Постанова 4856 № 240/12406/24

П О С Т А Н О В А ІМЕНЕМ УКРАЇНИ Справа № 240/12406/24 Головуючий суддя 1-ої інстанції - Черняхович І.Е. Суддя-доповідач - Біла Л.М. 23 червня 2025 року м. Вінниця Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії: головуючого судді: Білої Л.М. суддів: Моніча Б.С. Гонтарука В. М. , розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Волинської митниці на рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 25 листопада 2024 року у справі за адміністративним позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Волинської митниці про визнання протиправним та скасування рішення та картки відмови, зобов`язання вчинити дії, В С Т А Н О В И В : Позивач звернувся до суду з позовом до Волинської митниці Державної митної служби України, в якому просив визнати протиправним та скасувати рішення про коригування митної вартості товарів №UA205140/2024/000105/2 від 03.05.2024 та картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів №UA205140/2024/001185 від 03.05.2024. Рішенням Житомирського окружного адміністративного суду від 25 листопада 2024 року позов задоволено в повному обсязі. Не погоджуючись із вказаним судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просив його скасувати та прийняти нову постанову про відмову в задоволенні позовних вимог в повному обсязі. В обгрунтування вимог апеляційної скарги апелянтом відзначено про порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, невідповідність висновків суду обставинам справи, що призвело до неповного з`ясування обставин справи і, як наслідок, невірного вирішення справи та прийняття необґрунтованого рішення. Розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження. Дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів встановила наступне. 28.03.2024 між ФОП ОСОБА_1 (Україна) як покупцем, та компанією JUTA a.s. (Чехія) як продавцем, укладено контракт №2024/033. 28.03.2024 між ФОП ОСОБА_1 та компанією JUTA a.s. укладено Специфікацію №5 до Контракту від 28.03.2024 №2024/033. За даною Специфікацією компанія JUTA a.s. зобов`язувалась поставити ФОП ОСОБА_1 товар, а саме: ПП шпагат 2000 tех/2000 м білого кольору - вартістю 36 612,00 Євро. 01.05.2024 позивачем було подано для митного оформлення митну декларацію №24UА205140029790U6 на товар: шпагат, без покриття, без оболонки, поліпропіленовий, призначений для пакування: - PP twine 2000 tех/2000 m, white / ПП шпагат 2000 tех/2000 м білого кольору 21 600 кг. Торгівельна марка: JUTA. Виробник: JUTA a.s. Також надано: - пакувальний лист б.н. від 29.04.2024; - рахунок-проформу (інвойс) №0010400218 від 29.04.2024; - автотранспортну накладну СМR181654 від 29.04.2024; - платіжний документ, що підтверджує вартість товару №153 від 26.04.2024; - довідку, що підтверджує вартість перевезення товару №01052024-2 від 01.05.2024; - калькуляцію транспортних витрат №01052024-2/1 від 01.05.2023 - прейскурант (прайс-лист) виробника товару б.н. від 03.04.2024; - доповнення до зовнішньоекономічного договору (контракту) Специфікація №5 від 24.04.2024; - зовнішньоекономічний контракт №2024/033 від 28.03.2024; - договір (контракт) на перевезення №2024-032 від 19.04.2024; - декларацію-інвойс, складену уповноваженим експортером №0010400218 від 29.04.2024. Позивач визначив митну вартість вказаного вище товару згідно статті 57 Митного Кодексу України за основним методом - за ціною договору (вартість операції). За результатами перевірки поданої митної декларації та поданих документів митним органом позивачу було направлено повідомлення із вимогою про надання додаткових документів, а саме: - виписки з бухгалтерської документації; - специфікації №2; - митної декларації країни відправлення. На виконання вказаного повідомлення позивачем додатково були надані документи: - експертний висновок Житомирської ТПП №В-1110 від 30.04.2024; - лист про перезарахуваня коштів №2604/01 від 26.04.2024; - лист від продавця про підтвердження перезарахуваня оплати б/н від 26.04.2024; - лист від постачальника пояснення курсу євро б/н від 29.04.22024; - лист від постачальника пояснення внутрішніх перевезень по території Чеської республіки б/н від 29.04.2024; - лист №0205-8 від 02.05.2024 ФОП ОСОБА_1 ; - лист №0205-7 від 02.05.2024 ФОП ОСОБА_1 ; - декларація країни відправлення товару №24CZ58000006Е5ТFA9 від 29.04.2024; - специфікація №2/1 від 03.04.2024; - специфікація №2/2 від 03.04.2024; - постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 15.04.2024 по справі №240/17242/23. Проте, 03.05.2024 Волинською митницею Держмитслужби прийнято рішення про коригування митної вартості товарів №UА205140/2024/000105/2 та сформовано картку відмови №UА205140/2024/001185. В подальшому, товар було випущено у вільний обіг під гарантійні зобов`язання відповідно до статті 55 МК України. 