Постанова 4857 № 380/19630/24

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ головуючий суддя у першій інстанції: Кухар Н.А. 23 червня 2025 рокуЛьвівСправа № 380/19630/24 пров. № А/857/9858/25 Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі колегії: головуючого судді: Бруновської Н.В. суддів: Шавель Р.М., Хобор Р.Б. розглянувши у письмовому провадженні в м.Львові апеляційні скарги Військової частини НОМЕР_1 та ОСОБА_1 на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 28 лютого 2025 року у справі № 380/19630/24 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправною бездіяльність та зобов`язання вчинити дії,- ВСТАНОВИВ: 20.09.2024р. ОСОБА_1 звернувся з позовом до Військової частини НОМЕР_1 у якому просив суд: - визнати протиправною бездіяльність, а саме в частині не прийняття наказу про виплату додаткової винагороди у збільшеному до 100000 грн. на місяць, передбаченої п.1 постанови Кабінету Міністрів України №168 від 28.02.2022р., за час перебування на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров`я (з дня отримання такого поранення, включаючи час переміщення до лікарняного закладу (в тому числі з одного лікарняного закладу охорони здоров`я до іншого) та за час перебування у відпустці для лікування після тяжкого поранення за висновком (постановою) військово лікарської (лікарсько-експертної) комісії, а саме за період: 07.10.2023р. - 08.01.2024р.; - зобов`язати видати наказ про виплату додаткової винагороди у розмірі, збільшеному до 100000 грн. на місяць, передбаченої п.1 постанови Кабінету Міністрів України №168 від 28.02.2022р., за час перебування на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров`я (з дня отримання такого поранення, включаючи час переміщення до лікарняного закладу (в тому числі з одного лікарняного закладу охорони здоров`я до іншого) та за час перебування у відпустці для лікування після тяжкого поранення за висновком (постановою) військово-лікарської (лікарсько-експертної) комісії, а саме за період: 07.10.2023р. - 08.01.2024р.; - визнати бездіяльність щодо не нарахування та невиплати додаткової винагороди у розмірі, збільшеному до 100000 грн. на місяць, передбаченої п.1 Постанови Кабінету Міністрів України №168 від 28.02.2022р., за час перебування на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров`я (з дня отримання такого поранення, включаючи час переміщення до лікарняного закладу (в тому числі з одного лікарняного закладу охорони здоров`я до іншого) та за час перебування у відпустці для лікування після тяжкого поранення за висновком (постановою) військово-лікарської (лікарсько-експертної) комісії, а саме за період: 07.10.2023р. - 08.01.2024р.; - зобов`язати нарахувати та виплатити відповідно до наказу командира військової частини НОМЕР_1 додаткову винагороду у розмірі, збільшеному до 100000 грн. на місяць, передбаченої п.1 постанови Кабінету Міністрів України №168 від 28.02.2022р., за час перебування на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров`я (з дня отримання такого поранення, включаючи час переміщення до лікарняного закладу (в тому числі з одного лікарняного закладу охорони здоров`я до іншого) та за час перебування у відпустці для лікування після тяжкого поранення за висновком (постановою) військово-лікарської (лікарсько-експертної) комісії, а саме за період: 07.10.2023р. - 08.01.2024р. Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 28.02.2025р. позов задоволено частково. Суд визнав протиправними дії Військової частини НОМЕР_1 , які полягають у не нарахуванні та невиплаті ОСОБА_1 додаткової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022р. №168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану» у розмірі, збільшеному до 100000,00 гривень в розрахунку на місяць пропорційно дням перебування на стаціонарному лікуванні, у зв`язку із отриманим пораненням (контузії, травми або каліцтва), пов`язаним із захистом Батьківщини. Одночасно, суд першої інстанції зобов`язав Військову частину НОМЕР_1 здійснити нарахування та виплатити ОСОБА_1 додаткову винагороду, передбачену постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022р. №168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану» у розмірі, збільшеному до 100000,00 гривень в розрахунку на місяць пропорційно дням перебування на стаціонарному лікуванні, у зв`язку із отриманим пораненням (контузії, травми або каліцтва), пов`язаним із захистом Батьківщини, а саме за період: 07.10.2023р. - 08.12.2024р., з урахуванням раніше виплачених сум. В задоволенні решти позовних вимог суд відмовив. Не погоджуючись із даним рішенням в частині задоволених позовних вимог, апелянт Військова частина НОМЕР_1 подав апеляційну скаргу, в якій зазначає, що судом порушено норми матеріального та процесуального права. Апелянт просить суд, Рішення Львівського окружного адміністративного суду від 28.02.2025р. скасувати в частині задоволених позовних вимог та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити повністю. Крім того, апеляційну скаргу подав скаржник, ОСОБА_1 із змісту якої просить суд, змінити рішення суду першої інстанції у спосіб доповнення його мотивувальної частини та зміни резолютивної частини рішення щодо періоду нарахування та виплати ОСОБА_1 додаткової винагороди:07.10.2023р. - 08.12.2024р. на період: 07.10.2023р. - 08.01.2024р. а також вирішити питання щодо витрат на правову допомогу. Відповідно до п.3 ч.1 ст.311 КАС України, суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі: подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження). Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши доводи скарги, законність і обґрунтованість рішення суду, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга Військової частини НОМЕР_1 не підлягає до задоволення, а апеляційна скарга ОСОБА_1 підлягає до часткового задоволення виходячи з наступних підстав. Судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_1 проходив військову службу у в/ч НОМЕР_1 . 07.10.2023р. поблизу села Кліщіївка Бахмутського району Донецької області внаслідок мінометного обстрілу позивач отримав вибухову травму, акубаротравму під час виконання бойового завдання та обов`язків зі захисту Батьківщини. Із змісту довідки про обставини травми (поранення, контузії, каліцтва) №3496 від 17.10.2023р. чітко видно, що позивач брав участь у бойових діях під час захисту Батьківщини, перебуваючи поблизу села Кліщіївка Бахмутського району Донецької області. З довідки Військово-лікарської комісії №809 від 07.12.2023р. видно, що травма пов`язана із захистом Батьківщини. Відповідно до довідки Військово-лікарської комісії Військової частини НОМЕР_2 №973 від 19.03.2024р. травма позивача пов`язана із захистом Батьківщини; обмежено придатний до військової служби. Як видно із позову, військова частина НОМЕР_1 за період з 07.10.2023р. - 08.01.2024р. не нараховувала та не виплачувала додаткову винагороду у розмірі 100 000,00 грн., що і стало підставою звернення до суду з цим позовом. ч.2 ст.19 Конституції України встановлено, що органи державної влади, їх посадові особи повинні діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Згідно ч.5 ст.17 Конституції України, держава забезпечує соціальний захист громадян України, які перебувають на службі у Збройних Силах України та в інших військових формуваннях, а також членів їхніх сімей. ст.65 Конституції України визначено, що громадяни відбувають військову службу відповідно до закону. Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв`язку з виконанням ними конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни здійснює Закон України Про військовий обов`язок і військову службу від 25.03.1992р. № 2232-ХІІ (далі - Закон № 2232-ХІІ ч.1 ст. 2 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу" встановлено, що військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров`я і віком громадян України (за винятком випадків, визначених законом), іноземців та осіб без громадянства, пов`язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності. Відповідно до ч.1 ст.9 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей", держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів. Грошове забезпечення виплачується у розмірах, що встановлюються Кабінетом Міністрів України, та повинно забезпечувати достатні матеріальні умови для комплектування Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів кваліфікованим особовим складом, враховувати характер, умови служби, стимулювати досягнення високих результатів у службовій діяльності (ч.4 ст.9 цього Закону). Із змісту ч.ч.2-4 ст.2 Закону України Про військовий обов`язок і військову службу видно, що проходження військової служби здійснюється: громадянами України - у добровільному порядку (за контрактом) або за призовом; іноземцями та особами без громадянства - у добровільному порядку (за контрактом) на посадах, що підлягають заміщенню військовослужбовцями рядового, сержантського і старшинського складу Збройних Сил України. Порядок проходження військової служби, права та обов`язки військовослужбовців визначаються цим та іншими законами, відповідними положеннями про проходження військової служби, що затверджуються Президентом України, та іншими нормативно-правовими актами. На виконання Указів Президента України від 24.02.2022р. № 64 Про введення воєнного стану в Україні та № 69 Про загальну мобілізацію, Кабінет Міністрів України 28.02.2022р. прийняв Постанову № 168 Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану, п.1 якої (у редакції станом на час виникнення спірних правовідносин) установлено, що на період дії воєнного стану військовослужбовцям Збройних Сил, Служби безпеки, Служби зовнішньої розвідки, Головного управління розвідки Міністерства оборони, Національної гвардії, Державної прикордонної служби, Управління державної охорони, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації, Державної спеціальної служби транспорту, військовим прокурорам Офісу Генерального прокурора, особам рядового і начальницького складу Державної служби з надзвичайних ситуацій, співробітникам Служби судової охорони, особам начальницького складу управління спеціальних операцій Національного антикорупційного бюро та поліцейським, а також особам рядового і начальницького складу Державної кримінально-виконавчої служби, які несуть службу в органах і установах зазначеної Служби, що розташовані в межах адміністративно-територіальних одиниць, на території яких надається допомога в рамках Програми є Підтримка, виплачується додаткова винагорода в розмірі 30 000 гривень щомісячно, а тим з них, які беруть безпосередню участь у бойових діях або забезпечують здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів (у тому числі військовослужбовцям строкової служби), - розмір цієї додаткової винагороди збільшується до 100 000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах. Виплата такої додаткової винагороди здійснюється на підставі наказів командирів (начальників). В абз.4 п.1 Постанови № 168 (в редакції до 19.07.2022р.) встановлено, що відповідно до наказів про виплату додаткової винагороди, збільшеної до 100 000 гривень, включаються особи, зазначені у цьому пункті, у тому числі ті, які: у зв`язку з пораненням (контузією, травмою, каліцтвом), пов`язаним із захистом Батьківщини, перебувають на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров`я (у тому числі закордонних), включаючи час переміщення з одного лікарняного закладу охорони здоров`я до іншого, або перебувають у відпустці для лікування після тяжкого поранення за висновком (постановою) військово-лікарської (лікарсько-експертної) комісії. Одночасно, абз.4 п. 1 Постанови № 168 (в редакції після 19.07.2022р.) згідно наказів про виплату додаткової винагороди, збільшеної до 100 000 гривень, включати осіб, зазначених у цьому пункті, у тому числі тих, які: у зв`язку з пораненням (контузією, травмою, каліцтвом), пов`язаним із захистом Батьківщини, а для поліцейських та осіб рядового і начальницького складу служби цивільного захисту - із участю у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів, перебувають на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров`я (у тому числі закордонних), включаючи час переміщення з одного лікарняного закладу охорони здоров`я до іншого, або перебувають у відпустці для лікування після тяжкого поранення за висновком (постановою) військово-лікарської (лікарсько-експертної, медичної) комісії. З аналізу наведених норм Постанови № 168 видно, встановлення лише двох умов, необхідних для виплати збільшеної до 100 000 гривень винагороди, за час перебування на лікуванні в закладах охорони здоров`я, а саме: пов`язаність поранення (контузії, травми, каліцтва), із захистом Батьківщини, а також факт перебування на стаціонарному лікуванні внаслідок такого поранення або перебування у відпустці для лікування після тяжкого поранення за висновком (постановою) військово-лікарської (лікарсько-експертної, медичної) комісії. При цьому, Постанова № 168 не містить жодних обмежень щодо періоду та/або кількості перебувань на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров`я, пов`язаних із пораненням, одержаним при захистом Батьківщини, або перебування у відпустці для лікування після тяжкого поранення за висновком (постановою) військово-лікарської (лікарсько-експертної, медичної) комісії, за які виплачується збільшена до 100 000, 00 гривень винагорода. Суд апеляційної інстанції звертає увагу апелянта на те, що відповідно до постанови Кабінету Міністрів України №168 від 28.02.2022р. Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану (в редакції спірного періоду) встановлено, що військовослужбовцям Збройних Сил, Служби безпеки, Служби зовнішньої розвідки, Головного управління розвідки Міністерства оборони, Національної гвардії, Державної прикордонної служби, Управління державної охорони, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації, Державної спеціальної служби транспорту (далі - військовослужбовці), які беруть безпосередню участь у бойових діях або здійсненні заходів, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, перебуваючи безпосередньо в районах їх здійснення, на тимчасово окупованій Російською Федерацією території України, на території між позиціями сил оборони та позиціями військ держави-агресора, щомісяця виплачується додаткова винагорода у розмірі 100 000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах. Виплата додаткової винагороди здійснюється на підставі наказів командирів (начальників). Нарахування та сплата податків, зборів, внесків до відповідних бюджетів здійснюється у порядку, визначеному законодавством як для грошового забезпечення. Відповідно до наказів про виплату додаткової винагороди у розмірі 100000 гривень до таких наказів включаються особи, зазначені у пунктах 1 та 1-1, у тому числі такі, які: у зв`язку з пораненням (контузією, травмою, каліцтвом), пов`язаним із захистом Батьківщини, а для поліцейських та осіб рядового і начальницького складу служби цивільного захисту - із участю у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах їх ведення (здійснення), зокрема на тимчасово окупованій Російською Федерацією території України, на території між позиціями сил оборони та позиціями військ держави-агресора, у період здійснення зазначених заходів, перебувають на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров`я (у тому числі закордонних), включаючи час переміщення з одного лікарняного закладу охорони здоров`я до іншого, або перебувають у відпустці для лікування після поранення (контузії, травми або каліцтва) у зв`язку із отриманням тяжкого поранення за висновком (постановою) військово-лікарської (лікарсько-експертної, медичної) комісії. п.11 Розділу XXXIV Виплата додаткової винагороди на період дії воєнного стану Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, який затверджений наказом Міністерства оборони України №260 від 07.06.2018р., (далі Порядок) у період дії воєнного стану до наказів про виплату додаткової винагороди в розмірі 100 000 гривень також включаються військовослужбовці, які: у зв`язку з пораненням (контузією, травмою або каліцтвом), отриманим після введення воєнного стану та пов`язаним із захистом Батьківщини, перебувають на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров`я (у тому числі закордонних), включаючи час переміщення з одного лікарняного закладу охорони здоров`я до іншого, або перебувають у відпустці для лікування після поранення (контузії, травми або каліцтва) у зв`язку з отриманням тяжкого поранення за висновком (постановою) військово-лікарської (лікарсько-експертної, медичної) комісії,- за весь час (періоди) перебування на такому лікуванні або у відпустці. В п.12 Порядку, видно, що підставою для видання наказу про виплату додаткової винагороди в розмірі 100 000 гривень у зв`язку з пораненням (контузією, травмою, каліцтвом), пов`язаним із захистом Батьківщини, є довідка про обставини травми (поранення, контузії, каліцтва), форму якої визначено додатком 5 до Положення про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України, затвердженого наказом Міністра оборони України від 14 серпня 2008 року № 402, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 17 листопада 2008 року за № 1109/15800, видана командиром військової частини, де проходить службу або перебуває у відрядженні військовослужбовець, яка містить інформацію про обставини отримання військовослужбовцем поранення (травми, контузії, каліцтва) під час захисту Батьківщини. Така довідка видається відповідно до наказу командира військової частини про отримання поранення (травми, контузії, каліцтва) військовослужбовцем. Тобто, відповідно до вимог постанови Кабінету Міністрів України №168 від 28.02.2022р. та Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, який затверджений наказом Міністерства оборони України №260 від 07.06.2018р., підставою нарахування та виплати додаткової винагороди у розмірі до 100000 гривень, за час перебування на стаціонарному лікуванні, а також перебування у відпустці для лікування після тяжкого поранення за висновком (постановою) військово-лікарської (лікарсько-експертної, медичної) комісії є пов`язаність цього поранення, травми саме із захистом Батьківщини. Загальні права та обов`язки військовослужбовців Збройних Сил України і їх взаємовідносини, обов`язки основних посадових осіб бригади (полку, корабля 1 і 2 рангу, окремого батальйону) та її підрозділів, правила внутрішнього порядку у військовій частині та її підрозділах визначені Статутом внутрішньої служби Збройних Сил України, затвердженого Законом України від 24 березня 1999 року № 548-XIV (далі - Статут). ст.255 Статуту передбачено, що військовослужбовці, які захворіли раптово або дістали травму, направляються до медичного пункту частини негайно, у будь-який час доби. В п.260 Статуту (у редакції, чинній станом на час виникнення спірних правовідносин) видно, що на стаціонарне лікування поза розташуванням військової частини військовослужбовці направляються за висновком лікаря військової частини, а для подання невідкладної допомоги за відсутності лікаря - черговим фельдшером (санітарним інструктором) медичного пункту з одночасним доповіданням про це начальникові медичної служби і черговому військової частини. До лікувальних закладів хворі доставляються у супроводі фельдшера (санітарного інструктора). У разі направлення на лікування поза розташуванням частини військовослужбовці повинні бути одягнені відповідно до пори року і мати при собі направлення, підписане командиром військової частини, медичну книжку, документ, який посвідчує особу, необхідні особисті речі, атестат на продовольство, довідку про обставини травми (поранення, контузії, каліцтва) і медичну характеристику, а в разі вибуття на лікування за межі гарнізону - додатково атестат на речове і грошове забезпечення, проїзні документи до місця розташування лікувального закладу і назад. Довідка про обставини травми (поранення, контузії, каліцтва) складається начальником медичної служби військової частини, як правило, після проведення відповідного розслідування обставин отримання військовослужбовцем травми (поранення, контузії, каліцтва). У разі якщо обстановка не дозволяє надати довідку про обставини травми (поранення, контузії, каліцтва) до направлення військовослужбовця, який одержав травму (поранення, контузію, каліцтво), на лікування поза розташуванням військової частини, така довідка направляється до закладу охорони здоров`я або територіального центру комплектування та соціальної підтримки у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. У