Постанова 4812 № 473/584/25

24.06.25 22-ц/812/1155/25 Провадження №22-ц/812/1155/25 П О С Т А Н О В А Іменем України 24 червня 2025 року м. Миколаїв Миколаївський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати в цивільних справах: головуючого: Базовкіної Т.М., суддів: Царюк Л.М. та Яворської Ж.М., із секретарем судового засідання: Лівшенком О.С., розглянувши в порядку спрощеного провадження цивільну справу №473/584/25 за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Бізнес позика» на заочне рішення, яке ухвалив Вознесенський міськрайонний суд Миколаївської області під головуванням судді Вуїва Олега Васильовича у приміщенні цього суду 23 квітня 2025 року, складання повного судового рішення не зазначена, за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Бізнес позика» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, у с т а н о в и в : У січні 2025 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Бізнес позика» (далі ТОВ «Бізнес позика» або Товариство) звернулося із позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором. Позов мотивований тим, що 02 червня 2024 року ТОВ «Бізнес Позика» уклало з ОСОБА_1 договір про надання кредиту №501303-КС-001 шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний в порядку, визначеному статтею 12 Закону України «Про електронну комерцію». Відповідно до цього договору ТОВ «Бізнес Позика» зобов`язалося надати та надало ОСОБА_1 кредит у розмірі 47000 грн зі строком користування коштами протягом 24 тижнів, а відповідач зобов`язався вчасно частинами (згідно узгодженого графіку) повертати кредит, повернувши його в повному обсязі не пізніше 17 листопада 2024 року, а також сплачувати проценти за користування ним за стандартною ставкою у розмірі 1,5 % за кожен день користування коштами (знижена процентна ставка 1,14954256 % за кожен день користування коштами, яка застосовується у разі належного або дострокового виконання позичальником умов договору), а також сплатити комісію за надання кредиту у розмірі 7050 грн. У разі порушення позичальником виконання взятих на себе зобов`язань останній зобов`язався сплачувати на користь кредитодавця неустойку (штраф). Проте позичальник свої зобов`язання за кредитним договором належним чином не виконав, у зв`язку з чим станом на 14 січня 2025 року виникла заборгованість у загальному розмірі 141259,25 грн, у тому числі: заборгованість за простроченим кредитом 45 379,13 грн; заборгованість за простроченими процентами 93 521,71 грн; заборгованість за простроченою комісією за видачу кредиту 2 358,41 грн. Посилаючись на викладене, позивач просив стягнути з відповідача зазначену заборгованість за кредитом, 2422 грн 40 коп. судового збору. Правом на подання відзиву відповідач ОСОБА_1 не скористався. Заочним рішенням Вознесенського міськрайонного суду Миколаївської області від 23 квітня 2025 року позовні вимоги Товариства задоволені частково. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Бізнес позика» 120838 грн. 37 коп. заборгованості за договором про надання кредиту №501303-КС-001 від 02 червня 2024 року, що утворилася станом на 14 січня 2025 року, а саме: заборгованість за простроченим кредитом - 45379 грн 13 коп.; заборгованість за простроченими процентами за користування кредитом за період з 02 червня 2024 року до 16 листопада 2024 року - 73100 грн 83 коп.; заборгованість за простроченою комісією за видачу кредиту у розмірі 2358 грн. 41 коп., а також 2072 грн 12 коп. судового збору. Рішення суд мотивував тим, що позивач належними та допустимими доказами довів укладання з ОСОБА_1 02 червня 2024 року договору про надання кредиту №501303-КС-001, а також невиконання відповідачем зобов`язань з повернення коштів за цим договором у визначеному в ньому розмірі, але не погодився із розрахунком позивача заборгованості в частині процентів за користування кредитними коштами. Так суд вважав, що умови кредитного договору та відповідні нарахування в цій частині суперечать вимогам Закону України «Про споживче кредитування». Зокрема, Законом України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг» від 22 листопада 2023 року № 3498-IX, який набрав чинності 24 грудня 2023 року, статтю 8 Закону України «Про споживче кредитування» доповнено частиною 4, у якій зазначено формулу розрахунку денної процентної ставки за споживчим кредитом; та частиною 5, у якій визначено, що максимальний розмір денної процентної ставки, розрахованої відповідно до частини четвертої цієї статті, не може перевищувати 1 %. При цьому у пункті 17 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про