Постанова 4801 № 144/1800/24

Справа № 144/1800/24 Провадження № 22-ц/801/1111/2025 Категорія: 70 Головуючий у суді 1-ї інстанції Магдяк Н. І. Доповідач:Сало Т. Б. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 23 червня 2025 рокуСправа № 144/1800/24м. Вінниця Вінницький апеляційний суд у складі колегії суддів: головуючого судді Сала Т.Б., суддів: Берегового О.Ю., Ковальчука О.В., розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Теплицького районного суду Вінницької області від 05 березня 2025 року, ухвалене суддею Магдяк Н.І., повне рішення складено 10 березня 2025 року, в цивільній справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про стягнення аліментів на повнолітню дочку, встановив: У листопаді 2024 року ОСОБА_2 звернулася до суду із вказаним позовом, в якому просила стягувати з ОСОБА_1 аліменти на її користь на тримання повнолітньої доньки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в розмірі 1/4 частки всіх видів заробітку (доходу), але не менше ніж 50% від прожиткового мінімуму щомісячно, починаючи з дня пред`явлення позову до суду і до закінчення дочкою навчання у Відокремленому структурному підрозділі «Вінницькому фаховому коледжі економіки та підприємництва Західноукраїнського національного університету» до 30 червня 2025 року. В обґрунтування позову ОСОБА_2 зазначила, що 18 червня 2000 року вона зареєструвала шлюб з відповідачем, який за рішенням суду від 12 жовтня 2016 року розірвано. У шлюбі у них народилося двоє дітей: ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Відповідач ОСОБА_1 на підставі заочного рішення Теплицького районного суду Вінницької області від 14 грудня 2021 року сплачував аліменти на утримання неповнолітньої доньки ОСОБА_3 в розмірі 1/4 частки від всіх видів заробітку (доходу), але не менше ніж 50% від прожиткового мінімуму до досягнення нею повноліття. Молодша дочка ОСОБА_5 досягла повноліття та продовжує навчання у Відокремленому структурному підрозділі «Вінницького фахового коледжу економіки та підприємництва Західноукраїнського національного університету» за спеціальністю 072 «Фінанси, банківська справа та страхування» на денній формі навчання. Період навчання з 01 вересня 2022 року по 30 червня 2025 року. Дочка потребує матеріальної допомоги, на її утримання потрібні кошти. Позивачка вказує, що у зв`язку з навчанням дочки вона несе значні витрати, зокрема на: канцелярські товари; харчування; проживання в квартирі; витрати на одяг та речі гігієни; витрати на проїзд. Також для навчання потрібно ноутбук, який було придбано за 31 500 гривень, телефон, та багато інших витрат. ОСОБА_1 продовжує військову службу та отримує заробітну плату, а також має земельну ділянку (пай) для ведення товарного сільськогогосподарського виробництва, яка знаходиться на території с.Метанівка Гайсинського району Вінницької області. Рішенням Теплицького районного суду Вінницької області від 05 березня 2025 року позов задоволено частково. Вирішено стягувати з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 аліменти на утримання повнолітньої доньки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , у розмірі 1/8 частки всіх видів заробітку (доходу) відповідача, починаючи з 28.11.2024 та до закінчення донькою навчання, тобто до 30.06.2025. Стягнуто з ОСОБА_1 в дохід держави судовий збір у розмірі 1211 (одна тисяча двісті одинадцять) гривень 20 копійок. Не погодившись із вказаним рішенням, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції та винести постанову про відмову у задоволенні позовних вимог у повному обсязі. У скарзі зазначає, що у позовній заяві позивачкою наведено розмір понесених нею витрат, які, наприклад, на придбання ноутбука становлять 31 500 гривень. Придбання його за такі кошти свідчить про нецільове витрачання коштів. Він щомісяця купує таблетки, які не є разовими у прийманні, на постійній основі, оплачує житло, комунальні