Постанова 4807 № 334/1109/24

Дата документу 18.06.2025 Справа № 334/1109/24 Запорізький Апеляційний суд ЄУН 334/1109/24 Пр. № 22-ц/807/210/25Головуючий у 1-й інстанції: Бредіхін Ю.Ю. Суддя-доповідач: Гончар М.С. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 18 червня 2025 року м. Запоріжжя Запорізький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого судді (судді-доповідача) Гончар М.С. суддів Кочеткової І.В., Подліянової Г.С. за участі секретаря Волчанової І.М. розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції апеляційну скаргу фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 на рішення Ленінського (нова назва Дніпровського) районного суду м. Запоріжжя від 24 жовтня 2024 року у справі за позовом ОСОБА_2 до фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (надалі ФОП ОСОБА_1 ), ОСОБА_3 про стягнення суми ВСТАНОВИВ: У лютому 2024 року ОСОБА_2 звернувся до суду з вищезазначеним позовом (а.с.1-10), в якому просив стягнути солідарно з ФОП ОСОБА_1 та ОСОБА_3 на його користь безпідставно набуті грошові кошти, в розмірі еквівалентному 3500 дол. США, 3% річних в розмірі еквівалентному 190,98 дол. США, а всього кошти в сумі 3690,98 дол. США, що підлягає сплаті у гривнях за офіційним курсом НБУ, встановленим для відповідної валюти на день платежу, а також судові витрати по справі покласти на відповідачів та стягнути з них солідарно на його користь сплачений судовий здір у розмірі 1388,92 грн. В обґрунтування свого позову позивач зазначав, що 29 липня 2021 року між ОСОБА_2 , як покупцем, та ФОП ОСОБА_1 , як посередником, у простій письмовій формі укладено попередній договір (купівлі-продажу нерухомого майна) № 2907/2021. Продавцем за даним Договором № 2907/2021 був ОСОБА_4 , який поставив свій підпис у пункті 9 та зазначив, що ознайомлений з вказаними в пункті 3 обов`язками продавця цього договору. Майном за договором № 2907/2021 відповідно до пункту 1.2. був будинок, що розташований за адресою: АДРЕСА_1 , який перебував на стадії оформлення спадщини. З метою забезпечення виконання взаємних обов`язків за вказаним договором, до моменту його укладення, позивач передав відповідачу-11750,00 доларів США, як аванс (п.2.3. Договору № 2907/2021) з метою укладення у подальшому (не пізніше 01 жовтня 2021 року з урахуванням продовження строку до 20 листопада 2021 року) нотаріально посвідченого основного договору купівлі-продажу житлового будинку (п. 6.1. Договору № 2907/2021). В подальшому, ФОП ОСОБА_1 повідомила позивачу, що продавець ОСОБА_4 помер та спадкоємцем житлового будинку, що є предметом договору №2907/2021, є ОСОБА_3 , з якою потрібно укласти новий попередній договір купівлі-продажу нерухомого майна. 22 листопада 2021 року між позивачем, як покупцем, та ФОП ОСОБА_1 , як посередником, у простій письмовій формі було укладено попередній договір № 22-11/2021 моменту його укладення, позивач передав відповідачу -11750,00 доларів США як аванс (п. 2.3. договору № 22-11/2021) з метою укладення у подальшому (не пізніше 15 квітня 2022 року) нотаріально посвідченого основного договору купівлі-продажу житлового будинку (п. 6.1. Договору № 22-11/2021). Натомість до 15 квітня 2022 року ОСОБА_3 свідоцтво про право на спадщину на житловий будинок, що є предметом договору не отримала, право власності у передбаченому законом порядку не зареєструвала та взагалі відмовилась від укладання основного договору купівлі-продажу, мотивуючи, що вона виїхала за кордон. На усну вимогу позивача повернути грошові кошти, які він сплатив у якості авансу, ОСОБА_3 відмовила, посилаючись на посередника ФОП ОСОБА_1 , яка отримувала вказані кошти за договором, але їй не передавала. На усну вимогу позивача до ФОП ОСОБА_1 , остання повідомила, що перебуває за кордоном та у зв`язку із форс-мажорними обставинами грошові кошти не поверне. З урахуванням того, що досудове врегулювання спору у цій справі виявилось неможливим, позивач звернувся до суду із позовом. Грошові кошти передані за договором № 2907/2021 від 29 липня 2021 року та за договором № 22-11/2021 від 22 листопада 2021 року у сумі 3500,00 доларів США вважає безпідставно набутими грошовими коштами, які підлягають поверненню позивачу. В автоматизованому порядку для розгляду цієї справи визначено суддю суду першої інстанції Бредіхіна Ю.