Постанова Другий апеляційний адміністративний суд № 520/34010/24

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 23 червня 2025 р. Справа № 520/34010/24 Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії: Головуючого судді: Перцової Т.С., Суддів: Макаренко Я.М. , Спаскіна О.А. , розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 11.03.2025, головуючий суддя І інстанції: Лук`яненко М.О., м. Харків, повний текст складено 11.03.25 по справі № 520/34010/24 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області про визнання дій (бездіяльності) протиправними та зобов`язання вчинити певні дії, ВСТАНОВИВ ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 , позивач) звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області (далі по тексту - ГУ ПФУ в Харківській області, відповідач, пенсійний орган), у якому просив суд: - визнати протиправними дії та бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області щодо обмеження розміру пенсії ОСОБА_1 за весь період, починаючи з 01.06.2019 р. максимальним розміром у розмірі десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність та невиплати йому пенсії за весь період, починаючи з 01.06.2019 р. у фактично нарахованому розмірі без обмеження максимальним розміром у розмірі десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність; - зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області в порядку, межах, спосіб та строки, визначені законодавством, виплатити ОСОБА_1 різницю між нарахованою сумою пенсії в розмірі без обмеження її максимального розміру десятьма прожитковими мінімумами, установленими для осіб, які втратили працездатність, та пенсією, фактично виплаченою ОСОБА_1 , за весь період, починаючи з 01.06.2019 р.; - зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області в порядку, межах, спосіб та строки, визначені законодавством, проводити виплату пенсії ОСОБА_1 відповідно до її нарахованого розміру, без обмеження її максимальним розміром пенсії у розмірі десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність. В обґрунтування позову зазначено про протиправність дій відповідача, які полягають в обмеженні максимальним розміром пенсії позивача після проведеного перерахунку на виконання рішення суду по справі № 520/2069/2020, як таких, що не ґрунтуються на вимогах чинного законодавства та порушують його право на отримання пенсії у належному розмірі, оскільки приписи статті 2 Закону України «Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи» від 08.07.2011 № 3668-VI (далі Закон № 3668-VI) в частині поширення дії на Закон України Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи від 28.02.1991 № 796-ХІІ (далі Закон № 796-ХІІ), а також положення частини 3 статті 67 Закону № 796-ХІІ, якими розмір пенсії осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи обмежувався десятьма прожитковими мінімумами, встановленими для осіб, які втратили працездатність, рішенням Конституційного Суду від 20.03.2024 визнано неконституційними, а тому такі не підлягають застосуванню до спірних правовідносин. Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 11.03.2025 по справі № 520/34010/24 адміністративний позов - задоволено частково. Визнано протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області щодо обмеження розміру пенсії ОСОБА_1 з 20 березня 2024 року максимальним розміром десятьма прожитковими мінімумами, установленими для осіб, які втратили працездатність. Зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області виплатити ОСОБА_1 пенсію відповідно до Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" без обмеження її максимальним розміром десятьма прожитковими мінімумами, установленими для осіб, які втратили працездатність, виплативши різницю між нарахованою сумою пенсії та фактично виплаченою пенсією, починаючи з 20 березня 2024 року. У задоволенні іншої частини позовних вимог - відмовлено. Відповідач, не погодившись із рішенням суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального права, просив суд апеляційної інстанції скасувати рішення Харківського окружного адміністративного суду від 11.03.2025 по справі № 520/34010/24 в частині задоволених позовних вимог та прийняти нове рішення суду, яким в задоволені позовних вимог ОСОБА_1 відмовити у повному обсязі. В обґрунтування вимог апеляційної скарги зазначив, що рішення Конституційного Суду України від 20.03.2024 № 2-р(ІІ)/2024 не містить положень щодо порядку його виконання, а враховуючи те, що на даний час не було прийнято відповідного нормативно-правового акта, який би регулював порядок здійснення