Постанова 4855 № 620/1579/25
від 18.06.2025 ·ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 620/1579/25 Суддя (судді) першої інстанції: Сергій КЛОПОТ ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 18 червня 2025 року м. Київ Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Карпушової О.В., суддів: Епель О.В., Кузьмишиної О.М., секретар судового засідання Євгейчук Ю.О., за участі представника позивача Чередниченка І.С., розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Міністерства освіти і науки України на рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 11 квітня 2025 р. у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Міністерства освіти і науки України про визнання протиправним рішення та зобов`язання вчинити певні дії, В С Т А Н О В И В : Історія справи. 07.02.2025 ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом до Міністерства освіти та науки України, в якому просить: - визнати протиправним рішення Міністерства освіти і науки України, оформленого у формі довідки про здобувача освіти за даними Єдиної державної електронної бази з питань освіти від 31.01.2025 № 581139, в частині відображення в Єдиній державній електронній базі з питань освіти інформації про порушення послідовності здобуття освіти, визначеної частиною другою статті 10 Закону України «Про освіту» стосовно позивача; - зобов`язати Міністерство освіти і науки України внести зміни до даних, що містяться в Єдиній державній електронній базі з питань освіти, в частині, що стосується інформації про порушення послідовності здобуття освіти, визначеної частиною другою статті 10 Закону України «Про освіту» стосовно позивача, а саме: внести інформацію про відсутність порушення послідовності здобуття освіти, визначеної частиною другою статті 10 Закону України «Про освіту» стосовно позивача. Позовні вимоги обґрунтовано тим, що довідка про здобувача освіти за даними Єдиної державної електронної бази з питань освіти складена з порушенням, є невідповідності, що порушує його права. Рішенням Чернігівського окружного адміністративного суду від 11.04.2025 позовні вимоги задоволено у повному обсязі. Судом першої інстанції, приймаючи таке рішення, зроблено висновок, що відповідачем не доведено правомірність спірного рішення. Відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду, як таке, що прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права, та прийняти нове рішення, яким у задоволені позовних вимог відмовити у повному обсязі. Апеляційну скаргу обґрунтовано тим, що згідно з частиною 1 статті 5 Закон України «Про вищу освіту» підготовка фахівців з вищої освіти здійснюється за відповідними освітніми програмами на рівнях вищої освіти: початковий рівень (короткий цикл) вищої освіти; перший (бакалаврський) рівень; другий (магістерський) рівень; третій (освітньо-науковий/освітньо-творчий) рівень. Згідно частини 2 цієї статті, після успішного виконання особою освітньої програми особі присуджується відповідну ступень вищої освіти: молодший бакалавр, бакалавр, магістр та доктор філософії/доктор мистецтва. Отже, апелянт наголосив, що присудження певного ступеня вищої освіти завершується здобуттям вищої освіти за цим ступенем. Виходячи із системного тлумачення Закону, факт присудження особі ступеня вищої освіти не в повній мірі відповідає вимогам п.1 ч.3 статті 23 Закону України «Про мобілізацію та мобілізаційну підготовку», якою передбачено хто підлягає призову на військову службу, в якій законодавець визначив здобуття освіти на рівні, що є вищим ніж раніше здобутий рівень (не ступень, а рівень) освіти. Таким чином, апелянт вважає, що довідка №581139, в резолютивній частині щодо питання відповідності поточного здобуття освіти позивачем послідовності, визначеної статтею 10 Закону України «Про освіту», є такою, що відповідає фактичним обставинам справи, отже у задоволені позовних вимог слід відмовити. Крім того, апелянт зазначив, що зобов`язання відповідача вчинити дії щодо внесення змін до Єдиної державної електронної бази з питань освіти, є недопустимим з огляду на те, що відповідач не є держателем вказаної електронної бази. Ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 30.05.2025 відкрито апеляційне провадження та витребувано справу зі суду першої інстанції, та після надходження справи, було призначено до слухання у відкрите судове засідання. Представник позивача заперечував проти задоволення апеляційної скарги на рішення суду. Представник апелянта у судове засідання не з`явився, про час, дату та місце розгляду справи повідомлявся належним чином, причини неявки не повідомив. Відповідно до ч.2 ст.313 КАС України неяка учасника справи не перешкоджає розгляду справ. Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представник позивача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на таке. Обставини справи. Судом першої та апеляційної інстанцій встановлено, що позивач отримав атестат про здобуття повної загальної середньої освіти серії ЕН № 37944016, дата видачі 29.05.2010, що підтверджується Довідкою про здобування освіти за даними Єдиної державної електронної бази з питань освіти від 31.01.2025 № 581139. Після здобуття повної загальної середньої освіти позивач був зарахований на навчання до Національного авіаційного університету для здобуття першого (бакалаврського) рівня вищої освіти. Проте, перший (бакалаврський) рівень вищої освіти позивач не здобув, оскільки був відрахований з Національного авіаційного університету. Згідно архівної довідки ректора Національного університету «Чернігівська політехніка» від 05.02.2025 № 504/08-44 позивач навчався в Чернігівському національному технологічному університеті за спеціальністю «Правознавство», заочна форма навчання з 01.09.2012 року (наказ № 330-с від 28.08.2012) до 30.06.2015 року (наказ № 569-с від 30.06.2015). Наказом № 569-с від 30.06.2015 року був відрахований за невиконання умов угоди про надання освітніх послуг та невиконання навчального плану. У подальшому, згідно наказу ректора Національного університету «Чернігівський колегіум» імені Т.Г. Шевченка № 227-ст від 16.08.2023, позивач був зарахований з 01 вересня 2023 року студентом 1 курсу денної форми навчання (на базі повної загальної середньої освіти) за кошти фізичних та/або юридичних осіб, за освітньою програмою «Професійна освіта (Цифрові технології)», для здобуття ступеня вищої освіти бакалавр, що підтверджується як наказом № 227-ст від 16.08.2023 так і Довідкою про здобування освіти за даними Єдиної державної електронної бази з питань освіти від 31.01.2025 № 581139. З метою оформлення відстрочки від мобілізації відповідно до пункту 1 частини 3 статті 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», позивач звернувся до Національного університету «Чернігівський колегіум» імені Т.Г. Шевченка за довідкою про здобування освіти за даними Єдиної державної електронної бази з питань освіти. Національний університет «Чернігівський колегіум» імені Т.Г. Шевченка 31.01.2025 сформував довідку № 581139 про здобування освіти за даними Єдиної державної електронної бази з питань освіти щодо позивача, в якій зазначено, що поточне здобуття освіти порушує послідовність, визначену частиною другою статті 10 Закону України «Про освіту». Вказані обставини підтверджені певними доказами. Нормативно-правове обгрунтування. Стаття 19 Конституції України передбачає, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Відповідно до частини першої статті 53 Конституції України кожен має право на освіту. Згідно з частин першою-третьої статті 3 Закону України Про освіту кожен має право на якісну та доступну освіту. Право на освіту включає право здобувати освіту впродовж усього життя, право на доступність освіти, право на безоплатну освіту у випадках і порядку, визначених Конституцією та законами України. В Україні створюються рівні умови доступу до освіти. Ніхто не може бути обмежений у праві на здобуття освіти. Право на освіту гарантується незалежно від віку, статі, раси, стану здоров`я, інвалідності, громадянства, національності, політичних, релігійних чи інших переконань, кольору шкіри, місця проживання, мови спілкування, походження, соціального і майнового стану, наявності судимості, а також інших обставин та ознак. Право особи на освіту може реалізовуватися шляхом її здобуття на різних рівнях освіти, у різних формах і різних видів, у тому числі шляхом здобуття дошкільної, повної загальної середньої, позашкільної, професійної (професійно-технічної), фахової передвищої, вищої освіти та освіти дорослих. Основні правові, організаційні, фінансові засади функціонування системи вищої освіти, створює умови для посилення співпраці державних органів і бізнесу з закладами вищої освіти на принципах автономії закладів вищої освіти, поєднання освіти з наукою та виробництвом з метою підготовки конкурентоспроможного людського капіталу для високотехнологічного та інноваційного розвитку країни, самореалізації особистості, забезпечення потреб суспільства, ринку праці та держави у кваліфікованих фахівцях регулює Закон України від 05.09.2017 № 2145-VIII Про освіту (далі - Закон № 2145-VIII). Пунктом 23 частини 1 статті 1 Закону № 2145-VIII визначено, що рівень освіти - завершений етап освіти, що