Ухвала КАС ВС № 640/5826/21

УХВАЛА 25 червня 2025 року м. Київ справа №640/5826/21 адміністративне провадження № К/990/22167/25 Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: судді-доповідача Уханенка С.А., суддів: Соколова В.М., Радишевської О.Р., перевірив касаційну скаргу Офісу Генерального прокурора на рішення Київського окружного адміністративного суду від 06 серпня 2024 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 24 лютого 2025 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Офісу Генерального прокурора про визнання бездіяльності протиправною, стягнення вихідної допомоги при звільненні, надурочних виплат та середнього місячного заробітку за весь час затримки розрахунку при звільненні, В С Т А Н О В И В: У березні 2021 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Офісу Генерального прокурора, в якому просив: визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо несвоєчасної виплати йому належних при звільненні сум зокрема, компенсації за невикористану відпустку; вихідної допомоги при звільненні та неоплати надурочної роботи; стягнути з Офісу Генерального прокурора на його користь вихідну допомогу при звільненні в сумі 49 704,13 грн; оплату надурочної роботи в сумі 3940,50 грн; середній заробіток за весь час затримки виплати вихідної допомоги при звільненні та оплати надурочної роботи починаючи з 25 грудня 2019 року по день ухвалення рішення та 15 000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу. Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 06 серпня 2024 року, ухваленим в порядку загального позовного провадження та залишеним без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 24 лютого 2025 року, позов задоволено частково. Визнано протиправною бездіяльність Офісу Генерального прокурора щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 усіх сум, що належать йому від Офісу генерального прокурора у день звільнення, в тому числі, усіх днів невикористаних ним відпусток. Визнано протиправною бездіяльність Офісу Генерального прокурора щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 вихідної допомоги при звільненні у розмірі середнього місячного заробітку у сумі 49 704, 04 грн. Стягнуто з Офісу Генерального прокурора на користь ОСОБА_1 49 704,04 грн вихідної допомоги при звільненні у розмірі середнього місячного заробітку. Стягнуто з Офісу Генерального прокурора на користь ОСОБА_1 середній місячний заробіток за весь час затримки виплати вихідної допомоги при звільненні у розмірі 1 293 772,10 грн. Стягнуто з бюджетних асигнувань Офісу Генерального прокурора на користь ОСОБА_1 витрати на професійну правничу допомогу в сумі 15 000,00 грн. В іншій частині позову відмовлено. 26 березня 2025 року Офіс Генерального прокурора надіслав до Верховного Суду касаційну скаргу на рішення Київського окружного адміністративного суду від 06 серпня 2024 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 24 лютого 2025 року у цій справі. Ухвалою Верховного Суду від 10 квітня 2025 року касаційну скаргу повернуто заявникові. 21 квітня 2025 року за допомогою підсистеми «Електронний суд» Офіс Генерального прокурора повторно надіслав до Верховного Суду касаційну скаргу на рішення Київського окружного адміністративного суду від 06 серпня 2024 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 24 лютого 2025 року у цій справі. Ухвалою Верховного Суду від 12 травня 2025 року касаційну скаргу повернуто заявникові. 22 травня 2025 року за допомогою підсистеми «Електронний суд» Офіс Генерального прокурора утретє надіслав до Верховного Суду касаційну скаргу на судові рішення у цій справі. Ухвалою Верховного Суду від 27 травня 2025 року касаційну скаргу залишено без руху з установленням скаржнику строку для усунення недоліків касаційної скарги шляхом надання до суду касаційної інстанції заяви із зазначенням інших підстав для поновлення строку на касаційне оскарження з наданням відповідних доказів на їх підтвердження та надання до касаційного суду документа про сплату судового збору у визначеному Судом розмірі. 06 червня 2025 року за допомогою підсистеми «Електронний суд» скаржник надіслав до Верховного Суду заяву про поновлення строку на касаційне оскарження, до якої додано платіжну інструкцію про сплату судового збору у визначеному Судом розмірі. Отже, скаржник виконав вимогу ухвали Верховного Суду про залишення касаційної скарги без руху від 27 травня 2025 року в частині необхідності слпати судового збору. Щодо поданої заяви на поновлення строку скаржник в ній зазначає, що Офісом Генерального прокурора 26 березня 2025 року в межах процесуального строку, передбаченого статтею 329 КАС України, подано касаційну скаргу на судове рішення. Ухвалою Верховного Суду від 10 квітня 2025 року касаційну скаргу Офісу Генерального прокурора повернуто на підставі пункту 4 частини п`ятої статті 332 КАС України. Офісом Генерального прокурора 21 квітня 2025 року вдруге подано касаційну скаргу на вказане судове рішення. Ухвалою Верховного Суду від 12 травня 2025 року касаційну скаргу Офісу Генерального