Постанова 4803 № 183/2912/22

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Провадження № 22-ц/803/6274/25 Справа № 183/2912/22 Суддя у 1-й інстанції - Демиденко С. М. Суддя у 2-й інстанції - Никифоряк Л. П. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 24 червня 2025 року м. Дніпро Дніпровський апеляційний суд колегією суддів у складі: судді-доповідача: Никифоряка Л.П., суддів: Новікової Г.В., Гапонова А.В., за участі секретаря судового засідання Триполець В.О., Учасники справи: позивач: ОСОБА_1 , відповідач: ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляла самостійних вимог щодо предмета спору: Орган опіки та піклування Центральної адміністрації Дніпровської міської ради, розглянув відкрито в залі судових засідань Дніпровського апеляційного суду в місті Дніпро справу, що виникла з сімейних правовідносин, в якій подана апеляційні скарги ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на рішення Першотравенського міського суду Дніпропетровської області від 03 квітня 2025року, головуючий у суді першої інстанції Демиденко С.М., В С Т А Н О В И В: Описова частина Короткий зміст заявлених вимог У листопаді 2022року ОСОБА_1 подав в суд позов проти ОСОБА_2 про: - зобов`язання ОСОБА_2 не чинити ОСОБА_1 перешкоди у його праві спілкування та виховання з дитиною ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ; - забезпечення спілкування ОСОБА_1 з сином ОСОБА_4 у телефонному режимі щовівторка та щочетверга в проміжку з 17:30 год. до 19:30 год. за неможливості фактичної зустрічі; повідомляти ОСОБА_1 рекомендованим листом один раз на півріччя з 20 по 30 червня та з 20 по 31 грудня кожного року: про зміну адреси проживання дитини з наданням інформації щодо нової фактичної адреси проживання дитини; про зміну начального закладу з наданням інформації щодо нового навчального закладу дитини /назва та адреси закладу/; про лікувальний заклад /назва та адреси закладу/ та прізвище сімейного лікаря де лікується дитина, а також нові данні /назва та адреси закладу/, у випадку їх зміни; - визначення ОСОБА_1 такого способу його участі у спілкуванні та вихованні сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 : за попередньою домовленістю з матір`ю дитини ОСОБА_2 : мати можливість особистого спілкування з дитиною ОСОБА_3 , перші шість місяців у присутності матері дитини, а в подальшому без її присутності, з урахуванням фізичної та об`єктивної можливості прибуття батька до дитини: вівторок та четвер кожного тижня з 17:30 год. до 19:30 год.; у першу та третю суботу місяця, другу та четверту неділю місяця з 16:00 год. до 19:00 год., на нейтральній території на відстані до 200 метрів від фактичного місця проживання дитини чи в іншому місці за згодою з батьком у місцях дитячого культурно-розважального характеру, або за місцем проживання дитини, якщо вона не схоче вийти зі свого місця проживання; відвідування дитини та спілкування з нею з 13:00 год. до 16:00 год., за попередньою домовленістю з матір`ю дитини, не порушуючи режиму та розпорядку дня дитини, на нейтральній території на відстані до 200 метрів від фактичного місця проживання дитини, чи у місцях культурно-розважального характеру, або по місцю проживання дитини, якщо вона не схоче вийти з місця свого проживання, з урахуванням фізичної та об`єктивної можливості прибуття батька до дитини: у день народження дитини ІНФОРМАЦІЯ_2 кожного року; у державні свята України; відвідування дитини та спілкування з нею з 12:00 год. до 15:00 год., на час можливої хвороби дитини за місцем її проживання, без усіляких умов та бажань відповідача й присутніх осіб, чи на більший час, за домовленістю з ОСОБА_2 , з урахуванням фізичної та об`єктивної можливості прибуття батька до дитини. Існування таких вимог позивач обґрунтовував тим, що з 2001року по грудень 2016року він перебував у шлюбі з ОСОБА_2 . Від шлюбу в них є спільні діти ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , які проживали з відповідачем та її матір`ю ОСОБА_6 , 1955року народження, у двокімнатній квартирі за адресою: АДРЕСА_1 . За тією же адресою був зареєстрований та мешкав позивач. Щоб уникнути постійних конфліктів, провокованих ОСОБА_2 (в основному щодо виховання дітей та зменшення залежності дитини від гаджетів, комп`ютера (в трирічному віці з дозволу відповідача та ОСОБА_6 , безконтрольно дивився відео, грався й зіпсував зір до 60 %, надалі позивач особисто лікував його у офтальмологічній приватній лікарні та виправив зір до 90 %) й таким чином виключити нервування дітей, позивач був вимушений приблизно з січня 2021року проживати окремо. Відповідач всупереч інтересів дітей, приблизно з травня 2021року стала постійно негативно настроювати сина ОСОБА_4 проти позивача, перешкоджати у спілкуванні з ним, забороняли забирати сина ОСОБА_4 з дитсадка (50 метрів від дому), погуляти з ним у дворі на ігровий майданчику біля вікон квартири в колі сусідських дітей, сходити до парку, до розважального дитячого комплексу, зводити його в бібліотеку чи до спортивних секцій, усе це в зоні пішохідного доступу до 500 метрів. У рідкі зустрічі при спілкуванні з дитиною у присутності ОСОБА_2 , дитина під впливом її провокативної поведінки та навіяних нею негативних спогадів, нервувала та поспішала додому; забороняла привітати дитину зі святами та днем народження; провокувала конфліктні ситуації. ОСОБА_2 неодноразово стверджувала, що дозволить бачитись та спілкуватися з меншим сином ОСОБА_4 лише через суд. Навіяла дитині, що я начебто його вкраду, тому не можна йому зі мною бачитись наодинці, та що хочу їх отруїти, а тому не можна від мене приймати подарунки (ягоди, фрукти, солодощі та інше). Дитина (на той час близько 6 років) в силу свого малолітнього віку не усвідомлювала абсурдність подібних висловів та під постійним її негативним психологічним впливом відповідача стала втрачати емоційний