Постанова 4824 № 758/5034/25

справа № 758/5034/25 головуючий у суді І інстанції Петров Д.В. провадження № 22-ц/824/10557/2024 суддя-доповідач у суді ІІ інстанції Березовенко Р.В. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 24 червня 2025 року м. Київ Київський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати в цивільних справах: головуючого судді - Березовенко Р.В., суддів: Лапчевської О.Ф., Мостової Г.І., розглянувши в порядку письмового провадження цивільну справу за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «УМ Факторинг» поданою керівником - Макєєвим Віталієм Миколайовичем на ухвалу Подільського районного суду міста Києва від 11 квітня 2025 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «УМ Факторинг» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,- В С Т А Н О В И В: У квітні 2025 року директор ТОВ «УМ Факторинг» - Макєєв В.М. звернувся до Подільського районного суду міста Києва з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості у розмірі 18 732,00 грн. Ухвалою Подільського районного суду міста Києва від 11 квітня 2025 року позовну заяву разом з додатками надіслано за підсудністю до Київського районного суду м. Харкова. Не погодившись із вказаною ухвалою суду директор ТОВ «УМ Факторинг» - Макєєв Віталій Миколайович 16 квітня 2025 року через систему Електронний суд подав до Київського апеляційного суду апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення та неправильне застосування судом першої інстанції норм процесуального права, просив скасувати ухвалу Подільського районного суду міста Києва від 11 квітня 2025 року та направити справу до суду першої інстанції для подовження розгляду. Апелянт зазначає, що відповідно до частини 8 статті 28 ЦПК України, позови, що виникають із договорів, у яких зазначено місце виконання або виконувати які через їх особливість можна тільки в певному місці, можуть пред`являтися також за місцем виконання цих договорів. Спір у даній справі виник з Договору №1169799 від 10 грудня 2023 року, який укладено між ТОВ «СЕЛФІ КРЕДИТ» та ОСОБА_1 . Пунктом 9.14. Договору прямо визначено місце його виконання: «Місцем виконання цього Договору є місцезнаходження Товариства, зазначене в розділі 10 цього Договору». У розділі 10 Договору «РЕКВІЗИТИ ТА ПІДПИСИ СТОРІН» зазначено місцезнаходження ТОВ «СЕЛФІ КРЕДИТ»: 04070, місто Київ, вул. Андріївський узвіз, будинок №1А. Дана адреса знаходиться в межах територіальної юрисдикції Подільського районного суду м. Києва. Таким чином, сторони у Договорі прямо зазначили місце його виконання - місто Київ. Позивач скористався своїм правом вибору підсудності, наданим частиною 16 статті 28 ЦПК України, та звернувся до Подільського районного суду м. Києва. Суд першої інстанції, не дослідивши умови Договору щодо місця його виконання, дійшов передчасного та необґрунтованого висновку про відсутність підстав для застосування правил альтернативної підсудності. Ухвалою Київського апеляційного суду від 22 травня 2025 року відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «УМ Факторинг» поданою керівником - Макєєвим Віталієм Миколайовичем на ухвалу Подільського районного суду міста Києва від 11 квітня 2025 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «УМ Факторинг» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, надано учасникам справи строк для подачі відзиву на апеляційну скаргу. Ухвала про відкриття апеляційного провадження разом з копією апеляційної скарги були надіслані за зареєстрованим у встановленому законом порядку місцем проживання ОСОБА_1 , однак рекомендоване поштове повідомлення повернулося на адресу суду з відміткою «адресат відсутній за вказаною адресою», що відповідно до вимог ст. ст. 130, 131 ЦПК України вважається належним повідомленням. Ухвалою Київського апеляційного суду від 05 червня 2025 року призначено розгляд справи в порядку письмового провадження за наявними матеріалами без повідомлення учасників справи. Відповідно до ч. 1 ст. 368 ЦПК України справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими главою І розділу V ЦПК України. Відповідно до ч. 2 ст. 369 ЦПК України апеляційні скарги на ухвали суду, зазначені в пунктах 1, 5, 6, 9, 10, 14, 19, 37-40 частини першої ст. 353 ЦПК України, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи. Відповідно до ч. 13 ст. 