характеризується рівнем складності освітньої програми, сукупністю компетентностей, які визначені, як правило, стандартом освіти та відповідають певному рівню Національної рамки кваліфікацій. Частиною другою статті 10 Закону № 2145-VIII передбачено, що рівнями освіти є: дошкільна освіта; початкова освіта; базова середня освіта; профільна середня освіта; перший (початковий) рівень професійної (професійно-технічної) освіти; другий (базовий) рівень професійної (професійно-технічної) освіти; третій (вищий) рівень професійної (професійно-технічної) освіти; фахова передвища освіта; початковий рівень (короткий цикл) вищої освіти; перший (бакалаврський) рівень вищої освіти; другий (магістерський) рівень вищої освіти; третій (освітньо-науковий/освітньо-творчий) рівень вищої освіти. Частиною 2 статті 17 Закону №2145-VIII встановлено, що рівні, ступені вищої освіти, порядок, умови, форми та особливості її здобуття визначаються спеціальним законом. Згідно частин 1-3 статті 40 Закону №2145-VIII після успішного завершення навчання за освітньою програмою здобувачі освіти (крім вихованців дошкільних закладів освіти) отримують відповідний документ про освіту. Документи про освіту видаються закладами освіти та іншими суб`єктами освітньої діяльності. Інформація про видані документи про середню, професійну (професійно-технічну), фахову передвищу та вищу освіту вноситься до Єдиного державного реєстру документів про освіту в порядку, визначеному центральним органом виконавчої влади у сфері освіти і науки. Основні правові, організаційні, фінансові засади функціонування системи вищої освіти, створює умови для посилення співпраці державних органів і бізнесу з закладами вищої освіти на принципах автономії закладів вищої освіти, поєднання освіти з наукою та виробництвом з метою підготовки конкурентоспроможного людського капіталу для високотехнологічного та інноваційного розвитку країни, самореалізації особистості, забезпечення потреб суспільства, ринку праці та держави у кваліфікованих фахівцях встановлює Закон України від 01.07.2014 №1556-VII Про вищу освіту (далі Закон №1556-VII). Згідно частин 1, 2, 4 та 5 статті 5 Закону №1556-VII підготовка фахівців з вищою освітою здійснюється за відповідними освітніми програмами на таких рівнях вищої освіти: початковий рівень (короткий цикл) вищої освіти; перший (бакалаврський) рівень; другий (магістерський) рівень; третій (освітньо-науковий/освітньо-творчий) рівень. Початковий рівень (короткий цикл) вищої освіти передбачає набуття здобувачами вищої освіти здатності до розв`язування типових спеціалізованих задач у певній галузі професійної діяльності. Перший (бакалаврський) рівень вищої освіти передбачає набуття здобувачами вищої освіти здатності до розв`язування складних спеціалізованих задач у певній галузі професійної діяльності. Другий (магістерський) рівень вищої освіти передбачає набуття здобувачами вищої освіти здатності до розв`язування задач дослідницького та/або інноваційного характеру у певній галузі професійної діяльності. Третій (освітньо-науковий/освітньо-творчий) рівень передбачає набуття здобувачами вищої освіти здатності розв`язувати комплексні проблеми в галузі професійної та/або дослідницько-інноваційної діяльності. Здобуття вищої освіти на кожному рівні вищої освіти передбачає успішне виконання особою освітньої програми, що є підставою для присудження відповідного ступеня вищої освіти: 1) молодший бакалавр; 2) бакалавр; 3) магістр; 4) доктор філософії/доктор мистецтва. Молодший бакалавр - це освітній або освітньо-професійний ступінь, що здобувається на початковому рівні (короткому циклі) вищої освіти і присуджується закладом вищої освіти у результаті успішного виконання здобувачем вищої освіти освітньої програми, обсяг якої становить 120 кредитів ЄКТС. Для здобуття освітнього ступеня молодшого бакалавра на основі фахової передвищої освіти заклад вищої освіти має право визнати та перезарахувати кредити ЄКТС, максимальний обсяг яких визначається стандартом вищої освіти. Особа має право здобувати ступінь молодшого бакалавра за умови наявності в неї повної загальної середньої освіти. Бакалавр - це освітній ступінь, що здобувається на першому рівні вищої освіти та присуджується закладом вищої освіти у результаті успішного виконання здобувачем вищої освіти освітньо-професійної програми, обсяг якої становить 180-240 кредитів ЄКТС. Для здобуття освітнього ступеня бакалавра на основі освітнього ступеня молодшого бакалавра або на основі фахової передвищої освіти заклад вищої освіти має право визнати та перезарахувати кредити ЄКТС, максимальний обсяг яких