Постанова Сумський апеляційний суд № 576/1262/24

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 24 червня 2025 року м.Суми Справа №576/1262/24 Номер провадження 22-ц/816/583/25 Сумський апеляційний суд у складі колегії суддів: головуючого - Собини О. І. (суддя-доповідач), суддів - Криворотенка В. І. , Філонової Ю. О. з участю секретаря судового засідання Чуприни В.І. , розглянувши упорядку спрощеного позовного провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Глухівського міськрайонного суду Сумської області від 03 липня 2024 року у складі судді Сапона О.В., ухвалене в м. Глухів Сумської області, в цивільній справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитними договорами, У С Т А Н О В И В: У травні 2024 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» (далі по тексту ТОВ «ФК «ЄАПБ») звернулося до суду з вищевказаним позовом, мотивуючи позовні вимоги тим, що 24 вересня 2021 року між ТОВ «Інфінанс» та ОСОБА_1 , шляхом підписання останнім акцепту оферти від 24 вересня 2021 року, укладено договір позики №0682921855, відповідно до умов якого відповідачу був наданий кредит в сумі 12529 грн 00 коп. зі сплатою процентів за користування кредитними коштами. 24 листопада 2022 року між ТОВ «Інфінанс» та позивачем укладено договір факторингу, за умовами якого товариство набуло, зокрема, право вимоги до відповідача за договором позики від 24 вересня 2021 року на загальну суму 115800 грн 46 коп., з яких: 12529 грн 00 коп. заборгованість за тілом кредиту, 103271 грн 46 коп. нараховані відсотки. Також, 24 вересня 2021 року ТОВ «КУ «Європейська кредитна група» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір №3482510470/733841, за умовами якого відповідач отримав кредит в сумі 2400 грн 00 коп. на умовах повернення, зі сплатою відсотків за користування кредитними коштами строком на 25 днів. 19 квітня 2022 року між ТОВ «КУ «Європейська кредитна група» та ТОВ «ФК «ЄАПБ» укладено договір факторингу, з яким позивач отримав право вимоги, в тому числі, до ОСОБА_1 за кредитним договором від 24 вересня 2021 року на загальну суму 9300 грн 00 коп., з яких 2400 грн 00 коп. заборгованість по тілу кредиту, 6900 грн 00 коп. нараховані відсотки. Посилаючись на те, що відповідач умови вказаних договорів не виконує, утворився борг за договором позики на загальну суму 115800 грн 46 коп. та за кредитним договором на загальну суму 9300 грн 00 коп., які товариством і просить стягнути з відповідача на свою користь. Рішенням Глухівського міськрайонного суду Сумської області від 03 липня 2024 року позовні вимоги ТОВ «ФК «ЄАПБ» задоволено. Стягнуто ОСОБА_1 на користь ТОВ «ФК «ЄАПБ» заборгованість за договором позики №0682921855 в сумі 115800 грн 46 коп., за кредитним договором №3482510470/733841 в сумі 9300 грн 00 коп., а всього 125100 грн 46 коп. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ТОВ «ФК «ЄАПБ» 3028 грн 00 коп. витрат по сплаті судового збору. Не погоджуючись з вказаним рішення суду, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи, неправильне застосування норм матеріального права, просить рішення суду скасувати в частині стягнення відсотків за користування кредитними коштами. Свої доводи апеляційної мотивує тим, що з 2016 року він є військовослужбовцем, а тому, в силу ч. 15 ст. 14 Закону України «Про соціальний та правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», проценти з нього не підлягають стягненню. ТОВ «ФК «ЄАПБ» подало відзив на апеляційну скаргу, в якому, посилаючись на законність рішення суду та не надання відповідачем доказів поширення стосовно нього гарантій, передбачених ч. 15 ст. 14 вказаного Закону, просить рішення суду залишити без змін, а доводи апеляційної скарги просить залишити без задоволення. Рішення суду в частині стягнення з ОСОБА_1 на користь ТОВ «ФК «ЄАПБ» заборгованості за тілом кредиту сторонами не оскаржується, а тому відповідно до ч. 1 ст. 367 ЦПК України в апеляційному порядку не переглядається. Заслухавши суддю-доповідача, вивчивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, з таких підстав. Відповідно до ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Судом першої інстанції встановлено та вбачається з матеріалів справи, що 24 вересня 2021 року між ТОВ «Інфінанс» та відповідачем ОСОБА_1 був укладений договір позики №0682921855, який підписано електронним підписом відповідача, шляхом використання ним одноразового ідентифікатора (електронний підпис). За умовами кредитного договору, ТОВ «Інфінанс» надало ОСОБА_1 кредит в сумі 12529 грн 00 коп. строком на 26 днів, зі сплатою відсотків за користування кредитними коштами, розмір відсоткової ставки становить 1,75% за один день користування кредитом (а.с. 7, 8). 24 листопада 2022 року між ТОВ «Інфінанс» та ТОВ «ФК «ЄАПБ» було укладено договір факторингу №24/11-22/2, згідно якого ТОВ «Інфінанс» передало за плату ТОВ «ФК «ЄАПБ» належні йому права вимоги, а останнє прийняло права вимоги до боржників. Зокрема до відповідача перейшли права грошової вимоги в сумі 115800 грн 46 коп. (а.с. 12-13, 14, 15). Також, 24 вересня 2021 року між ТОВ «КУ «Європейська кредитна група» та відповідачем ОСОБА_1 був укладений кредитний договір №3482510470/733841, який підписано електронним підписом відповідача шляхом використання ним одноразового ідентифікатора (електронний підпис). За умовами кредитного договору відповідачу було надано кредит в сумі 2400 грн 00 коп., строком на 25 днів, тобто до 18 жовтня 2021 року включно, зі сплатою відсотків за користування кредитними коштами в розмірі 912,5% річних від суми кредиту в розрахунку 2,5% на добу (а.с. 20-22). 