Постанова Третій апеляційний адміністративний суд № 160/1113/25

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД П О С Т А Н О В А і м е н е м У к р а ї н и 25 червня 2025 року м. Дніпросправа № 160/1113/25 Третій апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: судді-доповідача: Шальєвої В.А., суддів: Іванова С.М., Чередниченка В.Є., розглянувши в порядку письмового провадження у м. Дніпрі апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 04 березня 2025 року (суддя Коренев А.О.) в справі № 160/1113/25 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання протиправним рішення, зобов`язання вчинити певні дії, ВСТАНОВИВ: ОСОБА_1 звернулась до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області (далі ГУ ПФУ в Сумській області), Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (далі ГУ ПФУ в Дніпропетровській області) про: визнання протиправним рішення ГУ ПФУ в Сумській області № 047250019627 від 07 грудня 2023 року про відмову в призначенні пенсії; зобов`язання ГУ ПФУ в Дніпропетровській області призначити та їй пенсію за віком відповідно до ч. 2 ст. 114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» з 13 листопада 2023 року, зарахувавши при призначенні пенсії додатково до визнаного стаж роботи позивача за списком № 2 з 01 вересня 1990 року по 14 вересня 1992 року, з 07 жовтня 1997 року по 31 січня 2000 року та з 01 лютого 2000 року по 23 жовтня 2000 року. Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 04 березня 2025 року у задоволенні позову відмовлено. В апеляційній скарзі позивач просить скасувати рішення з підстав неправильного застосування судом першої інстанції норм матеріального права, порушення норм процесуального права, неповного з`ясування обставини, що мають значення справи, ухвалити нове рішення про задоволення позову. Апелянт вважає неправильним висновок суду першої інстанції про відсутність підстав для зарахування до пільгового стажу за списком № 2 періодів роботи шліфувальником через відсутність атестації такого робочого місця та через відсутність посади шліфувальник лабораторії металоведення та шліфувальник інженерного цеху у переліку посад Списку №

2. Звертає увагу, що згідно з розділом XIV «Металообробка» Списку № 2, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України «Про затвердження списків виробництв, робіт, професій, посад і показників, зайнятість в яких дає право на пенсію за віком на пільгових умовах» від 11 березня 1994 року № 162, яка діяла у спірний період роботи позивача, правом на пільгову пенсію користуються робітники, зайняті на обдиранні, точінні різанні, шліфуванні металевих виробів та інструменту абразивним кругами сухим способом. Трудова книжка позивача містить усі необхідні записи, що підтверджують період виконуваної роботи, її характер та зайнятість за професією «шліфувальник», яка віднесена до Списку №

2. В трудовій книжці йдеться посилання на відповідні накази як на підставу внесення записів, вони завірені підписом повноважної особи та печаткою, не містять виправлень, підчисток, тобто оформлені належним чином. Виходячи з наявності всіх відповідних записів в трудовій книжці, для визначення трудового стажу за професією «шліфувальник» обов`язок доведення цього факту іншими документами - довідками, відомостями тощо - відсутній. Робота по обдирці та шліфуванню металічних виробів включена до Списку № 2, що дає право на пільгову пенсію. При цьому, пріоритетне значення при визначенні права на пенсію є саме виконання роботи по обдирці та шліфуванню металічних виробів, а не посада. Звертає увагу, що у Класифікатором професій ДК 003:2005, що затверджений наказом Держспоживстандарту України 26.12.2005 року, вказано єдину професійну назву роботи під назвою «шліфувальник» інших посад з аналогічною назвою, в тому числі з назвою «шліфувальник металевих виробів та інструменту абразивними кругами сухим методом» Класифікатор не містить і не містив. Класифікатор містить вичерпний перелік найменувань посад в Україні, відповідно до якого вносяться записи у трудову книжку. Тому вважає протиправним незарахування спірних періодів до пільгового стаду до списком №