споживче кредитування» зазначено, що тимчасово, протягом 240 днів з дня набрання чинності Законом України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг», установити, що максимальний розмір денної процентної ставки не може перевищувати: протягом перших 120 днів - 2,5 %; протягом наступних 120 днів - 1,5 %. Спираючись на положення частини 5 статті 12 Закону України «Про споживче кредитування» про те, що умови договору про споживчий кредит, які обмежують права споживача порівняно з правами, встановленими цим Законом, є нікчемними, а також що кредитний договір укладений між сторонами після набрання чинності Законом України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг» від 22 листопада 2023 року № 3498-IX, яким внесено зміни до Закону України «Про споживче кредитування» (в частині обмеження розміру денної процентної ставки), проте без урахування його положень, суд вважав, що відповідні умови договору щодо нарахування процентів у розмірі, що перевищує 1 % на день, починаючи з 241 дня з дня набрання чинності Законом України від 22 листопада 2023 року № 3498-IX (тобто з 22 серпня 2024 року), є нікчемними, а нарахування процентів протягом вказаного періоду повинно здійснюватися за ставкою не більше 1 % на день. Тому суд дійшов висновку, що стягненню підлягають підтверджені відповідним розрахунком боргу проценти за період з 02 червня 2024 року до 21 серпня 2024 року у розмірі 33620,99 грн; проценти за період з 22 серпня 2024 року до 16 листопада 2024 року у розмірі 39479,84 грн (45 379,13 грн (сума заборгованості за кредитом) х 1 % (денна процентна ставка)/100 х 87 (дні користування кредитом)), а всього сума прострочених процентів до стягнення становить 73100,83 грн. В апеляційній скарзі ТОВ «Бізнес позика» вказує, що рішення суду про часткове задоволення позовних вимог про стягнення нарахованих ним процентів за користування кредитом ухвалено внаслідок помилкового застосування норм матеріального права, тому просить його скасувати в частині відмови в задоволенні позовних вимог Товариства про стягнення заборгованості по процентам за користування кредитом у сумі 20420,88 грн та ухвалити в цій частині нове рішення про стягнення з відповідача 20420,88 грн; в решті рішення позивач просить залишити без змін та здійснити розподіл судових витрат по цій справі. Апеляційна скарга мотивована тим, що оскаржувані висновку суду першої інстанції ґрунтуються на хибному ототожненню понять денної процентної ставки та процентної ставки в день; помилковому сприйняттю норм Закону України «Про споживче кредитування», а неналежному дослідженні доказів, що містяться в матеріалах справи Відповідно до п. 2.7. укладеного сторонами кредитного договору строк дії договору визначений до 17 листопада 2024 року. Відповідно до пункту 2.4. стандартна процентна ставка в день становить 1,50000000, фіксована. Знижена процентна ставка в день становить 1,14954256, фіксована. Фіксована процентна ставка є незмінною протягом усього строку (терміну) Договору. Відповідно до частини 5 статті 8 Закону України «Про споживче кредитування» максимальний розмір денної процентної ставки, розрахованої відповідно до частини четвертої цієї статті, не може перевищувати 1 %. Вищезазначену статтю було доповнено частиною п`ятою згідно з Законом України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг» № 3498-ІХ від 22.11.2023. При цьому, вищезазначеним Законом прикінцеві та перехідні положення Закону України «Про споживче кредитування» також було доповнено пунктом 17, відповідно до якого: « Тимчасово, протягом 240 днів з дня набрання чинності Законом України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг», установити, що максимальний розмір денної процентної ставки не може перевищувати:-протягом перших 120 днів - 2,5 %;-протягом наступних 120 днів - 1,5 %» У випадку дотримання позичальником орієнтовного графіку платежів застосуванню підлягає знижена процентна ставки в день у розмірі 1,14954256 протягом строку загальні витрати за споживчим кредитом (ЗВСК) на дату укладення договору складають 75160,00 грн та включають у себе проценти за користування кредитом та комісію за надання кредиту. Відповідно, денна процентна ставка становить 0,95 процентів: (75 160,00 /47 000,00)/169 днів х 100%=0,95%. Тому позивач вважає, що розмір денної процентної ставки, передбачений договором № 501303-КС-001, не перевищує 1%, виходячи з того, що обрахування базувалось на припущенні, що договір про споживчий кредит залишається дійсним протягом погодженого строку та що кредитодавець і споживач виконають