LLegalAIпошук судової практики
← повернутись до результатів

Постанова 4852160/21766/24

від 11.06.2025 ·
Резолютивна:Апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Дніпропетровській області - залишити без задоволення. Рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 07 листопада 2024 року у справі № 160/21766/24 - залишити…

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД П О С Т А Н О В А і м е н е м У к р а ї н и 11 червня 2025 року м.Дніпросправа № 160/21766/24 Третій апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого - судді Баранник Н.П., суддів: Малиш Н.І., Щербака А.А., розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Дніпропетровській області на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 07 листопада 2024 року у справі № 160/21766/24 (суддя Ніколайчук С.В., справа розглянута за правилами спрощеного позовного провадження, в порядку письмового провадження) за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області, третя особа: Другий Правобережний відділ Державної виконавчої служби у Чечелівському та Новокадацькому районах міста Дніпра Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) про визнання протиправною та скасування вимоги про сплату боргу (недоїмки), ВСТАНОВИВ: ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся до суду з позовом про визнання протиправною та скасування вимоги Головного управління ДПС у Дніпропетровській області (далі - відповідач) про сплату боргу (недоїмки) № Ф-13441-0436/66 У від 07 червня 2024 року. У позовній заяві позивач зазначав, що він самостійно визначив у податковій декларації про майновий стан і доходи за 2023 рік суми зобов`язань з єдиного внеску (п.22.1 декларації) у розмірі 45 302,16 грн.. Враховуючи залишок часткової несплати єдиного внеску у 2022 році в сумі 8 531,72 грн та суму єдиного внеску за 2023 рік у розмірі 45302,16 грн, то сума оскарженої вимоги складає 53 833,88 грн.. Посилаючись на п. 9-19 розділу VIII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування», позивач вважає, що особи, які провадять незалежну професійну діяльність (в тому числі і адвокати), мають право під час дії воєнного стану в Україні не нараховувати, не обчислювати та не сплачувати єдиний внесок за себе. Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 07 листопада 2024 року адміністративний позов задоволено. Із рішенням суду першої інстанції не погодився відповідач та подав апеляційну скаргу. У скарзі, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального права, неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи, відповідач просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні адміністративного позову. В обґрунтування апеляційної скарги вказує, що за даними інформаційної системи Державної податкової служби України ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) перебував на обліку в ГУ ДПС у Дніпропетровській області, Правобережна ДПІ, (Чечелівський район м.Дніпра) як фізична особа - підприємець з 11.06.2010 по 27.09.2024 та обліковувався на загальній системі оподаткування. Станом на 05.12.2024 ФОП ОСОБА_1 знаходиться у стані 11 припинено, але не знято з обліку. Відповідно даних інформаційної системи податкового органу було сформовано вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 07.06.2024 № Ф-13441-0436/66У на суму 53 833,88 грн. по ФОП ОСОБА_1 , яка складається з наступних нарахувань єдиного внеску: - ФОП ОСОБА_1 21.04.2023, по терміну подання 02.05.2023, було подано податкову декларацію про майновий стан і доходи за 2022 рік за №9310638116 з Додатком ЄСВ 1 «Розрахунок сум нарахованого доходу застрахованих осіб та суми нарахованого єдиного внеску» (далі Додаток ЄСВ 1) з самостійно визначеною сумою єдиного внеску у розмірі26096,18 грн за період січень грудень 2022 року по терміну сплати 10.05.2023. Згідно поданого Додатку ЄСВ 1 в інтегрованій картці платника по коду класифікації доходів бюджету 71040000 «Для фізичних осіб-підприємців, у т.