Постанова 4851 № 480/10727/23

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 24 червня 2025 р. Справа № 480/10727/23 Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії: Головуючого судді: Жигилія С.П., Суддів: Перцової Т.С. , Макаренко Я.М. , розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Сумського окружного адміністративного суду від 19.02.2025 (суддя Павлічек В.О.; м. Суми) по справі № 480/10727/23 за позовом ОСОБА_1 до Секретаріату Конституційного Суду України , Конституційного Суду України про визнання бездіяльності протиправною, ВСТАНОВИВ: ОСОБА_1 (надалі також - позивач, ОСОБА_1 ) звернувся до Сумського окружного адміністративного суду з позовом до Секретаріату Конституційного Суду України, в якому просив суд: - визнати противоправною бездіяльність Секретаріату Конституційного Суду України яка (бездіяльність) полягає у не передачі суддям Конституційного Суду України зареєстрованої 20 квітня 2021 року у Конституційному Суді України конституційної скарги ОСОБА_1 щодо відповідності Конституції України (конституційності) положень пункту 5 розділу XIII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про виконавче провадження» яка /конституційна скарга/ надійшла до Суду 20 квітня 2021 року до суддів Конституційного Суду України. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що з листа № 004-015-18/2780 за підписом виконуючого обов`язки керівника Секретаріату Конституційного Суду України Лариси Бірюк, позивач дізнався, що його конституційна скарга щодо відповідності Конституції України (конституційності) положень пункту 5 розділу XIII „Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про виконавче провадження» надійшла до Суду 20 квітня 2021 року та була розподілена судді Суду Касмініну О.В., який входив до складу Третьої колегії Другого сенату Суду. Позивач зазначає, що станом на момент підписання даної позовної заяви на Веб сайті Конституційного Суду України жодного акту ухваленого жодним органом Конституційного Суду України не оприлюднено щодо перевірки Конституційним Судом України на відповідність Конституції України (конституційності) положень пункту 5 розділу XIII „Прикінцеві та перехідні положення» Закону України „Про виконавче провадження» за наслідками розгляду зареєстрованої 20 квітня 2021 року конституційної скарги ОСОБА_1 . Відтак позивач вважає, що суддям Конституційного Суду України не була передана зареєстрована 20 квітня 2021 року конституційна скарга ОСОБА_1 щодо відповідності Конституції України (конституційності) положень пункту 5 розділу XIII „Прикінцеві та перехідні положення Закону України „Про виконавче провадження», а відтак не прийнято жодної Ухвали про відкриття або про відмову у відкритті конституційного провадження щодо відповідності Конституції України (конституційності) положень пункту 5 розділу XIII „Прикінцеві та перехідні положення Закону України „Про виконавче провадження» за наслідками поданої, за твердженням Секретаріату Конституційного Суду України конституційної скарги ОСОБА_1 . Ухвалою від 16 жовтня 2023 року Сумський окружний адміністративний суд залучив до участі у справі № 480/10727/23 Конституційний Суд України в якості співвідповідача. Сумський окружний адміністративний суд рішенням від 19 лютого 2025 року в задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до Секретаріату Конституційного Суду України, Конституційного Суду України про визнання противоправною бездіяльність Секретаріату Конституційного Суду України яка (бездіяльність) полягає у не передачі суддям Конституційного Суду України зареєстрованої 20 квітня 2021 року у Конституційному Суді України конституційної скарги ОСОБА_1 щодо відповідності Конституції України (конституційності) положень пункту 5 розділу XIII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України „Про виконавче провадження» яка /конституційна скарга/ надійшла до Суду 20 квітня 2021 року до суддів Конституційного Суду України відмовив. Позивач не погодився з рішенням суду першої інстанції та подав апеляційну скаргу в якій, посилаючись на неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи, порушення норм матеріального та процесуального права, просить суд апеляційної інстанції: - скасувати рішення Сумського окружного адміністративного суду по справі № 480/10727/23 від 19 лютого 2025 року; - із застосуванням норми частини другої статті 5 Кодексу адміністративного судочинства України з метою допомоги Верховному Суду виконати норму частини першої статті 36 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» , а