перерахунку пенсії після визнання неконституційними приписів статті 2 Закону № 3668-VI в частині поширення дії на Закон № 796-ХІІ, а також положень частини 3 статті 67 Закону № 796-ХІІ, дії відповідача обмеження розміру пенсії ОСОБА_1 за весь період, починаючи з 01.06.2019 р. максимальним розміром у розмірі десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність є правомірними. З посиланням на правові позиції, викладені Конституційним Судом України у Рішеннях від 02 березня 1999 року № 2-рп/99, від 17 березня 2005 року № 1-рп/2005, від 19 червня 2001 року № 9-рп/2001, від 26 грудня 2011 року № 20-рп/2011, від 22 травня 2018 року № 5-р/2018 наполягав, що до визначення порядку і асигнувань для виконання рішення і висновків Конституційного Суду України від 20.03.2024 № 2-р(ІІ)/2024 виплата раніше призначених (перерахованих) пенсій по інвалідності та у зв`язку з втратою годувальника, обчислених у розмірі відшкодування фактичних збитків, продовжується у визначених до виплати розмірах. Водночас, положення, які не відповідають Конституції України (є неконституційними), не застосовуються при призначенні пенсії за нормами Закону № 796-XII вперше, переведенні на пенсію за нормами Закону № 796-XII (у тому числі поновлення раніше призначеної пенсії) та при перерахунках (автоматичних відповідно до чинних нормативно-правових актів (індексації пенсії, зміни розмірів соціальних нормативів, набуття права на вікову надбавку) та індивідуальних) після 20.03.2024. У поданому до суду апеляційної інстанції відзиві на апеляційну скаргу позивач просив апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 11.03.2025 по справі № 520/34010/24 залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін. В обґрунтування відзиву наполягав, що обмеження розміру пенсії позивача десятьма прожитковими мінімумами, установленими для осіб, які втратили працездатність є неправомірним, оскільки норми законодавства, якими встановлювались такі обмеження, визнано неконституційними Рішенням Конституційного Суду України № 2-р(ІІ)/2024 від 20.03.2024. В іншій частині зміст відзиву на апеляційну скаргу є аналогічним змісту позовної заяви. Відповідно до пункту 3 частини першої статті 311 Кодексу адміністративного судочинства України (далі за текстом КАС України) суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження). Згідно з частиною четвертою статті 229 КАС України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється. Колегія суддів, вислухавши суддю доповідача, перевіривши рішення суду першої інстанції, доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на таке. Судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_1 , має статус учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, який постраждав внаслідок Чорнобильської катастрофи І категорії, є інвалідом ІІ групи і має право на пільги встановлені законодавством України для ветеранів війни інвалідів війни, про що свідчать посвідчення серії НОМЕР_1 та серії НОМЕР_2 . Позивач перебуває на обліку в ГУ ПФУ в Харківській області та отримує пенсію по інвалідності, що призначена в порядку та на умовах Закону № 796-XII. Розмір пенсії обчислений пенсійним органом на підставі частини 3 статті 59 Закону № 796-XII та пункту 9-1 «Порядку обчислення пенсій особам, що постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23.11.2011 року № 1210 «Про підвищення рівня соціального захисту громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» (далі - Порядок № 1210). Позивач, вважаючи, що відповідно до рішення Конституційного Суду України від 25.04.2019 № 1-р(П)/2019 у справі № 3-14/2019 (402/19, 1737/19) має право на перерахунок та обчислення державної (основної) пенсії з п`ятикратного розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня відповідного року, у відповідності до положень частини 3 статті 59 Закону № 796-ХІІ, звернувся до суду з відповідним позовом, який розглянуто в межах адміністративної справи № 520/2069/2020. Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 20.07.2021 по справі №520/2069/2020 у задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 відмовлено. Постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 09.08.2022 по справі №520/2069/2020 рішення Харківського окружного адміністративного суду від 20.07.2021 скасовано в частині відмови у задоволені вимоги адміністративного позову ОСОБА_1 про визнання протиправною бездіяльності Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області щодо не проведення ОСОБА_1 перерахунку основної пенсії відповідно до ч. 3 ст. 59 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» за заявою від 20 травня 2019 року та про зобов`язання Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області перерахувати та виплатити з урахуванням раніше виплачених сум ОСОБА_1 пенсію відповідно до ч. 3 ст. 59 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», обчисленої з п`ятикратного розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня відповідного року, з 01 червня 2019 року по 01 липня 2019 року, з прийняттям нового судового рішення про задоволення таких вимог ОСОБА_1 . Визнано протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області щодо не проведення ОСОБА_1 перерахунку основної пенсії відповідно до ч. 3 ст. 59 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» за заявою від 20 травня 2019 року. Зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області перерахувати та виплатити з урахуванням раніше виплачених сум ОСОБА_1 пенсію відповідно до ч. 3 ст. 59 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», обчисленої з п`ятикратного розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня відповідного року, з 01 червня 2019 року по 01 липня 2019 року. В іншій частині, а саме, - в частині, якою відмовлено у задоволені адміністративного позову ОСОБА_1 , рішення Харківського окружного адміністративного суду від 20 липня 2021 залишено без змін. На виконання вказаного рішення суду пенсійним органом проведено перерахунок пенсії позивача відповідно до частини 3 статті 59 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», обчисленої з п`ятикратного розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня відповідного року, з 01 червня 2019 року по 01 липня 2019 року. За твердженням позивача з дати перерахунку пенсії з 01.06.2019 нарахований розмір пенсії позивача став перевищувати десять мінімальних прожиткових мінімумів для осіб, які втратили працездатність. Відповідно до скріншоту протоколу/розпорядження щодо призначення/перерахунку пенсії станом на 01.12.2024 пенсія позивача складається з наступних складових: основний розмір пенсії - 47341,53 грн; додаткова пенсія інвалідам 2 групи з числа ліквідаторів ЧАЕС - 379,60 грн; підвищення інвалідам армії, прирівняних до інвалідів війни 2 групи (40%) - 944,40 грн; цільова допомога інвалідам війни 2 групи - 50,00 грн. Проте, до виплати пенсія позивача обмежена максимальним розміром та виплачується у розмірі 23610,00 грн. На заяву від 28.06.2024 вих.№ 28/2 Головним управлінням Пенсійного фонду України в Харківській області надано відповідь від 04.07.2024 №2000-0202-8/122428, в якій, зокрема, зазначено, що позивачу пенсія виплачується з урахуванням норм статті 67 Закону № 796-XII та не перевищує десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність. Позивач вважаючи такі дії (бездіяльність) відповідача протиправними, звернувся за захистом своїх прав, свобод та інтересів до суду з цим позовом. Задовольняючи позовні вимоги в частині визнання протиправними дій Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області щодо обмеження розміру пенсії ОСОБА_1 з 20 березня 2024 року максимальним розміром десятьма прожитковими мінімумами, установленими для осіб, які втратили працездатність, суд першої інстанції виходив з їх обґрунтованості, оскільки з 20.03.2024 - дня ухвалення Конституційним Судом України рішення від 20.03.2024 № 2-р(II)/2024, стаття 67 Закону № 796-XII не містить норм, які б обмежували пенсії десятьма прожитковими мінімумами, установленими для осіб, які втратили працездатність, так як припис статті 2 Закону № 3668-VI зі змінами, які поширювали свою дію на Закон № 796-XII, зі змінами, визнано неконституційними, а відтак обмеження максимальним розміром десятьма прожитковими мінімумами пенсії позивача з вказаної дати є неправомірним. Обираючи належний спосіб захисту порушеного права позивача, суд вважав за необхідне зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області виплатити ОСОБА_1 пенсію відповідно до Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" без обмеження її максимальним розміром десятьма прожитковими мінімумами, установленими для осіб, які втратили працездатність, виплативши різницю між нарахованою сумою пенсії та фактично виплаченою пенсією, починаючи з 20 березня 2024 року. Відмовляючи у задоволенні позовних вимог за період з 01.06.2019 по 19.03.2024, суд першої інстанції зазначив, що з 20.03.2024 - дня ухвалення Конституційним Судом України рішення № 2-р(II)/2024, стаття 67 Закону № 796-ХІІ не містить норм про обмеження пенсії десятьма прожитковими мінімумами, установленими для осіб, які втратили працездатність, а відтак, дії Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області щодо обмеження розміру пенсії ОСОБА_1 до вказаної дати не можна визнати протиправними. Відмовляючи у задоволенні позовних вимог в частині зобов`язання відповідача проводити виплату пенсії ОСОБА_1 в порядку, межах, спосіб та строки, визначені законодавством, відповідно до її нарахованого розміру, без обмеження максимальним розміром (десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність), суд виходив з їх передчасності, оскільки у вказаній частині права позивача не є порушеними. Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та доводам апеляційної скарги, а також виходячи з меж апеляційного перегляду справи, визначених статтею 308 КАС України (рішення суду першої інстанції підлягає перегляду в частині задоволення позову), колегія суддів зазначає наступне. Частиною другою статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Статтею 46 Конституції України визначено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Це право гарантується загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення. З огляду на положення статті 1 Закону № 796-XII, останній спрямований на захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, та розв`язання пов`язаних з нею проблем медичного і соціального характеру, що виникли внаслідок радіоактивного забруднення території; громадян, які постраждали внаслідок інших ядерних аварій та випробувань, військових навчань із застосуванням ядерної зброї, та розв`язання пов`язаних з цим проблем медичного і соціального характеру. Відповідно до статті 49 Закону № 796-XII пенсії особам, віднесеним до категорій 1, 2, 3, 4 встановлюються у вигляді: а) державної пенсії; б) додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров`ю, яка призначається після виникнення права на державну пенсію. Частиною першою статті 54 Закону № 796-XII встановлено, що пенсії по інвалідності, що настала внаслідок каліцтва чи захворювання, і пенсії у зв`язку з втратою годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи можуть призначатися за бажанням громадянина із заробітку, одержаного за роботу в зоні відчуження в 1986-1990 роках, у розмірі відшкодування фактичних збитків, який визначається згідно із законодавством. Згідно з частиною третьою статті 67 Закону № 796-XII максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність. Тимчасово, по 31 грудня 2017 року, максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати 10740 гривень. Так само, у силу частини першої статті 2 Закону № 3668-VI максимальний розмір пенсії (крім пенсійних виплат, що здійснюються з Накопичувального пенсійного фонду) або щомісячного довічного грошового утримання (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною), призначених (перерахованих) відповідно до (...) законів України (...) "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" (...), не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність. Предметом даного спору є протиправність дій пенсійного органу щодо обмеження пенсійної виплати позивача, який отримує пенсію на умовах Закону № 796-ХІІ, максимальним розміром. Так, обмеження максимального розміру пенсії вперше введені в дію Законом № 3668-VІ, який набрав чинності з 01.10.2011. За змістом положень статті 2 Закону № 3668-VІ максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною), призначених (перерахованих) відповідно до Закону №796-XII, не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність. Аналогічне положення з 01.10.2011 передбачено у частині третій статті 67 Закону №796-XII. Відповідно до висновків Верховного Суду, викладених у постановах від 25.01.2023 у справі № 380/12268/20 та 05.09.2023 у справі № 120/1602/23, норми пункту 2 "Прикінцевих та перехідних положень" Закону № 3668-VІ є лише частиною вказаного нормативно-правового акта, не дублюються іншими актами, встановлюють межі застосування норм інституту "обмеження максимального розміру пенсії" за колом осіб в момент набуття чинності названого Закону та спрямовані на збереження соціальних прав і інтересів в сфері пенсійних відносин, реалізація яких мала місце до набуття вступу в силу згаданого Закону. З часу набрання чинності вказаним Законом він поширює свою дію на всю територію України і розповсюджується на всіх осіб, які отримують пенсії за законодавством України (зокрема, призначені (перераховані) відповідно до нормативно-правових актів, вказаних у статті 2 Закону № 3668-VІ). До того ж, норми статті 2 Закону № 3668-VI кореспондуються з положеннями частини третьої статті 67 Закону № 796-XII. Отже, на осіб, яким пенсія