Постанова Сьомий апеляційний адміністративний суд № 295/13823/24

П О С Т А Н О В А ІМЕНЕМ УКРАЇНИ Справа № 295/13823/24 Головуючий суддя 1-ої інстанції - Буткевич М.І. Суддя-доповідач - Гонтарук В. М. 23 червня 2025 року м. Вінниця Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії: головуючого судді: Гонтарука В. М. суддів: Білої Л.М. Моніча Б.С. , розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Житомирського районного суду Житомирської області від 17 березня 2025 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до ВП №1 Житомирського РУП ГУНП в Житомирській області Департаменту патрульної поліції, ГУНП в Житомирській області про скасування постанови про адміністративне правопорушення, В С Т А Н О В И В : позивач звернулась до суду з позовом до П №1 Житомирського РУП ГУНП в Житомирській області Департаменту патрульної поліції, ГУНП в Житомирській області про скасування постанови про адміністративне правопорушення. Рішенням Житомирського районного суду Житомирської області від 17 березня 2025 року в задоволенні адміністративного позову відмовлено. Не погодившись з прийнятим рішенням, позивач подала апеляційну скаргу, в якій просить скасувати вказане рішення та ухвалити нову постанову, якою задовольнити адміністративний позов. В обґрунтування апеляційної скарги апелянт послалась на неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права, порушення норм процесуального права, що на її думку, призвело до неправильного вирішення спору. 12 червня 2025 року до суду від відповідача надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому зазначено про безпідставність її доводів. Сторони в судове засідання не з`явились. Про дату час та місце розгляду справи повідомлено завчасно та належним чином. Причини неявки суду не відомі. За таких умов згідно з ч. 4 ст. 229 КАС України при розгляді справи в порядку письмового провадження фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється. Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши доводи апеляційної скарги та відзиву, колегія суддів вважає, що остання не підлягає задоволенню, виходячи з наступного. Як вірно встановлено судом першої інстанції та підтверджено під час апеляційного розгляду неоспорені факти про те, що 07.09.2024 інспектором ВП №1 Житомирського РУП ГУНП в Житомирській області Жлобіцьким М.Л. винесено постанову про накладення адміністративного стягнення у справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, серії ЕНА № 3003343, відповідно до якої ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 2 ст. 122 КУпАП та відносно неї застосоване адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 510 гривень за скоєння адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2ст. 122 КУпАП (а.с. 8). Згідно із постановою ОСОБА_1 , 07.09.2024 о 22 год.23 хв. в с. Станишівка вул. Парникова, 1, керуючи ТЗ, проїхала регульоване перехрестя на заборонений червоний сигнал світлофора, чим порушила п. 8.7.3 «е» Правил дорожнього руху України. Вважаючи вказану постанову протиправною, позивач звернулась до суду для її скасування. Надаючи оцінку спірним правовідносинам, що виникли між сторонами, колегія суддів зазначає наступне. За приписами частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Відповідно до частини першої статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень. Статтею 14 Закону України "Про дорожній рух" від 30.06.1993 № 3353-XII вказано, що учасники дорожнього руху зобов`язані знати і неухильно дотримуватися вимог цього Закону, Правил дорожнього руху та інших нормативних актів з питань безпеки дорожнього руху. Пунктом 1.3 Правил дорожнього руху затверджених Постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2001 № 1306 (далі - ПДР) зазначено, що учасники дорожнього руху зобов`язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил. Частиною другою статті 122КУпАП встановлена відповідальність, зокрема за проїзд на заборонний сигнал світлофора. Відповідно до п.п. 8.7.3 «е» Правил сигнали світлофора мають такі значення: е) червони сигнал, у тому числі миготливий, або два червоні миготливі сигнали забороняють рух. За приписами частини 1 статті 8 Закону України «Про Національну поліцію» поліція діє виключно на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України. До повноважень органів Національної поліції належать розгляд справ про адміністративні правопорушення, зокрема, за ч. 1 ст. 122 КУпАП. Стаття 280 КУпАП закріплює обов`язок посадової особи при розгляді справи про адміністративне правопорушення з`ясувати чи було вчинено адміністративне правопорушення та чи винна дана особа в його вчиненні. Отже, притягнення особи до адміністративної відповідальності можливе лише за наявності події адміністративного правопорушення та вини особи у його вчиненні, яка підтверджена належними доказами. Згідно з ч. 1 ст. 122 КУпАП перевищення встановлених обмежень швидкості руху транспортних засобів більш як на двадцять кілометрів на годину, порушення вимог дорожніх