Постанова 4855 № 750/4354/25

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 750/4354/25 Суддя (судді) першої інстанції: Маринченко О.А. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 25 червня 2025 року м. Київ Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючий суддя Грибан І.О. судді: Ключкович В.Ю. Парінов А.Б. за участі: секретар с/з Кващук Т.А. розглянув у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Деснянського районного суду м. Чернігова від 28 травня 2025 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про скасування постанови по справі про адміністративне правопорушення, - У С Т А Н О В И В: ОСОБА_1 звернувся з позовом до ІНФОРМАЦІЯ_1 , в якому з урахуванням уточненої позовної заяви просив суд: - скасувати постанову № 404 від 24 березня 2025 року про притягнення його до адміністративної відповідальності за адміністративне правопорушення, передбачене частиною третьою статті 2101 КУпАП, а справу закрити. Рішенням Деснянського районного суду м. Чернігова від 28 травня 2025 року адміністративний позов задоволено частково: - скасовано постанову № 404 від 24 березня 2025 року про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за частиною третьою статті 2101 КУпАП; - справу про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 надіслано на новий розгляд до ІНФОРМАЦІЯ_1 ; - у задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити. Також, стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань ІНФОРМАЦІЯ_1 на користь ОСОБА_1 судовий збір у сумі 605 грн. 60 коп. та витрати на правничу допомогу в сумі 1000 грн. Не погоджуючись з вказаним рішенням суду першої інстанції, позивач подав апеляційну скаргу, у якій просить оскаржуване рішення скасувати в частині надіслання справи про адміністративне правопорушення на новий розгляд до ІНФОРМАЦІЯ_1 та в цій частині ухвалити нове судове рішення, яким справу про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП України закрити у зв`язку з відсутністю події та складу адміністративного правопорушення. В обґрунтування апеляційної скарги зазначено, що направляючи справу про адміністративне правопорушення на новий розгляд на підставі п. 2 ч. 3 ст. 286 КАС України, суд першої інстанції залишив поза увагою, що дана норма права застосовується лише у випадку встановлення факту складання постанови некомпетентним органом або некомпетентною особою, проте таких обставин судом не встановлено. Ухвалами Шостого апеляційного адміністративного суду від 17 червня 2025 року відкрито апеляційне провадження та призначено апеляційну скаргу до розгляду у відкритому судовому засіданні на 25 червня 2025 року. Відзив на апеляційну скаргу до суду не надходив, що не перешкоджає її розгляду по суті. У судове засідання учасники судового процесу не з`явились та явки уповноважених представників до суду не забезпечили. Про дату, час та місце апеляційного розгляду справи були повідомлені належним чином. На підставі ч. 4 ст. 229 КАС України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось. Переглядаючи справу в межах доводів апеляційної скарги на предмет законності та обґрунтованості рішення суду першої інстанції, колегія суддів звертає увагу на наступне. Як убачається з матеріалів справи, 25 лютого 2025 року (дата накладання кваліфікованого електронного підпису) керівником ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 видано повістку № 2670806 ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , згідно з якою йому необхідно з`явитися за адресою: АДРЕСА_1 , 07 березня 2025 року о 09 год. 00 хв. для уточнення даних при ІНФОРМАЦІЯ_3 . Вказана повістка має QR-код для перевірки чинності повістки (а.с. 20). Відповідно до копії конверта «Укрпошта» повістка надсилалася позивачу ІНФОРМАЦІЯ_3 за адресою: АДРЕСА_2 . 06 березня 2025 року повістка повернулася відправнику з довідкою поштового відділення про причини повернення/досилання, оскільки адресат відсутній за вказаною адресою. 07 березня 2025 року поліцейським БУПП в Чернігівській області ДПП складено протокол АП № 026164 про адміністративне затримання, згідно з яким ОСОБА_1 доставлений у службове примішення за адресою: АДРЕСА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 в АДРЕСА_1 , 07 березня 2025 року о 22 год. 56 хв., у зв`язку із вчиненням правопорушення, передбаченого статтею 210 КУпАП, для припинення правопорушення та складання адміністративних матеріалів. 