разі якщо травма (поранення, контузія, каліцтво) військовослужбовця спричинена діями противника, відповідне розслідування обставин отримання військовослужбовцем травми (поранення, контузії, каліцтва) не проводиться. Довідка про обставини травми (поранення, контузії, каліцтва) складається протягом п`яти днів та у такий самий строк направляється до закладу охорони здоров`я або територіального центру комплектування та соціальної підтримки у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Наказом Міністерства оборони України від 21.11.2017р. №608, який зареєстрований в Міністерстві юстиції України 13.12.2017р. №1503/31371, затверджено Порядок проведення службового розслідування у Збройних Силах України. Вказаний Порядок визначає підстави та механізм проведення службового розслідування стосовно військовослужбовців Збройних Сил України (далі - Збройні Сили), а також військовозобов`язаних та резервістів (далі - військовослужбовці), які не виконали (неналежно виконали) свої службові обов`язки або вчинили правопорушення під час проходження служби (зборів), а також дії (бездіяльність) яких призвели до завдання шкоди державі. п.5 розділу І вказаного Порядку розслідування нещасних випадків, професійних захворювань, аварій проводиться відповідно до Інструкції про розслідування та облік нещасних випадків, професійних захворювань і аварій у Збройних Силах України, затвердженої наказом Міністерства оборони України від 06.02.2001р. №36, зареєстрованої у Міністерстві юстиції України 23.02.2001 року за №169/5360. Наказом Міністерства оборони України від 27.10.2021р. № 332 затверджено Інструкцію про розслідування та облік нещасних випадків з військовослужбовцями, професійних захворювань і аварій у Збройних Силах України, та визнано таким, що втратив чинність, наказ Міністра оборони України від 06 лютого 2001 року № 36 Про затвердження Інструкції про розслідування та облік нещасних випадків з військовослужбовцями, професійних захворювань і аварій у Збройних Силах України, зареєстрований у Міністерстві юстиції України 23 лютого 2001 року за № 169/5360 (зі змінами). Ця Інструкція поширюється на військові частини та військовослужбовців, крім військовослужбовців, які отримали гостре професійне захворювання (отруєння), поранення, контузію, травму, каліцтво, зникли, померли або загинули внаслідок бойових уражень або дій з боку противника в районі ведення бойових дій або проведення операції Об`єднаних сил. В абз.1 п.1 розділу ІІ Інструкції видно, що про розслідування проводиться у разі виникнення нещасного випадку, а саме обмеженої в часі події або раптового впливу на військовослужбовця небезпечного фактора чи середовища за наявності ознак того, що випадок стався під час виконання ним обов`язків військової служби, унаслідок чого зафіксовано шкоду здоров`ю, зокрема, від одержання ним поранення, травми, у тому числі внаслідок тілесних ушкоджень, заподіяних іншою особою, гострого професійного захворювання і гострого професійного отруєння, одержання сонячного або теплового удару, опіку, обмороження, а також у разі утоплення, ураження електричним струмом, блискавкою та іонізуючим випромінюванням, отримання інших ушкоджень унаслідок аварії, пожежі, стихійного лиха (землетрус, зсув, повінь, ураган тощо), контакту з представниками тваринного і рослинного світу, комахами, іншими представниками флори і фауни (далі - нещасні випадки), які призвели до звільнення від виконання обов`язків військової служби військовослужбовця на один день і більше, а також у випадку смерті військовослужбовців під час виконання ними обов`язків військової служби. п.2 розділу ІІ вищевказаної Інструкції визначено, що про кожний нещасний випадок потерпілий або військовослужбовець, який його виявив, чи інша особа повинен(на) негайно сповістити безпосереднього командира (начальника) чи керівника робіт і вжити заходів щодо надання необхідної допомоги потерпілому. Командир військової частини, який отримав повідомлення про нещасний випадок, у свою чергу зобов`язаний протягом доби призначити комісію з розслідування нещасного випадку чисельністю не менш як три особи у складі голови комісії (яким є один із його заступників) та членів - командира роти, батальйону (дивізіону, ескадрильї тощо), до складу якого входить підрозділ, де стався нещасний випадок, та залежно від того, з чим пов`язаний нещасний випадок, - фахівців профільних служб (озброєння, тилу, пожежної, автомобільної, інженерної, медичної тощо) (п.5 розділу ІІ вищевказаної Інструкції). Згідно п.10 розділу ІІ Інструкції обставинами, за яких нещасний випадок визнається пов`язаним з виконанням обов`язків військової служби і за яких складається акт за формою НВ-3, є: отримання потерпілим військовослужбовцем травми або інших ушкоджень унаслідок погіршення стану його здоров`я, яке сталося під впливом небезпечного фактору чи середовища у процесі виконання ним обов`язків військової служби, що підтверджено медичним висновком; раптове погіршення стану здоров`я потерпілого військовослужбовця або його смерть під час виконання обов`язків військової служби внаслідок впливу небезпечних чи шкідливих факторів та (або) важкості чи напруженості роботи, яка виконувалась, що підтверджено медичним висновком, якщо робота, що виконувалась, була протипоказана за медичним висновком про стан його здоров`я та якщо потерпілий не проходив відповідного медичного огляду; п.18 розділу ІІ Інструкції передбачено, що за результатами розслідування командир військової частини протягом двох робочих днів після затвердження актів за формами НВ-2 та НВ-3 видає наказ, в якому зазначаються: дата, місце та обставини, за яких стався нещасний випадок; військове звання, прізвище, ім`я та по батькові (за наявності) та дата народження потерпілого військовослужбовця; вид, характер і локалізація поранення, травми, контузії, каліцтва чи іншого ушкодження здоров`я; коли стався нещасний випадок (під час виконання обов`язків військової служби чи ні); перебував чи ні потерпілий військовослужбовець в стані алкогольного сп`яніння або під впливом наркотичних чи токсичних або отруйних речовин; порушення нормативно-правових актів, що спричинили нещасний випадок або були супутніми факторами його настання, посадові особи, які допустили ці порушення; заходи з попередження подібних нещасних випадків у майбутньому. На підставі наказу командира військової частини складається довідка про обставини травми (поранення, контузії, каліцтва) у двох примірниках за формою наведеною у додатку 5 до Положення про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України, затвердженого наказом Міністра оборони України від 14 серпня 2008 року № 402, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 17 листопада 2008 року за № 1109/15800 (далі - Положення про військово-лікарську експертизу). Наказом Міністра оборони України 