Постанова 4824 № 756/9380/24

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Справа №756/9380/24 № апеляційного провадження: 22-ц/824/6060/2025 ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 18 червня 2025 року м. Київ Київський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: судді-доповідача Болотова Є.В., суддів: Музичко С.Г., Сушко Л.П., при секретарі Яхно П.А. розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до комунальної організації «Спеціалізована школа № 298 Оболонського району міста Києва», Управління освіти Оболонської районної в місті Києві державної адміністрації, про поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку та моральної шкоди, за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Оболонського районного суду міста Києва від 22 листопада 2024 року, ухваленого під головуванням судді Шролик І.С.,- встановив: У липні 2024 року ОСОБА_1 звернулась до суду із названим позовом. Після зміни предмету позову ОСОБА_2 просила: визнати протиправним та скасувати наказ комунальної організації «Спеціалізована школа № 298 Оболонського району міста Києва» № 29-к від 17 червня 2024 року про звільнення ОСОБА_1 ; поновити позивача на посаді педагога-організатора комунальної організації «Спеціалізована школа № 298 Оболонського району міста Києва»; стягнути на користь позивача середній заробіток за час вимушеного прогулу з 17 червня 2024 року по день ухвалення рішення суду та задану моральну шкоду у розмірі 15 000 грн 00 коп. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що ОСОБА_1 працювала в комунальній організації «Спеціалізована школа № 298 Оболонського району міста Києва» на посаді педагога-організатора. Наказом № 29-к від 17 червня 2024 року позивача звільнено із займаної посади з 17 червня 2024 року за ст. 40 п. 4 КЗпП України. ОСОБА_1 не заперечує факту відсутності на робочому місці у період з 27 травня 2024 року по 17 червня 2024 року та посилається на поважність причин прогулу. Позивач вважає наказ про звільнення незаконним та просила стягнути із відповідача середній заробіток за час вимушеного прогулу та завдану моральну шкоду. Рішенням Оболонського районного суду міста Києва від 22 листопада 2024 року у задоволенні названого позову відмовлено. В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення про задоволення позову, посилаючись на неповне з`ясування обставин, які мають значення для справи, порушення норм матеріального та процесуального права. У судовому засіданні ОСОБА_1 та її представник вимоги апеляційної скарги підтримали. Директор комунальної організації «Спеціалізована школа № 298 Оболонського району міста Києва» та представник заперечили щодо задоволення вимог апеляційної скарги. Інші учасники справи в судове засідання не з`явились, про дату, час і місце розгляду справи повідомлялись належним чином. Розглянувши справу в межах доводів апеляційної скарги, заслухавши пояснення учасників справи, перевіривши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає. Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив із відсутності підстав для скасування наказу про звільнення позивача та вважав його правомірним. Враховуючи, що звільнення позивача відбулось із дотриманням вимог законодавства, відтак, відсутні підстави для поновлення ОСОБА_1 на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та завданої моральної шкоди. Висновки суду відповідають обставинам справи та вимогам закону. Встановлено, що ОСОБА_1 з вересня 2013 року працювала на посаді педагога-організатора комунальної організації «Спеціалізована школа № 298 Оболонського району міста Києва». Відповідно до актів № № 01-15 з 27 травня 2024 року по 14 червня 2024 року ОСОБА_1 була відсутня на робочому місці впродовж робочого дня без поважних причин. Повідомленням Профспілкового комітету СШ № 298 від 17 червня 2024 року надано згоду директору комунальної організації «Спеціалізована школа № 298 Оболонського району міста Києва» ОСОБА_3 на звільнення ОСОБА_1 , педагога-організатора з роботи за прогул за п.4 ст.40 КЗпП України у зв`язку із прогулами без поважних причин. Згідно акту №16 ОСОБА_1 17 червня 2024 року відмовилась надати письмові пояснення про відсутність на робочому місці та ознайомитися із складеними актами. Наказом № 29-к від 17 червня 2024 року позивача звільнено зі займаної посади з 17 червня 2024 року за ст. 40 п. 4 КЗпП України на підставі актів № № 01-16 про відсутність на робочому місці з 27 травня 2024 року по 17 червня 2024 року. Обгрунтовуючи позовну заяву, ОСОБА_1 зазначала, що була відсутня на робочому місці у період з 27 травня 2024 року по 17 червня 2024 