визначається стандартом вищої освіти. Особа має право здобувати ступінь бакалавра за умови наявності в неї повної загальної середньої освіти. Відповідно до частини 2 статті 6 Закону №1556-VII атестація осіб, які здобувають ступінь молодшого бакалавра, бакалавра чи магістра, здійснюється екзаменаційною комісією, до складу якої можуть включатися представники роботодавців та їх об`єднань, відповідно до положення про екзаменаційну комісію, затвердженого вченою радою закладу вищої освіти (наукової установи). Заклад вищої освіти на підставі рішення екзаменаційної комісії присуджує особі, яка успішно виконала освітню програму на певному рівні вищої освіти, відповідний ступінь вищої освіти та присвоює відповідну кваліфікацію. Статтею 7 Закону №1556-VII встановлено, що документ про вищу освіту видається особі, яка успішно виконала відповідну освітню програму та пройшла атестацію. Встановлюються такі види документів про вищу освіту за відповідними ступенями: диплом молодшого бакалавра; диплом бакалавра; диплом магістра; диплом доктора філософії/доктора мистецтва. Невід`ємною частиною диплома молодшого бакалавра, бакалавра, магістра, доктора філософії/доктора мистецтва є додаток до диплома європейського зразка, що містить структуровану інформацію про завершене навчання. У додатку до диплома наводиться інформація про результати навчання особи, освітні компоненти, отримані оцінки і здобуту кількість кредитів ЄКТС, а також відомості про національну систему вищої освіти України. Інформація про видані дипломи вноситься закладами вищої освіти, крім вищих військових навчальних закладів, до Єдиної державної електронної бази з питань освіти. Згідно статті 8 Закону №1556-VII засади функціонування Єдиної державної електронної бази з питань освіти визначаються законодавством. Інформація про здобувачів освіти та працівників закладів вищої освіти, що міститься у Єдиній державній електронній базі з питань освіти, надається безоплатно центральному органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері статистики, для використання у статистичних цілях. Висновки. Системний аналіз викладених вище правових норм дає можливість зробити наступний висновок, що як визначено статтею 5 Закону №1556-VII молодший бакалавр - це освітній або освітньо-професійний ступінь, що здобувається на початковому рівні (короткому циклі) вищої освіти і присуджується закладом вищої освіти у результаті успішного виконання здобувачем вищої освіти освітньої програми, обсяг якої становить 120 кредитів ЄКТС. Для здобуття освітнього ступеня молодшого бакалавра на основі фахової передвищої освіти заклад вищої освіти має право визнати та перезарахувати кредити ЄКТС, максимальний обсяг яких визначається стандартом вищої освіти. Бакалавр - це освітній ступінь, що здобувається на першому рівні вищої освіти та присуджується закладом вищої освіти у результаті успішного виконання здобувачем вищої освіти освітньо-професійної програми, обсяг якої становить 180-240 кредитів ЄКТС. Для здобуття освітнього ступеня бакалавра на основі освітнього ступеня молодшого бакалавра або на основі фахової передвищої освіти заклад вищої освіти має право визнати та перезарахувати кредити ЄКТС, максимальний обсяг яких визначається стандартом вищої освіти. Матеріалами справи підтверджено, що позивач не зміг здобути обсяг освітньо-професійної програми підготовки бакалавра, що становить 180-240 кредитів ЄКТС, що підтверджується, зокрема і довідкою від 31.01.2025 № 581139 про здобування освіти за даними Єдиної державної електронної бази з питань освіти, в якій відсутня інформація про наявність у позивача диплому «бакалавра» або іншого документу, який підтверджує здобуття позивачем рівня освіти «бакалавр». Судом першої інстанції встановлено, що позивач не проходив атестацію на здобуття освітнього ступеня бакалавра екзаменаційною комісією навчального закладу, а також не отримував диплома бакалавра, як особа, яка успішно виконала відповідну освітню програму та пройшла атестацію, та додатку до диплома, в якому наводиться інформація про результати навчання особи, освітні компоненти, отримані оцінки і здобуту кількість кредитів ЄКТС, а також відомості про національну систему вищої освіти України, що означає, що перший (бакалаврський) рівень вищої освіти у позивача є не завершений. Отже, згідно з пунктом 23 частини 1 статті 1 Закону № 2145-VIII рівень освіти - завершений етап освіти, що характеризується рівнем складності освітньої програми, сукупністю компетентностей, які визначені, як правило, стандартом освіти та відповідають певному рівню Національної рамки кваліфікацій. Таким чином, враховуючи встановлені обставини та вищенаведені норми закону, позивач, маючи повну загальну середню освіту, почав здобувати перший (бакалаврський) рівень вищої освіти з 01.09.2023, дата завершення здобуття освіти 30.06.2027, згідно наказу від 16.08.2023 № 227-ст, виданого Національним університетом «Чернігівський колегіум» імені Т.