14.08.2008р. № 402 затверджено Положення про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України (далі - Положення № 402, у редакції, чинній на момент спірних правовідносин). п.1.2 глави 1 Розділу І Положення № 402, встановлено, що Військово-лікарська експертиза визначає придатність за станом здоров`я до військової служби призовників, військовослужбовців, військовозобов`язаних та резервістів, установлює причинний зв`язок захворювань, травм (поранень, контузій, каліцтв) з військовою службою та визначає необхідність і умови застосування медико-соціальної реабілітації та допомоги військовослужбовцям. В абз.7 п.1.3 Положення №402, видно, що основними завданнями військово-лікарської експертизи є визначення причинного зв`язку захворювань, травм (поранень, контузій, каліцтва) у військовослужбовців, військовозобов`язаних, резервістів, які призвані на збори, у осіб, звільнених із військової служби, а також причинного зв`язку захворювань, поранень, які заподіяли військовослужбовцям смерть. п.2.1 глави 2 Розділу І Положення №402 передбачено, що для проведення військово-лікарської експертизи створюються військово-лікарські комісії (далі - ВЛК), штатні та позаштатні (постійно і тимчасово діючі). Штатні та позаштатні (постійно і тимчасово діючі) ВЛК (лікарсько-льотні комісії (далі - ЛЛК)) приймають постанови. Постанови ВЛК (ЛЛК) оформлюються свідоцтвом про хворобу, довідкою військово-лікарської комісії, протоколом засідання військово-лікарської комісії з визначення причинного зв`язку захворювань, поранень, контузій, травм, каліцтв у колишнього військовослужбовця. Однак, порядок встановлення причинного зв`язку захворювань (поранень, контузій, травм, каліцтв) у військовослужбовців, військовозобов`язаних і резервістів, які призвані на збори, та колишніх військовослужбовців зі службою у Збройних Силах України визначений у главі 2 Розділу 2 Положення №402. Згідно пп. 21.1, 21.2 глави 21 Розділу 2 Положення №402 у разі коли під час медичного огляду військовослужбовців встановлено діагноз, ВЛК встановлює причинний зв`язок захворювання, травми, контузії, каліцтва, поранення. Причинний зв`язок захворювань, поранень, травм, контузій, каліцтв у військовослужбовців, які проходять військову службу, військовозобов`язаних і резервістів, призваних військовими комісаріатами на навчальні (перевірочні) збори, при медичному огляді вирішують позаштатні постійно діючі госпітальні, гарнізонні ВЛК і ЛЛК та за потреби - штатні ВЛК. При цьому, постанови, які приймає ВЛК із встановлення причинного зв`язку захворювання (травми, поранення, контузії, каліцтва), наведені у главі 21 розділу II цього Положення (п.20.7 глави 20 Розділу 2 Положення №402). п.п 21.7.-п.21.8 глави 21 Розділу 2 Положення №402 передбачено, що Постанова ВЛК про причинний зв`язок травми (поранення, контузії, каліцтва) та її наслідків приймається відповідно до висновку, зазначеного в довідці про обставини травми (поранення, контузії, каліцтва), або висновку, зазначеного в Акті проведення розслідування (спеціального розслідування) нещасного випадку (зникнення, смерті, аварії), за формою, наведеною у додатку 4 до Інструкції 332, Акті про нещасний випадок (зникнення, смерть), за формою, наведеною у додатку 5 до Інструкції 332, у разі проведення розслідування обставин отримання військовослужбовцем травми (поранення, контузії, каліцтва). Також до ВЛК надається медична документація про первинне звернення за медичною допомогою військовослужбовця безпосередньо після одержання травми (поранення, контузії, каліцтва). Відповідно до п.21.5 глави 21 Розділу 2 Положення № 402, постанови ВЛК про причинний зв`язок захворювань, поранень, контузій, травм, каліцтв приймаються, зокрема, в таких формулюваннях: а) Поранення (контузія, травма, каліцтво), ТАК, пов`язане із захистом Батьківщини - якщо поранення (травма, контузія, каліцтво) одержане під час захисту незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України, безпосередньої участі в антитерористичній операції (операції об`єднаних сил), забезпеченні її проведення, перебуваючи безпосередньо в районах антитерористичної операції у період її проведення, під час безпосередньої участі у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях, перебуваючи безпосередньо в районах та у період здійснення зазначених заходів, безпосередньої участі у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією проти України. в) "Поранення (контузія, травма, каліцтво), ТАК, пов`язане з виконанням обов`язків військової служби" - якщо поранення (травма, контузія, каліцтво) одержане, у разі фактичного виконання службових обов`язків під час проходження військової служби, крім поранень (контузій, травм, каліцтв), одержаних за обставин фактичного виконання службових обов`язків, передбачених у підпункті а цього пункту. г) Поранення (травма, контузія, каліцтво), одержане в результаті нещасного випадку (вказується вид події, що призвела до нещасного випадку, гострого професійного захворювання (отруєння), аварії), ТАК, пов`язане з проходженням військової служби - якщо воно одержане військовослужбовцем у результаті нещасного випадку за обставин, не пов`язаних з виконанням обов`язків, або одержане внаслідок вчинення ним правопорушення. Отже, наведені положення передбачають право військовослужбовця на отримання довідки про обставини травми за наявності достатніх підстав, а також ініціювання цих питань та подання рапортів з питань, що виникають під час проходження військової служби. Встановлення обставин поранення військовослужбовця здійснюється у передбаченому вищенаведеними нормативними актами порядку. Виданню військовослужбовцю довідки про обставини травми (поранення, контузії, каліцтва) передує певна процедура, та її оформлення належить до виключної компетенції спеціально уповноваженого органу, відповідно до висновків, зазначених в акті комісією з розслідування нещасного випадку. Таким чином, підставою для видачі наказу про виплату додаткової винагороди в розмірі 100000 гривень у зв`язку з пораненням, пов`язаним із захистом Батьківщини, є довідка про обставини травми, видана командиром військової частини, де проходить службу або перебуває у відрядженні військовослужбовець, яка містить інформацію про обставини отримання військовослужбовцем поранення під час захисту Батьківщини. Така довідка видається відповідно до наказу командира військової частини. Аналізуючи п.1 Постанови № 168 можна дійти висновку про встановлення двох умов, необхідних для виплати збільшеної до 100000 гривень винагороди, за час перебування на лікуванні в закладах охорони здоров`я або у відпустці для лікування, а саме: - пов`язаність поранення (контузії, травми, каліцтва), із захистом Батьківщини; - факт перебування на стаціонарному лікуванні внаслідок такого поранення або у відпустці для лікування після тяжкого поранення за висновком (постановою) військово-лікарської (лікарсько-експертної) комісії. Колегія суддів звертає увагу апелянта, що із змісту Довідки про обставини травми (поранення, контузії, каліцтва) №3496 від 17.10.2021р. чітко видно, що молодший сержант призваний під час мобілізації ОСОБА_1 07.10.2023р. одержав вибухову травму, акубаротравму при безпосередній участі військовослужбовця у бойових діях, під час захисту Батьківщини, а саме виконанні бойових завдань у складі підрозділу військової частини НОМЕР_1 , поблизу АДРЕСА_1 внаслідок мінометного обстрілу отримав поранення. Перебував в засобах індивідуального захисту (шолом, бронежилет). У стані алкогольного чи наркотичного сп`яніння не перебував. Наказ командира військової частини НОМЕР_1 від 14.10.2023р. №3715. Тобто, в даному випадку належними письмовими та допустимими доказами підтверджено, що травма ОСОБА_1 , пов`язана із захистом Батьківщини. Отже, наявна перша умова (поранення (контузії, травми, каліцтва), пов`язано із захистом Батьківщини) для виплати позивачу додаткової винагороди, збільшеної до 100000 гривень. Стосовно перебування позивача на стаціонарному лікуванні внаслідок такого поранення або у відпустці для лікування після тяжкого поранення за висновком (постановою) військово-лікарської (лікарсько-експертної) комісії, колегія суддів зазначає про таке. Згідно первинною медичною карткою від 08.10.2023р. ОСОБА_1 отримав медичну допомогу у зв`язку з отриманням 07.10.2023р. травми розрив барабанної перетинки правого вуха. Відповідно до перевідного епікризу із медичної карти амбулаторного (стаціонарного) хворого №16678 від 10.10.2023р. позивач з 09.10.2023р. - 10.10.2023р. перебував на стаціонарному лікуванні у Військово-медичному клінічному центрі Північного регіону з діагнозом: Т70.0 від 07.10.2023р., акубаротравма, посттравматична перфорація правої барабанної перетинки, лінійна перфорація лівої барабанної перетинки. Посттравматична двобічна нейросенсорна приглухуватість. Згідно з випискою з медичної карти амбулаторного (стаціонарного) хворого №3509 від 01.11.2023р. позивач з 11.10.2023р. до 17.10.2023р. перебував в КНЗ Сумської обласної ради Сумський обласний клінічний госпіталь ветеранів війни з діагнозом: стан після вибухової травми (07.10.2023), акубаротравма у вигляді стійкого астеноцефалогічного синдрому, посттравматичної перфорації перфорації правої барабанної перетинки, лінійної перфорації лівої барабанної перетинки, посттравматичної двобічної нейросенсорної приглухуватості, стан після мірингопластика справа (08.10.2023р.). Відповідно до виписки з медичної карти амбулаторного (стаціонарного) хворого №86973 від 01.11.2023р. позивач з 18.10.2023р. до 01.11.2023р. перебував на стаціонарному лікуванні у КНП 1-ше територіальне медичне об`єднання м. Львова з діагнозом: наслідки мінно-вибухової травми (07.10.2023), акубаротравма, посттравматична енцефалопатія з вираженим цефалічним синдромом, посттравматична перфорація правої барабанної перетинки, лінійна перфорація лівої барабанної перетинки, посттравматична двобічна нейросенсорна приглухуватість, стан після мірингопластика справа (08.10.2023р.). З виписки з медичної карти амбулаторного (стаціонарного) хворого №91473 від 15.11.2023р. позивач з 01.11.2023р. до 15.11.2023р. перебував на стаціонарному лікуванні у КНП 1-ше територіальне медичне об`єднання м. Львова з діагнозом: наслідки мінно-вибухової травми (07.10.2023), акубаротравма, посттравматична енцефалопатія з вираженим цефалічним синдромом, посттравматична перфорація правої барабанної перетинки, лінійна перфорація лівої барабанної перетинки, посттравматична двобічна нейросенсорна приглухуватість, стан після мірингопластика справа (08.10.2023р.). Згідно Епікризу виписного від 08.12.2023р. позивач з 16.11.2023р. до 08.12.2023р. перебував на стаціонарному лікуванні у КНП 1-ше територіальне медичне об`єднання м. Львова з діагнозом: основне захворювання: F43.1 Посттравматичний стресовий розлад, функціональний діагноз: стан помірно декомпенсації з виходом в астенічний синдром після перенесення MBT (07.10.2023р.), акубаротравма. У Довідці військово-лікарської комісії №809 від 07.12.2023р. зазначено: діагноз та постанова ВЛК про причинний зв`язок захворювання (травми, поранення, контузії, каліцтва): Посттравматичний стресовий розлад, стан помірно декомпенсації з виходом в астенічний синдром (F43.1) після перенесеної МВТ (07.10.2023р.), акубаротравма. Травма, ТАК, пов`язана із захистом Батьківщини (Довідка №3496 від 17.10.2023р., підписана командиром Військової частини НОМЕР_1 ). Згідно Класифікатора розподілу травм за ступенем важкості, травма відноситься до важких (Наказ МОЗ №370 від 04.07.2007р.). На підставі ст.17в графи ІІ Розкладу хвороб, графи ТДВ потребує відпустки для лікування у зв`язку з хворобою на тридцять календарних днів. У Довідці військово-лікарської комісії ВЧ НОМЕР_2 №973 від 19.03.2024р. зазначено: діагноз та постанова ВЛК про причинний зв`язок захворювання (травми, поранення, контузії, каліцтва): наслідки вибухової травми, акубаротравма (07.10.2023р.) з травматичним розривом обох барабанних перетинок у вигляді хронічної двобічної сенсоневральної приглухуватості І ст. при сприйнятті шепітної мови 4,5 м на кожне вухо. Стан після операції (08.10.2023р.) мірингопластика справа. Травма, ТАК, пов`язана із захистом Батьківщини. Обмежено придатний до військової служби. Отже, зважаючи на вищевикладені та наявні в матеріалах справи письмові докази у період з 07.10.2023р. - 08.01.2024р. позивач проходив стаціонарне лікування із діагнозом: основне захворювання: F43.1 Посттравматичний стресовий розлад, функціональний діагноз: стан помірно вираженої декомпенсації з виходом в астенічний синдром після перенесення МВТ (07.10.2023), акубаротравма. Суд апеляційної інстанції наголошує, що у Довідці військово-лікарської комісії №809 від 07.12.2023р. зазначено: діагноз та постанова ВЛК про причинний зв`язок захворювання (травми, поранення, контузії, каліцтва): Посттравматичний стресовий розлад, стан помірно вираженої декомпенсації з виходом в астенічний синдром після перенесеної МВТ (07.10.2023), акубаротравма. Травма, ТАК, пов`язана із захистом Батьківщини (Довідка №3496 від 17.10.2023р., підписана командиром Військової частини НОМЕР_1 ). Тобто, позивач проходив стаціонарне лікування у зв`язку із тим діагнозом, який став наслідком травми, пов`язаної із захистом Батьківщини. В частині обґрунтування доводів скаржника ОСОБА_1 на підтвердження наявності підстав до проведення виплати за період з 08.12.2023р. - 08.01.2024р. суд апеляційної інстанції наголошує на такому: Довідками військово-лікарської комісії № 809 від 07.12.2023р. та № 973 від 19.03.2024р. підтверджено, що травма «ТАК, пов 'язана з проходженням військової служби». Крім того, довідкою №809 від 07.12.2023р. підтверджено, що посттравматичний стресовий розлад, стан помірної декомпенсації з