платежі, що підтверджується відповідними доказами. Що стосується придбання підручників, то існує доступ до цифрового варіанту книг. Твердження позивача про те, що він не допомагає дітям, спростовуються наданими ним квитанціями на суму біля 50 000 гривень. Що стосується наявності у нього у власності земельної ділянки, то орендна плата сплачується один раз на рік та становить 3 975,16 грн. Вказані обставини залишені судом поза увагою, як і обставини втрати ним працездатності у 55%, зміни матеріального стану, наявності неповнолітніх дітей від іншого шлюбу, наявності заборгованості, потреби у харчуванні, оренді житла, сплати комунальних послуг. 09 червня 2025 року від ОСОБА_1 надійшли додаткові пояснення, в яких він просить прийняти вказані пояснення, рішення суду першої інстанції скасувати та винести постанову, якою у позовних вимогах відмовити у повній мірі. За змістом ч. 1 ст. 364 ЦПК України, особа, яка подала апеляційну скаргу, має право доповнити чи змінити її протягом строку на апеляційне оскарження. У пункті 11 постанови Пленуму Верховного Суду України від 24 жовтня 2008 року «Про судову практику розгляду цивільних справ в апеляційному порядку» судам роз`яснено, що право на доповнення чи зміну апеляційної скарги може бути реалізовано лише протягом строку на її апеляційне оскарження. Стаття 300 ЦПК (стаття 364 ЦПК України в новій редакції) не надає апеляційному суду права вирішувати питання про поновлення пропущеного строку на внесення змін чи доповнень до апеляційної скарги, тому відповідні заяви, подані після визначеного законом строку, не повинні прийматися до розгляду, а повертаються заявникові. Враховуючи, що додаткові письмові пояснення за своєю суттю є доповненнями до апеляційної скарги і надійшли поза межами строку на апеляційне оскарження, підстави для їх прийняття апеляційним судом відсутні. Відзив на апеляційну скаргу не надійшов. Відповідно до ч. 13 ст. 7 ЦПК України, розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться. Згідно положень ч. 1 ст. 369 ЦПК України, апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи. Враховуючи вищенаведені норми, дана справа розглядається судом апеляційної інстанції в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами без повідомлення учасників справи. Апеляційний суд, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги дійшов до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного. Встановлено, що ОСОБА_1 та ОСОБА_2 є батьками ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується копією свідоцтва про народження серії НОМЕР_1 , виданого 05 грудня 2006 виконкомом Метанівської сільської ради Теплицького району Вінницької області (а.с.7). На підставі заочного рішення Теплицького районного суду Вінницької області від 14 грудня 2021 року у справі №144/1277/20 з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_4 на утримання неповнолітньої доньки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , стягувалися аліменти в розмірі 1/4 частки від заробітку (доходу) відповідача, але не менше ніж 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку щомісячно, починаючи з дня набуття рішенням законної сили і до її повноліття (а.с.8-9). ІНФОРМАЦІЯ_4 дочка сторін ОСОБА_3 досягла повноліття та продовжує навчання. Відповідно до довідки Відокремленого структурного підрозділу «Вінницький фаховий коледж економіки та підприємництва Західноукраїнського національного університету» №562 від 12 листопада 2024 року, студентка ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , дійсно навчається у вказаному підрозділі за освітнім ступенем Фаховий молодший бакалавр, курс навчання 3, форма навчання денна, умови навчання держзамовлення і не знаходиться на повному державному забезпеченні. Початок навчання за обраною спеціальністю 01 вересня 2022 року. Завершення навчання згідно з навчальним планом 30 червня 2025 року (а.