знаків та розмітки проїзної частини доріг, правил перевезення вантажів, буксирування транспортних засобів, зупинки, стоянки, проїзду пішохідних переходів, ненадання переваги у русі пішоходам на нерегульованих пішохідних переходах, а так само порушення встановленої для транспортних засобів заборони рухатися тротуарами чи пішохідними доріжками, - тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі п`ятнадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або 50 штрафних балів. Відповідно до статті 9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність. Таким чином, висновки про наявність чи відсутність в діях позивача, адміністративного правопорушення мають бути зроблені на підставі всебічного, повного і об`єктивного дослідження всіх обставин та доказів. Відповідно до частини другої статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо правомірності доказування свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Згідно статті 245 КУпАП завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності. У відповідності до ч. 1 ст. 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Частиною 1 ст.77 КАС України регламентовано, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. Частиною 2 ст.77 КАС України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Згідно оскаржуваної постанови, позивача притягнуто до адміністративної відповідальності у зв`язку з порушенням ПДР, а саме, здійснення проїзду на заборонений сигнал світлофору. З матеріалів справи встановлено, що в якості доказу вчинення позивачем правопорушення відповідачем до матеріалів справи надано відеозаписи з бодікамер поліцейських., що ОСОБА_1 , 07.09.2024 року о 22 год.23 хв. в с.Станишівка вул.Парникова,1, керуючи ТЗ проїхала регульоване перехрестя на заборонений червоний сигнал світлофора, чим порушила п.8.7.3«е» Правил дорожнього руху України за що передбачена ч.2ст.122КУпАП відповідальність у виді штрафу у розмірі 30 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. Зазначений відеозапис є належним та допустимим доказом з огляду на те, що у постанові про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, серії ЕНА № 3003343 від 07.09.2024, яка є предметом оскарження у цій справі, зазначено технічний засіб, яким здійснено відеозапис (у разі , якщо такий запис здійснювався), що дає можливість використання цього відеозапису у якості належного доказу вчинення позивачем правопорушення, відповідальність за яке передбачено, ч.2ст.122 КУпАП та правомірності прийняття працівником поліції оскаржуваної постанови. Також з відеозапису вбачається, що працівниками поліції, роз`яснено порядок, підстави та причини накладення адміністративного стягнення, а також роз`яснено право на захист. Таким чином, дані відеозапису, здійснені відеореєстратором встановленим на бодікамерах є отриманими у встановленому законом порядку доказами скоєного позивачем правопорушення та підтверджують позивачем порушення ПДР України. Отже, з огляду на вищенаведені фактичні обставини справи, які були встановлені судом, та норми чинного законодавства, яке регулює спірні відносини, що виникли між сторонами у даній справі, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що відповідач у справі під час прийняття постанови серії ЕНА №3003343 від 07.09.2024 про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за вчинене нею правопорушення, яке передбачене за ч.2 ст.1 22 КУпАП діяв законно, що свідчить про відсутність підстав для скасування такого рішення суб`єкта владних повноважень. Враховуючи вищевикладене, суд апеляційної інстанції вважає обґрунтованим висновок суду першої інстанції, щодо відмови в задоволенні позовних вимог. При цьому, апеляційна скарга не містить посилання на обставини, передбачені ст. 317 КАС України, за яких рішення суду підлягає скасуванню, оскільки доводи викладені в апеляційній скарзі не спростовують висновків суду першої інстанції про наявність підстав для відмови в задоволенні адміністративного позову. Натомість оскаржуване рішення суду ухвалено у відповідності до вимог чинного законодавства України, враховуючи всі фактичні обставини справи, в межах наданих суду повноважень, та вірно застосовано судом як норми процесуального так і матеріального права, в повному обсязі з`ясовано обставини, що мають значення для правильного вирішення адміністративного спору, доведено та всебічно обґрунтовано їх в своєму рішенні, надано належну оцінку всім доказам, ґрунтуючись на повному та об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності. Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 315, ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд П О С Т А Н О В И В : апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення Житомирського районного суду Житомирської області від 17 березня 2025 року - без змін. Постанова суду набирає законної сили у порядку ст.ст. 272, 325 КАС України та відповідно до ч. 3 ст. 272 КАС України не може бути оскаржена.. Головуючий Гонтарук В. М. Судді Біла Л.М. Моніч Б.С.