зв`язок з позивачем. Позивач вказував, що з початку народження дитини та до 2021року він постійно особисто займався вихованням та розвитком дитини, його лікуванням: водив його в бібліотеку, до дитячих розважальних закладів, на футбол, на спортивні та розвиваючі дитячі майданчики, водив на прогулянку на галявину лісосмуги та міське озеро усе в пішій доступності у місті Сєвєродонецьку Луганської області; возив дитину й старшого сина з відповідачем відпочивати на річку, до цікавих місць, забирав дитину з дитсадка та допомагав в оздобленні дитсадкової та прибудинкової території, та долучав до цього й навчав сина ОСОБА_4 за його бажанням. Також позивач на прохання ОСОБА_2 05 червня 2021року надав їй нотаріально завірену заяву-довіреність на виїзд дітей за кордон (до Туреччини та Єгипту) в любий зручний час, де вони й відпочивали у Туреччини у липні 2021року. Побути з дитиною поруч на час відпочинку ОСОБА_2 позивачу заборонила, місце та час відпочинку дитини від позивача приховала. Заради збереження психіки дитини позивач був вимушений зменшити своє спілкування з сином. Позивач вважав, що ОСОБА_2 фактично позбавляє дітей, в т.ч. малолітнього ОСОБА_4 , у фізичному, соціальному, родинному розвитку, навмисно розриває емоційний зв`язок дітей з позивачем. Приблизно 11 місяців з лютого 2024року ОСОБА_2 свій телефон та телефон дитини ОСОБА_4 вимкнула (заблокувала), слухавку не бере, на повідомлення не відповідає, що виключає можливість обговорення з нею час приїзду позивача до дитини та спілкування з ним в інші часи, навіть у присутності її матері ОСОБА_6 (бабуся дитини). Через це позивач до теперішнього часу не може домовитися ні про спілкування, ні про зустріч з сином, ні поспілкуватися з ним по телефону. Також позивач зазначав, що ОСОБА_2 до 2014року мешкала у м. Луганську, з 2014року по 2016рік у Київській області Володарський район (де народився ОСОБА_4 ), з грудня 2016року по лютий 2024року у м. Сєвєродонецьку Луганської області, у 2024році у м. Дніпрі та м. Івано-Франківську, з середини 2024року у м. Дніпрі. Тобто неодноразово змінювала адресу проживання дитини та приховувала її від позивача. Короткий зміст рішення суду першої інстанції Рішенням Першотравенського міського суду Дніпропетровської області від 03 квітня 2025року позовзадоволено частково. Зобов`язано ОСОБА_2 не чинити ОСОБА_1 перешкоди у його праві спілкування та виховання з дитиною ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , повідомляти ОСОБА_1 про стан здоров`я дитини у разі можливого її захворювання та про зміну місця перебування чи проживання дитини. Визначено ОСОБА_1 такий спосіб його участі у спілкуванні та вихованні сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 : 1) за попередньою домовленістю з матір`ю дитини ОСОБА_2 мати можливість особистого спілкування з дитиною ОСОБА_3 , перші шість місяців у присутності матері дитини, а в подальшому без її присутності, з урахуванням фізичної та об`єктивної можливості прибуття батька до дитини у вівторок та четвер кожного тижня з 17:30 год. до 19:30 год. та у суботу кожного тижня з 14:00 год. до 19:00 год., на нейтральній території або за місцем проживання дитини, якщо вона не схоче вийти зі свого місця проживання; 2) відвідування дитини та спілкування з нею з 13:00 год. до 16:00 год., за попередньою домовленістю з матір`ю дитини, не порушуючи режиму та розпорядку дня дитини, на нейтральній території, у місцях культурно-розважального характеру, або по місцю проживання дитини, якщо вона не схоче вийти з місця свого проживання у день народження дитини ІНФОРМАЦІЯ_2 кожного року та у державні свята України; 3) відвідування дитини та спілкування з нею з 12:00 год. до 15:00 год., на час можливої хвороби дитини за місцем її проживання, без усіляких умов та бажань відповідача й присутніх осіб, чи на більший час, за домовленістю з ОСОБА_2 ; 4) забирати дитину до місця проживання її батька раз на місяць в четверту суботу з 12:00 год. до 20:00 год., з правом батька забирати сина на ночівлю, враховуючи стан здоров`я дитини та виключно за бажанням дитини, за умови дотримання режиму дня та харчування дитини, й з обов`язковим поверненням дитини до місця її проживання з матір`ю; 5) забирати дитину до місця проживання її батька у літні канікули 20 днів літа (у червні чи липні), по узгодженню з відповідачем, виключно за бажанням дитини, за умови дотримання батьком дитини режиму дня та харчування дитини, й з обов`язковим поверненням дитини до місця її проживання з матір`ю. У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено. Вирішено питання щодо розподілу судових витрат. Задовольняючи частково позов, суд першої інстанції виходив з того, що саме такий спосіб участі у спілкуванні та вихованні дитини є таким, що відповідатиме віковим потребам малолітньої дитини та за сумлінного відношення батька до виконання свого обов`язку, буде достатнім для забезпечення участі батька у процесі виховання дитини. Заразом суд враховував, що між сторонами у справі склалися неприязні стосунки, та вважав, що визначення зустрічей позивача зі своїм сином за постійної присутності відповідачки, не призведе до відновлення батьківських стосунків, а також не забезпечить дитині нормального психологічного стану під час таких зустрічей. Короткий зміст вимог апеляційних скарг та узагальнені доводи осіб, які подали апеляційні скарги 26 квітня 2025року ОСОБА_2 подала безпосередньо до суду апеляційної інстанції через підсистему «Електронний суд»апеляційну скаргу на рішення Першотравенського міського суду Дніпропетровської області від 03 квітня 2025року. В апеляційній скарзі відповідачка не погодилася з висновками суду та висловила вимогу про скасування рішення та направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції. Доводи апеляційної скарги зводились до того, що суд першої інстанції при ухваленні рішення не взяв до уваги ставлення батька до виконання своїх обов`язків, особисту прихильність дитини до батька, а також обставини, що мають істотне значення, а саме стан психічного здоров`я позивача. Вказувала, що спільний молодший син ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , не має бажання спілкуватися з батьком, дитина батька боїться. Стверджувала, що ОСОБА_1 неадекватний та схильний до насильства. Відносно нього судом видавався заборонний припис, який діяв з жовтня по грудень 2021року. ОСОБА_1 , коли бере дитину вимикає телефон. Не годує сина, не каже де вони знаходяться. Був випадок коли позивач забув сина на вулиці. Одного разу на великій швидкості відкрив вікна у автомобілі, в результаті чого ОСОБА_4 ледве не випав на ходу з автомобіля. 