Постанова Львівський апеляційний суд № 459/2336/24

Справа № 459/2336/24 Головуючий у 1 інстанції: Отчак Н. Я. Провадження № 22-ц/811/94/25 Доповідач в 2-й інстанції: Крайник Н. П. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 16 червня 2025 року Львівський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ в складі: головуючої: Н.П. Крайник суддів: Я.А. Левика, М.М. Шандри розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фінтраст Україна» на рішення Червоноградського міського суду Львівської області від 09 грудня 2024 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фінтраст Україна» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, - В С Т А Н О В И В: 29.08.2024 року ТОВ «Фінансова компанія «Фінтраст Україна» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 , в якому просило стягнути з відповідача на користь позивача суму заборгованості в розмірі 49200 грн, інфляційні втрати 3697,03 грн, три відсотки річних 1241,46 грн, сплачений судовий збір 2 422,40 грн та витрати на правову допомогу 10000 грн. В обґрунтування позову посилалося на те, що 22.12.2020 року між ОСОБА_1 та ТОВ «Авентус Україна» укладено електронний Договір № 3380226 про надання споживчого кредиту. Згідно з умовами договору відповідачка отримала 15000 грн, зі сплатою процентів за користування кредитом, інших платежів та можливих штрафних санкцій строком на 30 днів. 27.05.2024 року між ТОВ «Авентус Україна» та ТОВ «ФК «Фінтраст Україна» укладено договір факторингу № 27.05/24-Ф, згідно з умовами якого клієнт відступив фактору право грошової вимоги за кредитним договором № 3380226 від 22.12.2020 року. Враховуючи, що відповідачка умови договору не виконала, в неї утворилася заборгованість, що становить 49200 грн, з яких: прострочена заборгованість за кредитом - 15000 грн, прострочена заборгованість за відсотками - 34200 грн. Крім того боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. Оскаржуваним рішенням позов задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фінтраст Україна» суму заборгованості за кредитним договором № 3380226 від 22.12.2020 в розмірі 23 550 гривень, а також інфляційні втрати в розмірі 1898 гривень 73 коп., 3% річних у розмірі 596 гривень 17 коп., а всього 26044 гривні 90 копійок. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фінтраст Україна» сплачений судовий збір у розмірі 1165,37 грн та витрати на правову допомогу у розмірі 4000 грн. В задоволенні решти вимог відмовлено. 08.01.2025 року рішення суду оскаржило ТОВ «Фінансова компанія «Фінтраст Україна». Вважає оскаржуване рішення незаконним та необґрунтованим, таким, що ухвалене з порушенням норм матеріального та процесуального права. Зазначає, що 21.01.2021 року відповідач свої зобов`язання перед кредитором щодо повернення кредиту та нарахованих процентів не виконав, а також не уклав угоду щодо пролонгації строку дії Кредитного договору, у зв`язку з чим з врахуванням п. 3.1. Кредитного договору, нарахування процентів за Договором відбулось на залишок фактичної заборгованості за кредитом за кожен день користування кредитом, але не більше 90-та календарних днів поспіль з моменту виникнення прострочення, виходячи з фактичної кількості днів у місяці та у році, тобто метод "факт/факт". Щодо автопролонгації договору, то пунктом 4.3.2. Договору передбачено, що споживач, дає згоду на автопролонгацію строку кредиту на умовах, передбачених в пп.4.3.1 Договору. Споживач вважається таким, що прострочив повернення кредиту, якщо після закінчення періоду автопролонгації у споживача наявна заборгованість за кредитом та не відбулося продовження строку кредиту за ініціативою споживача в порядку, передбаченому п.4.2.