виходом у астенічний синдром (F43.1), після перенесеної Позивачем МВТ (07.10.2023), акубаротравми є травмою, що відноситься до важких (Наказ МОЗ № 370 від 04.07.2007р.). Крім того, вказаною Довідкою підтверджується факт перебування ОСОБА_1 у відпустці для лікування у зв`язку з хворобою отриманою під час безпосередньої участі у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, у період: 08.12.2023р. - 08.01.2024р. (30днів). Суд апеляційної інстанції також наголошує, що ОСОБА_1 двічі звертався із рапортом до військової частини НОМЕР_1 з проханням виплати додаткової винагороди у розмірі 100000 гривень за період: 07.10.2023р. - 08.01.2024р. Однак, на момент звернення до суду і з цією позовною заявою відповіді на вказані рапорти так і не отримано. Докази в цій частині позовних вимог судом першої інстанції досліджено, але неповно, з неповним з`ясуванням обставин справи в цій частині та наданням їм правової оцінки. Із змісту наявних в в матеріалах справи №380/19630/24 письмових доказів, а саме Довідки військово-лікарської комісії №809 від 07.12.2023р., чітко видно: «Діагноз та постанова ВЛК про причинний зв`язок захворювання (травми, поранення, контузії, каліцтва): Посттравматичний стресовий розлад, станпомірної декомпенсації з виходом у астенічний синдром (F43.1), після перенесеної МВТ (07.10.2023 р) акубаротравми. Травма, ТАК, пов`язана із захистом Батьківщини (Довідка №3496 від 17.10.2023р., підписана командиром військової частини НОМЕР_1 ). Згідно Класифікатора розподілу травм за ступенем важкості, травма відноситься до важких (Наказ МОЗ №370 від 04.07.2007р.). На підставі ст.17в графи ІІ Розкладу хвороб, графи ТДВ потребує відпустки для лікування у зв`язку з хворобою на тридцять календарних днів.». Тобто, період з 08.12.2023р. - 08.01.2024р., є обґрунтованим та підлягає до задоволення в частині стягнення коштів. В позовній заяві позивач обґрунтовував та в кожній з позовних вимог зазначав період: «з 07.10.2023р. - 08.01.2024». Проте, в мотивувальній частині рішення судом першої інстанції зазначено: «Таким чином, судом встановлено, що у період з 07.10.2023р. - 08.12.2024р. позивач проходив стаціонарне лікування із діагнозом: «основне захворювання: F43.1 Посттравматичний стресовий розлад, функціональний діагноз: стан помірно вираженої декомпенсації з виходом в астенічний синдром після перенесення МВТ (07.10.2023)р., акубаротравма»; « суд дійшов висновку про наявність підстав для нарахування та виплати позивачу додаткової грошової винагороди збільшеної до 100000,00 грн. на місяць за період з 07.10.2023 -08.12.2024р., оскільки позивач у спірний період проходив стаціонарне лікування перенесеної МВТ (07.10.2023), акубаротравма. Травма, ТАК, пов`язана із захистом Батьківщини (Довідка № 3496 від 17.10.2023р., підписана командиром військової частини НОМЕР_1 ).». Крім того, з врахуванням наведеного, в резолютивній частині рішення зазначено: «Зобов`язати Військову частину НОМЕР_1 здійснити нарахування та виплатити ОСОБА_1 додаткову винагороду, передбачену постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022р. №168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану» у розмірі, збільшеному до 100000,00 гривень в розрахунку на місяць пропорційно дням перебування на стаціонарному лікуванні, у зв`язку із отриманим пораненням (контузії, травми або каліцтва), пов`язаним із захистом Батьківщини, а саме за період: 07.10.2023р. - 08.12.2024р., з урахуванням раніше виплачених сум.». Проте, період з 09.01.2024р. - 08.12.2024р. не охоплювався підставами, предметом позову, не був предметом розгляду судом та такому не надано правової оцінки в судовому рішенні. Щодо стягнення витрат на професійну правничу допомогу в суді першої інстанції, колегія суддів зазначає наступне. Приймаючи оскаржуване рішення суд першої інстанції дійшов висновку про те, що судові витрати розподілу не підлягають Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції з наступних підстав. ч.1 ст.132 КАС України встановлено, що судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Із змісту ч.1-ч.5 ст.134 КАС України видно, що витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. Згідно ч.1, ч.7, ч.9 ст.139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа. Розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. При вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значенням справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору (у випадках, коли відповідно до закону досудове вирішення спору є обов`язковим) та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись. ст.30 Закону України від 05 травня 2012 року № 5076-VI «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» передбачено, що гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час. Колегія суддів звертає увагу на те, що при визначенні суми відшкодування судових витрат, суд повинен керуватися критерієм реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерієм розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та суті виконаних послуг. Витрати на правову допомогу мають бути документально підтверджені та доведені, договором на правову допомогу, актами приймання-передачі наданих послуг, платіжними документи про оплату таких послуг та розрахунком таких витрат. Розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. За відсутності відповідної заяви або неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду. Отже витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх вартість уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено. Відповідно до ч.3 ст.143 КАС України якщо сторона з поважних причин не може до закінчення судових дебатів у справі подати докази, що підтверджують розмір понесених нею судових витрат, суд за заявою такої сторони, поданою до закінчення судових дебатів у справі, може вирішити питання про судові витрати після ухвалення рішення по суті позовних вимог. Крім того, у постановах Верховного Суду від 07.11.2019р. у справі №905/1795/18 та від 08.04.2020р. у справі № 922/2685/19 висловлено правову позицію, за якою суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг. Верховний Суд неодноразово вказував на те, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (пункт 21 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020р. у справі № 755/9215/15-ц). Такі критерії оцінки поданих заявником доказів суд застосовує з урахуванням особливостей кожної справи та виходячи з принципів верховенства права та пропорційності, приписів ст.134 КАС України та з урахуванням практики Європейського суду з прав людини, що суди застосовують як джерело права згідно ст.17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" Таким чином, при визначенні суми відшкодування, суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності) та критерію розумності їхнього розміру, з урахуванням конкретних обставин