30 квітня 2025року ОСОБА_1 подав безпосередньо до суду апеляційної інстанції через підсистему «Електронний суд» апеляційну скаргу на рішення Першотравенського міського суду Дніпропетровської області від 03 квітня 2025року. В апеляційній скарзі позивач не погодився з висновками суду та висловив вимогу про скасування рішення в частині відмовлених позовних вимог і задоволення позову повністю. Доводи апеляційної скарги зводились до того, що запропоновані позивачем способи участі у вихованні та спілкуванні батька з сином у повній мірі відповідатимуть інтересам дитини, забезпечують справедливу рівновагу між інтересами дитини та батьків, а також рівність прав батьків щодо дитини. Узагальнені доводи та заперечення інших учасників справи У відзиві на апеляційну скаргу, відповідачка заперечувала проти задоволення апеляційної скарги позивача, просила її залишити без задоволення, через те, що обставини якими апелянт обґрунтовував свої апеляційні вимоги не підтверджені в результаті розгляду цього спору та доводи наведені в апеляційній скарзі не спростовують висновків суду. Також позивач у своєму відзиві на апеляційну скаргу заперечував проти задоволення апеляційної скарги відповідачки, просив її залишити без задоволення. Надходження апеляційної скарги до суду апеляційної інстанції Ухвалою Дніпровського апеляційного суду від 30 квітня 2025року витребувано з Шахтарського міського суду Дніпропетровської області цивільну справу; та 08 травня 2025року справа надійшла на адресу апеляційного суду. Ухвалою Дніпровського апеляційного суду від 12 травня 2025року апеляційну скаргу ОСОБА_2 залишено без руху. Ухвалою Дніпровського апеляційного суду від 12 травня 2025року відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Першотравенського міського суду Дніпропетровської області від 03 квітня 2025року. Ухвалою Дніпровського апеляційного суду від 15 травня 2025року відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Першотравенського міського суду Дніпропетровської області від 03 квітня 2025року. 29 травня 2025року ухвалою Дніпровського апеляційного суду справу призначено до розгляду на 12?? год 24 червня 2025року. Про час та місце слухання даної справи апеляційним судом учасники справи повідомлені належним чином у відповідності до вимог статей 128-130 ЦПК України, що підтверджується наявними в матеріалах справи рекомендованими повідомленнями про вручення поштових відправлень та довідкою про отримання документів в Електронному суді. Фактичні обставини встановлені в ході судового розгляду, які підтверджені належними та допустимими доказами ОСОБА_1 та ОСОБА_7 перебували у шлюбі, зареєстрованому 20 січня 2001року Артемівським районним відділом реєстрації актів громадянського стану м. Луганськ, актовий запис №

24. Від шлюбу мають двох дітей: ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 та ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується копіями свідоцтв про народження НОМЕР_1 від 12 березня 2018року та НОМЕР_2 від 10 лютого 2015року. Рішенням Володарського районного суду Київської області № 364/1272/16-ц від 05 грудня 2016року, залишеного без змін ухвалою Апеляційного суду Київської області від 09 березня 2017року, шлюб між сторонами розірвано, змінено прізвище дружини з ОСОБА_8 на ОСОБА_9 . Відповідачка має зареєстроване у встановленому законом порядку місце проживання: АДРЕСА_2 . Сторони у справі та їх діти тимчасово проживали як ВПО у м. Сєвєродонецьку, Луганської області. Пізніше відповідачка з дітьми у м. Івано-Франківськ, а позивач у м.Кропивницький. На теперішній час відповідачка мешкає з ОСОБА_4 у м. Дніпрі. Старша дитина сторін ОСОБА_5 досяг повноліття. Малолітня дитина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , проживає разом з матір`ю відповідачкою по справі, знаходиться на її утриманні. Позивач ОСОБА_1 проживає окремо від дитини та її матері відповідачки по справі, що не заперечується сторонами. Рішенням Сєвєродонецького міського суду Луганської області від 25 квітня 2017року у справі № 428/2136/17 були частково задоволені позовні вимоги ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про стягнення аліментів на утримання неповнолітніх дітей; стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 на утримання дітей, в розмірі 1/4 частки від всіх видів доходу щомісячно, але не менш 30 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, на кожну дитину, починаючи з 28 лютого 2017року і до досягнення дітьми повнолітнього віку. Довідкою ГУ ПФУ в Луганській області від 04 листопада 2021року підтверджується, що позивач перебуває на обліку, як отримувач пенсії за вислугу років, відповідно до ЗУ від 09 квітня 1992року "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" з 01 червня 2018року. Починаючи з 01 липня 2018року з його пенсії щомісячно відраховуються аліменти на утримання дітей в розмірі 25 % від пенсії на користь ОСОБА_2 , відповідно до добровільної заяви від 14 червня 2018року. Довідкою ІІА № 2575876 від 11 листопада 2021року підтверджується, що ОСОБА_1 до кримінальної відповідальності не притягувався. 