08 березня 2025 року черговим ІНФОРМАЦІЯ_5 солдатом ОСОБА_3 складено протокол № 404 про адміністративне правопорушення, згідно з яким 08 березня 2025 року о 02 год. 10 хв. було встановлено, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , порушив Закон України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», а саме: абзац 2 частини першої статті 22 (не з`явився за викликом, згідно повістки № 2670806 від 25 лютого 2025 року, на прибуття о 09 год. 00 хв. 07 березня 2025 року) до ІНФОРМАЦІЯ_1 , що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , чим вчинив адміністративне правопорушення, передбачене частиною третьою статті 210-1 КУпАП. Громадянинові ОСОБА_1 роз`яснено зміст статті 63 Конституції України, а також права та обов`язки, передбачені статтею 268 КУпАП. Також, ОСОБА_1 повідомлено, що розгляд справи про адміністративне правопорушення відбудеться об 11 год. 00 хв. 12 березня 2025 року в приміщенні ІНФОРМАЦІЯ_1 , вул. Захисників України, 14-а, кабінет № 29 (а.с. 19). У графі «підпис особи, що притягається до адміністративної відповідальності» наявний підпис позивача. Також, у графі «Пояснення і зауваження щодо змісту протоколу, які додаються до протоколу особою, яка притягається до адміністративної відповідальності» міститься запис: «Я не вчиняв правопорушення, передбачене частиною третьою статті 210-1 КУпАП, оскільки фактично повістку про явку до ІНФОРМАЦІЯ_1 не отримував на 09 год. 00 хв. 07 березня 2025 року. Вважаю, що у розшук з лютого 2025 року оголошений помилково». Крім того, до протоколу додано повістку № 2670806 від 25 лютого 2025 року. 11 березня 2025 року представником позивача було надіслано ІНФОРМАЦІЯ_3 клопотання про відкладення розгляду справи разом з копіями медичних документів (а.с. 23). У листі від 15 березня 2025 року ІНФОРМАЦІЯ_6 на клопотання позивача від 11 березня 2025 року повідомив, що розгляд справ за протоколами від 08 березня 2025 року № 404 та № 405 відбудеться 24 березня 2025 року о 09 год. 00 хв. в ІНФОРМАЦІЯ_3 за адресою: АДРЕСА_1 , кабінет №

3. Лікарняний позивачу було продовжено до 26.03.2025, що підтверджується довідкою лікаря від 26.03.2025, медичним записом № 158632566/1 від 14.03.2025, медичним висновком № АЕ8Х-МЕАВ-77К8-6Х від 14.03.2025, медичним записом № 159636603/1 від 19.03.2025, медичним висновком № 7ЕК5-ВТ5Р-Н2Х5-М366 від 19.03.2025 (а.с. 37-41). Також, 20 березня 2025 року представником позивача на адресу електронної пошти відповідача надіслано клопотання, в якому він просив у разі відкладення розгляду справи про адміністративне правопорушення, завчасно повідомити позивача у письмовому вигляді про визначення нової дати та часу її розгляду шляхом надіслання поштою рекомендованою кореспонденцією відповідного повідомлення на адресу: АДРЕСА_4 , а також у разі закінчення розгляду справи, надіслати поштою рекомендованою кореспонденцією з повідомлення про вручення поштового відправлення належним чином засвідчену копію постанови про накладення адміністративного стягнення або про закриття справи за результатами розгляду протоколу про адміністративне правопорушення № 404 від 08 березня 2025 року (а.с. 55, 56-57). 22 березня 2025 року представник позивача надіслав ІНФОРМАЦІЯ_3 клопотання, в якому просив закрити справу про адміністративне правопорушення, у зв`язку з відсутністю події та складу адміністративного правопорушення (а.с. 63-64). У листі від 24 березня 2025 року ІНФОРМАЦІЯ_6 повідомив позивача, що клопотання про відкладення розгляду справи від 20 березня 2025 року не задоволено, оскільки не наведено поважних причин відкладення розгляду справи. 24 березня 2025 року начальником територіального центру комплектування та соціальної підтримки ІНФОРМАЦІЯ_1 полковником ОСОБА_2 було винесено постанову № 404 по справі про адміністративне правопорушення про притягнення ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , до адміністративної відповідальності за частиною третьою статті 210-1 КУпАП та накладено штраф у розмірі 17000 грн. (а.с. 21). Так, зі змісту вказаної постанови слідує, що 07 березня 2025 року о 09 год. 00 хв. громадянин України ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , не з`явився до ІНФОРМАЦІЯ_1 за адресою: АДРЕСА_1 , для визначення призначення в особливий період, уточнення даних (повістка за № 2670806), чим порушив абзац 2 частини першої статті 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», абзац 8 частини третьою статті 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» та скоїв адміністративне правопорушення, передбачене частиною третьою статті 210-1 КУпАП. Оскаржувана постанова не містить підпису позивача. Копію постанови від 24 березня 2025 року № 404 про притягнення до адміністративної відповідальності направлено позивачу засобами поштового зв`язку 24 березня 2025 року. Не погоджуючись із вищевказаною