перерахована відповідно до нормативно-правових актів, наведених у статті 2 Закону № 3668-VI, та розмір якої перевищує максимальний розмір, встановлений даним Законом, поширюються приписи законодавства, чинні на час здійснення такого перерахунку. Вказана позиція узгоджується із висновками Верховного Суду, викладеними у постановах від 02.05.2018 у справі №704/87/17, від 03.04.2018 у справі №361/4922/17, від 15.05.2019 у справі №554/4191/17, від 21.11.2019 у справі №161/14321/16-а, від 10.12.2020 у справі №580/492/19, які враховані судом на підставі частини п`ятої статті 242 КАС України. Наявним у матеріалах справи протоколом перерахунку пенсії (версія: 1.6.78.1 від 19.09.2024) (а.с. 9) підтверджено, що внаслідок перерахунку пенсії позивача її розмір з 01.03.2024 склав 41008,05 грн, отже, перевищив максимальний, а тому позивачу до виплати призначена пенсія у розмірі 23610 грн. Колегія суддів зауважує, що таке перевищення стало результатом перерахунку в період дії загальної норми частини першої статті 2 Закону № 3668-VI, яка встановлює обмеження пенсії десятьма прожитковими мінімумами, установленими для осіб, які втратили працездатність. Поряд з цим, колегія суддів враховує, що 20.03.2024 Конституційний Суд України ухвалив Рішення №2-р(II)/2024, яким визнав такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), припис статті 2 Закону України "Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи" від 8 липня 2011 року № 3668-VI зі змінами, що поширює свою дію на Закон України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" від 28 лютого 1991 року № 796-XII зі змінами, припис першого речення частини третьої статті 67 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" від 28 лютого 1991 року № 796-XII зі змінами. Відповідно до частини другої статті 152 Конституції України закони, інші акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність, якщо інше не встановлено самим рішенням, але не раніше дня його ухвалення. У пункті 2 резолютивної частини Рішення Конституційного Суду України від 20.03.2024 №2-р(II)/2024 визначено, що припис статті 2 Закону України "Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи" від 8 липня 2011 року № 3668-VI зі змінами, що поширює свою дію на Закон України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" від 28 лютого 1991 року №796-XII зі змінами, припис першого речення частини третьої статті 67 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" від 28 лютого 1991 року №796-XII зі змінами, визнані неконституційними, утрачають чинність із дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення. Отже з 20.03.2024 - з дня ухвалення Конституційним Судом України Рішення № 2-р(II)/2024 стаття 67 Закону № 796-XII не містить норм, які б обмежували пенсії десятьма прожитковими мінімумами, установленими для осіб, які втратили працездатність; так само, як і припис статті 2 Закону № 3668-VI зі змінами, що поширює свою дію на Закон № 796-XII, зі змінами, оскільки їх визнано неконституційними. З урахуванням наведеного вище, колегія суддів вважає правильним висновок суду першої інстанції, що саме з 20.03.2024 відповідач не мав правових підстав обмежувати пенсію позивача максимальним розміром десятьма прожитковими мінімумами, установленими для осіб, які втратили працездатність, оскільки Рішенням Конституційного Суду України від 20.03.2024 №2-р(II)/2024 визнано неконституційними припис статті 2 Закону №3668-VI зі змінами, що поширює свою дію на Закон № 796-XII, припис першого речення частини третьої статті 67 Закону № 796-XII. Отже, з 20.03.2024 позивач має право на отримання пенсії по інвалідності без обмеження максимальним розміром. Беручи до уваги вищенаведене, посилання апелянта на відсутність іншого порядку виплати, окрім виплати пенсії в максимально можливому розмірі, є такими, що зроблені всупереч висновкам Конституційного Суду України, викладеним у Рішенні від 20.03.2024 №2-р(II)/2024, оскільки застосовані відповідачем норми визнані неконституційними. Перерахунок пенсії позивача здійснено відповідачем 13.09.2024, тобто після набуття чинності Рішенням Конституційного Суду України від 20.03.2024 №2-р(II)/2024, а відтак пенсійний орган повинен був привести розмір пенсії ОСОБА_1 у відповідність до вимог чинного законодавства на дату такого перерахунку, незважаючи на те, що на час попередніх перерахунків ще діяли положення Закону 3668-VI та частини 3 статті 67 Закону № 796-XII у редакції, що встановлювала обмеження десятьма прожитковими мінімумами, установленими для осіб, які втратили працездатність. Відповідно до частин першої