10.05.2024 позивач в порядку частини 8 статті 55 МК України подав до Волинської митниці звернення про надання додаткових документів, до якої додано документи для підтвердження заявленої митної вартості імпортованого товару, проте відповідач листом №7.3-2/15-02/14/5472 від 17.05.2024 відмовив у визнанні останньої й залишив прийняте раніше рішення без змін. Позивач, вважаючи такі рішення протиправними, звернувся до суду з даним позовом. За результатом розгляду матеріалів справи, суд першої інстанції дійшов висновку про обгрунтованість вимог позову та наявність підстав для їх задоволення. Надаючи оцінку спірним правовідносинам та висновкам суду першої інстанції, в призмі доводів апеляційної скарги, колегія суддів виходить з наступного. Згідно ст.49 Митного кодексу України митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. Положенням ч.1 ст.52 МК України встановлено, що заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою. Відповідно до ст. 53 МК України у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає органу доходів і зборів документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення. (ч. 1 ст. 53 МК України). Документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п`ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування (ч. 2 ст. 53 МК України). Відповідно до ч.1 ст. 54 МК України контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється органом доходів і зборів під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості. Згідно з п.1 ч.4 ст.54 МК України орган доходів і зборів під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів зобов`язаний здійснювати контроль заявленої декларантом або уповноваженою ним особою митної вартості товарів шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості, наявності в поданих зазначеними особами документах усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. Частиною 3 ст. 53 МК України передбачено, що у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини (ч. 3 ст. 53 МК України). Згідно ч. 3 ст. 54 МК України за результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів орган доходів і зборів визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про коригування відповідно до положень статті 55 цього Кодексу. Відповідно до ч.6 ст.54 МК України орган доходів і зборів може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі: 1) невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості; 2) неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; 3) невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу; 4) надходження до органу доходів і зборів документально підтвердженої офіційної інформації органів доходів і зборів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості. Статтею 58 МК України визначено метод визначення митної вартості за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції). Відповідно до ч.9 ст.58 МК України розрахунки згідно із цією статтею робляться лише на основі об`єктивних даних, що підтверджуються документально та піддаються обчисленню. Згідно з ч.21 ст.58 МК України використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості повинні бути об`єктивними, піддаватися обчисленню та підтверджуватися документально. Частиною 2 ст. 58 МК України встановлено, що метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов`язковою при її обчисленні. За результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів митний орган визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 МК України (ч. 3 ст. 54 МК України). Митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі: 1) невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості; 2) неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; 3) невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу; 4) надходження до митного органу документально підтвердженої офіційної інформації митних органів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості (ч. 6 ст. 54 МК України). Аналіз наведених норм дає підстави вважати, що митні органи мають право здійснювати контроль правильності обчислення декларантом митної вартості, але ці повноваження здійснюються у спосіб, визначений законом, зокрема, витребовування додаткових документів на підтвердження задекларованої митної вартості може мати місце тільки у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей. Такі сумніви можуть бути зумовлені неповнотою поданих документів для підтвердження заявленої митної вартості товарів, невідповідністю характеристик товарів, зазначених у поданих документах, митному огляду цих товарів, порівнянням рівня заявленої митної вартості товарів з рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких уже здійснено, і таке інше. Крім цього, обов`язок доведення митної вартості ціни товару покладений на позивача. При цьому, митний орган у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, яка була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, може витребувати додаткові документи. Наявність у митного органу обґрунтованого сумніву у правильності визначення митної вартості є обов`язковою умовою, оскільки з цією обставиною закон пов`язує можливість витребовування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів. Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації. Верховний Суд неодноразово у своїх рішеннях звертав увагу щодо такого застосування судом статей 53, 54 МК України у подібних правовідносинах, зокрема у постанові від 23.10.2021 у справі №815/4821/16 та від 14.09.2023 у справі № 817/1799/16. Згідно матеріалів справи під час здійснення контролю митної вартості за митною декларацією №24UА205140030535U9 відповідач дійшов висновку, що надані до митного оформлення документи не містять усіх даних, необхідних для визначення митної вартості за методом, що обраний позивачем. За зазначеною МД відбулось спрацювання декількох профілів ризику, а саме: 105-2, 106-2. Також митним органом було вказано, що надані документи містять розбіжності. Зокрема, у рішенні про коригування митної вартості зазначено: - в інвойсі №0010400218 від 29.04.2024 в умовах поставки зазначено 3500 чеських крон, які не включені до митної вартості. - банківський платіжний документ №153 від 26.04.2024 неможливо ідентифікувати з даною поставкою товарів, оскільки сума платіжної інструкції не відповідає сумі інвойсу. Відтак, рішення відповідача мотивовано відсутністю достовірних відомостей про вартість товару. Надаючи оцінку вказаному, судова колегія виходить з наступного. Стосовно невключення до митної вартості 3500 чеських крон, які зазначені в інвойсі в інвойсі №0010400218 від 29.04.2024 в умовах поставки, судова колегія враховує наступне. Як достеменно встановлено судом першої інстанції, відповідно до листа за №0205-7 від 02.05.2024, який був поданий під час митного оформлення, позивачем надано пояснення стосовно вказаних у рахунку-фактурі від 29.04.2024 року №0010400218 умов поставки в сумі 3500 чеських крон та зазначено, що відповідно до пояснення постачальника компанії JUTA a.s. вартість внутрішніх перевезень на території Чеської Республіки, що вказана в колонці умов поставки в рахунку-фактурі, є теоретично-статистичною вартістю внутрішніх перевезень на території Чеської Республіки, що зазначається компанією JUTA a.s. виходячи з власних теоретичних розрахунків та може відрізнятись від дійсної вартості перевезення. Така вартість внутрішніх перевезень не підлягає сплаті покупцем та використовується компанією JUTA a.s. виключно для власних митних цілей і є частиною статистичної вартості. Ідентична інформація міститься у наявному у матеріалах справи листі компанії JUTA a.s. від 29.04.2024, який було надано відповідачу під час консультацій при здійсненні митного оформлення. Однак, ці пояснення Волинською митницею до уваги взяті не були, а тому доводи апелянта в цій частині є безпідставними та обгрунтовано відхилені судом першої інстанції. Стосовно відсутності можливості ідентифікувати банківський платіжний документ № 513 від 26.04.2024 року на суму 74628 Євро з даною поставкою товарів через розбіжність між сумами платіжної інструкції та інвойсу №0010400218 від 29.04.2024, судова колегія зазначає таке. Так, листом №0205-7 від 02.05.2024, який був поданий під час митного оформлення, надано пояснення відносно вартості товару у складі платіжної інструкції №153 від 26.04.2024 року на загальну суму 74628 Євро та повідомлено, що дана сума здійснена по двом Специфікаціям №2 та №5. Копії обох Специфікацій містяться у матеріалах справи. В свою чергу, у зв`язку зі зміною колишніх домовленості, товар по специфікації №2 було розділено на 2 поставки і відповідно, оплату перезараховано на специфікацію №2/1 від 03.04.2024 року на суму 36288,00 євро та специфікацію №2/2 від 03.04.2024 року на суму 1728,00 євро. Тому оплата рахується по трьом специфікаціям, а саме: специфікація №2/1 від 03.04.2024 року 36288,00 євро, специфікація №2/2 від 03.04.2024 року 1728,00 євро, специфікація №5 від 24.04.2024 року - 36612,00 євро. В якості доказів до справи позивачем долучено специфікація №2/1 від 03.04.2024 року, специфікація №2/2 від 03.04.2024 року, специфікація №5 від 24.04.2024 року, що доводить факт оплати по декількох Специфікаціях. В сукупності суми по вищевказаним специфікаціям складають суму платіжного документа №153 від 22.04.2024, а саме: 74628 євро. Відтак, суд першої інстанції дійшов обгрунтованого висновку, з чим погоджується і суд апеляційної інстанції, що розбіжності, на яких наголошував митний орган, відсутні. До того ж, у рішенні про коригування відповідач самостійно зазначає, що Позивачем було додатково надано специфікацію №2/1 та №2/2 від 03.04.2024 року. Стосовно доводів митного органу, що згідно умов поставки FCA-Olomouc Декларантом не всі витрати пов`язані з транспортуванням товару, то судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції про відсутність доказів на підтвердження існування сумнівів чи невідповідностей у документах, які підтверджують вартість перевезення. Наразі, у відповідності до специфікації №5 від 24.04.2024, умови поставки: FCA- Olomouc, ціна включає вартість пакування, навантаження, маркування, вартість піддонів, експортної та пакувальної тари, всі митні формальності необхідні для вивозу товару. Визначення FCA (Free Carrier) - це міжнародний торговельний термін, який підпадає під категорію Інкотермс 2020. Free Carrier безпосередньо пов`язаний з привезенням продукції, часто перекладається як «франко-перевізник», вказуючи на те, що компанія, що реалізує партію сировини/товарів, добровільно бере на себе всю відповідальність за привіз у місце, про яке попередньо зазначено в договорі. Слід зазначити, що вибір місця постачання вплине на зобов`язання зі завантаження і розвантаження товару у даному місці, якщо постачання здійснюється у приміщенні продавця, то продавець несе відповідальність за завантаження товару. Судом першої інстанції безспірно встановлено, що адресою місця завантаження товару було безпосередньо складське приміщення продавця (JUTA), у відповідності до умов FCA, продавець (JUTA) здійснив завантаження товару на транспорт позивача. Позивач, в свою чергу, не поніс будь-яких витрат щодо завантаження товару на транспорт, а тому відповідно і не відображав їх у складі митної вартості. Як вбачається із матеріалів справи до митного оформлення позивачем було, зокрема, подано довідку про транспортні витрати №01052024 від 01.05.2024 та калькуляцію транспортних витрат згідно довідки № 01052024 від 01.05.2024, відповідно до яких вартість транспортних послуг з міжнародного перевезення вантажу автомобілем по маршруту Оlomouc, Сzесh Reрublic - до кордону України (пункт пропуску "Чоп" м.Житомир (Україна), складає 1200 Євро. За маршрутом п/п "Чоп" - м. Житомир Україна, складають 23326,40 грн. Страхування вантажу не проводилось. Навантажувально-розвантажувальні роботи включені у вартість товару. Згідно з пунктом 5 частини 10 статті 58 МК України при визначенні митної вартості до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, додаються такі витрати (складові митної вартості), якщо вони не включалися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, витрати на транспортування оцінюваних товарів до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України. Відповідно до правової позиції Верховного Суду, що викладена в постановах від 31.05.2019 у справі №804/16533/14 та від 07.07.2023 у справі №803/718/17, якщо закон не визначає доказ (докази), винятково яким (-ми) має підтверджуватися розмір витрат на перевезення, то такі витрати можуть підтверджуватися будь-якими доказами. МК України не визначив вид доказів, якими має підтверджуватися розмір витрат на перевезення товарів (не вказав, що такими доказами можуть бути лише фінансові та/або бухгалтерські документи), а тому довідка про транспортні витрати є допустимим доказом на підтвердження витрат на перевезення товарів. До того ж, суд першої інстанції доцільно зауважив, що перевізник вправі сам формувати ціноутворення того чи іншого перевезення з врахуванням відстані та інших необхідних характеристик. Також, безпідставними є доводи апелянта щодо ненадання позивачем до митного оформлення декларації країни відправлення, що унеможливлює здійснення перевірки числового розрахунку митної вартості, оскільки митна декларація країни відправлення в розумінні частини 2 статті 53 МК України не є документом, який підтверджує митну вартість товарів, натомість відповідно до частини 6 статті 53 МК України її декларант може подати за власним бажанням. Також копію митної декларації країни відправлення декларант або уповноважена ним особа подає на письмову вимогу митного органу за наявності умов, визначених частиною 3 статті 53 МК України. Крім того, самим же відповідачем у спірному рішенні зазначено про подання позивачем декларації країни відправлення разом із додатковими документами на запит митного органу. Відтак, у цій частині розбіжності, які могли б слугувати підставою для визначення митної вартості товару