Г. Шевченко. За таких обставин, позивач здобуває рівень освіти, що є вищим за раніше здобутий рівень освіти у послідовності, визначеній частиною другою статті 10 Закону України «Про освіту», інформація в довідці про здобування освіти за даними Єдиної державної електронної бази з питань освіти від 31.01.2025 № 581139 про поточне здобуття позивачем освіти у Національному університеті «Чернігівський колегіум» ім. Т.Г. Шевченка (рівень освіти бакалавр, форма здобуття освіти денна) про порушення послідовності, визначеної частиною другою статті 10 Закону України «Про освіту» є такою, що не відповідає дійсності, а тому є протиправною. Колегія суддів з таким висновком суду першої інстанції погоджується, оскільки апелянт протилежне не довів. Згідно ч.1 статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. Крім того, слід наголосити, що правильним є висновок суду першої інстанції про зобов`язання відповідача вчинити певні дії, а саме внести зміни до даних, що містяться в Єдиній державній електронній базі з питань освіти, в частині, що стосується інформації про порушення послідовності здобуття освіти, визначеної частиною другою статті 10 Закону України «Про освіту» стосовно позивача, а саме: внести інформацію про відсутність порушення послідовності здобуття освіти, визначеної частиною другою статті 10 Закону України «Про освіту» стосовно позивача. Такий спосіб захисту порушеного права позивача є ефективним. Так, Європейський суд з прав людини у рішенні від 10 квітня 2008 року в справі «Вассерман проти Росії» вказав, що засіб юридичного захисту, якого вимагає стаття 13, має бути «ефективним» як з практичної, так і з правової точки зору, тобто таким, що або запобігає стверджуваному порушенню чи його повторенню в подальшому, або забезпечує адекватне відшкодування за те чи інше порушення, яке вже відбулося. Навіть якщо якийсь окремий засіб юридичного захисту сам по собі не задовольняє вимоги статті 13, задоволення її вимог може забезпечуватися за допомогою сукупності засобів юридичного захисту, передбачених національним законодавством. Також Конституційний Суд України у Рішенні від 30 січня 2003 року № 3-рп/2003 зазначив, що правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах. Відповідно до частини першої статті 2 КАС завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень. Таким чином, судове рішення не підлягає скасуванню і в частині зобов`язання відповідача внести зміни до Єдиної державної електронної бази з питань освіти інформації про відсутність порушення послідовності здобуття освіти, визначеної частиною другою статті 10 Закону України "Про освіту" щодо ОСОБА_1 . Надаючи оцінку всім іншим доводам апелянта, судова колегія також приймає до уваги рішення ЄСПЛ по справі «Ґарсія Руіз проти Іспанії» (Garcia Ruiz v. Spain), заява № 30544/96, п. 26, ECHR 1999-1, в якому Суд зазначив, що «…хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожний довід…». Отже, судом першої інстанції повно та правильно встановлено обставини справи і ухвалено судове рішення з дотриманням норм матеріального та процесуального права, відповідно до вимог ст. 242 КАС України, і колегія суддів погоджується з усіма висновками суду першої інстанції у цій справі. Згідно зі ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Таким чином, оскільки судом апеляційної інстанції не здійснено зміни або скасування рішення суду, то відповідно до ст. 139 КАС України, понесені відповідачем та апелянтом у цій справі судові витрати перерозподілу не підлягають. Повний текст виготовлено 23.06.2025. Керуючись ст.ст. 139, 242-244, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, суд П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу Міністерства освіти і науки України на рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 11 квітня 2025 - залишити без задоволення. Рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 11 квітня 2025 р. у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Міністерства освіти і науки України про визнання протиправним рішення та зобов`язання вчинити певні дії - залишити без змін. Постанова суду апеляційної інстанції за наслідками перегляду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Колегія суддів: О.В. Карпушова О.В. Епель О.М. Кузьмишина