Постанова 4852 № 160/33902/24

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД П О С Т А Н О В А і м е н е м У к р а ї н и 19 червня 2025 року м. Дніпросправа № 160/33902/24 Третій апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого - судді Олефіренко Н.А. (доповідач), суддів: Дурасової Ю.В., Лукманової О.М., розглянувши в порядку письмового провадження в залі судового засідання Третього апеляційного адміністративного суду в м. Дніпрі апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 03.03.2025 ( суддя Олійник В.М.) в адміністративній справі №160/33902/24 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити певні дії,- ВСТАНОВИВ: ОСОБА_1 звернулася до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, в якій просить: визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області щодо нарахування та виплати пенсії за віком ОСОБА_1 , призначеної відповідно до Закону України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування, із застосування показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачені страхові внески, за 2014, 2015 та 2016 роки. зобов`язати Головне Управління Пенсійного Фонду України в Дніпропетровській області здійснити з 07.10.2024 перерахунок та виплату ОСОБА_1 пенсії за віком відповідно до Закону України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування, із застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, за 2021, 2022, 2023 роки з урахуванням раніше виплачених сум. В обґрунтування позовної заяви позивач зазначила, що вона перебуває на обліку у Головному управлінні Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області з 28 грудня 2010 року їй призначено пенсію за вислугу років відповідно до статті 55 Закону України "Про пенсійне забезпечення". З 21 серпня 2014 року у зв`язку з працевлаштуванням за посадою, яка дає право на пенсію за вислугу років, виплата пенсії ОСОБА_1 припинена.У зв`язку з досягненням 60-річного віку та на підставі особистої заяви від 07.10.2024 року ОСОБА_1 переведено з пенсії за вислугу років на пенсію за віком відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", розмір пенсії обчислено з застосування показника середньої заробітної плати в Україні, з якої сплачено страхові внески за 2014, 2015, 2016 роки.13 листопада 2024 року ОСОБА_1 звернулася до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області з заявою, в якій просила здійснити ОСОБА_1 перерахунок (обчислення) пенсії за віком з застосуванням середнього показника заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, за 2021, 2022, 2023 роки.Листом Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області №64087-48992/В-01/8-0400/24 від 29 листопада 2024 року позивачеві повідомлено, що для застосування показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески за 2021, 2022, 2023 роки для обчислення пенсії, немає законних підстав. ОСОБА_1 вважає протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області щодо відмови їй в здійсненні обчислення пенсії з застосуванням показника середньої заробітної плати в Україні, з якої сплачено страхові внески за 2021, 2022, 2023 роки, у зв`язку з чим позивач звернувся до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовною заявою. Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 03.03.2025адміністративний позов задоволено. Не погоджуючись із вказаним судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу. В обґрунтування доводів апеляційної скарги, апелянт посилається на неповне з`ясування судом першої інстанції обставин, що мають значення для розгляду справи, невідповідність висновків обставинам справи та порушення норм матеріального та процесуального права, які призвели до неправильного вирішення правового спору. Так в апеляційній скарзі зазначено, що відсутні підстави для здійснення перерахунку. Враховуючи, що рішення суду першої інстанції ухвалено в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження), суд апеляційної інстанції в порядку п.3 ч.1 ст.311 КАС України розглядає справу без виклику учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, оскільки справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів. Дослідивши матеріали справи, перевіривши в межах доводів апеляційної скарги дотримання судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, апеляційний суд дійшов висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав. Судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_1 - позивач, ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , місце реєстрації: АДРЕСА_1 . ОСОБА_1 