Конституційному Суду України виконати Ухвалу Великої палати Конституційного Суду України № 491-у/2022 від 06 вересня 2022 року з дотриманням норм статей 55, 56, 59, 60, 89 Закону України «Про Конституційний Суд України та дотримання норм статей 3;8;19, 147; 151-1; 151-2 Конституції України прийняти судове рішення яким: визнати противоправною бездіяльність посадових осіб Конституційного Суду України при передаванні конституційної скарги ОСОБА_1 по справі № 3-65/2021(154/21) під час здійснення посадовими особами (які не є суддями Конституційного Суду України) організаційно-розпорядних (управлінських) функцій за Актом без підписів, без правильної та повної назви конституційної скарги ОСОБА_1 у справі № 3-65/2021(154/21 з одночасним прийняттям Окремої Ухвали Другого апеляційного адміністративного суду по справі № 480/10727/23 і направленням Окремої Ухвали Суду до Великої палати Конституційного Суду України задля реагування на невиконання посадовими особами Конституційного Суду України актів і рішень Конституційного Суду України, норм статей 55, 56, 59, 60, 89 Закону України «Про Конституційний Суд України». 20.03.2025 від позивача до Другого апеляційного адміністративного суду надійшло клопотання з поданням та обґрунтуванням доповнень до апеляційної скарги в межах строку на подання апеляційної скарги на рішення Сумського окружного адміністративного суду (з включеними запереченнями на ухвали суду) по справі № 480/10727/23 від 19 лютого 2025 року. 24.03.2025 від Конституційного Суду України надійшов відзив на апеляційну скаргу позивача в якому він просить відмовити повністю у задоволенні апеляційної скарги ОСОБА_1 у зв`язку із відсутністю порушення прав позивача. 26.03.2025 позивач подав до Другого апеляційного адміністративного суду клопотання, в яких просить суд:

1. Застосувати норми частини шостої статті 44 КАСУ і статтю 249 КАС України в контексті статті 3, 8, 19, 92, 151-2 Конституції України з метою реагування суду на спроби представника відповідача із сумнівною довіреністю вести суд в оману;

2. По справі № 480/10727/23 прийняти Окрему Ухвалу і направити її до Великої палати Конституційного Суду України з метою допомогти Конституційному Суду України реагувати на противоправну бездіяльність і незаконні дії посадовими особами Конституційного Суду України При здійснені управлінських функцій. Враховуючи подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, яке ухвалене в порядку спрощеного позовного провадження, справа розглядається в порядку письмового провадження, відповідно до приписів п. 3 ч. 1 ст. 311 КАС України, за наявними у ній матеріалами. Відповідно до ч. 1 ст. 308 КАС України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши, в межах апеляційної скарги, рішення суду першої інстанції та доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційну скаргу належить задовольнити частково, з таких підстав. Судом першої інстанції встановлено, що за результатами розгляду заяви ОСОБА_1 від 22.06.2023, Секретаріат Конституційного Суду України листом від 07.07.2023 № 004-015-18/2780, зокрема, повідомив заявника, що його конституційна скарга щодо відповідності Конституції України (конституційності) положень пункту 5 розділу XIII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України „Про виконавче провадження» надійшла до Суду 20 квітня 2021 року та була розподілена судді Суду Касмініну О.В., який входив до складу Третьої колегії Другого сенату Суду. Також у вказаному листі зазначено, що відповідно до частини другої статті 20, частин другої, сьомої статті 33 Закону України «Про Конституційний Суд України», трудові відносини із суддею Суду Касмініним О.В. припинено 19 вересня 2022 року у зв`язку із закінченням строку його повноважень на підставі пункту 1 частини першої статті 149-1 Конституції України. Отже, справу за конституційною скаргою ОСОБА_1 20 вересня 2022 року Управління документального забезпечення Секретаріату повторно розподілило судді Суду Лемаку В.В., а Управління забезпечення засідань Суду Секретаріату передало справу до патронатної служби судді Лемака В.В. відповідно до акта від 21 вересня 2022 року. Ухвалою Другого сенату Конституційного Суду від 10.05.2023 № 36-у(ІІ)/2023 було відмовлено у відкритті конституційного провадження за результатами розгляду конституційної скарги ОСОБА_1 (а.с. 9 10, т.1) До листа від 07.07.2023 № 004-015-18/2780 було додано Акт передання оригіналу справи від Управління забезпечення засідань Суду до патронатної служби судді Конституційного суду України Лемака В.