15 листопада 2021року відповідачка ОСОБА_2 зверталася до Сєвєродонецького міського суду Луганської області із заявою про видачу обмежувального припису строком на три місяці відносно позивача ОСОБА_1 17 листопада 2021року рішенням Сєвєродонецького міського суду Луганської області, залишеного без змін постановою Луганського апеляційного суду від 20 грудня 2021 року, було задоволено заяву ОСОБА_2 про видачу обмежувального припису; видано обмежувальний припис у вигляді заборони ОСОБА_1 протягом трьох місяців, тобто до 15 лютого 2022року включно, перебувати в місці проживання ОСОБА_2 . Копію рішення направлено Сєвєродонецькому РУП ГУНП в Луганській області для взяття кривдника на профілактичний облік, а також Сєвєродонецькій міській військово-цивільній адміністрації Сєвєродонецького району Луганської області. Копіями роздруківок повідомлень ОСОБА_1 підтверджується, що він за допомогою месенджерів на мобільному телефоні, неодноразово звертався до відповідача ОСОБА_2 з приводу надання змоги спілкуватися з дітьми, цікавився їх життям та здоров`ям, однак його звернення залишені поза увагою. Позивач ОСОБА_1 звертався до Сєвєродонецького міського суду Луганської області з позовом до відповідача ОСОБА_2 , третя особа Орган опіки та піклування Сєвєродонецької міської військово-цивільної адміністрації Сєвєродонецького району Луганської області, про усунення перешкод у вихованні та спілкуванні з неповнолітньою дитиною та визначення способів участі у її вихованні (справа № 428/10765/21), однак рішення у даній справі ухвалене не було, матеріали цивільної справи втрачені. Копією висновку щодо психологічного стану позивача ОСОБА_1 , виданого Луганським обласним центром соціально-психологічної допомоги 19 жовтня 2021року, підтверджується: інтерпритація стану випробуваного відображає бажання соціального одобрення, прагнення поліпшити враження, тенденцію в підкреслюванні своєї миролюбивості, що свідчить про внутрішній деструктивний конфлікт та свідчить про спрямованість на досягнення власної мети, задоволення власних потреб засобами маніпуляціями іншими і виступає, як негативна форма його особистої саморегуляції, володіє гнучким мисленням. Копією висновку щодо психологічного стану та сімейної ситуації ОСОБА_2 від 01 жовтня 2021року встановлено, що враховуючи анамнез клієнтки: перенесене домашнє насильство (психологічне, фізичне та економічне) та результати психодіагностичного дослідження, у клієнтки розвиваються ознаки післятравматичного синдрому розладів, як наслідок дістресу. Копією висновку щодо психологічного стану та сімейної ситуації ОСОБА_3 , 2015року народження, виданого Луганським обласним центром соціально-психологічної допомоги 06 жовтня 2021року, встановлено, у сімейних відносинах дитина надає перевагу матері, у стані дитини досліджується наявність наслідків психологічної дисфункції (можна кваліфікувати як високий рівень психологічної дисфункції). Згідно психологічної характеристики психоемоційного стану дитини та сімейних відносин ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , наданою Товариством з обмеженою відповідальністю «Серденько» Центром психологічної допомоги дітям «Серденько» вбачається, що за результатами діагностичного дослідження станом на 11 серпня 2023року, можна зробити наступні висновки: психоемоційний стан дитини на момент обстеження помірно стійкий. Хлопчик є комунікабельним, соціальна адаптація нормальна. Наявне позитивне самоставлення, впевненість у собі, раціональність, врівноваженість, самоконтроль. Характерна замкнутість та внутрішні переживання. Також, наявна тенденція до пасивної агресії, вразливість як наслідок, актуальна потреба у турботі та захисті. Можливі певні труднощі у встановленні контактів; соціальна адаптація нормальна. Зовнішній світ є позитивним. Актуальна потреба у турботі та захисті. Сімейна ситуація характеризується наявним конфліктом. Наявний емоційний зв`язок з матір`ю та бабусею; найсильніший емоційний зв`язок зі старшим братом. Старший брат є значущою фігурою, є прикладом для ОСОБА_4 . Спостерігається позитивний образ матері та брата. Відсутня прихильність до батька та емоційний зв`язок із ним. Актуальна потреба благополуччя у родині, наявний повний образ сім`ї та важливість перебування родини в безпеці. Реакцією родині є уникнення та внутрішні переживання. Рекомендовано зменшення кількості стресоутворюючих факторів; увага щодо забезпечення потреб дитини у турботі та захисті. Консультація батьків у психолога щодо конструктивного вирішення сімейного конфлікту. А також, робота дитини з психологом щодо покращення психоемоційного стану дитини. Додатково рекомендовано звернути увагу на питання безпеки перебування дитини із татом. Копією висновку органу опіки та піклування Сєвєродонецької міської військово-цивільної адміністрації Сєвєродонецького району Луганської області про визначення способів участі у вихованні малолітнього ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , від 01 лютого 2022року № 608, встановлено, що виходячи з інтересів малолітньої дитини, можливим визначити способи участі батька дитини ОСОБА_1 у вихованні та спілкуванні з малолітнім сином ОСОБА_3 , визначені у розпорядженні від 29 жовтня 2021року № 2155, а саме: у вівторок та четвер з 17:30 год. по 18:30 год., у суботу з 14:00 год. до 16:00 год. у присутності матері дитини, а в інші дні та часи за попередньою домовленістю з матір`ю дитини, не порушуючи режиму та розпорядку дня дитини. Висновком у справі про усунення перешкод батькові ОСОБА_1 у спілкуванні та вихованні дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , затвердженим рішенням виконавчого комітету Івано-Франківської міської ради від 18 квітня 2024року № 480, підтверджується, що орган опіки та піклування виконавчого комітету Івано-Франківської міської ради вважає за доцільне рекомендувати встановити батькові ОСОБА_1 