с.13). Згідно з довідкою №262, виданою Соболівською сільською радою Гайсинського району Вінницької області 10 жовтня 2024 року, ОСОБА_2 , 1981 року народження, яка проживає за адресою АДРЕСА_1 має наступний склад сім`ї: ОСОБА_2 , заявниця, 06.08.1981 р.; ОСОБА_4 , дочка, ІНФОРМАЦІЯ_5 ; ОСОБА_3 , дочка, ІНФОРМАЦІЯ_3 . Розмір земельної ділянки 0,58 га. Наявність транспортного засобу GEELY EMGRAND 7, 2018 р.в.. У наявності один житловий будинок площею 128,30 кв.м.. Земельна частка (пай) 1,9801 га, яка знаходиться в оренді ФГ «Тригубенко В.О.». Земельна частка (пай) 1,55 га, яка знаходиться в оренді ФГ «Тригубенко В.О.» (а.с.11). 01 листопада 2016 року ОСОБА_1 зареєстрував шлюб з ОСОБА_6 (а.с.58), який розірвано за рішенням Костянтинівського міськрайонного суду Донецької області від 13 серпня 2018 року у справі №233/3518/18 (а.с.102-103). У цьому шлюбі у відповідача народилась дочка ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується копією свідоцтва про народження серії НОМЕР_2 (а.с.59). На утримання дочки ОСОБА_8 з відповідача стягуються аліменти в наказному порядку. Відповідно до листа Костянтинівського відділу державної виконавчої служби у Краматорському районі Донецької області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції від 16 грудня 2024 №19.11/53142, на виконанні у відділі перебуває виконавчий лист №2/144/727/21 від 28 січня 2022 року Теплицького районного суду Вінницької області про стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 аліментів на утримання дочки ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , в твердій грошовій сумі у розмірі 3 000 грн щомісячно, на період її навчання, починаючи з 28 вересня 2021 року і до припинення навчання 31 грудня 2022 року включно, але не більше ніж до досягнення нею двадцяти трьох річного віку (в разі продовження навчання). Станом на 16 грудня 2024 року за виконавчим листом №2/144/727/21 існує заборгованість зі сплати аліментів у розмірі 6000,00 грн (а.с.76). Відповідно до довідки Дарницької районної в місті Києві державної адміністрації від 24 квітня 2023 року № 3002-5002725226 про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи, ОСОБА_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_2 , фактично проживає за адресою: АДРЕСА_3 (а.с.60). За вказаною адресою відповідно до Договору оренди квартири №23-04-23 від 23 квітня 2023 року ОСОБА_1 орендує квартиру. Згідно розділу 5 договору, орендар сплачує орендну плату у розмірі 8 000 (вісім тисяч) гривень щомісяця (а.с.64-69). Відповідачем ОСОБА_1 надано суду ряд довідок про стан його здоров`я. Відповідно до довідки про надання невідкладної допомоги від 01.05.2024 року, відповідачу встановлено діагноз: інфаркт міокарда (а. с. 55). 01 травня 2024 року ОСОБА_1 надавалася невідкладна допомога, діагноз підгостра стадія інфаркт міокарда, що підтверджується корінцем первинної медичної картки медичної служби військової частини (а.с.55). Відповідно до виписного Епікризу № 45 від 10 травня 2024 року, ОСОБА_1 встановлено діагноз ішемічна хвороба серця: Q ГІМ (02.05.24р.) нижньобазальних відділів ЛШ, КАГ (02.05.24р. оклюзія ОГЛКА), стентування ОГЛКА (02.05.24р.), НМК 3 ст. (помірна) НАК 2ст., НТК 3ст. (помірна), легенева гіпертензія (Р 58 мм.рт.ст.), збільшення порожнини ЛП та ПП, ГХШ ст. II ступ-ризик 3 (високий) СНІ зі зниженою систолічною функцією ЛШ, ФВ 49% (а.с. 52-53). Відповідно до довідки військово-лікарської комісії від 28 червня 2024 року №1144, ОСОБА_1 проведено медичний огляд та встановлено діагноз: ішемічна хвороба серця: атеросклеротичний та післяінфарктний (25.05.2024) крупновогнищевий кардіосклероз. КВП (02.05.2024) стентування згинаючої гілки лівої коронарної артерії (02.05.2024): СН II-А (ФВ49%). Гіпертонічна хвороба стадія III, ступеня 2, серцево-судинний ризик IV (а.