за резервним методом, відсутні. В розрізі встановлених обставин справи, суд першої інстанції вірно зауважив про безпідставність доводів відповідача про неподання позивачем додатково витребуваних від нього документів, оскільки ненадання декларантом запитуваних митним органом документів (платіжних або інших бухгалтерських), за відсутності належного (об`єктивного) обґрунтування неможливості визначення митної вартості товару за першим (основним) методом за відсутності цих документів, не є достатнім для висновку про наявність підстав для застосування відповідачем іншого методу визначення митної вартості товарів. Наразі, спрацювання ризиків АСАУР не може бути достатньою підставою щодо твердження під час перевірки показників МД наявності у митного органу сумнівів та наявність підстав для витребування додаткових документів, оскільки згідно Порядку здійснення аналізу та оцінки ризиків, розроблення і реалізації заходів з управління ризиками для визначення форм та обсягів митного контролю, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 31.07.2015 №684, такий розроблено з метою забезпечення вибірковості митного контролю шляхом застосування системи управління ризиками, поліпшення ефективності роботи Держмитслужби під час митного контролю, прискорення митного оформлення за рахунок застосування методів управління ризиками, у тому числі аналізу ризиків із використанням інформаційних технологій, та здійснення таргетингу та цей Порядок встановлює єдиний підхід до здійснення митними органами (їх структурними підрозділами) аналізу та оцінки ризиків, розроблення і реалізації заходів з управління ризиками для визначення форм та обсягів митного контролю. Тобто, сам спрацьований АСАУР не є достатнім доказом порушення декларантом положень МК України, а є тим розробленим методом, який покращує ефективність роботи митниці під час перевірки та оформлення МД, та посадові особи під час застосування СУР як системи управління ризиками мають діяти у відповідності до МК України. У рішенні про коригування митної вартості зазначено, що коригування митної вартості було здійснено на підставі цінової інформації, наявної в митного органу. Так, за основу було взято МД UA100100/2024/24934 від 27.02.2024 на рівні 3,82 дол. США/кг.. Однак, саме лише посилання на митну декларацію, на підставі якої коригується митна вартість товару, не є достатнім для того, щоб вважати прийняте рішення обґрунтованим. Таке твердження ґрунтується на тому, що товари можуть мати суттєві відмінності різних показників та характеристик, що прямопропорційно впливає на ціноутворення даного товару. Алгоритм дій митного органу щодо здійснення контролю за правильністю визначення митної вартості товарів визначений правовими нормами глави 9 Митного кодексу України. За приписами статті 57 Митного кодексу України визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний. Відповідно до пунктів 2, 4 частини другої статті 55 МК України, прийняте митним органом письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити: наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом; обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої митним органом, та фактів, які вплинули на таке коригування. Окрім цього, відповідно до п.2.1. Правил заповнення рішення про коригування митної вартості товарів, затверджених наказом Міністерства фінансів України від 24.05.2012 № 598, в разі здійснення коригування митної вартості за резервним методом, у рішенні про коригування орган доходів і зборів поряд з обов`язковим зазначенням номера та дати митної декларації, яка була взята за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, повинен навести пояснення щодо зроблених коригувань на обсяг партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо; також у разі визначення митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням резервного методу зазначаються докладна інформація та джерела, які використовувалися митним органом при її визначенні. Однак, як вірно відзначив суд першої інстанції, в оскаржуваному рішенні про коригування митної вартості товару відповідачем не наведено порівняння характеристик оцінюваного товару та характеристик товару, ціна якого взята за основу для коригування митної вартості за резервним методом, що є порушенням ч.2 ст.55 МК України. Така правова позиція викладена в постановах Верховного Суду від 21.01.2020 р. у справі № 813/5405/15, від 31.01.2020 р. у справі №804/7761/16 та відповідно до положень ч.5 ст.242 КАС України підлягає обов`язковому врахуванню судом при виборі та застосуванні норм права до спірних правовідносин в даній справі. Всупереч вказаним вимогам відповідачем не обґрунтовано підстави незастосування другого-п`ятого