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться. Крім того, практика Європейського суду з прав людини з питань гарантій публічного характеру провадження у судових органах в контексті пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, свідчить про те, що публічний розгляд справи може бути виправданим не у кожному випадку (рішення від 08 грудня 1983 року у справі «Axen v. Germany», заява №8273/78, рішення від 25 квітня 2002 року «Varela Assalino contre le Portugal», заява № 64336/01). Так, у випадках, коли мають бути вирішені тільки питання права, то розгляд письмових заяв, на думку ЄСПЛ, є доцільнішим, ніж усні слухання, і розгляд справи на основі письмових доказів є достатнім. В одній із зазначених справ заявник не надав переконливих доказів на користь того, що для забезпечення справедливого судового розгляду після обміну письмовими заявами необхідно було провести також усні слухання. Зрештою, у певних випадках влада має право брати до уваги міркування ефективності й економії. Зокрема, коли фактичні обставини не є предметом спору, а питання права не становлять особливої складності, та обставина, що відкритий розгляд не проводився, не є порушенням вимоги пункту 1 статті 6 Конвенції про проведення публічного розгляду справи. Суд апеляційної інстанції створив учасникам процесу належні умови для ознайомлення з рухом справи шляхом надсилання процесуальних документів та апеляційної скарги, а також, надав сторонам строк для подачі відзиву. Крім того, кожен з учасників справи має право безпосередньо знайомитися з її матеріалами, зокрема з аргументами іншої сторони, та реагувати на ці аргументи відповідно до вимог ЦПК України. Бажання сторони у справі викласти під час публічних слухань свої аргументи, які висловлені нею в письмових та додаткових поясненнях, не зумовлюють необхідність призначення до розгляду справи з викликом її учасників (ухвала Великої Палати Верховного Суду у справі №668/13907/13ц). Враховуючи вищезазначене, розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи. Відповідно до частин першої, другої та п`ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Перевіривши законність і обґрунтованість ухвали суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що оскаржувана ухвала означеним вище вимогам не відповідає, виходячи з наступного. Передаючи справу на розгляд до Київського районного суду м. Харкова, суд першої інстанції виходив із того, що зареєстрованим місцем проживання відповідача з 26.08.2021 є адреса: АДРЕСА_1 , а тому відповідно до ч. 1 ст. 27 ЦПК України справа не підсудна Подільському районному суду міста Києва. Колегія суддів не погоджується з таким висновком суду першої інстанції, зважаючи на наступне. Правила визначення територіальної підсудності цивільних справи унормовано у 3 параграфі 2 Глави І Розділу ЦПК України Так, за загальним правилом територіальної підсудності, визначеним ч. ч. 1, 2 ст. 27 ЦПК України, передбачено, що позови до фізичної особи пред`являються в суд за зареєстрованим у встановленому законом порядку місцем її проживання або перебування, якщо інше не передбачено законом. Позови до юридичних осіб пред`являються в суд за їхнім місцезнаходженням згідно з Єдиним державним реєстром юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань. Виняток з вказаного правила становить альтернативна підсудність (стаття 28 ЦПК України) та виключна підсудність (стаття 30 ЦПК України). За пунктом 8 статті 28 ЦПК України, позови, що виникають із договорів, у яких зазначено місце виконання або виконувати які через їх особливість можна тільки в певному місці, можуть пред`являтися також за місцем виконання цих договорів. Відповідно до положень наведеної правової норми за місцем виконання договору можуть пред`являтися позови за наявності однієї з таких умов: у договорі зазначене місце виконання; вимоги, заявлені на підставі договору, який можна виконувати тільки в певному місці. Згідно зі статтею 532 ЦК України місце виконання зобов`язання встановлюється у договорі. Якщо місце виконання зобов`язання не встановлено у договорі, виконання провадиться: 1) за зобов`язанням про передання нерухомого майна - за місцезнаходженням цього майна; 2) за зобов`язанням про передання товару (майна), що виникає на підставі договору перевезення, - за місцем здавання товару (майна) перевізникові; 3) за зобов`язанням про передання товару (майна), що виникає на підставі інших правочинів, - за місцем виготовлення або зберігання товару (майна), якщо це місце було відоме кредиторові на момент