19 квітня 2022 року між ТОВ «КУ «Європейська кредитна група» та ТОВ «ФК «ЄАПБ» було укладено договір факторингу №19042022, згідно якого ТОВ «КУ «Європейська кредитна група» передало за плату ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» належні йому права вимоги, а останнє прийняло права вимоги до боржників. Зокрема, набуло права грошової вимоги до відповідача в сумі 9300 грн 00 коп. Ухвалюючи оскаржуване рішення та задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що відповідачем не було виконано взятих на себе зобов`язань згідно договорів, кошти у визначений договором строк повернуті не були. У свою чергу, позивач у встановленому законом порядку набув право вимоги за вказаними договорами. Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції, оскільки вони відповідають обставинам справи та вимогам закону. Так, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку (частина перша статті 509 ЦК України). Відповідно до положень ст. 1046, ч.ч. 1 та 2 ст. 1054 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. За кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 глави 71 «Позика. Кредит. Банківський вклад» ЦК України, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору. За змістом ч. 1 ст. 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Відповідно до визначень, що містяться в ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію»: електронна комерція - відносини, спрямовані на отримання прибутку, що виникають під час вчинення правочинів щодо набуття, зміни або припинення цивільних прав та обов`язків, здійснені дистанційно з використанням інформаційно-телекомунікаційних систем, внаслідок чого в учасників таких відносин виникають права та обов`язки майнового характеру; електронний договір - домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі. Згідно з ч. 12 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію»електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа. За положеннями ст. 12 вказаного Закону, якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: 1) електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів. Кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги) (пункт 1 частини першої статті 512 ЦК України). Кредитор у зобов`язанні не може бути замінений, якщо це встановлено договором або законом (частина третя статті 512 ЦК України). Правочинами, на підставі яких відбувається відступлення права вимоги, можуть бути, зокрема, купівля-продаж, дарування, факторинг. Предметом договору купівлі-продажу може бути право вимоги, якщо вимога не має особистого характеру. До договору купівлі-продажу права вимоги застосовуються положення про відступлення права вимоги, якщо інше не встановлено договором або законом (частина третя статті 656 ЦК України). До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом (стаття 514 ЦК України). Обсяг і зміст прав, що переходять до нового кредитора, залежать від зобов`язання, в якому здійснюється відступлення права вимоги. Частиною 1 статті 1077 ЦК України встановлено, що за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника). Відповідачем у доводах апеляційної скарги не спростовує встановлений судом першої інстанції факт укладення 24 вересня 2021 року між ним та ТОВ «Інфінанс» договору позики, а також з ТОВ «КУ «Європейська кредитна група» кредитного договору на зазначених позивачем умовах, не заперечує отримання ним коштів за вказаними договорами та існування кредитної заборгованості. Доводи апеляційної скарги відповідача щодо відсутності підстав для стягнення з нього відсотків за користування кредитними коштами, колегія суддів відхиляє у зв`язку з тим, що вони не обґрунтовані на доказах. Зокрема, частиною 15 статті 14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» (у редакції, яка діяла станом на дату укладення кредитних договорів та нарахування відсотків) військовослужбовцям, призваним на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, на весь час їх призову, а військовослужбовцям під час дії особливого періоду, які брали або беруть участь у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях, забезпеченні їх здійснення, які перебували або перебувають безпосередньо в районах та у період здійснення зазначених заходів, - штрафні санкції, пеня за невиконання зобов`язань перед підприємствами, установами і організаціями усіх форм власності, у тому числі банками, та фізичними особами, а також проценти за користування кредитом не нараховуються, крім кредитних договорів щодо придбання майна, яке віднесено чи буде віднесено до об`єктів житлового фонду (житлового будинку, квартири, майбутнього об`єкта нерухомості, об`єкта незавершеного житлового будівництва, майнових прав на них), та/або автомобіля. Наданою ОСОБА_1 довідкою підтверджується, що він з 04 листопада 2016 року перебуває на військовій службі у в/ч НОМЕР_1 (а.с. 77). Проте, зазначеною довідкою не підтверджується те, що ОСОБА_1 було призвано на військову службу по мобілізації, або він брав участь у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях, що відповідно до положень ч. 15 ст. 14 вказаного Закону було підставою для не нарахування військовослужбовцям відсотків за користування кредитними коштами. За встановлених обставин, доводи відповідача, під час апеляційного провадження не знайшли свого підтвердження в якості підстав скасування оскаржуваного судового рішення в частині стягнення відсотків за користування кредитними коштами. Суд першої інстанції правильно встановив фактичні обставини справи, дотримуючись принципу змагальності, на підставі наданих сторонами доказів, та ухвалив рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права, а тому апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а рішення суду без змін. Відповідно до п. 2 ч. 3 ст. 389 ЦПК України судове рішення у даній справі не підлягає касаційному оскарженню. Керуючись ст. ст. 367, 368, 374, 375, 381 - 384, 389 ЦПК України, апеляційний суд У Х В А Л И В : Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення. Рішення Глухівського міськрайонного суду Сумської області від 03 липня 2024 року в оскаржуваній частині залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення і касаційному оскарженню не підлягає. Головуючий - О. І. Собина Судді: В. І. Криворотенко Ю. О. Філонова