с.54). Відповідно до довідки військово-лікарської комісії від 04 листопада 2024 року № 29205, виданої Національним військово-медичним клінічним центром «Головний військовий клінічний госпіталь», ОСОБА_1 придатний до служби у військових частинах забезпечення, ТЦК та СП, ВВНЗ, навчальних центрах, закладах (установах), медичних підрозділах, підрозділах логістики, зв`язку, оперативного забезпечення, охорони (а.с.56). Відповідно до виписки із медичної карти амбулаторного (стаціонарного) хворого від 02 грудня 2024 року, з 30 квітня 2024 року у ОСОБА_1 наявне захворювання, діагноз: ІХС - Стенокардія напруги III ФК. Післяінфарктний (30.04.2024) к/с. Стенозуючий а/с коронарних артерій стентування ОГ ЛКА-1, ГХ ІІІ ст, 2 ст, ризик

4. Недостатність АК І ст, СН стадія С з помірно вираженою ФВЛШ, ХСН ПА ст, гіперплазія ЩЗ, сечосольовий діатез, виразкова хвороба 12-палої кишки, стани нестійкої ремісії. Хронічний гастродуоденіт. Ст. нестійкої ремісії. Нейросенсорна приглуховатість. (а.с.57). Згідно витягу №167/25/111/В з рішення експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи, прийнятого 17 лютого 2025 року, ОСОБА_1 встановлена група інвалідності третя (ІІІ). Разом з тим, відповідачем додані виписки з рецептів ліків, які йому необхідно приймати. Відповідно до Договору оренди земельної ділянки, укладеного 27 лютого 2017 року в с. Метанівка Теплицького району Вінницької області між орендодавцем ОСОБА_1 та орендарем ТОВ «Теплик-Агро», орендодавець надав, а орендар прийняв у строкове платне користування земельну ділянку сільськогосподарського призначення з кадастровим номером 0523784200:02:001:0435. Умовами вказаного договору передбачено, що орендна плата вноситься орендарем за кожен рік оренди у розмірі не менше3% від нормативної грошової оцінки земельної ділянки у грошовій формі, що становить 3 975, 16 гривень на дату укладання договору (а.с.70). Відповідно до звітів, наданих Костянтинівським МРВДВС Східного МУМЮ (м. Харків), за ОСОБА_1 було нараховано заробітну плату в наступних розмірах: - за червень місяць 26 977,41 грн; - за липень місяць 26 977,41 грн; - за серпень місяць 27 107,61 грн; - за вересень місяць 27 107,61 грн; - за жовтень місяць 17 956,48 грн; - за листопад місяць 1 318,20 грн (а.с.61-63). При цьому, із заробітної плати відраховуються кошти у межах трьох виконавчих проваджень: №68624746; №68623036; №64817915. Оскільки повнолітня дочка сторін продовжує навчання і в зв`язку з цим потребує матеріальної допомоги, а відповідач може надати таку допомогу, ОСОБА_2 звернулася до суду із вказаним позовом. У статті 199 СК України зазначено, що якщо повнолітні дочка, син продовжують навчання і в зв`язку з цим потребують матеріальної допомоги, батьки зобов`язані утримувати їх до досягнення двадцяти трьох років за умови, що вони можуть надавати матеріальну допомогу. Право на утримання припиняється у разі припинення навчання Стягнення аліментів на утримання дитини, яка продовжує навчання є одним із способів захисту інтересів дитини, забезпечення одержання нею коштів, необхідних для її життєдіяльності, оскільки на період навчання вона не має самостійного заробітку та потребує матеріальної допомоги з боку обох батьків, які зобов`язані утримувати своїх повнолітніх дітей, які продовжують навчатися, до досягнення ними двадцяти трьох років. Таким чином, обов`язок батьків утримувати повнолітніх дочку, сина, які продовжують навчатися після досягнення повноліття (незалежно від форми навчання), виникає за обов`язкової сукупності таких юридичних фактів: досягнення дочкою, сином віку, який перевищує 18 років, але є меншим 23 років; продовження ними навчання; потреба у зв`язку з цим у матеріальній допомозі; наявність у батьків можливості надавати таку допомогу. Саме такий правий висновок викладений у постанові Верховного Суду від 23 січня 2019 року у справі №346/103/17-ц. Відповідно до положень частини третьої статті 12, частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. У частині шостій статті 81 