прокурора повернуто на підставі пункту 4 частини п`ятої статті 332 КАС України. Офісом Генерального прокурора 22 травня 2025 року втретє подано касаційну скаргу на вказане судове рішення. Як вказує скаржник, Офісом Генерального прокурора підтверджено намір реалізувати право на касаційне оскарження. Як зазначає скаржник, про таке бажання свідчить також подання скарги в межах процесуального строку вперше і сплата судового збору. Також скаржник вказує, що перебування під регулярною загрозою ударів ракетами та БПЛА є очевидною об`єктивною обставиною, що не залежить від волі працівників Офісу Генерального прокурора, проте може впливати на тривалість виконання завдань, у тому числі підготовки процесуальних документів. Тобто, загроза ракетного чи інше збройного ураження території, нестабільні умови в роботі становлять поважну причини пропуску строку. З огляду на викладене, Суд зазначає наступне. Вирішення питання щодо поновлення строку на оскарження віднесено до повноважень судів, однак такі повноваження не є необмеженими. Для поновлення процесуальних строків суд зобов`язаний указати обґрунтовані та об`єктивні підстави, за яких пропущений строк підлягає поновленню. Водночас наявність таких підстав вимагає від суду аналізу дій заявника, які він, у розумні інтервали часу, мав вживати, щоб дізнатись про стан відомого йому судового провадження та перевірки доказів, які мають підтверджувати ці обставини. Перевіряючи наведені заявником підстави для поновлення пропущеного процесуального строку та відхиляючи їх, Верховний Суд повторно зазначає, що неодноразове повернення касаційної скарги не є безумовною підставою для поновлення строку на касаційне оскарження. Крім того, обставини, за яких суд касаційної інстанції вже повертав попередні касаційні скарги, були безпосередньо пов`язані з організаційною діяльністю заявника (неналежне оформлення). Верховний Суд також зазначає, що однією із складових принципу верховенства права є дотримання принципу res judicata, тобто принципу поваги до остаточного судового рішення, згідно з яким жодна зі сторін не має права домагатися перегляду остаточного і обов`язкового рішення лише з метою повторного слухання справи і постановлення нового рішення, тому відхід від цього принципу можливий лише тоді, коли він зумовлений особливими і непереборними обставинами. Разом з тим аргументи скаржника зводяться до його цілеспрямованості оскарження в касаційному порядку судових рішень та вжиття заходів щодо усунення недоліків попередніх скарг, що не є об`єктивними підставами для поновлення пропущеного процесуального строку. Також колегія суддів зазначає, що питання внутрішньої організації роботи державного підприємства, державного підприємства, установи, організації, правових органів, пов`язані із загрозою обстрілів є суб`єктивними чинниками, які не завжди вказують на наявність об`єктивно непереборних обставин, позаяк певні загрози не мають постійного та довготривалого характеру, та не доводять фактичну неможливість належним чином процесуально оформити попередньо подані касаційні скарги та, відповідно, оскаржити судові рішення в межах строку на касаційне оскарження. Інших поважних та об`єктивних причин для поновлення строку на касаційне оскарження заявником не зазначено, тому Верховний Суд дійшов висновку про неповажність наведених скаржником підстав для поновлення строку касаційного оскарження, а тому у задоволенні заяви про поновлення строку на касаційне оскарження необхідно відмовити. Пунктом четвертим частини першої статті 333 КАС України передбачено, що суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо заявником у строк, визначений судом, не подано заяву про поновлення строку на касаційне оскарження або наведені підстави для поновлення строку касаційного оскарження, визнані судом неповажними. За таких обставин, у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Офісу Генерального прокурора на рішення Київського окружного адміністративного суду від 06 серпня 2024 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 24 лютого 2025 року у цій справі необхідно відмовити. Керуючись статтями 248, 329, 333 КАС України, Суд У Х В А Л И В:

1. Відмовити Офісу Генерального прокурора у задоволенні заяви про поновлення строку на касаційне оскарження рішення Київського окружного адміністративного суду від 06 серпня 2024 року та постанови Шостого апеляційного адміністративного суду від 24 лютого 2025 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Офісу Генерального прокурора про визнання бездіяльності протиправною, стягнення вихідної допомоги при звільненні, надурочних виплат та середнього місячного заробітку за весь час затримки розрахунку при звільненні.

2. Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Офісу Генерального прокурора на рішення Київського окружного адміністративного суду від 06 серпня 2024 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 24 лютого 2025 року у цій справі. Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає. СуддіС.А. Уханенко В.М. Соколов О.Р. Радишевська