Ю.(а.с.30). Ухвалою суду першої інстанції (а.с.34) провадження у цій справі відкрито в порядку загального позовного провадження з викликом (повідомленням) сторін. Заочним рішенням Ленінського районного суду м. Запоріжжя від 25 квітня 2024 року (а.с.50-51) позов позивача у цій справі задоволено частково. Стягнуто з ФОП ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_2 ) безпідставно отримані грошові кошти у розмірі 3500,00 доларів США, три відсотки річних у сумі 190,98 доларів США, а всього кошти в сумі 3690,98 доларів США, що підлягає сплаті у гривнях за офіційним курсом НБУ, встановленим для відповідної валюти на день платежу. Стягнуто з ФОП ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_2 ) судовий збір у сумі 1388,92 грн. В частині вимог до ОСОБА_3 відмовлено у повному обсязі. У серпні 2024 року відповідач фізична особа-підприємець ОСОБА_1 звернулась до суду першої інстанції з заявою про перегляд вищезазначеного заочного рішення (а.с.61-63). В автоматизованому порядку визначено суддю суду першої інстанції Бредіхіна Ю.Ю.(а.с.66). Ухвалою суду першої інстанції (а.с.95) заяву відповідача про перегляд заочного рішення Ленінського районного суду м. Запоріжжя від 25 квітня 2024 року задоволено, заочне рішення Ленінського районного суду м. Запоріжжя від 25 квітня 2024 року у цій справі скасовано, призначено справу до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін. Рішенням Ленінського районного суду м. Запоріжжя від 24 жовтня 2024 року (а.с.105-107), з урахуванням ухвали суду першої інстанції від 13.03.2025 року про виправлення описок (а.с. 194), позовпозивача у цій справі задоволено частково. Стягнуто з ФОП ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_2 ) безпідставно отримані грошові кошти у розмірі 3500 (три тисячі п`ятсот) доларів США, що підлягає сплаті у гривнях за офіційним курсом НБУ, встановленим для відповідної валюти на день платежу Стягнуто з ФОП ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_2 ) судовий збір у сумі 1388,92 грн. В частині вимог про стягнення трьох відсотків річних та вимог до ОСОБА_3 відмовлено у повному обсязі. Не погоджуючись із зазначеним рішенням суду першої інстанції (фактично в частині задоволення позовних вимог позивача), посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права і порушення норм процесуального права судом першої інстанції при його ухваленні, відповідач ФОП ОСОБА_1 у своїй апеляційній скарзі (а.с.111-115) просила рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове рішення, яким в задоволенні позовних вимог позивача до ФОП ОСОБА_1 про стягнення 3500 доларів США як безпідставно набутого майна відмовити в повному обсязі, судові витрати покласти на відповідача. В автоматизованому порядку 20.11.2024 року для розгляду цієї справи визначено колегію суддів Запорізького апеляційного суду: головуючого суддю (суддю-доповідача) Гончар М.С., суддів Кочеткову І.В. та Подліянову Г.С. (а.с.117). Ухвалою апеляційного суду від 20.11.2024 року (а.с.118) витребувано у суду першої інстанції справу, яка надійшла до апеляційного суду 28.11.2024 року (а.с.121). Ухвалою апеляційного суду апеляційне провадження за вищезазначеною апеляційною скаргою у цій справі відкрито 29.11.2024 року (а.с.122), дану справу за апеляційною скаргою призначено до апеляційного розгляду (а.с.123), з урахуванням відповідного навантаження судді-доповідача і колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ, які за рішенням загальних зборів суддів Запорізького апеляційного суду з липня 2021 року також приймають участь у розгляді кримінальних проваджень, штату суддів Запорізького апеляційного суду (10) взагалі, а також відпустки судді-доповідача у період з 17.02.2025 року по 03.03.2025 року включно (довідка а.с. 161). Позивач ОСОБА_2 через свого представника Кононенко О.Р. подав апеляційному суду відзив на вищезазначену апеляційну скаргу відповідача у цій справі (а.