2. Справа судом розглянута без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами на підставі п. 3 ч. 1 ст. 311 КАС України у зв`язку з поданням апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, яке ухвалено в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження). Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, суд доходить до висновку, що апеляційна скарга має бути задоволена частково з наступних підстав. Судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_1 06.12.2023 звернулася із заявою з питання призначення пенсії за віком відповідно до частини другої ст. 114 Закону України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування. Рішенням ГУ ПФУ в Сумській області від 07 грудня 2023 року позивачу відмовлено у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах. На обґрунтування рішення зазначено, на момент звернення позивачці виповнилось 54 роки 06 місяців 24 дні. Страховий стаж складає - 35 років 07 місяці 07 днів. Пільговий стаж за Списком № 2 складає - 5 років 06 місяців 29 днів. За доданими документами до страхового стажу зараховано всі періоди. До пільгового стажу зараховані всі періоди роботи. За наданими документами право на призначення пенсії на пільгових умовах відповідно до частини другої ст. 114 Закону України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування, матиме після досягнення 58 річного віку. В разі надходження додаткових документів право на призначення пенсії буде переглянуте. Відповідно до даних трудової книжки ОСОБА_1 працювала: у ВАТ «Запорізький інструментальний завод» (00222232) з 01.09.1990 по 14.09.1992 - шліфувальник 2р цеху центрів і метчиків; на Нікопольському південнотрубному заводі, який перейменовано у ПАТ Нікопольський південнотрубний завод: з 19.10.1992 по 11.03.1993 - різальником труб на обробці трубопрокатного цеху № 1; з 07.10.1997 по 31.01.2000 - шліфувальником лабораторії металоведення і термообробки центральної заводської лабораторії; з 01.02.2000 по 23.10.2000 - шліфувальником інженерного цеху. ТОВ Запорізький інструментальний завод (00222232) та ПАТ Нікопольський південнотрубний завод (05393108) припинена у зв`язку з банкрутством. Таким чином, підтвердження стажу роботи, відповідно до постанови правління Пенсійного фонду України від 10.11.2006 №18-1 проводиться комісіями з питань підтвердження стажу роботи, що дають право на призначення пенсії на пільгових умовах. Рішенням від 10.11.2023 № 11 про результат розгляду заяви при ГУ ПФУ в Дніпропетровській області встановлено наступне. Відповідно до Порядку, що регулює застосування Списків № 1 і № 2 виробництв, робіт, щодо пільгового стажу ОСОБА_1 , який не зарахований відповідачем через відсутність атестації робочого місця у період роботи з 01.09.1990 по 14.09.1992 шліфувальником лабораторії металоведення і термообробки центральної заводської лабораторії, з 07.10.1997 по 31.01.2000 шліфувальником інженерного цеху. Позивач вказане рішення ГУ ПФУ в Дніпропетровській області від 10.11.2023 № 11 не оскаржує. Рішенням комісії від 10.11.2023 № 11 підтверджено період роботи з 19.10.1992 по 11.03.1993 на посаді різальника труб на обробці трубопрокатного цеху № 1 для зарахування до пільгового стажу за Списком № 2, оскільки така посада атестована за таким списком. Судом першої інстанції зазначено про не встановлення та не доведення позивачем, що посада шліфувальник лабораторії металоведення або шліфувальник інженерного цеху віднесені до посад за Списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, або доказів атестації такого робочого місця, що давало б право на пільговий стаж за Списком № 2, тому відсутні підстави для зарахування такого періоду роботи до пільгового стажу. Суд першої інстанції дійшов до висновку про правомірність рішення ГУ ПФУ в Сумській області № 047250019627 від 07.12.2023 року про відмову у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах через відсутність необхідного пільгового стажу за Списком № 2 та відсутність підстав для задоволення позовних вимог. Суд визнає приведені висновки не в повній мірі обґрунтованими, з огляду на наступне. Судом встановлено, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , 06 грудня 2023 року звернулась до територіального органу Пенсійного фонду із заявою про призначення пенсії за віком на пільгових умовах на підставі пункту 2 частини другої статті 114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» (за списком № 2) Рішенням ГУ ПФУ в Сумській області, яким заява позивача розглянута за принципом екстериторіальності, № 047250019627 від 07 грудня 2023 року відмовлено у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах. У рішенні вказано, що вік заявника 54 роки 6 місяців 24 днів, страховий стаж 35 років 7 місяців 7 днів, пільговий стаж 5 років 6 місяців 20 днів. За доданими документами до страхового стажу зараховано всі періоди, до пільгового стажу зараховано всі періоди. За наданими документами право на призначення пенсії за пільгових умовах відповідно до п. 2 ч. 2 ст. 114 Закону матиме після досягнення 58-річного віку, тобто з 13.05.2027 року. Рішенням комісії при ГУ ПФУ в Дніпропетровській області від 10 листопада 2023 року № 11 не підтверджено факт роботи позивача на посадах, які дають право на пільгову пенсію, в період з 01.09.1990 по 14.09.1992, з 07.10.1997 по 23.10.2000, робоче місце не атестовано. У рішенні вказано, що згідно з наказом від 08.12.1994 р. № 1896 ПАТ «Нікопольський підденнотрубний завод» за результатами атестації робочих місць шліфувальники металоведення центральної заводської лабораторії не атестовані. Спірним в цій справі є питання наявності підстав для зарахування до пільгового стажу за списком №2 періоду роботи позивача шліфувальником у ПАТ «Нікопольський підденнотрубний завод». Вирішуючи спірні правовідносини, суд виходить з наступного. Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Статтею 46 Конституції України закріплено право громадян на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Згідно зі статтею 12 Європейської соціальної хартії (переглянутої) 1996 року держава зобов`язана підтримувати функціонування системи соціального забезпечення, її задовільний рівень, докладати зусиль для її поступового посилення. Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій визначено Законом України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» від 09 липня 2003 року № 1058-IV (далі Закон № 1058-IV). Частиною першою статті 114 Закону № 1058-IV встановлено, що право на пенсію за віком на пільгових умовах незалежно від місця останньої роботи мають особи, які працювали на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком № 1 та на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, на роботах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах, зазначених у частинах другій і третій цієї статті, а пенсії за вислугу років - на умовах, зазначених у частині четвертій цієї статті. Розміри пенсій для осіб, визначених цією статтею, обчислюються відповідно до статті 27 та з урахуванням норм статті 28 цього Закону. Пунктом другим частини другої статті 114 Закону № 1058-IV визначено, що на пільгових умовах пенсія за віком призначається працівникам, зайнятим повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, - після досягнення 55 років і за наявності страхового стажу не менше 30 років у чоловіків, з них не менше 12 років 6 місяців на зазначених роботах, і не менше 25 років у жінок, з них не менше 10 років на зазначених роботах. До досягнення віку, встановленого абзацом першим цього пункту, право на пенсію за віком на пільгових умовах мають жінки 1970 року народження і старші після досягнення ними такого віку, зокрема, 54 роки 6 місяців - з 1 квітня 1969 року по 30 вересня 1969 року. Працівникам, які не мають стажу роботи з шкідливими і важкими умовами праці, передбаченого абзацом першим цього пункту, але мають не менше половини стажу на зазначених роботах, за наявності передбаченого абзацами першим і п`ятнадцятим - двадцять третім цього пункту відповідного страхового стажу пенсії на пільгових умовах призначаються із зменшенням пенсійного віку, встановленого абзацом першим частини першої статті 26 цього Закону: жінкам - на 1 рік за кожні 2 роки такої роботи. До пільгового стажу позивача не зараховані періоди роботи позивача за списком № 2 з 01 вересня 1990 