з 28 грудня 2010 року перебуває на обліку у Головному управлінні Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, їй призначено пенсію за вислугу років відповідно до статті 55 Закону України "Про пенсійне забезпечення". З 21 серпня 2014 року у зв`язку з працевлаштуванням за посадою, яка дає право на пенсію за вислугу років, виплата пенсії ОСОБА_1 припинена. У зв`язку з досягненням 60-річного віку та на підставі особистої заяви від 07.10.2024 року ОСОБА_1 переведено з пенсії за вислугу років на пенсію за віком відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", розмір пенсії обчислено з застосування показника середньої заробітної плати в Україні, з якої сплачено страхові внески за 2014, 2015, 2016 роки. 13 листопада 2024 року ОСОБА_1 звернулася до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області з заявою, в якій просила здійснити ОСОБА_1 перерахунок (обчислення) пенсії за віком з застосуванням середнього показника заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, за 2021, 2022, 2023 роки. Листом Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області №64087-48992/В-01/8-0400/24 від 29 листопада 2024 року позивачеві повідомлено, що для застосування показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески за 2021, 2022, 2023 роки для обчислення пенсії, немає законних підстав, повідомивши додатково наступне. При переведенні з одного виду пенсії на інший за бажанням особи може враховуватися заробітна плата (дохід) за періоди страхового стажу, зазначені в частині 1 статті 40 цього Закону із застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу), який враховувався під час призначення (попереднього перерахунку) попереднього виду пенсії. Відповідно до частини 3 статті 45 Закону переведення з одного виду пенсії на інший здійснюється з дня подання заяви на підставі документів про страховий стаж та заробітну плату, що знаходяться на час переведення з одного виду пенсії на інший в пенсійній справі, а також додаткових документів, одержаних органами Пенсійного фонду. Частиною 5 підпункту 1.7 пункту 1 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", затвердженого Постановою правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005р. №22-1 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 27 грудня 2005 року за №1566/11846, (зі змінами) передбачено, що днем звернення за перерахунком пенсії, переведенням з одного виду пенсії на інший, поновленням виплати пенсії вважається день прийняття органом, що призначає пенсію, заяви з усіма необхідними документами. Страховий стаж, зарахований по 30.06.2024, складає 38 років 7 місяців 27 днів. Коефіцієнт страхового стажу з урахуванням величини оцінки одного року страхового стажу 1% становить 0,38583. Пенсію обчислено відповідно до статей 27 і 28 Закону №1058 виходячи із заробітної плати за період роботи з 01.07.2000 по 30.06.2024 за даними, що містяться в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування. Індивідуальний коефіцієнт заробітної плати після оптимізації становить 1,75850. Середньомісячний заробіток для обчислення пенсії з урахуванням середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, за 2014, 2015, 2016 роки із застосуванням коефіцієнтів збільшення в розмірі 1,17, 1,11, 1,11, 1,14 та 1,197 складає 14058,28 грн (3764,40 грн х 1,17 х 1,11 х 1,11 х 1,14 х 1,197 х 1,0796 - 7994,47 грн х 1,75850). Загальний розмір пенсійної виплати станом на 07.10.2024 складає 5570,77 грн, у тому числі: 5424,11 грн - основний розмір пенсії (14058,28 грн. х 0,38583); 85,92 грн - доплата за 8 років понаднормативного стажу (1074,00 грн х 8%); 60,74 грн. - підвищення у зв`язку із зростанням середньої заробітної плати. ОСОБА_1 вважає протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області щодо відмови їй в здійсненні обчислення пенсії з застосуванням показника середньої заробітної плати в Україні, з якої сплачено страхові внески за 2021, 2022, 2023 роки, у зв`язку з чим позивач звернувся до суду з цим позовом. Суд апеляційної інстанції переглядаючи судове рішення доходить наступних висновків. Відповідно до статті 19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Згідно ст. 46 Конституції України, громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Це право гарантується загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними. Відповідно до ч. 1 ст. 9 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» передбачено, що відповідно до цього Закону в солідарній системі призначаються такі пенсійні виплати: 1) пенсія за віком; 2) пенсія по