такий спосіб участі у вихованні та спілкуванні з дитиною ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 : особисте спілкування ОСОБА_1 з сином ОСОБА_4 у першу та третю суботу місяця, другу та четверту неділю місяця з 16:00 год. до 19:00 год. на нейтральній території, у місцях дитячого культурно-розважального характеру, з урахуванням стану здоров`я та розпорядку дня дитини; святкові та інші дні за домовленістю між батьками, з урахуванням стану здоров`я та розпорядку дня дитини; спілкування ОСОБА_1 з сином ОСОБА_4 у телефонному режимі щовівторка та щочетверга в проміжку з 17:30 год. до 19:30 год. Згідно висновку Органу опіки та піклування Центральної адміністрації Дніпровської міської ради, який затверджено розпорядженням голови Центральної адміністрації Дніпровської міської ради № 552-р від 17 грудня 2024року, органу опіки та піклування вважає недоцільним визначення порядку участі у вихованні дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у зв`язку з ненаданням ОСОБА_1 документів, передбачених законодавством. Такий висновок мотивований тим, що відповідно до повідомлення Кропивницького міського центру соціальних служб Кропивницької міської ради від 07 листопада 2024року № 1178/35 ОСОБА_1 в телефонній розмові з фахівцем із соціальної роботи Центру повідомив, що не вбачає фактичних підстав та потреб проводити огляд помешкання за тимчасовою адресою проживання ( АДРЕСА_3 ), тому скласти відповідний акт оцінки потреб сім`ї/особи неможливо.

Мотивувальна частина Позиція апеляційного суду Суд апеляційної інстанції заслухав суддю-доповідача щодо змісту судового рішення, яке оскаржено, дослідив доводи апеляційної скарги та з`ясував межі, в яких повинна здійснюватися перевірка рішення, встановлюватися обставини і досліджуватися докази. Задовольняючи частково позовні вимоги та визначаючи відповідний спосіб участі у вихованні та спілкуванні позивача з малолітнім сином, суд першої інстанції, урахувавши конкретні обставини цієї справи, наявність конфліктних відносин між сторонами, вважав, що такий графік відповідатиме інтересам дитини, надасть можливість позивачу достатньою мірою спілкуватися із сином, приділяти йому увагу, брати участь у його розвитку та вихованні. Вислухав пояснення учасників справи котрі з`явились до суду, за відсутності інших учасників справи, які повідомлені про дату, час і місце судового засідання у спосіб встановлений законом, дослідивши наявні в цивільній справі документальні докази апеляційний суд дійшов висновку, що апеляційні скарги слід залишити без задоволення так як судом першої інстанції при ухваленні рішення додержані норми матеріального і процесуального права. Мотиви та норми права, якими керувався суд апеляційної інстанції Відповідно до частини першої статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону (стаття 5 ЦПК України). Згідно з частинами першою та другою статті 10 ЦПК України суд при розгляді справи керується принципом верховенства права. Суд розглядає справи відповідно до Конституції України, законів України, міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України. Частиною четвертою статті 10 ЦПК України і статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» закріплено, що на суд покладено обов`язок під час розгляду справ застосовувати Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права. У справі, яка переглядається апеляційним судом, предметом спору є усунення перешкод у вихованні та вільному спілкуванні батька з сином, а тому апеляційний суд під час оцінки доводів апеляційних скарг керується положеннями Конвенції про права дитини, СК України, Законом України «Про охорону дитинства», а також іншими нормативно-правовими актами. Статтею 51 Конституції України, частинами другою, третьою статті 5 СК України передбачено, що сім`я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою. Держава має заохочувати та підтримувати материнство і батьківство та забезпечувати пріоритет сімейного виховання дитини. При регулюванні сімейних відносин держава має максимально враховувати інтереси дитини. Згідно з частинами другою, восьмою, дев`ятою статті 7 СК України сімейні відносини можуть бути врегульовані за домовленістю (договором) між їх учасниками. Регулювання сімейних відносин має здійснюватися з максимально можливим урахуванням інтересів дитини, членів сім`ї. Сімейні відносини регулюються на засадах справедливості, добросовісності та розумності, відповідно до моральних засад суспільства. Пунктами 1, 2 статті 3 Конвенції про права дитини передбачено, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини. Дитині забезпечується такий захист і піклування, які необхідні для її благополуччя, беручи до уваги права й обов`язки її батьків, опікунів чи інших осіб, які відповідають за неї за законом. У частині першій статті 9 зазначеної Конвенції передбачено, що держави-учасниці забезпечують те, щоб дитина не розлучалася з батьками всупереч їх бажанню, за винятком випадків, коли компетентні органи згідно з судовим рішенням визначають відповідно до застосовуваного закону і процедур, що таке розлучення необхідне в якнайкращих інтересах дитини. Таке визначення може бути необхідним у тому чи іншому випадку, наприклад, коли батьки жорстоко поводяться з дитиною або не піклуються про неї, або коли батьки проживають окремо і потрібно прийняти рішення щодо місця проживання дитини. Відповідно до частини першої статті 18, частини першої статті 27 Конвенції про права дитини держави-учасниці докладають всіх можливих зусиль до того, щоб забезпечити визнання принципу загальної та однакової відповідальності обох батьків за виховання і розвиток дитини. Батьки або у відповідних випадках законні опікуни несуть основну відповідальність за виховання і розвиток дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування. Держави-учасниці визнають