та другої статті 6 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини. Згідно з положеннями статті 9 Конституції України та статтями 17, частиною п`ятою статті 19 Закону України від 23.02.2006 3477-IV "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди та органи державної влади повинні дотримуватись положень Європейської конвенції з прав людини та її основоположних свобод 1950 року, застосовувати в своїй діяльності рішення Європейського суду з прав людини з питань застосування окремих положень цієї Конвенції. Відповідно до правової позиції Європейського суду з прав людини у справі "Кечко проти України" (рішення від 08.11.2005) в межах свободи дій держави визначати які надбавки виплачувати своїм робітникам з державного бюджету. Держава може вводити, призупиняти чи закінчити виплату таких надбавок, вносячи відповідні зміни в законодавство. Однак, якщо чинне правове положення передбачає виплату певних надбавок і дотримано всі вимоги, необхідні для цього, органи державної влади не можуть свідомо відмовляти у цих виплатах, доки відповідні положення є чинними. Європейський суд з прав людини підкреслює особливу важливість принципу "належного урядування". Він передбачає, що в разі коли йдеться про питання загального інтересу, державні органи повинні діяти вчасно та в належний і якомога послідовнійший спосіб (див. рішення у справах "Беєлер проти Італії" [ВП] (Beyeler v. Italy [GC]), заява 33202/96, п. 120, ECHR 2000, "Онер`їлдіз проти Туреччини" [ВП] (Oneryэldэz v. Turkey [GC]), заява 48939/99, п. 128, ECHR 2004-XII, "Megadat.com S.r.l. проти Молдови" (Megadat.com S.r.l. v. Moldova), заява 21151/04, п. 72, від 8 квітня 2008 року, і "Москаль проти Польщі" (Moskal v. Poland), заява 10373/05, п. 51, від 15 вересня 2009 року). Також, на державні органи покладено обов`язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій, мінімізують ризик помилок (див., наприклад, рішення у справах "Лелас проти Хорватії" (Lelas v. Croatia), заява 55555/08, п. 74, від 20.05.2010, і "Тошкуце та інші проти Румунії" (Toscuta and Others v. Romania), заява 36900/03, п. 37, від 25.11.2008) і сприятимуть юридичній визначеності у правовідносинах. У рішенні від 31.07.2003 у справі "Дорани проти Ірландії" Європейський суд з прав людини зазначив, що поняття "ефективний засіб" передбачає запобігання порушенню або припиненню порушення, а так само встановлення механізму відновлення, поновлення порушеного права. При обранні способу відновлення порушеного права позивача суд виходить з принципу верховенства права щодо гарантування цього права статтею 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, як складової частини змісту і спрямованості діяльності держави, та виходячи з принципу ефективності такого захисту, що обумовлює безпосереднє поновлення судовим рішенням прав особи, що звернулась за судовим захистом без необхідності додаткових її звернень та виконання будь-яких інших умов для цього. Таким чином, ефективним способом захисту порушеного права позивача є зобов`язання Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області виплатити ОСОБА_1 пенсію відповідно до Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" без обмеження її максимальним розміром десятьма прожитковими мінімумами, установленими для осіб, які втратили працездатність, виплативши різницю між нарахованою сумою пенсії та фактично виплаченою пенсією, починаючи з 20 березня 2024 року. Відповідно до статті 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. На підставі викладеного, колегія суддів, погоджуючись з висновками суду першої інстанції в частині задоволених позовних вимог, вважає, що суд дійшов вичерпних юридичних висновків щодо встановлення фактичних обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин норми матеріального та процесуального права. Згідно з пунктом 1 частини 1 статті 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін. Відповідно до статті 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Доводи апеляційної скарги, з наведених вище підстав, висновків суду не спростовують. Керуючись ч. 4 ст. 229, ч. 4 ст. 241, ст.ст.243, 250, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 326-329 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, - ПОСТАНОВИВ Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області - залишити без задоволення. Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 11.03.2025 по справі № 520/34010/24 в частині задоволення позовних вимог - залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України. Головуючий суддя Т.С. Перцова Судді Я.М. Макаренко О.А. Спаскін