справи та доводів сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі ст.41 Конвенції. Зокрема, у рішеннях від 12.10.2006р. у справі "Двойних проти України" (п.80), від 10.12.2009р. у справі "Гімайдуліна і інших проти України" (п.34-п.36), від 23.01.2014р. у справі "East/West Alliance Limited" проти України", від 26.02.2015р. у справі "Баришевський проти України" (п.95) зазначається, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими (необхідними), а їхній розмір - обґрунтованим. У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" від 28.11.2002р. зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір (аналогічна правова позиція викладена Касаційним господарським судом у складі Верховного Суду у додаткових постановах від 20.05.2019р. у справі №916/2102/17, від 25.06.2019р. у справі № 909/371/18, у постановах від 05.06.2019р. у справі № 922/928/18, від 30.07.2019р. у справі №911/739/15 та від 01.08.2019р. у справі № 915/237/18). Отже, розглядаючи заяву сторони судового процесу про компенсацію понесених нею витрат на професійну правничу допомогу суду належить дослідити та оцінити додані заявником до заяви документи на предмет належності, допустимості та достовірності відображеної у них інформації. Такі докази, суд оцінює за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Згідно п.4 ч.1 ст.1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору. Відповідно до п.6, п.9 ч.1 ст.1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» -інші види правової допомоги - види адвокатської діяльності з надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правового супроводу діяльності клієнта, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення; -представництво - вид адвокатської діяльності, що полягає в забезпеченні реалізації прав і обов`язків клієнта в цивільному, господарському, адміністративному та конституційному судочинстві, в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами, прав і обов`язків потерпілого під час розгляду справ про адміністративні правопорушення, а також прав і обов`язків потерпілого, цивільного позивача, цивільного відповідача у кримінальному провадженні. ст.19 вказаного Закону визначено такі види адвокатської діяльності як надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави; складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру; представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами. Тобто, правова допомога є багатоаспектною, різною за змістом, обсягом та формами і може включати консультації, роз`яснення, складення позовів і звернень, довідок, заяв, скарг, здійснення представництва, зокрема в судах та інших державних органах, захист від обвинувачення тощо, а договір про надання правової допомоги укладається на такі види адвокатської діяльності як захист, представництво та інші види адвокатської діяльності. Суд апеляційної інстанції наголошує, що необхідно враховувати, що склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат. Зважаючи на вищевикладене та враховуючи те, що скаржником ОСОБА_1 не надано жодного належного та допустимого доказу понесення витрат на правову допомогу така відповідно до задоволення не підлягає. Інші доводи апеляційних скарг фактично зводяться до переоцінки доказів та незгодою апелянтів з висновками суду першої інстанцій по їх оцінці, тому не можуть бути прийняті апеляційною інстанцією. ч.2 ст.6 КАС України, ст.17 Закону України «Про виконання рішень і застосування практики Європейського Суду з прав людини» передбачено застосування судами Конвенції та практики ЄСПЛ як джерела права. У п.58 Рішення Європейського суду з прав людини у справі «Серявін та інші проти України» від 10 лютого 2010 року Суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п.1 ст.6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення. Хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень. Колегія суддів також враховує позицію ЄСПЛ (в аспекті оцінки аргументів апелянта), сформовану у справі Серявін та інші проти України (№ 4909/04): згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча п.1 ст.6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі Руїс Торіха проти Іспанії (RuizTorijav. Spain) № 303-A, пункт 29). Також, п.41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, визначено, що обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно ст.242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом. ст.317 КАС України передбачено, що підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є: 1) неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права. З огляду на вищевикладене, доводи апеляційної скарги ОСОБА_1 є суттєвими і складають підстави для висновку про неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи, порушення судом норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи тому, колегія суддів дійшла висновку, що рішення суду першої інстанції слід скасувати та ухвалити нове рішення, яким позов задовольнити частково, а апеляційну скаргу Військової частини НОМЕР_1 залишити без задоволення. Керуючись ст.ст. 308,310,315,316,317,321,322,325,329 КАС України, суд,-

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу Військової частини НОМЕР_1 залишити без задоволення. Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити частково. Рішення Львівського окружного адміністративного суду від 28 лютого 2025 року у справі № 380/19630/24 скасувати та прийняти нову постанову. Позов ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправною бездіяльність та зобов`язання вчинити дії задовольнити частково. Визнати протиправними дії Військової частини НОМЕР_1 , які полягають у не нарахуванні та невиплаті ОСОБА_1 додаткової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022р. №168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану» у розмірі, збільшеному до 100000,00 гривень в розрахунку на місяць пропорційно дням перебування на стаціонарному лікуванні, у зв`язку із отриманим пораненням (контузії, травми або каліцтва), пов`язаним із захистом Батьківщини. Зобов`язати Військову частину НОМЕР_1 здійснити нарахування та виплатити ОСОБА_1 додаткову винагороду, передбачену постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 №168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану» у розмірі, збільшеному до 100000,00 гривень в розрахунку на місяць пропорційно дням перебування на стаціонарному лікуванні, у зв`язку із отриманим пораненням (контузії, травми або каліцтва), пов`язаним із захистом Батьківщини, а саме за період: 07.10.2023р. - 08.01.2024р., з урахуванням раніше виплачених сум. У задоволенні решти позовних вимог відмовити. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку, виключно у випадках передбачених ч.4 ст.328 КАС України, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Головуючий суддя Н. В. Бруновська судді Р. Б. Хобор Р. М. Шавель