року у зв`язку із наявністю поважних причин. Відповідно до сповіщення сім`ї № 16 від 27 травня 2024 року ІНФОРМАЦІЯ_1 , брат позивача старший лейтенант ОСОБА_4 , командир 3 піхотного взводу 2 піхотної роти в/ч НОМЕР_1 при виконанні бойового завдання поблизу населеного пункту Роботине, Пологівського району, Запорізької області, зник безвісти 26 травня 2024 року. Позивач просила стягнути із відповідача середній заробіток за час вимушеного прогулу та задану моральну шкоду у розмірі 15 000 грн 00 коп. За ст. 139 КЗпП України працівники зобов`язані працювати чесно і сумлінно, своєчасно і точно виконувати розпорядження роботодавця, додержувати трудової і технологічної дисципліни, вимог нормативних актів про охорону праці, дбайливо ставитися до майна роботодавця, з яким укладено трудовий договір. Пунктом 3 частини 1 статті 40 КЗпП України встановлено, що трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані роботодавцем лише у випадках систематичного невиконання працівником без поважних причин обов`язків, покладених на нього трудовим договором або правилами внутрішнього трудового розпорядку, якщо до працівника раніше застосовувалися заходи дисциплінарного стягнення. Згідно ч. 1 ст. 142 КЗпП України трудовий розпорядок на підприємствах, в установах, організаціях визначається правилами внутрішнього трудового розпорядку, які затверджуються трудовими колективами за поданням роботодавця і виборним органом первинної профспілкової організації (профспілковим представником) на основі типових правил. Відповідно до ч.1 ст. 147 КЗпП України за порушення трудової дисципліни до працівника може бути застосовано тільки один з таких заходів стягнення: 1) догана; 2) звільнення. За ч. 1 ст. 147-1 КЗпП України дисциплінарні стягнення застосовуються органом, якому надано право прийняття на роботу (обрання, затвердження і призначення на посаду) даного працівника. Відповідно до ч.1 ст. 148 КЗпП України дисциплінарне стягнення застосовується роботодавцем безпосередньо за виявленням проступку, але не пізніше одного місяця з дня його виявлення, не рахуючи часу звільнення працівника від роботи у зв`язку з тимчасовою непрацездатністю або перебування його у відпустці. Згідно до ст. 149 КЗпП України до застосування дисциплінарного стягнення власник або уповноважений ним орган повинен зажадати від порушника трудової дисципліни письмові пояснення. За кожне порушення трудової дисципліни може бути застосовано лише одне дисциплінарне стягнення. При обранні виду стягнення власник або уповноважений ним орган повинен враховувати ступінь тяжкості вчиненого проступку і заподіяну ним шкоду, обставини, за яких вчинено проступок, і попередню роботу працівника. При розгляді справ про накладення дисциплінарних стягнень за порушення трудової дисципліни судам необхідно з`ясовувати, в чому конкретно проявилося порушення, чи додержані власником або уповноваженим ним органом передбачені ст. ст. 147-149 КЗпП України правила і порядок застосування дисциплінарного стягнення, зокрема, чи враховані обставини, за яких вчинено проступок. Для правомірного накладення дисциплінарного стягнення роботодавцем необхідна наявність сукупності таких умов: порушення має стосуватися лише тих обов`язків, які є складовими трудової функції працівника чи випливають з правил внутрішнього трудового розпорядку. Невиконання чи неналежне виконання працівником трудових обов`язків має бути винним, скоєним без поважних причин умисно або з необережності. Судом встановлено, що з 27 травня 2024 року по 17 червня 2024 року ОСОБА_1 була відсутня на робочому місці впродовж робочого дня, що підтверджується актами № № 01-15. Звертаючись до суду, позивач вказаного не заперечувала та зазначала, що була відсутня на робочому місці у зв`язку із наявністю поважних причин, а саме: отримання повідомлення про зникнення безвісти її брата ОСОБА_4 під час виконання бойового завдання. До позовної заяви не долучено доказів, які би підтверджували неможливість ОСОБА_1 виконувати свої посадові обов`язки. В судовому засіданні ОСОБА_1 не заперечувала, що 29 травня 2024 року директор комунальної організації «Спеціалізована школа № 298 Оболонського району міста Києва» звертався до позивача із вимогою щодо надання доказів перебування її на лікарняному чи у відпустці без збереження заробітної плати. ОСОБА_1 на вказане звернення жодним чином не відреагувала. 31 березня 2024 року директор комунальної організації «Спеціалізована школа № 298 Оболонського району міста Києва» повідомив позивача щодо відсутності у відповідача інформації про наявність лікарняного в електронній системі. Матеріали справи не містять доказів на підтвердження звернення ОСОБА_1 до комунальної організації «Спеціалізована школа № 298 Оболонського району міста Києва» із заявами про її відсутність на робочому місці із наведенням поважних причин, про надання позивачу відпустки чи повідомленням про її перебування на лікарняному за період з 27 травня 2024 року по 17 червня 2024 року. ОСОБА_1 зазначала, що була відсутня на робочому місці у зв`язку із наявністю поважних причин, а саме у зв`язку із пошуками безвісти зниклого брата ОСОБА_4 під час виконання бойового завдання. Колегія суддів звертає увагу, що до матеріалів справи долучено повідомлення ОСОБА_5 на ім`я директора комунальної організації «Спеціалізована школа № 298 Оболонського району міста Києва» щодо поведінки педагога ОСОБА_1 спрямованих на розподіл спадкового майна, яке залишилось після безвісті зниклого колишнього чоловіка ОСОБА_4 . ОСОБА_5 повідомила, що позивач не займається пошуками зниклого брата, а усі дії (здача тесту ДНК, подання заяви в поліцію, збір документів) виконує його донька. Просила здійснити засоби реагування щодо поведінки працівника ОСОБА_1 . Враховуючи встановлені обставини, колегія суддів вважає, що свої посадові обов`язки педагога-організатора ОСОБА_1 без поважних причин не виконувала з 27 травня 2024 року по 17 червня 2024 року. ОСОБА_1 була обізнана про необхідність звернення до відповідача із заявами/повідомленнями про відсутність на робочому місці або перебування у відпустці чи на лікарняному, що підтверджується фото смс-листування в месенжері «Вайбер» між позивачем та директором комунальної організації «Спеціалізована школа № 298 Оболонського району міста Києва». До матеріалів справи долучено акти, що підтверджують відсутність позивача на робочому місці у вказані дати без поважних причин. Згіднодо ст. 149 КЗпП України до застосування дисциплінарного стягнення власник або уповноважений ним орган повинен зажадати від порушника трудової дисципліни письмові пояснення. Відповідач, дотримуючись положень трудового законодавства, зажадав від ОСОБА_1 пояснень щодо причин відсутності на робочому місці. Згідно акту №16 ОСОБА_1 17 червня 2024 року відмовилась надати письмові пояснення про відсутність на робочому місці та ознайомитися із складеними актами. Враховуючи встановлені обставини, колегія суддів вважає доведеним факт порушення позивачем правил внутрішнього трудового розпорядку, посадової інструкції, а також обов`язку сумлінно виконувати свої обов`язки. Розв`язуючи спір, суд першої інстанції обгрунтовано вважав правомірним застосування до позивача дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення від 17 червня 2024 року № 29-к за допущені нею порушення трудової дисципліни. Враховуючи, що звільнення ОСОБА_1 відбулось із дотриманням вимог законодавства, відтак, похідні вимоги про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, завданої моральної шкоди та поновлення на роботі не підлягають задоволенню. Доводи апеляційної скарги про те, що до позивача безпідставно застосовано заходи дисциплінарного стягнення за відсутність на робочому місці без поважних причин, колегія суддів відхиляє, оскільки вони спростовуються долученими до матеріалів справи доказами. Доводи апеляційної скарги, що позивач займалась пошуками зниклого безвісти брата та перебувала у поїздці поза межами міста Києва, колегія суддів оцінює критично, оскільки вказане не спростовує встановлений обов`язок працівника сумлінно виконувати свої обов`язки під час робочого дня та повідомляти керівництво щодо неможливості перебування на робочому місці із зазначенням поважних причин. Інші доводи апеляційної скарги також не дають підстав для висновку про те, що при розгляді справи судом першої інстанції допущено порушення норм матеріального або неправильне застосування норм процесуального права. Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. З урахуванням наведеного, колегія суддів вважає, що рішення суду від 22 листопада 2024 року ухвалене з додержанням норм матеріального і процесуального права, відтак підстав для його скасування за доводами апеляційної скарги немає. Керуючись ст. 367, п. 1 ч. 1 ст. 374, ст. 375, ст. 382 Цивільного процесуального кодексу України, суд,- постановив: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення. Рішення Оболонського районного суду міста Києва від 22 листопада 2024 рокузалишити без змін. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, та може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня виготовлення повного судового рішення. Повний текст складено 23 червня 2025 року. Суддя-доповідач Є.В. Болотов Судді: С.Г. Музичко Л.П. Сушко