право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Згідно зі статтею 141 СК України, яка кореспондується із частиною третьою статті 11 Закону України «Про охорону дитинства», мати і батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини. Відповідно до статті 8 Закону України «Про охорону дитинства» кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку. Батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за створення умов, необхідних для всебічного розвитку дитини, відповідно до законів України. Згідно зі статтею 12 Закону України «Про охорону дитинства» на кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки або особи, які їх замінюють, мають право і зобов`язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров`я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці. Дитина, яка проживає окремо від батьків або одного з них, має право на підтримання з ними регулярних особистих стосунків і прямих контактів. Батьки, які проживають окремо від дитини, зобов`язані брати участь у її вихованні і мають право спілкуватися з нею, якщо судом визнано, що таке спілкування не перешкоджатиме нормальному вихованню дитини. У разі коли батьки не можуть дійти згоди щодо участі одного з батьків, який проживає окремо, у вихованні дитини, порядок такої участі визначається органами опіки та піклування за участю батьків виходячи з інтересів дитини (стаття 15 Закону України «Про охорону дитинства»). Відповідно до статті 153 СК України мати, батько та дитина мають право на безперешкодне спілкування між собою, крім випадків, коли таке право обмежене законом. Статтею 157 СК України передбачено, що питання виховання дитини вирішується батьками спільно. Той із батьків, хто проживає окремо від дитини, зобов`язаний брати участь у її вихованні і має право на особисте спілкування з нею. Той із батьків, з ким проживає дитина, не має права перешкоджати тому з батьків, хто проживає окремо, спілкуватися з дитиною та брати участь у її вихованні, якщо таке спілкування не перешкоджає нормальному розвиткові дитини. Статтею 158 СК України передбачено, що за заявою матері, батька дитини орган опіки та піклування визначає способи участі у вихованні дитини та спілкуванні з нею того з батьків, хто проживає окремо від неї. Рішення про це орган опіки та піклування постановляє на підставі вивчення умов життя батьків, їхнього ставлення до дитини, інших обставин, що мають істотне значення. Рішення органу опіки та піклування є обов`язковим до виконання. Згідно з положеннями частини першої та другої статті 159 СК України якщо той з батьків, з ким проживає дитина, чинить перешкоди тому з батьків, хто проживає окремо, у спілкуванні з дитиною та у її вихованні, зокрема якщо він ухиляється від виконання рішення органу опіки та піклування, другий із батьків має право звернутися до суду з позовом про усунення цих перешкод. Суд визначає способи участі одного з батьків у вихованні дитини (періодичні чи систематичні побачення, можливість спільного відпочинку, відвідування дитиною місця його проживання тощо), місце, час і порядок їхнього спілкування. Під час вирішення спору щодо участі одного з батьків у вихованні дитини беруться до уваги ставлення батьків до виконання своїх обов`язків, особиста прихильність дитини до кожного з них, вік дитини, стан її здоров`я та інші обставини, що мають істотне значення, в тому числі, стан психічного здоров`я одного з батьків, зловживання ним алкогольними напоями або наркотичними засобами. Приймаючи рішення в інтересах дитини суд має враховувати право дитини мати і зберігати стосунки з обома батьками. Виховання дитини має спрямовуватися на розвиток її особистості, поваги до прав, свобод людини і громадянина, мови, національних й світових історичних і культурних цінностей, підготовку дитини до свідомого життя у суспільстві в дусі взаєморозуміння, миру, забезпечення рівноправності всіх членів суспільства. Колегія суддів зауважує, що батько, який проживає окремо від своєї дитини, також має право на особисте спілкування з нею, а мати не має права перешкоджати батькові спілкуватися з дитиною та брати участь у її вихованні, якщо таке спілкування не має негативного впливу на нормальний розвиток дитини і таке спілкування відбувається саме в інтересах дитини. Водночас, відновлення стосунків та емоційного контакту малолітньої дитини з її батьком перебуває у площині належного виконання обома батьками своїх обов`язків з виховання дитини. Відповідно до частини четвертої і п`ятої статті 19 СК України при розгляді судом спорів щодо участі одного з батьків у вихованні дитини обов`язковою є участь органу опіки та піклування, представленого належною юридичною особою. Орган опіки та піклування подає суду письмовий висновок щодо розв`язання спору на підставі відомостей, одержаних у результаті обстеження умов проживання дитини, батьків, інших осіб, які бажають проживати з дитиною, брати участь у її вихованні, а також на підставі інших документів, які стосуються справи. Суд може не погодитися з висновком органу опіки та піклування, якщо він є недостатньо обґрунтованим, суперечить інтересам дитини. Відповідно до статей 12, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання (стаття 80 ЦПК України). Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів) (стаття 89 ЦПК України). У справі, яка переглядається, установлено, що між сторонами справи батьками малолітнього ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , існує спір щодо участі батька у вихованні сина, який не вдалося вирішити у позасудовому порядку. У § 54 рішення ЄСПЛ від 07 грудня 2006року № 31111/04 у справі «Хант проти України» зазначено, що між інтересами дитини та інтересами батьків повинна існувати справедлива рівновага (рішення у справі «Olsson v. Sweden» (№ 2) від 27 листопада 1992року, Серія A, № 250, ст. 35-36, § 90) і, дотримуючись такої рівноваги, особлива увага має бути до найважливіших інтересів дитини, які за своєю природою та важливістю мають переважати над інтересами батьків. Зокрема, не надає батькам права вживати заходів, які можуть зашкодити здоров`ю чи розвитку дитини (рішення у справі «Johansen v. Norway» від 07 серпня 1996року, § 78). Отже, визначаючи спосіб участі батька у вихованні дитини, спілкуванні з нею, суди мають враховувати принцип рівності прав батьків у вихованні дитини та принцип забезпечення найважливіших інтересів дитини, які за своєю природою та важливістю переважають інтереси батьків. Суд при встановленні способу спілкування має дотримуватися розумного балансу на участь обох батьків у вихованні дитини. У справах зі спорів щодо участі батьків у вихованні та спілкуванні з дитиною узагальнений та формальний підхід є неприпустимим, оскільки сама наявність спору з цього приводу є суттєвим інструментом впливу, особливо у відносинах між колишнім (фактичним) подружжям, який може використовуватися не в інтересах дитини. Кожна справа потребує детального вивчення ситуації, врахування різноманітних чинників, які можуть вплинути на інтереси дитини, у тому числі її думки, якщо вона відповідно до віку здатна сформулювати власні погляди. Зазначений висновок щодо застосування норм права у подібних правовідносинах наведено у постановах Верховного Суду: від 05 жовтня 2022року у справі № 196/1202/19 (провадження № 61-5501св22), від 26 червня 2023року у справі № 753/5374/22 (провадження № 61-2097св23) та багатьох інших. У більшості випадків потреба втручання держави шляхом вирішення судами спорів між батьками щодо їх участі у вихованні дітей обумовлена поведінкою самих батьків та їх небажанням винайти порозуміння між собою в позасудовому порядку в найкращих інтересах своїх дітей. Правосуддя у справах про піклування про дитину завжди супроводжується гостро-емоційними і мінливими стосунки між батьками, отже остаточність судового рішення у цій категорії справ є завжди тимчасовою і часто нетривалою. Правосуддя не в змозі регулювати та встановлювати сталі людські стосунки. Задовольняючи частково позовні вимоги та визначаючи відповідний спосіб участі у вихованні та спілкуванні позивача з малолітнім сином, суд першої інстанції, урахувавши конкретні обставини цієї справи, наявність конфліктних відносин між сторонами, вважав, що такий графік відповідатиме інтересам дитини, надасть можливість позивачу достатньою мірою спілкуватися із сином, приділяти йому увагу, брати участь у його розвитку та вихованні. Спосіб участі у вихованні дитини та спілкуванні з нею, який був визначений судом першої інстанції, у повній мірі відповідає розумному балансу участі батька у вихованні сина. Суд першої інстанції врахував принцип рівності прав батьків у вихованні дитини та зробив вірний висновок, що визначені дні та години спілкування батька з сином, зокрема, у його день народження та святкові дні мають відбуватися без присутності матері, що не порушує прав та інтересів дитини. У протилежному випадку присутність матері лише сприятиме продовженню конфлікту батьків дитини (сторін у справі) й унеможливить належне спілкування батька з дитиною. Обставин, які вказували б на те, що дитині буде шкодити спілкування з батьком і спільний відпочинок з ним без присутності матері, не встановлено. Визначення саме такого способу участі позивача у спілкуванні та вихованні сина є таким, що відповідатиме її якнайкращим інтересам, та за сумлінного відношення батька до виконання свого обов`язку буде достатнім для забезпечення участі батька у процесі виховання дитини. До подібних висновків дійшов Верховний Суд у постановах: від 12 січня 2023року у справі № 607/1377/22 (провадження № 61-11704св22), від 07 червня 2023року у справі № 607/2272/22 (провадження № 61-2215св23. Отже, апеляційний суд погоджується із висновком суду першої інстанції, який, встановлюючи порядок участі батька ОСОБА_1 у вихованні малолітнього сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , взяв до уваги поведінку батька, спрямовану на участь у вихованні та житті сина, врахував висновок органу опіки та піклування, інтереси дитини, а також закріплений у положеннях чинного законодавства України принцип рівності батьків у реалізації права на вільне спілкування із дитиною та на участь у її вихованні, встановив відсутність обставин, які б унеможливлювали реалізацію права батька на спілкування з сином, необхідність спілкування дитини як із батьком, так і з матір`ю, які не змогли самостійно визначити порядок участі у вихованні дитини, дійшов обґрунтованого висновку про можливість визначення такого способу участі батька у виховані та спілкуванні з дитиною. Такий висновок суду першої інстанції відповідає розумному балансу участі батька у вихованні дитини, відповідає якнайкращим інтересам дитини, та не суперечить сталій судовій практиці Верховного Суду. Право батька на спілкування із дитиною є його незаперечним правом, а спілкування дитини з батьком відповідає її інтересам. Батько, який проживає окремо від своєї дитини, також має право на особисте спілкування з нею, а мати не має права перешкоджати батькові спілкуватися з дитиною та брати участь у її вихованні, якщо таке спілкування не має негативного впливу на нормальний розвиток дитини і таке спілкування відбувається саме в інтересах дитини. Встановлення стосунків та емоційного контакту малолітньої дитини з її батьком повинно переважати над бажанням інших осіб обмежити дитину від зустрічей із батьком. Відповідачка не надала, а матеріали справи не містять доказів на підтвердження того, що спілкування батька з дитиною, що є предметом спору у цій справі, порушує інтереси дитини та дії позивача негативно впливають на психологічне та фізичне здоров`я доньки. Посилання ОСОБА_2 в апеляційній скарзі на те, що позивач неадекватний та схильний до насильств, що