року по 14 вересня 1992 року, з 07 жовтня 1997 року по 31 січня 2000 року та з 01 лютого 2000 року по 23 жовтня 2000 року у ПАТ «Нікопольський південнотрубний завод». Трудова книжка позивача серії НОМЕР_1 містить записи про роботу позивача у період з 01 вересня 1990 року по 14 вересня 1992 року шліфувальником 2 розряду у ВАТ «Запорізький інструментальний завод»; з 07 жовтня 1997 року по 31 січня 2000 року шліфувальником лабораторним металоведення та термообробки у центральній заводській лабораторії та з 01 лютого 2000 року по 23 жовтня 2000 року шліфувальником у інженерному центрі у ПАТ «Нікопольський південнотрубний завод». За визначенням, наведеним у статті 1 Закону № 1058-IV, страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягала державному соціальному страхуванню, якою або за яку сплачувався збір на обов`язкове державне пенсійне страхування згідно із законодавством, що діяло раніше, та/або підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню згідно із цим Законом і за який сплачено страхові внески. За змістом частини першої статті 24 Закону № 1058-IV страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок. Згідно з частиною другою статті 24 Закону № 1058-IV страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом. Відповідно до частини четвертої статті 24 Закону № 1058-IV періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом. Статтею 62 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 05 листопада 1991 року № 1788-ХІІ (далі - Закон № 1788-ХІІ) встановлено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України. Постановою Кабінету Міністрів України № 637 від 12 серпня 1993 року затверджено Порядок підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній (далі Порядок № 637). Пунктом 1 Порядку № 637 визначено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами. Пунктом 3 Порядку № 637 передбачено, що за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи. Порядок застосування Списків № 1 і № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників при обчисленні стажу роботи, що дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, затверджено наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 18 листопада 2005 року № 383 (далі - Порядок № 383). Пунктом 3 Порядку № 383 встановлено, що при визначені права на пенсію за віком на пільгових умовах застосовуються Списки, що чинні на період роботи особи. Підпунктом «а» пункту 10 розділу «Металообробка» Списку № 2 виробництв, цехів, професій та посад, робота на яких дає право на пенсію за віком на пільгових умовах та у пільгових розмірах, затвердженого постановою Кабінету Міністрів СРСР від 22 серпня 1956 року № 1173, передбачено пільгове пенсійне забезпечення робітників, зайнятих, у тому числі, у шліфуванні металевих виробів та інструментів абразивними кругами сухим способом. Аналогічно розділом XIV «Металообробка» Списку № 2, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України «Про затвердження списків виробництв, робіт, професій, посад і показників, зайнятість в яких дає право на пенсію за віком на пільгових умовах» від 11 березня 1994 року № 162, передбачено право на пільгову пенсію робітники, зайняті на обдиранні, точінні різанні, шліфуванні металевих виробів та інструменту абразивним кругами сухим способом. Крім того, такі саме вимоги передбачені Списком № 2, затвердженим постановою Кабінету Міністрів СРСР від 26 січня 1991 року №

10. Індивідуальні відомості про застраховану особу Реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування (форма ОК-5) містять інформацію про спеціальний стаж позивача у спірний період (з січня по жовтень 2000 року) за кодом підстави для обліку спеціального стажу ЗП3013Б1 (9 місяців 23 дні) (а.