. Зупинення провадження у справі - це тимчасове припинення судом вчинення процесуальних дій під час судового розгляду із визначених у законі об`єктивних підстав, які перешкоджають подальшому розгляду справи і щодо яких неможливо передбачити їх усунення. Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 251 ЦПК України суд зобов`язаний зупинити провадження у справі у разі перебування сторони або третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору, у складі Збройних Сил України або інших утворених відповідно до закону військових формувань, що переведені на воєнний стан або залучені до проведення антитерористичної операції. Відповідно до ст. 65 Конституції України, захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, шанування її державних символів є обов`язком громадян України. Згідно зі ст. 1 Закону України «Про Збройні Сили України» Збройні Сили України - це військове формування, на яке відповідно до Конституції України покладаються оборона України, захист її суверенітету, територіальної цілісності і недоторканності. Відповідно до ст. 3 Закону України «Про Збройні Сили України» Збройні Сили України мають таку загальну структуру: Генеральний штаб Збройних Сил України; Командування об`єднаних сил Збройних Сил України; види Збройних Сил України - Сухопутні війська, Повітряні Сили, Військово-Морські Сили; окремі роди сил Збройних Сил України - Сили спеціальних операцій, Сили територіальної оборони, Сили логістики, Сили підтримки, Медичні сили; окремі роди військ Збройних Сил України - Десантно-штурмові війська, Війська зв`язку та кібербезпеки; органи військового управління, з`єднання, військові частини, вищі військові навчальні заклади, військові навчальні підрозділи закладів вищої освіти, установи та організації, що не належать до видів та окремих родів військ (сил) Збройних Сил України. Організаційно Збройні Сили України складаються з органів військового управління, з`єднань, військових частин, вищих військових навчальних закладів, військових навчальних підрозділів закладів вищої освіти, установ та організацій. Ст. 1 Закону України «Про оборону України» визначено, що військове формування - створена відповідно до законодавства України сукупність військових з`єднань і частин та органів управління ними, які комплектуються військовослужбовцями і призначені для оборони України, захисту її суверенітету, державної незалежності і національних інтересів, територіальної цілісності і недоторканності у разі збройної агресії, збройного конфлікту чи загрози нападу шляхом безпосереднього ведення воєнних (бойових) дій. Указом Президента України від 24.02.2022 року № 64/2022 у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану» із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року в Україні введено воєнний стан строком на 30 діб та оголошено проведення загальної мобілізації. В подальшому Указами Президента України строк дії воєнного стану неодноразово продовжувався. Верховний Суд чітко сформулював позицію, за якою для зупинення судом провадження у справі з підстав, передбачених п. 2 ч. 1 ст. 251 ЦПК України в матеріалах цивільної справи мають бути докази перебування сторони або третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмету спору у складі Збройних Сил України або інших утворених відповідно до закону військових формувань, а також того, що такі підрозділи переведені на воєнний стан, зокрема беруть участь у виконанні бойових завдань. Вказана правова позиція знайшла своє відображення зокрема в судових рішеннях Касаційного цивільного суду Верховного Суду від 29.08.2022 року в справі № 461/5209/19, від 21.12.2022 року у справі № 456/2541/19 , тощо. Подаючи клопотання про зупинення провадження у справі, відповідач долучив копію посвідчення Управління персоналу штабу військової частини НОМЕР_2 , довідку про проходження служби за призовом під час мобілізації №276 від 14.04.2025 року, зі змісту якої вбачається, що капітан ОСОБА_2 перебуває на військовій службі у військовій частині НОМЕР_1 АДРЕСА_1 та довідку від 14.04.2025 року №4950/1/22/37 про безпосередню участь капітана ОСОБА_2 у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України. Разом з тим, станом на час вирішення питання про зупинення провадження у даній справі матеріали справи не містять та відповідачем не надано достовірних офіційних доказів (довідок, розпоряджень, наказів тощо ) на підтвердження того, що відповідач ОСОБА_2 перебуває у складі Збройних Сил України або інших утворених відповідно до закону військових формуваннях, що переведені на воєнний стан або залучені до проведення антитерористичної операції. Аналогічного висновку дійшов Верховний Суд у постанові від 29 березня 2023 року у справі №756/3462/20. Оскільки матеріали справи не містять відповідних доказів на підтвердження перебування ОСОБА_2 у складі Збройних Сил України або інших утвореннях, відповідно до закону військових формувань, що переведені на воєнний стан або залучені до проведення антитерористичної операції, апеляційний суд вважає, що суд першої інстанції дійшов передчасного висновку про наявність підстав для зупинення провадження у справі відповідно до п.2 ч.1 ст.251 ЦПК України. Той факт, що відповідач є військовослужбовцем, з 31 березня 2022 року по теперішній час не є підставою для зупинення провадження у справі за відсутності доказів проходження служби у підрозділі, що бере участь у виконанні бойових завдань. Надані до суду довідка № 132 від 27 лютого 2025 року, довідка №4950/1/22/37 від 09.04.2025 року та 14 квітня 2025 року не є належними доказами підтвердження перебування ОСОБА_2 у складі військових формувань, які беруть участь у виконанні бойових завдань, станом на час постановлення оскаржуваної ухвали. Суд першої інстанції на зазначене уваги не звернув та дійшов помилкового висновку про наявність підстав, визначених у п. 2 ч. 1 ст. 251 ЦПК України, для зупинення провадження у цій справі. Крім того суд не взяв до уваги, що спір стосується визначення місця проживання малолітньої дитини, 2021 року народження. Натомість необґрунтоване зупинення провадження у справі призводить до затягування строків її розгляду і перебування в стані невизначеності учасників процесу, що свідчить про порушення положень частини першої статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, що покладає на національні суди обов`язок здійснити швидкий та ефективний розгляд справи упродовж розумного строку. Доводи апеляційної скарги спростовують висновки суду першої інстанції. Відповідно до п. 6 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати ухвалу, що перешкоджає подальшому провадженню у справі і направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції. Згідно з п. 4 ч. 1 ст. 379 ЦПК України підставами для скасування ухвали суду, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є порушення норм процесуального права, які призвели до постановлення помилкової ухвали. Керуючись ст. ст. 367, 368, 369, 374, ст.379, ст. ст. 381, 382-384, 389, 390 ЦПК України, суд, - п о с т а н о в и в : Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити. Ухвалу Зміївського районного суду Харківської області від 15 квітня 2025 року скасувати. Справу направити для продовження розгляду до суду першої інстанції. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її ухвалення, але може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення у випадках, передбачених ст. 389 ЦПК України. Головуючий: О.В. Маміна Судді: О.М. Курило О.Ю. Тичкова