В. (а.с. 10 зворотній бік, т.1). Згідно з вказаним актом до патронатної служби судді Конституційного суду України Лемака В.В. було передано справу №3-65/2021 (154/21) за конституційною скаргою ОСОБА_1 щодо відповідності Конституції України (конституційності) положень пункту 5 розділу XIII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України „Про виконавче провадження». Оскільки на момент подання позову у цій справі на Вебсайті Конституційного Суду України не оприлюднено жодного акту ухваленого Конституційним Судом України за наслідками розгляду вказаної у листі від 07.07.2023 № 004-015-18/2780 конституційної скарги ОСОБА_1 , позивач вважає, що суддям Конституційного Суду України не була передана зареєстрована 20 квітня 2021 року конституційна скарга ОСОБА_1 щодо відповідності Конституції України (конституційності) положень пункту 5 розділу XIII „Прикінцеві та перехідні положення Закону України „Про виконавче провадження». Вважаючи, що вказана бездіяльність Секретаріату Конституційного Суду України призвела до порушення його прав та законних інтересів, позивач звернувся до суду з цим позовом. Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що переданий на вирішення суду спір належить розглядати за правилами адміністративного судочинства України та дійшов висновку, що права чи законні інтереси позивача у спірних правовідносинах не були порушені відповідачами. Надаючи правову оцінку обставинам справи та висновкам суду першої інстанції, апеляційний суд зазначає таке. Однією із закріплених у статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) гарантій справедливого судочинства є доступ до суду, що передбачає можливість безперешкодного звернення до суду за захистом своїх прав. Забезпечення вказаного права в національному законодавстві випливає із положень Конституції України, у частині другій статті 55 якої закріплено, що кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб. Реалізація права на суд залежить як від інституційних та організаційних чинників, так і від особливостей здійснення окремих судових процедур. Приписами частини першої статті 5 КАС України визначено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їхній захист, визначеним у цій статті шляхом. Завданням адміністративного судочинства у силу норм частини першої статті 2 КАС України є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень. За визначеннями, наведеними у пунктах 1 та 2 частини першої статті 4 КАС України, адміністративна справа - переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір; публічно-правовий спір - спір, у якому: хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв`язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій; або хоча б одна сторона надає адміністративні послуги на підставі законодавства, яке уповноважує або зобов`язує надавати такі послуги виключно суб`єкта владних повноважень, і спір виник у зв`язку із наданням або ненаданням такою стороною зазначених послуг; або хоча б одна сторона є суб`єктом виборчого процесу або процесу референдуму і спір виник у зв`язку із порушенням її прав у такому процесі з боку суб`єкта владних повноважень або іншої особи. За правилами пункту 1 частини першої статті 19 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема, спорах фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження. Ужитий у цій процесуальній нормі термін «суб`єкт владних повноважень» означає орган державної влади (у тому числі без статусу юридичної особи), орган місцевого самоврядування, їх посадова чи службова особа, інший суб`єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг (пункт 7 частини першої статті 4 КАС України). Отже, до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб`єктів владних повноважень, які породжують, змінюють або припиняють права та обов`язки у сфері публічно-правових відносин, вчинених ними при здійсненні владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, якщо позивач уважає, що цими рішеннями, діями чи бездіяльністю його права чи свободи порушені або порушуються, створено або створюються перешкоди для їхньої реалізації або мають місце інші ущемлення прав чи свобод. Публічно-правовий спір має особливий суб`єктний склад. Участь суб`єкта владних повноважень є обов`язковою ознакою для того, щоб класифікувати спір як публічно-правовий. Проте сама собою участь у спорі суб`єкта владних повноважень не дає підстав ототожнювати спір із публічно-правовим і відносити його до справ адміністративної юрисдикції. Під час