с.129-134). Відповідач ОСОБА_3 не скористалась своїм правом на подачу відзиву на вищезазначену апеляційну скаргу позивача у цій справі. Однак, в силу вимог ст. 360 ч. 3 ЦПК України відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції апеляційним судом. Ухвалою апеляційного суду (а.с.168) розгляд даної справи призначено в режимі відеоконференції в порядку задоволення клопотання сторони позивача (а.с.165-167). З Єдиного державного реєстру …фізичних осіб підприємців 04.03.2025 року апеляційним судом в порядку ст. ст. 12 ч. 5, 81 ч. 7 ЦПК України отримано інформацію відносно ФОП ОСОБА_1 (а.с. 169-173), за замістом якої: діяльність якої, як ФОП ОСОБА_1 68.31 «Агентства нерухомості» була зареєстрована 16.04.2018 року була зареєстрована та не припинена по теперішній час. Ухвалою апеляційного суду від 05 березня 2025 року (а.с. 183) витребувано на підтвердження (спростування) інформації відносно громадян України: 1) ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , остання відома адреса реєстрації: АДРЕСА_2 ) ОСОБА_3 , дата народження невідома, РНОКПП НОМЕР_3 , остання відома адреса реєстрації: АДРЕСА_3 ) Головного центру обробки спеціальної інформації Державної прикордонної служби України перетинали (не перетинали) державний кордон, починаючи з 24 лютого 2022 року; 2) у Міністерства соціальної політики України - про взяття (не взяття) на облік в ЄІБД ВПО, якщо підтверджується взяття на облік цих осіб в ЄІБД ВПО, то повідомити апеляційний суд про нове фактичне місце проживання/перебування останніх. Ухвалою апеляційного суду від 05 березня 2025 року (а.с. 182, 184) дану справу було знято з апеляційного розгляду та повернуто до суду першої інстанції для усунення недоліків: виправлення описок в оскаржуваному рішенні суду першої інстанції у цій справі в частині назви відповідача ФОП ОСОБА_1 (а.с. 175-180), остання була повернута судом першої інстанції апеляційному суду після усунення недоліків 13.03.2025 року (а.с.195). Ухвалою апеляційного суду від 14.03.2025 року (а.с. 196) дану справу було призначено до апеляційного розгляду. На виконання вищезазначеної ухвали апеляційного суду також була надана інформація про те, що: - ОСОБА_1 останній раз виїздила з України 29.12.2024 року та в`їхала в Україну 16.01.2025 року, станом на час ухвалення оскаржуваного рішення суду першої інстанції у цій справі 24.10.2024 року була в Україні (ДПС України - а.с. 202-204, 207-205), ОСОБА_3 в базі даних з 24.02.2022 року по 09.04.2025 року не виявлено (а.с. 221-224); - згідно з відомостей, внесених до Єдиної інформаційної бази даних про внутрішньо переміщених осіб станом на 20.03.2025 року відсутня інформація щодо ОСОБА_5 та ОСОБА_3 (а.с.209-210). Розгляд цієї справи, призначений апеляційним судом на 16 квітня 2025 року, не відбувся та був відкладений (довідка а.с.225) через приймання суддею-членом колегії Подліяновою Г.С. участі у підготовці для підтримання кваліфікації суддів судових палат у цивільних справах апеляційних судів Національною школою суддів України, у період з 14.04.2025 року по 18.04.2025 року включно, яка не давала підстав для заміни її в автоматизованому порядку іншим суддею у цій справі. 25 квітня 2025 року набрав чинності Закон України "Про внесення змін до Закону України «Про судоустрій і статус суддів» щодо зміни найменування місцевих загальних судів" № 4273-IX, за змістом якого: - внесено до Закону України «Про судоустрій і статус суддів» такі зміни: «1. Пункт 3-1 розділу ХІІ «Прикінцеві та перехідні положення» доповнено підпунктом 3 такого змісту: «3) змінити найменування місцевих загальних судів, перелік яких визначається додатком до цього Закону. Зміна найменування місцевого загального суду не призведе до його реорганізації чи ліквідації або утворення нового суду»; Доповнено додатком такого змісту: «Додаток до Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 2 червня 2016 року № 1402-VІІІ Перелік місцевих загальних судів, що перейменовуються Змінити найменування таких місцевих загальних судів… 7) у Запорізькій області: Куйбишевський районний суд Запорізької області на Кам`янський районний суд Запорізької області; Жовтневий районний суд Запорізької області на Олександрівський районний суд м. Запоріжжя; Ленінський районний суд м. Запоріжжя на Дніпровський районний суд м. Запоріжжя; Орджонікідзевський районний суд м. Запоріжжя на Вознесенівський районний суд м. Запоріжжя…». Державна реєстрація змін до відомостей про місцеві загальні суди, що містяться в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, які випливають із цього Закону, здійснена 30 квітня 2025 року (а.