свої обов`язки на умовах та у строки, визначені в договорі як того вимагає норма частини 3 статті 8 Закону України «Про споживче кредитування», а тому позовні вимоги про стягнення процентів за користування кредитом у сумі 93521,71 грн. підлягають задоволенню у повному обсязі. Відзив на апеляційну скаргу не надходив. В суд апеляційної інстанції учасники справи не з`явилися, були повідомлені про місце, день та час судового засідання шляхом направлення судової повістки: позивач через підсистему Електронний суд, відповідач засобами поштового зв`язку, а також додатково на адресу електронної пошти, зазначеній позивачем. Причини неявки в судове засіданні учасники справи суд не повідомили. Зважаючи на вимоги статей 128, 130, частини 2 статті 372 ЦПК України колегія суддів визнала повідомлення учасників справи, які не з`явилися, належним, а неявку такою, що не перешкоджає апеляційному розглядові справи, враховуючи, зокрема, що матеріали справи є достатніми для проведення судового розгляду. Заслухавши доповідь судді, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність рішення суду в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню частково із таких підстав. Завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави (частина 1 статті 2 ЦПК України). Відповідно до положень частин 1, 2, 3, 5 статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Згідно із вимогами частини 1 статті 264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує, чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин. Рішення суду першої інстанції відповідає таким вимогам закону не повною мірою. Як встановив суд першої інстанції і таке вбачається з матеріалів справи, 02 червня 2024 року ТОВ «Бізнес Позика» уклало з ОСОБА_1 договір про надання кредиту №501303-КС-001 шляхом обміну електронними повідомленнями (далі Договір), за умовами якого Товариство надає позичальникові кредит на суму 47000 грн. на умовах строковості, поворотності, платності, а позичальник зобов`язується повернути кредит, сплатити за користування кредитом та комісію за надання кредиту у порядку та на умовах, визначених цим договором (а.с. 18-32). Сторони погодили, що кредит надається строком на 24 тижня, строк дії договору та останній день повернення кредиту 17 листопада 2024 року. Відповідно до пункту 2.4. Договору стандартна процентна ставка в день становить 1,50000000, фіксована. Знижена процентна ставка в день становить 1,14954256, фіксована. Фіксована процентна ставка є незмінною протягом усього строку (терміну) Договору. Встановлений Договором розмір фіксованої процентної ставки не може бути збільшено Кредитодавцем в односторонньому порядку (а.с. 18-32). Договір сторони підписали за допомогою електронних підписів Тобто сторони Договору узгодили розмір кредиту, грошову одиницю, в якій надано кредит, строк та умови кредитування, розмір процентів за користування кредитом, що свідчить про наявність волі відповідача на укладення такого електронного договору шляхом його підписання за допомогою електронного підпису одноразовим ідентифікатором. Виконання ТОВ «Бізнес Позика» обов`язку щодо надання грошових коштів ОСОБА_1 в сумі 47000 грн. підтверджується інформаційною довідкою Товариства з обмеженою відповідальністю «Платежі онлайн» про те, що це товариство як технологічний оператор платіжних послуг через платіжний сервіс Platon 02 червня 2024 року провело успішну транзакцію на платіжну картку ОСОБА_1 на суму 47000 грн. (а.с. 36), а також копією виписки з рахунку позичальника, наданою АТ КБ «ПриватБанк» (а.с. 68). Відповідно до статті 6 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (частина перша статті 627 ЦК України). Відповідно до статті 626 ЦК України, договором є домовленість сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. При цьому згідно статті 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Договір є обов`язковим для виконання сторонами (стаття 629 ЦК України). Правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом (частина 1 статті 205 ЦК України). Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони (частина 1 статті 207 ЦК України). В силу частин 1, 2 статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору. Відповідно до частини 1 статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики. Згідно вимог частини 1 статті 1055 ЦК України кредитний договір укладається у письмовій формі. З матеріалів справи вбачається, що договір № 501303-КС-001 про надання кредиту (споживчий кредит) від 02 червня 2024 року був вчинений сторонами в електронній формі. Тому на нього поширюються вимоги Закону України «Про електронну комерцію», який визначає організаційно-правові засади діяльності у сфері електронної комерції в Україні, встановлює порядок вчинення електронних правочинів із застосуванням інформаційно-телекомунікаційних систем та визначає права і обов`язки учасників відносин у сфері електронної комерції. Згідно пункту 5 частини 1 статті 3 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі. Статтею 11 цього ж суду передбачено, що електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах. Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею. Електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарськими кодексами України, а також іншими актами законодавства. У разі якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Такий документ оформляється у довільній формі та має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору. Покупець (замовник, споживач) повинен отримати підтвердження вчинення електронного правочину у формі електронного документа, квитанції, товарного чи касового чека, квитка, талона або іншого документа у момент вчинення правочину або у момент виконання продавцем обов`язку передати покупцеві товар. Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа. Електронні документи (повідомлення), пов`язані з електронним правочином, можуть бути подані як докази сторонами та іншими особами, які беруть участь у судовому розгляді справи. Якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів (стаття 12 Закону України «Про електронну комерцію»). Електронний підпис одноразовим ідентифікатором це дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору. Одноразовий ідентифікатор це алфавітно-цифрова послідовність, що її отримує особа, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір шляхом реєстрації в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, що надав таку пропозицію. Одноразовий ідентифікатор може передаватися суб`єктом електронної комерції, що пропонує укласти договір, іншій стороні електронного правочину засобом зв`язку, вказаним під час реєстрації у його системі, та додається (приєднується) до електронного повідомлення від особи, яка прийняла пропозицію укласти договір (пункти 6, 12 частини 1 статті 3 Закону України «Про електронну комерцію»). Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін (частина перша статті 12 ЦПК України). Відповідно до положень частини третьої статті 12, частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Частиною шостою статті 81 ЦПК України передбачено, що доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Згідно із частиною першою статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (частина перша статті 77 ЦПК України). Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (частина перша статті 80 ЦПК України). Відповідно до частини 1 статті 82 ЦПК України обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання. Обставини, які визнаються учасниками справи, зазначаються в заявах по суті справи, поясненнях учасників справи, їхніх представників. За змістом частин першої-третьої статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів). ОСОБА_1 в судах першої та апеляційної інстанцій заперечення щодо укладання ним кредитного договору 02 червня 2024 року з ТОВ «Бізнес позика» та отримання за цим договором кредитних коштів, а також про наявність заборгованості за договором та її розміру не викладав. Частиною четвертою статті 263 ЦПК України передбачено, що при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. З урахуванням наведеного, а саме, що кредитний договір 02 червня 2024 року укладено сторонами в електронному вигляді за допомогою одноразового паролю-ідентифікатора, що відповідає вимогам статті 12 Закону України «Про електронну комерцію» і таке відповідачем не заперечується, а зазначені у ньому умови не порушують вимоги Закону України «Про захист прав споживачів», та за відсутності належних доказів про те, що договір укладено іншою особою, а також наявності достатніх доказів, що грошові кошти перераховані на банківський рахунок (картку), який належить відповідачу, апеляційний суд вважає доведеним факт його укладання. Такого висновку дійшов і суд першої інстанції. Таке ґрунтується на правових висновках, викладених Верховним Судом у постановах: від 14 червня 2022 року у справі № 757/40395/20 (провадження № 61-16059св21), від 20 червня 2022 року у справі № 757/40396/20 (провадження № 61-850св22). За змістом статей 525, 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Договір є обов`язковим для виконання сторонами (стаття 629 ЦК України). Згідно частини 1 статті 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Відповідно до пункту 4.2.3 Договору позичальник зобов`язується повернути кредит, сплатити проценти за користування кредитом та інші платежі, передбачені Договором, до закінчення (терміну) дії Договору. Позичальник ОСОБА_1 свої зобов`язання не виконував, в зв`язку з чим виникла заборгованість. Звертаючись з позовом, ТОВ «Бізнес Позика» просило про стягнення з позичальника суми неповернутої заборгованості станом на 14 січня 2025 року у загальному розмірі 141259,25 грн, яка складається із: заборгованості за простроченим кредитом 45379,13 грн; заборгованості за простроченими процентами 93521,71 грн; заборгованості за простроченою комісією за видачу кредиту 2358,41 грн. Суд першої інстанції, вирішуючи спір, вважав позовні вимоги доведеними в частині зазначеного позивачем розміру заборгованості за простроченим кредитом 45379,13 грн; заборгованості за простроченою комісією за видачу кредиту 2358,41 грн. та заборгованості за простроченими процентами: проценти за період з 02 червня 2024 року до 21 серпня 2024 року у розмірі 33620,99 грн відповідно до розрахунку позивача та проценти за період з 22 серпня 2024 року до 16 листопада 2024 року у розмірі 39479,84 грн (45379,13 грн (сума заборгованості за кредитом) х 1 % (денна процентна ставка)/100 х 87 (дні користування кредитом)), які суд розраховував, посилаючись на положеннями частини 4 статті 8, частини 5 статті 12 та пункту 17 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про споживче кредитування». В апеляційній скарзі позивач висунув заперечення щодо проведеного судом розрахунку заборгованості ОСОБА_1 за процентами за користування кредитом за період з 02 червня 2024 року до 21 серпня 2024 року. Колегія суддів приймає доводи апеляційної скарги, виходячи з наступного. Відносини щодо сплати процентів за одержання боржником можливості правомірно не сплачувати кредитору борг протягом певного часу врегульовані законодавством. Зокрема, відповідно до частини першої статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом; розмір і порядок одержання процентів установлюються договором; якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. Такі ж правила щодо сплати процентів застосовуються до кредитних відносин у силу частини другої статті 1054 ЦК України. Відповідно до пункту 2.4. укладеного сторонами договору стандартна процентна ставка в день становить 1,50000000, фіксована. Знижена процентна ставка в день становить 1,14954256, фіксована. Фіксована процентна ставка є незмінною протягом усього строку (терміну) Договору. Відповідно до частини 5 статті 8 Закону України «Про споживче кредитування» максимальний розмір денної процентної ставки, розрахованої відповідно до частини четвертої цієї статті, не може перевищувати 1 %. Вищезазначену статтю було доповнено частиною п`ятою згідно з Законом України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг» № 3498-ІХ від 22 листопада 2023 року. Цим Законом прикінцеві та перехідні положення Закону України «Про споживче кредитування» також було доповнено пунктом 17, відповідно до якого тимчасово, протягом 240 днів з дня набрання чинності Законом України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг», установити, що максимальний розмір денної процентної ставки не може перевищувати:-протягом перших 120 днів - 2,5 %;-протягом наступних 120 днів - 1,5 %. Згідно із частиною 4 статті 8 Закону України «Про споживче кредитування» денна процентна ставка розраховується у процентах за формулою: ДПС = (ЗВСК/ЗРК)/t ? 100%, де ДПС - денна процентна ставка; ЗВСК - загальні витрати за споживчим кредитом; ЗРК - загальний розмір кредиту; t - строк кредитування у днях. Частиною 2 статті 8 Закону України «Про споживче кредитування» передбачено, що для цілей обчислення реальної річної процентної ставки та денної процентної ставки визначаються загальні витрати за споживчим кредитом. До загальних витрат за споживчим кредитом включаються: доходи кредитодавця у вигляді процентів; комісії кредитодавця, пов`язані з наданням, обслуговуванням і поверненням кредиту, у тому числі комісії за обслуговування кредитної заборгованості, розрахунково-касове обслуговування, юридичне оформлення тощо; інші витрати споживача на додаткові та/або супутні послуги, які підлягають сплаті на користь кредитного посередника (за наявності) та третіх осіб згідно з вимогами законодавства України та/або умовами договору про споживчий кредит (платежі за послуги кредитного посередника, страхові та податкові