Договору. Зазначає, що сума заборгованості розрахована в межах кредитного договору, відтак висновок суду, що позивачем було нараховано відсотки за користуванням кредиту поза межами строку договору є помилковим. В даному випадку нараховані відсотки не носять штрафного характеру, не є пенею чи неустойкою, а є процентами за користування кредитом, що нараховані в межах строку кредиту, процентами за правомірне користування чужими грошовими коштами, розмір яких визначається договором. Крім того, судом не враховано, що позивачем надано поденний детальний розрахунок заборгованості за кредитним договором, що є належним та допустимим доказом. Таким чином, за договором факторингу позивач відповідно до ст. 1048 ЦК України має право стягнути заборгованість по тілу кредиту та нарахованих і несплачених процентах за користування кредитними коштами. Просить рішення суду скасувати та ухвалити нове, яким позовні вимоги задовольнити, стягнути з ОСОБА_1 на користь ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ФІНТРАСТ УКРАЇНА» суму заборгованості в розмірі 49200 грн, з яких: сума кредиту 15000 грн, сума процентів за користування кредитом 34200 грн, а також стягнути інфляційні втрати 3697,03 грн та три відсотки річних 1241,46 грн згідно ст.625 ЦК України. Відповідно до ч. 1 ст. 369 ЦПК України розгляд справи судом апеляційної інстанції проведено без повідомлення учасників справи, тому відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється. Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення з наступних мотивів. Згідно з ч. 1 ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів. Згідно з ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Відповідно до ч. 1 ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Відповідно до ст. 530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час, крім випадків, установлених законом про банки і банківську діяльність. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства. Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. Відповідно до статті 1077 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника). Відповідно до ч. 2 ст.1056-1 ЦК України розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору. Згідно зі ст. 1055 ЦК України кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним. Відповідно до ч.ч. 1, 3 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони, або надсилалися ними до інформаційно-телекомунікаційної системи, що використовується сторонами. У разі якщо зміст правочину зафіксований у кількох документах, зміст такого правочину також може бути зафіксовано шляхом посилання в одному з цих документів на інші документи, якщо інше не передбачено законом. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку. Використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного, електронного або іншого копіювання, електронного підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, встановлених законом, іншими актами цивільного законодавства, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів, або іншим чином врегульовується порядок його використання сторонами. Таким чином, будь-який вид договору, який укладається на підставі ЦК України, може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що відповідає письмовій формі правочину (ст.ст. 205, 207 ЦК України). Аналогічні висновки викладені у постановах Верховного Суду від 09 вересня 2020 року у справі №732/670/19, від 23 березня 2020 року у справі №404/502/18, від 07 жовтня 2020 року №127/33824/19. Відповідно до ч. 3 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах. Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може включати умови, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до нього (ч.ч. 4, 5 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію»). Згідно з ч. 6 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому ст. 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому ст. 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею. Відповідно до ч. 8 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» у разі якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Такий документ оформляється у довільній формі та має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору. Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Положеннями ст. 12 вказаного Закону визначено, що якщо відповідно до акту цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів. Із системного аналізу положень вище вказаного законодавства вбачається, що з урахуванням особливостей вищевказаного договору, його укладання в електронному вигляді через інформаційно-комунікаційну систему можливе за допомогою електронного цифрового підпису позичальника лише за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами цього правочину. В іншому випадку електронний правочин може бути підписаний сторонами електронним підписом одноразового ідентифікатора та/або аналогом власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів. Відповідно до усталеної судової практики після спливу строку кредитування внаслідок закінчення цього строку, визначеного у відповідному кредитному договорі, або внаслідок реалізації кредитодавцем свого права на дострокове стягнення всієї суми заборгованості за кредитом в порядку ч. 2 ст. 1050 ЦК України (шляхом направлення позичальнику відповідної вимоги або шляхом подання відповідного позову до суду) припиняється право кредитодавця нараховувати передбачені кредитним договором проценти за користування кредитом. В таких правовідносинах права та інтереси кредитодавця забезпечуються ч. 2 ст. 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання, та підлягає застосуванню до всього періоду прострочення виконання грошового зобов`язання від дати спливу строку кредитування. Зазначена вище правова позиція суду підтверджується правовими висновками Великої Палати Верховного Суду у постановах від 28 березня 2018 року у справі 444/9519/12, від 04 липня 2018 року у справі №310/11534/13-ц, від 04 червня 2019 року у справі №916/190/18, від 08 листопада 2019 року у справі №127/15672/16-ц, від 23 червня 2020 року у справі №536/1841/15-ц, від 26 січня 2021 року у справі №522/1528/15-ц. Відповідальність за порушення грошового зобов`язання передбачена статтею 625 ЦК України, згідно з частиною другою якої боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. Нарахування передбачених частиною 2 статті 625 Цивільного кодексу України інфляційних втрат здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов`язання. Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений Державною службою статистики України, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому до розрахунку мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція). Водночас нарахування інфляційних втрат за наступний період має здійснюватися з урахуванням збільшення суми боргу на індекс інфляції попереднього місяця, оскільки інфляційні втрати не є штрафними санкціями, а входять до складу грошового зобов`язання. Розрахунок трьох процентів річних здійснюється за кожен день прострочення за формулою: сума боргу х 3 % / 365 (кількість днів у році) х кількість днів прострочення. При цьому, проценти, про які йдеться в приписах статті 1048 Кодексу, є складовим елементом плати за надану позику/кредит, що разом з основною сумою позики/кредиту становить загальну суму боргу, яку боржник повинен сплатити через визначений час після отримання позики/кредиту (п. 7 рішення Конституційного Суду України від 22 червня 2022 року № 6-р(II)/2022). Судом встановлено, що 22.12.2020 року між ТОВ «Авентус Україна»» та ОСОБА_1 укладено електронний Договір № 3380226 про надання споживчого кредиту, який підписаний ОСОБА_1 за допомогою одноразового ідентифікатора М532364. Згідно з пунктом 1.3 Договору сума кредиту (загальний розмір) складає 15000 грн, строк кредиту - 30 днів. Дата повернення кредиту вказується в Графіку платежів, що є Додатком № 1 до цього договору. Строк кредиту може бути продовжено у порядку та на умовах визначених в розділі 4 цього Договору (п. 1.4 Договору). Процентна ставка за користування кредитними коштами кредиту залежить від фактичного виконання Споживачем умов Договору та становить: знижена процентна ставка - 1,33% у день від суми кредиту застосовується у межах строку надання кредиту, зазначеного в пункті 1.4 цього договору, якщо в цей строк споживач здійснив повне погашення кредитної заборгованості або здійснить таке погашення протягом трьох календарних днів, що слідують за датою закінчення такого строку (підпункт 1.5.1. розділ 1 Договору). Стандартна процентна ставка 1,90% в день від суми кредиту, застосовується: у межах строку надання кредиту, зазначеного в пункті 1.4. цього договору, якщо споживач не виконав умови, зазначені в пп. 1.5.1 договору для застосування зниженої процентної ставки та у межах нового строку, якщо відбулось продовження строку користування кредитом відповідно до п. 4.1 - 4.6 цього договору та у межах періоду прострочення, але