виникнення зобов`язання; 4) за грошовим зобов`язанням - за місцем проживання кредитора, а якщо кредитором є юридична особа, - за її місцезнаходженням на момент виникнення зобов`язання. Якщо кредитор на момент виконання зобов`язання змінив місце проживання (місцезнаходження) і сповістив про це боржника, зобов`язання виконується за новим місцем проживання (місцезнаходженням) кредитора з віднесенням на кредитора всіх витрат, пов`язаних із зміною місця виконання; 5) за іншим зобов`язанням - за місцем проживання (місцезнаходженням) боржника. Зобов`язання може бути виконане в іншому місці, якщо це встановлено актами цивільного законодавства або випливає із суті зобов`язання чи звичаїв ділового обороту. Встановлено, що предметом спору у цій справі є стягнення кредитної заборгованості за Договором №1169799 про надання споживчого кредиту за продуктом «NewShort», укладеним 10 грудня 2023 року між ТОВ «СЕЛФІ КРЕДИТ» та ОСОБА_1 . Відповідно до п.9.14. зазначеного Договору місцем його виконання є місцезнаходження товариства, зазначене у розділі 10 цього Договору, а саме: АДРЕСА_2 , що територіально відноситься до Подільського району м. Києва. Оскільки сторонами в Договорі №1169799 про надання споживчого кредиту за продуктом «NewShort» від 10 грудня 2023 року визначено місце виконання спірного зобов`язання, на що суд першої інстанції уваги не звернув, позивач на підставі ч. ч. 8, 16 ст. 28 ЦПК України має право за власним вибором пред`явити позов у цій справі за місцем реєстрації відповідача ОСОБА_1 , або за місцем виконання договору. Отже позивач скористався процесуальним правом вибору суду для пред`явлення позову у відповідності до положень ст. 28 ЦПК України та звернувся до Подільського районного суду м. Києва за місцем виконання договору, на що районний суд уваги не звернув та дійшов помилкового висновку про наявність підстав для передання справи до Київського районного суду міста Харкова. Відповідно до ч.1 ст. 367 ЦПК України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Колегія суддів, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, вважає, що оскаржувана ухвала постановлена без додержання норм процесуального права, оскільки висновок суду першої інстанції про непідсудність йому цієї справи що не ґрунтується на вимогах процесуального закону та матеріалах справи. Відповідно до пункту 6 частини першої статті 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати ухвалу, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції. Згідно із вимогами статті 379 ЦПК України підставами для скасування ухвали суду, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є, зокрема, невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення норм процесуального права чи неправильне застосування норм матеріального права, які призвели до постановлення помилкової ухвали. За таких обставин, колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги заслуговують на увагу, тому відповідно до положень статті 379 ЦПК України оскаржувана ухвала суду першої інстанції підлягає скасуванню з направленням справи для продовження розгляду до суду першої інстанції. Відповідно до п. в), ч. 4 ст. 382 ЦПК України у резолютивній частині постанови апеляційного суду зазначається про розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції. Водночас розподіл судових витрат здійснюється тим судом, який ухвалює остаточне рішення за результатами розгляду справи, керуючись загальними правилами розподілу судових витрат, про що зазначив Верховний Суд у постанові від 11 травня 2023 року у справі №910/4631/22. Ураховуючи, що Київський апеляційний суд ухвалив постанову за наслідками розгляду процесуальних питань, які виникли під час розгляду справи у суді першої інстанції, а не рішення по суті позовних вимог, він не є тим судом, який уповноважений здійснювати розподіл судових витрат на даному етапі. Керуючись ст. ст. 374, 379, 382, 384 ЦПК України, Київський апеляційний суд, - П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «УМ Факторинг» подану керівником - Макєєвим Віталієм Миколайовичем - задовольнити. Ухвалу Подільського районного суду міста Києва від 11 квітня 2025 року - скасувати, направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції. Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів у випадках, передбачених статтею 389 Цивільного процесуального кодексу України. Головуючий: Р.В. Березовенко Судді: О.Ф. Лапчевська Г.І. Мостова