с. 242). У дане судове засідання належним чином повідомлені апеляційним судом про дату, час і місце розгляду цієї справи, у тому числі позивач ОСОБА_2 та відповідач ФОП ОСОБА_1 додатково через своїх представників, що узгоджується із вимогами ст. 130 ч. 5 ЦПК України (а.с.231-234, 239-241), всі учасники цієї справи не з`явились, окрім представниківпозивача ОСОБА_2 адвоката Кононенко О.Р. (а.с. 167, остання в режимі відеоконференції) та відповідача ФОП ОСОБА_1 - адвоката Швець Д.І. (а.с.174). За змістом ст. 372 ч. 2 ЦПК України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розглядові справи апеляційним судом. При вищевикладених обставинах, на підставі ст. ст. 371-372 ЦПК України апеляційний суд ухвалив розглядати дану справу у даному судовому засіданні за відсутності всіх учасників цієї справи, які не з`явились, за присутності представників відповідача ФОП ОСОБА_1 - адвоката Швець Д.І. (а.с.174) та позивача ОСОБА_2 адвоката Кононенко О.Р. (а.с. 167, остання в режимі відеоконференції). Відводів у цій справі не заявлено, самовідводи відсутні. Заслухавши у даному судовому засіданні доповідь судді-доповідача, пояснення представників відповідача ФОП ОСОБА_1 - адвоката Швець Д.І. та представника позивача ОСОБА_2 адвоката Кононенко О.Р. в режимі відеоконференції, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, апеляційний суд дійшов висновку про те, що апеляційна скарга відповідача ФОП ОСОБА_1 у цій справі підлягає залишенню без задоволення з таких підстав. В силу вимог ст. 367 ч. 1 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Згідно із п. 1 ч. 1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення. Судовими рішеннями є: … рішення, постанови… (ст. 258 ч. 1 п.2,3 ЦПК України). Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. За змістом ст. 381 ч. 1 ЦПК України в редакції Закону України № 4173-IX від 19.12.2024, який набрав законної сили з 08.02.2025 року, суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги ухвалює постанову за правилами статті 35 і глави 9 розділу III цього Кодексу з особливостями, зазначеними у статті 382 цього Кодексу. Встановлено, що суд першої інстанції, задовольняючи позов позивача у цій справі частково, керувався ст. ст. 141, 258, 259, 263-265, 268 ЦПК України та виходив із обґрунтованості та доведеності позовних вимог позивача у цій справі лише в частині їх задоволення. Апеляційний суд погоджується із таким висновком суду першої інстанції, вважає його правильним, а рішення суду першої інстанції таким, що ухвалене із додержанням вимог закону, є правильним та законним. Ст. 263 ЦПК України містить вимоги щодо законності і обґрунтованості судового рішення, а ст. 264 ЦПК України питання, які вирішує суд під час ухвалення рішення суду. Рішення суду першої інстанції вимогам ст. ст. 263-264 ЦПК України у цій справі відповідає. Так, судом першої інстанції було правильно встановлено, що 29 липня 2021 року між позивачем, як покупцем, та ФОП ОСОБА_1 (відповідач-1), як посередником, у простій письмовій формі укладено попередній договір (купівлі-продажу нерухомого майна) № 2907/2021 (а.с.20-22, 99- 100). Продавцем за даним договором № 2907/2021 був ОСОБА_4 , який поставив свій підпис у пункті 9 та зазначив, що ознайомлений з вказаними в пункті 3 обов`язками продавця цього договору. Майном за Договором № 2907/2021 відповідно до пункту 1.2. був будинок, що розташований за адресою: АДРЕСА_1 , який перебував на стадії оформлення спадщини. З метою забезпечення виконання взаємних обов`язків за вказаним договором, до моменту його укладення, позивач передав відповідачу - 11750 дол. США як аванс (п. 2.3. Договору № 2907/2021) з метою укладення у подальшому (не пізніше 01 жовтня 2021 року з урахуванням продовження строку до 20 листопада 2021 року) нотаріально посвідченого основного договору купівлі-продажу житлового будинку (п. 6.1. Договору № 2907/2021). ОСОБА_4 помер та спадкоємцем житлового будинку, що є предметом договору № 2907/2021 є ОСОБА_3 (ст. 82 ч. 1 ЦПК України). 