інвалідності; 3) пенсія у зв`язку з втратою годувальника. Згідно ч. 1, 2 ст. 40 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» для обчислення пенсії враховується заробітна плата (дохід) за весь період страхового стажу починаючи з 01 липня 2000 року. За бажанням пенсіонера та за умови підтвердження довідки про заробітну плату первинними документами або в разі, якщо страховий стаж починаючи з 01 липня 2000 року становить менше 60 місяців, для обчислення пенсії також враховується заробітна плата (дохід) за будь-які 60 календарних місяців страхового стажу підряд по 30 червня 2000 року незалежно від перерв. Заробітна плата (дохід) для обчислення пенсії визначається за формулою: Зп = Зс х (Ск : К), де: Зп - заробітна плата (дохід) застрахованої особи для обчислення пенсії, у гривнях; Зс - середня заробітна плата (дохід) в Україні, з якої сплачено страхові внески, за три календарні роки, що передують року звернення за призначенням пенсії. Порядок визначення показників зазначеної заробітної плати затверджується Пенсійним фондом України за погодженням з центральними органами виконавчої влади, що забезпечують формування державної фінансової політики, державної політики у сферах економічного розвитку, статистики. Тимчасово, з 1 січня 2018 року по 31 грудня 2018 року, заробітна плата (дохід) для призначення пенсії визначається із середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески за 2016 та 2017 роки; Ск - сума коефіцієнтів заробітної плати (доходу) за кожний місяць (Кз1 + Кз2 + Кз3 + ... + Кзn ); К - страховий стаж за місяці, які враховано для визначення коефіцієнта заробітної плати (доходу) застрахованої особи. У разі відсутності на день призначення пенсії даних про заробітну плату (дохід) в Україні, з якої сплачено страхові внески та яка відповідно до цього Закону враховується для обчислення пенсії, для визначення середньої заробітної плати (доходу) враховується наявна заробітна плата (дохід) в Україні, з якої сплачено страхові внески та яка відповідно до цього Закону враховується для обчислення пенсії, з наступним перерахунком заробітної плати (доходу) для обчислення пенсії після отримання даних про заробітну плату (дохід) в Україні, з якої сплачено страхові внески та яка відповідно до цього Закону враховується для обчислення пенсії. Частиною 1 ст. 7 Закону України «Про пенсійне забезпечення» передбачено, що звернення за призначенням пенсії може здійснюватися у будь-який час після виникнення права на пенсію. Згідно із ч. 3 ст. 45 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» переведення з одного виду пенсії на інший здійснюється з дня подання заяви на підставі документів про страховий стаж, заробітну плату (дохід) та інших документів, що знаходяться на час переведення з одного виду пенсії на інший в пенсійній справі, а також додаткових документів, одержаних органами Пенсійного фонду. При переведенні з одного виду пенсії на інший за бажанням особи може враховуватися заробітна плата (дохід) за періоди страхового стажу, зазначені в ч. 1 ст. 40 цього Закону, із застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу), який враховувався під час призначення (попереднього перерахунку) попереднього виду пенсії. Частиною 3 ст. 45 Закону №1058-ІV регламентовано порядок переведення з одного виду пенсії, призначеного саме за цим Законом (пенсія за віком; пенсія по інвалідності; пенсія у зв`язку з втратою годувальника), на інший. Показник середньої заробітної плати при переведення на інший вид пенсії має бути незмінним, тобто таким, яким він був на час призначення пенсії згідно Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування». Судом першої інстанції вірно встановлено, що позивачу було призначено пенсію за вислугу років відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення», який передбачає інші підстави та порядок призначення пенсії. За призначенням пенсії відповідно до Закону №1058-IV позивач звернувся вперше. Відтак, пенсія позивачу повинна була бути призначена на підставі положень ч. 2 ст. 40 Закону №1058-ІV. Отже, при зверненні позивача, якому було призначено пенсію за вислугу років у порядку Закону України «Про пенсійне забезпечення», до ГУ ПФУ із заявою про призначення пенсії за віком на підставі Закону №1058-IV, мало місце саме призначення такого виду пенсії, а не переведення на підставі частини третьої статті 45 Закону №1058-IV. Враховуючи, що позивач отримував пенсію за нормами Закону України «Про пенсійне забезпечення», який передбачає інші підстави та порядок призначення пенсії, тому при обчисленні позивачу