Ухвала ККС ВС № 932/3988/25

УХВАЛА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 26 червня 2025 року м. Київ Справа № 932/3988/25 Провадження № 51-2388 ск 25 Верховний Суд колегією суддів Третьої судової палати Касаційного кримінального суду у складі: головуючого ОСОБА_1 , суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , розглянувши касаційну скаргу прокурора на ухвалу Дніпровського апеляційного суду від 05 травня 2025 року про відмову у відкритті апеляційного провадження, встановив: Ухвалою слідчого судді Бабушкінського районного суду міста Дніпропетровська від 29 квітня 2025 року задоволено скаргу захисника ОСОБА_4 в інтересах ОСОБА_5 , подану в порядку, визначеному у ст. 206 КПК України. На вказану ухвалу прокурор подав апеляційну скаргу, за результатом розгляду якої Дніпровський апеляційний суд ухвалою від 05 травня 2025 року відмовив у відкритті апеляційного провадження на підставі положень ч. 4 ст. 399 КПК України. У касаційній скарзі прокурор просить скасувати ухвалу Дніпровського апеляційного суду від 05 травня 2025 року і направити справу на новий розгляд до суду апеляційної інстанції. Перевіривши доводи касаційної скарги, колегія суддів вважає, що у відкритті касаційного провадження потрібно відмовити з огляду на таке. Відповідно до вимог п. 2 ч. 2 ст. 428 КПК України суд касаційної інстанції постановляє ухвалу про відмову у відкритті касаційного провадження, якщо з касаційної скарги, наданих до неї судових рішень та інших документів убачається, що підстав для задоволення скарги немає. Оцінюючи доводи касаційної скарги щодо незаконності оскаржуваної ухвали апеляційного суду, колегія суддів вбачає їх необґрунтованими. Згідно з пунктом 8 частини 2 статті 129 Конституції України однією з основних засад судочинства є забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення. Однак право на справедливий суд, одним із аспектів якого є право доступу до суду, не є абсолютним і може підлягати обмеженням, накладення яких дозволено за змістом щодо умов прийнятності скарги. Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях неодноразово звертав увагу на те, що держава має право встановлювати певні обмеження права осіб на доступ до суду; такі обмеження мають переслідувати легітимну мету, не порушувати саму сутність цього права, а між цією метою і запровадженими заходами має існувати пропорційне співвідношення (пункт 57 Рішення у справі "Ашингдейн проти Сполученого Королівства" від 28 травня 1985 року, пункт 96 Рішення у справі "Кромбах проти Франції" від 13 лютого 2001 року). У рішенні Конституційного Суду України від 12.06.2012 №13-рп/2012 зазначено, що, встановлюючи обмеження права на апеляційне та касаційне оскарження судових рішень, законодавець повинен керуватися такою складовою принципу верховенства права як пропорційність. За правовою позицією Конституційного Суду України обмеження прав і свобод людини і громадянина є допустимим виключно за умови, що таке обмеження є домірним (пропорційним) та суспільно необхідним. Таким чином, Конституцією України допускається можливість обмеження права на апеляційне та касаційне оскарження рішення суду, однак воно не може бути свавільним та несправедливим. Таке обмеження має встановлюватися виключно Конституцією та законами України, переслідувати легітимну мету, бути обумовленим суспільною необхідністю досягнення цієї мети, пропорційним та обґрунтованим. Законом, який конкретизує положення Конституції України щодо обмеження можливості оскарження рішень суду, також виступає КПК України. Верховний Суд неодноразово наголошував на тому, що стаття 129 Конституції України гарантує право на апеляційний перегляд справи, а не кожного окремого судового рішення в межах кримінального провадження, відповідно до чого КПК України визначає, в яких випадках і які рішення слідчих суддів, судів першої інстанції підлягають перегляду в апеляційному порядку (постанова Верховного Суду від 4 квітня 2019 року у справі №494/6/18). Також у постановах Верховного Суду від 17 жовтня 2018 року (справа № 646/5552/17) та від 28 лютого 2019 року (справа № 161/4229/18), які стосувалися права на апеляційне оскарження ухвал слідчих суддів, Верховний Суд підкреслив, що норми Конституції України та кримінального процесуального закону беззастережно гарантують право на апеляційне оскарження лише судового рішення, постановленого за наслідком розгляду справи (кримінального провадження в суді першої інстанції) по суті, а не всіх судових рішень у межах цієї справи (провадження). Відповідно до положень статті 24 КПК України кожному гарантується право на оскарження процесуальних рішень, дій чи бездіяльності суду, слідчого судді, прокурора, слідчого, а також на перегляд вироку, ухвали суду, що стосується його прав, свобод, законних інтересів, судом вищого рівня в порядку, передбаченому цим Кодексом. Оцінюючи доводи касаційної скарги щодо незаконності оскаржуваної ухвали апеляційного суду, колегія суддів вбачає їх необґрунтованими. На відміну від порядку оскарження рішень, дій чи бездіяльність слідчого або прокурора, передбаченого статтями 303-308 КПК України, ст. 206 КПК України встановлює загальні обов`язки судді щодо захисту прав людини, які в частині перевірки підстав позбавлення особи свободи реалізуються виключно у передбачений цією статтею спосіб. Згідно із ч. 3 ст. 392 КПК України в апеляційному порядку можуть бути оскаржені ухвали слідчого судді у випадках, передбачених цим Кодексом. Перелік ухвал слідчого судді, які можуть бути оскаржені в апеляційному порядку під час досудового розслідування, визначено ч. 1 та ч. 2 ст. 309 КПК України. Відповідно до ч. 4 ст. 399 КПК України суддя-доповідач відмовляє у відкритті провадження, якщо апеляційну скаргу подано на судове рішення, яке не підлягає оскарженню в апеляційному порядку. Оскарження в апеляційному порядку ухвали слідчого судді, постановленої відповідно до вимог ст. 206 КПК України, положеннями цього Кодексу не передбачено. Як убачається зі змісту оскаржуваної ухвали, апеляційний суд, встановивши, що ухвалою слідчого судді Бабушкінського районного суду міста Дніпропетровська від 29 квітня 2025 року задоволено скаргу захисника ОСОБА_4 в інтересах ОСОБА_5 , подану в порядку, визначеному у ст. 206 КПК України, з повідомленням про незаконне позбавлення волі ОСОБА_5 , дійшов правильного висновку, що вона не підлягає оскарженню в апеляційному порядку, тому обґрунтовано відмовив у відкритті провадження на підставі ч. 4 ст. 399 КПК України, з чим погоджується й колегія суддів касаційного суду. Вказана позиція відповідає висновку, який міститься у постанові об`єднаної палати Касаційного кримінального суду Верховного Суду від 27 травня 2019 року у справі № 766/22242/17. Таким чином, з касаційної скарги та копій судових рішень убачається, що підстав для задоволення скарги немає. Тому, керуючись положеннями п. 2 ч. 2 ст. 428 КПК України, Суд постановив: Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою прокурора на ухвалу Дніпровського апеляційного суду від 05 травня 2025 року про відмову у відкритті апеляційного провадження. Ухвала є остаточною й оскарженню не підлягає. Судді ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3