22 листопада 2021 року між позивачем, як покупцем, та відповідачем-1, як посередником, у простій письмовій формі укладено попередній договір (купівлі-продажу нерухомого майна) № 22-11/2021 (а.с.23-25, 96-97). Натомість до 15 квітня 2022 року відповідач-2 свідоцтво про право на спадщину на житловий будинок, що є предметом договору не отримала, право власності у передбаченому законом порядку не зареєструвала. Відповідно до статті 16 ЦК України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: 1) визнання права; 2) визнання правочину недійсним; 3) припинення дії, яка порушує право; 4) відновлення становища, яке існувало до порушення; 5) примусове виконання обов`язку в натурі; 6) зміна правовідношення; 7) припинення правовідношення; 8) відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; 9) відшкодування моральної (немайнової) шкоди; 10) визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб. Положення глави 83 ЦК України застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події. Положення цієї глави застосовуються також до вимог про: 1) повернення виконаного за недійсним правочином; 2) витребування майна власником із чужого незаконного володіння; 3) повернення виконаного однією із сторін у зобов`язанні; 4) відшкодування шкоди особою, яка незаконно набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи. Результат аналізу статті 1212 ЦК України дає підстави для висновку, що фактичний склад, що породжує зобов`язання, які виникають внаслідок набуття або збереження майна без достатніх правових підстав, складається з таких елементів: 1) одна особа набуває або зберігає майно за рахунок іншої особи; 2) відсутність для цього правових підстав або якщо вони відпали (майно набувається або зберігається без передбачених законом, іншими правовими актами або правочином підстав). Набуття майна однією особою за рахунок іншої полягає у збільшенні обсягу майна в однієї особи з одночасним зменшенням його обсягу в іншої особи. Набуття передбачає кількісний приріст майна, збільшення його вартості без понесення відповідних витрат набувачем. Безпідставне збереження майна полягає у тому, що особа мала витратити власні кошти, але не витратила їх через понесені втрати іншою особою або в результаті невиплати винагороди, що належить іншій особі. Для виникнення зобов`язань із повернення безпідставного набутого майна необхідно, щоб майно було набуте або збережене безпідставно. Безпідставним є набуття або збереження, що не ґрунтується на законі, іншому правовому акті або правочині. Набуття (збереження) майна визнається безпідставним, якщо його правова підстава відпала згодом. Відпадіння правової підстави полягає у зникненні обставин, на яких засновувалась юридична обґрунтованість набуття (збереження) майна. Конструкція статті 1212 ЦК України, як і загалом норм глави 83 цього Кодексу, вимагає установлення абсолютної безпідставності набуття (збереження) майна не лише в момент його набуття (збереження), а й станом на час розгляду спору. Ознаки, характерні для кондиції, свідчать про те, що пред`явлення кондиційної вимоги можна визнати належним самостійним способом захисту порушеного права власності, якщо: 1) річ є такою, що визначена родовими ознаками, в тому числі грошовими коштами; 2) потерпілий домагається повернення йому речі, визначеної родовими ознаками (грошових коштів) від тієї особи (набувача), з якою він не пов`язаний договірними правовідносинами щодо речі. Судом першої інстанції було правильно встановлено, що позивач передав грошові кошти відповідачу-1 (ФОП ОСОБА_1 ) за договором № 2907/2021 від 29 липня 2021 року та за договором № 22-11/2021 від 22 листопада 2021 року у сумі 3500 доларів США. Вказані договори укладені у простій письмовій формі, натомість метою укладені цих договорів було оформлення попередньої домовленості щодо подальшого укладення договору купівлі-продажу нерухомого майна. Відповідно до частини першої статті 657 