с. 52). Довідником кодів підстав для обліку стажу окремим категоріям осіб відповідно до законодавства встановлено, що під кодом ЗПЗ013Б1 обліковується спеціальний стаж працівників, зайнятих повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці, - за Списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць: чоловіки - після досягнення 55 років і при стажі роботи не менше 25 років, з них не менше 12 років 6 місяців на зазначених роботах; жінки - після досягнення 50 років і при стажі роботи не менше 20 років, з них не менше 10 років на зазначених роботах. Працівникам, які мають не менше половини стажу роботи із шкідливими і важкими умовами праці, пенсії на пільгових умовах призначаються із зменшенням віку, передбаченого статтею 12 цього Закону, на 1 рік за кожні 2 роки 6 місяців такої роботи чоловікам і за кожні 2 роки такої роботи жінкам. Відтак, сукупність досліджених доказів вказує на те, що робота позивача в період з 01 січня 2000 року по 23 жовтня 2000 року у ПАТ «Нікопольський південнотрубний завод» віднесена саме до списку №

2. Судом першої інстанції не враховано цих обставин, не звернуто уваги на довідку форми ОК-5, в якій наявна інформацію про спеціальний стаж позивача у період з січня по жовтень 2000 року за кодом підстави для обліку спеціального стажу ЗП3013Б1 (9 місяців 23 дні), що й власно дало підстави суду вважати, що цей період має бути зарахований на пільгового стажу. Разом з тим, віднесення інших спірних періодів до роботи, яка дає право на пільгове забезпечення за списком № 2, не підтверджена будь-якими доказами. Суд зауважує, що той факт, що у трудовій книжці позивача зазначена назва професії, проте не зазначено про зайнятість саме на обдиранні, точінні різанні, шліфуванні металевих виробів та інструменту абразивним кругами сухим способом, як це передбачено списком №2, не дає підстав для віднесення інших періодів роботи позивача до пільгового стажу. Позивачем як органу Пенсійного фонду, так й до суду не надано жодних доказів, які б підтверджували виконання позивачем робіт саме на обдиранні, точінні різанні, шліфуванні металевих виробів та інструменту абразивним кругами сухим способом, як це передбачено списком №2. Крім того, відсутні докази атестації робочого місця позивача. Зважаючи на приведені обставини, відсутні підстави для зарахування до пільгового стажу за списком №2 періодів з 01 вересня 1990 року по 14 вересня 1992 року, з 07 жовтня 1997 року по 31 грудня 1999 року. Враховуючи, що суд дійшов висновку про необхідність зарахування до пільгового стажу позивача періоду з 31 січня 23 жовтня 2000 року, рішення ГУ ПФУ в Сумській області про відмову у призначенні пенсії має бути скасовано, а період з 31 січня 23 жовтня 2000 року має бути зарахований до пільгового стажу. Обираючи спосіб захисту порушеного права позивача, суд враховує, що саме до повноважень органу Пенсійного фонду належить питання обчислення страхового стажу (частина друга статті 24 Закону № 1058-IV). Частиною четвертою статті 245 КАС України передбачено, що у випадку, визначеному пунктом 4 частини другої цієї статті, суд може зобов`язати відповідача - суб`єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд. У разі якщо ухвалення рішення на користь позивача передбачає право суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд, суд зобов`язує суб`єкта владних повноважень вирішити питання, щодо якого звернувся позивач, з урахуванням його правової оцінки, наданої судом у рішенні. Оскільки суд позбавлений компетенції з обчислення страхового стажу, що унеможливлює висновок про достатність такого стажу для призначення пенсії за віком на пільгових умовах, суд зобов`язує орган Пенсійного фонду повторно розглянути заяву позивача про призначення пенсії з урахуванням його правової оцінки, наданої судом у рішенні. Стосовно питання, який саме орган Пенсійного фонду має повторно розглянути заяву позивача, суд враховує наступне. Згідно з частиною першою статті 44 Закону № 1058-IV заява про призначення (перерахунок) пенсії та необхідні документи подаються до територіального органу Пенсійного фонду або до уповноваженого ним органу чи уповноваженій особі в порядку, визначеному правлінням Пенсійного фонду за погодженням із центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сферах трудових відносин, соціального захисту населення, особисто або через представника, який діє на підставі виданої йому довіреності, посвідченої нотаріально. Порядок подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» затверджений постановою правління Пенсійного фонду України від 25 листопада 