ч. які обрали спрощену систему оподаткування, та осіб, які проводять незалежну професійну діяльність» (далі-ІКП по КБК 71040000) по терміну сплати 10.05.2023 відображено нарахування єдиного внеску за січень грудень 2022 на загальну суму 26096,18 грн. Нарахування єдиного внеску проведені із суми чистого доходу (прибутку) заявленого платником в податковій декларації, на яку нараховується єдиний внесок, з урахуванням максимальної величини (118619,00 грн х 22 відсотки). Самостійно нарахований ФОП ОСОБА_1 єдиний внесок за 2022 рік сплачено не в повному обсязі, залишок боргу становить 8531,72 грн; - ФОП ОСОБА_1 20.04.2024, по терміну подання 30.04.2024, було подано податкову декларацію про майновий стан і доходи за 2023 рік за № 9386027813 з Додатком ЄСВ 1 з самостійно визначеною сумою єдиного внеску у розмірі 45302,16 грн за період січень грудень 2023 року по терміну сплати 10.05.2024. Згідно поданого Додатку ЄСВ 1 в ІКП по КБК 71040000 по терміну сплати 10.05.2024 відображено нарахування єдиного внеску за січень грудень 2023 на загальну суму 45302,16 грн. Нарахування єдиного внеску проведені із суми чистого доходу (прибутку) заявленого в податковій декларації, на яку нараховується єдиний внесок, з урахуванням максимальної величини (205918,82 грн х 22 відсотки). Самостійно нарахований ФОП ОСОБА_1 єдиний внесок за 2023 рік не сплачено. Також, позивач має право самостійно провести коригування нарахувань єдиного внеску за 2022-2023 шляхом подання уточнюючої податкової декларації про майновий стан і доходи з Додатком ЄСВ

1. Тобто, внаслідок неповної сплати єдиного внеску за 2022 рік та несплати єдиного внеску за 2023 рік, станом на 07.06.2024 згідно ІКП ФОП ОСОБА_1 , обліковувався борг (недоїмка) по єдиному внеску у сумі 53 833,88 грн. та з урахуванням пункту 9-19 розділу VIII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 2464 самостійно нарахований єдиний внесок ФОП ОСОБА_1 у сумі 53 833,88 грн підлягає сплаті до бюджету. Позивач подав до суду апеляційної інстанції відзив на апеляційну скаргу відповідача. У відзиві стверджує про безпідставність доводів скаржника, рішення суду першої інстанції вважає законним і обґрунтованим. Просить залишити рішення суду першої інстанції без змін, а апеляційну скаргу відповідача без задоволення. Вказує, що всі доходи, зазначені позивачем у податковій декларації про майновий стан та доходи за 2023 рік були отримані як самозайнятою особою адвокатом від провадження незалежної професійної діяльності. Також, у 2023 році позивач не отримував доходи від здійснення підприємницької діяльності, тому, вважає, що відповідач помилково посилається на податкову звітність позивача як звітність фізичної особи підприємця. Третя особа своїм правом на подання до суду апеляційної інстанції відзиву на апеляційну скаргу не скористалася. Розгляд справи здійснено в порядку письмового провадження у відповідності до приписів ст.311 КАС України. Перевіривши матеріали справи, законність і обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги і заявлених позовних вимог, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з огляду на наступне. З матеріалів справи встановлено, ОСОБА_1 з 11.06.2010 є фізичною особою підприємцем, який знаходиться на податковому обліку у Головному управлінні ДПС у Дніпропетровській області та перебуває на загальній системі оподаткування. У податковій декларації про майновий стан і доходи за 2023 рік суми зобов`язань з єдиного внеску (п.22.1 декларації) у розмірі 45 302,16 грн.. 09 серпня 2024 року позивач разом із постановою про відкриття виконавчого провадження отримав копію вимоги про сплату боргу (недоїмки) № Ф-13441-0436/66 у розмірі 53 833,88 грн., яка складається з залишку несплати єдиного внеску за 2022 ріку розмірі 8 531,72 грн. та розміру єдиного внеску за 2023 рік у розмірі 45 302,16 грн.. Не погоджуючись з вимогою про сплату боргу, позивач звернувся до суду з даним позовом про її скасування. Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції щодо наявних підстав для задоволення позовних вимог, враховуючи наступне. Відповідно до підпункту 14.1.226 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України ( далі - ПК України) самозайнята особа - платник податку, який є фізичною особою-підприємцем або провадить незалежну професійну діяльність за умови, що така особа не є працівником в межах такої підприємницької чи незалежної професійної діяльності. Незалежна професійна діяльність - участь фізичної особи у науковій, літературній, артистичній, художній, освітній або викладацькій діяльності, діяльність лікарів, приватних нотаріусів, приватних виконавців, адвокатів, арбітражних керуючих (розпорядників майна, керуючих санацією, ліквідаторів), аудиторів, бухгалтерів, оцінщиків, інженерів чи архітекторів, особи, зайнятої релігійною (місіонерською) діяльністю, іншою подібною діяльністю за умови, що така особа не є працівником або фізичною особою - підприємцем та використовує найману працю не більш як чотирьох фізичних осіб. Пункт 14.1.195 пункту 14.1 статті 14 ПК України дає визначення поняттю «працівник» - це фізична особа, яка безпосередньо власною працею виконує трудову функцію згідно з укладеним з роботодавцем трудовим договором (контрактом) відповідно до