ЦК України договір купівлі-продажу земельної ділянки, єдиного майнового комплексу, житлового будинку (квартири) або іншого нерухомого майна укладається у письмовій формі і підлягає нотаріальному посвідченню, крім договорів купівлі-продажу майна, що перебуває в податковій заставі. Статтею 635 ЦК України встановлено, що попереднім є договір, сторони якого зобов`язуються протягом певного строку (у певний термін) укласти договір в майбутньому (основний договір) на умовах, встановлених попереднім договором. Попередній договір укладається у формі, встановленій для основного договору, а якщо форма основного договору не встановлена, - у письмовій формі. Відповідно до частини першої статті 220 ЦК України у разі недодержання сторонами вимоги закону про нотаріальне посвідчення договору такий договір є нікчемним. Ураховуючи наведені положення законодавства, суд першої інстанції правильно погодився із позицією позивача стосовно того, що укладені між ним та відповідачем-1 договори (ФОП ОСОБА_1 ) є нікчемними та не створюють жодних прав та обов`язків, крім тих, що пов`язані із подвійною реституцією за цими договорами. Щодо тверджень відповідача ФОП ОСОБА_1 про те, що попередні договори (купівлі-продажу нерухомого майна) від 29.07.2021 року та від 22.11.2021 року, незважаючи на своє найменування є насправді договорами з надання консультаційних послуг, то суд першої інстанції правильно зазначав таке. Чинний Цивільний кодекс України не містить такого визначення як «договір з надання консультаційних послуг», проте виходячи із його суті такий договір є різновидом договорів з надання послуг. Статтею 901 ЦК України визначено, що за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором. Частиною другою вказаної статті визначено, що положення цієї глави можуть застосовуватися до всіх договорів про надання послуг, якщо це не суперечить суті зобов`язання. Однак, за змістом названих вище договорів відповідач ФОП ОСОБА_1 не взяла на себе будь-яких зобов`язань з надання саме послуг по відношенню до позивача. Натомість у договорах чітко визначено, що вони є саме попередніми договорами купівлі-продажу нерухомого майна. Оскільки за змістом договорів грошові кошти від позивача отримала саме відповідач-1 (ФОП ОСОБА_1 ), а не відповідач-2 ( ОСОБА_6 ), відтак суд першої інстанції правильно вважав, що вимога щодо стягнення грошових коштів із відповідача-2 ( ОСОБА_3 ) є необґрунтованою, адже жодного доказу отримання грошей саме відповідачем-2 (ФОП ОСОБА_1 ) суду першої інстанції не надано. Відповідно ст. 533 ЦК України грошове зобов`язання має бути виконане у гривнях. Якщо у зобов`язанні визначено грошовий еквівалент в іноземній валюті, сума, що підлягає сплаті у гривнях, визначається за офіційним курсом відповідної валюти на день платежу, якщо інший порядок її визначення не встановлений договором або законом чи іншим нормативно-правовим актом Частиною другою статті 625 ЦК України унормовано, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. Відповідач-1 (ФОП ОСОБА_1 ), не зважаючи на не укладення основного договору купівлі-продажу, грошові кошти на вимогу позивача не повернув. Проте, частиною другою статті 530 ЦК України визначено, що якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час, крім випадків, установлених законом про банки і банківську діяльність. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства. Суд першої інстанції також правильно встановив, що йому не було надано належних та допустимих доказів того, що позивач звертався з письмовою вимогою до відповідача-1 (ФОП ОСОБА_1 ) про повернення грошових коштів, а вона була проігнорована відповідачем. Оскільки і в самих договорах не визначено строк,у який відповідач-1 (ФОП ОСОБА_1 ) має повернути грошові кошти, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про те, що нарахування трьох відсотків річних за порушення строків виконання грошового зобов`язання є безпідставним. Підсумовуючи викладене, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про обґрунтованість вимог позивача до відповідача-1 (ФОП ОСОБА_1 ), як частині безпідставно отриманих коштів, так і в частині нарахованих трьох відсотків