постановою, позивач оскаржив її до суду. Задовольняючи частково адміністративний позов, суд першої інстанції виходив з того, що позивач був позбавлений можливості надати свої пояснення та заперечення щодо обставин, вказаних у протоколі про адміністративне правопорушення, а також скористатися правом на захист. Такими діями начальник ІНФОРМАЦІЯ_1 порушив права позивача, як особи, яка притягується до адміністративної відповідальності та порушив сам порядок розгляду справи про адміністративне правопорушення. Враховуючи оскарження позивачем судового рішення першої інстанції фактично лише в частині відмови в задоволенні позову про закриття провадження у справі про адміністративне правопорушення та межі перегляду, передбачені ст. 308 КАС України, слід зазначити наступне. Так, статтею 19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Відповідно до ч. 1 ст. 5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист. Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв`язку з виконанням ними конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни визначає Закон України від 25.03.1992 № 2232-ХІІ «Про військовий обов`язок і військову службу». Згідно з ч. 1 ст. 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» під час мобілізації громадяни зобов`язані з`являтися за викликом до територіального центру комплектування та соціальної підтримки (військовозобов`язані, резервісти Служби безпеки України - за викликом Центрального управління або регіонального органу Служби безпеки України, військовозобов`язані, резервісти Служби зовнішньої розвідки України - за викликом Служби зовнішньої розвідки України) для взяття на військовий облік військовозобов`язаних чи резервістів, визначення їх призначення на особливий період. Указом Президента України № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні» від 24.02.2022, у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до п. 20 ч. 1 ст. 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану» в Україні із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року введено воєнний стан, який триває і по теперішній час. Указом Президента України №69/2022 «Про загальну мобілізацію» у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України та з метою забезпечення оборони держави, підтримання бойової і мобілізаційної готовності Збройних Сил України та інших військових формувань було оголошено проведення в Україні загальної мобілізації. Положеннями ст. 1 Закону України «Про оборону України» визначено, що особливий період - період, який настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій. Так, відповідно до ч. 1 ст. 210-1 КУпАП, адміністративна відповідальність настає за порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію. Повторне протягом року вчинення порушення, передбаченого частиною першою цієї статті, за яке особу вже було піддано адміністративному стягненню, тягнуть за собою накладення штрафу на громадян від п`ятисот до семисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян і на посадових осіб органів державної влади, органів місцевого самоврядування, юридичних осіб та громадських об`єднань - від однієї тисячі п`ятисот до двох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян (ч. 2 ст. 210-1 КУпАП). Вчинення дій, передбачених частиною першою цієї статті, в особливий період, тягнуть за собою накладення штрафу на громадян від однієї тисячі до однієї тисячі п`ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян і на посадових осіб органів державної влади, органів місцевого самоврядування, юридичних осіб та громадських об`єднань - від двох тисяч до трьох тисяч п`ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян (ч. 3 ст. 210-1 КУпАП). Згідно ст. ст. 1, 3 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» військовий обов`язок установлюється з метою підготовки громадян України до захисту Вітчизни, забезпечення особовим складом Збройних Сил України. Виконання військового обов`язку громадянами України забезпечують державні органи, органи місцевого самоврядування в межах їх повноважень. Правовою основою військового обов`язку і військової служби є Конституція України, цей Закон, Закони України «Про оборону України», Закони України «Про Збройні Сили України», Закони України «Про мобілізаційну підготовку і мобілізацію». Відповідно до ч. 1 ст. 