2005 року № 22-1 (у редакції постанови правління Пенсійного фонду України від 07 липня 2014 року № 13-1), зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 27 грудня 2005 року за № 1566/11846 (далі - Порядок № 22-1). При цьому, 30 березня 2021 року набрала чинності постанова правління Пенсійного фонду України від 16 грудня 2020 року № 25-1 «Про затвердження Змін до деяких постанов правління Пенсійного фонду України», зареєстрована в Міністерстві юстиції України 16 березня 2021 року за № 339/35961 (далі - постанова № 25-1). Зміни, внесені до Порядку № 22-1 на підставі постанови № 25-1, передбачали застосування органами Пенсійного фонду України принципу екстериторіальному при опрацюванні заяв про призначення/перерахунок пенсії з 01 квітня 2021 року. Запроваджена у зв`язку із змінами, внесеними до Порядку № 22-1, технологія передбачає опрацювання заяв про призначення/перерахунок пенсії бек-офісами територіальних органів Пенсійного фонду України в порядку черговості надходження таких заяв незалежно від того, де було прийнято заяви та де проживає пенсіонер. Запровадження принципу екстериторіальності мало на меті досягнення таких результатів: єдиний підхід до застосування пенсійного законодавства; централізована прозора система контролю за діями фахівців, процесів призначення та перерахунку пенсій; мінімізація особистих контактів з громадянами; відв`язка звернень та їх опрацювання від територіального принципу; попередження можливих випадків зволікань у прийнятті рішення, а також оптимізація навантаження на працівників. Відповідно до пункту 1.1 розділу І Порядку № 22-1 заява про призначення пенсії, подається заявником до територіального органу Пенсійного фонду України (далі - орган, що призначає пенсію) через структурний підрозділ, який здійснює прийом та обслуговування осіб (далі - сервісний центр). Згідно з пунктом 4.2 розділу ІV Порядку № 22-1 після реєстрації заяви та сканування копій документів засобами програмного забезпечення за принципом екстериторіальності визначається структурний підрозділ органу, що призначає (перераховує) пенсію, який формує атрибути сканованих документів (із зазначенням часу їх створення), електронну пенсійну справу. Пунктом 4.3 розділу ІV Порядку № 22-1 визначено, що рішення за результатами розгляду заяви підписується керівником органу, що призначає пенсію (іншою посадовою особою, визначеною відповідно до наказу керівника органу, що призначає пенсію, щодо розподілу обов`язків), та зберігається в електронній пенсійній справі особи. Рішення за результатами розгляду заяви та поданих документів органом, що призначає пенсію, приймається не пізніше 10 днів після надходження заяви. Положеннями пункту 4.10 розділу ІV Порядку № 22-1 передбачено, що після призначення пенсії, поновлення виплати раніше призначеної пенсії, переведення з одного виду пенсії на інший електронна пенсійна справа засобами програмного забезпечення передається до органу, що призначає пенсію, за місцем проживання (реєстрації)/фактичного місця проживання особи для здійснення виплати пенсії. Аналіз наведених вище положень Порядку № 22-1 свідчить про наступне: - сутність принципу екстериторіальності полягає у визначенні структурного підрозділу органу, що призначає пенсію, який формуватиме електронну пенсійну справу та розглядатиме по суті заяву про призначення пенсії, незалежно від місця проживання/перебування заявника чи місця поданням ним відповідної заяви, тобто без прив`язки до території; - після опрацювання електронної пенсійної справи та прийняття рішення за наслідками розгляду заяви про призначення пенсії структурний підрозділ органу, що призначає пенсію, (тобто територіального органу Пенсійного фонду України), визначений за принципом екстериторіальності, передає електронну пенсійну справу органу, що призначає пенсію, (тобто територіальному органу Пенсійного фонду України), за місцем проживання (реєстрації)/фактичного місця проживання особи для здійснення виплати пенсії (п. 4.10); - виплату пенсії проводить орган, що призначає пенсію, (тобто територіальний орган Пенсійного фонду України) за місцем фактичного проживання/перебування особи. Враховуючи