не більше 90-та календарних днів з моменту виникнення прострочення, що застосовується відповідно до абз. 2 ч. 1 ст. 1048 ЦК України (п. 1.5.1 - 1.5.2. Договору). Згідно з п. 3.1 Договору нарахування процентів за Договором здійснюється на залишок фактичної заборгованості за кредитом за кожен день користування кредитом, але не більше 90-та календарних днів з моменту виникнення прострочення, виходячи з фактичної кількості днів у місяці та у році, тобто метод «факт/факт». Відповідно до п. 4.1. Договору строк кредиту може бути продовжено на кількість днів, зазначену в п. 1.4. договору, якщо між сторонами буде досягнута домовленість про таке продовження у порядку, визначеному пп. 4.2.- 4.5 договору. Відповідно до п. 4.2 Договору у випадку, якщо заборгованість за кредитом складає не менше 400 гривень (включно), споживач може ініціювати продовження строку користування кредитом відповідно до п. 4.3 договору. Пропозиція (оферта) споживача щодо продовження строку користування кредитом вчиняється шляхом здійснення платежу на користь товариства у розмірі, не менше суми нарахованих та несплачених на дату платежу процентів, відповідь на яку товариство може надати протягом 24 годин з моменту вчинення вказаних дій споживачем (п. 4.3 Договору). Згідно п. 4.4. Договору товариство має право, але не обов`язок, протягом строку для відповіді, акцептувати пропозицію (оферту) споживача про продовження строку користування кредитом шляхом направлення споживачу текстового повідомлення про погодження нового строку кредиту (з зазначенням нової дати повернення) на номер мобільного телефону та/або адресу електронної пошти, повідомлені споживачем товариству в особистому кабінеті/зазначені в договорі. У випадку акцептування товариством пропозиції (оферти) споживача про продовження строку кредиту, новий строк кредиту розраховується з наступного дня, що слідує за днем вчинення споживачем дій, зазначених в п. 4.3 договору, та нова дата повернення кредиту відображається в особистому кабінеті. Протягом нового строку користування кредитом проценти нараховуються за стандартною процентною ставкою (п.4.5 Договору). Після підписання договору ОСОБА_1 отримала кредитні кошти в розмірі 15 000 грн шляхом перерахування на картку № НОМЕР_1 , що підтверджується довідкою ТОВ «Фінансова компанія «Фінтраст Україна» №1152-0268 від 06.02.2023. 27.05.2024 між ТОВ «Фінансова компанія «Фінтраст Україна» та ТОВ «ФК «Фінтраст Україна» укладено договір Факторингу №27.05 /24-Ф. Відповідно до витягу з Реєстру боржників від 27.05.2024 до Договору факторингу №27.05/24-Ф від 27.05.2024, ТОВ «ФК «Фінтраст Україна» набуло права грошової вимоги до ОСОБА_1 в сумі 49200 грн, з яких: 15 000 грн - сума заборгованості за основною сумою боргу, 34200 грн - сума заборгованості за відсотками. Станом на дату звернення до суду заборгованість ОСОБА_1 за кредитним договором складає 49200 грн, з яких: 15000 грн тіло кредиту, 34200 грн нараховані проценти. Також з відповідача підлягає стягненню інфляційних втрат у сумі 3697,03 грн та 3% річних в сумі 1241,46 грн. Задовольняючи частково позовні вимоги ТОВ «Фінансова компанія «Фінтраст Україна», та стягуючи з відповідача в користь позивача заборгованість за кредитом в розмірі 23550 грн, з яких: 15000,00 грн тіло кредиту, 8550,00 грн - нараховані відсотки, а також 596,17 грн - 3% річних та 1898,73 грн - інфляційні втрати, а всього 26044,90 грн, районний суд виходив з того, що позивачем доведено факт укладення між сторонами договору №3380226 про надання споживчого кредиту від 22.12.2020 в електронній формі, який підписаний відповідачем за допомогою одноразового ідентифікатора «М532364». Кредитні кошти позичальником отримано, однак у визначений в договорі строк не повернуто. При цьому суд вважав, що сума процентів за користування кредитними коштами частково нарахована позивачем поза межами погодженого сторонами строку кредитування, що становить 30 днів. Суд також дійшов висновку, що договір кредиту не було пролонговано згідно п. 4.2 - 4.5, оскільки така пролонгація за означеними умовами договору мала здійснюватися шляхом погодження кредитодавцем відповідної пропозиції (оферти) позичальника, що надійшла до закінчення строку кредитування, докази