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» (станом на день вчинення правопорушення), громадяни зобов`язані з`являтися за викликом до територіального центру комплектування та соціальної підтримки (військовозобов`язані, резервісти Служби безпеки України - за викликом Центрального управління або регіонального органу Служби безпеки України, військовозобов`язані, резервісти Служби зовнішньої розвідки України - за викликом Служби зовнішньої розвідки України) для взяття на військовий облік військовозобов`язаних чи резервістів, визначення їх призначення на особливий період. Відповідно до ст. 235 КУпАП територіальні центри комплектування та соціальної підтримки розглядають справи про такі адміністративні правопорушення: про порушення призовниками, військовозобов`язаними, резервістами правил військового обліку, про порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію, про зіпсуття військово-облікових документів чи втрату їх з необережності (статті 210, 210-1, 211 (крім правопорушень, вчинених військовозобов`язаними чи резервістами, які перебувають у запасі Служби безпеки України або Служби зовнішньої розвідки України). Від імені територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право керівники територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки. Процедуру складання територіальними центрами комплектування та соціальної підтримки протоколів та оформлення матеріалів про такі адміністративні правопорушення: порушення призовниками, військовозобов`язаними, резервістами правил військового обліку, порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію, зіпсуття військово-облікових документів чи втрата їх з необережності (крім правопорушень, вчинених військовозобов`язаними чи резервістами, які перебувають у запасі Служби безпеки України або Служби зовнішньої розвідки України), врегульовано Інструкцією зі складання територіальними центрами комплектування та соціальної підтримки протоколів та оформлення матеріалів про адміністративні правопорушення, затвердженою наказом Міністерства оборони України № 3 від 01.01.2024, який зареєстровано в Міністерстві юстиції України від 05.01.2024 за № 36/41381 (далі - Інструкція). Тобто, законодавцем імперативно визначено чітку та послідовну процедуру розгляду справ про адміністративне правопорушення, порушення якої є підставою для визнання дій суб`єкта владних повноважень неправомірними, а відтак й для скасування його рішення про притягнення до відповідальності. Вказані положення не є формальною вимогою, це важлива законодавча гарантія об`єктивного та справедливого розгляду справи про адміністративне правопорушення, надана, зокрема, військовозобов`язаному для захисту свої прав та інтересів від безпідставного притягнення до відповідальності. Статтею 245 КУпАП встановлено, що завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності. Згідно п. 1 ст. 247 КУпАП обов`язковою умовою притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність події адміністративного правопорушення. Наявність події правопорушення доводиться шляхом надання доказів. Згідно з положеннями ст. 251 КУпАП, доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами. Відповідно до ст. 252 КУпАП орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю. Відповідно до ст. 256 КУпАП, у протоколі про адміністративне правопорушення зазначаються: дата і місце його складення, посада, прізвище, ім`я, по батькові особи, яка склала протокол; відомості про особу, яка притягається до адміністративної відповідальності (у разі її виявлення); місце, час вчинення і суть адміністративного правопорушення; нормативний акт, який передбачає відповідальність за дане правопорушення; прізвища, адреси свідків і потерпілих, якщо вони є; пояснення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності; інші відомості, необхідні для вирішення справи. Статтею 280 КУпАП визначено, що орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Отже, притягнення особи до адміністративної відповідальності, можливе лише за наявності події адміністративного правопорушення та вини особи у його вчиненні, яка підтверджена належними доказами. Разом з цим, ч. 1 ст. 268 КУпАП передбачено, що особа, яка притягається до адміністративної відповідальності має право: знайомитися з матеріалами справи, давати пояснення, подавати докази, заявляти клопотання; при розгляді справи користуватися юридичною допомогою адвоката, іншого фахівця у галузі права, який за законом має право на надання правової допомоги особисто чи за дорученням юридичної особи, виступати рідною мовою і користуватися послугами перекладача, якщо не володіє мовою, якою ведеться провадження; оскаржити постанову по справі. Справа про адміністративне правопорушення розглядається в присутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності. Під час відсутності цієї особи справу може бути розглянуто лише у випадках, коли є