вимоги Порядку № 22-1, органом, що приймав рішення за заявою позивача про призначення пенсії, визначено Головне управління Пенсійного фонду України в Сумській області. Отже, з огляду на пункти 4.2, 4.10 розділу ІV Порядку № 22-1 належним відповідачем у правовідносинах щодо призначення позивачу пенсії є Головне управління Пенсійного фонду України в Сумській області, структурний підрозділ якого, визначений за принципом екстериторіальності, розглядав заяву про призначення пенсії та прийняв рішення про відмову у її призначенні. Таким чином, саме ГУ ПФУ в Сумський області має вирішити питання призначення позивачу пенсії, тому а не ГУ ПФУ в Дніпропетровській області, як просить позивач. Крім того, саме з відповідача ГУ ПФУ в Дніпропетровській області мають бути стягнуті на користь позивачу судові витрати. В задоволенні позовних вимог до ГУ ПФУ в Дніпропетровській області слід відмовити. З урахуванням викладеного суд дійшов висновку, що судом першої інстанції неповно з`ясовані обставини, що мають значення для справи, висновки, викладені у рішенні суду першої інстанції, не в повній мірі відповідають обставинам справи, що є підставою для скасування рішення суду першої інстанції та ухвалення нового рішення про часткове задоволення позову. На користь позивача відповідно до частини першої статті 139 КАС України суд стягує судові витрати зі сплати судового збору пропорційно задоволеним позовним вимогам у розмірі 1014,33 грн (1/3 частина від сплаченого судового збору у розмірі 3043 грн, з яких за подання позову 1211,20 грн та 1831,80 грн за подання апеляційної скарги). Оскільки предметом позову в цій справі є дії (рішення) суб`єкта владних повноважень щодо обчислення, призначення, перерахунку, здійснення, надання, одержання пенсійних виплат, тобто ця справа є справою незначної складності у розумінні п. 3 ч. 6 ст. 12 КАС України, судове рішення суду апеляційної інстанції згідно з п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України не підлягає оскарженню в касаційному порядку, крім випадків, передбачених цим пунктом. Керуючись ст. ст. 6, 7, 8, 9, 242, 243, 308, 315, 317, 321, 322, 325 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 04 березня 2025 року в справі № 160/1113/25 задовольнити частково. Рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 04 березня 2025 року в справі № 160/1113/25 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання протиправним рішення, зобов`язання вчинити певні дії скасувати. Ухвалити у справі № 160/1113/25 нове рішення. Позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання протиправним рішення, зобов`язання вчинити певні дії задовольнити частково. Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області № 047250019627 від 07 грудня 2023 року про відмову в призначенні ОСОБА_1 пенсії. Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Сумській області зарахувати до пільгового стажу ОСОБА_1 , який дає право на призначення пенсії на пільгових умовах за списком №2, період роботи з 31 січня 23 жовтня 2000 року в ПАТ «Нікопольський південнотрубний завод». Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Сумській області (ЄДРПОУ 1108013, вул. Степана Бандери, 43, м. Суми, 40009) повторно розглянути заяву ОСОБА_1 (рнокпп НОМЕР_2 , АДРЕСА_1 ) про призначення пенсії за віком на пільгових умовах на підставі пункту 2 частини другої статті 114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» з урахуванням правової оцінки суду, наданої судом у рішенні. В задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити. Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області (ЄДРПОУ 1108013, вул. Степана Бандери, 43, м. Суми, 40009) на користь ОСОБА_1 (рнокпп НОМЕР_2 , АДРЕСА_1 ) судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 1014 (одна тисяча чотирнадцять) грн 33 коп. Постанова суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду набирає законної сили з дати ухвалення 25 червня 2025 року та відповідно п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених цим пунктом. Повне судове рішення складено 25 червня 2025 року. Суддя-доповідач В.А. Шальєва суддя С.М. Іванов суддя В.Є. Чередниченко