річних за період з 15.04.2022 року (призначена дата укладення основного договору) по 07.02.2024 року. Доводи апеляційної скарги відповідача ФОП ОСОБА_1 є такими, що не спростовують правильно встановлених судом першої інстанції фактичних обставин цієї справи та правильних висновків суду першої інстанції у цій справі, а лише відображають позицію відповідача, яку вона та її представник вважають такою, що є єдино правильною та єдино можливою. Суд першої інстанції розглянув дану справу з додержанням вимог ЦПК України, тобто в межах заявлених позивачем позовних вимог та на підставі доказів сторін, яким надав відповідну оцінку з дотриманням вимог ст. 89 ЦПК України. За змістом якої: «Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів; жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили; суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності; суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів)». Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень (ст. 12 ч. 3 ЦПК України). Підстави для звільнення від доказування відповідачів, та зокрема ФОП ОСОБА_1 , передбачені ст. 82 ЦПК України, у цій справі відсутні. ФОП ОСОБА_1 та представник останньої не надали суду першої інстанції належних, допустимих доказів в обґрунтування своїх заперечень проти позову позивача та, відповідно, у спростування останнього у цій справі в частині його задоволення. Апеляційний суд на виконання вимог ст. 12 ч. 5 ЦПК України сприяв повному та всебічному апеляційному перегляду законності та обґрунтованості рішення суду першої інстанції у цій справі в межах доводів апеляційної скарги відповідача ФОП ОСОБА_1 . Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї (ст. 367 ч. 2 ЦПК України). В силу вимог ст. 367 ч. 3 ЦПК України докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього. Проте, докази, передбачені ст. 367 ч. 3 ЦПК України, у цій справі стороною відповідача ФОП ОСОБА_1 апеляційному суду не надані. Згідно із ст. 376 ч. 3 ЦПК України передбачені порушення норм процесуального судом першої інстанції, які є обов`язковою підставою для скасування або зміни рішення. В силу вимог ст. 376 ч. 2 ЦПК України лише порушення норм процесуального права, які призвели до неправильного вирішення справи, можуть бути підставою для скасування або зміни рішення. Встановлено, що у цій справі відсутні порушення судом першої інстанції норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування чи зміни рішення, а також відсутні порушення норм процесуального права, які б призвели до неправильного вирішення цієї справи по суті. При вищевикладених обставинах, доводи апеляційної скарги відповідача ФОП ОСОБА_1 не ґрунтуються на законі та доказах, наявних у матеріалах цієї справи, рішення суду першої інстанції є законним та обґрунтованим, ухваленим з додержанням вимог ЦПК України. Також, судом першої інстанції правильно, з додержанням вимог ст. ст. 133, 141 ЦПК України, було вирішено питання про розподіл судових витрат, пов`язаних із розглядом цієї справи судом першої інстанції. За таких обставин, апеляційний суд не вбачає передбачених законом підстав для скасування рішення суду першої інстанції у цій справі або ж його зміни. Також, в силу вимог ст. 141 ЦПК України у разі відмови відповідачу ФОП ОСОБА_1 у задоволенні її вищезазначеної апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції у цій справі, остання не має права на компенсацію за рахунок позивача ОСОБА_2 будь-яких судових витрат, пов`язаних із розглядом цієї справи апеляційним судом. Керуючись ст. ст. 7, 12-13, 81-82, 89, 141, 367-369, 371-372, 374-375, 381-384 ЦПК України, апеляційний суд

УХВАЛИВ: Апеляційну скаргу фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 залишити без задоволення. Рішення Ленінського (нова назва Дніпровського) районного суду м. Запоріжжя від 24 жовтня 2024 року у цій справі залишити без змін. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її ухвалення, проте, може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повної постанови. Повна постанова апеляційним судом складена 26.06.2025 року. Головуючий суддяСуддяСуддя Гончар М.С. Кочеткова І.В.Подліянова Г.С.