дані про своєчасне її сповіщення про місце і час розгляду справи і якщо від неї не надійшло клопотання про відкладення розгляду справи. Відтак, враховуючи вимоги ч. 1 ст. 268 КУпАП суд дійшов висновку, що відповідач мав право розглянути справу про адміністративне правопорушення за відсутності позивача та коли є дані про своєчасне її сповіщення про місце і час розгляду справи і якщо від неї не надійшло клопотання про відкладення розгляду справи. Як правильно встановив суд першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, відповідач при розгляді справи про адміністративне правопорушення стосовно позивача не дотримався вимог ст. 268 КУпАП, оскільки не врахував клопотання особи, яка притягується до адміністративної відповідальності та його представника щодо відкладення розгляду справи через хворобу. Разом з цим, відповідачем не спростовано твердження позивача належними та допустимими доказами з цього приводу. Враховуючи викладене вище, колегія суддів дійшла висновку, що відповідачем неповно та всупереч вимогам ст. 268 КУпАП, досліджено матеріали справи при винесенні оскаржуваної постанови, що є безумовною підставою для скасування ухваленої постанови в такій справі, втім суд у даній справі не може підміняти собою територіальний центр комплектування та соціальної підтримки та надавати оцінку виявленим порушенням за відсутності належного розгляду таких відповідачем. При цьому, питання наявності чи відсутності в діях позивача складу адміністративного правопорушення підлягає встановленню під час розгляду справи про адміністративне правопорушення та вирішення питання накладення адміністративного стягнення уповноваженим суб`єктом, на які юрисдикція адміністративних судів, в силу приписів п. 3 ч. 2 ст. 19 КАС України, не поширюється. Повноваження ж адміністративних судів у справах про накладення адміністративного стягнення обмежуються лише переглядом в порядку ст. 286 КАС України постанов про притягнення до адміністративної відповідальності. Відповідно до ч. 3 ст. 286 КАС України за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право: 1) залишити рішення суб`єкта владних повноважень без змін, а позовну заяву без задоволення; 2) скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і надіслати справу на новий розгляд до компетентного органу (посадової особи); 3) скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення. Таким чином, дослідивши докази, наявні в матеріалах справи враховуючи викладене вище, колегія суддів вважає вірним твердження суду першої інстанції, що позов слід задовольнити частково, а саме потрібно скасувати постанову про накладення адміністративного стягнення від 24 березня 2025 року №404 по справі про адміністративне правопорушення про притягнення позивача до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП та направити справу на новий розгляд до ІНФОРМАЦІЯ_1 . Отже, колегія суддів не вбачає підстав для задоволення позовних вимог в частині закриття справи, оскільки це питання підлягає з`ясуванню органом (посадовою особою), який уповноважений розглядати справи вказаної категорії під час нового розгляду у порядку, встановленому КУпАП. Інша частина доводів та заперечень учасників справи, висновків суду по суті позовних вимог не спростовують. Згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини, зокрема у рішенні у справі «Серявін та інші проти України» від 10.02.2010, заява 4909/04, відображено принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» від 09.12.1994, серія A, № 303-A, п.29). Таким чином, колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження та спростовуються висновками суду першої інстанції, які зроблені на підставі повного, всебічного та об`єктивного аналізу відповідних правових норм та фактичних обставин справи. Відповідно до ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Зважаючи на викладене вище, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції було правильно встановлено обставини справи та ухвалено судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права, а тому апеляційну скаргу належить залишити без задоволення, а рішення суду - без змін. Керуючись статтями 139, 229, 243, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, - П О С Т А Н О В И В : Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення. Рішення Деснянського районного суду м. Чернігова від 28 травня 2025 року залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення та не підлягає оскарженню в силу приписів ч.3 ст.272 КАС України Головуючий суддя І.О. Грибан Судді: В.Ю. Ключкович А.Б. Парінов (повний текст постанови складено 25.06.2025р.)