визначення предметної юрисдикції справ суди повинні виходити із суті права та/або інтересу, за захистом якого звернулася особа, заявлених вимог, характеру спірних правовідносин, змісту та юридичної природи обставин у справі. Визначальною ознакою справи адміністративної юрисдикції є суть (зміст, характер) спору. Публічно-правовий спір, на який поширюється юрисдикція адміністративних судів, є спором між учасниками публічно-правових відносин і стосується саме цих відносин. Як вже було встановлено, позивач оскаржує бездіяльність Секретаріату Конституційного Суду України яка полягає у не передачі суддям Конституційного Суду України зареєстрованої 20 квітня 2021 року у Конституційному Суді України конституційної скарги ОСОБА_1 щодо відповідності Конституції України (конституційності) положень пункту 5 розділу XIII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України „Про виконавче провадження» яка /конституційна скарга/ надійшла до Суду 20 квітня 2021 року до суддів Конституційного Суду України. За приписами статті 147 Конституції України, Конституційний Суд України вирішує питання про відповідність Конституції України законів України та у передбачених цією Конституцією випадках інших актів, здійснює офіційне тлумачення Конституції України, а також інші повноваження відповідно до цієї Конституції. Діяльність Конституційного Суду України ґрунтується на принципах верховенства права, незалежності, колегіальності, гласності, обґрунтованості та обов`язковості ухвалених ним рішень i висновків. Згідно із статтею 150 Конституції України до повноважень Конституційного Суду України належить: 1) вирішення питань про відповідність Конституції України (конституційність): законів та інших правових актів Верховної Ради України; актів Президента України; актів Кабінету Міністрів України; правових актів Верховної Ради Автономної Республіки Крим; 2) офіційне тлумачення Конституції України 3) здійснення інших повноважень, передбачених Конституцією України. Питання, передбачені пунктами 1, 2 частини першої цієї статті, розглядаються за конституційними поданнями: Президента України; щонайменше сорока п`яти народних депутатів України; Верховного Суду; Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини; Верховної Ради Автономної Республіки Крим. Статтею 1 Закону України "Про Конституційний Суд України" від 13 липня 2017 року № 2136-VIII визначено, що Конституційний Суд України є органом конституційної юрисдикції, який забезпечує верховенство Конституції України, вирішує питання про відповідність Конституції України законів України та у передбачених Конституцією України випадках інших актів, здійснює офіційне тлумачення Конституції України, а також інші повноваження відповідно до Конституції України. Відповідно до статті 3 Закону України "Про Конституційний Суд України" організація, повноваження та порядок діяльності Конституційного Суду України визначаються Конституцією України та цим Законом. Конституційний Суд України приймає акти, що регламентують організацію його внутрішньої роботи у відповідності з цим Законом. Відповідно до ч. 1 ст. 44 Закону України "Про Конституційний Суд України", Секретаріат Суду (далі - Секретаріат) здійснює організаційне, аналітичне, юридичне, інформаційне та матеріально-технічне забезпечення діяльності Суду. Частиною 2 статті 44 Закону України "Про Конституційний Суд України" встановлено, що Секретаріат, зокрема, здійснює реєстрацію та попередню перевірку всіх форм звернень, що надійшли до Суду, готує попередні висновки про наявність підстав для відкриття конституційного провадження у справі або відмови у відкритті конституційного провадження; може брати участь у підготовці проектів нормативних актів, що стосуються питань діяльності Суду; здійснює контроль за своєчасним надходженням документів, матеріалів та іншої інформації у конкретній справі, яку готує до розгляду або розглядає Суд, а також документів, матеріалів та іншої інформації, витребуваних Суддею-доповідачем у справі згідно з цим Законом; виконує інші завдання, передбачені цим Законом та Регламентом. Відповідно до пунктів 6-9 параграфу 39 розділу ІІ Регламенту Конституційного Суду України, затвердженого постановою Конституційного Суду України від 22 лютого 2018 року № 1-пс/2018, звернення до Суду безвідносно до форми невідкладно реєструються Секретаріатом шляхом внесення інформації про них до автоматизованої системи "Документообіг КСУ" із проставленням автоматично сформованого унікального реєстраційного індексу, дати та часу надходження. Інформація