закону. Правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, умови та порядок його нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку регулюються Законом України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» (далі - Закон №2464). Відповідно до п.2 ч.1 ст.1 Закону №2464, єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування (далі - єдиний внесок) - консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов`язкового державного соціального страхування в обов`язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов`язкового державного соціального страхування. До вказаного Закону №2464-VI Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України" №1774-VIII, який набрав чинності з 01 січня 2017 року були внесені зміни, які запровадили, серед іншого, сплату єдиного внеску для ФОП (крім тих, які обрали спрощену систему оподаткування) та осіб, які провадять незалежну професійну діяльність, у сумі, що не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску, незалежно від отримання доходу (прибутку) у місяці нарахування єдиного внеску. Згідно із п.2 ч.1 ст. 1 Закону №2464-VI єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування (далі - єдиний внесок) - консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов`язкового державного соціального страхування в обов`язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов`язкового державного соціального страхування. Пунктом 4 ч.1 ст. 4 Закону №2464-VI платниками єдиного внеску, є ФОП, в тому числі ті, які обрали спрощену систему оподаткування. Єдиний внесок нараховується для платників, зазначених у п.п.4 (крім ФОП, які обрали спрощену систему оподаткування), 5 та 5-1 ч.1 ст. 4 цього Закону, - на суму доходу (прибутку), отриманого від їх діяльності, що підлягає обкладенню податком на доходи фізичних осіб. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску на місяць. У разі якщо таким платником не отримано дохід (прибуток) у звітному кварталі або окремому місяці звітного кварталу, такий платник зобов`язаний визначити базу нарахування, але не більше максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, встановленої цим Законом. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску (п.2 ч.1 ст. 7 Закону). Пунктом 3 ч.1 ст. 7 Закону України №2464-VI встановлено, що для платників, зазначених у п.4 ч.1 ст. 4 цього Закону, які обрали спрощену систему оподаткування, єдиний внесок нараховується на суми, що визначаються такими платниками самостійно для себе, але не більше максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, встановленої цим Законом. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску. Процедуру нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування (далі - єдиний внесок) страхувальниками, визначеними Законом України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування", нарахування і сплати фінансових санкцій, стягнення заборгованості зі сплати страхових коштів органами доходів і зборів визначає Інструкція про порядок нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, затверджена наказом Міністерства фінансів України 20 квітня 2015 року №449 (у редакції Наказу Міністерства фінансів України від 04 травня 2018 року №469) та зареєстрована в Міністерстві юстиції України 07 травня 2015 року за №508/26953 (далі - Інструкція №449). Згідно із п.1 розділу VI Інструкції №449 до платників, які не виконали визначені Законом обов`язки щодо нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску, застосовуються заходи впливу та стягнення. Абзацом 2 п.2 розділу VI Інструкції №449 встановлено, що у разі виявлення органом доходів і зборів своєчасно не нарахованих та/або не сплачених платником сум єдиного внеску такий орган доходів і зборів обчислює суми єдиного внеску, що зазначаються у вимозі про сплату боргу (недоїмки), та застосовує до такого платника штрафні санкції у порядку і розмірах, визначених розділом VII цієї Інструкції. Відповідно абз.3 п.3 розділу VI Інструкції №449 органи доходів і зборів надсилають (вручають) платникам вимогу про сплату боргу (недоїмки), якщо платник має на кінець календарного місяця недоїмку зі сплати єдиного внеску. У випадках, передбачених абз.3 цього пункту, вимога про сплату боргу (недоїмки) надсилається (вручається), зокрема, платникам, зазначеним у пп.