методів при визначенні митної вартості імпортованого позивачем транспортного засобу, оскільки не надано доказів, що підтверджують проведення посадовою особою Митниці консультацій з позивачем щодо наявності чи відсутності відомостей про митне оформлення ідентичних чи аналогічних товарів, як того вимагають положення частини четвертої статті 57 МК України; а також відповідачем не обґрунтовано ціну, яка визначена ним внаслідок проведеного коригування митної вартості за резервним методом. У спірних правовідносинах матеріалами справи підтверджено надання позивачем під час митного оформлення товару документів, що містять у сукупності ті відомості, які підтверджують числові значення митної вартості (її складових), й не дають підстав для сумніву щодо повноти та правильності її визначення декларантом. Волинською митницею не доведені неповнота, неточність чи недостатність наданих позивачем з митною декларацією документів та наведених в них відомостей для визначення митної вартості товарів за основним методом, наявність установлених частинами 1 та 2 статті 58 Митного кодексу України обмежень для застосування першого методу та обставин, зазначених в частині 6 статті 54 Митного кодексу України, для відмови у митному оформленні товару за першим методом, а, отже, і підстав для застосування положень частини 3 статті 57 та частини 3 статті 58 Митного кодексу України, тобто використання другорядного методу визначення митної вартості товарів при недоведеності неможливості її визначення за основним. За наведених обставин, судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції, що митний орган не довів, що документи, подані декларантом для митного оформлення товару, є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності викликають сумнів у достовірності наданої інформації, та не надані достатні докази, які б підтверджували відсутність підстав для визначення митної вартості за ціною договору. В результаті досліджених наявних в матеріалах справи письмових доказів судова колегія погоджується з позицією суду першої інстанції, що використані декларантом відомості підтверджені документально та визначені кількісно; їх достовірність не спростована відомостями від компетентних органів інших країн щодо не підтвердження обставин відчуження позивачу продавцем-нерезидентом товару, або що видані позивачу документи є фіктивними, недійсними. При цьому, митний орган належно не обґрунтував своє рішення про коригування митної вартості товару та не вказав, чому документи, надані декларантом згідно з переліком, передбаченим статтею 53 МК України, унеможливлюють застосування першого (основного) методу визначення митної вартості товару. У відповідача були наявні всі підстави для проведення митного оформлення товару на підставі електронної митної декларації №24UА205140029790U6, в якій була заявлена ціна відповідно до договору. Таким чином, суд першої інстанції дійшов вірного та обгрунтованого висновку, що рішення Волинської митниці Державної митної служби України про коригування митної вартості товарів №UA205140/2024/000105/2 від 03.05.2024 та картка відмови в прийомі митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA205140/2024/001185 від 03.05.2024 не ґрунтуються на вимогах чинного законодавства, а тому є протиправні та підлягають скасуванню, а позов - задоволенню. Колегія суддів зазначає, що доводи апеляційної скарги відповідача ідентичні тим, які досліджувались судом першої інстанції. В апеляційній скарзі скаржником не наведено обставин та доказів, які б спростовували наведені висновки суду першої інстанції. В контексті викладеного, колегія суддів дійшла висновку, що рішення суду першої інстанції ґрунтується на всебічному, повному та об`єктивному розгляді всіх обставин справи, які мають значення для вирішення спору, відповідає нормам матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, викладених у зазначеному рішенні, у зв`язку з чим підстав для його скасування не вбачається. Інші доводи апеляційної скарги встановлених обставин справи та висновків суду першої інстанції не спростовують та не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи. При цьому, надаючи оцінку доводам апеляційної скарги, судова колегія враховує, що згідно п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд. Відповідно до п.1 ч.1 ст.315, 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд П О С Т А Н О В И В : апеляційну скаргу Волинської митниці залишити без задоволення, а рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 25 листопада 2024 року - без змін. Постанова суду набирає законної сили в порядку та в строки, передбачені ст. 325 КАС України. Головуючий Біла Л.М. Судді Моніч Б.С. Гонтарук В. М.