ЦПК України зазначено, що доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Отже, сторона, яка посилається на ті чи інші обставини, знає і може навести докази, на основі яких суд може отримати достовірні відомості про них. В іншому разі, за умови недоведеності тих чи інших обставин суд вправі винести рішення у справі на користь протилежної сторони. Таким чином, доказування є юридичним обов`язком сторін і інших осіб, які беруть участь у справі. ОСОБА_2 , звертаючись до суду із вказаним позовом вказувала, що їх з відповідачем дочка у зв`язку з навчанням потребує матеріальної допомоги, відтак просила стягнути з ОСОБА_1 аліменти на утримання дочки в розмірі 1/4 частини заробітку (доходу) відповідача. Згідно з ч. 1 ст. 200 СК України, суд визначає розмір аліментів на повнолітніх дочку, сина у твердій грошові сумі і (або) у частці від заробітку (доходу) платника аліментів з урахуванням обставин, зазначених у статті 182 СК України. Відповідно до частини 1 статті 182 СК України, при визначенні розміру аліментів суд враховує: 1) стан здоров`я та матеріальне становище дитини; 2) стан здоров`я та матеріальне становище платника аліментів; 3) наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; 3-1) наявність на праві власності, володіння та/або користування у платника аліментів майна та майнових прав, у тому числі рухомого та нерухомого майна, грошових коштів, виключних прав на результати інтелектуальної діяльності, корпоративних прав; 3-2) доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; 4) інші обставини, що мають істотне значення. ОСОБА_1 , скориставшись своїм правом на подання відзиву на позовну заяву, заперечив щодо задоволення позову, мотивувавши свою позицію неможливістю сплачувати аліменти. Така позиція ОСОБА_1 обґрунтована наступним: наявність у нього дочки від іншого шлюбу, на користь якої він сплачує аліменти на підставі судового рішення; він є внутрішньо переміщеною особою та винаймає квартиру; наявність тяжких ускладнень зі здоров`ям та неможливість отримання грошового забезпечення; наявність у нього заборгованості по аліментам; отримання грошей у позику. Вказані обставини, на думку ОСОБА_1 , свідчить про те, що він сам наразі не в змозі утримувати себе і розраховуватися за послуги першої необхідності, такі як житло та лікування, що об`єктивно унеможливлює стягнення з нього аліментів на утримання повнолітньої дочки. Суд першої інстанції, дослідивши надані сторонами докази дійшов висновку, що відповідач не в змозі сплачувати аліменти у тому розмірі, у якому їх просить стягнути позивач. Визначаючи розмір аліментів суд врахував: стан здоров`я та матеріальне становище дитини, яка не має самостійного джерела доходу; форму навчання - державне замовлення; стан здоров`я та матеріальне становище платника аліментів, якому встановлена третя група інвалідності; наявність у платника аліментів інших дітей; наявність на праві власності, володіння та/або користування у платника аліментів майна та майнових прав, у тому числі рухомого та нерухомого майна, а саме земельної ділянки, яку він здає в оренду; придатність відповідача до служби у військових частинах забезпечення, ТЦК та СП, ВВНЗ, навчальних центрах, закладах (установах), медичних підрозділах, підрозділах логістики, зв`язку, оперативного забезпечення, охорони. Відтак, суд вважав, що з відповідача на користь позивача підлягають стягненню аліменти на утримання повнолітньої дитини, що продовжує навчання у розмірі 1/8 частки всіх видів заробітку (доходу) відповідача, починаючи з 28 листопада 2024 року та до закінчення донькою навчання, тобто до 30 червня 2025 року. Апеляційний суд вважає, що вказаний висновок зроблений за повного з`ясування обставин даної справи та ґрунтується на нормах матеріального права, які регулюють спірні правовідносини. Фактично за своїм змістом апеляційна скарга відтворює позицію ОСОБА_1 , яка була викладена ним