пп.3, 4, 6 п.1 розділу II цієї Інструкції, протягом 15 робочих днів, що настають за календарним місяцем, у якому виникла, зросла або частково зменшилась сума недоїмки зі сплати єдиного внеску (заборгованість зі сплати фінансових санкцій). Вимога про сплату боргу (недоїмки) формується на підставі даних інформаційної системи органу доходів і зборів на суму боргу, що перевищує 10 гривень (п.3 розділу VI Інструкції № 449). Тобто вимога про сплату боргу (недоїмки) формується на підставі даних інформаційної системи фіскального органу платника у випадку, зокрема, якщо такий платник має на кінець календарного місяця недоїмку зі сплати єдиного внеску. Недоїмкою ж є сума єдиного внеску, своєчасно не сплачена у строки, встановлені Законом №2464-VI. Отже, сплата єдиного внеску є формою участі у системі загальнообов`язкового державного соціального страхування. Мета такої участі полягає у гарантуванні особі матеріального забезпечення у разі настання страхового випадку (як то безробіття, тимчасова непрацездатність, нещасний випадок на виробництві чи професійне захворювання, досягнення пенсійного віку тощо). Необхідними умовами для сплати особою єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування є провадження такою особою, зокрема, підприємницької діяльності та отримання доходу від такої діяльності, який і є базою для нарахування ЄСВ. Отже, саме дохід особи від такої діяльності є базою для нарахування, проте за будь-яких умов розмір ЄСВ не може бути меншим за розмір мінімального страхового внеску за місяць. При цьому, за відсутності бази для нарахування ЄСВ у відповідному звітному кварталі або окремому місяці звітного кварталу, законодавство встановлює обов`язок особи самостійно визначити цю базу, розмір єдиного внеску не може бути меншим за розмір мінімальної заробітної плати. Відповідно до абзацу пунктів, 4, 5, 5-1 частини 1 статті 4 Закону № 2464-VI платниками єдиного внеску є: 4) фізичні особи - підприємці, у тому числі ті, які обрали спрощену систему оподаткування (крім електронних резидентів (е-резидентів); 5) особи, які провадять незалежну професійну діяльність, а саме наукову, літературну, артистичну, художню, освітню або викладацьку, а також медичну, юридичну практику, в тому числі адвокатську, нотаріальну діяльність, або особи, які провадять релігійну (місіонерську) діяльність, іншу подібну діяльність та отримують дохід від цієї діяльності; 5-1) члени фермерського господарства, якщо вони не належать до осіб, які підлягають страхуванню на інших підставах. Відповідно до п. 9-19 розділу VIII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування», тимчасово, з 1 березня 2022 року до припинення або скасування воєнного стану в Україні та протягом дванадцяти місяців після припинення або скасування воєнного стану, особи, зазначені у пунктах 4, 5 та 5- 1 частини першої статті 4 цього Закону, мають право не нараховувати, не обчислювати та не сплачувати єдиний внесок за себе. При цьому положення абзацу другого пункту 2 частини першої статті 7 цього Закону щодо таких періодів для таких осіб не застосовується. Такими особами розрахунок єдиного внеску у складі податкової декларації не заповнюється за період, в якому відповідно до абзацу першого цього пункту єдиний внесок не нараховувався, не обчислювався та не сплачувався. Виходячи із змісту цієї норми, особи, які провадять незалежну професійну діяльність (в тому числі і адвокати), мають право під час дії воєнного стану в Україні не нараховувати, не обчислювати та не сплачувати єдиний внесок за себе. Скаржник вказує, що позивач самостійно визначив базу нарахування єдиного внеску згідно поданої декларації за 2023 рік. Колегія суддів зазначає, що несплата єдиного внеску на підставі самостійно визначеного податкового зобов`язання з єдиного внеску за 2023 рік не свідчить про виникнення у позивача податкового боргу, враховуючи звільнення останнього на законодавчому рівні від сплати єдиного внеску, починаючи з 01.03.2023. Враховуючи вищевикладене, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог ОСОБА_1 .. Доводи апеляційної скарги відповідача не спростовують висновків суду першої інстанції, підстави для скасування рішення суду першої інстанції відсутні. Розподіл судових витрат відповідно до вимог ст.139 КАС України не здійснюється. Керуючись ст.311, п.1 ч.1 ст.315, ч.1 ст.316, ст.ст.322, 325, 329 КАС України, суд

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Дніпропетровській області - залишити без задоволення. Рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 07 листопада 2024 року у справі № 160/21766/24 - залишити без змін. Постанова Третього апеляційного адміністративного суду набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає, відповідно до п.2 ч.5 ст.328 КАС України. Головуючий - суддя Н.П. Баранник суддя Н.І. Малиш суддя А.А. Щербак

релевантний фрагмент
Посилання у тексті:
· понад 3 посилання поспіль згортаються у «+N»