чого в матеріалах справи відсутні. Разом з тим, суд дійшов висновку, що з закінченням строку дії договору зобов`язання відповідача в частині повернення заборгованості за тілом кредиту та процентами за користування кредитом протягом передбаченого договором строку кредитування за стандартною процентною ставкою не припинилося. Суд стягнув з відповідача інфляційні втрати та 3% річних (згідно ч. 2 ст. 625 ЦК України) за період з 22.04.2021 по 23.02.2022, виходячи із суми боргу 23550 грн, що становить: інфляційні втрати за період з 01.05.2021 по 23.02.2022 індексація на суму 23550,00 грн: [Сукупний індекс інфляції] = 101,30% ? 100,20% ? 100,10% ? 99,80% ? 101,20% ? 100,90% ? 100,80% ? 100,60% ? 101,30% ? 101,60% = 108,063% (за період травень 2021 - лютий 2022). [Інфляційні нарахування] = 23 550,00 грн (сума боргу) ? 108,063% (сукупний індекс інфляції) / 100% - 23 550,00 грн (сума боргу) = 1 898,73 грн ; 3% річних: [Проценти] = [Сума боргу] ? [Процентна ставка (%)] / 100% ? [Кількість днів] / [Кількість днів у році] (23550х3%)/308*365 = 596,17 грн. З таким висновком суду колегія суддів погоджується повністю, оскільки такий відповідає матеріалам справи та зібраним у справі доказам. Сторони узгодили розмір кредиту, грошову одиницю, в якій надано кредит, строк та умови кредитування, що свідчить про наявність волі відповідачки на укладення кредитного договору саме на таких умовах, шляхом підписання договору за допомогою електронного підпису одноразовим ідентифікатором. Доводи апеляційної скарги про те, що договір кредиту № 3380226 від 22.12.2020 року, укладений між ОСОБА_1 та ТОВ «Авентус Україна», було пролонговано на новий строк згідно п. 4.3.2 Договору, яким передбачено автопролонгацію договору на умовах, передбачених п. 4.3.1 договору колегія судів вважає безпідставними, оскільки пункти 4.3.2 та 4.3.1 у договорі № 3380226 відсутні. Пролонгація строку дії договору кредиту № 3380226 від 22.12.2020 року передбачена пунктом 4.3 Договору, відповідно до якого пропозиція (оферта) споживача щодо продовження строку користування кредитом вчиняється шляхом здійснення платежу на користь товариства у розмірі не менше суми нарахованих та несплачених на дату платежу процентів, відповідь на яку товариство може надати протягом 24 годин з моменту вчинення вказаних дій споживачем. Матеріали справи не містять доказів того, що ОСОБА_1 у визначений в п. 4.3 Договору строк на користь товариства було здійснено необхідний платіж у розмірі не менше суми нарахованих та несплачених на дату платежу процентів, відтак відсутні підстави вважати, що з ініціативи позичальника відбулася пролонгація строку дії договору. Європейський суд з прав людини вказує на те, що «пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод зобов`язує суди давати вмотивування своїх рішень, хоч це не може сприйматись, як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо вмотивування, що випливає зі статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, може бути визначено лише у світлі конкретних обставин справи» (див. mutatis mutandis рішення Європейського суду з прав людини у справі «Проніна проти України» («Pronina v. Ukraine») від 18 липня 2006 року, заява № 63566/00, § 23). Доводи скарги правильних висновків суду не спростовують, підстав для задоволення скарги та скасування рішення суду колегія суддів не вбачає. Згідно ч. 5 ст. 268 ЦПК України датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складання повного судового рішення. Повний текст постанови складено - 16 червня 2025 року. Керуючись ст. 367, ст. 368, п. 1 ч. 1 ст. 374, ст. 375, ст. 381, ст. 382, ст. 384 ЦПК України, Львівський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ, - П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фінтраст Україна» залишити без задоволення. Рішення Червоноградського міського суду Львівської області від 09 грудня 2024 року залишити без змін. Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її ухвалення, але може бути оскарженою у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом тридцяти днів з дня складення повної постанови. Повний текст постанови складено 16 червня 2025 року. Головуючий: Н.П. Крайник Судді: Я.А. Левик М.М. Шандра