у відзиві на позовну заяву. Відповідно до ч. 1 ст. 367 ЦПК України, суд апеляційної інстанції перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. В апеляційній скарзі ОСОБА_1 зазначає, що судом не було враховано його стан здоров`я, необхідність прийняття ним таблеток кожного дня. Разом з тим, з оскаржуваного рішення суду слідує, що при визначенні розміру аліментів суд першої інстанції врахував стан здоров`я відповідача та встановлення йому третьої групи інвалідності. Апеляційний суд виходить з того, що встановлення ОСОБА_1 групи інвалідності є наслідком захворювання, пов`язаного із захистом Батьківщини. Статтею 11 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» визначено, що військовослужбовці мають право на безоплатну медичну допомогу у військово-медичних закладах охорони здоров`я . У разі відсутності за місцем проходження військової служби, навчальних (або перевірочних) та спеціальних зборів або за місцем проживання військовослужбовців військово-медичних закладів охорони здоров`я, відповідних відділень або ліжко-місць чи спеціального медичного обладнання, а також у невідкладних випадках медична допомога військовослужбовцям надається державними або комунальними закладами охорони здоров`я за рахунок програми державних гарантій медичного обслуговування населення або інших бюджетних програм, розпорядниками яких є органи управління такими закладами. ОСОБА_1 , стверджуючи про постійне прийняття ним ліків доказів на підтвердження розміру понесених на них витрат щомісячно не надав, а витяги з мобільного додатку «Tabletki.ua» на підтвердження вартості ліків такими не є. Так само, як ОСОБА_1 не було надано доказів на підтвердження факту оплати ним коштів за оренду квартири та за комунальні послуги. Що стосується розписки про отримання коштів у позику, то кошти на оплату оренди квартири (як зазначено в розписці) були отримані ОСОБА_1 ще в червні 2024 року і повинні були бути повернуті ним до 27 січня 2025 року. Як зазначено вище, доказів того, що ОСОБА_1 спрямував вказані кошти на оплату квартири ним надано не було. Також ОСОБА_1 стверджує про те, що за станом здоров`я він не придатний до виконання бойових завдань, однак, доказів того, що він звільнений із військової служби через встановлення йому групи інвалідності, як то передбачено Законом України «Про військовий обов`язок і військову службу» (стаття 26), ним надано не було. Доводи апеляційної скарги з приводу ненадання позивачем доказів на підтвердження вартості понесених витрат, про які йде мова у позовній заяві, щодо вартості ноутбука відхиляються апеляційним судом, оскільки вони не лягли в основу заперечень ОСОБА_1 проти вимог позову, а відтак суд першої інстанції не надавав їм оцінку. У зв`язку з чим підстав надавати їм оцінку в апеляційного суду не має. Факт надання ОСОБА_1 допомоги своїй дочці у добровільному порядку не свідчить про неможливість стягнення аліментів у примусовому порядку, шляхом звернення до суду із позовом про стягнення аліментів. Суд першої інстанції правильно встановив характер спірних правовідносин та фактичні обставини справи, не допустив порушень норм матеріального та процесуального права, які б були обов`язковою підставою для скасування чи зміни рішення суду. Відповідно до ст. 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Враховуючи викладене, апеляційний суд вважає, що підстав для скасування рішення суду першої інстанції та визначення нового розміру аліментів у твердій грошовій сумі немає, оскільки воно ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. Керуючись ст. 367, 374, 375, 381, 382, 384, 389, 390 ЦПК України, постановив: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення. Рішення Теплицького районного суду Вінницької області від 05 березня 2025 року залишити без змін. Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає. Головуючий Т.Б. Сало Судді О.Ю. Береговий О.В. Ковальчук