про звернення до Суду із зазначенням дати надходження та реєстраційного номера кожного з них розміщується на Веб-сайті. Секретаріат перевіряє конституційні скарги на відповідність за формою вимогам Закону впродовж одного робочого дня з дня їх реєстрації. Конституційне подання, конституційне звернення, а також конституційна скарга у разі її відповідності за формою вимогам Закону після попередньої перевірки, але не пізніше наступного робочого дня з дня реєстрації, передається Судді-доповідачу згідно з розподілом. Отже, оскаржувана позивачем у цій справі бездіяльність Секретаріату Конституційного Суду України, що стосується передачі суддям Конституційного Суду України зареєстрованої 20 квітня 2021 року конституційної скарги ОСОБА_1 є нічим іншим як процесуальною діяльністю суду, пов`язаною з розглядом конституційної скарги позивача, що свідчить про те, що у цьому випадку Секретаріат Конституційного Суду України та Конституційний Суд України, не є суб`єктами владних повноважень у розумінні пункту 7 частини першої статті 4 Кодексу адміністративного судочинства України, адже не здійснюють будь-яких публічно-владних управлінських функцій в розумінні положень КАС України. У Рішенні від 23 травня 2001 року №6-рп/2001 Конституційний Суд України роз`яснив, що порядок здійснення правосуддя регламентується відповідним процесуальним законодавством України. Процесуальні акти і дії суддів, які стосуються вирішення питань підвідомчості судам спорів, порушення і відкриття справ, підготовки їх до розгляду, судового розгляду справ у першій інстанції, в касаційному і наглядовому порядку та прийняття по них судових рішень, належать до сфери правосуддя і можуть бути оскаржені лише в судовому порядку відповідно до процесуального законодавства України. Позасудовий порядок оскарження актів і дій суддів, які стосуються здійснення правосуддя, неможливий. Що ж стосується актів, дій або бездіяльності посадових і службових осіб органів судової влади, що належать до сфери управлінської діяльності, то вони можуть бути оскаржені до суду на загальних підставах. Велика Палата Верховного Суду у постанові від 26 лютого 2020 року справа №280/1334/19 зазначила наступне: «…оскарження дій суддів (судів) щодо розгляду та вирішення справ, а також оскарження судових рішень поза порядком, передбаченим процесуальним законом, не допускається. Суди та судді не можуть бути відповідачами у справах про оскарження їхніх дій чи бездіяльності під час розгляду інших судових справ, а також про оскарження їх рішень, ухвалених за наслідками розгляду цих справ. Усі процесуальні порушення, що їх допустили суди після отримання позовної заяви та визначення складу суду для її розгляду, можуть бути усунуті лише в межах відповідної судової справи, у якій такі порушення були допущені. Оскарження вчинення (невчинення) судом (суддею) у відповідній справі процесуальних дій і ухвалених у ній рішень не може відбуватися шляхом ініціювання нового судового процесу проти суду (судді)». В ухвалі Верховного Суду у складі Касаційного адміністративного суду від 17 серпня 2020 року у справі № 640/10185/20 вказано наступне: «…що відсутність правової регламентації можливості оскаржити рішення, дії та бездіяльність суду, відповідно ухваленого або вчиненого після отримання позовної заяви та визначення складу суду для її розгляду інакше, ніж у порядку апеляційного та касаційного перегляду, а також неможливість притягнення суду (судді) до цивільної відповідальності за вказані рішення, дії чи бездіяльність є легітимними обмеженнями, покликаними забезпечити правову визначеність у правовідносинах учасників справи між собою та з судом, а також загальновизнаними гарантіями суддівської незалежності. Такі обмеження не шкодять суті права на доступ до суду та є пропорційними визначеній меті, оскільки вона досягається гарантуванням у законі порядку оскарження рішень, дій і бездіяльності суду, відповідно ухвалених або вчинених після отримання позовної заяви та визначення складу суду для її розгляду». Таким чином, колегія суддів зазначає, що позовні вимоги стосуються вчинення (невчинення) судом передбачених процесуальним законом дій, у зв`язку з чим, такі дії (бездіяльність) не можуть бути оскаржені поза межами порядку, передбаченого процесуальним законом. Враховуючи вищевказане, колегія суддів доходить висновку, що встановлена правова природа діяльності Конституційного Суду України унеможливлює здійснення судового розгляду спору щодо визнання незаконними та скасування його дій, рішень або бездіяльності, а тому, вказаний позов не може розглядатися в судах. За наведених обставин, колегія суддів зазначає, що вказані позовні вимоги ОСОБА_1 не можуть бути самостійним предметом судового розгляду ні в порядку адміністративного судочинства, ні за правилами будь-якого іншого виду судочинства. Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 315 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати судове рішення повністю або частково і у відповідній частині закрити провадження у справі повністю або частково або залишити позовну заяву без розгляду повністю або частково. Частиною першою статті 319 КАС України визначено, що судове рішення першої інстанції, яким закінчено розгляд справи, підлягає скасуванню повністю або частково в апеляційному порядку і позовна заява залишається без розгляду або провадження у справі закривається у відповідній частині з підстав, встановлених відповідно статтями 238, 240 цього Кодексу. Порушення правил юрисдикції адміністративних судів, встановлених статтею 19, є обов`язковою підставою для скасування рішення із закриттям провадження незалежно від доводів апеляційної скарги. Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 238 КАС України суд закриває провадження у справі, якщо справу не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства. Враховуючи викладене, колегія суддів дійшла висновку, що рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню із закриттям провадження у справі. Щодо клопотань позивача про постановлення судом окремих ухвал, колегія суддів зазначає таке. Стаття 249 КАС України встановлює, що суд, виявивши під час розгляду справи порушення закону, може постановити окрему ухвалу і направити її відповідним суб`єктам владних повноважень для вжиття заходів щодо усунення причин та умов, що сприяли порушенню закону. У разі необхідності суд може постановити окрему ухвалу про наявність підстав для розгляду питання щодо притягнення до відповідальності осіб, рішення, дії чи бездіяльність яких визнаються протиправними. В окремій ухвалі суд має зазначити закон чи інший нормативно-правовий акт (у тому числі його статтю, пункт тощо), вимоги яких порушено, і в чому саме полягає порушення. З метою забезпечення виконання вказівок, що містяться в окремій ухвалі, суд встановлює у ній строк для надання відповіді залежно від змісту вказівок та терміну, необхідного для їх виконання. Окрему ухвалу може бути винесено судом першої інстанції, судами апеляційної чи касаційної інстанцій. Тобто, окрема ухвала є способом реагування суду на випадки виявлення порушення законності та правопорядку, які не можуть бути усунуті ним самостійно при вирішенні адміністративного спору з використанням представлених адміністративним процесуальним законом засобів. Окрема ухвала виноситься судом у зв`язку з виявленням під час судового розгляду справи порушення законності з боку, зокрема, суб`єкта владних повноважень, які не охоплюються предметом спору та не можуть бути усунуті шляхом розв`язання спору по суті. Окрема ухвала суду є процесуальним засобом необхідного належного реагування (судового впливу) на порушення законності, а також на причини та умови, що цьому сприяли, які виявлені ним саме під час судового розгляду. Постановлення такої ухвали є правом, а не обов`язком суду. Враховуючи, що за наслідками розгляду апеляційної скарги позивача колегія суддів дійшла висновку про наявність підстав для закриття провадження у справі, справа по суті позовних вимог ОСОБА_1 судом апеляційної інстанції не розглядалась, відповідно, жодних порушень закону, які б слугували підставою для постановлення окремої ухвали не було встановлено, у зв`язку з чим колегія суддів дійшла висновку, що в задоволенні клопотань позивача належить відмовити. Керуючись ст.ст. 229, 238, 241, 243, 250, 308, 310, 311, 315, 319, 321, 322, 325, 327-329 Кодексу адміністративного судочинства України суд

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити частково. Рішення Сумського окружного адміністративного суду від 19.02.2025 по справі № 480/10727/23 - скасувати. Ухвалити постанову, якою провадження у справі № 480/10727/23 за позовом ОСОБА_1 на рішення Сумського окружного адміністративного суду від 19.02.2025 по справі № 480/10727/23 за позовом ОСОБА_1 до Секретаріату Конституційного Суду України, Конституційного Суду України про визнання бездіяльності протиправною - закрити. Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України. Головуючий суддя (підпис)С.П. Жигилій Судді(підпис) (підпис) Т.С. Перцова Я.М. Макаренко