пенсії за віком відповідно до Закону №1058-ІV відповідач мав застосувати показник середньої заробітної плати (доходу) в середньому на одну застраховану особу в Україні, з якої сплачено страхові внески, за три роки, що передують року звернення за призначенням пенсії, оскільки за призначенням пенсії відповідно до норм вказаного Закону позивач звернувся вперше. Вказана правова позиція викладена Верховним Судом у подібних правовідносинах в постановах від 05.07.2018 року (справа №565/645/17), 11.07.2019 року (справа №264/6292/16-а), від 15.08.2019 року (справа №521/9597/17), від 06.12.2019 року (справа №679/1000/17), від 17.01.2020 року (справа №591/5266/16-а). Відтак, правильним є висновок суду попередньої інстанції про підставність та обґрунтованість позовних вимог . Відповідно до ч. 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В частині решти доводів апеляційної скарги колегія суддів враховує, що, оцінюючи наведені сторонами доводи, апеляційний суд виходить з того, що всі конкретні, доречні та важливі доводи, наведені сторонами, були перевірені та проаналізовані судом першої інстанції, та їм було надано належну правову оцінку. Право на вмотивованість судового рішення є складовою права на справедливий суд, гарантованого ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Як неодноразово вказував Європейський суд з прав людини, право на вмотивованість судового рішення сягає своїм корінням більш загального принципу, втіленого у Конвенції, який захищає особу від сваволі; рішення національного суду повинно містити мотиви, які достатні для того, щоб відповісти на істотні аспекти доводів сторони (рішення у справі «Руїз Торія проти Іспанії», параграфи 29 - 30). Це право не вимагає детальної відповіді на кожен аргумент, використаний стороною; більше того, воно дозволяє судам вищих інстанцій просто підтримати мотиви, наведені судами нижчих інстанцій, без того, щоб повторювати їх. У рішенні «Петриченко проти України» (параграф 13) Європейський суд з прав людини вказував на те, що національні суди не надали достатнього обґрунтування своїх рішень, та не розглянули відповідні доводи заявника, навіть коли ці доводи були конкретними, доречними та важливими. Наведене дає підстави для висновку, що доводи сторін у кожній справі мають оцінюватись судами на предмет їх відповідності критеріям конкретності, доречності та важливості у рамках відповідних правовідносин з метою належного обґрунтування позиції суду. Інші зазначені в апеляційній скарзі обставини, окрім вищеописаних обставин, ґрунтуються на довільному трактуванні фактичних обставин і норм матеріального права, а тому такі не вимагають детальної відповіді. З огляду на наведене, суд першої інстанції правильно і повно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду, а тому підстав для скасування рішення колегія суддів не знаходить і вважає, що апеляційну скаргу на нього слід залишити без задоволення. Відповідно до ст.242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом. Колегія суддів також враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні), сформовану, зокрема у справах "Салов проти України" (заява № 65518/01; пункт 89), "Проніна проти України" (заява № 63566/00; пункт 23) та "Серявін та інші проти України" (заява № 4909/04; пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення. Підсумовуючи викладене, колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції при вирішенні даного публічно-правового спору правильно встановив фактичні обставини справи та надав їм належну правову оцінку, а доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують та не дають правових підстав для скасування оскаржуваного судового рішення. Оскільки судове рішення в межах доводів апеляційної скарги є обґрунтованим, ухваленим з дотриманням норм матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, тому підстав для її задоволення та скасування рішення суду першої інстанції не вбачається. Керуючись статтями 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 327, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області залишити без задоволення. Рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 03.03.2025 в адміністративній справі №160/33902/24 залишити без змін. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили 19 червня 2025 року та касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених пунктом другим частини п`ятої статті 328 КАС України. Повне судове рішення складено 23 червня 2025 року. Головуючий - суддя Н.А. Олефіренко суддя Ю. В. Дурасова суддя О.М. Лукманова