платежі, збори на обов`язкове державне пенсійне страхування, біржові збори, платежі за послуги державних реєстраторів, нотаріусів, інших осіб тощо). У договорі про надання кредиту №501303-КС-001 зазначена денна процентна ставка, що дорівнює 1,16%, натомість така сума не відповідає вимогам частини 4 статті 8 Закону України «Про споживче кредитування», оскільки при розрахунку загальних витрат за споживчим кредитом помилково було включена сума кредиту, тоді як правильно розраховані відповідно до вимог закону загальні витрати за споживчим кредитом (ЗВСК) у випадку дотримання позичальником орієнтовного графіку платежів, за яким застосуванню підлягає знижена процентна ставки в день у розмірі 1,14954256 протягом строку на дату укладення договору складають 75160,00 грн, та включають у себе проценти за користування кредитом та комісію за надання кредиту. Відповідно, денна процентна ставка становить 0,95 процентів: (75 160,00 /47 000,00)/169 днів х 100%=0,95%. Тому колегія суддів дійшла висновку, що позивач обґрунтовано вважає, що розмір денної процентної ставки, передбачений договором № 501303-КС-001, не перевищує 1%, виходячи з того, що обрахування базувалось на припущенні, що договір про споживчий кредит залишається дійсним протягом погодженого строку та що кредитодавець і споживач виконають свої обов`язки на умовах та у строки, визначені в договорі як того вимагає норма частини 3 статті 8 Закону України «Про споживче кредитування», а тому суд першої інстанції зробив помилковий висновок про необхідність перерахування визначеної договором сторін процентної ставки в день, при цьому також безпідставно ототожнив поняття «денна процентна ставка» та «процентна ставка в день». За такого позовні вимоги про стягнення процентів за користування кредитом у сумі 93521,71 грн. підлягають задоволенню у повному обсязі. Оскільки рішення суду в частині часткового задоволення позовних вимог (стягнення зменшеної ніж розрахованої позивачем суми заборгованості за процентами) ухвалено внаслідок невірної оцінки наявних у справі доказів та неправильного застосування судом першої інстанції норм права про споживче кредитування, є підстави, передбачепні пунктами 2, 4 частини 1 статті 376 ЦПК України, для зміни рішення, задоволення позову в повному обсязі. Тому колегія суддів приймає доводи апеляційної скарги, але не вбачає підстав для скасування рішення суду першої інстанції, оскільки інші його висновки є правильними, у зв`язку з чим апеляційну скаргу слід задовольнити частково. В силу частини 1 статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Частиною 13 статті 141 ЦПК України визначено, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат. Оскільки за наслідками апеляційного перегляду рішення суду змінено, наявні підстави для розподілу судових витрат, які в цій справі покладаються на відповідача, а саме з нього слід стягнути на користь позивача 6056 грн. судового збору, сплаченого за подання позовної заяви та апеляційної скарги (2422 грн. 40 коп. (а.с. 11) + 3633 грн. 60 коп. (а.с. 90, звор.)). Керуючись статтями 367-369, 374, 376, 381, 382 ЦПК України, апеляційний суд п о с т а н о в и в: Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Бізнес позика» задовольнити частково. Заочне рішення Вознесенського міськрайонного суду Миколаївської області від 23 квітня 2025 року змінити в частині визначення розміру заборгованості по процентам за користування кредитними коштами. Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Бізнес позика» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задовольнити. Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , місце реєстрації: АДРЕСА_1 , на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Бізнес Позика», код ЄДРПОУ 41084239, 141259 грн. 25 коп. заборгованості за договором про надання кредиту №501303-КС-001 від 02 червня 2024 року, що утворилася станом на 14 січня 2025 року, яка складається з: 45379 грн 13 коп. заборгованості за простроченим кредитом; 93521 грн 71 коп. заборгованості за простроченими процентами за користування кредитом, 2358 грн 41 коп. заборгованість за простроченою комісією за видачу кредиту, а також 6056 грн. судового збору. Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення і може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду за наявності передбачених статтею 389 ЦПК України підстав протягом тридцяти днів з дня складення повної постанови. Головуючий Т.М. Базовкіна Судді: Л.М. Царюк Ж.М. Яворська ______________________________________________ Повна постанова складена 26 червня 2025 року