може створювати загрозу для життя дитини, є безпідставними, оскільки не підтверджені жодними доказами. Крім цього, відповідачка не позбавлена можливості у разі зміни обставин, які б підтверджували наявність негативного впливу контакту батька і дитини на нормальний розвиток дитини, порушення інтересів дитини, у визначеному судом порядку, на звернення до суду з відповідним позовом про зміну встановленого способу участі батька у вихованні сина. Наведені в апеляційній скарзі доводи ОСОБА_1 аналогічні доводам позовної заяви та були предметом дослідження й оцінки судом першої інстанції, а тому апеляційний суд дійшов висновку про відсутність підстав повторно відповідати на ті самі аргументи заявника. При цьому суд враховує, що, як неодноразово вказував ЄСПЛ, право на вмотивованість судового рішення сягає своїм корінням більш загального принципу, втіленого у Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, який захищає особу від сваволі; рішення національного суду повинно містити мотиви, які достатні для того, щоб відповісти на істотні аспекти доводів сторони (пункти 29, 30 рішення від 09 грудня 1994року у справі «Руїз Торіха проти Іспанії»). Це право не вимагає детальної відповіді на кожен аргумент, використаний стороною; більше того, воно дозволяє судам вищих інстанцій просто підтримати мотиви, наведені судами нижчих інстанцій, без того, щоб повторювати їх (пункт 2 рішення від 27 вересня 2001року у справі «Гірвісаарі проти Фінляндії»). Водночас, апеляційний суд уважає за необхідне звернути увагу ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , що з урахуванням установлених у цій справі обставин, обом сторонам, які перш за все є батьками їхньої спільної дитини, слід навчитися комунікувати між собою для налагодження їх відносин, щоб у майбутньому вони мали змогу вирішувати спільні питання, які виникатимуть та стосуватимуться виховання їхнього спільного сина. Тільки у разі досягнення спільного консенсусу всі подальші дії як батька, так і матері, здорові відносини між ними, будуть сприяти нормальному розвитку дитини, її ментальному здоров`ю, назагал відповідатиме її якнайкращим інтересам. Питання забезпечення інтересів дитини ґрунтується на розумінні, що для дітей розлучення батьків це завжди тяжке психологічне навантаження, пов`язане, зокрема, з кардинальними змінами в житті дитини: нове оточення та місце проживання, неможливість спілкування з двома батьками одночасно тощо. Вплив батьків на дитину шляхом формування негативного образу батька чи матері в її очах може вплинути на їх безпосередній контакт із дитиною, що є неприпустимим у відносинах «батьки-діти» та жодним чином не відповідатиме якнайкращим інтересам дітей. Створювані одним із батьків для іншого протягом тривалого часу перешкоди у вихованні дитини та спілкуванні з нею мають наслідком руйнування зв`язків із сім`єю, до якої належить як батько, так і мати дитини, а отже в такому разі поведінка того із батьків, хто створює перешкоди, суперечить сімейним цінностям та не відповідає найкращому забезпеченню інтересів дитини (див. постанови Верховного Суду від 12 січня 2022року у справі № 663/724/19 (провадження № 61-15273св21), від 09 жовтня 2024року у справі № 753/7011/23 (провадження № 61-8784св24)). Ніщо не вказує на те, що судом не дотримано принципу рівності, що витікає із змісту частини першої статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, який передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість відстоювати свою позицію у справі в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище в порівнянні з опонентом. Разом з тим, заявниками апеляційних скаргах не підтверджено жодних порушень норм процесуального права, через які вони не змогли повною мірою реалізувати свої процесуальні права чи які би призвели до ухвалення незаконного рішення, оскільки судом першої інстанції створені умови для того, щоб сторони надали пояснення та докази щодо обставин, на які вони посилались як на підставу своїх заперечень. Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги Розглядаючи спір, який виник між сторонами у справі, суд першої інстанції правильно визначився з характером спірних правовідносин та нормами матеріального права, які підлягають застосуванню, повно та всебічно дослідив наявні у справі докази і дав їм належну оцінку, правильно встановив обставини справи, внаслідок чого ухвалив законне й обґрунтоване судове рішення, яке відповідає вимогам матеріального та процесуального права. Саме з такого розуміння вищезазначених обставин та норм матеріального права виходить суд апеляційної інстанції, та вважає що суд першої інстанції виконав вимоги закону про обґрунтованість та законність рішення суду, що дає підстави суду апеляційної інстанції відповідно до статті 375 ЦПК України залишити апеляційні скарги без задоволення, а судове рішення без змін. Щодо судових витрат Відповідно до підпункту «в» пункту 4 частини першої статті 382 ЦПК України суд апеляційної інстанції повинен вирішити питання про розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції. Оскільки апеляційні скарги залишені без задоволення, підстав для нового розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з розглядом справи у суді першої інстанції, а також розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції, немає. Керуючись статтями 259, 268, 374, 375, 381-384 ЦПК України, апеляційний суд, У Х В А Л И В: Апеляційні скарги ОСОБА_1 та ОСОБА_2 залишити без задоволення. Рішення Першотравенського міського суду Дніпропетровської області від 03 квітня 2025року залишити без змін. Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її ухвалення та протягом тридцяти днів може бути оскаржена у касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду з дня складання повного судового рішення. Повне судове рішення складено 24 червня 2025року. Судді: